Реферат на тему:
Правопис прикметникових та дієприкметникових суфіксів
Для прикметників і дієприкметників характерні суфікси:
1) -Н(ий) — вживається переважно в якісних і відносних прикметниках:
др\жний (спів), р%дний, мільй>нний, приндний.
2) -Н(ій) — вживається у небагатьох, переважно відносних, прикметниках:
бртній,
хжній, др\жній (потиск руки), з>внішній,
кол_шній, м\жній, позд>вжній, пор>жній, прийд+шній, рднішній, тут+шній, худ>жній, але — пот\жний.
! Увага. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н,
приєднання суфіксів -н(ий), -н(ій) викликає подвоєння: рланий, нескля – К>лин, Мар\ся – Мар\син, свекр\ха –
свекр\шин, а після голосних — -їн: Мар%я – Мар%їн, Соф%я – Соф%їн.
! Увага. Приголосні г, к(шк), х перед суфіксом -ин чергуються з ж,
ч(щ), ш: Ольга – Ольжин, дочквий, кввий,
служб>вий; після шиплячих ж, ч, ш, щ і м’якого приголосного або й
(наголос падає на закінчення): дійов_й, грошов_й, дощов_й, життьов_й,
крайов_й, нульов_й, стильов_й;
9) -ев(ий) вживається в прикметниках після м’якого або шиплячого
приголосного (наголос переважно падає на основу): березн+вий, груш+вий,
овоч+вий, с_тцевий.
! Увага. Ці самі правила поширюються на правопис суфіксів
-ов-, -ев-(-єв-) у присвійних прикметниках жіночого і середнього роду:
-ов пишеться у присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої
групи: м – Петр>ва – Петр>ве;
Шевч+нко – Шевч+нкова – Шевч+нкове; суфікс -ев (після голосного — -єв)
пишеться у присвійних прикметниках, утворених від прикметників м’якої та
мішаної груп: Ігор – Ігорева, Олекс%й – Олекс%єва, кобз
-
"
$
&
,
.
0
6
:
D
F
H
N
R
X
Z
\
3\
b
f
h
j
l
r
v
x
z
|
‚
†
’
”
?
?
¤
¦
?
®
?
?
¶
?
3/4
TH
a
a
ae
TV¶?3/4AAeEEOOeTHaeii?oeth
$
D
F
H
N
V
Z
`
b
j
n
p
r
z
~
G~
†
?
?
’
–
?
?
¦
?
?
¶
3/4
A
Ae
AE
E
O
Oe
Ue
TH
ae
e
?
o
o
ue
Lко). 5. Нема речей непізнан…их, а є лише досі ще не пізнан…і
(М. Рильський). 6. Повні, рожеві, як діти, збуджен…і зі сну, пливли по
небі хмаринки (М. Коцюбинський). 7. Вже минули село і поїхали понад
течією, обсаджен…ою густими старими вербами (І. Нечуй-Левицький).
Вправа 4. Перепишіть текст. Визначте суфікси і поясніть їхнє словотвірне
значення.
Вони прокинулись уранці, взявши снасті, подались до Десни. Сонце ще не
зійшло, і по сивуватій воді курівся туманець. Він сходив де-не-де
пасемками, волокнистими хмарками, розливався білявими озерцями над
водною гладдю, а річка бистро бігла під тими химерними заростями, і вони
теж наче злегка посувались над течією… Човен, пофарбований у голубе,
рясно вкрився маковим зерном роси, і весла, що стояли вночі коло намету,
теж були мокрі… Хоч би тобі вітрець війнув — тихо було, і лише човен
порушив ту тишу, шерхнувши днищем по піску, та весла сонно булькнули у
воду.
(Є. Гуцало).
Вправа 5. Перепишіть текст і поясніть правопис виділених слів.
Дукач — металева, часто визолочена нагрудна прикраса, характерна деталь
українського жіночого вбрання, один з видів художніх виробів місцевих
народних ювелірів.
У багатьох музеях України і в кількох великих музеях Санкт-Петербурга й
Москви зберігаються колекції дукачів — медалевидних металевих прикрас,
які ще в недалекому минулому були частиною жіночого й дівочого
селянського вбрання багатьох областей України.
Існує велика різноманітність вироблених у майстернях українських
ювелірів-золотарів форм цієї традиційної жіночої прикраси: від скромної
медалі з вушком, все багатство якої становить гра світла на рельєфі
начищеної до блиску міді, до приваблюючого простотою технічних рішень,
але все-таки досить складного ювелірного виробу, в якому визолочений
медальйон з зображеннями на обох боках з’єднувався з позолоченою і
прикрашеною різнобарвними скельцями брошкою. Проте і в найскладніших
своїх варіантах дукач залишається медаллю — витвором образотворчого
мистецтва у дрібній металопластиці.
(І. Спаський).
Вправа 6. Перепишіть слова, поставте в них наголос, порівняйте правопис
прикметників і дієприкметників. Складіть шість речень з будь-якими
словами з цих пар.
Несказанний — несказаний
Нескінченний — нескінчений
Незліченний — незлічений
Неоціненний — неоцінений
Незрівнянний — незрівняний
Недоторканний — недоторканий
Здійсненний — здійснений
Вправа 7. Перепишіть текст. Знайдіть дієприкметники та поясніть їх
написання. З’ясуйте, зразком якого стилю є поданий текст. Обґрунтуйте
свою відповідь.
Людина створила культуру, а культура людину. Людина реалізується в
культурі думки, культурі праці і культурі мови. Культура — це не тільки
все те, що створене руками і розумом людини, а й вироблений віками
спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях,
віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до мови. Належачи до
певного соціуму, індивідуум зі своєю появою на світ органічно входить у
вироблену його співвітчизниками культуру, стає її користувачем і носієм.
Чим міцніші зв’язки людини з культурою народу, тим більшого можна
сподіватись від неї як від громадянина, свідомого творця матеріальних і
духовних благ. Ослаблення зв’язків з культурою свого соціуму, втрата
його мови, нехтування його звичаями негативно позначаються на самооцінці
вчинків індивідуума, на його ставленні до співвітчизників, до
результатів колективної і індивідуальної діяльності. Отже, духовна
культура міцними, хоч і невидимими нитками зв’язана з матеріальною
культурою. Тому-то наше суспільство, пробудившись від довгого
інтелектуального сну і приступивши до морального самоочищення, побачило
ті болячки, які багато років прикривалися бадьорими лозунгами і
закликами. Не пройшла повз увагу суспільства і мовна проблема…
ЛІТЕРАТУРА
Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитися і правильно говорити. — Львів,
1994. — 150 с.
Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. — Львів, 1990. — 232 с.
Бабич Н. Д. Ділова українська мова. — Чернівці, 1996.
Білоусенко П. І., Арешников Ю. О., Віляр Т. М. та ін. Учіться
висловлюватися. — К., 1990. — 275 с.
Вихованець І. Р. Граматика української мови. — К., 1993. — 368 с.
Вступний розмовно-інтенсивний курс з української мови: Для студентів
Інституту міжнародних відносин. — К., 1992.
Жлуктенко Ю. А. Изучаем украинский язык: Самоучитель. — К., 1996. — 223
с.
Исиченко Ю. А. Самоучитель украинского языка. — К., 1993. — 287 с.
Коваль А. П. Ділове спілкування. — К., 1992. — 270 с.
Коваль А. П. Культура ділового мовлення. — К., 1974. — 224 с.
Культура української мови: Довідник / За ред. В. Русанівського. — К.,
1990. — 304 с.
Ладоня І. О. Українська мова: Навч. посібник для молодих спеціалістів
вищ. навч. закладів. — К., 1993. — 143 с.
Лісна О. О. Вивчаємо українську мову самостійно: Навч. посібник. — К.,
1992. — 160 с.
Марахова А. Ф. Мова сучасних ділових документів. — К., 1981. — 140 с.
Молдованов М. І., Сидорова Г. М. Сучасний діловий документ. — К., 1992.
— 396 с.
Нелюба А. Теорія і практика ділової мови. — К., 1997. — 105 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
