Царенко Наталія Олексіївна Соціально-психологічний портрет молодшого школяра

Соціально-психологічний портрет молодшого школяра

Царенко Н.О.,

учитель початкових класів Городищенської ЗОШ № 3

У статті розглядаються основні проблеми переходу дитини із дошкільного
віку в шкільний. Для вчителів початкових класів, вихователів дошкільних
установ, батьків.

Стрімкий темп сучасного життя, бурхливий прогрес в усіх галузях вимагає
особливої уваги та інтересу до проблем виховання дітей.

Вікові особливості в педагогічній психології визначаються на основі
провідного типу діяльності. Якщо у дошкільників провідною діяльністю є
гра, то для молодшого школяра провідною діяльністю має стати навчання.
«Побудувати місточок» від гри до навчання – основне завдання батьків,
вихователя і вчителя. Починати таку роботу треба ще в ранньому
дитинстві.

Навколишній світ дитина пізнає з предметної діяльності. При цьому вона
оволодіває знаннями про навколишній світ. Спочатку змістом цієї
діяльності є предмети найближчого оточення – свого дому, двору, дитячого
садка. До шести років дитина вже орієнтується в навколишніх предметах,
знає їхні якості, призначення, способи використання. Предметна
діяльність створює сприятливі умови для розвитку пізнавальних процесів
дитини: привчає її бути уважною до речей, цілеспрямовано їх розглядати;
вона вчиться називати різноманітні властивості предметів; свої враження
дитина запам’ятовує, ділиться ними з тими, хто її оточує – це розвиває
її мову.

Важливою рисою предметної діяльності є те, що вона формує інші види
діяльності: дитяча праця, образотворча діяльність – малювання, ліплення,
аплікація, конструювання, будування тощо.

Досвід орієнтування у предметному оточенні втілюється у грі, що є
засобом збагачення і поглиблення вражень і уявлень дитини про навколишню
дійсність. Для дітей дошкільного віку ігри мають велике значення: це і
навчання, і праця, і спосіб пізнання навколишнього світу.

Дитина живе в суспільстві, яке з роками для неї розширюється і
збільшується. Цим і зумовлений соціальний характер змісту її ігор. У
грі, наслідуючи дії старших, співпереживаючи доступні їй радощі і
прикрощі, дитина своєрідним шляхом входить в життя дорослих. «Гра має
важливе значення в житті дитини, має таке ж значення, як у дорослого має
діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, такою здебільшого вона
буде в роботі, коли виросте.» – писав А.С. Макаренко, оцінюючи виховне
значення ігор.

В іграх дитина ніби перевтілюється в того, кого вона зображає. Через
ігрові дії дитина задовольняє свій активний інтерес до людей, до світу
природи, до різноманітних життєвих явищ, у цих діях формується важлива
потреба – потреба в суспільно значимій діяльності, яка є передумовою
поступового розвитку потреби дитини в систематичному шкільному навчанні.
У грі створюються умови для розвитку складних форм пізнавальних
процесів: дитина використовує один предмет замість іншого (кубики
замість цегли), уявляє приміщення згідно свого фантазування (кімната –
зоопарк). Це початок розвитку абстрактної функції мислення, дуже
важливої у навчальній діяльності. Гра – невичерпне джерело для розвитку
фантазії, творчих здібностей.

Гра – це і школа спілкування з ровесниками. У дитини виникають
взаємовідносини з іншими дітьми. Важливо скерувати гру дітей так, щоб у
них виникало уміння і бажання дружно гратись, а якщо потрібно, боротись
і за справедливість, і за згоду, і за мирне вирішення всіх питань. В
іграх з однолітками формуються моральні якості дитини, які в її житті
стануть вагомим надбанням. Там, де вдається створити сприятливі умови,
де дитина поставлена перед зрозумілими і цікавими правилами гри під час
якої вона може спиратись на власні спостереження і практичні дії, вже в
дошкільному віці виникають прості види правильних логічних міркувань, що
є важливою передумовою підготовки до навчання. В.О. Сухомлинський
наголошував, що навчання грамоти, тісно пов’язане з малюванням, грою,
моделюванням може стати одним з місточків, які з’єднують дошкільне
виховання і навчання в школі.

(

*

e

I „

i

i

*

i

h

. І хоч мало ймовірно, щоб дитина, яка добре читає, потрапила в
категорію невстигаючих, у неї можуть виникнути серйозні труднощі. Разом
з тим далеко не кожен, хто не вмів читати до школи, має низьку
успішність. Багато з них добре оволодівають читанням вже в першому
семестрі. Шкільна успішність першокласників зумовлена насамперед
ступенем їх психологічної готовності до навчання. Зовнішньо це
проявляється в бажанні стати учнем, ходити до школи, вчитись, як всі
ровесники та старші діти. Таку спрямованість, що ґрунтується на
відповідних уявленнях дитини про школу називають мотиваційною готовністю
до школи. Якщо батьки та вчитель вчасно підтримають дитину, то вона
швидко набуде впевненості і призвичаїться до шкільних вимог.
Невпевненість і страх заважатимуть дитині ефективно працювати на уроках,
якщо не надати їй своєчасної допомоги.

Одним з компонентів психологічної готовності дитини до шкільного
навчання є емоційно-вольова сфера. Основні її показники: певна ступінь
сформованості довільних психічних процесів (сприймання, пам’яті, уваги);
уміння переборювати труднощі; навички самостійності і темп роботи;
володіння доступними правилами поведінки; уміння правильно реагувати на
оцінку виконаного завдання; уміння проаналізувати й оцінити свою роботу.
Таким чином психологічна готовність до школи – це різностороння
характеристика дитини. У процесі її з’ясування ми отримуємо глибоке
уявлення про розвиток дитини, про ті її якості, які є найважливішими для
успішної навчальної діяльності.

Шкільне навчання – це перше серйозне навантаження в житті дитини, вона
до нього повинна бути підготовленою і фізично. Стан здоров’я і фізичний
розвиток дитини перебуває в тісному зв’язку з навчальною діяльністю
молодших школярів. Недостатній догляд за здоров’ям дитини і недооцінка
її фізичного стану можуть стати серйозним гальмом для успішного
навчання. Як правило, здорова дитина швидше звикає до шкільного режиму,
до навчальної роботи, привчається тихо і спокійно сидіти цілий урок.

Характерною ознакою вищої нервової діяльності шестирічної дитини є
перевага процесів збудження над процесами гальмування. З цим пов’язана і
менша стійкість уваги, і більша схильність нервової системи до
виснаження. Дитина швидко втомлюється сидіти в одному положенні,
займатися однією справою. Її організм вимагає великої кількості рухів,
зміни видів діяльності, гімнастичних вправ, рухливих ігор.

Рухова кістково-м’язова система дитини теж має свої особливості. Якщо
дитина неправильно сидить за партою, носить важкий портфель з книгами в
руці, це може призвести до викривлення хребта. Тому важливо слідкувати
за осанкою дитини під час виконання уроків, ходьби, прогулянок.

Особливу увагу слід приділяти урокам письма. Точні рухи рук вимагають
від дитини великих зусиль. Вона може оволодівати певними рухами,
необхідними для формування навичок письма, але такі вправляння повинні
бути короткочасними, щоб не втомлювати дрібні м’язи рук, які ще
недостатньо зміцніли.

Важливе значення для підтримки і зміцнення здоров’я першокласників має
повноцінне і своєчасне харчування. Воно є джерелом росту і розвитку
всього організму. Особливо взимку та весною потрібно дбати про те, щоб
їжа дитини була калорійною та багатою на вітаміни.

У маленького школяра з’являється багато нових обов’язків порівняно з
дошкільним віком, де все було підпорядковано його бажанням, інтересам,
ігровим настроям. Тому батькам важливо створити для нього оптимальний
режим дня, де все взаємопов’язано, виважено і збалансовано. Вони мають
прислухатися до думки учня з більшою увагою, поважати його права,
цікавитися його шкільними проблемами та успішністю. Це додасть дитині
вагомості на новому етапі її життя, допоможе в підтримці інтересу до
школи, бажанні вчитися, у формуванні серйозного ставлення до обов’язків
школяра.

Від учителя початкових класів великою мірою залежить, чи полюблять діти
школу, чи стануть друзями, матимуть успіхи в навчанні. І як стверджує
Ш. Амонашвілі: «Школа – не тільки основна форма організації навчання,
але й провідна форма організації всього дитячого життя і кожної дитини
зокрема.»

Список літератури

Науково-методичний журнал «Початкова школа» № 4, 2008 р., с. 2-4

Науково-методичний журнал «Початкова школа» № 2, 2009 р., с. 4-7

Газета «Початкова освіта» № 48, 2008 р., с. 3-12

Газета «Початкова освіта» № 23, 2005 р.

Савченко А.Я. «Сімейне виховання. Молодші школярі». – К.: Радянська
школа, 1979 р.

Ворожейкін О.М. «Гра в початковій школі». – Х.: Вид. група «Основа»,
2009 р.

Проскура Є.В., Шибицька Л.А. «Як учити найменших». – К.: Рад. школа,
1980 р.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *