Артеменко Валентина Миколаївна. Реалізація завдань етичного виховання молодших школярів.

Артеменко Валентина Миколаївна,

учитель початкових класів,

Лисянський НВК «Загальноосвітня

школа І- ІІІ ступенів № 1 – гімназія»

Лисянської районної ради

Реалізація завдань етичного виховання молодших школярів

Сьогодні проблема загального рівня вихованості підростаючого покоління
гостра і актуальна, як ніколи. Адже в період перегляду життєвих
цінностей зробити правильний вибір може тільки особистість духовно
розвинена. В умовах прискореного розвитку науково – технічного прогресу
зросла потреба у формуванні особистості з високими духовно – моральними
якостями, а також у відродженні духовності нашого народу, його
гуманістичної етики.

Ефективність цього процесу залежить як від особистості педагога, його
діяльності, так і від особливостей розвитку дитини .

Найбільш оптимальним для формування моральних якостей особистості є
молодший шкільний вік . Саме в цьому віці дитина починає усвідомлювати
свою роль в житті сім’ї, класу і школи, аналізує свої вчинки, починає
співставляти їх з суспільними нормами. І вчителю, і батькам важливо
використати цей стрибок в свідомості дитини і посилити вплив на неї
системою виховних методів.

І хоча немає єдиного рецепта формування етичної культури школярів, але у
кожного педагога є свій метод, що ґрунтується на людських цінностях,
переконаннях, а також на досвіді попередніх поколінь, на народній
мудрості та народній педагогіці , яка перевірена часом.

Для реалізації завдань етичного виховання учитель повинен усвідомити
необхідність переходу від авторитарного стилю педагогічного спілкування
до дійсно гуманного, зорієнтованого на особистість кожної дитини.
Оволодівши такою «технологією», педагог зможе впливати на взаємини між
дітьми, включати їх у заздалегідь спроектовані ситуації, формувати
почуття, що спонукають до гуманного типу поведінки.

На своєму досвіді переконуюсь, що такий стиль взаємин вихователя і
вихованця, який ґрунтується на повазі і довірі, коли педагог підтримує у
дитини почуття власної гідності, розвиває ініціативу, активність,
утверджує відповідальність за власну поведінку і вчинки, є найбільш
доцільним.

Завжди треба ставитись до дитини з любов’ю і з розумною вимогливістю,
яка не зводиться до прискіпливості, адже вимагати – це означає поважати,
турбуватися про долю дитини. Вимога допомагає вихованцеві зрозуміти суть
і насущність потреби у звичаях і манерах поведінки. Тому з дітьми часто
треба проводити бесіди, цікаві розповіді , щоб вони зрозуміли , чому від
них вимагають поводитись саме так, а не інакше. Цікаві бесіди з
молодшими школярами дають дітям поняття і розширюють уявлення про те, як
людина повинна поводитися в суспільстві. Ці бесіди мають такі напрямки:

санітарно – гігієнічні навички;

зовнішній вигляд;

поведінка за столом;

етика мовленнєвої поведінки;

удома;

у школі;

у громадських місцях;

у довкіллі;

моя Батьківщина.

Під час проведення етичних бесід учні початкових класів не повинні бути
пасивними слухачами, але і вчитель не повинен нав’язувати свою думку як
незаперечну догму, а вміло підвести учнів до правильних висновків, щоб
вимога стала переконанням кожного. Діти беруть активну участь в
обговоренні, сперечаються, жваво вирішують, яка поведінка правильна, а
яка — ні, що добре, а що погано. Яскраві, змістовні бесіди
запам’ятовуються, залишаються надовго в пам’яті дітей і приносять
користь, тому що у дитини поступово виникає почуття послуху перед
правилами і законом.

Велике значення у формуванні етичної культури учнів є проведення дитячих
свят, у процесі підготовки до яких діти виявляють активність, творчість,
колективізм, відповідальність, чуйність, справедливість, товариськість.

Прищеплення навичок культури поведінки дуже важливе в молодшому
шкільному віці тому, що ці навики згодом переростають у переконання і
стають стійким нормами поведінки людини на протязі всього життя.
Причому, виховання моральних якостей та етичної культури особистості є
навіть в деякій мірі важливішим завданням, ніж засвоєння певного кола
знань з навчальних предметів, тому що наукові знання можуть з часом
забуватися, а навички культури поведінки залишаються на все життя.

x

z

D ¦ ? I

. ` ? ,

&

d

&

h

B, «Маринка та Галинка», « Хто чим хвалиться», «Підслухана розмова»,
«Змагання», «Про бабусю», «Щоб не запізнитись». А також вірші
Л.Компанієць «Отак у нас щодня», «Татова порада», І.Кульської « Гіркі
оцінки», В.Бичка «Великий і малий» та багато інших. Ці вірші можна
прочитати в особах, поставити по них інсценівки. Але слід підкреслити,
що вчитель повинен дуже тактовно використовувати сміх як засіб
виховання. Не можна безпосередньо пов’язувати погані вчинки героїв
віршів з поведінкою учнів даного класу, висміювати їх.

Твори художньої літератури розкривають перед дитиною систему моральних
цінностей через стосунки героїв з іншими дійовими особами. Завдяки
художньому слову учні вчаться розуміти внутрішній світ літературного
героя, його почуття , вчинки, ставлення до інших людей і природи. Серед
таких творів можна назвати оповідання О. Буценя «На вулиці», Я.
Стельмаха «Нахаба», О. Іваненко «Сороки», В.Карасьової «Ябеда – біда».

Серед творів, які мають особливий вплив на дітей, можна виділити
фольклор. Зокрема, казки — улюблений жанр дітвори. У них міцна соціальна
основа, життєвий оптимізм. В народі казка була неписаним підручником з
педагогіки.

Герої казок, що мають високі моральні якості, завжди ведуть боротьбу з
темними силами, що символізують зло й несправедливість.

Прислів’я та приказки відіграють важливу роль у вихованні, це
животрепетний вияв рідного слова, вони дають поштовх до роздумів. Адже у
кожному прислів’ї криється слушна і глибока думка. І не треба довгих і
нудних повчань, щоб дитина зрозуміла просту істину, як от:

«Шануй себе, шануватимуть люди тебе»;

«Слово — не горобець, випустиш – не спіймаєш»;

«Брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся»;

«Не будь на людях примітний, а будь всюди привітний»;

«За добру науку цілуй батька і матір у руку»;

«Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш
характер – пожнеш долю»;

«Хочеш їсти калачі – не сиди на печі»;

«У невмілого і руки не болять»;

«У короткого розуму довгий язик»;

«Задирай голову настільки, щоб шапка не злетіла»;

«Один за всіх, а всі за одного».

Ще слід відмітити, що особливу цінність в моральному вихованні молодших
школярів мають казки В.О.Сухомлинського. Насичені глибоким етичним
змістом вони наштовхують учнів на роздуми, примушують аналізувати власну
поведінку. Такі твори, як «Образливе слово», «А серце тобі нічого не
наказало?», «Тихо, бабуся відпочиває», «Сива волосинка», «Народження
егоїста», «Кам’яне серце», «Не журіться, тату» вчать дбайливого
ставлення до членів родини. А такі твори як «Горбатенька дівчинка»,
«Петро і Марійка», «Кінь утік», «Зламана яблунька», «Хто з’їв пиріжок?»
виховують милосердя, чуйне ставлення до оточуючих, доброту. А твори
«Скажи людині «Доброго дня!», «Навіщо кажуть «Спасибі», «Важко бути
людиною» навчають ввічливості.

Також з досвіду знаю, що діти з великою цікавістю і довір’ям сприймають
біблійні легенди, а також ті істини, що записані в Біблії. Я підтримую
запровадження християнської етики в початкових класах і вважаю, що
вивчення Біблії теж сприяє формуванню етичної культури підростаючого
покоління. В Біблії ми знаходимо такі золоті правила, як : «Не судіть і
не судимі будете», «Все, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те чиніть
їм» та багато інших правил, що надихають творити добро.

Отже, в результаті клопіткої роботи педагога над проблемою виховання
культури поведінки школярів, діти повинні навчитися жити серед людей
так, щоб людям, які їх оточують, було добре поряд з ними, набути вміння
мислити та спілкуватися, дотримуючись правил етикету, вміти поставити
себе на місце співрозмовника, бути доброзичливим і тактовним, а також
набути соціального досвіду, успадкувати духовні надбання народу, досягти
високої культури взаємин.

Література

Стельмахович М. Г. Українська народна педагогіка: Навчально — методичний
посібник.- Київ, 1997.

Ігнатенко П.Р., Поплужний В.А., Косарєва Н. І., Крицька. Виховання
громадянина. –Київ , 1997.

Красоткіна Н. Г. Виховні бесіди у початкових класах. – Тернопіль:
Мандрівець, 2008.

Рудич О.В. Уроки етики в початкових класах. – Тернопіль: Мандрівець,
2008.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *