Реферат на тему:
Насичення сівозміни цукровими буряками в зоні достатнього зволоження
i
буряками. Лише за беззмінного вирощування цукрових буряків без внесення
добрив відбувалося виснаження грунту доступним фосфором. Вплив калію на
якість цукрової сировини протилежний впливові азоту. Калій підвищує
вміст цукру в коренеплодах, поліпшує якість нормально очищеного соку,
знижує вміст розчинного азоту. Калійний режим у грунті при внесенні
зазначеної вище кількості органо-мінеральних добрив практично не залежав
від рівня насичення сівозмін буряками. Спостереження показали, що
збільшення частки буряків у сівозміні з 16,7 до 66,7 не вплинуло на
вміст обмінного калію ані під час сходів буряків, ані в період збирання.
Ефективна родючість грунту значною мірою пов’язана з життєдіяльністю
мікроорганізмів. Залежно від вирощуваних культур, біологічні процеси в
грунті змінюються, впливаючи на чисельність, склад і активність
мікрофлори. У посівах цукрових буряків, порівняно з іншими культурами
сівозміни, проявляється висока її активність. Тут створюються оптимальні
умови водного, повітряного та поживного режимів, створених внесенням
добрив, відповідним обробітком та утримуванням грунту в розпушеному
стані впродовж вегетаційного періоду. Зі збільшенням у сівозміні площі
під цукровими буряками мікробіологічні процеси в грунті поступово
згасають. За даними спостережень, загальна кількість бактерій на МПА під
цукровими буряками в сівозміні з 16,7% буряків була найбільшою і
становила 9,58 млн на 1 г абсолютно сухого грунту, тоді як за сівби
буряків через рік — 8,9 млн на 1 г грунту. У беззмінних посівах цукрових
буряків загальна чисельність мікроорганізмів, залежно від фону добрив,
скоротилася майже в 1,3–2 рази. Насичення сівозмін буряками зумовлює
також суттєве зменшення окремих груп мікроорганізмів, таких як
олігонітрофіли, фосфорні, целюлозорозкладаючі та інші, що активізують
утворення доступних для рослин елементів живлення. Цукрові буряки є
слабоконкурентною щодо бур’янів культурою. Вирощування буряків за
інтенсивною технологією виводить питання боротьби з бур’янами на перший
план. За насичення сівозмін цукровими буряками забур’яненість посівів
буряків не зменшувалася, при цьому спостерігалося збільшення кількості
злакових бур’янів. В умовах концентрації бурякового виробництва суттєво
зростає загроза нагромадження шкідників та збудників хвороб. Особливу
увагу слід звернути на поширення бурякової нематоди. Спостереження на
дослідних ділянках показали, що вона може з’явитися на 7–9-й рік
беззмінного вирощування цукрових буряків. Це суттєво впливає на ріст
буряків та їхню продуктивність. На посівах, де буряки займали 50% площі,
бурякову нематоду було відмічено на 10-й рік. Водночас у сівозміні з 30%
буряків вона була відсутня. Пошкодження сходів коренеїдом на беззмінних
посівах в 1,8 раза перевищувало пошкодження в сівозміні з 16,7% буряків.
Сходи дуже зріджувалися. Церкоспороз інтенсивно поширюється в другій
половині літа. Листковий апарат починав пошкоджуватися вже в третій
декаді липня, і на початок вересня розвиток хвороби досягав, залежно від
концентрації буряків у сівозміні, від 40,6 до 57,9%. Значне пошкодження
листя церкоспорозом спостерігалося за сівби буряків по буряках і
розпочиналося набагато раніше, ніж по інших попередниках. У першій
половині вегетації, за умови внесення потрібної кількості
органо-мінеральних добрив та обробки насіння для сівби
захисно-стимулюючими речовинами, а також дотримання високого рівня
агротехніки у процесі вирощування буряків, наростання маси рослин мало
залежало від рівня насичення сівозмін буряками. У другій половині
вегетації — липні, серпні та вересні — відбувається поступове
сповільнення приросту маси коренеплодів та листя в сівозмінах з високим
(50%) насиченням буряками та беззмінним їх вирощуванням, водночас
сповільнюється накопичення у коренеплодах цукру. До збирання найбільше
рослин зберігалося в сівозмінах з низькою насиченістю буряками, з
підвищенням концентрації посівів збільшувалося зрідження посівів. У міру
насичення сівозміни цукровими буряками відбувалося поступове зниження
врожаю коренеплодів, гички та збору цукру. Щодо цукристості такої
залежності не спостерігалося (табл. 1). Вищий урожай коренеплодів
одержали у сівозміні з 16,7% цукрових буряків у структурі посівних площ.
У середньому за 9 років тут зібрали по 46,1 т/га із вмістом цукру 17,4%.
Майже аналогічний урожай коренеплодів мали там, де площа під буряками
становила 25%. У середньому за 6 років різниця в урожайності становила
0,3 т/га за однакової цукристості коренеплодів (17,9%). У сівозміні з
33,3% буряків показники продуктивності погіршилися. Урожайність,
порівняно з 16,7% буряків, була нижча на на 1,7 т/га, збір цукру — на
0,12 і гички — на 2,7 т/га. Водночас цукристість виявилася вищою на
0,4%. Умови вирощування цукрових буряків у сівозміні, де їх було більше,
ніж 33,3%, виявилися ще менш сприятливими, що негативно позначилося на
їхній продуктивності. Недобір урожаю коренеплодів досягав 3,3–4,5 т/га
без зменшення їхньої цукристості. На беззмінних посівах цукрових
буряків, навіть за умови щорічного внесення органо-мінеральних добрив,
високої забезпеченості рухомими поживними речовинами та достатньої
кількості продуктивної вологи, зменшення врожаю досягло 14,4 т/га, а
вміст цукру — 1,8%. Зовсім низький урожай отримали там, де на беззмінних
посівах буряків добрив не вносили. Що стосується технологічних якостей
цукрової сировини, то з насиченням сівозмін цукровими буряками до 66,7%
вони не погіршувалися. Це, насамперед, пов’язано з наявністю в грунті
легкозасвоюваних форм азоту та співвідношенням з іншими рухомими
елементами живлення.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
