Дієслово (реферат)

Реферат на тему:

Дієслово

Творення і вживання деяких форм дієслова

І. Неозначена форма дієслова

Стилістично нейтральні форми інфінітива на -ти (вболівати, майструвати,
виступати, шити) не мають функціональних обмежень. Варіантні форми
інфінітива на -ть (співать, стрибать, шукать) вживаються в усному
мовленні, фольклорі та в художній літературі, наприклад:

Мені шляху не питать: Прямо степом мандрувать, Гей-гей, долю доганять!

(Нар. пісня);

Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать (Л. Костенко).

Деякі дієслова мають паралельні форми інфінітива. До стилістично
рівнозначних (хоча семантично — за значенням одно- чи багатократності,
інхоативності, інгресивності, дуративності і т. ін. — не тотожних)
належать, наприклад, такі варіанти: виштовхнути і виштовхати, випхнути і
випхати, витягнути і витягти, досягнути і досягти, застигнути і
застигти, надягнути і надягти, скреготати і скреготіти і под.
Стилістично розрізняються форми із суфіксами -yea- (-юва-) і -а- (-я-),
як-от: витискувати і витискати, витягувати

і витягати, випробовувати і випробувати, доповнювати і доповняти,
закруглювати і закругляти, замінювати і заміняти, затрачувати і
затрачати. Першим з варіантів віддається перевага у науковому та
офіційно-діловому мовленні, другі частіше використовуються у розмовному
і художньому стилях.

II. Форми теперішнього часу

1. Подвійні форми теперішнього часу мають різновідмінювані дієслова,
як-от: дути — дму, дмеш… і дую, дуєш…; клепати — клепаю, клепаєш…
і клеплю, клеплеш…; колисати — колисаю, колисаєш… і колишу,
колишеш…; мугикати —мугикаю, мугикаєш… і мугичу, му-гичеш…;
скакати — скакаю, скакаєш… і скачу, скачеш…; смикати — смикаю,
смикаєш… і смичу, смичеш…; стругати — стругаю, стругаєш… і стружу,
стружеш… і т. ін. Ці форми подаються у словниках як рівноправні,
стилістично нейтральні.

2. Стилістично розрізняються форми першої особи і множини (розуміємо
—розумієм, бачимо — бачим, радіємо —радієм) і форми третьої особи однини
(співає — співа, виглядає — вигляда, поливає — полива). Перші з
наведених варіантів є стилістично нейтральними, другі належать до
стилістично знижених форм, які вживаються у розмовному мовленні і (як
елемент стилізації) у художній літературі: Розпитуєм Мину Омельковича
про сина Гришуню, товариша наших дитячих літ (О. Гончар); Дихаєм на
повні груди, прозираєм далі (П. Тичина); …Бува, така пласка глупота
однозначна себе ховає за гучні слова (Л. Костенко); Я співаю пісню морю,
І воно мені співа (О. Олесь).

Для відтворення просторіччя у художніх творах використовуються
ненормативні (в тому числі діалектні) форми першої і третьої особи
однини, наприклад: Сама світом нуджу, а сердюсь на тебе, думаю: що ж це
він дурить мене, чи що? (І. Карпенко-Карий); Петрик заліз на пічку і з
пічки визирає, а я сидю на лаві і тремтю вся (М. Хвильовий); Ой, як
тяжко розійтись з милим і не знать, чи він любе тебе? (І.
Карпенко-Карий); В країнах теплих дике море До вас співає і говоре…
(О. Олесь).

Елементом просторіччя є форма хотять. Літературній нормі української
мови відповідає форма хочуть.

3. Дієслово бути в усіх особах однини і множини вживається у формі є:
Звичайно година робіт для дівчат є з усіх шкільних годин най-

милішою (У. Кравченко); Шукай краси, добра шукай! Вони є все, вони є
всюди (І. Франко); Нестрінутий друже, колись в ранню рань, якщо ти ще є
у безмежжі, то швидше між: мною і вічністю стань в чистішій од неба
одежі… (Т. Осьмачка); Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є. Моя душа й від
цього вже світає (Л. Костенко). У художньому та публіцистичному стилях з
метою створення урочистої мови використовуються архаїчні особові форми
від бути: (я) єсмь, (ти) ecu, (ви) єсть, (ми) єсьмо, (ви) єсте, (вони)
суть. Форма єсть може виступати у всіх особових формах: Я єсть народ,
якого правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина); Ти щира єсть
людина; тобі я як сестрі одкрию душу всю свою (І. Карпенко-Карий); А чи
єсть у тебе рушники? (Т. Шевченко).

Іноді під впливом російської мови замість форми є у ролі зв’язки
використовуються особові форми дієслова являтися: Підприємство являється
юридичною особою. Вони являються моїми найкращими друзями. Така заміна є
порушенням норми. В українській мові дієслово являтися не
використовується як зв’язка, воно вживається із значенням «з’являтися,
примарюватися, снитися», як у прикладах: Не раз у сні являється мені, О
люба, образ твій, такий чудовий… (І. Франко); Чого являєшся мені Усні?
Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно
студене? (Там само).

III. Форми минулого часу

Частина дієслів із суфіксом -ну- має у минулому часі дублетні форми:
гаснути — гас і гаснув, замовкнути — замовк і замовкнув, зів’яти —зів
‘яв і зів ‘янув, мерзнути — мерз і мерзнув, м ‘якнути — м’які м’якнув,
пожовкнути —пожовк і пожовкнув, стихнути — стих і стихнув, тиснути — тис
і тиснув, щезнути — щез і щезнув і под. Стилістично паралельні форми не
розрізняються, більш уживаними є короткі форми, хоча за семантикою
дієслова з суфіксом -ну- означають, як правило, однократність.

IV. Форми майбутнього часу

Дієслова доконаного виду утворюють просту (синтетичну) форму майбутнього
часу: побачу, відпочинеш, сконструюють. Дієслова недоконаного виду мають
синтетичну й аналітичну форми майбутнього часу: буде
проводитись/проводитиметься, будуть контролюва-ти/контролюватимуть, буде
визначати/визначатиме, буде забезпечуватись/забезпечуватиметься, будемо
забезпечувати/забезпечуватимемо. У діловому і науковому стилях
уживаються обидві форми. В інших стилях перевага віддається простим
формам дієслова: снідатимемо, танцюватимеш, пропонуватимуть.

V. Форми наказового способу

1. Для української мови характерні прості форми першої особи множини:
ходімо, встаньмо, дивімось, зробімо, пишімо, снідаймо. У російській мові
форми першої особи множини можуть бути простими і складеними. Перші
збігаються з відповідними формами дійсного способу (бежим, встанем,
летим), другі утворюються за допомогою частки давайте (давайте смотреть,
давайте сделаем, давайте писать, давайте прочитаєм). Українській мові
подібні форми не властиві.

2. Деякі дієслова у наказовому способі мають дві паралельні форми другої
особи однини, які стилістично не диференціюються: визначити — визнач і
визначи, застругати — застругай і застружи, креслити — кресль і кресли,
плескати — плещи і плескай, провітрити — провітр і провітри, хникати —
хникай і хнич і т. ін.

3. У варіантних формах вживаються дієслова у другій особі множини:
бережіть — бережіте, скажіть — скажіте, несіть — несіте. Давні форми на
-іте, вживані у художній літературі, надають висловленню урочистості,
наприклад:

Ідіте ж, вірні слуги, принесіте Важкий ланцюг з скарбівні щирозлотий І
на співця — шанібно возложіте Ясу царської нашої щедроти

(П. Куліш).

Творення і вживання дієприкметників

Дієприкметником називається неособова форма дієслова, яка відповідає на
питання який? і поєднує ознаки дієслова та прикметника. Дієприкметники
виражають не просто ознаку предмета (як прикметники), а ознаку за
виконуваною дією. Ще однією відмінністю дієприкметників від прикметників
є здатність керувати іменником, nop.: прикметники високий будинок,
якісний ремонт і дієприкметники підготовлений (де?) у департаменті,
вишитий (ким?) майстринею, насичений (чим?) киснем.

Виділяється невелика кількість дієприкметників, що перейшли в іменники:
керуючий, відпочиваючий тощо.

1. Активні дієприкметники теперішнього часу сучасній українській мові
невластиві. Слова із суфіксами -уч- (-юч-), -ач- (-яч-) звичайно є
віддієслівними прикметниками, які вказують не на дію, а на постійну
ознаку: правлячий (режим), квітучий (сад), пекучий (біль), родючі
(поля), блискуча (поверхня), лежачий (камінь) та ін. Свідченням переходу
цих слів до прикметників є втрата здатності керувати іменниками. Слова
на зразок радіючий, голосуючий, малюючий, співаючий, їдучий, бажаючий
тощо є штучними утвореннями. Іншими словами, таких слів у сучасній
українській літературній мові просто немає.

При перекладі з російської мови активні дієприкметники теперішнього часу
відтворюються підрядними означальними реченнями; дієприкметники, що
перейшли у прикметники та іменники, замінюються відповідними частинами
мови, як-от: ведущий — який (що) веде, провідний; вступающий—який (що)
вступає, вступник; движу-щийся—який (що) рухається, рухомий;
заведующий—який (що) завідує, завідувач; красящий — який (що) фарбує,
барвний, фарбувальний; начинающий — який (що) починає, початківець;
окружающий — який (що) оточує, навколишній; решающий — вирішальний, який
(що) вирішує; служащий — який (що) служить, службовець; соединяю-щий —
який (що) з’єднує, сполучний, з’єднувальний; соответству-ющий — який
(що) відповідає, дійсний; учащайся — який (що) навчається, учень і под.

Часто трапляються помилки при перекладі російського слова следующий, яке
може бути і дієприкметником, і прикметником. Дієприкметник следующий
відповідно до певного значення передається в українській мові описовою
конструкцією із сполучником: следующий через станцию поезд — поїзд, що
проходить через станцію; следующий советам врача пациент — пацієнт, який
слухає порад лікаря; следующие из сказанного виводи — висновки, що
випливають із сказаного, следующая остановка — наступна зупинка;
следующие вопро-си — такі питання і т. ін. Прикметник следующий має такі
українські відповідники: наступний, дальший, другий. У значенні
займенника (як правило, перед перерахуванням або поясненням) це слово
передається займенником такий: Сейчас будут виступать следующие
депутати… — Зараз виступатимуть такі депутати …; Скажу вам
следующее… — Скажу вам таке …; Вьізьіваются следующие лица … —
Викликаються такі особи … Запам’ятайте відповідники російських
словосполучень зі словом следующий: в следующий раз — наступного разу;
на следующий день — на другий день, другого (наступного) дня; следующим
вьіступает — далі виступає; следующим образом — так, таким чином, у
такий спосіб.

2. Активні дієприкметники минулого часу творяться за допомогою суфікса
-л-: дозрілий, загорілий, зарослий, навислий, побілілий, пожовклий,
посивілий, почорнілий, пошерхлий.

Активні дієприкметники з суфіксом -ш- (-вш) у сучасній українській
літературній мові не вживаються. Російські активні дієприкметники в
українській мові відтворюються описовою формою або дієприкметником із
суфіксом -л-: помогший — той, що допоміг; окон-чивший — той, що
закінчив; победивший — той, що переміг; вспихнув-ший — той, що
спалахнув, наболевший (вопрос) — наболіле (питання) тощо.

3. Пасивні дієприкметники у сучасній українській мові мають форму
тільки минулого часу, яка утворюється за допомогою суфіксів -н-, -єн-,
-т-: записаний, зірваний, завершений, зігрітий, здертий. Дієслова з
основами на -ну і на -о можуть утворювати паралельні форми
дієприкметників: висунути — висунутий і висунений, колоти — колотий і
колений, повернути — повернутий і повернений, пороти — поротий і
порений, стиснути — стиснутий і стиснений.

Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу при перекладі на
українську мову замінюються описовими конструкціями або дієприкметниками
минулого часу: анализируемьій (документ) — аналізований (документ),
желаемьій результат — бажаний (результат), заключаемьій (договор) —
укладаний (договір), занимаемая (должность) — обіймана (посада),
записьіваемьій (протокол) — записуваний (протокол), освещаемьій (в
прессе) — висвітлюваний (у пресі), употребляемьій (всеми) — вживаний
(усіма), применяемьій (в промьішленности) — застосовуваний (у
промисловості), який застосовується (у промисловості), принимаемьій
(регулярно) — який приймається (регулярно), поставляемая (вовремя) — яка
постачається (вчасно), приобретаемьіе навики — набувані навички тощо.

4. При відтворенні українською мовою російських конструкцій з
дієприкметником не слід зловживати описовими зворотами. Милозвучність і
органічність перекладу досягається використанням різно-

манітних мовних засобів — дієслів, прикметників, іменників. Чима-ло
способів передачі російських дієприкметників знаходимо у майстрів
перекладу.

Ось як, наприклад, використовує можливості української мови М.
Пилинська, перекладаючи роман “Золоте теля” І. Ільфа та Є. Петрова:

Виділені у двох останніх рядках слова (убегавший, купающиеся) є
субстантивованими дієприкметниками, тобто такими, що вживаються як
іменники. Саме тому вони перекладаються іменниками утікач і купальники.

Творення і вживання дієприслівників

1. Дієприслівники недоконаного виду утворюються за допомогою суфіксів
-учи (-ючи) і -ачи (-ячи): пишучи, читаючи, мріючи, лежачи, ходячи,
стоячи. Форми із суфіксом -а (-я) (лежа, сидя, стоя, ходя) для сучасної
української мови є ненормативними.

2. Дієприслівники доконаного виду утворюються за допомогою суфікса -виш
(-ши): прочитавши, приготувавши, зробивши, принісши, перемігши.

3. Дієприслівник означає додаткову дію до дієслів-присудків (працював,
щось наспівуючи; зрозумівши все, посміхнулась). Отже, дія, що
виражається дієприслівником, обов’язково повинна стосуватися підмета,
наприклад; Туристський автобус, петляючи між: поліських залісків,
невдовзі вискочив на широку луку (В. Скуратівський); Увінчавши яблуком
найближчий до нас стовпчик, дядько Роман далі пішов. озираючись (О.
Гончар).

Порушенням норми є речення, в яких суб’єкти дій, виражених
дієприслівником і присудком, не збігаються, як-от; Відпочиваючи у
Карпатах, мені надзвичайно сподобалось обслуговування. Спіткнувшись
вчора, у нього зломилася нога. (Виходить, що відпочивало у Карпатах
обслуговування, а спіткнулася нога). Дієприслівник не може

приєднуватись до пасивної конструкції: Докладаючи всіх зусиль, урожай
збирається без втрат. Працюючи тиждень, ремонт був завершений.

У безособовому реченні дієприслівник може вживатись тільки у тому
випадку, якщо у складі присудка є інфінітив: Іноді доводилось попід
віттям і крізь ліани пролазити, мов у темну нору, зігнувшись (І.
Багряний)… Будували нову хату і біля неї обов’язково висаджували
калину, щоб восени, вставляючи подвійні вікна, можна було покласти між:
шибами пучки червоних грон (В. Скуратівський). В інших випадках уживання
дієприслівника в безособових реченнях не відповідає нормі: Вивчаючи
географію, у нас не було ніяких проблем. Граючи в спортлото, мені часто
щастить. Правильно: Вивчаючи географію, я не мав ніяких проблем. Коли я
граю в спорлото, мені часто щастить.

Вживання прийменників

1. У більшості випадків вибір прийменника визначається традицією,
наприклад: їхати на Кавказ — їхати у Крим, відпочивати у санаторії—
відпочивати на туристичній базі, у вихідні — на цьому тижні тощо. Досить
часто у мовленні трапляються неправильні прийменникові конструкції,
як-от: вітер п’ять метрів на секунду, враження про виставу, дотичний з
проблемами, застерігати про небезпеку, знатися в кулінарії (замість
нормативних словосполучень: вітер п’ять метрів за секунду, враження від
вистави, дотичний до проблем, застерігати від небезпеки, знатися на
кулінарії).

2. Вживаючи прийменники, важливо враховувати їх стилістичну
характеристику. Так, прийменники внаслідок, у зв’язку з, згідно з,
відповідно до, у справі, у питанні, по лінії властиві діловому мовленню,
сфера функціонування прийменників проміж, побіч, насупроти, попри
обмежена розмовною мовою.

Іноді стилістично розрізняються конструкції з нейтральними
прийменниками, наприклад: алергія до ліків, алергія на ліки (нейтр.) —
алергія від ліків (розм.), порівнювати з минулим (нейтр.) — порівнювати
до минулого (застар.), розповідати про тебе (нейтр.) —розповідати за
тебе (діал.).

3. Поширеною помилкою є вживання прийменникових конструкцій замість
безприйменникових і навпаки: зрікатися від ідеалів (замість зрікатися
ідеалів), відступатися ідеалів (замість відступити-

ся від ідеалів), користуватися з фотоапаратом (замість користуватися
фотоапаратом), оплатити за проїзд (замість оплатити проїзд),
приурочувати відкриттю (замість приурочувати до відкриття), не
поступатися за красою (замість не поступатися красою) тощо.

4. Іноді в прийменникових конструкціях іменник ставиться у неправильному
відмінку. Найчастіше порушується характер керування при прийменниках, що
вимагають давального відмінка: всупереч проблем, завдяки тренування,
наперекір рішень (замість нормативних конструкцій: всупереч проблемам,
завдяки тренуванню, наперекір рішенням).

5. Недоліком є нагромадження у вузькому контексті однакових
прийменників, як-от: На наступному тижні на честь свята на сценах
театрів, на відкритих майданчиках, на Центральному стадіоні відбудуться
найрізноманітніші концерти, на які ми запрошуємо киян і гостей нашої
столиці (реклама в київському метро).

Список використаної літератури

Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. — К.: Либідь, 1991.

Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. — Львів: Світ, 1990.

Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. — К.:
Артек, 1999.

Волощак М. Неправильно — правильно: Довідник з українського
слововживання: За матеріалами засобів масової інформації. — К., 2000.

Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери. — К.: А.
С. К., 2000.

Гнаткевич Ю. Уникаймо русизмів в українській мові. — К.: Видавничий
центр «Просвіта», 2000.

Головач А. С. Зразки оформлення документів: Для підприємств і громадян.
— Донецьк: Сталкер, 1997.

Головащук С. І. Словник-довідник з українського літературного
слововживання. — К.: Рідна мова, 2000.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Дієслово (реферат)

Тема: Дієслово

Мета: узагальнити та закріпити вивчене про дієслово, формувати вміти
використовувати набуті знання в нестандартних ситуаціях.

План.

Повторення про дієслово.

Часи дієслів.

Способи дієслів.

Види дієслів.

Дієвідмінювання.

Дієприкметник.

Дієприслівник.

Хід уроку

Повідомлення теми та мети уроку.

Тема: Дієслово.

Дієслово – це повнозначна частина мови, яка означає дію або стан.
Дієслово відповідає на питання що роботи? Що зробити? і в реченні
найчастіше буває присудком. Н-д: вже обтрусили айстри роси, коли торкнув
їх змах; багряне листя в жовті коси вплітає осінь у садах. Початковою
формою дієслова є неозначена форма, або інфінітив. Інфінітив – це форма
дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і
роду. Неозначена форма дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію
взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли.

Інфінітив закінчується на -ти або –ть. Можна вибрать друга і по духу
брата, та не можна рідну матір вибирати.

Дієслова у формі інфінітива бувають доконаного і недоконаного виду: йти
– прийти, прати – випрати, стукати – стукнути.

Н. ор.д. найчастіше витупає у ролі головного члена у безособовому
реченні. І миті жодної не можна повернути, Щоб заново, по-іншому
прожить; підмета та іменного складеного присудка: Лиш бороти – значить
жить; другорядних членів речення: Ішла швидко, дивлячись під ноги, ніби
боялася спіткнутися; Зосталася тільки надія одна: надія вернутись ще раз
на Вкраїну.

Часи дієслів.

В українській мові є три часи дієслова: теперішній, минулий і майбутній.

Теперішній час означає дію, яка відбувається постійно або в момент
мовлення. Дієслова у теперішньому часі завжди недоконаного виду і
змінюються за особами й числами.

Минулий час означає дію, яка відбувалася або відбувалася до моменту
мовлення про неї. Дієслова минулого часу можуть бути і недоконаного і
доконаного виду. Минулий час змінюється за родами і числами.

Майбутній час означає дію, яка відбувається після мовлення про неї.
Майбутній час має три форми: просту доконаного виду (посаджу, зберу),
просту недоконаного виду (садитиму, збиратиму) та складену недоконаного
виду (буду садити, буду збирати).

Дієслова майбутнього часу змінюються за особами і числами.

Безособовими називаються дієслова, що означають дію (або стан), яка
реалізується сама по собі, незалежно від діяча (особи чи предмета).

Н-д: вечоріє, смеркає, підмерзає, розвидняється, щастить.

Безособові дієслова означають:

явища природи (розвидняється, підмерзає, смеркає);

стихійні явища (замело, занесло, висушило, залило);

фізичний стан людини або її відчуття (нудить, трусить);

психічний стан людини (гнітить, хочеться, не віриться);

буття, існування, стан або нестачу їх (минулося, не стало);

випадковість явища, незалежність його від особи (щастить, таланить).

Способи дієслів.

В українській мові розрізняють три способи дієслів: дійсний, умовний і
наказовий.

Дійсний спосіб означає реальну дію, тобто таку, яка відбулася чи
відбувалася, відбувається чи відбудеться. Н-д: пожовтіла картопля. Жовте
листя так легко летить повз вікно.

Дієслова дійсного способу можуть вживатися із заперечною часткою не: Не
грію сонце на чужині.

Дієслова дійсного способу змінюються за часами, а в теперішньому і
майбутньому час – за особами.

Умовний спосіб означає дію бажану або можливу за певних умов: Хотіла б я
піснею стати у свою хвилину ясну.

Дієслова умовного способу утворюються від дієслів минулого часу за
допомогою частки б і би.

Дієслова умовного способу не мають часу і особи, а змінюються за родами
і числами.

Наказовий спосіб дієслова через наказ, прохання, побажання, заклик,
пораду виражає спонукання до дії. Дія реально щ не існує і не існувала,
але той, хто говорить, сподівається що вона повинна відбутися: Грай же,
море, мовчіть, гори, Гуляй, буйний, полем! Плачте, діти козацькії, —
Така ваша доля!

Дієслова наказового способу не мають форм часу, але вони змінюються за
особами в однині і множині. В однині вони мають форму 2-ї особи, а в
множині – 1-ї і 2-ї.

Спеціальної форми 3-ї особи наказовий спосіб не має. Якщо треба передати
наказ у 3-їй особі, то вживаються частки хай, нехай і форма 3-ї особи
дійсного способу: Хай не зітруться підкови, хай не підіб’ються ваші коні
(Гонч).

Види дієслів

Вид – одна з найважливіших ознак дієслова. Дієслова можуть означати дію
завершену і незавершену. Залежно від цього вони поділяються на дієслова
недоконаного і доконаного виду. Дієслова недоконаного виду означають
незавершену дію і відповідають на питання що робити? що робив? що роблю?
що буду родити? Дієслова доконаного виду означають дію завершену і
відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?

Дієслову даного виду переважно відповідає дієслово іншого виду. Лексичне
значення таких дієслів на має змінюватися: іти — прийти, шити – пошити.
Такі дієслова утворюють видові пари.

Доконаний вид дієслова утворюється від недоконаного виду за допомогою:

а) префіксів: казати – сказати, рости – вирости;

б) суфіксів: стукати – стукнути, записувати – записати;

в) чергування звуків: сидіти – сісти, замітати – замести; сказати –
скочити;

г) наголосу: виміряти – виміряти, розкидати – розкидати;

д) різних основ: брати – взяти; ловити – піймати.

Лише док. вид мають дієслова: розговоритися, наговоритися,
розгомонітися, розгніватися, роздратуватися, надуматися, натерпітися,
надивитися, насміятися, напрацюватися.

Лише недок. вид мають дієслова: гордувати, грабувати, бродити, літати,
володіти, зимувати, лихоманити, тріумфувати, намагатися, прагнути,
марити, потребувати, зорити, імпонувати.

Окремі дієслова поєднують у собі значення як доконаного, так і
недоконаного виду. До них належать дієслова з суфіксом – ува; переважно
іншомовного походження: гарантувати, організувати, телеграфувати,
наслідувати, воєнізувати, а також веліти, женити.

Дієвідмінювання дієслів

Зміна дієслів за способами часами і числами називається
дієвідмінюванням.

До І дієвідміни належать дієслова, які у 3-і особі множини мають
закінчення – уть, — ють, до ІІ – з закінченням – ать, — ять.

При дієвідмінювані дієслів можливе чергування приголосних.

Дієслово бути у всіх особових формах однини і множини має одну форму –
є.

Дієприкметник

Дієприкметник – це форма дієслова, яка виражає ознаку за дією. За горами
гори, хмарою повиті, засіяні горем, кровію политі.

За відношенням до часу дієприкметники бувають теперішнього і минулого
часу. За відношенням до стану – активні (процвітаючий) і пасивні
(скошений).

У реченні дієприкметники виконують функцію означень.

Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його ж дією. Вони
мають форму теп. і мин. часу. Утв. за доп. суф.: ач, яч, уч, юч, л.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яка зумовлена
дією іншого предмета: зоране поле, посіяне жито.

Утв.: суфікси н, ен, єн, т.

Дієприслівник

Дієприслівник – це незмінювана форма, яка пояснює в реченні дієслово,
вказуючи на додаткову дію: Берези й клени, ще недавно голі, стоять,
зеленим маючи гіллям.

Дієприслівник у реченні є обставиною.

Утв.: за допомогою суф. – учи, — ючи, — ачи, — ячи (недок. вид) і – ши,
— вши (докон. вид).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *