Реферат на тему:
Стратегія вирощування і використання української пшениці в ринкових
умовах
Сортова політика у ринкових умовах
gd-SO
но сильної пшениці. Аналіз показників W по окремих станціях дає змогу
з’ясувати основні причини його мінливості. Найнижчим показник W (22–108
о.а.) був на Біляївській сортодослідній станції. При цьому у всіх
випадках отримано фуражну пшеницю. Причина в тому, що середній ступінь
ушкодження зерна шкідливою черепашкою на цій станції становив 20%. На
півдні і сході України питома вага таких товарних партій зерна досить
висока і може досягати 20–30%. Невисока в цілому сила борошна на
Мукачівській станції перш за все пояснюється низьким рівнем білковості
зерна. Водночас застосування високих доз добрив (N150–200) дає змогу
отримати в сорту Альбатрос зерно з показником W 150 і 259 о.а., а в
сорту Панна — 320 о.а., що відповідає вимогам до сильної пшениці. Це
свідчить про те, що навіть на бідних грунтах Закарпаття можна отримувати
високоякісне зерно. Зерно з надзвичайно високими значеннями W як у сорту
Альбатрос одеський, так і в сорту Панна сформувалося на Андрушківській,
Верхівській і Полтавській сортодослідних станціях Житомирської,
Рівненської і Полтавської областей, відповідно. Зерно сильної пшениці в
сорту Альбатрос одеський на цих станціях сформувалось у тринадцяти з
п’ятнадцяти можливих випадків (W 290–413 о.а.), а в сорту Панна таке
зерно отримано у всіх випадках (W 329–562 о.а.). Водночас як на цих
трьох, так і на двох інших станціях спостерігається досить велика
різниця як щодо абсолютних значень W, так і щодо співвідношень цього
показника у двох сортів досліду. Так, на Андрушківській сортодослідній
станції різниця за силою борошна між сортами Альбатрос одеський і Панна,
попри високу різницю за вмістом білка, була найменшою — 79 о.а. (у сорту
Панна показник W в середньому вищий, порівняно з Альбатросом одеським, у
1,23 раза). Це дає нам підстави вважати, що умови вирощування пшениці на
Андрушківській станції були найкращими. До того ж, зерно було зібрано до
дощів, мало темно-червоний колір, не було ушкоджено шкідливою
черепашкою. На Старобільській станції ушкодження зерна шкідливою
черепашкою в середньому досягло 4,6%. За цих умов сорт сильної пшениці
Альбатрос одеський формує фуражне зерно (варіанти N0 і N50), а на
останніх варіантах, незважаючи на високий вміст білка, зерно з
показником W усього 148 о.а., яке не може вважатися висококонкурентним
як на внутрішньому, так і на світовому ринках. У цих самих умовах сорт
надсильної пшениці Панна на всіх варіантах за показником W сформував
зерно сильної пшениці (282–358 о.а.). Природа найнижчої в середньому
(якщо не брати до уваги дві перші станції) сили борошна в обох сортів на
Славутській станції Хмельницької області інша, порівняно з розглянутими
випадками, і стосується рівня амілолітичної активності борошна,
спричиненої, як уже підкреслювалося, проростанням зерна в колосі. Так,
показник W у сортів Панна і Альбатрос одеський на цій станції різниться
у 2,25 раза, а різниця між середніми показниками W максимальна і досягає
174 о.а. Для демонстрації цього в таблиці наведено значення ЧП на
Андрушківській і Славутській станціях. На першій зерно зібрано до дощів,
і за цим показником сорти Альбатрос одеський і Панна достовірно не
різняться між собою. На Славутській станції зерно в обох сортів
знебарвлене дощами, внаслідок чого показник ЧП у сорту Альбатрос
одеський перебуває в межах 151–210 с, тоді як у сорту Панна він, хоч і
нижчий, ніж на Андрушківській станції, проте залишається дуже високим і
варіює, залежно від варіанту досліду, від 328 до 364 с. Через це й сила
борошна в сорту Панна висока — 316–414 о.а. Та сама, але менш виражена
природа великої різниці за силою борошна між сортами Альбатрос одеський
і Панна спостерігається і на Верхівській станції Рівненської області. На
цій станції зерно було теж знебарвлене дощами, але дезагрегація крохмалю
в результаті руйнування під впливом проростання комплексу “клейковинні
білки — амілолітичні ферменти” зайшла ще не так далеко, як на
Славутській станції. З таблиці видно, що сорт Панна у всіх без винятку
випадках достовірно перевершує сорт Альбатрос одеський за величиною сили
борошна. Викладене підтверджує наші попередні дані про те, що цей сорт,
окрім генетично зумовлених особливостей клейковинного комплексу, що
забезпечують високі фізичні властивості тіста, має високу стійкість до
проростання зерна в колосі. Висновок
У ринкових умовах головною проблемою вирощування і використання зерна
пшениці стає підвищення його конкурентоспроможності як на внутрішньому,
так і, головне, на зовнішньому ринках. Досягнути цього можливо за
рахунок одночасного зниження собівартості зерна і суттєвого підвищення
його якості. Головні шляхи вирішення цих проблем такі:
1. Скорочення площі посіву пшениці або принаймні концентрація уваги на
5–6 млн га кращих земель і на попередниках, середня врожайність зерна на
яких може і повинна бути не меншою 50 ц/га.
2. Зерно з цих площ посіву за вмістом білка повинно відповідати вимогам
першого-третього класів (12–15% на суху речовину). Для досягнення цього,
залежно від рівня природної родючості землі, мінімальні дози азотних
добрив повинні становить 100 –150 кг азоту (діючої речовини) на один га
посіву.
3. Усі ці площі повинні засіватись тільки сортами сильної і надсильної
пшениць і стійкими до проростання зерна в колосі на останніх етапах
дозрівання зерна.
4. У південних, східних і центральних областях України посіви сильної і
надсильної пшениць повинні бути захищеними від ушкодження зерна
шкідливою черепашко.
5. При виконанні цих агротехнічних заходів з одночасним використанням
надсильних сортів пшениці вся Україна може стати зоною виробництва
конкурентоспроможного зерна пшениці найвищої якості.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
