Тема: Пряма мова. Діалог. Цитати. Розділові знаки при прямій мові.
Мета: поглибити знання студентів про пряму мову, вчити правильно
розставляти розділові знаки. Розвивати мовлення, виховувати старанність.
Обладнання: дошка, картки.
Тип заняття: лекційно-практичне.
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань студентів.
1. Записати і поставити розділові знаки.
„Мамо, чи кожна пташина у вирій на зиму літає?” – у неньки спитала
дитина.
„Ні, не кожна, – одказує мати, – онде, бачиш, пташина сивенька скаче
швидко отам біля хати .
Діти нудяться в хатині, нудять, нарікають: „І нащо зима та люта?” – все
вони питають.
Мене добрий друг потішає: „Не годиться журитись в природі такій, адже
іншим ще гірше буває”.
ІІ. Вивчення нового матеріалу.
План.
Пряма і непряма мова.
Діалог. Цитати.
Розділові знаки та інтонація при прямій мові.
Чужа мова, передана дослівно від імені того, кому вона належить,
називається прямою мовою.
Слова, що вказують, кому належить пряма мова і як вона висловлена.
Називаються словами автора.
1. Пряма мова береться з обох боків у лапки. Причому в лапки беруться
також знак питання, знак оклику і три крапки. Крапка і кома виносяться
за лапки.
2. Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться
двокрапка, а якщо в середині або після неї, то виділяються комою й тире
і пишуться з малої букви.
К.Д.Ушинський писав: „Якщо ви вдало виберете працю і вкладете в неї всю
свою душу, то щастя само знайде вас”.
„Три біди є у людини – смерть, старість і погані діти,” – говорить
українська мудрість.
3. Якщо слова автора розривають пряму мову на межі двох речень, то після
слів автора замість коми ставиться крапка.
4. Коли пряму мову передають у формі діалогу, тоді кожну репліку
починають з нового рядка, перед нею ставлять тире і не вживають лапок.
Інші розділові знаки ставлять, як звичайно при прямій мові.
Коли чужу мову передають від себе, тобто непрямою мовою, то слова автора
роблять головним реченням, а пряму мову – підрядним.
Діалог – це різновид прямої мови, одна з форм передачі чужої мови, мови
двох чи більше осіб. речення, що промовляються учасниками діалогу,
називаються репліками. Вони й є прямою мовою.
Цитата – різновид прямої мови, один із способів відтворення чужої мови.
Цитата – це дослівно наведений уривок з якогось тексту для підтвердження
або ілюстрації тієї чи іншої думки.
У цитаті не можна нічого змінювати (навіть розділових знаків). Якщо
цитата наводиться не повністю, то пропуски в ній позначаються трьома
крапками.
Цитування буває кількох видів.
1. Цитата може наводитися у вигляді прямої мови із словами автора. Тоді
розділові знаки при ній ставляться так само, як і при прямій мові.
„Лиш праця, – підкреслював І.Франко, – світ таким, як є, зробила”.
2. Цитата може доповнювати авторське речення, бути його складовою
частиною. Тоді до неї ставляться такі самі вимоги, як і до непрямої
мови. Цитата береться в лапки і починається з малої букви.
Слово для Лесі Українки – це „гострий, безжалісний „меч, то, що здійма
вражі голови з плеч…”.
3. Віршована цитата, якщо вона записана у вигляді строфи, в лапки не
береться.
4. Вказівку на джерело, яка стоїть безпосередньо після цитати, беремо в
дужки і після другої дужки ставимо крапку.
5. Різновидом цитати є епіграф. Епіграф у лапки звичайно не береться.
Вказівка на джерело пишеться під епіграфом справа без дужок, і крапка
після неї не ставиться.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
