Батьківські збори: “Ваша дитина на порозі юності”
Мета. Зосередити увагу батьків на психологічних особливостях періоду
ранньої юності, узгоджувати засоби виховного впливу батьків та вчителів;
допомагати уникати можливих конфліктних ситуацій між дітьми та батьками.
Орієнтовний текст виступу класного керівника.
Шановні батьки. Як співається в пісні, “час рікою пливе” — і ми з вами
уже пройшли, пережили нелегкий, так званий перехідний, критичний,
підлітковий вік наших дітей. І якщо в нас не було трагедій чи драм,
гострих конфліктів, пов’язаних з проблемою “батьки і діти”, то пройшли
ми цей період успішно.
Сьогодні наші діти на новій сходинці, знову на переході — від отроцтва
до юності. Деякі з них випереджають своїх ровесників у фізичному і
психічному розвитку і вже вступили в ранню юність, інші тільки
наближаються до неї. Наші діти стали дорослішими, сильнішими, мудрішими,
але це не значить, що наша з вами виховна місія завершена і що
відповідальність наша зменшилася.
Щоб вибрати правильну тактику поведінки батьків з дітьми, потрібно
знати, що ж відбувається з нами у даний час, які фактори впливають на
їхній психічний розвиток у ранній юності. Знати і враховувати. Рання
юність — це вік статевого дозрівання, завершальний етап у фізичному
розвитку індивіда. У зовнішньому вигляді зникає властива підліткам
диспропорція тіла та кінцівок, незграбність рухів, довгов’язість.
Розвивається далі моторика, досконалішою стає координація рухів,
спритність та вправність. Удосконалюється функціонування
серцево-судинної системи, нервова регуляція її діяльності.
Стабілізується кров’яний тиск, у зв’язку з цим серцево-судинна система
стає витривалішою до навантажень. Дальше розвиваються нервові клітини
головного мозку. Поступово зникає характерна для підлітків підвищена
збудливість і неврівноваженість.
Отже, рання юність — період відносно спокійного біологічного розвитку
організму, більш ритмічної його життєдіяльності, збільшення фізичної
сили і витривалості.
У цілому ранній юнацький вік у біологічному відношенні — благополучний.
Але, залежно від умов, бувають випадки уповільнення чи прискорення
фізичного розвитку. Уповільнення іноді спричиняють перенесені
захворювання, внаслідок яких той чи інший учень своїм фізичним розвитком
значно відстає від інших. Потрібно пам’ятати, що це не обходиться без
переживань і потребує великого такту з боку дорослих, в першу чергу —
батьків. Бувають випадки надто прискореного розвитку, носії якого
виглядають значно старшими за своїх ровесників, що також позначається на
їхньому самопочутті.
Важливу роль у психологічному розвитку юнаків і дівчат відіграють
соціальні фактори. Суспільство тою чи іншою мірою проектує, готує нове
покоління своїх членів, ставить перед ними складніші вимоги, враховуючи
зростання їх сил і можливостей. Ці вимоги юнаками та дівчатами певним
чином сприймаються і реалізуються. Основним видом « їхньої діяльності
залишається учіння. Освіта молоді — основний шлях реалізації її життєвих
прагнень, джерело майбутніх досягнень у її загальному інтелектуальному
розвитку, ставленні її наукового світогляду, ідейних переконань,
моральних і естетичних почуттів. Завдяки усвідомленню цього, процес
учіння стає більш усвідомленим і цілеспрямованим. Характерна ознака
значної частини українського юнацтва — прагнення здобути вищу освіту. Це
добрий стимул для навчання у старших класах. Але не можна закривати очі
на той факт, що корумпованість суспільства, яка зачепила систему вищої
освіти, позбавляє багатьох можливості досягнути своєї мети — здобути
освіту і реалізувати себе в омріяній професії. Усвідомлення відсутності
перспективи позбавляє у старшокласників інтерес до навчання, викликає
розчарування і зневіру, а іноді й озлоблення, накладає відбиток на
поведінку. Саме тут важливо старшому поколінню не втратити сили впливу
на юнака чи дівчину, позбавлених перспективи самореалізуватися через
освіту. Важливо переконати їх, що людині потрібна не лише формальна
середня освіта, підтверджена атестатом з оцінками, а ще потрібна
освіченість — важливий атрибут особистості, важлива складова духовного
світу, джерело самоповаги і визнання в людській спільноті. Це залежить
від характеру взаємин між батьками і вже майже дорослими дітьми.
Психологи звертають увагу на наявність певних змін у ставленні старших
учнів до дорослих людей, особливо до батьків і вчителів. “Криза довір’я”
до батьків, яка виникає у підлітків у зв’язку з їх прагненням до
самостійності, емансипації від контролю дорослих, досягає своєї
граничності між 15 і 16 роками, потім поступово послаблюється. На перше
місце висувається принцип рівноправності. До дорослих людей юнаки і
дівчата ставляться ввічливіше, ніж до старших товаришів.
Їхнє ставлення до дорослих дедалі більше починає залежати від того,
наскільки, на думку юнака чи дівчини, останні зважають на їхню
дорослість і самостійність, правильно оцінюють їх. Молодь у 17—18 років
краще розуміє мотиви піклування дорослих, їх турботи. У молодих людей
зростає прагнення до доброзичливих взаємин із дорослими.
Проте можливість конфліктів з дорослими не виключаються протягом усього
періоду ранньої юності. Важливо знати, у чому саме молодь вбачає причини
своїх конфліктів з дорослими. Здебільшого відповідальність за виникнення
конфліктних ситуацій молодь покладає насамперед на дорослих, інколи на
дорослих і себе, значно рідше — тільки на себе.
До факторів, які спричиняють виникнення конфліктів, на думку юних,
належать такі якості дорослих, як консервативний спосіб мислення,
прихильність до застарілих правил поведінки, суворе дотримання давніх
звичаїв, застарілість етичних переконань, естетичних уподобань, смаків
тощо; надмірне обмеження свободи, вимагання слухняності, невідповідні
методи виховного впливу на них. Серед причин конфліктів, що залежать від
них самих, старшокласники визнають такі: низька навчальна успішність,
порушення правил поведінки, ігнорування розпоряджень старших, зневажливе
ставлення до їхніх рекомендацій, вказівок, наказів та заборон, деякі
риси особистості (неслухняність, упертість, егоїзм, лінощі,
самовпевненість тощо).
Серед усіх названих причин конфліктів важливе місце посідає невмілий
підхід старших, що ігнорує ті зміни, які відбуваються в особистості у
період раннього юнацького віку, непереконлива та різка критика смаків
юнаків і дівчат, їх прагнень бути “сучасними”, “модними”,
неаргументована заборона сучасної музики, танців і т. п. Авторитарний
підхід до них подекуди викликає негативну реакцію, часом і своєрідний
протест проти поведінки дорослих. Він може набувати гострого характеру
від проявів неввічливості, нестриманості у повсякденних контактах до
грубих вчинків.
У таких ситуаціях багато значить те, як дорослі поводяться відносно цих
учнів, згладжують вони гострі кути чи, навпаки, провокують і загострюють
конфлікти.
У ранній юності хлопці та дівчата вже по-іншому оцінюють дорослих — вони
бачать не тільки їх силу і доброчесність, а й слабкість,
непослідовність, розбіжність між теорією і практикою їх власної
поведінки. Створюються психологічні умови для їхнього віддалення від
дорослих.
CJHaJH
, — кажуть вони, — дорослі підкреслюють нашу змужнілість, силу, а коли
ні, — дають зрозуміти, що ми ще не доросли до них і не можемо
висловлювати свою думку”. За таких умов, зрозуміло, ефективність
виховного впливу знижується. Взагалі ж молодь охоче вислуховує поради,
аргументовані пояснення, настанови старших людей, які користуються в них
авторитетом, довір’ям.
Фактором формування особистості у період ранньої юності є і спілкування
з ровесниками у класному та шкільному колективах. У колективі молоді
люди навчаються регулювати взаємні стосунки згідно з вимогами моралі,
взаємодіяти і співпрацювати в досягненні мети, поступатися власними
інтересами заради колективу, прислухатися до громадської думки та
формувати її, прагнути зробити щось хороше для свого класу.
Інколи трапляються випадки і протилежного ставлення учня до колективу.
До цього спричиняється неадикватна самооцінка деяких старшокласників. Є
учні, в яких надмірно розвинене почуття самолюбства, зарозумілість,
прагнення виокремитися, підкреслити свою зверхність над іншими. Вони, як
правило, переоцінюють свої можливості та позитивні якості, що складають
спілкування з ними. Є й учні, які недооцінюють себе, тому поводяться
незвично, виявляють невпевненість, боязкість, уникають суспільних
контактів. Трапляються учні, в яких низька самооцінка маскується
бравадою, несподіваними вчинками, різними збоченнями у поведінці.
У ранньому юнацькому віці спостерігається потяг учнів до різних видів
груп найближчих друзів, компаній. Порівняно з підлітками, старші учні
більше уваги приділяють внутрішнім якостям друзів: інтелектуальним
запитам, моральним потребам тощо. Потреба у друзях особливо
актуалізується в цьому періоді, здебільшого у дівчат. Молодь ставить до
дружби високі вимоги, але порівняно з підлітками, які надто
безкомпромісні у своєму розумінні дружби, їхня дружба стає більш
“життєвою”.
Вплив групи на особистість залежить від того, який тип соціальних
відносин моделюється у ній: стосунки, основані на рівності, взаємній
повазі чи на авторитарності, своєрідній внутрігруповій солідарності чи
“законі сили”. Зайвим буде доводити, що батькам необхідно знати, в якій
компанії проводить час їхній син чи дочка. Ідеальний варіант, — коли між
батьком і сином, матір’ю і дочкою існує взаємна довіра, і діти не
криються перед батьками. Але так буде тоді, коли їхня компанія створена
на здорових моральних основах. Але, на жаль, це не завжди так. У
будь-якому випадку нетактовне втручання дорослих у справи дітей,
намагання заборонити, відірвати сина чи дочку від мікрогрупи лише
підсилить їхній інтерес до такої групи, зміцнить намагання всіляко
уникати контролю дорослих.
Важливий аспект суспільного розвитку юнаків та дівчат — формування у них
правильного ставлення до іншої статі — хлопців до дівчат, дівчат до
хлопців. Це дуже нелегко в час засилля інформаційного простору
деморалізуючими фільмами та іншою продукцією низького гатунку.
Період від 15 до 17 років характеризується виникненням двобічного
взаємного зацікавлення хлопців і дівчат, яке стає загальним явищем. Його
називають іноді періодом створення “пар”, перших побачень, перших
почуттєвих контактів; відповідного зближення. Настає певна стабілізація
у стосунках молоді обох статей. Ці стосунки стають більш врівноваженими,
ніж у підлітковому віці. У групових стосунках зникає поступово
антагонізм статей, розширюються контакти, товариська приязнь між
хлопцями і дівчатами.
Виникають і усталюються нові форми спілкування з прихованими чи явними
еротичними елементами (симпатії, приязні, флірту, кокетування,
залицяння, закоханості). Збільшується зацікавленість танцями,
вечорницями, іграми з фліртом, побаченнями і т. п. Дівчата і хлопці
навчаються привертати до себе увагу осіб протилежної статі, розуміти
смаки й уподобання іншої сторони і намагаються пристосуватися до них.
Характерним для стосунків між юнаками і дівчатами, коли в них виникають
взаємна приязнь і симпатія, є стриманість в еротичних спонуканнях,
бережне ставлення один до одного, повага, спільність духовних запитів,
взаємодопомога у навчанні, праці і т. д. Отже, у старшому шкільному віці
створюється сприятливий ґрунт для формування міжстатевих стосунків
молодих людей. Та, на жаль, деякі старшокласники виявляють цинічне
ставлення до стосунків між жінкою і чоловіком, розповідають брудні
жарти, вульгарні анекдоти, смакують сальності, що негативно позначається
на формуванні їх особистості, моральному обличчі і духовному житті
взагалі. До цього нерідко спричиняється неправильна поведінка дорослих,
які або роблять таємницею стосунки чоловіка й жінки, або ж трактують їх
як брудні. Цьому ж сприяють і деякі “досвідчені” молоді люди. Найбільше
страждають дівчата від грубого ставлення до них. Зі свого боку, хлопці
також засуджують нескромність деяких дівчат, вульгарність їх зовнішнього
вигляду, поведінки, відсутності у них дівочої гідності. Характер
стосунків між хлопцями і дівчатами в цьому віці великою мірою залежить
від їхнього виховання.
У ранньому юнацькому віці виникає проблема любові, яку юнакам і дівчатам
доводиться розв’язувати, зважаючи на її різні сторони, зокрема моральні,
етичні. У цій інтимній особистій справі молоді люди потребують тактовної
допомоги старших. Ця допомога повинна бути спрямована на формування у
них відповідальності за свою поведінку, шляхетності, цнотливості,
вимогливості до себе, на усвідомлення моральних і фізіологічних
результатів легковажності. Вона повинна полягати не в забороні, а в
захисті перших проявів кохання, дружби хлопців і дівчат від цинізму,
вульгарності, передчасних розчарувань. Від цього залежить сила першої
любові, її чистота, роль у житті та духовному розвитку молодих людей.
Слід пам’ятати, що статеве дозрівання передує соціальному, передує
ставленню моральних властивостей, почуття громадського обов’язку, честі,
відповідальності за свої дії і готовності до утворення сім’ї, до
майбутнього родинного життя.
У наш час, коли в літературі, кіно та інших видах мистецтва рекламується
неприкритий еротизм у міжстатевих стосунках, спостерігається їх
огрубіння, вульгаризація, що приводить до тяжких соціальних наслідків:
тяжких переживань особи, нещастя, зневіри в людях, руйнування сім’ї,
сирітства дітей. Тому, розв’язуючи проблему стосунків хлопців і дівчат,
не можна ігнорувати вимог суспільної моралі, яка стоїть на варті
особистого щастя кожної особи.
Шановні батьки! Ви дали своїм дітям життя, ви віддали їм стільки любові,
енергії, праці, щоб провести крізь життєві бурі, уберегти, виплекати,
навчити, поставити на ноги. Ви підвели їх до того рубежу, за яким
почнеться їхнє самостійне життя. Чи будуть вони у цьому житті щасливі,
самодостатні, шановані, здорові фізично і морально, — залежить від вашої
мудрості, тактовності, моральності, відповідальності у цей період життя
ваших дітей, який психологи називають періодом ранньої юності. Бажаю Вам
успіхів на нашій спільній виховательській ниві!
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
