.

Лозоплетіння на Коломийщини (с. Кийданч, с.Княждвір) (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
6 12966
Скачать документ

Курсова робота

на тему:

Лозоплетіння на Коломийщини (с. Кийданч, с.Княждвір)

Розділ І. Лозоплетіння в житті людини. Історія розвитку лозоплетіння.

Розвиток лозоплетіння в с. Кийданч, в с.Княждвір.

Регіональні особливості лозоплетіння.

Розділ ІІ. Ознайомитися з основними технологіями лозоплетіння.

2.1. Техніка лозоплетіння.

2.2. Матеріали та інструменти.

Розділ ІІІ. Художнє лозоплетіння, декоративне, вжиткового призначення.

Розділ IV. Лозоплетіння в школі.

4.1. Розробити тематичний план на виконання практичних робіт.

4.2. План-конспект на одне заняття з лозоплетіння.

Висновок

Література

Ілюстрації

Додатки

Розділ І. Лозоплетіння в житті людини. Історія розвитку лозоплетіння.

1.1. Розвиток лозоплетіння в с. Кийданч, в с.Княждвір.

Плетення — одне з найдавніших ремесел. Воно виникло, як і кераміка,
раніше, ніж обробка дерева, металу, які потребували відповідних знарядь
виробництва. Розвитку плетення сприяла і наявність у достатній кількості
матеріалу. Міцні і гнучкі саджанці горіха використовувались для плетення
огорож, лоза — для виготовлення кошиків, бочок, меблів та ін. З соломи
виготовляли бочки для зерна, килимки мати) для господарських потреб,
головні убори, а з рогозу — плели килимки під ноги та на стіни, полотна
(ля решіт, пантофель тощо.

Віками нагромаджувались технічні прийоми обробки матеріалу для плетення,
уміння використовувати його практичні можливості та художні особливості.

Залежно від матеріалу художнє плетення поділяють на лозоплетення,
рогозоплетення та плетення соломкою. Кожний з цих видів має свої художні
особливості.

Лоза — найпоширеніший природний матеріал, який завдяки своїй міцності і
зручності в роботі став основою для виготовлення різноманітних побутових
виробів великих і малих форм.

Регіональні особливості лозоплетіння.

Плетіння з природних матеріалів , як припускають чимало дослідників
належить до первісних виробів, і мабуть випереджує ткацтво та
виготовлення керамічного посуду. Але якщо археологія, поки що не дає
матеріалу, щоб підтвердити першість плетіння, то етнографія деяких
народів Австралії, Південно –Східної Азії, Африки та Америки засвідчує
наявність плетіння при відсутності ткацтва. Логічні міркування над цією
гіпотезою приводять до висновку, навивання та плетіння простіші, бо не
потребують попередньої обробки сировини й особливого устаткування а тому
мали виникнути найшвидше.

Найдовші археологічні пам`ятки плетіння – залишки мішків, кошиків,
тарілок для хліба, накривок для кошиків і глиняного посуду знайдено в
Єгипті, Месопотамії, Балканах, у Великобританії, Швеції та інших, і
датуються V-IV тис. до. н. е. В неоліті практично виникли всі основні
техніки плетіння: спіральна, полотняна (пряме христовидне плетіння),
каркасна, стрічкова, тощо. Здебільшого для плетіння (спірального,
полотняного) використовували м`які матеріали: солома , шувар, папірус,
очерет, та інші.

Як вже зазначалося, існують підстави вважати, що керамічний посуд
спочатку у деяких країнах виготовляли на плетеній основі, тобто кошики
для водонепроникнення обліплювали глиною. Під час випалу плетений каркас
згорав, а черепок набував необхідної міцності.

У наступні епохи бронзи та заліза плетіння не набувало принципово нових
технічних досягнень. Майже всі техніки були вже відомі, й на долю
наступних поколінь залишилося тільки їх відшліфувати, дбаючи про
різноманітність і досконалість конструкції виробів. В Античних країнах
для плетіння частіше використовували прути дерев та кущів, їх коріння та
інші матеріали. Тому тут особливо поширилася каркасна техніка плетіння а
кошики різноманітного призначення і форми стали основними типологічними
напрямами плетеного виробництва.

Деякі предмети з лози Античних міст Північного Причорномор`я за
археологічними даними близькі формою і технікою виготовлення до виробів
українського лозоплетіння ХVIII –поч. ХХ ст; що засвідчує традиційність
ремесла і вікову спадкоємність культури.

Плетення продовжувалось розвиватись у колишніх ремеслах колоніях.
Плетені вироби відносились до предметів першої необхідності і
виготовляли їх спеціальні майстри кошикарі, плетільники рибальських
споряджень та інші.

З вербової лози плели кошики і дитячі колиски, клітки для птахів і
вулики.

Плетені вироби багатьох народів позначені національною своєрідністю,
використання місцевих матеріалів, улюблених технік плетіння,
виготовлення відповідних типів речей. Однак через слабку тривкість
природних матеріалів плетені предмети з цих віддалених часів до нас не
дійшли. Існують лише різні опосередкові свідчення їх широкого
застосування.

Мода на плетені вироби збереглася у продовж всього середньовіччя.

Найдавніші пам’ятки українського плетіння походять з кінця ХVIII
століття і початку ХIХ ст. і зберігаються у музеях Києва, Львова та
інших міст. Важливим джерелом пізнання плетених речей початку ХIХ ст.,
зокрема особливостей їх функціонування на Західному Поділлі та в
Карпатах є акварелі львівського художника Ю. Глоговського.

Малюючи людей в народному одязі та побутові сцени він водночас зображав
як доповнення плетені кошики, брилі, клітки.

Лозоплетіння таким чином розповсюдилось у місцевостях прилеглих до озер
і річок.

У Карпатах і на Поліссі сировиною для плетіння з народних матеріалів
були коріння сосни, гілки ліщини тощо.

Найбільші центри плетіння зосереджені у тодішніх Київській,
Чернігівській, Полтавській, Волинській губерніях та на Галичині.

Розвитку промислу плетіння з природних матеріалів сприяли засновані у
80-х роках ХIХ ст., школи і навчальні майстерні. Одна з перших таких
шкіл виникла у 1879 році у с. Нижнів (тепер село у Тлумацькому районі) у
1891 році в місті Сторожинець на Буковині.

Кошикове ремесло було одним з самих розповсюджених промислів Росії на
Україні. Крім Підмосков`я великими центрами кошикового ремесла були
Костромська, Ярославська, Іванівська, Казанська, Володимирська,
Оренбургська а також Чернігівська, Київська, Харківська, Волинська та
інші губернії. Йшли роки, цей промисел поступово втрачав своє значення.

Але все ж таки масштаби в наші дні залишилися значними. Талановиті
майстри і тепер не перестають вражати нас багатством фантазії;
витонченістю своїх виробів, прикрашаючи інтер`єр сучасних квартир і
громадських споруд, а також експозиції наших музеїв.

Розділ ІІ. Ознайомитися з основними технологіями лозоплетіння.

2.1. Техніка лозоплетіння.

Прути лози збирають протягом цілого року. Весняно-літню заготовку
проводять у так званий соковий, або вегетаційний, період на початку
росту прута, коли розпукуються бруньки, або влітку, в кінці його росту,
а осінньо-зимову заготовку — після повного визрівання прута. Прут,
зрізаний у весняно-літній період, легко очищається від кори без
додаткової обробки. Обкорований прут має красиву молочно-білу поверхню,
світлішу, ніж у прута осінньо-зимової заготовки, але деревина в цей час
ще не досягає достатньої і рівномірної зрілості, тому заготовляти прути
краще в осінньо-зимовий період. Це роблять після того, як листя
рівномірно пожовкло і починає опадати. Зрізане й очищене від гілочок та
листків пруття зразу сортують за розміром та якістю залежно від кольору
кори та довжини. Залежно від діаметра комля розрізняють прути дрібні (до
1 мм), середні (10—20 мм) та крупні (20—40 мм).

До І сорту відносять прути зовсім прямі, рівні, без пошкоджень, сучків
та бородавок, до II — прути з різними дрібними дефектами, але придатні
для плетення виробів.

Прути слід зберігати (не більше року) в закритому, бажано не
промерзаючому приміщенні, при температурі 0—4 °С, складеними у штабелі.

Прути осінньо-зимової заготовки кладуть у металевий казан з кип’ячою
водою. Щоб вони були повністю занурені у воду, на них кладуть гніт.
Після завантаження прутів воду кип’ятять доти, поки кора не почне легко
відділятися від деревини. Час проварювання (10—20 год) залежить від виду
верби та вологості прутів. Проварене пруття після обкорування має
буро-коричневий колір (чим довше варилось, тим темніший колір). Готове
пруття виймають, додають у казан воду, доводять її до кипіння, знову
занурюють нове пруття і проварюють його, як і попереднє.

Під час проварювання з пруття вилуговуються дубильні речовини та
барвники. Щоб розчин не фарбував пруття, слід після 4 — 5 проварювань
воду замінити повністю. Вийнявши проварені прути з казана, їх кладуть у
холодну воду для охолодження. Це сприяє легшому відділянню кори від
деревини.

Очищати прути від кори слід протягом 4 год після проварювання, бо інакше
відділяння кори утруднюється.

Обкоровані прути слід добре висушити, бо непросушені вони темніють,
вкриваються цвіллю, плямами і загнивають. Не можна складати обкоровані
невисушені прути в купи. Сушити прути слід на настилах, оскільки сушіння
на землі спричиняє цвіль, зміну кольору й погіршення якостей прута.
Висушені прути зв’язують у пучки і ставлять на осонні ще на 2—3 дні.

Перед початком плетення прути лози бажано змочувати водою для надання їм
більшої еластичності, а в процесі роботи ряди плетень треба періодично
(через кожні 2—3 ряди) збивати набивачкою для надання виробу більшої
щільності.

Просте плетення (іл. 11.3). Простим називають плетення, при якому
одиночні прути вплітають через один вертикально укріплений прут (стояк).

Іл. 11.3. Просте плетення.

Стояки утворюють каркас виробу. Прути плетуть через стояки у вигляді
безперервної стрічки, нашаровуючи по спіралі один ряд над іншим. У
зімкнутих фігурах нашарування ведуть колоподібно в одному напрямі зліва
направо. Плетуть ряд від одного кінця до другого, навколо крайнього
стояка роблять поворот, огинають його і плетуть у зворотному напрямі.

Після того, як перший прут виплетено до кінця, на його кінець накладають
(нарощують) другий прут і продовжують плести цим прутом. Нарощувати слід
однойменними кінцями: до вершинного — вершинний, до комлевого —
комлевий, щоб вироби мали .однакову товщину. Періодично ряди слід
вирівнювати й ущільнювати.

Плетення способом мотузочки (іл. 11.4). Способом мотузочки плетуть не
менш, як у два прути (іл. 11.4, а), починаючи з однойменних кінців. Прут
1 закладають кінцем під крайній стояк зліва, огинають ним другий стояк
справа, третій стояк огинають з внутрішнього боку і виводять прут
назовні у проміжок між третім та четвертим стояками.

Прут 2 закладають нижче від прута під другий стояк, огинають ним зовні
третій, з внутрішнього боку четвертий стояк і виводять назовні у
проміжок між четвертим та п’ятим стояками. У такому ж порядку
плетуть і далі вправо через один стояк. При цьому всі стояки
повинні бути міцно вплетені в чарунки. Прути, перевиваючись між
собою, створюють начебто мотузочку.

Якщо плетуть у три прути (іл. 11.4, б), прут 1 закладають під перший
стояк, огинають ним зовні два стояки (другий та третій), а внутрішнього
боку четвертий і виводять назовні у проміжок між четвертим та п’ятим
стояками. Прут 2 закладають під другий стояк нижче від прута 1, зовні
огинають ним третій та четвертий стояки, з внутрішнього боку огинають
п’ятий і виводять назовні між п’ятим та шостим стояками. Прут 3
закладають нижче від прута 2 під третій стояк, огинають ним зовні
четвертий та п’ятий, а з внутрішнього боку — шостий стояк і виводять
назовні між шостим та сьомим стояками. Далі все повторюється:
переплітають по черзі справа кожний лівий прут і огинають ним зовні
два, а з внутрішнього боку один стояк.

У чотири прути (іл. 11.4, в) можна плести двома способами: із
зовнішнього боку кожним прутом огинати три стояки, а з внутрішнього —
один або ж кожним прутом огинати по два стояки із зовнішнього і
внутрішнього боків. В останньому випадку плетення з обох боків має
однаковий вигляд. Закладають кінці прутів під окремі стояки.

На іл. 11.4, г наведено приклад плетення у п’ять прутів.

Способом мотузочки виплітають цілі смуги, але найчастіше плетуть
окремими рядами, закріплюючи ними слабші смуги інших видів плетення або
розділяючи смуги різного виду плетення. Мотузочку в два прути
застосовують, коли потрібно поставити ряд урівень

з іншим видом плетення, або цим способом виплітають цілу смугу.

Плетення в шашку. Рисунок в шашку має вигляд стіни, викладеної з цегли
або плит. Він складається з окремо виплетених смуг однорідного плетення
через два стояки. Виконують просте плетення, огинаючи кожним вплетеним
прутом два стояки із зовнішнього і два з внутрішнього боку. Смуги
плетуть по черзі, одну за одною.

Прути першого ряду другої смуги закладають між стояками, що знаходяться
в одній чарунці першої смуги. Другу смугу плетуть, як і першу, через два
стояки, тільки в чарунку вплітають ті стояки, які були стягнуті в
чарунках першої смуги. Третю смугу плетуть, як першу, четверту, як
другу, і в такій послідовності виконують все плетення.

Плетення в шахматку (іл. 11.5). Це плетення також виконують окремими
смугами, краще з прутів двох кольорів. Ряди виконують простим плетенням.
Після того, як виплетено першу смугу, другу плетуть так, щоб під
квадратиками одного кольору знаходились квадратики другого кольору. Для
цього другу смугу починають плести прутами такого кольору, яким
закінчили першу смугу. Потім ряди двох кольорів чергують. Основна
відмінність плетення в шахматку від плетення в шашку полягає в тому, що
в шахматку плетуть через два стояки, не роз’єднуючи їх при переході до
плетення наступних смуг.

Плетення косички. У виробництві лозових меблів застосовують накладні
(іл. 11.6, а) та кромкові (іл. 11.6, б) косички, виплетені з кінців
стояків. Косичку з кінців стояків плетуть так. Крайній лівий стояк
загинають вправо назовні, поруч з ним укладають два стояки двох чарунок
нижньої смуги. Внаслідок цього в другій смузі стягнуті в чарунках ті
стояки, які в першій смузі були роз’єднані, і будуть роз’єднані прути
однакової із стояком довжини і товщини; комлеві кінці випускають
всередину на 2,5—3 мм; між другим та третім стояками закладають два
прути, випускаючи комлеві кінці назовні, а вершинні — всередину. Потім
притискають їх кінцем другого стояка, загинаючи їх назовні вправо:
кінець третього стояка загинають так само, як і кінець першого, а поруч
з ним кладуть два прути комлевими кінцями всередину. Таким чином, за
рахунок додаткових прутів в один бік звернено подвійні, а в другий —
потрійні кінці.

Іл. 11.6. Косички.

Дальша робота полягає у плетенні косички по два прути вправо і по три —
вліво. З перекладених трьох прутів вліво після повороту їх управо
вплітають тільки два прути, а третій обрізають. Після змикання кінців
плетення косички всі прути слід висмикнути, а на їх місце протягнути
кінці плетених стояків.

Накладну косичку плетуть у три або чотири пари прутів простим плетенням,
перекладаючи прути то вправо, то вліво.

Плетення загинки. З кінців стояків часто плетуть жорсткі кромки способом
так званої загинки. Загинку в чотири прути (іл. 11.7) плетуть так. Стояк
1 перегинають через товсте шило або прут і огинають ним наступні два
стояки із зовнішнього боку і три — з внутрішнього, а кінець виводять

назовні. Стояком 2 огинають із зовнішнього боку наступні два стояки, а з
внутрішнього — один. На цьому плетення стояком 1 закінчують. Потім
загинають стояк 5, огинають ним із зовнішнього боку два стояки, а з
внутрішнього — один і кінець виводять в один проміжок із стояком 2.
Після цього плетуть стояками 3 та 6, як стояками 1 та 5. У такій самій
послідовності заплітають усі стояки, залишаючи в проміжках кінець одного
з них.

Після змикання фігури кінці чотирьох стояків треба протягти під перший у
тому місці, де було зроблено загин через шило, а в три наступні так, щоб
між кожною парою стояків був обрізаний кінець.

Плетення полотнища із стрічок. На кришці стола в ряд розкладають
стрічки, що утворюють основу. Кінці одного боку стрічки прикріплюють до
кришки стола. У поперечному напрямі в основу вплітають стрічки утка.
Плетення через одну стрічку утворює простий рисунок полотна (іл. 11.8,
а), а плетення через дві стрічки (при цьому роз’єднують дві стягнуті
стрічки основи першого ряду) утворює рисунок паркетиком (іл. 11.8, б).
Урізноманітнивши порядок закладання стрічок утка в основу, можна плести
полотно у вигляді килимових доріжок.

Пошарове плетення. Це плетення утворюється кількома прутами через один
стояк (іл. 11.9, а). Для пошарового плетення потрібні прути однакової
довжини та товщини. Починають плести комлевим кінцем прута, обплітають
чотири стояки і кінець залишають на зовнішньому боці. Прут притискають,
він має бути трохи піднятим. Починають плести кожний новий прут від
нового стояка з лівого боку і закінчують біля першого вихідного стояка.
Усі кінці прутів при цьому знаходяться із зовнішнього боку (іл. 11.9,
б).

Іл, 11.7. Плетення загинки.

Іл. 9.Пошарове плетення.

Іл. 8. Плетення полотнища з стрічок.

Потім беруть будь-який із заплетених прутів і обплітають ним наступний
стояк, вільний стояк, що залишився, обплітають наступним прутом з лівого
боку. Плетення продовжують доти, поки не зімкнеться коло і не буде
заплетений цілий шар прутів. У такий спосіб виплітають другий шар, потім
третій і так до кінця плетення. Починаючи і закінчуючи плетення, кінці
всіх прутів слід залишати всередині кошика.

Плетення рядами (іл. 11.10). Плетення починають найкоротшими прутами.
Прутом обплітають стояки, що стоять прямо, залишаючи із зовнішнього боку
вершинні кінці завдовжки 8—10 см. Другим прутом починають плести з
наступного (другого) стояка з правого боку. Далі, починаючи від третього
стояка, плетуть третім прутом і т. д.

2.2. Матеріали та інструменти.

Для виготовлення різних виробів з лози треба мати спеціальні
інструменти.

Жамки (іл. 11.1) призначені для випрямляння та згинання палиць, їх
виготовляють із стального прута діаметром 1,5 см. З одного кінця жамки
роблять кільце з вирізом, куди закладають прут, який потрібно випрямити
чи зігнути. З другого кінця — прямокутний паз для згинання прутів під
кутом. Кільце та паз жамки повинні відповідати товщині прута. Розміри
жамок, см: довжина 25—40, діаметр отвору 3 — 5, ширина вирізу 2,5 — 5.

Ніж кошиковий (іл. 11.2, а) має універсальне призначення у виготовленні
плетених меблів. Ним обрізають кінці прутів, зрізають сучки, стругають і
т. д.

Горбач (іл. 11.2, б) застосовують для обрізування кінців прутів у
плетених виробах. Садовий ніж (іл. 11.2, в) використовують для різання
порівняно тонких прутів, а серповидний (іл. 11.2, г) — більш товстих
прутів та палиць; він може бути більшого розміру з серповидно загнутим
кінцем або невеличкого розміру, короткий, схожий на шевський, але з
заокругленим гострим кінцем.

У виготовленні плетених меблів користуються паяльними лампами або
спиртівками для обпалювання волосків (ворсу) на виробах. Шила трьох
розмірів (діаметром 1, 2 та 4 мм) використовують для свердління гнізд,
для укріплювання ручки, зарівнювання кінців прутів, що залишилися після
плетення загинок. Потрібні також кусачки, плоскогубці та садові ножиці,
або секатор (іл. 11.2, д).

Набивачки різних розмірів необхідні для виготовлення щільнішого
плетення. Ножівки, садові пилки застосовують у виготовленні меблів.
Обручі для кошиків овальної форми роблять з вербових прутів, товщина
яких залежить від розміру і виду кошика.

Колунки використовують для розщеплення прутів на 3—4 частини, їх
виготовляють з твердих порід дерева (дуба або акації) завдовжки 6—8 см,
діаметром 3 см. Тильний кінець колунків опуклий, а на другому кінці
передбачено 3 або 5 рівних вирізів — торців. На кінці колунка є вістря.
Ко-лунок з трьома вістрями називають трійником, а з чотирма —
четвертником.

Шоф (стругальний інструмент) призначений для вироблення струганих
стрічок. Він складається з дощатої основи розміром 200x100x25 мм, на
якій змонтовано пересувний стругальний ніж.

Розділ ІІІ. Художнє лозоплетіння, декоративне, вжиткового призначення.

Найпоширеніший вид плетених виробів господарсько-побутового призначення
— кошики, їх плетуть із зеленого та білого прута, а також з прутових
стрічок. Кошики із зеленого прута простіші й міцніші, їх призначено для
різних господарських потреб (перенесення та транспортування кормів,
овочів, плодів тощо). Кошики з білого прута чи стрічки відзначаються
легкістю та витонченістю. Великого поширення набули різні ручні кошики,
дорожні, кошики для білизни і т. д.

Кошик найпростішої форми. Для виготовлення кошиків простих за формою
спочатку виготовляють рамку. З горіхових або вербових прутів середньої
товщини згинають два однакових обручі потрібного розміру. Зігнуті кінці
прутів застругують на клин, як показано на іл. 11.18, а. Кінці обруча
скріплюють дротом, тонкою міцною шворкою або тонкими цвяхами.
Заготовлені обручі вставляють хрестоподібне один в одного (іл. 11.18, б)
і скріплюють цвяшками.

Місця схрещення обручів обплітають прутом або стрічкою, як показано на
іл. 11.19, а. Прут або стрічку міцно заплітають на хрестовині кілька
разів. Утворюються зірочки, які скріплюють обручі. Вони призначені також
для прикріплення до нижньої частини кошика поздовжніх зігнутих
стовпчиків-ребер кошика (не менш ніж по одній парі з кожного боку
обруча).

Іл. 11.17. Перехресна обвивка стрічкою.

Іл. 11.18. Виготовлення обручів для кошиків найпростішої форми.

Зірочку для скріплення обручів і закріплення стовпчиків кошика можна
виплести і іншим способом (іл. 11.19, б).

Для поздовжніх стовпчиків кошика беруть прути товстіші, ніж для
плетення. Довжина стовпчиків та їх вигини мають бути такі, щоб форма
кошика була симетрична. Простим плетенням, починаючи від зірочки,
плетуть дно кошика до його середини. Під час плетення для більшої
міцності вставляють нові поздовжні стояки, оскільки відстань між першою
парою стовпчиків значно збільшується. Так заплітають дно кошика
(іл. 11.20).

Іл. 11.20. Кошик.

Круглий кошик. Для плетення потрібно вісім товстих прутів однакової
довжини. Середини чотирьох прутів розщеплюють ножем і вставляють в них
решту чотири (іл. 11.21, а). Складену з цих прутів хрестовину (іл.
11.21, б) обплітають двома прутами (починаючи з тонких кінців),
обійшовши навколо хрестовини два ряди. Потім кінці хрестовини розводять
попарно і одержують вісім радіусів, що розходяться. Обплітають їх, як
показано на іл. 11.21, в. Далі, розводячи прути в парах стояків,
одержують 16 стояків основи дна кошика, які обплітають пошаровим
плетенням (іл. 11.21, г), виробляючи дно кошика потрібного розміру. Між
розведеними стояками основи дна кошика слід дотримуватись однакової
відстані. Дно плетуть щільно, бо від його щільності залежить міцність
кошика. Закінчують дно плетенням мотузочки у два прути. Виступаючі кінці
прутів рівно обрізають біля самої мотузочки.

Іл. 11.19. Скріплення обручів і закріплення стовпчиків для кошиків
найпростішої форми.

прути. Мотузочка щільно тримає стояки. Щоб під час дальшого плетення
кінці стояків не розходились, вставляють відповідно розміру
обруч-шаблон, прикріплюючи його до чотирьох стояків. Далі пошаровим
плетенням виплітають стінки кошика. Закінчують плетення стінок
мотузочкою в чотири прути, а потім загинкою у три пари прутів.

Іл. 11.21. Плетення круглих кошиків.

Для закріплення ручок кошика на протилежних боках стінок шилом роблять
зверху отвори у загинці і вставляють у них кінці товстішого, зігнутого
дугою прута (іл. 11.22, а). Добре вимочений товстий прут скручують,
протягають у загинки біля кінців ручок і обмотують ним ручку 4—6 раз з
двох боків (іл. 11.22, б та в). Біля кінців ручки ці прути протягають 2
рази через стінку кошика, а кінці, що залишилися, ховають у стінках (іл.
11.22, г).

Іл. 11.22. Виготовлення ручок кошиків.

Овальний кошик. Для плетення дна овального копійка у п’яти-шести
коротких прутах розщіплюють середину, три-чотири прути великої довжини
обплітають двома прутами однакової товщини (іл. 11.23, а) та довжини,
починаючи з тонких кінців (іл. 11.23, б).

1л. 11.23. Виготовлення овальних кошиків.

Стояки стінок овальних кошиків закріплюють так само, як і в круглому
кошику. Стінки заплітають пошаровим плетенням з мотузочками на початку і
в кінці для більшої міцності. Верхній край стінок кошика плетуть
загинкою в три або чотири пари прутів. Ручку роблять у вигляді дуги,
кінці якої закріплюють у бокових стінках кошика так само, як і в
круглому кошику (іл. 11.24, а). В овальних кошиках великого розміру
ручки розташовані на кінцях (іл. 11.24, в); їх закріплюють так, як
показано на іл. 11.24, г.

Іл. 11.24. Закріплення ручок овальних кошиків.

Прямокутні кошики. Насамперед виготовляють дно. Основою для нього е
стояки, які повинні бути на 15—20 см більші від довжини кошика, їх
вставляють в отвори шаблона — основу для закріплення стояків. Між цими
стояками (іл. 11.25) на початку і в кінці плетуть мотузочку в два прути;
потім до крайніх стояків приставляють ще по одному стояку та обплітають
їх разом. Дно виплітають простим плетенням. Витягнувши кінці стояків з
шаблона, одержують дно кошика.

Стояки для стінок прямокутних кошиків готують так само, як і для
круглих. Для зручності в роботі загнуті догори стояки зв’язують шворкою,
причому стояки бокових стінок кожної сторони зв’язують окремо, а стояки
кінців дна кошика — разом. Кінці прутів для кутів кошика застругують
навскіс, потім вставляють у кути дна, загинають догори та прибивають
цвяхами до крайніх прутів дна. Стінки прямокутних кошиків так само, як і
круглих, плетуть пошаровим плетенням і закінчують подвійною мотузочкою.

Іл. 11.29. Стояки, вставлені в отвори шаблона для плетення прямокутних
кошиків.

Для утворення розширеного верху кошиків верхні кінці стояків слід
розвести, а для утворення звуженого — зблизити. Вставивши всередину
кошика для міцності рамку-шаблон, її прив’язують шворками до кутових
стояків. Ручки прямокутного кошика закріплюють так само, як і в круглих
та овальних кошиках.

Так само плетуть прямокутні кошики різного виду та розміру для овочів,
плодів та ягід.

Напівкруглі та кутові кошики. Такі кошики призначені для зберігання
легких предметів, їх можна повісити на стіну або поставити в куток. Для
виготовлення дна напівкруглого кошика беруть два прути однакової довжини
і складають їх різнойменними кінцями. До їх середини перпендикулярно
прибивають кінець третього прута, який повинен бути вдвоє коротшим від
перших. Прути заплітають прутом або стрічкою.

З кожного боку перпендикулярного прута закріплюють по два стояки і
продовжують плести. Між стояками, що розійшлися, в міру потреби,
закріплюють нові стояки. Плетуть до утворення напівкруглого дна
потрібного розміру. Дно закінчують мотузочкою в два прути. Стояки в
денах напівкруглих чи кутових кошиків закріплюють так само, як і круглих
чи овальних.

Встановивши стояки стінок кошика, їх заплітають мотузочкою в три прути.
Мотузочку починають плести з двох боків, і, закінчивши її, ховають
вершинні кінці прутів мотузочки, що залишилися, де-небудь у плетиві. У
кутах кошика необхідно встановити прути, як при виготовленні прямокутних
кошиків. Щоб стояки зберігали правильну форму периметра (півкола чи
чверть кола), а також відстань між собою, до них прив’язують потрібного
розміру шаблон з товстого прута. Стінки кошика заплітають пошаровим або
рядовим плетенням. Закінчуючи стінки, заплітають їх краї подвійною
мотузочкою в чотири прути.

Кришки для кошиків. Багато кошиків зверху закривають кришками.
Закінчуючи плетення стінок таких кошиків, виплітають з них мотузочку у
п’ять прутів, її слід плести так, щоб кінці прутів мотузочки, що йде з
одного боку, зійшлися з кінцями прутів мотузочки, яку плетуть з другого
боку, і не заходили один на одного. Для цього додаткові прути з’єднують
однойменними кінцями. Закінчивши плетення мотузочки, стояки стінок
кошика нахиляють трохи до середини і зв’язують їх шворкою. Нахилені
стояки обплітають тонкими та короткими прутами пошаровим плетенням на
висоту 4—6 см. У такий спосіб роблять звужену частину стінок кошика, яку
закінчують плетенням мотузочки у дві пари прутів. Цю мотузочку плетуть
так само, як і загинку, в три пари прутів.

Іл. 11.26. Завершення кінців стінок кришки.

Закінчивши стінки кошика, приступають до виготовлення кришки, плетуть її
так само, як і дно кошика, тільки з тонких прутів. Після того, як буде
виплетено верх кришки потрібного розміру, в нього вставляють стояки, які
обплітають мотузочкою в чотири прути. Сторону кришки, на яку виходять
кінці прутів, роблять внутрішньою, а чисту — зовнішньою. Зігнувши
стояки, на них з двох сторін плетуть мотузочки у три прути. Після
досягнення потрібної висоти стінок кришки, їх закінчують загинкою в три
пари прутів, але ця загинка відрізняється від першого способу загинки
тим, що в ній кінці стояків з внутрішнього боку загинаються, проходячи
через стояки (іл. 11.26, а та б).

Крім загинки в три пари прутів, кришки кошика можна закінчувати загинкою
стояків. Стояки, що залишилися, слід непомітно вплітати всередину.
Кришку прикріплюють до кошика так, щоб вона добре й міцно його
закривала. Для прикріплення кришки

до стінки використовують готові петлі або виготовляють їх з дроту або
прутів, стрічки. З зовнішнього боку кошика до кришки прикріплюють
сплетені з прута кільце чи петлю, а на стінці кошика трохи нижче від
петлі — кульку, щоб можна було кошик закривати.

Кошик для паперів. Дно кошика роблять з дошки або плетуть з прутів. Дно
з прутів плетуть так само, як і дно круглих чи овальних кошиків. Стояки
закріплюють так само, як і в круглих кошиках, тільки число їх повинно
бути непарним. Якщо стінки плетуть з вербових стрічок, застосовують
просте плетення, якщо з прутів — пошарове. Стінки закінчують мотузочкою
в три прути та загинкою в три-чотири пари прутів.

У кошику з дерев’яним дном стояки закріплюють інакше. З дошки вирізають
дно діаметром 18—22 см і по його краях прибивають цвяшками непарне число
стояків, які потім заплітають.

Кошики для рукоділля. Кошики плетуть різних розмірів, видів і з різного
матеріалу. Середину кошиків оббивають кольоровим шовком, сатином,
оксамитом чи іншими тканинами. Плетення кошиків для рукоділля не
потребує особливих вказівок. Особливо гарні кошики, на кришці і стінках
яких виплітають різні візерунки з пофарбованого матеріалу.

Клітка звичайна. До дна прибивають чотири прути, які утворюють верхню
раму клітки. Щоб стояки стінок клітки міцно тримались, не розсувались і
не перекошувались, їх середину заплітають мотузочкою у два прути.

Іл. 11.27. Плетення кришки клітки.

Кришку клітки (іл. 11.27, о) роблять так само, як і дно, тільки прути
заплітають рідко, залишаючи між ними проміжки. По краях кришки
виплітають загинку в три пари прутів. Кришку прикріплюють до клітки у
двох місцях петлею із стрічки чи дроту. Петлю з дроту роблять так.
Товстим дротом спірально у кілька обертів обвивають петлю, кінці дроту
загинають, через спіраль протягують другий відрізок того самого дроту і
його кінці загинають у протилежні боки (іл. 11.27, б). Кінці однієї
частини петлі пропускають через край кришки і загинають, а кінці другої
закріплюють до рами, проводячи їх всередину. До передньої стінки клітки
слід прикріпити защіпку або петлю-накладку.

Крісло, виконане візерунковим плетенням. Каркас такого крісла збивають з
планок перерізом 6 X 1,2 см. Для верхньої задньої перекладини
використовують планку завширшки 3 см. Кути планки злегка застругують. До
рами сидіння на відстані 6 см від країв прибивають по одній планці такої
ж ширини. Середину цих планок та ніжки крісла прибивають до ніжок, а
верх — не до рами сидіння, а до прибитих ніжок. Спереду та ззаду крісла
упори прибивають до ніжок, а їх верх — до рамок сидіння. Упори згинають
на відстані 15 см від кутів крісла.

Стрічкою, одночасно виплітаючи бажаний візерунок, обвивають ніжки
крісла, починаючи з передніх. Дійшовши до рами сидіння, кінці стрічки
прибивають до задньої сторони ніжки, а зовнішній кут з’єднання ніжки з
рамою сидіння на всю ширину обвивають стрічкою (іл. 11.34, а).
Продовжуючи обмотувати ніжку і дійшовши до переднього верхнього кута,
обвивають його, як показано на іл. 11.34, б. Дійшовши з обмоткою до
верхнього заднього кута крісла, його також обвивають (іл. 11.34, в) і,
обмотуючи задню ніжку, спускаються до її основи. Так само обмотують і
другу сторону крісла і бокові сторони сидіння.

Раму для сидіння і спинки крісла (іл. 11.35) виготовляють з планок
перерізом 4×1,2 см. З внутрішнього боку рами з’єднують дужками, а із
зовнішнього щільно стягують планками, кінці яких закріплюють стрічкою.
До верхньої планки спинки прибивають два прути для закріплення кінців
стояків. Кути спинки обвивають стрічкою. На передній планці рами сидіння
прибивають один прут і обвивають стрічкою кути. Потім закріплюють стояки
(12 шт.). Для цього комлеві кінці прутів згинають, зігнуті кінці кладуть
між двома прибитими до верхньої планки прутами, прибивають їх до планки
і всю планку обмотують стрічкою. Стояки заплітають мотузочкою в три
прути, а потім продовжують плести простим плетенням спинку і сидіння.
Пройшовши плетенням 5 см, до стояків додають по одному пруту вершинними
кінцями більшої довжини, ніж плетення. Дійшовши до передньої планки рами
сидіння, плетення закінчують мотузочкою в три прути, як і на початку
плетення.

Комлеві кінці стояків загинають навколо планки і у прибитого до планки
прута обрізають кінці, залишаючи їх такої довжини, якої були загнуті
стояки верхньої планки на початку плетення. Юнці стояків, що залишилися,
згинають і прикріплюють поруч з прутом. Щоб стояки не розщіплювались,
краще кінці їх не прибивати, а вдавити цвяхи плоскогубцями. Закріпивши
стояки, поруч з ними прибивають другий прут, і всю планку перед
обплетенням щільно обмотують стрічкою. Для бокових стінок і спинки
крісла роблять рами такого розміру, щоб вони розмістились всередині
каркаса крісла. Біля внутрішніх рамок нижні планки повинні бути шириною
6 см, а всі інші — 3 см. У нижніх планках внутрішніх рамок роблять
вирізи, щоб в них увійшла задня планка сидіння. Потім на дошці виконують
ажурне плетення для внутрішніх рамок. Закінчивши роботу, знімають
плетиво з дошки, прибивають на раму і вставляють її в бокові сторони
крісла з внутрішнього боку. Так само плетуть рами для зовнішніх бокових
сторін. Рами з плетенням на місцях прикріплюють цвяхами, які вбивають
зверху вниз через планку. Головки цвяхів відкусу-ють кусачками. Потім
закріплюють кінці ніжок. Беруть чотири планки завширшки 3 см такої ж
довжини, як і кінці ніжок, обмотують їх стрічкою, виплітаючи візерунок,
і прибивають до ніжок з внутрішньої їх сторони (іл. 11.36). Так само
можна виготовити не тільки крісло, а й диван, стіл.

Квадратне крісло (іл. 11.37). Воно відзначається простотою конструкції,
міцністю та зручністю в користуванні. Ніжки цього крісла високі — до
підлокітника. Знизу, збоку до ніжок прибивають поперечні палиці, які
правлять за бічні проніжки. Ніжки прибивають до рами сидіння. Зверху, до
торців ніжок, прибивають підлокітники та палицю для спинки або зігнуту
дужку.

Підлокітники розширюють, для чого до передніх ніжок ззовні збоку по
ширині підлокітників (60—80 мм) прибивають підтримуючі косинці. Якщо
верхню кромку спинки роблять однакової ширини з підлокітниками, то
косинці встановлюють ззаду. Якщо кромку спинки залишають вузькою, то
палицю для спинки прибивають до торців ніжок з випуском назовні кінців
потрібної довжини для заміни косинців. Паралельно внутрішнім палицям
підлокітників по косинцях закріплюють палиці, які розширюють смуги
підлокітників і спинки, якщо її роблять широкою. Спереду, на 250—300 мм
нижче рамки сидіння прибивають поперечну планку. Навколо рамки сидіння
прибивають обтягуючу пластину так, щоб вона охоплювала ніжки. Пластинами
скріплюють нижні торцеві з’єднання деталей.

Для обробки виплетеної задньої та бокової сторін прибивають стояки до
рамки сидіння. Спочатку виплітають нижню частину, а потім верхню.
Рисунок складають з різних видів суцільного та ажурного плетення.
Сидіння плетуть окремо стрічками з прутів. Щоб воно було міцним і не
провисало, по внутрішньому розміру рами сидіння роблять другу раму і
натягують на неї рідко сплетену сітку. Другу раму вставляють у першу і
прибивають до неї. Для плетення підлокітників та верхньої кромки спинки
між палицями цих деталей встановлюють по два-три прути. На основі з
палиць і прутів виплітають площини способом простого плетення, огинаючи
проплетеними прутами крайні палиці основи.

Полотно для сидіння, сплетене з стрічок, змочують водою, потім
викроюють, враховуючи припуски на кромки, які підвертаються під рамку
сидіння. Вирізане за заданим розміром полотно прибивають до рамки
сидіння. Підвернувши передню кромку полотна всередину крісла, на неї
накладають пластину, яку прибивають до поперечної палиці, закріпленої на
передніх ніжках нижче від рами сидіння.

Особливою міцністю та простотою конструкції відзначається різновидність
квадратних крісел з вузькими, в одну палицю, підлокітниками і такою ж
спинкою. Простір від верхньої кромки спинки в таких кріслах до підніжок
заповнюють густим суцільним плетивом. Спереду по всій довжині ніжок
прибивають накладні косички.

Крісло «підкова» (іл. 11.38). Виконують з підковоподібною спинкою,
розташованою в одній площині 3 підлокітниками. Передня сторона рами —
сидіння цього крісла пряма, бокові та задня — у вигляді дуги. Висота
задніх ніжок — до підлокітників, а передніх — тільки до рами сидіння.
Проніжки — таврові або хрестовинної форми.

Перед складанням кістяка на раму сидіння натягують пластичну сітку, яка
підтримує плетене полотно. Ніжки, проніжки і раму сидіння з’єднують
цвяхами. Дугоподібно вигнуту палицю

Іл.. 11.2. Ножі та садові ножиці.

Іл. 11.4. Плетення способом мотузочки.

Іл. 11.5. Плетення в шахматку.

4.2.План-конспект заняття.

Конспект уроку.

Тема: Плетення з лози. Ознайомлення з історією розвитку лозоплетіння та
технологією плетення.

Мета навчальна: ознайомити учнів з історією розвитку плетення та
технологією плетення.

Мета розвиваюча: розвинути в дітей вміння заготовляти природний матеріал
– лозу.

Мета виховна: виховати любов до природи; ДУМ та його митців.

Обладнання: ілюстративний матеріал, картини, зразки, вироби майстрів.

Інструменти та матеріали: ножиці,сікатор, шила, щемилка, лоза.

Хід уроку.

І.Організаційна частина.

а) на перерві (підготовка робочих місць учнів, вчителя, дошки,
унаочнення).

б) на уроці (організація учнів, активізація уваги).

ІІ. Повідомлення теми і завдання уроку.

Вступна бесіда. Привітавшись з дітьми оголошую тему уроку
“Лозоплетіння”.

Завдання уроку.

Ознайомлення з історією розвитку лозоплетіння.

2.Технологія плетення та інструменти для плетіння.

3. Споглядання виробів видатних майстрів.

4.Сприймання та оцінка виробів на які зверталася увага.

ІІІ. Розповідь учителя.

Даю кортку розповідь про історію виникнення лозоплетіння;
розповідаю про технологію плетіння з лози та інструменти, які необхідні
для плетення.

ІV. Активізація уваги учнів.

Показую учням вироби з лози різних майстрів. В ході показу
аналізую роботи.

V. Підведення підсумків уроку.

Назвіть відомі центри лозоплетіння ?

Які ви знаєте види плетення ?

Які матеріали та інструменти використовують для

лозоплетіння ?

Чи сподобався вам сьогоднішній урок ? Чим ?

VІ. Оголошення домашнього завдання.

Висновок

Я думаю, що художнє плетення відіграє важливу роль в розвитку
декоративно-ужиткового мистецтва. Цей вид мистецтва, як і інші походить
з сивої давнини, а його вироби завжди знаходять місце у побуті.

Ознайомившись з усіма тонкощами цього мистецтва стає зрозуміло, що
праця клопітка, але водночас цікава та захоплива.

Говорячи про плетення виробів з лози різної форми та призначення,
застосовуючи різні методи та види плетення необхідно керуватися
насамперед метою виконання. Так, як від цього залежить якість
конструкцій виробів, міцність, надійність, довговічність. Якщо виріб
буде знаходитись в квартирі, то він повинен відповідати за своїми
художніми характеристиками стильній єдності інтер’єра в цілому. Будь-яке
ускладнення форми повинно бути оправданим. Мистецтво лозоплетіння не
тільки в тому, який вид плетення він використовує, але і як цей вид
відповідає раціональності і призначенню предмета.

Якщо взяти дані з історії художнього плетення стає дивно, що людина з
давніх давен займалася плетенням різних виробів, які до нашого часу не
змінили значних форм. Так, два стільця знайдених в гробниці Тутанхамона
цілком відповідають стандартам сучасного дизайну.

Уміння плести хороші, якісні вироби притаманні тим людям в яких є певний
досвід у цій сфері. І напевне, щоб стати справжнім майстром, знавцем,
потрібно послідовно оволодіти окремими видами плетення , потім навчитись
виготовляти окремі елементи виробу, тільки після цього можна цілком
перейти до виготовлення виробів.

Досвід і практика показали, що інтерес до плетених виробів і попит на
них постійно зростає, а саме лозоплетіння удосконалюється і стає більш
якісне і красивіше.

Використана література.

1. Воропай О. “Звичаї нашого народу.”

2. Енциклопедія “Мистецтво України.” 1991р.

3. Стегенко А. Ф. “Виготовлення плетених виробів.” 1991р.

4. Тарасенко В. М., Петрова А. І. “Конструювання і виробництво плетених
меблів.” 1983р.

5. Чернишов Г. А. “Виробництво плетених виробів.” 1961р.

6. Чесноков В. І. “Виробництво кошиків та плетених виробів.”
1940р.

7. Антонович В. Б. “Мистецтво.” 1979р.

8. Чернишов Г. О. “Меблі та інші вироби з лози.” 1946р.

9. Царук В. В. “Прикрась свій дім.” 1988р.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020