Догляд за посівами озимої пшениці в осінньо-зимовий період (реферат)

Реферат на тему:

Догляд за посівами озимої пшениці в осінньо-зимовий період

?????????~?ї пшениці відбувається внаслідок осідання грунту, що
трапляється, коли сівбу здійснено по свіжій оранці. Причини загибелі
озимої пшениці в різних грунтово-кліматичних умовах, так само як і в
окремі роки залежно від погодних умов, бувають різні. Слід зазначити, що
загибель озимої пшениці зумовлюється зазвичай комплексом несприятливих
умов і нечасто буває наслідком дії якогось одного фактора. У степовій
зоні країни, де сніговий покрив несталий, озима пшениця гине переважно
від вимерзання; у Лісостепу та на Поліссі — від різких коливань
температури, льодової кірки й вимокання. У західних районах України
частим явищем є випирання та вимокання озимої пшениці. Для боротьби з
явищами, які призводять до загибелі озимих культур в осінньо-зимовий
період, існує ціла низка заходів. Одні з них посилюють здатність рослин
протистояти несприятливим умовам перезимівлі, тобто підвищують їхню
зимостійкість (до них належать осіннє підживлення рослин, знищення
бур’янів та коткування посівів, боротьба з осіннім надмірним зволоженням
грунту тощо). Інші — послаблюють шкідливу дію на рослини несприятливих
умов перезимівлі, що склалися в зимовий та весняний періоди (до них
належать снігозатримання, відведення застійної води, знищення льодової
кірки, боротьба з випріванням тощо). Комплекс заходів з осіннього та
зимового догляду за посівами озимої пшениці слід будувати з огляду на
грунтово-кліматичні умови, стан посівів та погодні умови. Найгірше
перезимовують перерослі рослини ранніх строків сівби та недорозвинені
рослини пізніх посівів, які вирощують по гірших попередниках без
внесення добрив. Саме на такі посіви і треба передусім спрямовувати
заходи, покликані посилити їхню зимостійкість. В осінній передзимовий
період ці заходи мають забезпечувати посилення фотосинтезу рослин за
одночасного обмеження ростових процесів. Ефективним заходом регулювання
росту та розвитку озимої пшениці є добрива. Внесенням їх восени для
підживлення можна певною мірою впливати на ріст рослин та загартовування
їх, від чого залежить зимостійкість пшениці. Осіннє підживлення озимини
слід передусім проводити на слабо розвинених посівах та на площах, де
добрив перед сівбою чи під час її не вносили. З мінеральних добрив
переважно треба вносити суперфосфат (1—1,5 ц/га) та калійну сіль (0,5
ц/га) або каїніт (1—1,5 ц/га). Ці добрива посилюють кущення рослин та
розвиток кореневої системи, сприяють більшому нагромадженню вуглеводів
та проходженню в рослинах інших фізіологічних процесів, з якими
пов’язано загартовування їх (збільшення зв’язаної води, гідрофільних
колоїдів тощо). Крім того, фосфорні добрива стимулюють діяльність
мікроорганізмів у грунті, з чим пов’язано нормальне азотне живлення
рослин навесні. На ділянках, де пшениця дуже відстала в розвитку, під
час осіннього підживлення до фосфорних і калійних добрив слід додавати
невелику кількість і азотних — по 0,5—0,6 ц/га, що стимулює ростові
процеси й посилює розвиток надземної маси та кореневої системи. Добрі
наслідки дає внесення місцевих добрив з розрахунку: гною-сипцю — по 5—6
т/га, попелу та пташиного посліду — по 3—4 ц/га. Осіннє підживлення
підвищує врожайність озимої пшениці на 3,0—4,2 ц/га. Його доцільно
провести на посівах пізніх строків сівби. На дуже забур’янених посівах
озимої пшениці слід провести осіннє боронування посівів, що дасть
можливість знищити бур’яни до 62%. Для запобігання застоюванню води в
блюдцях та загибелі озимої пшениці рекомендується в центрі блюдець
робити вертикальні свердловини діаметром 15—18 см на глибину промерзання
грунту, тобто, як правило, 1,5—2 м завглибшки. Зверху їх слід закривати
гноєм, аби не обвалювалися края. Найкраще вбирання води відбувається,
коли близько від поверхні грунту під суглинковою породою залягають
водопроникні породи — піски. Для запобігання зрідженню посівів озимої
пшениці необхідно провести обстеження посівів (особливо ранніх строків
сівби) на заселеність мишоподібними гризунами (мишами та норицями) і на
доцільність застосування різних методів зниження їхньої чисельності
(йдеться про використання родентицидів Шторм, Роденфос, аміачної води,
бактерородентициду). В областях Степу на розміщених після колосових
попередників площах озимих треба систематично робити обстеження з метою
виявлення рослин, пошкоджених личинками хлібного туруна. За наявності
осередків із середньою кількістю личинок 2—3 екз./м2 у фазі сходів —
третього листка та 4—5 екз./м2 — у фазі кущіння треба негайно провести
вибіркове або суцільне обприскування Базудином (Діазином) чи Волатоном.
Ці препарати ефективні також проти гусениць підгризаючих совок, осередки
яких зустрічатимуться передусім на забур’янених у допосівний період
полях після ранніх попередників. Найефективнішим заходом у боротьбі з
вимерзанням озимих є добір морозостійких сортів та снігозатримання.
Сніговий покрив 15—20 см завтовшки запобігає вимерзанню посівів.
Снігозатримання дає змогу збільшити відсоток використання талої води у
1,5—2 рази. А збільшення вологи в грунті зумовлює ефективніше
використання рослинами добрив та кращий розвиток їх. Усе це сприяє
підвищенню врожайності пшениці. Великої шкоди посівам озимої пшениці
завдає льодова кірка. Своєчасним застосуванням заходів з відведення
талої води з місць її застоювання можна попередити утворення льодової
кірки в знижених місцях поля. Шкідлива дія льодової кірки значно
зменшується в разі проведення снігозатримання до настання сильних
морозів. Якщо після утворення льодової кірки немає снігопадів, лід
рекомендується посипати матеріалами, що поглинають сонячне проміння
(торфом, золою тощо) і цим сприяють утепленню посівів і таненню кірки.
Висяча льодова кірка завдає меншої шкоди, ніж притерта, а подекуди вона
навіть сприяє снігозатриманню. У разі потреби її знищують механічними
засобами (ламають). Випирання рослин найчастіше спостерігається тоді,
коли озимі висівають після непарових попередників і пізньої оранки. За
цих умов від підготовки грунту до сівби минає невеликий період, і грунт
не встигає достатньо осісти. Узимку в порожнинах грунту утворюється лід,
внаслідок чого грунт піднімається, обриваючи корені рослин. Після
відтавання грунт осідає, і вузли кущення з обірваними коренями рослин
залишаються на поверхні. Основним заходом боротьби з випиранням є
своєчасне проведення підготовки грунту до сівби (щоб не утворилися
брили). Це досягається поверхневим обробітком грунту дисковими
лущильниками, зокрема після гороху та кукурудзи. Важливу роль у боротьбі
з цим явищем відіграє коткування площі кільчастими котками. Перше
коткування слід проводити під час оранки (доцільно в одному агрегаті з
плугом), а друге — перед сівбою під час передпосівної культивації.
Ефективним є коткування площі на початку весняних польових робіт
кільчасто-шпоровими котками — контакт рослин з грунтом відновлюється і
вони краще вкорінюються. Випрівання озимих спостерігається тоді, коли на
немерзлий грунт випадає багато снігу. Грунт не промерзає, і озимі довго
не переходять до стану спокою. У процесі дихання рослини витрачають
запаси поживних речовин, зокрема цукрів, що нагромадилися восени,
виснажуються й гинуть. Проте загибель посівів не можна пояснювати лише
виснаженням рослин. Часто вони гинуть від ураження грибними хворобами.
Основним заходом боротьби з випріванням є ущільнення снігу котками, що
забезпечує швидше промерзання грунту. У боротьбі з випріванням озимих
велике значення має проведення сівби в оптимальні строки. Занадто ранні
посіви до початку зими дуже переростають і вкривають поверхню грунту,
внаслідок чого грунт промерзає пізніше. Такі озимі частіше уражуються
сніговою пліснявою, збудником якої є фузаріум або склероцинія. Аби
запобігти ураженню пліснявою, рекомендується, окрім протруювання
насіння, підживлювати посіви калійними добривами, зокрема каїнітом. Для
боротьбм з вимоканням застосовують борознування посівів, а також дренаж
— відкритий та закритий. Під час перезимівлі слід проводити систематичні
спостереження за станом озимої пшениці. Найбільш поширеним і точним
способом визначення його є метод відрощування рослин у монолітах. Для
цього у двох-чотирьох типових місцях поля по діагоналі вирубують
моноліти і кладуть їх в ящики розміром 30 х 30 см, завглибшки 15 см і
відрощують. Більш швидким методом визначення стану озимих є відрощування
рослин у воді та метод фарбування зрізів через нижню частину пагонів
0,3% розчином кислого фуксину, який фарбує оболонку мертвих клітин у
червоний колір. Наприкінці лютого — на початку березня спеціалісти
господарств повинні провести обстеження площ озимої пшениці, особливо
слабких та зріджених посівів, які треба підсівати або пересівати ярими
культурами. Через те що зимостійкість озимих культур значною мірою
залежить від агротехніки їх вирощування, проби слід відбирати на площах
озимої пшениці, які розташовано по різних попередниках, засіяно у різні
строки тощо. За цих умов у зимовий та весняний періоди можна
диференціювати та вчасно провести заходи з догляду за посівами озимої
пшениці. Ретельний догляд за посівами та систематичне спостереження за
їхнім станом під час перезимівлі забезпечить добре збереження рослин, що
є важливою умовою одержання високих урожаїв.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *