Деформації особистісного розвитку підлітка внаслідок негативного впливу
проблемної сім’ї
Деформація особистісного розвитку підлітка з проблемної сім’ї, його
психолого-педагогічна нестабільність починається з раннього дитинства.
Саме на цій стадії дія несприятливих, іноді випадкових чинників, що
можуть видатися малозначущими, виникають шкідливі для подальшого
розвитку особистості ціннісні установки
На відміну від суспільного, сімейне виховання засноване на почуттях
любові, взаємоповаги, співчуття, співпереживання тощо. Вони визначають
моральну атмосферу сім’ї та взаємини, що впливають на людину протягом
життя. Якщо в сім’ї відсутня гармонія, а дорослим притаманні шкідливі
звички, нещирість, брехливість, асоціальна поведінка, то розвиток
особистості ускладнюється, сімейне виховання стає негативним чинником
формування особистості дитини, сім’я набуває проблемного характеру.
Під впливом несприятливих соціальних, економічних,
психолого-педагогічних чинників, притаманних проблемній сім’ї, в
особистості підлітка відбуваються серйозні деформації. За даними
соціологічних, психолого-педагогічних досліджень підліткам із таких
сімей характерні труднощі при побудові взаємин з оточуючими людьми,
поверховість почуттів, споживче відношення, звичка жити за підказкою
інших, складність при побудові взаємин, порушення в сфері
самосвідомості, поглиблення труднощів в опануванні навчального
матеріалу, прояви брутальної поведінки, бродяжництво тощо. У стосунках
із дорослими у підлітків з проблемної сім’ї виникають почуття своєї
непотрібності, втрати своєї цінності та цінності інших людей.
Основним надбанням підліткового віку є самосвідомість, самооцінка,
уявлення про себе як про суб’єкта діяльності, спілкування. Функціонально
самосвідомість складається з єдності самопізнання, емоційно-ціннісного
ставлення до себе, саморегуляції. Через самопізнання підліток усвідомлює
свою значущість. Узагальнені результати пізнання та емоційно-ціннісного
ставлення до себе закріплюються підлітком внаслідок відповідної
самооцінки.
Уявлення про себе, як “Я”-образу формуються на основі різних оцінок
своєї особистості, тому загальна самооцінка складається з багатьох
складових: оцінки своїх моральних якостей, здібностей і можливостей у
різних видах діяльності, зовнішності, місця в колективі тощо.
Основними характеристиками самооцінки є ступінь адекватності, міра
стійкості та значущості. За адекватної самооцінки підліток об’єктивно
оцінює свої якості. Однак самооцінка може не відповідати реальним
можливостям і об’єктивній оцінці підлітка, яку дають інші люди. У таких
випадках мова йде про неадекватну самооцінку особистості, яка може бути
завищеною або заниженою, тому що самооцінка різних сторін особистості
може знаходитись на різних рівнях адекватності.
Значущість кожної складової самооцінки особистості також неоднакова.
Вона пов’язана із певним видом діяльності, де підліток намагається
самоствердитись. Невдачі викликають у підлітка переживання, примушують
переглянути свої можливості, здібності, знизити рівень вибагливості або
розпочати роботу із самовдосконалення.
На основі значущих самооцінок ґрунтується самоповага, що є узагальненою
самооцінкою особистості, ступенем сприйняття себе як цілого. Самооцінка
підлітка формується під впливом оточуючих: батьків, вчителів, товаришів,
а також результатів власної діяльності. У підлітковому віці ставлення до
себе йде на фоні підвищеної емоційності, ранимості, тривожності,
протиріч. Підліток ще не вміє правильно ставитись до себе, своїх
здібностей, якостей особистості як позитивних, так і негативних.
Адекватна самооцінка підлітка формується за сприятливих зовнішніх умов:
вимогливості, справедливого ставлення та доброзичливості до підлітка в
родині, об’єктивній педагогічній оцінці якостей особистості, результатів
діяльності підлітка, адекватної громадської думки. За несприятливих умов
оточуючого середовища та поганого виховання у підлітка формується
невідповідна самооцінка. Підліток у такій сім’ї не спроможний виробити
чіткі моральні критерії. Така ситуація в сім’ї доповнюється
невідповідальним ставленням та позицією підлітка в навчальному закладі,
що найчастіше призводить до формування заниженої самооцінки.
Така самооцінка підлітка спричиняє неадекватні, гострі переживання,
невпевненість, почуття неповноцінності, незадоволення своїм місцем в
колективі. Переживання сприяють формуванню у нього негативних якостей,
відхилень у поведінці, аби уникнути негативної оцінки, він починає
брехати, пристосовуватись і т. п.
Результати досліджень фіксують, що тривале заниження самооцінки в
значущій для підлітка сфері призводить до низької самоповаги. Підліток
із проблемної сім’ї, як правило, розчарований в собі, вважає себе
невдахою, не вбачає можливості змінити своє положення, а його поведінка
стає агресивною, вчинки брутальними: він хуліганить, бере участь у
бійках, пограбуваннях слабших і молодших за себе, втікає з дому, вживає
алкоголь, наркотичні та психотропні речовини. Занижена негативна оцінка
особистості притаманна підліткам – жертвам сімейного насильства. У них
виникає почуття провини, неповноцінності, безпорадності, що обумовлює
деформацію особистості та поведінки.
Оцінюючи свої моральні якості, підліток із проблемної сім’ї досить
адекватно зазначає, що він лінивий, недисциплінований, грубий,
егоїстичний. Даючи оцінку своїй навчальній діяльності він байдужо
характеризує свої знання як погані та несистематичні; підкреслює, що
невідповідально ставиться до виконання будь-яких завдань.
”
Проте все це не викликає у нього тривогу, переживання, намагання
виправити такий стан речей, змінити все на краще. До такого підлітка
вчителю або вихователю дуже важко знайти підхід та переконати в
необхідності працювати над собою. Підліток із проблемної сім’ї, в якого
занижена самооцінка, як правило, вирізняється цинічним, зверхнім
ставленням до оточуючих, часто значущість для нього полягає в сфері
викривлених, удаваних, фальшивих цінностей, неправильних переконань,
негативних звичок, розваг, відбувається заміна незначущих самооцінок
іншими, з його точки зору значущими, не викликаючи при цьому протиріч.
Багато вчених вважають дану ситуацію певним компенсуючим фактором, який
немов би відмежовує такого підлітка з проблемної сім’ї від
психотравмуючих впливів неуспіху при виконанні якоїсь діяльності.
Формування правильної самооцінки залежить від моральної свідомості в
цілому, яка, як правило, знаходиться на низькому рівні. Підліток
неправильно розуміє зміст багатьох моральних понять (обов’язок, честь,
гідність, добро, принциповість, дружба та ін.), не вбачає нічого
поганого в таких якостях як грубість, брутальність, неповага до інших,
розбещеність. Поведінка підлітка, який не має справжніх моральних
орієнтирів, стає нестійкою та суперечливою. Він легко підпадає під
негативний вплив, а викривлені моральні уявлення призводять до хибних
установок і переконань, неадекватних форм самоствердження, що, в свою
чергу, стає асоціальним засобом вирішення проблем.
Результати проведеного дослідження дали можливість визначити такі
характерологічні особливості підлітків із проблемних сімей, які
необхідно враховувати педагогу:
відсутність цінностей, прийнятих у суспільстві (творчість, пізнання,
активна діяльність);
переконаність у своїй непотрібності, неможливості досягти в житті чогось
власними зусиллями, розумом і талантом, зайняти гідне місце у
суспільстві та серед ровесників;
негативна проекція на себе життя батьків;
емоційне відторгнення підлітків з боку батьків і, одночасно, їхня
психологічна автономія;
серед соціально визначених цінностей на першому місці – щасливе сімейне
життя, на другому – матеріальне благополуччя; на третьому – здоров’я.
Водночас ці цінності видаються підліткам із проблемних сімей
недосяжними: це породжує внутрішній конфлікт і, як наслідок,
психологічний стрес;
втрата значущості та цінності освіти;
підвищений рівень тривожності та агресивності;
недостатній рівень самосвідомості та низька самооцінка;
викривлення спрямованості інтересів: егоцентрична домінанта, домінанта
зусиль; домінанта псевдоромантики (за Л. Виготським).
Результати проведеного дослідження та практична робота сучасної школи
свідчать, що такі характеристики найчастіше спостерігаються саме серед
дітей підліткового віку, який сам по собі є критичним з погляду
психофізіологічних змін. Сімейна деструкція сприяє зростанню соціальної:
поширення бездоглядності, правопорушень, шкідливих звичок, які, в свою
чергу, є проявами різних форм девіантної поведінки підлітків.
Спостерігається тенденція до поширення у підлітків із проблемних сімей
акцентуйованих або загострених, дуже виражених рис характеру, які
накладають відбиток на особистісний розвиток дитини, підсилюючи рівень
їхньої дезадаптивності.
Основним психічним новоутворенням підліткового віку є формування
“Я”-образу під впливом сукупності взаємопов’язаних зовнішніх та
внутрішніх чинників. Його розвиток проходить на основі розгортання
морально-духовної самосвідомості та самопізнання. Уявлення про себе
формується у підлітка на підґрунті оцінок різних сторін своєї
особистості, одиничних образів, тому узагальнений “Я”-образ складається
із багатьох складових: оцінки підлітком власних моральних якостей,
здібностей та можливостей в різних видах діяльності, зовнішності, місця
в колективі однолітків тощо.
Наявність виявлених акцентуйованих рис особистості підлітків із
проблемних сімей обумовлює недосконалість, абстрактність, моральну
невизначеність змістовних характеристик “Я”-образу, що перешкоджає їхній
успішній діяльності, адаптації до оточуючого соціуму, особистісному
зростанню. Відомо, що “Я”-образ може бути позитивним, амбівалентним або
суперечливим і негативним. Такі підлітки характеризуються переважно
неадекватною самооцінкою (завищеною або, навпаки, заниженою), яка сприяє
формуванню негативних моральних якостей особистості та відхиленням у
поведінці.
За несприятливих умов у підлітків формується суперечливий або негативний
“Я”-образ, неадекватна самооцінка. Проблемний підліток перебуває у вкрай
несприятливій соціальній та психолого-педагогічній позиції в родині, що
перешкоджає виробленню чітких моральних орієнтирів та критеріїв, вона, в
свою чергу, доповнюється несприятливою ситуацією в школі, колективі
однолітків, що провокує формування заниженої соціально-значущої
самооцінки особистості.
У цих умовах важливим чинником особистісного розвитку проблемного
підлітка стає гуманістичне особистісно зорієнтоване виховання як
педагогічно керований процес культурної ідентифікації, соціальної
адаптації і самореалізації особистості, в ході якого відбувається
входження дитини в культуру, життя соціуму, розвиток усіх її творчих
здібностей та можливостей. Основним механізмом цього процесу є
активність особистості, включення у виховний процес в якості суб’єкта і
його співавтора.
У підлітковому віці особистісно зорієнтоване виховання спрямоване на
інтенсифікацію фізичного, соціального та духовного визрівання
особистості, яке створює підґрунтя для культурної самоідентифікації.
Основні педагогічні передумови особистісного розвитку в цьому віці – це
включення підлітків у ситуації вибору цінностей, їх осмислення, допомога
в оцінці і самооцінці своїх дій та вчинків.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
