Художній розпис тканин. Батік (Дипломна)

Дипломна кваліфікаційна робота

декоративно-прикладного

мистецтва

Художній

розпис тканин. Батік.

Зміст

Вступ
………………………………………………………………
…………………………………………………………….

Розділ 1

Історія розвитку художнього розпису
тканин………………………………………………………

Розділ 2

2.2. Матеріали та обладнання для художнього розпису
тканини…………………………..

2.3. Технологічні
особливості…………………………………………………….
………………………..

Розділ 3

Методика викладання декоративно-прикладного мистецтва в
процесі навчання

дітей в
школі………………………………………………………….
……………………………………………

Висновки……………………………………………………….
………………………………………………………………
.

Список використаної
літератури……………………………………………………..
……………………………

Додатки

Ти сам – твір мистецтва

Відкрий мистецтво у собі.

Еміль Жак
Далькроз

Мистецтво — це передусім виховання душі, виховання почуттів, поваги до
духовних цінностей. Воно не тільки відображає життя, але й формує його,
створює уявлення про прекрасне, окрилює душу.

Мистецтво — це пам”ять народу. Воно пов”язує часи в нашій свідомості,
вибудовує наше минуле, робить нас співучасниками подій і давно минувших
і нинішніх.

Народне образотворче та декоративне мистецтво своїми коренями сягає
глибокої давнини. Воно нерозривно поєднане з магічно-обрядовою і
господарською діяльністю людини. Саме тому твори народного мистецтва
містять як духовні, так і матеріальні ознаки. Між звичайними побутовими
предметами з дерева, глини, каменя та інших матеріалів і предметами –
творами народного мистецтва не існує чіткої межі. Поширене твердження,
що кожна річ, виготовлена вручну, має певні художні якості. Щоправда ці
якості спів розмірні лише з природними властивостями матеріалу та
результатом його обробки (фактурою, текстурою, кольором, тощо). Усі
природні й технологічні показники неодмінно утворюють художню виразність
первинного рівня. Але якщо народний майстер свідомо й цілеспрямовано
посилює художню виразність завдяки спів розмірності форми, конструкції.
Цілісності й семантики орнаментальних структур, то такий вибір набуває
особливої виразності вищого рівня. Він сприймається емоційно-чуттєво,
стає не лише предметом, а твором мистецтва. Отже, народне мистецтво
поєднує в собі духовно-матеріальну діяльність людини, виражену в
художніх творах.

Народне мистецтво яскраво характеризує національності особливості нації,
локальні відміни етнографічних груп. З минулим народні художні твори
єднає традиція та колективний спосіб її регулювання. Лише завдяки
незліченим повторенням схем, мотивів, образів, форм утверджується
художня традиція і передається з покоління у покоління удосконалюючись і
набуваючи чарівної довершеності.

Пам”ятки кожної, конкретної епохи показують, як люди навчились працювати
з природними матеріалами і що з них виготовляли, яку силу надавати їм за
допомогою символів – знаків (орнаменту), що зробило звичайні речі
побутового призначення творами мистецтва.

Декоративно-прикладне мистецтво предметно-духовний світ людини – включає
в себе численні види художньої практики. Це плетіння і ткання, розпис і
вишивка, різьблення і виточування. Одні види – кераміки, обробка кістки,
каменя, плетіння – вишивки на зорі людської цивілізації, інші молоді:
мереживо, гобелен, вироби з бісеру, витинанки з паперу. Їм заледве
налічується кілька століть.

Між прикладною і декоративною гамою є проміжна декоративно-прикладна, що
поєднує в собі ужиткові і функціональні якості об”єднано-просторової
конструкції та художні експресії відповідного декору. Вона
підпорядковується аналогічними морфологічними концепціями.

Види декоративно-прикладного мистецтва – головна структура одиниці
морфології. Це – художнє деревообробництво, художня обробка обробка
каменю, художня обробка шкіри і рогу, художня кераміка, художнє скло,
художнє виготовлення з бісеру, емалі, а також меблів, посуду, хатніх
прикрас, іграшок, одягу, ювелірних виробів. Усі вони відносяться до
декоративно-прикладного мистецтва. Кожний з видів мистецтва унікальний
за специфікою матеріалів, технологічним процесом обробки, за
художньо-композиційними закономірностями структури образів.

Твори декоративно-прикладного мистецтва перебувають під впливом духовної
наповненості часу. Цей фактор діє у прямій залежності від величини
проміжку часу, що віддаляється від моменту його створення. Іншими
словами, чим більший твору, тим його наповненість сильніше збуджує наші
естетичні почуття.

Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво розглядається як важлива
художня цінність, що виконує численні функції – пізнавальну,
комунікаційну, естетичну.

Історія розвитку художнього розпису тканини

Мистецтво прикрашати тканини відоме з давніх часів. Спочатку з”явився
ткацький малюнок, який створювали особливим переплетенням ниток в
процесі виготовлення тканин. Пізніше малюнок стали наносити ручним
способом. Ще пізніше були винайдені друкарські дерев”яні дошки.

В 17 столітті для друку почали використовувати металеві вибивні дошки.

Наступним кроком стало винайдення друкарських машин. Малюнок
майстра-гравера вирізали на металевих валях, вали занурювали у фарбу,
прокочували по тканині, наносячи візерунок. Якщо малюнок був кольоровим,
підготовлювали декілька таких валів – для кожного кольору фарби.

Іноді при оформленні тканини використовували одночасно два способи
прикрашення – переплетення ниток і розпис (або вибійка). Такими були
китайські тканини “кесе”, в яких ткацький візерунок доповнювали розписом
пензля.

Найдавнішим із відомих розписів (біля двох тисяч років) є китайський
розпис із давнього поховання. Тканина на диво добре збереглася. Вона
покрита темними фігурами, розфарбованими мінеральними барвниками.

Батьківщина гарячого батику вважається Індонезія. Класичний гарячий
батик – дуже трудомісткий вид розпису. Тільки підготовка тканини займала
декілька днів. Спочатку тканину тримали у воді 1-2 дні для пом”якшення,
потім прали. Сушили. Після цього кип”ятили в рисовому крохмалі 15
хвилин. Після повторного висушували тканину відбивали до м”якості
дерев”яним валиком.

Розпис робили з допомогою винайденого в 17 столітті інструменту
“чантингу”. Це маленька мідна посудина з одним або кількома зігнутими
носиками і бамбуковою або дерев”яною ручкою. Тканину з нанесеним воском
малюнком на кілька годин занурювали в розчин барвника. Під час
фарбування тканину обережно перевертали, стараючись щоб шар воску не
потріскав. Потім тканину висушували і знову наносили інші елементи
малюнка. Фарбування починали від найсвітлішого кольору до темного.
Операція повторювалась стільки разів, скільки кольорів в малюнку. Після
закінчення фарбування тканину знову висушували. Остання операція –
знімання воску.

З часом техніка ручного батику використовувалась все рідше. Штамп із
тонких металевих дротиків значно прискорили процес. Такий штамп
занурювали в розтоплений віск, потім прикладали до полотна. Одержані
контури малюнка заливали фарбою. Якщо раніше на розпис одного куска
тканини йшло від півтора-двох тижнів до двох років, то з допомогою
штампів можна було зробити в один день до двадцять кусків.

В кінці 17 століття Європу покорили своєю красотою індійські вибійні
тканини – ситці. Штампом нанесеним барвником наносили удари по тканині –
вибивали тканину. Спочатку з”явилась вибійка в один колір фарби.

В кінці 17 століття з”явилась так звана білоземельна вибійка –
кольоровий штамп на білому фоні. Тоді ж почали використовувати більш
складний контурний малюнок.

В штампуванні використовувались пігментні присипки, для чого варили
спеціальну клейку масу із рослинного масла. Масло кип”ятили 12 годин,
після чого вливали в посудину з холодною водою. На дно випадав густий
осадок, який зливали окремо. Цим осадком друкували малюнок, який потім
присипали пігментами, часто блискучими.

В Індії та Індонезії розписи найчастіше використовувались для оформлення
одягу. В Японії та Китаї розписи використовували також при створенні
традиційного для цих країн інтер”єру: ширм та картин. Майстри
користувались тушшю часто з допомогою одного кольору , створюючи
надзвичайної краси пейзажі. Пензель в руці художника то сильно і різко
підкреслював одні елементи, то плавним і ніжними розпливами
промальовував інші. Зараз ми назвали б цю техніку вільним розписом.

Сучасні версії ручного розпису тканини, спираючись на традиційні
напрямки, підкріплені новими технологіями.

В гарячому батику замість бджолиного воску почали використовувати
парафін та стеарин. Сітка тріщин, яка з”являлась в процесі фарбування в
техніці гарячого батику і вважалась браком, отримала значення
самостійного ефекту і стала невід”ємною частиною і символом цієї
техніки.

З винайденням клейкого матеріалу, названого резервом, розвинулась
принципово нова техніка розпису – холодний батик.

2.1. Матеріали та обладнання

для художнього розпису тканин

Тканина. Ручний розпис можна робити на різних за волокнистим складом
тканинах: бавовняних, лляних, віскозних, ацетатних, шерстяних та із
натурального шовку. Проте найчастіше для розпису застосовують бавовняні,
віскозні, капронові й тканини з натурального шовку.

Тканини не повинні мати на собі апрету, замаслювачів, мати добре
змочування і капілярність. При розписі важливе значення має ткацьке
переплетення тканини, її товщина і щільність. Найкращими для розпису
(особливо холодним батиком) є тонкі гладкі тканини полотняного
переплетення.

Рама. Усі види розпису виконують на дерев”яних рамах, які бувають
розсувні (можна збільшувати та зменшувати до необхідного розміру за
допомогою рухомих рейок і гвинтів) і нерозсувні. Такі рами з обох боків
мають внутрішні зрізи шириною 5…6 мм, у які вбивають гострі гачки на
відстані рейками рами, щоб не дряпали рук.

Інструменти для розпису

способом холодний батик.

Скляні трубочки. Для нанесення контурів рисунка резервом застосовують
скляні трубочки довжиною 15…20 см з тонкими загнутими кінчиками. На
невеликій відстані від кінчика є потовщення – резервуар для резервної
суміші. Для набирання резервної суміші кінчик трубочки опускають у
резерв і через широкий кінець втягують його у трубочку до заповнення
резервуару. Для розпису слід мати набір таких трубочок з отворами
різного діаметра. Можна застосовувати також звичайні скляні креслярські
рейсфедери або трубочки, у прямий кінець яких вставляється голка з
затупленим кінцем. У практиці роботи використовують також медичні
спринцівки, у які вставляють вкорочені скляні трубочки з резервуаром.

Якщо зігнутий кінець трубочки має нерівні краї і дряпає тканину, його
слід підточити дрібним наждачним папером або напильником.

Пензлі і тампони. Для нанесення фарб при розписі способом холодний батик
застосовують різні пензлі і тампони. Тампони виготовляють із вати й
поролону. Вату накручують на дерев”яні стержні різного діаметра. Кінець
намотаної вати закріплюють ниткою, щоб тампон не спадав з палички під
час роботи. Для кожного кольору фарби слід мати окремий тампон. Тампон
не повинен бути надто щільним, бо він тоді погано вбиратиме фарбу, і
надто м”яким, бо під час роботи буде волохатитись. Поролонові тампони
застосовуються для покриття великих площин.

Інструменти для розпису способом гарячий батик.

Як і під час роботи холодним батиком, так і за розпису гарячим,
застосовують різні нескладні інструменти, багато з яких можна виготовити
самому. Це штампики, лійки, рейсфедери, ножі, тощо).

Пензлі. Найчастіше використовують щетинні пензлі різних розмірів. Ними
покривають великі і малі площини рисунка, наносять лінії. Такі пензлі
повинні мати дерев”яні ручки.

Рейсфедери. Застосовують звичайні креслярські рейсфедери, попередньо
насаджені на дерев”яні ручки. Між лезами рейсфедера вставляють смужки
вати або поролону, щоб збільшити запас резерву. З а типом такого
рейсфедера для нанесення кількох паралельних ліній виготовляють
саморобні рейсфедери різних розмірів. Для нанесення ліній можна
використати звичайний столовий ніж, обтягнений трикотажем або тканиною.

Лійки. Використовують саморобні мідні або латунні лієчки різних розмірів
з отворами для подавання гарячого резерву діаметром 0,2…0,3 мм. До них
припаюють ручки.

Штампики. Їх застосовують, коли необхідно нанести якість часто
повторювані форми. Вони можуть бути у вигляді різних геометричних фігур,
листочків, квітів, а також різноманітних каталок.

Штампик-каталка має вигляд катушки з ручкою, що вільно обертається на
осі. Тверді металеві штампики обтягують тканиною або трикотажем. М”які
штампики вирізають з фетру, повсті, поролону гострим ножем або
скальпелем. До них прибивають дерев”яні колодки з ручками.

Батик-штифт. Цей інструмент є найдосконалішим для нанесення на тканину
резервної суміші. Існує кілька конструкцій батик-штифта, але всі вони
мають принцип роботи. Робочою частини батик-штифта є головка – це мідний
конус із отвором, з якого виступає голка-штифт. Протилежним кінцем голка
впирається в пружину. Батик-штифт повинен мати набір голок з отворами
різного діаметра для отримання різних за товщиною ліній.

Активні барвники

Такі барвники широко застосовуються для розпису бавовняних, віскозних,
капронових, шерстяних тканин, натурального шовку. Нагадаємо, що
асортимент активних барвників для целюлозних волокон складається з трьох
груп: барвники холодного, вони мають у своїй назві індекс Х (з імпортних
це: проціони М, остазини S, гелактини Ф, ксирони); барвники теплого
фарбування, вони мають у своїй назві спеціального індексу (з імпортних
це: проціони Н, остазин Н, ксирон Н, гелактин Д, цибакрони). Для розпису
можна використовувати усі три групи барвників.

Прямі барвники

Виготовляючи фарби для розпису, використовують прямі, звичайні та прямі
барвники. Цими барвниками можна розписувати бавовняні, віскозні,
капронові тканини і натуральний шовк. Проте фарби на основі цих
барвників мають ряд істотних недоліків. Вони дають недостатню яскравість
кольорів з розписування тканин розчинами кімнатної температури, погано
рівняють і розтікаються по тканині.

Кислотні барвники.

Ці барвники використовуються для розпису шерстяних, капронових тканин, і
натурального шовку. Застосовують кислотні звичайні й кислотні
металовмісні барвники комплексу 1:2. Більшість марок кислотних барвників
дають фарби, які добре розтікаються на тканині, мають хороші рівняючи
властивість. Яскраві чисті кольори. Розчини цих барвників за кімнатної
температури стійкіші, ніж прямих барвників.

Натуральні барвники.

Тканини з натурального шовку та капрону можна розписувати натуральними
барвниками. При цьому отримують чисті, м”які, теплі пастельні кольори,
насичені кольори дістати досить важко. Для розпису можна застосовувати
ті самі барвники, що і для гладкого фарбування, проте фарби для розпису
виготовляють із концентрованіших відварів цих барвників.
Рослин-барвників беруть у 1,5 рази більше, ніж за гладкого фарбування.

Розписувати слід свіжо виготовленими відварами барвників, бо багато з
них вже на другий-третій день випадає в осад. Розпис можна виконувати
чистими відварами барвників без будь-яких добавок і з добавленням солей
металів: мідного та залізного купоросу, алюмокалієвих галунів. Уведення
солей змінює і поглиблює кольори та відтінки.

Зазначимо, що за розписування відвари барвників, як правило, рівномірно
покривають і добре розтікаються по тканинах. Фарби з уведенням солей
металів покривають менш рівномірно, гірше розтікаються, проте після
запарювання ця нерівномірність часто зникає.

Кольори, які дістають за розпису натуральними барвниками, збігаються з
кольорами гладкого фарбування, але отримуються трохи світліші.

Розписи олійними фарбами.

Цим способом можна розписувати всі види тканин. Після розпису цими
фарбами виріб не потребує спеціальних обробок для закріплення фарб на
волокні. Для виготовлення фарби олійну фарбу спочатку знежирюють. Для
цього її витискають на любий гігроскопічний папір і залишають на 2…3
години. Фарба після цього робиться сухішою. Її розміщують приблизно з
такою самою кількістю розчинника, як і у масляному живописі і
застосовують для розпису.

Фарби для ручного розпису тканин

У процесі виготовлення фарб для холодного і гарячого батику застосовують
барвники, які

добре розчиняються у воді, спирті, мають хорошу покривну властивість у
розчинах кімнатної температури, дають широку гаму чистих і яскравих
кольорів. Такі фарби мають добре розтікатись по тканині, глибоко її
просочують, за довгого зберігання не випадати в осад і не
желатинизуватись. Цим вимогам відповідають активні, прямі, кислотні,
хромові (кислотно-протравні), основній дисперсні барвники. Фарби
виготовлені з усіх класів барвників, зберігають у закритому посуді.

Активні барвники

Такі барвники широко застосовують для розпису бавовняних, віскозних,
капронових, шерстяних тканин, натурального шовку. Нагадаємо, що
асортимент активних барвників для целюлозних волокон складається з трьох
груп: барвники холодного фарбування, вони мають у своїй назві індекс Х
(з імпортних це: проціони М, остазин S, ксирон , гелактин Ф);барвники
теплого фарбування, вони мають у своїй назві спеціального індексу(з
імпортних це: порціони Н, остазин Н, ксирон Н, гелактин Д, цибактрони).
Для розпису можна використовувати усі три групи барвників. Проте,
тканини розписані барвниками за індексом Х після запарювання виробів під
час промивання можуть підфарбовувати фон тканини. Тому для розпису
найкращими барвниками є з індексом Т і без індексу. До складу таких фарб
входить барвник, сечовина, бікарбонат натрію (питна сода). Сечовина
вводиться у фарбу для збільшення розчинності барвника й підвищення
ступеня фіксації на тканині; бікарбонат натрію є препаратом, завдяки
якому активний барвник вступає у хімічний зв”язок з волокном і цим самим
забезпечує стійкість забарвлення. Зазначимо, що фарби, які містять у
собі соду, довго не зберігаються, тому розчин соди у фарбу вливається
безпосередньо перед розписом.

Рецепт фарби для розпису по бавовняних, віскозних, шерстяних тканинах і
натуральному шовку, г/л:

Активний барвник –10…30;

Сечовина – 50…70;

Бікарбонат натрію – 15;

Вода м”яка – до 1 л.

Барвник змішати із сечовиною, залити гарячою м”якою водою і розмішати.
Для барвників з індексом Х температура води має бути не вище 50
градусів за Цельсієм, а барвників з індексом т і без індексу 80…90
градусів за Цельсієм. Після охолодження розчину перед вживанням влити у
фарбу розчин соди.

Рецепт фарб для розпису по капронових тканинах, г/л:

1.активний барвник – 10…30;

сечовина – 20;

оцтова кислота 80%-на – 30;

вода м”яка – до 1 л.

2.активний барвник – 10…30;

сечовина – 5-;

сульфат амонію – 20;

вода м”яка – до 1 г/л.

Фарбу виготовляють як у попередньому випадку, в охолоджену фарбу влити
кислоту або розчин сульфату амонію.

Після висихання, розписаних цими фарбами, виробів їх запарюють у виварці
протягом 40 хв. Або медичному автоклаві за температурою 102…103
градусів за Цельсієм (розчином миючого препарату (1 г/л), знову теплою і
холодною водою. Вироби з натурального шовку оживлюють. Для цього їх
обробляють у розчині за температури 30 градусів за Цельсієм, що містить
5 мл/л 30%-ї оцтової кислоти протягом 15…20 хв., шерстяні –
прополоскати розчином цієї самої кислоти концентрацією 2 мл/л.

Прямі барвники

Виготовляючи фарби для розпису, використовують прямі, звичайні та прямі
світлостійкі барвники. Цими барвниками можна розписувати бавовняні,
віскозні, капронові тканини і натуральний шовк. Проте фарби на основі
цих барвників мають ряд істотних недоліків. Вони дають недостатню
яскравість кольорів з розписування тканин розчинами кімнатної
температури, погано рівняють і розтікаються по тканині. За охолодження
концентрованих розчинів деяких барвників вони желатинизуються
(хризофенні, прямий чорний З, прямий коричневий СХ і КХ, прямий жовтий
світлостійкий ЗХ). Проте після нагрівання ці барвники переходять у
розчин.

Рецепти фарби з прямих барвників, г/л:

1. Прямий барвник – 10…15;

водний аміак 25%-ий – 25;

сечовина – 20;

вода м”яка – до 1 л.

Барвник заливають гарячою водою і добре розмішують, вводять аміак. У
разі необхідності, якщо барвник погано розчиняється, розчин прокип”ятити
1…2 хв. Після цього у розчин ввести сечовину і перемішати. Якщо фарба
погано розтікається по тканині й погано рівняє, у фарбу треба ввести 0,5
г/л препарату ОП-7 або ОП-10.

Краще розтікання має фарба з добавкою спирту. Проте спирт потрібно
вводити не більше як 100…150 мл/л фарби, бо інакше барвник випаде в
осад.

2. Прямий барвник – 10…15;

спирт етиловий 96-100;

вода – до 1 л.

Барвники залити гарячою водою, розмішати. У разі необхідності, якщо
барвник погано розчиняється, прокип”ятити 1..2 хв. В охолоджений до
температури 50…60 градусів за Цельсієм розчин влити спирт.

Рецепт фарби для розпису тканини з капрону, г/л:

Прямий барвник – 10…15;

сечовина – 20;

щавлевокислий амоній – 30;

вода – до 1 л.

Рецепт фарби для розпису тканини з капрону, г/л:

Прямий барвник – 10..15;

сечовина – 50;

сульфат амонію – 15;

вода – до 1 л.

Розписані тканини висушують, а потім запарюють у виварці – 1,5 год., а
медичному автоклаві за температурою 102…103 градусів за Цельсієм – 1
год. Після запарювання тканини промивають холодною і теплою водою.

Кислотні барвники

Ці барвники використовують для розпису шерстяних, капронових тканин і
натурального шовку. Застосовують кислотні звичайні й кислотні
металовмісні барвники комплексу 1:2. більшість марок кислотних барвників
дають фарби, які добре розтікаються на тканині, мають хорошу рівняючи
властивість, яскраві чисті кольори. Розчини цих барвників для за
кімнатної температури стійкіші, ніж прямих барвників.

Рецепти фарб з кислотних звичайних барвників для розпису натурального
шовку і капрону, г/л:

Кислотний барвник – 5…20;

гліцерин –30;

сечовина – 30;

оцтова кислота 30%-на – 20;

вода – до 1 л.

Кислотний барвник – 5…20;

водний аміак 25%-ний 20;

оцтова кислота 80%-на – 40

або

винна кислота – 50;

вода – до 1 л.

Кислотний барвник – 5…20;

сечовина – 40;

оцтова кислота 30%-на – 20;

вода – до 1 л.

Кислотний барвник – 5…15;

водний аміак 25%-ний – 10;

спирт етиловий 96 – 350;

вода – до 1 л.

Розписувати капронові тканини можна ще за іншими рецептами.

Рецепт фарби для розпису капрону, г/л:

кислотний барвник – 5…20;

сечовина – 50;

сульфат амонію – 20;

вода – до 1 л.

Барвник залити гарячою водою (80…90), ввести аміак або сечовину. У
разі необхідності, якщо барвник погано розчиняється, розчин злегка
прокип”ятити. Після охолодження до 40…45 градусів у фарбу влити
кислоту, розчин сульфату амонію, спирт. Фарба із спиртом має високий
ступінь розтікання по тканині.

Натуральні барвники

Тканини з натурального шовку та капрону можна розписувати натуральними
барвниками. При цьому отримують чисті, м”які, теплі пастельні кольори;
насичені кольори дістати досить важко. Для розпису можна застосувати ті
самі барвники, що і для гладкого фарбування, проте фарби для розпису
виготовляють із концентрованих відварів цих барвників. Рослин-барвників
беруть у 1,5 рази більше, ніж за гладкого фарбування.

Розписувати потрібно свіжо виготовленими відварами барвників, бо багато
з них вже на другий-третій день випадає в осад. Розпис виконувати
чистими відварами барвників без будь-яких добавок і з добавленням солей
металів: мідного і залізного купоросу , алюмокалієвих галунів. Уведення
солей металів змінює і поглиблює кольори і відтінки.

Зазначимо, що за розписування чисті відвари барвників, як правило,
рівномірно покривають і добре розтікаються по тканинах. Фарби з
уведенням солей металів покривають менш рівномірно, гірше розтікаються,
проте після запарювання ця нерівномірність часто зникає.

Рецепти фарб для розпису натурального шовку та капрону, г/л:

Чистий відвар барвника.

Мідний купорос – 10 або 30;

Відвар барвника – до 1 л.

Залізний купорос – 5 або 15;

Відвар барвника – до 1л.

Алюмокалієві галуни – 10;

Відвар барвника – до 1 л.

Збільшення у фарбі солей міді з 10 до 30 г/л або залізного купоросу з 5
до 15 г/л зумовлює поглиблення отриманих кольорів. Збільшення у фарбі
алюмінієвих галунів на зміну кольору практично не впливає.

Кольори, які дістають за розпису натуральними барвниками, збігаються з
кольорами гладкого фарбування, але отримуються трохи світліші.

Розпис олійними фарбами

Цим способом можна розписувати всі види тканин. Після розпису цими
фарбами виріб не потребує ніяких спеціальних обробок для закріплення
фарб на волокні. Для виготовлення фарби олійну фарбу спочатку
знежирюють. Для цього її витискають з тюбика на любий гігроскопічний
папір і залишають на 2…3 год. Фарба після цього робиться сухішою. Її
розміщують приблизно з такою самою кількістю розчинника, як і у
масляному живописі (пінне) і застосовують для розпису. Розпис виконують
щетинними або колонковими пензлями. Після кожного змочування пензля
фарбою слід зробити спочатку пробу на папері, щоб мазок на тканині був
чистим. Ці фарби для збагачення кольорів можна змішувати і накладати
одна на одну. Після закінчення роботи виробу дають висохнути протягом
3-4 днів. Добре висушений виріб можна прати у теплому розчині миючого
препарату.

Розписувати тканини можна й олійними фарбами, розмішаними з клеєм ВФ-6,
олійним лаком або оліфою. Олійна фарба розмішується лише з клеєм ВФ-6,
або з добавками масляного лаку або оліфи до однорідної консистенції.
Співвідношення між цими компонентами визначається їх густотою.
Розчинником клею ВФ-6 є спирт. Готову фарбу зберігають у щільно
закритому посуді.

Розписують цими фарбами щетинними колонковими пензлями вільними мазками
або через трафарет. Трафарет вирізають з картону, просочивши його
оліфою, або з клейонки. Якщо рисунок наносять через трафарет,
застосовують підрізані малярні пензлі або одежні щітки. Затирають фарбу
через трафарет від країв до центра, щоб не кошлатився трафарет і краще
лягала фарба. Наносять її дуже тонким шаром, щоб не втрачався
характерний для тканини гриф. Розписані вироби висушують протягом доби.

2.2. Технологічні особливості

Ручний художній розпис тканин, як своєрідний вид оформлення текстильних
виробів, має багатовікову історію. Найпоширенішим є спосіб оформлення
тканин за допомогою резервуючи сумішей (резервів), відомий під назвою
батик. Суть цього способу полягає в тому, що ділянки тканини, не мають
бути зафарбованими, покривають резервом (бджолиний віск, парафін, різні
смоли), які, просочуючи тканину, захищають її від фарби. Підготовлену
таким чином тканину опускають у фарбу і зафарбовують, а потім видаляють
з неї резерв. Внаслідок цього на тканині дістаємо білий рисунок на
зафарбованому фоні.

Ручні способи розпису тканини вміщують так званий холодний батик,
гарячий батик і вільний розпис тканини. Кожний з них має свої
особливості.

Розпис способом холодний батик

Особливістю рисунків холодного батику є їх чітко виражений графічний
характер. Рисунки ці наносять на тканину спеціальними резервами сумішами
(резервами) у вигляді замкнутих контурів і вже у їх межах фарбами
розписують виріб. Резерви для холодного й гарячого батику відрізняються
між собою.

За розпису скляною трубочкою до складу резервуючи сумішей для холодного
батику входять гумовий клей, бензин, віск, парафін, вазелін і каніфоль.
Існує кілька рецептів для холодного батику.

Холодні резерви для батику, г

1 2 3 4 5

Гумовий клей 200 200 200 200 215

Бензин 250 250 250 250 200

Парафін 50 25 — 50 —

Віск бджолиний — 25 50 — —

Каніфоль — — — 2 —

Вазелін — — — — 85

500 500 500 502 500

За виготовлення резерву для холодного батику слід строго дотримуватись
правил пожежної безпеки. Варити резерв необхідно у добре вентильованому
приміщені на закритому вогні (електроплитка із закритою спіраллю) на
водяній бані.

У скляну або металеву банку насипають подрібнений парафін і розплавляють
на водяній бані. Після цього вливають гумовий клей, розмішують і
поступово вливають бензин. Суміш нагрівають на киплячій водяній бані до
отримання однорідної маси. Такий резерв готовий до вживання. Його слід
зберігати у щільно закритому посуді. За зберігання резерву парафін, віск
випадають в осад, бензин випаровується. Тому перед вживанням його слід
розігріти на водяній бані, якщо надто густи – долити трохи бензину.

В процесі виготовлення резерву бензин потрібно вливати не весь одразу, а
поступово і за цього робити проби на тканині, що підлягає розпису. У
холодному батику зарезервовані контури назавжди залишаються на тканині.

Із наведених рецептів найпоширеніший перший. Такий резерв дає чистий
білий контур. Резерви з бджолиним воском мають хорошу пластичність,
текучість, але дають жовтуваті контури. У такому разі, коли біла або
жовтувата лінія порушує ув”язку кольорів на рисунку, резерв можна
підфарбувати. Олійні фарби попередньо знежирюють на пористому папері.
Знежирену фарбу розміщують з резервом. Для одного рисунка можна
використати також алюмінієвий і бронзовий порошки.

Для наведення резерву через фотошаблон рекомендується такий рецепт
резерву, г/кг:

Гумовий клей – 650;

Парафін – 42;

Каніфоль – 5;

Вазелін технічний – 4;

Білила цинкові – 35;

Фарба олійна – 20;

Уайт-спірит – 244.

У підігрітий гумовий клей вводять парафін, каніфоль, вазелін, цинкові
білила і за постійного перемішування вливають уайт-спірит, а потім
варять на водяній бані. У кінці варіння вводять знежирену олійну фарбу
для підфарбовування резерву. Отриманий резерв перед застосовуванням
розводять до необхідної концентрації вводячи в нього 200…300 г
уайт-спіриту залежно від виду тканини, на якій буде друкуватись рисунок
резервом (капрон, натуральний шовк) і номера сита.

Правильно зварений резерв повинен мати хорошу текучість, пластичність і
добре просочувати тканину. Якщо в резерві забагато парафіну, він не
проникає через тканину і лежить зверху. Такий резерв ламкий,
пропускатиме фарбу. Якщо в резерві забагато гумового клею, то за
наведення контурний ліній з носика трубочки відділяються тонкі волосинки
клею, які осідають на тканину. При фарбуванні вони проявляються у
вигляді не зафарбованих ліній і замаскувати їх неможливо.

За розпису способом холодний батик рисунки можуть бути виконані
різноманітні, але обов”язковий чіткий поділ кольорових площин. Кожну з
таких площин обводять резервом. Для нанесення контурів рисунка резервом
застосовують скляні трубочки.

При розписуванні кінчик трубочки з набраним резервом обтирають ватою.
Після цього швидко опускають на тканину і почекавши, поки резерв зтече у
кінчик трубочки, починають наводити контури рисунка. Коли ж резерв
рідкуватий, то на початку ліній, у місцях уповільненого руху або під час
відривання трубочки від тканини можуть утворюватись краплі. Тому на
початку роботи трубочку слід швидко опускати на тканину, не чекаючи
утворення краплі й намагаються наводити контури рівномірно. Під час
відривання трубочки від тканини, її кінець потрібно швидко повернути
вгору щоб резерв відійшов від кінчика. При роботі рідкуватим резервом по
щільних тканинах краще починати й наводити лінії з паперової підкладки,
яку укладають поруч на початку й кінці лінії.

Залежно від волокнистого складу тканини, її щільності й товщини трубочки
необхідно вести з різною швидкістю. Наприклад, за наведення контуру по
щільних і більш товстих бавовняних тканинах (мерсеризоване полотно,
мадаполам, бязь.) трубочку слід вести досить повільно, щоб резерв міг
повністю просочити тканину (для таких тканин необхідно наводити контур
також із зворотнього боку тканин). При наведені контурів рисунка на
капроні й натуральному шовку трубочки слід вести швидше , постійно
стежачи за тим, наскільки рівномірно резерв просочує тканину. Якість
наведення контуру слід контролювати зі зворотнього боку, поки не висох
резерв. Місця, які погано просочені, або мають пропуски, треба
зарезервувати зі зворотнього боку тканини.

Практика показала, що на наведення контурів рисунка резервом
витрачається 60-70% часу, а на покриття рисунка фарбою – 30-40%.

Резерв може наноситись на тканину йому дають і за допомогою фотошаблону.
Таке нанесення нагадує друкування тканини. Цим способом можна дістати
дуже складні й тонкі рисунки, які трубочкою зробити важко. Наносити
резерв через шаблон рекомендується на тонкі й легкі тканини (капронові,
з натурального шовку).

Після нанесення резерву на тканину йому дають висохнути. Тривалість
висихання залежить від температури приміщення і становить у середньому
20…40 хвилин. Резерви, підфарбовані олійними та друкарськими фарбами,
висихають довше. Якщо резерв не підфарбований, після висихання на
тканині він стає непомітним.

Перед розписом рисунка на тканину наносять олівцем, а потім нанесені
контури рисунка обводять скляною трубочкою з резервом. Якщо виріб
виконуватиметься у кількох примірниках, доцільно спочатку виготовити
шаблон. Для цього ескізу на кальку знімають контур рисунка, а потім
чорною тушшю переводять на щільний папір, використовуючи для цього стіл
з підсвічуванням лампами. Контурна лінія рисунка повинна мати ширину не
менше 1 мм, щоб її було добре видно через тканину. Отриманий шаблон
підколюють до тканини. З такого шаблону рисунок на тканині наводять
олівцем, а потім шаблон відколюють і трубочкою наводять контурні лінії
резервом. Частіше шаблон не відколюють, а працюють трубочкою по
контурних лініях, які добре помітні через тканину. При виготовленні
рапорт них рисунків (горох тощо) на такому шаблоні попередньо вирізають
або пробивають отвори, а потім такий шаблон накладають поверх тканини і
в межах цих отворів працюють трубочкою з резервом.

Розпис фарбами

Починати розпис фарбами можна лише після повного висихання резерву.
Розписаний резервом виріб не рекомендується залишати більше як на 24
години, тому, що резерв дасть ореол і фарба не буде підходити до
контурів рисунка.

Для нанесення фарб при розписі способом холодний батик застосовують
різні пензлі й тампони.

Перед початком роботи необхідно зробити пробу фарб на шматочку від
тканини, що підлягає розпису. Після висихання фарби висвітлюється й
тільки так можна встановити їх точний колір. Для цього на шматочок
резервом наносять невеликі квадратики й після висихання резерву
заливають ці ділянки фарбою, намагаючись досягти забарвлення, яке буде
на виробі. Тканини з різних волокон неоднаково вбирають фарби, тому
останні слід застосовувати різного ступеня насиченості. Фарби на різних
тканинах розтікаються неоднаково. Добре розтікаються фарби на
бавовняних, віскозних тканинах, натуральному шовку, трохи гірше – на
ацетатних та триацетатних тканинах, ще гірше – на капронових. Тому при
розписуванні останніх, пензлик або тампон з фарбою слід підводити до
країв зарезервованого рисунка. В процесі розписування тканини, на яких
фарби добре розтікаються, під час покриття невеликих площин рисунка
тампони або пензлик з фарбою треба ставити у центрі площини й фарба
рівномірно підтече до країв зарезервованого контуру.

На поверхні тканини фарба досить швидко висихає, тому її потрібно
наносити однаково рівномірно насиченими тампонами швидко й рівномірно.
Інакше під час покриття великих площин утворюються ареоли й затікання,
які є браком у роботі. Великі площини рекомендується заливати зліва на
право та зверху вниз.

Необхідно слідкувати, щоб фарба не проходила за межі резервної лінії, що
призводить до браку в роботі. Якщо це сталось, то пляму потрібно швидко
обвести резервом, а потім такі самі плями ввести в композицію рисунка,
щоб маскування плями не носило випадкового характеру.

Покривати фарбою площину тканини необхідно за один раз. При перекриття
однієї й тієї самої площини можуть уторитись ділянки темнішого кольору.
Якщо за характером рисунку потрібно зробити кілька перекривань кольором,
то це виконують нанесенням резервної лінії по висохлій кольоровій
площині спочатку для другого перекриття, а потім так само для третього і
т.д.

Під час роботи може бути так, що фон і окремі ділянки рисунку
нерівномірно покрились фарбою. Це може бути в тих випадках, коли тампон
був неоднаково насичений фарбою. За повільної роботи, високої
температури приміщення, коли фарба швидко висихає і не встигає злитись з
фарбою на ділянках, покритих пізніше. У такому разі слід зробити друге
перекриття фарбою темнішого кольору або нанести резервом рисунок.

Розписані фарбами сушать на рамах в горизонтальному положенні, щоб не
підтікала фарба. Після повного висихання вироби запарюють, щоб
зафіксувати барвник на волокні. Час запарювання визначається видом
тканини і класом барвника, яким була розписана тканина.

Гарячий батик

Під час розпису способом батик контури рисунка й окремі площини
покривають гарячим резервом. Звідси й пішла назва гарячий батик. За
цього способу розпису резервування тканини є тимчасовим і допоміжним
процесом, після закінчення роботи резерв із тканин знімається.

Головною складовою частиною резервів для гарячого батику є парафін.
Парафін у чистому вигляді для розпису майже не застосовують, тому що
після охолодження він твердне і стає крихким. Другою важливою частиною
резервів є віск (бджолиний або штучний) або вазелін. Співвідношення між
цими компонентами можуть бути різноманітні й кожен працюючий підбиває
для себе оптимальний варіант. Якщо збільшувати у резерві кількість
воску, пластичність резерву також збільшується.

Гарячі резерви для батику, г

1 2 3 4 5

Парафін 250 400 250 350 250

Віск бджолиний або штучний 250 100 230 — 125

Вазелін — — 20 150 125

500 500 500 500 500

Названі речовини плавлять у металевому посуді на закритому вогні до
отримання однорідної маси. За виготовлення резерву слід дотримуватись
правил пожежної безпеки, оскільки парафіни і віск є дуже горючими
речовинами і пари парафіну, крім того, є шкідливими. Розпис таким
резервом слід робити у добре вентильованому приміщенні при відкритих
вікнах. Працюючи гарячим резервом потрібно бути дуже обережним, не
нахилятись над посудом із резервом, стежити, щоб у нього не потрапили
краплі води, бо він може вибухнути.

Способи розпису гарячим батиком

Загальновідомі три способи гарячим батиком: простий батик (в одне
перекриття), складний батик (у два й більше перекриттів) і робота “від
плями”.

Простий батик. За цього способу любим інструментом для гарячого батику
на тканині, натягненій на раму, наносять узор гарячим резервом. Після
застигання й охолодження резерву всю тканину тампоном чи пензлем
покривають зверху фарбу абу знімають з рами і опускають у посуд із
фарбою. Після повного висихання фарби на тканині гарячим резервом
покривають лише ділянки тканини, покриті фарбою і знову дають резерву
охолонути. Отриманий виріб пропрасовують гарячою праскою ( 180…200
градусів за Цельсієм) між кількома (2-3) шарами старих газет або іншого
гігроскопічного паперу. В міру вбирання папером резерву, його замінюють
на чистий. Пропрасовувати слід доти, поки папір перестане вбирати резерв
( не буде жирний). Жирні плями, залишились після пропрасовування,
знімають тампоном, змоченим у бензині. Внаслідок цього на поверхні
тканини утворюється світлий рисунок на темному зафарбованому фоні.

Складний батик. За цього способу розпису на тканині виконують кілька
послідовних перекриттів резервом і фарбою. Кожне з таких перекриттів
ніби повторює розпис простим батиком. Перекриття фарбою ідуть від
світлого кольору до темного. Після першого перекриття тканини резервом і
світлою фарбою їй дають висохнути. Потім на зафарбованих ділянках
тканини знову рисунок гарячим резервом і після його застигання
покривають увесь фон фарбою темнішого кольору. Після висихання цієї
фарби на зафарбованих ділянках тканини знову працюють гарячим резервом,
а потім наносять фарбу ще темнішого кольору і т. Д. Скільки кольорів,
стільки разів повторюють узор резервом, фарбують і сушать. Такі
перекриття виконують до 4 разів. Треба добре знати закони змішування
кольорів, щоб після кожного перекриття фарбою виробу дають висохнути і
зафарбовані ділянки востаннє повністю закривають резервом. Перед
пропрасовуванням для знімання резерву весь виріб розглядають, щоб на
ньому не було місць, не закритих резервом. Якщо такі місця залишаться,
то після пропрасовування на ньому будуть виступати “ сухі” плями на
загальному зажиреному фоні. Пропрасовування розписаних виробів
виконують, як і у попередньому випадку.

Робота від плям. За цього способу розпису можна виконувати складні
багатоколірні рисунки. Принцип розпису такий самий, як у складному
батику, але замість суцільних послідовних перекриттів усієї тканини, за
цього способу на тканини наносять плями різних кольорів. Потім по кожній
із цим плям відповідно до ескізу виконують початкову пророку орнаменту,
далі ці самі плями або сусідні з ними ділянки фону покривають іншим
кольором і закінчують подальшу доробку орнаменту. Так по кожній плямі
працюють до трьох разів. Перед останнім перекриттям остаточно
прорисовують орнамент резервом і в кінці весь виріб перекривають якимось
темним кольором. Рисунки такого виду, як правило, мають темний фон, який
приховує попередню фарбу, що пройшла за межі рисунка. Далі, як у
попередніх випадках, виріб поглядають, щоб усі місця були закриті
резервом і пропрасовують для знімання резерву.

При розписі способом гарячий батик потрібно пам”ятати, що рисунок
резервом слід наносити на повністю висушену тканину. Резерв має бути
достатньо гарячим (але не диміти) й повністю просочувати тканину. Чим
щільніша і товща тканина, тим гарячішим має бути резерв, і навпаки. Як і
в холодному батику, для нанесення резерву можна використовувати шаблони,
які можна накладати поверх виробу або підколювати знизу. Під час роботи
фарбами тут потрібно дотримуватись тих самих правил, що й при роботі
холодним батиком.

Заливаючи поверхню тканин фарбою поверх резерву, необхідно залиту
площину відразу витерти ватою, щоб на зарезервованій поверхні не
залишилось краплі фарби. У противному разі після пропрасуваня виробу
(для знімання резерву) всі ці краплі утворять на тканині плями.

Збагатити рисунок на виробах гарячого батику можна, якщо на них виконати
так званий ефект кракле. Після закінчення роботи, коли вся поверхня
тканини покрита резервом, її знімають з рами і обережно зминають руками
у різних напрямах, щоб на резерві утворились дрібні глибокі тріщини.
Після цього тканину знову натягують на раму і широким пензлем або
тампоном покривають усю площину фарбою темного кольору і залишають на
15…20 хвилин. Фарба проникає у тріщини й утворює на тканині тонку
темну сітку, через яку просвічує раніше нанесений малюнок. Залишки фарби
знімають з виробу ватою так, щоб поверхня його була чистою, фарба має
бути лише у тріщинках. Після висихання тканини резерв знімають так само,
як у попередніх випадках.

Після знімання резерву вироби гарячого батику, як і холодного, потрібно
запарити у виварці або автоклаві. Тривалість запарювання і режим
промивання після запарювання залежать від виду тканини і класу барвника,
яким був виконаний розпис. Запарювати слід добре висушені вироби.

На практиці часто буває так, що вироби гарячого і холодного батику не
запарюють. Це допускається для декоративних виробів типу панно, ширм,
завіс. У такому разі можна розписувати усі тканини будь-якими класами
барвників, дотримуючись однієї вимоги – фарба має рівномірно покривати
тканину. У подальшому такі вироби не можна прати і на них мають
потрапляти краплі води.

Вільний розпис. Рисунки на тканину за цим способом наносять вільними
мазками і лише заключна обробка рисунка може іноді виконуватись за
допомогою резерву. Відомо кілька способів вільного розпису тканин:
фарбами із застосовуванням сольового розчину; фарбами із загустою з
резерву; друкувальними фарбами; по тканинах, апретованих згустками;
олійними фарбами.

Конспект уроку з художньої праці

6 клас

Тема. Особливості розпису тканини холодним батиком.

Резервування контурів окремих елементів.

Мета. Навчальна: ознайомити учнів з особливостями розпису холодним
батиком, навчити виготовляти резервуючи суміш для
холодного батику, закріпити знання з історії виникнення та розвитку
мистецтва батику.

Розвиваюча: розвивати процес зорового сприйманя, чіткості,
уваги, уявлення, пам”яті, логічного мислення, відчуття композиції,
підбору і гармонії кольорів, координації рухів у процесі резервування
контурів елементів.

Виховна: виховувати в дітей повагу до своєї праці, формувати
в учнів художній смак на естетичний підхід до творчої праці, виховувати
охайність. Терплячість, старанність.

Обладнання. Робочий зошит, олівець, гумка, лінійка, рама, тканина,
скляні трубочки.

Дидактичне забезпечення уроку. Технологічна картка послідовності і
виконання розпису способом холодний батик, зразки дитячих робіт.

Між предметні зв”язки. Образотворче мистецтво, історія, математика,
хімія.

Тип уроку – комбінований.

Хід уроку

Організаційна частина.

— Добрий день, діти! (Перевіряю наявність учнів у класі, готовність їх
до уроку, правильність організації робочих місць).

Вступна бесіда.

Ручний художній розпис тканини, як своєрідний вид оформлення текстильних
виробів, має багатовікову історію. Найпоширенішим є спосіб оформлення
тканини за допомогою резервуючи сумішей ( резервів), відомий під назвою
батик. Суть цього способу полягає в тому, що ділянки тканини, які не
мають бути зафарбованими, покривають резервом (бджолиний віск. Парафін,
різні смоли), які просочуючи тканину, захищають її від фарб.
Підготовлену таким чином тканину опускають у фарбу і зафарбовують, а
потім видаляють з неї резерв. Внаслідок цього на тканині дістаємо білий
рисунок на зафарбованому фоні.

Слово “батик” яванського походження і в перекладі означає “малювання
гарячим воском”. Мистецтво батику розвивали з глибокої давнини багато
народів світу – індійці, китайці, єгиптяни, перуанці, але найвищого
розвитку і художньої досконалості воно досягло в Індонезії на Яві.
Більшість дослідників вважає, що батик зародився у 13-14 столітті, а
став найпоширенішим у 17 столітті, коли був винайдений “чантинг” –
оригінальний інструмент для нанесення узорів розтопленим воском.

У нашій країні батик зародився у 30-х роках 20 століття і отримав
розвиток і визнання.

Ручні розписи тканини вміщують так званий холодний батик, гарячий батик
і вільний розпис тканини. Кожний з них має свої особливості.

Актуалізація опорних знань.

Які ви знаєте ручні способи художнього розпису тканини?

Який спосіб оформлення є найпростішим?

У чому полягає суть цього способу?

Як розвивалось мистецтво батику?

Коли зародився батик у нашій країні?

Які два види батику вам відомо?

Пояснення нового матеріалу.

Перегляд демонстраційного матеріалу.

Особливістю рисунків холодного батику є їх чітко виражений графічний
характер. Рисунки ці наносяться на картину спеціальними резервними
сумішами (резервами) у вигляді замкнутих контурів і вже у їх межах
фарбами розписують виріб. Резерви для холодного й гарячого батику
відрізняються між собою.

За розпису скляною трубочкою до складу резервуючи сумішей для холодного
батику входять гумовий клей, бензин, віск, парафін, вазелін і каніфоль.
Існує кілька рецептів для холодного батику.

Холодні резерви для батику, г

1 2 3

Гумовий клей 200 200 200

Бензин 250 250 250

Парафін 50 25 50

Віск бджолиний — 25 —

Каніфоль — — 2

500 500 500

Розпис способом холодний батик

Розпис способом холодний батик

За розпису тканини способом холодний батик рисунки можуть бути виконані
різноманітні, але обов”язково чіткий поділ кольорових площин. Кожну з
таких площин обводять резервом. Для нанесення контурів рисунки резервом
застосовують скляні трубочки довжиною 15…20 см з тонкими загнутими
кінчиками. На невеликій відстані від кінчика є потовщення – резервуар
для резервуючої суміші. Для набирання резерву кінчик трубочки опускають
у резерв і через широкий кінець втягують його у трубочку до заповнення
резервуару.

При розписуванні кінчик трубочки з набраним резервом обтирають ватою.
Після цього трубочку швидко опускають на тканину і почекавши, поки
резерв затече у кінчик трубочки, починають наводити контури рисунка.

Залежно від волокнистого складу тканини, її щільності й товщини,
трубочки необхідно вести з різною швидкістю. Наприклад, за наведення
контуру по щільних і більш товстих бавовняних тканинах (полотно, бязь)
трубочку слід вести досить повільно, щоб резерв міг повністю просочити
тканину (для таких тканин необхідно наводити контур також із зворотного
боку тканини). При наведенні контурів рисунка на капроні й натурального
шовку трубочки слід наводити швидше, постійно стежачи за тим, наскільки
рівномірно резерв просочує тканину. Якість наведення контуру слід
контролювати з зворотнього боку, поки резерв не висох. Місця. Які погано
просочені. Або мають пропуски, треба зарезервувати із зворотнього боку
тканини.

Після нанесення резерву на тканину йому дають висохнути. Тривалість
висихання залежить від температури приміщення і становить у середньому
20…40 хвилин.

У холодному батику зарезервовані контури назавжди залишаються на
тканині.

Перед розписом рисунок наносять на тканину олівцем, а потім нанесені
контури рисунка обводять скляною трубочкою з резервом. Якщо виріб
виконуватиметься у кількох примірниках, доцільно спочатку виготовити
шаблон. Для цього з ескізу на кальку знімають контур рисунка, а потім
чорною тушшю переводять його на щільний папір. Контурна лінія рисунка
повинна мати ширину не менше 1 мм, щоб її було добре видно через
тканину. Отриманий шаблон підколюють до тканини.

Розпис фарбами

Починати розпис фарбами можна лише після повного висихання резерву.
Розписаний резервом виріб не рекомендується залишати більше як на 24
години, тому, що резерв дасть ореол і, фарба не буде підходити до
контурів рисунка.

Для нанесення фарб при розписі холодний батик застосовують різні пензлі
й тампони. Тампони виготовляють із вати й поролону. Вату накручують на
дерев”яні стержні різного діаметра.

Тканини з різних волокон неоднаково вбирають фарби. Тому останній слід
застосовувати різного ступеня насиченості. Фарби на різних тканинах
розтікаються неоднаково. Добре розтікаються фарби на бавовняних,
віскозних тканинах, натуральному шовку, трохи гірше – на ацетатних і
триацетатних тканинах, ще гірше – на капронових. Тому при розписуванні
останніх пензлик або тампон з фарбою слід підводити до країв
зарезервованого рисунка. В процесі розписування тканин, на яких фарби
добре розтікаються, під час покриття невеликих площин рисунка тампон або
пензлик з фарбою треба ставити у центрі площини й фарба сама рівномірно
підтече до країв зарезервованого контуру.

На поверхні тканини фарба швидко висихає, тому її потрібно наносити
однаково насиченим тампоном швидко й рівномірно. Інакше під час покриття
великих площин утворюються ореоли й затікання, які є браком у роботі.

Розписані фарбами вироби сушать на рамах в горизонтальному положенні,
щоб не підтікала фарба. Після повного висихання вироби запарюють, щоб
зафіксувати барвник на волокні. Час запарювання визначається видом і
класом барвника, яким була розписана тканина.

Вступний інструктаж.

за виготовлення резерву для холодного батику слід строго дотримуватись
правил пожежної безпеки. Варити резерв необхідно у добре вентильованому
приміщенні на закритому вогні (електроплитка із закритою спіраллю) на
водяній бані.

У склянку або металеву банку насипають подрібнений парафін і
розплавляють на водяній бані до отримання однорідної маси. Такий резерв
готовий до вжитку, його слід зберігати у щільно закритому посуді. За
зберігання резерву парафін, віск випадають в осад, бензин випаровується.
Тому перед вживанням його слід розігріти на водяній бані, якщо надто
густий долити бензину.

Практична робота учнів.

а) поточний інструктаж;

б) індивідуальний інструктаж.

(Підходжу до кожного учня і виправляю помилки. Якщо виникає
необхідність, роблю додаткове пояснення для всіх учнів).

Аналіз та оцінювання робіт.

Підсумок уроку.

Що входить до складу резервуючи сумішей для холодного батику?

Які інструменти застосовують для нанесення контурів рисунка резервом?

Домашнє завдання.

(Принести необхідні матеріали та інструменти для розпису фарбами –
барвники, пензлі…).

Прибирання робочих місць.

Розпис тканин важливий вид художнього оформлення. Основне джерело його
розпису – художні традиції.

Вивчення сучасних українських художніх тканин з притаманним їм
найважливішими тенденціями розвитку та аналізом мистецьких особливостей
підтверджує, що цей вид декоративно-прикладного мистецтва відзначається
якісно новими досягненнями. Вони відчутні в розвитку виробництва,
розширенні асортименту, поліпшенні особливостей тканини.

За характером виробленням і досягнення кінцевого результату художня
тканина має двояку природу. По-перше. Ужиткова річ, необхідна в житті і
діяльності кожної людини. По-друге – утилітарна функція тканини ніколи
не виступає як самодостатня і тим паче абсолютна, а завжди доповнюється
здатністю прикрашати, приносити задоволення, радість, збуджувати і
формувати почуття прекрасного, одним словом, доповнюється
художньо-естетичною функцією.

Прекрасне закладене в самій сутності тканини: її м”якості, еластичності,
здатності набирати будь-яких еластичних форм.

Тканина, як пластичний матеріал є неначе образом і рукотворною алегорією
природи в її вічній мінливості і діалектичному взаємо зв”язку. І саме
тому природа – рослинний світ, є невичерпним джерелом збагачення
художньо-естетичної функції тканини, особливо її колористичної
виразності. Фактурне ж багатство тканини – це також художня категорія,
яка вимагає творчого пошуку, винахідливості і роботи передусім митця,
але також роботи, яка опирається на бажання, силу волі і натхнення.

Тканина як художній виріб посідає у діяльності людини проміжне місце між
художньою і науковою творчістю, між емоційним сприйняттям і раціональним
мисленням.

Багато творчої вигадки виявлено митцями. Щодо оновлення асортименту і
художньо-колористичного оформлення тканин.

Оздоблення тканин почалося ще здавна. Розпис по тканині – незвичайно
багатий, гідний подиву. Вид декоративної творчості, лише йому притаманні
засоби виразності.

Основне кредо розпису – рукотворний, імпровізований характер. Цим ручний
розпис відрізняється від машинно-заводського. Такий розпис оформить
інтер”єр житла, офісу, учбового закладу, оскільки в ньому стає “тепліше”
від ваших рук.

Художній розпис – можливість розписати хустки на шию, косинки, шарфи,
портьєри, скатертини. Сумки і навіть взуття. Невеликі матеріальні
витрати, дуже проста техніка виконання робить його доступним і можливим.
В домашніх умовах ручний розпис допоможе аматору надати в інтер”єр, а
одяг урізноманітнити і придати йому індивідуальність.

Художній розпис тканин – творіння прекрасного, теплого і затишного.

Адже,

Мистецтво вічне, а краса безмежна!

В с т у п

Розділ 1

Розділ 2

Розділ 3

Висновки

Додатки

Список використаної

літератури

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Аврунина А.И., Зонова Е.А., Тюленев Н.В. Технология отделки тканей.

М.: Лег. Индустрия, 1972. – 452.

Прямые красители. Проспект. – М.: ВО Союзанилпром.

Активные красители. Проспект. – М.:ВО Союзанилпром.

Катионовые красители. Проспект. – М.: ВО Союзанилпром.

Кислотные красители. Проспект. – М.: ВО Союзанилпром.

Кричевский Г.Е., Корчагин М.В., Сенахов А.В. Химическая технология
текстильных материалов. – М.: лег индустрия, 1985.

Рогова И.В., Будровина А.И., Губырин В.Л.. отделка шелковых тканей. –
М.: Гизлегпром, 1954.

Справочник по отделке текстильных материалов /. Г.С. Сарибеков. Е.Е.,
Старикович, Осик Ю.И., Молоков В.Л. – к.: Техника, 1984.

Дмитриевская И.В. Опыт предприятий по художественной росписи
текстильно-галантерейных изделий./ Обзор. М.: ЦНИИТЭИлегпром, 1971.

Активные красители в печати по хлопчатобумажным тканям. Каталог. М.:
НИИТЭХИМ, 1977.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *