.

Діагностика стану виробничої системи (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 5058
Скачать документ

Реферат на тему:

Діагностика стану виробничої системи

Системний аналіз як інструмент діагностування. Будь-яке проектування
починається з загального аналізу існуючих зразків продукції або
виробничих процесів. Суть аналітичних процесів полягає у визначенні
специфічних особливостей елементів, операцій шляхом поступового переходу
від загальних характеристик об’єкта дослідження. Системний аналіз
визнається як найефективніший інструмент діагностування та об’єктивне
джерело інформації для раціоналізації виробничих операцій, процесів і
системи виробництва в цілому.

Необхідність системного аналізу може бути зумовлена низкою причин:
змінами у виробничих інструментах та обладнанні, модифікацією дизайну,
конструкції виробу або виготовленням нової продукції, заміною матеріалів
або змінами в технологічному процесі, законодавчими, урядовими рішеннями
(інструкціями) та іншими чинниками (наприклад, нещасні випадки на
виробництві в процесі експлуатації виробів, проблеми з якістю,
екологією, здоров’ям користувачів тощо).

Системний аналіз здійснюється як щодо діючих виробничих процесів,
операцій, так і розроблюваних. Процедура діагностування діючого процесу
полягає в спостереженні за ним, а потім у виробленні методів його
вдосконалення. Аналізуючи неіснуючий процес, аналітик-проектувальник
повинен покладатися на робочі інструкції і свою здібність уявити процес
у дії.

Основні етапи системного аналізу (діагностування) процесу:

Зібрати фактичні дані про інструмент, устаткування, матеріали та методи,
якими здійснюється визначений процес.

Якщо процес уже здійснюється, необхідно з’ясувати погляди безпосередніх
виконавців, керівників, обговорити і визначити їх внесок у його
удосконалення.

Досконало вивчити і зафіксувати існуючий метод виконання процесу,
використовуючи виробничі схеми — діаграми. Для процесів, що
проектуються, також необхідно розробити діаграми і схеми на основі
інформації про набір типових виробничих операцій, що позитивно
зарекомендували себе в діючих процесах.

Ретельно проаналізувати виробничий процес за кожною операцією, що
зафіксовані документально.

Розробити нові методи виконання виробничого процесу.

Упровадити нові методи.

Проаналізувати результати впроваджених нових методів здійснення процесу,
щоб бути впевненим у якості його поліпшення.

Розроблення виробничого процесу визначає зміст роботи. Систематичний
аналіз виробничого процесу спрямований на пошук відповіді на питання:
«Яким чином він (процес) має виконуватися»? При виборі ефективного
процесу застосовується вимірювання, яке визначає відрізок часу, що
необхідний для виконання цього процесу чи роботи (операції). Цей час
може бути використаний для планування трудових ресурсів, оцінки витрат
праці, складання графіків, бюджету, створення систем стимулювання.
Нормативний час на процес (роботу, операцію) характеризує його (їх)
зміст, швидкість, використання певних методів, інструментів,
устаткування, сировини, матеріалів, систему організації та
обслуговування робочих місць.

При діагностуванні виробничих систем з метою підвищення їх
продуктивності використовується комплекс техніко-економічних показників,
які відображають стан тих чи інших сторін організації виробництва:

1) Показники, що відображають результативність (ефективність)
організації виробництва: коефіцієнт виконання планових завдань;
коефіцієнт ритмічності; коефіцієнт виконання планів-графіків постачань;
коефіцієнт роботи устаткування; коефіцієнт завантаження устаткування;
коефіцієнт використання робочого часу устаткування; коефіцієнт
використання виробничої потужності; коефіцієнт сполученості агрегатів,
дільниць, цехів; коефіцієнт пропускної спроможності устаткування.

2) Показники, що характеризують ступінь реалізації наукових принципів
організації виробничих процесів: коефіцієнт безперервності виробничого
процесу; коефіцієнт паралельності; коефіцієнт пропорційності; коефіцієнт
спеціалізації робочих місць; коефіцієнт предметної, подетальної і
технологічної спеціалізації.

3) Показники, що відображають стан організації виробництва за
підсистемами:

а) в елементному розрізі: коефіцієнт організації робочих місць;
коефіцієнт прогресивних методів організації роботи; коефіцієнт
використання робітників за кваліфікацією; коефіцієнти, що характеризують
організацію функціонування знарядь праці та організацію руху предметів
праці;

б) у функціональному розрізі: коефіцієнти, що характеризують організацію
технічної підготовки виробництва (комплектності, суміщення), основного
виробництва, інфраструктури тощо.

Таким чином, аналіз дає змогу зіставити фактичні значення показників з
еталонними і визначити причини їх розбіжності. Це сприяє виявленню і
використанню в короткий термін резервів удосконалювання організації
виробництва на підприємстві.

Відомо, що високий рівень організації праці та виробництва забезпечує
успішну ефективну діяльність робочих місць, підрозділів підприємства в
цілому.

Оцінка рівня системи організації виробництва. Просторове сполучення
елементів виробничого процесу знаходить своє відображення в різних
варіантах і формах побудови виробничої структури підприємства, цеху,
дільниці. Часове сполучення всіх елементів виробничого процесу полягає в
організації узгодженого у часі руху деталей і виробів за рахунок
раціонального вирішення складного комплексу завдань системи
оперативно-виробничого планування та управління.

Виробнича структура безпосередньо впливає на формування організаційної
структури та на рівень техніко-економічних показників. Кількісна оцінка
рівня організації виробництва в поєднанні з якісним аналізом його стану
є дійовим інструментом виявлення та реалізації внутрішньовиробничих
організаційних резервів підвищення ефективності виробництва.

З позицій системного підходу оцінювання та аналіз виробничої структури
здійснюються в трьох взаємопов’язаних аспектах: функціональному,
елементному, організаційному.

У функціональному аспекті вивчається та визначається коло функцій, які
виконує робоча система (підрозділ), що дає змогу оцінити правильність
функціональної побудови виробничої системи, оптимізувати потужності та
річну виробничу програму.

Елементний аспект передбачає дослідження та оцінку ступеня повноти і
раціональності використання елементного складу того або іншого
підрозділу підприємства, визначення рівня завантаження устаткування та
виявлення кількості надлишкового устаткування.

Аналіз організаційного аспекту ВС установлює структуру системи, ясну і
точну мету для кожної її структурної частини і дає можливість оцінити
раціональність та ефективність організаційної побудови підрозділу,
визначити рівень кооперації та пропускної спроможності.

Рис. 14.4. Схема оцінки рівня системи організації виробництва

Системний аналіз рівня організації виробництва проводиться з позиції
повноти реалізації її основних принципів як при формуванні структури,
так і в процесі функціонування даного підрозділу. Виходячи з цього,
оцінка системи організації виробництва (СОВ) у цілому на підприємстві
формується на підставі оцінок на рівні виробничих підрозділів —
дільниць, цехів (рис. 14.4). Такий підхід застосовується для
новостворених виробничих систем.

На кожному ієрархічному рівні СОВ оцінюється в трьох взаємопов’язаних
напрямах: функціональному, елементному й організаційному. При
діагностуванні діючих підприємств (виробничих систем) спершу аналізу
підлягає організаційна побудова підрозділів, а потім функціональна та
елементна. Це пояснюється тим, що діюча виробнича структура, її
організація вможливлюють підвищення якості функціонування виробничої
системи за рахунок раціоналізації функціонального змісту і приведення
елементного складу у відповідність до необхідних ресурсів.

Як видно з рис. 14.4, оцінка рівня СОВ на підприємстві складається з
трьох рівнів показників: узагальнюючих (верхній), результуючих
(середній) та окремих (нижній). До узагальнюючих належать показники
рівня СОВ на дільницях і в цехах, до результуючих — показники рівня
організаційної, функціональної та елементної побудови. На нижньому рівні
розраховуються показники відносно до організаційної, функціональної та
елементної побудови підрозділу і відображають:

в організаційному розрізі — ступінь ефективності побудови структури
підрозділу;

у функціональному розрізі — ступінь повноти виконання його функцій;

в елементному розрізі — рівень використання елементів, що входять до
системи.

Розрахунок показників здійснюється знизу вверх, починаючи з рівня
дільниці, де конкретний прояв має форма спеціалізації та раціональної
побудови виробничого процесу.

Оцінка рівня організаційної побудови цеху, дільниці. Рівень організації
виробництва визначається його типом. Основною параметричною
характеристикою типу виробництва є коефіцієнт закріплення операцій
(Кз.о), який показує середню кількість технологічних операцій, що
виконуються на одному робочому місці дільниці (цеху) протягом місяця.

Так, високий рівень спеціалізації робочих місць у масовому виробництві
характеризує високий рівень організації виробництва.

Для діагностики організаційного рівня виробництва проводять дослідження
екстенсивної (розгорнутої в просторі) та інтенсивної (у часі) виробничої
структури. Організація як процес являє собою єдність екстенсивної та
інтенсивної структур, поза цієї єдності вона не існує. Визначальною
(первинною) структурою, що зумовлює організацію, виходячи з генетичного
принципу, є екстенсивна структура.

Для опису екстенсивної структури застосовують просторову декомпозицію
мережі зв’язків елементів системи. Мережа стійких зв’язків між
елементами системи відображає її внутрішню структуру (морфологію), а
зв’язки з навколишнім середовищем — зовнішню структуру. Внутрішня
структура системи об’єднує технологічну, виробничу та організаційну
структури.

Взаємодія елементів технологічної структури має силовий (енергетичний)
характер. Виробнича структура характеризує мережу потоків предметів
праці або продукції. Організаційна — мережу переважно інформаційних
потоків.

Найістотнішими ознаками виробничої структури системи є її склад, форма,
спеціалізація та структура (склад і рівень) кооперованих зв’язків.

Ефективними вважаються цільові форми спеціалізації підрозділів —
предметна та подетальна. При переході від технологічної спеціалізації до
предметної та подетальної рівень організації виробництва підвищується.
Структуру коопераційних зв’язків характеризує мережа зв’язків, моделлю
якої є графік. Його вершини відображають елементи системи, а дуги — їх
зв’язки.

Рівень зв’язків у кооперації є критерієм прогресивності і раціональної
організації побудови ВС. При низькому рівні зв’язків забезпечується
максимум пропускної спроможності ВС за обсягом виробництва.

До основних характерних зв’язків належать: фізичне наповнення,
направленість, тривалість, напруженість (потужність) та роль у системі.

За фізичним наповненням зв’язки можна поділити на предметні (речові),
інформаційні та змішані.

За направленістю зв’язки поділяються на прямі, зворотні, контр-зв’язки
та нейтральні (фіктивні).

Напруженість зв’язків характеризує кількість деталей (складальних
одиниць) та виробів, які перебувають у русі між підрозділами та їх
елементами.

Цілісність виробничої системи забезпечується тоді, коли потужність
існуючих зв’язків між її елементами більша, ніж напруженість їх зв’язків
з навколишнім середовищам. Напруженість предметних зв’язків оцінюється
за інтенсивністю потоку деталей, операцій, складальних одиниць або
виробів.

Роль зв’язку у ВС визначається характером його впливу на перебіг
виробничого процесу. Формування істотних зв’язків елементів,
упорядкування розподілу їх у просторі і часі характеризує виникнення
організованості у виробничій системі.

Відображення зв’язків у структурі здійснюється методом графічного
моделювання виробничих потоків на основі теорії графів, що розглядає
різні форми взаємозв’язків між окремими просторовими елементами. На
рис. 14.5 зображено граф зв’язків (виробничих потоків), що характеризує
рух деталей, складальних одиниць і виробів між підрозділами цеху.

Рис. 14.5. Граф виробничих потоків механоскладального цеху

Маленькими колами показані дільниці: 1 — механічна, 2 —
слюсарно-складальна, 3 — мікролампова, 4 — діагностичної апаратури, 5 —
печатних плат.

Стрілками показані напрямки руху виробничих потоків між ними.
Напруженість потоків відображена абсолютною величиною (цифрою) біля
стрілки.

Графік зв’язків дає уявлення про ступінь замкненості обробки продукції в
межах даної виробничої системи, про рівень напруженості її зв’язків з
іншими системами, а в цілому — про її організаційний рівень. Метод
графічного моделювання дає можливість шляхом аналізу та синтезу
забезпечити мінімізацію кількості виробничих потоків за рахунок
перерозподілу їх напруженості.

Мінімізація досягається на основі таких обмежень: а) виробництво має
бути технологічно замкнутим на кінцевий продукт (виріб, складальні
одиниці, деталі); б) дільниці за кількістю робітників мають відповідати
нормам керованості; в) пропускна спроможність дільниць має бути
пропорційна напруженості виробничих потоків; г) цільове (подетальне або
предметне) профілювання дільниць має ґрунтуватися на всебічному обліку
конструктивних та технологічних особливостей деталей, вузлів, виробів,
що виготовляються.

При аналізі рівня спеціалізації і кооперування всю номенклатуру
продукції, що обробляється, поділяють на дві групи: власну, яка
виготовляється в даному підрозділі, та коопераційну, яка обробляється у
двох або більше підрозділах однієї чи різних виробничих систем.

Коопераційна продукція з точки зору технологічної і економічної
доцільності розподіляється на вироби з виправданою та вироби з
невиправданою кооперацією.

Невиправдана кооперація характеризується фіктивними маршрутами, коли,
наприклад, деталі повертаються з термічного в механічний цех для
передачі в цех комплектації або в складальний цех.

Екстенсивна складова виробничої структури характеризується коефіцієнтом
питомої ваги зовнішньої кооперації за кількістю передач предметів
обробки (Кек), відносно внутрішніх зв’язків, які визначаються за
формулою:

де Ззов — загальна кількість зовнішніх (вхідних і вихідних) зв’язків ВС
з іншими системами;

Звн — кількість внутрішніх зв’язків системи;

Nду — кількість вихідних прямих зв’язків ВС (число деталей, що входять в
дану ВС);

(Зj – 1) — кількість прямих і зворотних зв’язків по деталі в даній
системі (необхідна кількість верстатів для обробки деталі в даній ВС з
урахуванням неодноразових повернень її на один і той самий j-й верстат
без одиниці);

d — номенклатура деталей, що підлягає обробці в даній ВС.

Відомо, що рівень організованості системи буде вищий, коли кількість
різноманітних елементів усередині підрозділу і зовнішніх зв’язків між
підрозділами буде обмежена. Обмеження кількості різноманітних елементів
виробничої системи досягається підбором та закріпленням за нею
номенклатури деталей з високим ступенем подібності за
конструктивно-технологічними ознаками. Наприклад, для приладобудування
достатнім уважається ступінь відповідності не менше 0,85. Таке значення
робить можливим створення групової поточної лінії.

j

R ///////////////////?aeaeaeae

-6.1/41n4?5?7?9?;O;P

Література Нормування праці: Підручник / За ред. В. М. Данюка і В. М. Абрамова. — К.: 1995. — 208 с. Стивенсон В. Дж. Управление производством: Пер. с англ. — М.: Лаборатория базовых знаний: БИНОМ, 1998. — 928 с. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємств: діагностика, стратегія, ефективність. — К.: Вища шк., 1995. — 265 с. Гупалов В. К. Управление рабочим временем. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 240 с. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 200 с. Економіка підприємства: Зб. практ. задач і конкретних ситуацій: Навч. посібник / За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, 1999. — 328 с. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. — 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с. Казанцев А. К., Подлесных В. И., Серова Л. С. Практический менеджмент: В деловых играх, хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учеб. пособие. — М.: ИНФРА-М, 1998 — 367 с. Кожекин Г. Я., Синица А. М. Организация производства: Учеб. пособие. — Минск: Экоперспектива, 1998. — 334 с. Курочкин А. С. Организация производства: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2001 — 216 с. Оцінка рівня СОВ підприємства Оцінка рівня СОВ в цехах Цех 1 Цех 2 ………… Цех № Дільниця № ………… Дільниця Дільниця Оцінка рівня СОВ на дільницях Оцінка рівня функ- ціональної побудови виробничої системи Показники Коефіцієнт завантаження устаткування Кз Коефіцієнт змінності роботи устаткування Кзм Оцінка рівня організаційної побудови виробничої системи Показники Коефіцієнт закріплення операцій Кз.о Коефіцієнт зовнішніх кооперацій: за кількістю пере- дач Ке за трудомісткістю Кт Оцінка рівня елементної побудови виробничої системи Показники Коефіцієнт пропорційності Кпр Коефіцієнт рівномірності Крн Коефіцієнт непрерив- ності Кн 3 2 4 5 1 10 4 84 23 2 381 38 1034 68 4 1 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020