Конструктивно-синтаксичні особливості сладнопідрядних темпоральних речень (реферат)

Конструктивно-синтаксичні особливості сладнопідрядних темпоральних
речень

Складнопідрядні речення з підрядними часовими частинами в мовознавчій
літературі описуються по-різному. У традиційній класифікації, яка
враховувала смислову функцію підрядної частини стосовно головної, до
чого відноситься підрядна частина (до головної частини в цілому чи до
окремого її члена), до якого саме члена головної частини відноситься
підрядна і як лексично і граматично він виражений, за допомогою яких
граматичних засобів пов’язується підрядна частина з головною, вони
розглядалися як один із підтипів складнопідрядних обставинних речень
[14, 193-194, 212-216; 26, 316-317, 326-329, 25, 347-363, 17, 298-300].
Ця класифікація бере свої витоки з логіко-граматичної класифікації,
одним із засадничих принципів якої є ототожнення структури
складнопідрядного речення зі структурою простого речення — „кожне
підрядне речення у відношенні до головного займає місце якогось простого
члена головного речення – підмета, присудка, додатка, означення чи
будь-якої обставини” [25, 311]. Подальша класифікація підрядних
обставинних на підтипи здійснюється на основі функції підрядної
частини „як відповідника обставини часу, місця, мети, умови, уступки,
причини, наслідку” [25, 344].

У структурно-семантичній класифікації підрядні частини диференціюються
на основі врахування характеру співвідношення між головною і підрядною
частинами, до чого відноситься підрядна частина, за допомогою яких
формально-граматичних засобів приєднується підрядна частина до головної.
Відповідно до цієї класифікації розглядувані нами речення визначаються
як складнопідрядні речення розчленованого типу (за М.С.Поспєловим,
двочленні (див: 16)), підрядна частина яких пояснює головну частину в
цілому [20, 754; 18, 539; 19, 523; 22, 282-283].

І.Р.Вихованець усі складнопідрядні речення розподіляє на три типи:
детермінантні складнопідрядні речення, прислівні складнопідрядні речення
і складнопідрядні речення займенниково-співвідносного типу [5, 323-340].
Складнопідрядні речення з підрядними темпоральними він розглядає в
межах детермінантних – часові складнопідрядні речення – і
займенниково-співвідносних структур – адвербіальні (часу)
складнопідрядні речення симетричної структури [5, 324-325, 338].

А.П.Загнітко складнопідрядні речення з підрядними темпоральними
частинами називає і серед нерозчленованих структур з
прислівно-кореляційним зв’язком підрядної частини з головною як один із
підтипів складнопідрядних речень корелятивно-уточнювальної будови і
серед розчленованих структур з підрядними детермінантними частинами [10,
405].

Отже, як бачимо, і на сьогодні немає єдиної чіткої кваліфікації
складнопідрядних темпоральних речень. Зокрема, відкритим залишається
питання про те, що пояснює підрядна частина. В українському мовознавстві
тривалий час вважалося, що підрядна частина складнопідрядних часових
речень пов’язується з дієсловами, співвідносними словами,
прислівниковими чи іменниковими обставинами часу [15, 245; 6, 374; 9,
337; 14, 219 та ін.]. І.Г.Чередниченко виділяв підрядні часу
придієслівні, приадвербіальні, призайменникові, приад’єктивні, а також
означально-часові [27, 100-114]. Схожі думки знаходимо і в деяких
пізніших синтаксичних працях. Наприклад, Н.С.Валгіна і К.Ф.Шульжук
говорять про те, що підрядні часу поширюють головну частину в цілому
або ж уточнюють у ній обставину часу [2, 337; 28, 38]; С.Є.Доломан
зауважує, що підрядна часова частина може приєднуватися до
співвідносного слова, яке виступає в головній частині в ролі обставини
часу, до обставини часу, вираженої прислівником незайменникового
походження, і до головної частини в цілому [23, 330]. Співзвучні
висловлювання знаходимо й у І.Р.Вихованця та А.П.Загнітка. Вони
відзначають, що підрядні частини темпоральної семантики можуть
співвідноситися в головній частині з антецедентами тоді, доти та ін. і
можуть стосуватися змісту всієї головної предикативної частини [див.: 5,
324-325, 338-340; 10, 405]. В інших працях наголошується на тому, що у
складнопідрядних реченнях з підрядними часовими граматичний зв’язок між
головною і підрядною частинами rрунтується тільки на підпорядкуванні
підрядної частини всій головній [25, 347; 18, 539; 26, 326].

Іншою остаточно не вирішеною проблемою як в українському, так і в
російському мовознавстві залишається питання про природу засобів зв’язку
підрядної і головної частини. У частині синтаксичних праць твердиться,
що предикативні частини у складнопідрядних реченнях темпоральної
семантики поєднуються за допомогою сполучників [14, 212-216; 12,
279-289; 25, 38; 22, 382-383; 19, 523-541; 17, 298; 18, 543-558]. В
інших роботах говориться, що компоненти складнопідрядних речень часу
поєднуються сполучниками і сполучними словами [25, 348; 26, 326; 23,
330-331; 5, 324, 338; 10, 405; 13, 89]. Іноді ці поняття просто не
розчленовуються, у зв’язку з чим важко зрозуміти, у яких саме випадках
засоби зв’язку частин складнопідрядного речення є сполучниками, а коли
сполучними словами і чи всі сполучники можуть мати співзвучні сполучні
словами, чи тільки окремі з них [9, 323; 11, 449; 15, 245; 2, 337].
І.Г.Чередниченко пропонує вирішувати це питання у залежності від того,
що у головній частині пояснює підрядна частина: якщо підрядна частина
стосується іменників, прикметників, займенників, прислівників, маємо
сполучні слова, в інших випадках – сполучники [27, 100, 103, 107, 111,
113].

Функціональний підхід до аналізу як простого, так і складного речення,
який став превалюючим в останнє десятиріччя, передбачає розуміння
речення як багаторівневої мовної одиниці. В межах сучасних синтаксичних
досліджень можна виділити такі аспекти організації речення:
конструктивно-синтаксичний, пропозиційно-семантичний,
актуально-інформативний і комунікативно-прагматичний . Звичайно, ці
аспекти не ізольовані один від одного, вони тісно зв’язані між собою,
проте еклектично змішувати їх не можна. Кожен з цих аспектів має
досліджуватися окремо. Такий підхід дозволить уникнути наявних у
сучасних граматиках розбіжностей в описі складнопідрядних речень. У
пропонованій статті зробимо спробу упорядкувати вже досліджені
конструктивні риси складнопідрядних темпоральних речень і описати їх,
залучивши при цьому і деякі свої висновки, зроблені на основі
спостереження фактичного матеріалу. Терміни „часові складнопідрядні
речення”, „темпоральні складнопідрядні речення”, „складнопідрядні
речення часу” у статті використовуються як синоніми.

На конструктивно-синтаксичному рівні підрядні часу характеризуються
тим, що підрядна частина в них поєднуються з головною за допомогою
сполучників коли, як, в той час як, тим часом як, в той час коли, доки,
поки, в міру того як, після того як, перш ніж, перш як, перед тим як, до
того як, відколи, відтоді як, з того часу як, з того часу коли, з тих
пір як, як тільки, лиш тільки, тільки (тільки-но), щойно, ледве, лише:
Юра аж з ноги на ногу переступає, коли побачить невдалий хід свого
обранця, але мовчить (Р.Іваничук); Дуже, певно, сердились диліжанси, як
на світ з’явилася перша конка (Л.Костенко); Сьогодні Яків пішов на
роботу, ледь почало світати (А.Дімаров); Ще довго довелося чекати Олені,
перш ніж почулися його кроки (В.Земляк) ; Лежали обоє безпомічні, доки
до них не підповзла маленька рудоволоса медсестра (І.Цюпа). Деякі з цих
сполучників можуть співвідноситися у головній частині з темпоральними
корелятами тоді, доти, відтоді, утворюючи пари: тоді — коли; тоді — як;
доти – доки, доти – поки; відтоді – відколи, відтоді – коли, відтоді –
як: Прокинулася лише тоді, коли в коридорі задеренчав дзвоник
(А.Дімаров); І навіть тоді, коли вже й збирати було нічого, стояв ще
якийсь час (В.Козаченко); Коли душа посоловіє, тоді уже не до краси
(Л.Костенко); Доки є дорога й рух, доти, брате, ми
безсмертні(Б.Олійник); День за днем, рік за роком минає четвертий рік
відтоді, як він працює у Ширяєва (О.Іваненко); Відколи Івана Дідуха
запам’ятали в селі rаздою, відтоді він мав усе лише одного коня і малий
візок із дубівки дишлом (В.Стефаник); Відтоді кожен міг Дениса слід
пізнати, коли із блешнею пройшов він по ставу (М.Рильський). Але слід
зауважити, що морфологічна природа корелятів тоді, доти, відтоді у
лінгвістичній літературі на сьогодні остаточно не визначена.
І.І.Слинько, Н.В.Гуйванюк, М.Ф.Кобилянська кваліфікують їх як частки
[19, 526, 535, 538], хоча роблять це не послідовно, зазначаючи в іншому
місці: „тоді – коли – це поєднання формалізованого прислівника зі
сполучником” [19, 527]. В.А.Бєлошапкова відзначає, що частка тоді
зберігає сліди темпоральної семантики, а у сполученні з часткою ж
зберігає значення співвідносного слова [8, 684, 709]. Проте більшість
мовознавців називають їх співвідносними словами (вказівними словами,
антецедентами, корелятивами) [14, 214; 9, 323; 12, 282; 5, 338; 10,
405], підкреслюючи таким чином їх займенникову природу. Остання
кваліфікація видається нам найбільш прийнятною. Це підтверджується і
матеріалом існуючих нині тлумачних словників, де слова відтоді, доти,
тоді подаються тільки як прислівники, немає жодних вказівок на
можливість функціонування їх у ролі часток [3, 141, 245, 1253]. На нашу
думку, згадані вище кореляти досить чітко зберігають своє часове
значення, що підтверджується можливістю використання їх з часовим
значенням у простих речення: Якраз тоді ми й домовилися про зустріч;
Саме доти ми й були там; Відтоді вона і живе в цьому будинку.

Підрядна темпоральна частина може займати в реченні будь-яку позицію —
препозицію, постпозицію й інтерпозицію: Коли ти навіть звався –
Малоросія, твоя поетеса була Українкою! (Л.Костенко); Уже надвечір,
коли багато людей вийшло

на прогулянку, вони пішли на річку через луки з стіжками свіжого сіна
(А.Дімаров); Іноді, коли вогонь розгортався ясніше, навколо багаття
вимальовувались постаті людей (Г.Тютюнник); Ох і наробила ж крику тітка
Горпина, коли вискочила на те бойовисько із хати (А.Дімаров).

e i v

x

)D2p:lQFSjUHlOenZr?„4’@”†”?” ”ooccccccccUOccccccEc3/4

gd?-?

gd?-?

gd?-?

YНу вже тепер, як тільки насмілюся, так і підійду (Марко Вовчок).
І.І.Слинько, Н.В.Гуйванюк, М.Ф.Кобилянська інтерпретують їх як частки і
вказують, що вони використовуються, коли треба підкреслити початок
постпозитивної головної частини. Вони не змінюють часового значення
речення, а тільки увиразнюють його, тому є справжніми частками [19,
526]. Б.М.Кулик теж визнає їх частками і зазначає, що вони можливі в
реченнях (найчастіше зі сполучниками коли або як), що виражають
відношення різночасності. Частки то (то й), так вживаються: а) для
розмежування головної й підрядної частин; б) для посилення відтінку
результативності [14, 215]. Фактичний матеріал, проаналізований нами,
засвідчує, що поєднання коли… то, як… то зустрічаються і в реченнях
з відношеннями одночасності подій в головній і підрядній частині: Ще
коли був живий Єгор, то писав, що хліба там багато-багато (І.Цюпа); Коли
не їдь, то все підпирай воза спиною (І.Нечуй-Левицький), особливо ж,
коли значення одночасності ускладнюється значенням взаємозумовленості
двох дій чи станів: Коли навколо тебе всі трудяться, щось творять, то
відповідні біотоки й на тебе йдуть (О.Гончар). А.П.Загнітко вважає, що
коли… то і його різновиди являють собою подвійні сполучники, частини
яких не взаємопередбачують одна одну, тому то в головній частині є
факультативним [10, 387]. Ця думка є небезпідставною, оскільки в працях
з морфології подібні сполуки якщо… то, як… то подаються як парні
(двомісні) сполучники [24, 515; 21, 471-472; 1, 307-308; 7, 308; 22,
306; 9, 240]. Тлумачні словники української мови подають серед різних
інтерпретацій то й таку: уживається в ролі сполучника-відповідника, що
виступає на початку одного (звичайно головного) речення для підкреслення
його співвідносності з попереднім (переважно підрядним) з часовим
значенням [3, 1251].

Тип зв’язку підрядної частини з головною у складнопідрядних темпоральних
реченнях, як зазначалося вище, і на сьогодні є дискусійним питанням. За
І.Р.Вихованцем, у цих реченнях може бути два типи зв’язку –
детермінантний і кореляційний [див.: 5, 324-325, 338-339]. Такої ж думки
дотримується і А.П.Загнітко [див.: 10, 405].

Детермінантний зв’язок є непередбачуваним (вільним) і необов’язковим,
він наявний у реченнях з потенційно автосемантичною головною частиною,
здатною до самостійного вжитку [10, 386]: Коли Оксана прокинулася вдруге
і шурхнула на лежанку подивитись на сина, Стаха вже не було на печі
(М.Стельмах); Ох, як вони сердились, чорні паровози, як міняли голови
поїздам! (Л.Костенко); Оленка, коли я приїздив до них минулого разу,
була ще зовсім маленькою.

Кореляційний зв’язок у складнопідрядних темпоральних реченнях
виявляється у двох різновидах – займеннико-співвідносний та
сполучниково-співвідносний [про типологію зв’язків у складнопідрядному
реченні див.: 10, 385-388]. У реченнях із займенниково-співвідносним
зв’язком підрядна часова частина співвідноситься із займенниковим
словом головної частини відтоді, доти, тоді, розкриваючи, дублюючи його
зміст: Я повернуся тоді, коли край мій розправить стомлені плечі і
відчує солодкий подих свободи і волі (А.Яніта); Відколи лікуватися став,
відтоді й у сина (Я.Гончарук); І так буде тривати доти, поки не зітліють
ланцюги ярмиги! (Р.Федорів). Сполучниково-співвідносний зв’язок
реалізується за допомогою подвійних сполучників коли… то, як… то,
коли… так, як… так: Як вийшов зі стодоли, то перед самим носом
пролетіла зграйка снігурів і всілася на вишневому гіллі та хатньому
причілку (Є.Гуцало); А коли зліпили Толоку, то вона поставила столи під
вишнями, застелила скатертями вишневими і наставила на них їжі та питва
(В.Голобородько). Аналізуючи сполучниково-співвідносний тип зв’язку,
А.П.Загнітко розподіляє його на два підтипи – сильний, що реалізується
за допомогою подвійного сполучника тим… чим (чим… тим), і слабкий,
який реалізується за допомогою подвійних сполучників коли… то,
якщо…то, тому що… то та їх різновидів. При цьому він зазначає, що їх
відмінність полягає в тому, що при сильному зв’язку частини
взаємопередбачають одна одну, а при слабкому такого взаємопередбачення
не простежується і наводить приклад Коли я погляд свій на небо зводжу,
то нових зірок на ньому не шукаю = Коли я погляд свій на небо зводжу,
нових зірок на ньому не шукаю [10, 387-388]. На наш погляд, це
твердження потребує деякого уточнення. Справді, у реченнях зі
сполучниками типу чим… тим частини взаємопередбачають одна одну. Що ж
до речень зі сполучниками коли… то, якщо… то, тому що… то, то
тут, очевидно, варто говорити про те, що перша частина цих сполучників
не передбачає обов’язкової наявності другої частини, але друга частина
таке передбачення має. Тому у складнопідрядних темпоральних реченнях при
сполучниково-співвідносному зв’язку їх частин, як і при детермінантному,
головна частина є автосемантичною, але з формального погляду вона не
здатна до самостійного вжитку через наявність у ній компонента то.

Проаналізований нами фактичний матеріал дає підстави стверджувати про
наявність у складнопідрядних темпоральних реченнях, крім відзначених
вище, ще одного типу зв’язку, який представлений у реченнях з підрядними
часу, що конкретизують іменники (іменникові словосполучення) або
прислівники з часовим значенням : Кожного разу, коли Ніна бачила оцю
кімнату з опущеними шторами, вона справляла на неї неприємне враження
(А.Дімаров); Другого дня, вже надвечір, коли сонце сідало за
гостроверхі тополі і небо над ними стало зеленим, пішла Софійка разом з
подругами купувати ласощі(А.Дімаров); А влітку, як тільки задзвонять
коси на лузі, для нього, малого, в неї була інша пісенька…
(М.Стельмах). Особливості такого зв’язку підрядної частини з головною у
науковій літературі дотепер ще не описані. На нашу думку, тут варто
говорити про опосередкований підрядний зв’язок. Цей різновид підрядного
зв’язку виділив І.Р.Вихованець і назвав деякі його вияви у простому
реченні. Як відзначає І.Р.Вихованець, опосередкований підрядний зв’язок
характеризується синтаксичною нерівноправністю поєднаних ним членів
речення, один з яких (залежний) підпорядкований опорному, з одного боку,
і через посередництво опорного співвідноситься з третім членом або
предикативним ядром, щодо якого координуються семантико-синтаксичні
функції опорного й залежного компонентів, поєднаних опосередкованим
підрядним зв’язком, з другого боку [4, 16; 5, 26]. У наведених нами
реченнях на цей зв’язок вказує постпозиція підрядних частин щодо опорних
компонентів кожного разу, другого дня, вже надвечір, влітку, а також
однорідні для опорних компонентів і підрядних частин
семантико-синтаксичні відношення часу, що регулюються предикативним
ядром головних частин.

Отже, все вищесказане свідчить, що складнопідрядні речення з
підрядними темпоральними частинами потребують подальшого детального
вивчення як у плані їх формально-синтаксичної структури, так і з погляду
семантико-синтаксичного і пропозиційно-семантичного.

ЛІТЕРАТУРА

Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика
української мови: Морфологія. – К.:Либідь, 1993.

Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка. – Изд. 2-е. – М.:
Высшая школа, 1978.

Великий тлумачний словник сучасної української мови . – К.; Ірпінь: ВТФ
„Перун”, 2002.

Вихованець І.Р., Городенська К.Г.,
В.М.Русанівський.Семантико-синтаксична структура речення. – К.: Наукова
думка, 1983.

Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник.
— К.:

Либідь, 1993.

Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна
мова. – К.: Вища школа. Головне вид-во, 1976.

Горпинич В.О. Українська морфологія. — Дніпропетровськ: ДДУ, 2000.

Грамматика современного русского литературного языка / Отв. ред.
Н.Ю.Шведова. – М.: Наука, 1970.

Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. – Вид
3-тє перероб. і допов. — К.: Вища школа, 1987.

Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис:
Моноrрафія. – Донецьк: ДонНУ, 2001.

Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вид-во Київ.
ун-ту, 1965.

Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови:
Навчальний посібник. – К.: НМК ВО, 1992.

Крючков С.Е., Максимов Л.Ю. Современный русский язык: Синтаксис сложного
предложения. – М.: Просвещение, 1977.

Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови: Синтаксис. – К.:
Рад. шк. , 1965. – Ч. 2.

Курс сучасної української літературної мови: Синтаксис / За ред.
Л.А.Булаховського. – К.: Рад. шк., 1951. – Т. 2.

Поспелов Н.С. Сложноподчиненное предложение и его структурные типы //
Вопросы языкознания. – 1959. — №2. – С.19-27.

Руднев А.Г. Синтаксис современного русского языка. – М.: Высшая школа,
1963.

Русская грамматика: В 2-х т. – Т. 2: Синтаксис. – М.: Наука, 1982.

Слинько І.І. та ін. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні
питання: Навч. посібник / І.І.Слинько, Н.В.Гуйванюк, М.Ф.Кобилянська.
— К.: Вища школа, 1994.

Современный русский язык: Учеб. Для филол. спец. ун-тов /
В.А.Белошапкова, Е.А.Брызгунова, Е.А.Земская и др.; Под ред.
В.А.Белошапковой. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высш. шк., 1989.

Сучасна українська літературна мова: Підручник / За ред. А.П.Грищенка.
– 2-ге вид., перероб. і допов. — К.: Вища школа, 1997.

Сучасна українська літературна мова: Підручник / За ред. М.Я.Плющ. –
2-ге вид., перероб. і допов. — К.: Вища школа, 2000.

Сучасна українська мова: Підручник / За ред. О.Д.Пономарева. – Вид.
2-ге, перероб. — К.: Либідь, 2001.

Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. ред.
І.К.Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969.

Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За заг. ред.
І.К.Білодіда. – К.: Наук. думка, 1972.

Русановский В.М., Жовтобрюх М.А.,
Городенская Е.Г.,

Грищенко А.А. Украинская грамматика / Отв. ред.
В.М.Русановский. – К.:

Наукова думка, 1986.

Чередниченко І.Г. Складнопідрядні речення в сучасній українській мові. –
Чернівці: Вид-во Чернівецького ун-ту, 1959.

Шульжук К.Ф. Складне речення в українській мові: Посібник для вчителя. –
К.: Радянська школа, 1989.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *