Порівняльна характеристика різних редакцій інтенцій Й.С. Баха (реферат)

Реферат на тему:

Порівняльна характеристика різних редакцій інтенцій Й.С. Баха

Критичні епохи в історії народів майже завжди викликали до життя велике
мистецтво, яке стриміло осмислити сучасність і висвітлити шлях в
майбутнє. Представником такого мистецтва є Й.С.Бах. Його думка, втілена
в одрази, текст повільніше, але русло її було глибоке. При всій широті і
могутності свого генія, Й.С.Бах не був революціонером німецької музики,
а явився, скоріше, філософом-просвітителем. Він продовжував лінію, яка
вела початок з глибин вимученої Німеччини 16-17 ст. В творчості Баха
знайдено прекрасні зразки великих ораторіальних жанрів, твори для
органу, клавіру, скрипки. Бах – прекрасний імпровізатор свого часу,
методист, майстер гармонії, неперевершений поліфоніст. Протестантський
хорал став для нього тим середовищем, через яке інтонації, образи
фольклору ширше всього вливались в його музику. Його мелодичний стиль, і
монолітній і простий, органічно ввібрав в себе типи, які виникли з
інтонаційних пластів різної давності, з різних сфер демократичної
художньої культури і форм музикування. В глибокім і свобіднім диханні
бамівського мелосу, велика організуюча роль ритмічного імпульсу. В епоху
Баха музика гамофонна гармонічного складу була ще молода. Вільний стиль
поліфонії утвердився також тільки у другій половині 17 ст. Після цього в
особі Баха гармонія здійснила стрімкий рух вперед. Вона розрослася в
могутній плай музичної культури від часу Відродження до творчості
Шумана, Ліста, Вагнера. Найбільш висока і багата галузь бамівської
творчості – поліфонія.

В творчості і в цьому музичному житті Баха дуже велику і своєрідну роль
відіграв клавір. Це був чисто світський інструмент, любимий інструмент
до аш нього побутового музикування. Клавір став для Баха щоденною
основою муз експериментування в галузі строю, гармонії, формоутворенні.
Бах розширив образно-виразову серу клавіру і опрацював для нього більш
широкий, синтетичний стиль, який ввібрав в себе виразові засоби, прийоми
з органної, оркестрової та вокальної літератури. Його клавірний стиль
переступив границі технічно-можливого для всіх тодішніх конструкцій і
становився фактором, дальшого прогресу, був призначений для тільки що
створеного фортепіано.

22 січня 1720 р. Бах почав записувати в нотний зошит п’єси для навчання
свого старшого сина Вільгельма Фрідемана. В цьому запиті, поряд з іншими
нескладними творами були поміщені 15 двохголосних п’єс зовсім нового
жанру під назвою “Pralambulum” і 14 трьохголосних п’єс під назвою
“Fantasien”. Це перший варіант двох і трьохголосних інтенцій, які в 1723
р. появились в своєму теперішньому виді. Двохголосні називалися
інтенції, трьохголосні – симфонії.

З часу виникнення інтенцій, які Бах призначив спеціально для опрацювання
контабільної манери гри, линули століття. Інтенції стали настільною
книгою в шкільному педагогічному репертуарі. Багато видатних піаністів
використовували їх і робили свої редакції. Серед них слід назвати ряд
редакторів інтенції Баха це такі, як: К.Черні (1840), Польдетвейзера,
Бузоні, Бімофа, Дибенка, Райзмана, Бартока, Бросудо, Ружицького,
Л.Ландсгофа, Муджеліні.

Однією з відомих редакцій інтенцій Баха була редакція К.Черні (1840 р.).
Черні – представник романтизму. В його редакції добрими рисами є
продумана аплікатура, вигідне роз приділення середніх голосів в
інтенціях Баха, але вона мала і ряд недостатків. В ній панує безперервне
легато, переважає хвилеподібна динаміка, відсутні контрастні, динамічні
протиставлення, перебільшені швидкі темпи, дана велика кількість
сповільнень. В цій редакції відобразилася епоха Черні, яка дає піаністам
зовсім невірний портрет великого композитора.

Порівнюючи двохголосу інтенцію № 3 Й.С.Баха в редакціях Ружицького,
Гольденвейзера і Бузоні можна сказати, що редакція Руцького зроблена під
впливом М.Черні. Вона не є вдалою. В ній перші два такти мелодії подані
під одною лігою:

Аналогічний принцип групування лігою поданий на протязі цілого твору.
Зі сторони динаміки подані часті і детальні зміни сили звуку.
Розшифровка мелізмів не цілком вдала. В 23 такти на видержаному “соль”
другої октави редактор подає трель:

В редакціях Бузоні і Гольденвейзера “соль” підкреслене видержане.

Аплікатура в редакції Ружицького вказана скупо. Щодо тему, то темп
інтенції № 3 у всіх трьох редакціях різний. У Ружицького – Vivace, у
Гоузоні – Vivace, quari Allegro (Lebhaft und Kraftiq) Тольденвейзера –
Moderato. Я вважаю, що редакція Ружицького не відповідає стилю Й.С.
Баха. Музика Баха проста і безпосередня. Образна сфера клавірної
творчості Баха – передача глибоких людських почуттів, радості,
торжества, піднесення.

В редакції Гольденвейзера даний вступ від редактора, в якому сказано, що
метою видання є – подати точний текст двохголосних інтенцій і симфоній,
звільнений від різких нашарувань і неточностей в більшості пізніших
видань. В основу тексту положено: видання Бамівського товариства і
детально провірене по рукописах видавництво Штейнгребера під редакцією
Бішофа. (Щодо р-ції Бішофа, то Біншоф в своєму тексті поставив
аплікатуру, характер і темп з метрономом взяв в дужки. Текст Й.С. Баха
даний без змін; ліги збережені, ті які поставлені в деяких випадках
самим Бахом. Прикраси позначені так, як їх написав Бах, чого в більшості
видань немає. Розшифровка прикрас зроблена на додаткових лінійках
відповідно до того, як ці прикраси виконувались в часи Баха. В цій
галузі часто зустрічаються різні думки, особливо в відношенні ритмічної
сторони.

Позначення темпів, динамічних і ритмічних відтінків Баз в інвенціях і
симфоніях перебив зовсім, — вони виставлені Гольденвйзером в джках.
Ткож Гольденвейзером виставлена аплікатура, якої зовсім немає у Баха.
При цьому редактор стримів до відповідності її з будовою мотивів і фраз,
а в симфоніях – до точного виконання голосоведення, що в поліфонічній
тканині особливо важливо і, розуміється, важніше, ніж “вигоди”
виконавця.

В деакції Гольденвейзер подані також словесні пояснення до нотного
тексту деяких інтенцій. Вони допомагають в зрозумінні характеру твору,
можливості різних варіантів виконання мелізмів. Ця редакція значно краща
в розумінні і відтворенні музики Баха.

Все сказане вище стосується і розглядуваної двохголосної інтенції Баха
№3, тональність якої – D-dur.

В ній ліги відповідають фразуванню, але це стосується згрупованих
шістнадцятих.

Цим показується і в той же час підкреслюється устремління до плавності і
кантиленне їх виконання. В своїх зауваження Гольденвейзер вказує, що Бах
починає лігу кожний раз з другої шістнадцятої. Також відносно виконання
вісімок. В нотному тексті не подано х-р їх виконання, тільки в
зауваженнях написано, що треба грати non legato. Для виконавця зручніше
було б вказати це в нотному тексті. Що стосується темпу – Moderato – він
інший ніж в усіх інших редакціях (сповільнений). Очевидно редактор хоче
підкреслити більш спокійний характер твору, хоче зосередити увагу у
виробленні плавності виконання. Динамічні відтінки подано в думках. Цим
вноситься свобода виконавця, яка часом створює, і невірне трактування
твору. Найбільшу цікавість становить редакція інтенції Бузоні. Проблема
інтерпретації бамівських творів займала одно із центральних місць в
творчості Бузоні. Він зробив цілий ряд транскрипцій бамівських творів,
був редактором. Добре Темперованого Клавіру, двоголосних і трьохголосних
інтенцій. На його думку редакції цих творів повинні були утворити “вищу
школу фортепіанної гри”.

У відповідності з таким завданням у своїх редакціях Бузоні подає не
тільки виконавські вказівки, але і поширені зауваження, В зауваженні до
інтенції велике місце займає аналіз форми, розкриття образно-емоційного
змісту п’єси. Бузоні стояв за мужнє, суворе, просте і масштабне
виконання творів Баха; борця проти сентиментальності і елегантності в
розумінні Баха.

Тому так часто, в кінці п’єс зустрічаються попередження “non.rall,
non.rit”, бо ці сповільнення не є в дусі Баха. Опрацюванню “співучої
манери в грі” сприяє вказане Бузоні фразування, яке обумовлює
виразовість мелодії, підкреслює її яскравий, образний характер.
Фразування позначується не тільки лігами, але і групуванням тривалостей.
Базоні в своїй редакції дає кінцеву версію бамівського нотного тексту.
Дещо складніше є з мелізматикою. Бузоні майже всюди розшифровує
прикраси, виписує їх прямо в нотному тексті. З однієї сторони це ограни
чує самовільне виконання учнів і малоосвічених педагогів. А з другої
сторони, такий метод позбавляє прикраси імпровізаційності і невимушеноті
виконання. Розшифровка прикрас, часто є занадто свобідною. Наприклад:
часто трель, по правилах, виконується з верхнього звуку, а Бузоні
починає триль з нижнього звуку. Те саме маємо з мордентами. (4 такт
інтенції – D-dur). Годенвейзер розшифровує так

а Бузоні . Динамічні відтінки даної інтенції. В основному
використовує принцип співставлення F I mf, в окремих випадках “piano”.
Крещендо і дімінуєндо – ограничені. Порівнюючи редакцію Гольденвейзера,
ця інтенція виконується більшим звуком. Динамічні відтінки –
терасовидні. Трактовка допускає різні нюанси. У відношенні форми, в
редакції Бузоні є виділені три розділи і кода, що відповідає складнішій
формі фуг Баха.

Мета інвенцій – підготовити учнів доскладніших поліфонічних форм. У
редакції Гольденвейзера цих вказівок немає. Аплікатура поставлена
детально, вона є вигідною для виконавців та самого виконання. Що
стосується артикуляції при виконання клавірних творів Баха є дві думки:
одні – старше покоління – вважають, що бамівська поліфонія вимагає
legato, і що legato є прийомом бамівських клавірних творів. Друга думка
– представники, які опираються на ім’я і авторитет Бузоні стверджує, що
основним прийомом виконання клавірних творів Баха є гра “non legato”. Ці
питання є суперечливими; мистецтво артикулювання клавірних творів
вимагає розвитку legato і non legato, опрацювання цих прийомів, їх
протиставлення. В поліфонічних творах кожний голос має своє особливе
артикуляційне забарвлення. Наприклад: в інтенції №3 у редакції
Гольденвейзера вісімки написано non legato, а Бузоні – стакато:

Шістнадцяті у Гольбденвейзера non legato, а у Бузоні – поєднаний штрих
legato з non legatom.

Як відомо в рукописах своїх клавірних творів Бах не давав виконавських
вказівок, з динамічних відтінків використовував тільки три позначення –
focte, piano і в дуже рідких випадках pianissimo. Таке ж обмеження в
бахівських текстах застосування темпових позначень. Артикуляційні
позначення теж подані по різному. Поряд з творами, в яких немає
позначень штрихів, зустрічаються такі в яких штрихи детально позначені.
Клавірні твори відносяться до творів з непозначеною артикуляцією.

З розглянутих редакцій інтенцій Баха найбільш вдалими для педагогічної
практики є редакції Гольденвейзера й Бузоні. В цих редакціях збережений
по можливості стиль Й.С. Баха. І все ж таки редакція Гольденвейзера дає
більш правдиве трактування.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *