Трансгенні організми: факти і роздуми (реферат)

Реферат на тему:

Трансгенні організми: факти і роздуми

?????????S?рис буде особливо цінним. На проведення таких наукових робіт
в області біотехнології витрачаються значні кошти і зусилля великих
колективів фахівців протягом багатьох років. Невже вони не бажають
бачити своїх дітей здоровими і щасливими? Адже створені генетично
поліпшені культурні рослини в США вирощують у промислових масштабах і
широко використовують у повсякденному житті, як й інші харчові продукти.
Біотехнологія виникла як логічне продовження і поглиблення досліджень
прикладної генетики, цитології і фізіології. Необхідно коротко
зупинитися на самому понятті “генетично модифіковані організми”. Тобто
це організми, які мають змінений генотип. Як відомо, властивості живих
істот визначаються взаємодією двох комплексів: сумою спадкових ознак,
які записані генами на хромосомах у ядрі і на структурах цитоплазми
клітин ( мітохондріях, пластидах і т. ін.) . Такий комплекс називається
“генотип”; другим комплексом є сума зовнішніх ознак організму, які
виникають у результаті дії факторів зовнішнього середовища, що впливає
на ріст і розвиток живих організмів. Такі набуті за життя ознаки, які
спадково не передаються, називаються “фенотип”. Тоді як фенотип
формується залежно від конкретних умов, які можуть складатися кожного
разу по-різному, генотип є стабільнішим, але і він може змінюватися.
Зміни генотипу називаються “мутаціями”. У природних умовах процес змін
генотипу відбувається досить повільно, але невпинно. Такому процесу
сприяє як природний радіоактивний фон планети, так і інші фактори.
Цілеспрямовані зміни генотипу організмів створювала і створює людина у
процесі селекції. Якраз такий процес змін на генотиповому рівні
забезпечив створення людиною свійських тварин і культурних рослин.
Опоненти генетично модифікованих організмів доводять, що селекціонери
змінюють спадковість у межах існуючого виду. Але давно вже є у селекції
велика практика створення і міжвидових гібридів, які мають широке
використання у виробництві. Прикладів багато: це і гібриди великої
рогатої худоби з зебу або яком, і звичайна, усім відома суниця
великоплідна (гібрид суниці чилійської і суниці віргінської) , і гібрид
жита й пшениці — трітікале та інші. Дика природа теж має багато
прикладів міжвидових гібридів. Як відомо, гібридні організми, які
виникають при схрещуванні представників різних видів, безплідні. Але у
даному правилі є багато винятків. Наприклад, усім відомий срібний
карась. Усі рибалки можуть пригадати, що ловили карасів-самок (з ікрою),
але мало хто може похвалитися, що ловив карасів-самців. І не дивно, бо у
природних водоймах у середньому на велику кількість карасів-самок
зустрічається один самець. Ікру карасів можуть запліднювати молоки інших
видів риб, особливо представників родини коропових, і в результаті
виростає знову карась. Така риба — рекордсмен щодо витривалості і
живучості: може вмерзати у лід і після відтавання нормально жити, може
зариватися на 1 м завглибшки у мул, коли висихає ставок, і дочекатися
там нової води. Мисливські птахи — тетеруки і глухарі — також легко
створюють природні гібриди, оскільки проживають на одних і тих самих
лісових угіддях. У рослинному світі прикладів міжвидового перенесення
спадкових генетичних структур теж багато. Наприклад, алича і дикий
терен. При їх природному схрещуванні (перенесення пилку
комахами-запилювачами) утворюється слива. Можна навести й інші аргументи
противників генної інженерії. Ми знаємо міжвидові гібриди в цілому
близьких видів, а біотехнологи переносять гени, їх блоки чи цілі
хромосоми з систематично дуже віддалених між собою організмів: бактерій,
грибів тощо в організми ссавців або квіткових (покритонасінних) рослин.
Традиційними методами селекції поєднати властивості таких віддалених
організмів зазвичай неможливо. Але давайте розглянемо приклад, створений
не злим чи добрим генієм людини, а самою природою. У процесі вивчення
особливостей геномів рослин у 1990 році вчені визначилися з вибором
рослини–еталону для комплексних досліджень серед представників відділу
Покритонасінні. (Сьогодні відомо більше 300 тис. видів найдосконаліших
на планеті рослин, які належать до даного відділу царства рослини).
Таким представником–еталоном стала звичайна у помірному поясі планети
рослина — гусимець Таля (Arabidopsis thaliana (L.) Heynh.), яка живе від
проростання насінини до закінчення формування нового насіння близько
двох місяців, невисока (до 20 см), у ядрі клітин має 5 хромосом. На
сьогодні вивчено весь її геном, тобто послідовний набір генів (близько
26 тис.) і розшифровано роль кожного з них. Близько 1000 генів
відповідають у рослині за процеси фотосинтезу. Виявилось, що такий самий
набір генів є у фотосинтезуючої бактерії, яка виникла на планеті ще 3,5
млрд років тому на початку архейської ери, у той час, як найперші
представники відділу “Покритонасінні” з’явилися лише у кінці юрського
періоду мезозойської ери. Цілий блок генів, які відповідають за процеси
фотосинтезу, без змін перемістився з бактерії у покритонасінну
трав’янисту рослину. Як відбулося таке перенесення у природі? Адже це не
один випадковий ген. Це велика і дуже важлива зміна генотипу організму.
Типовий варіант трансгенності. Маємо факт, але не знаємо механізму
перенесення. Виходить, у принципі перенесення генів або цілих комплексів
спадкових структур з одного виду організмів у інший навіть дуже
віддалене: інший клас, відділ чи тип живих істот не є чимось
надзвичайним. Цей природний процес відбувався багато разів протягом
мільярдів років і у цілому сприяв прогресивному розвитку живого на
планеті. Таке перенесення є дуже раціональним і цілеспрямованим,
доводячи цим, що воно не могло бути результатом сліпого випадку або
природного добору. Такі факти не вкладаються в ортодоксальну теорію Ч.
Дарвіна, але вони є реальністю. Між природним процесом транслокації
генів і біотехнологією є різниця, і полягає вона у тому, що такий
природний процес намагається освоїти людина і перевести його у свої,
визначені нею самою, рамки. Людина бере на себе роль творця живої
природи. Це відкриває величезні можливості у найрізноманітніших сферах,
але й накладає не меншу відповідальність на саму людину. Як і всяка
невідома і недостатньо вивчена сфера діяльності, біотехнологія здатна
нести не лише позитивні моменти, а й таїти ряд потенційних небезпек. Ще
древні стверджували: поспішай повільно. Тому нині наукові центри
багатьох країн посилено працюють в області біотехнології, наробляючи
фактичний матеріал для аналізу і набуваючи досвіду. Наприклад, учені
Франції з 1984 року комплексно вивчають трансгенні рослини, стійкі до
дії гербіцидів суцільної дії. До цього часу навіть віддалених негативних
наслідків дії таких рослин на людину або інші живі істоти ними не
виявлено. Методами біотехнології створено генетичні конструкції, які при
їх введенні у геном рослин цукрових буряків роблять їх нечутливими до
дії гербіцидів суцільної дії: Гліфосату, або глюфосинату амонію. Таке
удосконалення рослин культури дає змогу не лише спростити технологію
захисту взагалі, а й знизити “гербіцидний прес” на поля на 5—9 л/га та
зменшити затрати на надійну систему захисту від бур’янів майже вдвічі. У
нашому Інституті цукрових буряків УААН теж проводять дослідні роботи з
цукровими буряками, які мають певні зміни у своєму генотипі. На сьогодні
створено перші високопродуктивні гібриди цукрових буряків, які можна
буде у майбутньому вирощувати з використанням на посівах гербіцидів
суцільної дії. Розроблено відповідні пронципово простіші, але
високоефективні технології вирощування генетично удосконалених цукрових
буряків. Звісно, всі названі наукові роботи впроваджені лише на
дослідних ділянках, тобто є закритими і проводяться під відповідним
державним контролем. Для виходу на великі виробничі площі після
всебічного вивчення даних генетично модифікованих рослин цукрових
буряків необхідне прийняття законодавчих рішень на державному рівні.
Загалом, біотехнологія може робити найрізноманітніші перетворення.
Наприклад, чому б не удосконалити сам процес формування вуглеводів у
рослинах цукрових буряків? Невеликі зміни у процесі їх синтезу можуть
забезпечити отримання не традиційної цукрози (цукор), а глюкози, або
фруктози, яка у 1,7 раза солодша цукру і значно легше засвоюється
організмом людини. У світі вже нагромаджено доволі солідний досвід
комплексного вивчення трансгенних рослин. Низка передових країн вже
ввели їх у свою повсякденну практику використання. Перестрахування при
роботі з трансгенними організмами— річ, звісно корисна, але чи варто
знову ставати на ті ж самі граблі (як уже було у нас з генетикою,
кібернетикою тощо)? Нині в Україні потрібні законодавча база і конкретні
відповідальні виконавчі державні структури, цільове фінансування
комплексних наукових робіт з трансгенними організмами академічних
підрозділів, а не емоції журналістів від екології і нагнітання страхів у
пресі. Знання і факти розвіюють жах перед невідомим і новим. Закрити
зроблене відкриття за історію людства не вдавалося нікому. Всяке наукове
відкриття саме по собі є нейтральним. Отож, що принесе нам біотехнологія
і відповідно змінені нею трансгенні організми — добро чи зло —
залежатиме саме від людей.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *