Діалог (реферат)

Діалог

Діалог – це різновид прямої мови, одна з форм передачі чужої мови, мови
двох чи більше осіб. речення, що промовляються учасниками діалогу
називаються репліками. Наприклад:

— Ну що, батьку?

— По-моєму, варто вчитися.

— Мені здається, що краще вступати в консерваторію.

— Не приймуть. До інституту тепер і не підступитись.

— Якраз навпаки (Збан).

В писемній мові репліки діалогу можуть супроводжуватися словами автора,
але в діалозі вони не обов’язкові, бо з ситуації мовлення зрозуміло,
кому належить пряма мова. Наприклад:

— Швиденько збирайтесь та поїдемо до хати.

— Тут чудово, — сказав Максим.

— І скоро кльош почнеться, — завагався Ярослав.

В кожній репліці – відповіді опускається все те, що відомі з попередньої
репліки чи мовленнєвої ситуації. Тому в діалозі вживається дуже багато
неповних речень, слів-речень, в яких повідомляється те нове, невідоме,
що є інформаційним ядром висловлювання.

Репліки у складі діалогу тісно пов’язані між собою. Цей зв’язок
виявляється в інтонації, в логіці побудови діалогу, в залежності
структури і змісту репліки-відповіді від попередньої репліки. Наприклад:

— Перероби! – сказав коротко редактор.

— Що саме? – питаю.

— Пошукайте – знайдете.

— Шукали, — кажу.

— Погано шукали. Не може бути без помилок. Раніше ж знаходили?

— Сьогодні не знайшли (Збан.).

Діалог властивий усній формі літературної мови. Реалізації діалогічної
мови сприяють обставини, в яких вона проходить, інтонація, міміка,
жести. Тому нерідко в діалогах використовують неповні та незакінчені
речення.

У драматичних творах перед реплікою вживають прізвища. Імена або інші
назви дійових осіб. щоб показати кому вона належить.

Пряма мова і діалог широко використовують в художній літературі
(драматургії, прозі, поезії) та деяких публіцистичних жанрах як
зображальний засіб. Пряма мова і її різновид – діалог дозволяють автору
дати мовленнєву характеристику того чи іншого персонажа, виявити до
нього своє ставлення, намалювати певну картину життя, надати оповіді
певного пожвавлення, динамізму. Читач дізнається, як говорить персонаж,
якими рухами супроводжує свої висловлювання, які емоції при цьому він
виражає, який тон його голосу, які його поза, жести, тощо. Отже, пряма
мова і діалог є допоміжним засобом створення художнього образу.

Розділові знаки діалогу:

1. Якщо репліка діалогу починається з нового рядка, то лапки не
ставляться, а перед реплікою пишеться тире (всі інші значки як при
прямій мові). Наприклад:

— Грицю, Грицю, врубай дров!

— Кахи-кахи! Нездоров (Нар. тв.)

— Скажи мені, зозуленько, довго ль мені страждати?

— Ні, недовго, Марусенько (Нар. тв.)

2. Якщо репліки записуються одна за одною в рядках, то кожна репліка
береться в лапки, а між репліками ставиться тире (всі інші розділові
знаки при прямій мові). Наприклад: „Тоді, серце, як бралися, ці дерева
садив я … Щасливий я!” – „І се, друже, з тобою щаслива” (Шевч.);
„Ходімо та повечеряємо в купі з веселим гостем молодим; ходімо,
доненько”. – „Який? Який се гість?” – „Із Назарета зайшов у нас
підночувать” (Шевч.).

Специфіка читання оповідання зумовлена двома формами змалювання автором
художньої діяльності: розповіддю і сповіддю.

Авторська розповідь може мати різні форми викладу думок:

1. За допомогою лише власної, так званої авторської мови („Удовина хата”
Марка Вовчка, „Відлітають журавлі” В.Сухомлинського та ін.).

2. За допомогою діалогової мови, тобто розмови дійових осіб, без
заснування власної, авторської („У панському саду” Марка Вовчка,
„Чарівне слово” В. Асєєвої та ін.).

3. За допомогою діалогічної мови, тобто авторської і власної:
(„Руденький” В.Нестойко, „Я хочу сказати своє слово” О.Сухомлинський,
„Де людей немає…” В.Кави).

У першому випадку читець має полегшення деякі: експресивність твору він
передає тільки з позицій одного автора. Наприклад, з тим почуттям болю в
душі, що й автора, читець веде розповідь про убогість удовиної хати,
страждання вдови-удовиці та її діток, які живуть в ній („Удовина хатка”
Марка Вовчка).

У другому випадку читання дещо ускладнюється, оскільки експресивність
треба передавати відповідно до кожної особи, співрозмовника. Це значить,
відтворити тісний зв’язок між ними, а через індивідуальні риси їх мови
передати настрої, почуття й переживання кожного.

У третьому випадку читець закономірно бере весь світ думок, почуттів,
переживань і автора, і дійових осіб. Дуже важливо тут уміти переходити
від образу розповідача до дійових осіб, їх індивідуальностей.

Для цього потрібно вміло користуватися всіма засобами виразності,
особливо інтонаційними, та іншими логічними й емоційними засобами впливу
на читача.

Проте ні в якому разі не слід театралізувати діалогу, тобто не
перевтілюватися в образи співрозмовників, як це закономірно роблять
актори театру, не грати їх, а тільки на основі інтонаційних ознак
їхнього мовлення (тональних, динамічних і темпоральних показників)
подавати їх індивідуальності.

Свої особливості читання має оповідь.

В оповіді може входити розгорнутий діалог: „Шматочок пирога”. І.Багмута,
„Лечинка” В.Носаля. У таких випадках читець, ставши на місце оповідача,
знижує характерність мови дійових осіб (настільки, наскільки це робиться
в розповіді, немає потреби), за рахунок зростання характерності мови
оповідача. Відтворювати індивідуальні риси мови дійових осіб.

Настільки, наскільки це робиться в розповіді, немає потреби. Завдання
читця не індивідуалізувати їх, а оповідати з яскраво вираженим
ставленням до них: їх думок, намірів. Настроїв, вчинків, переживань
тощо. Таким чином, для експресії розповіді першорядне значення має мова
оповідача, другорядне – мова дійових осіб: для експресії розповіді мова
авторська і мова дійових осіб мають однаково важливе значення.

Діалог у казці є одним із важливих засобів типізації дійових осіб.
Слухаючи висловлювання персонажів твору, літи повинні давати їм свою
характеристику, визначати своє ставлення до них: схвалювати чи
засуджувати.

Діалог у казці може буди поданий у формі ритмічної прози або пісеньки.
Цей ефективний художній прийом виконує важливу естетичну роль у
загальному змісті твору: не тільки ???????? слухача, а й розкриває
певний намір героя чи його душевний стан. У казці „Кривенька качечка”
табунець каченят, пролітаючи над подвір’ям діда і баби, побачив свою
подружку і заспівав:

Он де наша іва,

Он де наша діва,

На метеному дворці,

На тесаному стовпці,

Кілочка шумить,

Веретенце дзвенить,

Скиньмо по пір’ячку,

Нехай летить з нами.

А дівчина їх відповідає:

Не полечу з вами:

Як була я в лужку,

Виломила ніжку,

А ви поминули,

Мене покинули!

hF

oocccccccccccccccccccccccc

gd =u

.R. 1<4ae5?8O8ue8$9N9n9–9A9e9ooooooooooooooooooooooooooo UooooooooccUUUUUUUUUUUUUUU gdg/i gdg/i я, а в пісні дівчини – запрошення відмову з почуттям кривди й осуду. Очевидно, й темп у пісні каченят буде дещо пришвидшений, підсилений, а в пісні дівчини – сповільнений, послаблений. Щоб не порушити під час читання байки специфіки її як жанру, слід, по-перше, не забувати що байка – це так званий вільний вірш, тобто з різною кількістю стоп у віршованих рядках і атрофічною будовою, і потребує дотримання в кінці кожного віршованого рядка відповідних пауз; по-перше, основний тон виконання повинен бути природний, переконливий і не сумний, оскільки зображення в байці подається у формі розповіді з наявністю розгорнутого діалогу. По-третє, обов’язково треба врахувати слова автора і мову алегоричних образів. Практичні завдання з теми „Пауза” для 1-го класу 1. Прочитайте синтаксичні паузи з уривків українських казок та вірша. Зустрілися вовк і собака. Собака питає: - Чи ти, / брате, / живеш? (Вовк та собака) - А прийду, / журавлику, прийду, / лебедику! (Лисичка та журавель) - Галю, / Петрику, / Кіндрате, / годі, / ледарів/, вам спати! / - І побігли до санчат Галя, Петрик і Кіндрат. (М.Рильський) 2. Найти логічну паузу з уривка оповідання. - А / як / раз не підеш /, то й у Петрівку не йди / і / своїх діток не веди /, не морозь нам ні жита /, ні пшениці /, ніякої пашниці /, ні врожаїв старих /, ні погоничів малих! / 3. Знайди психологічні паузи. До якого різновиду вони відносяться? Прочитай згідно вимог до пауз. - Агов, / не поспішай! // Куди тобі /, малому в дорогу невідому! (Т.Коломієць) 4. Прочитайте віршовий уривок з паузами. Коли риби виростають, / Добре плавають в воді, / Птахи високо літають, / Звірі бродять по землі. /// (В.Фетисов) 5. Прочитаючи фізіологічні паузи, передайте стан. - Охо-хо... Якби-то була така чарівна комора, / щоб усіх на світі годувала! / (Г.Денченко) - Ох, / і зголоднів я! / - пищить Круть. - Ох, / і їсти мені хочеться / ! – пищить Верть. Практичні завдання з теми „Пауза” для 2-го класу читанки 1. Знайдіть і прочитайте синтаксичні паузи, позначення їх. - Гей, / нуте /, косарі /, бо не рано почали. (народ. дитячі пісні) - Іди, іди /, дощику, / відром /, цебром /, дійницею /, холодною водицею над нашою криницею. (народ. дитячі пісні) - Пусти, / братику /, погрітися. (Українська народна казка) - Здрастуйте, / сестри-берізки ,/ вас не впізнати сьогодні. (О.Донченко) 2. Найти логічну паузу. Я присідаю навпочіпки /і/ тихенько придивляюсь /, що робиться довкола. (За М.Стельмахом). Тому від того часу /і/ аж донині жоден чоловік не знає /, доки живе. (Легенда). 3. Прочитайте правильно психологічну паузу, з якою інтонацією читається? - Дядьку /, он зима біліє /! От тепер же загину я /! (Байка Глібов) - Лети ! / Співай у небі гомінкому. (Д. Павличко) - Князю, / князю /, орда іде! / Сам хан Омар її веде ! / (В.Малик) 4. Проставте правильно паузи у вірші: Котеня не хоче, / Ніжками дрібоче, / Та й по хаті скаче, / Зіничка не баче! /// (Народна дитяча пісня) 5. Передаючи стан, зачитайте фізіологічні паузи. А мати все обросла пірям, стала зозулею, одлітає від хати: - Ку-ку, ку-ку, ку-ку… Пі-зно, діти, пі-зно… Ку-ку, ку-ку… (Легенда) Пустіть ... і я вже вас благаю. Він більше не буде. (О.Олесь) Вовкові здалося, / що півень кричить: „За-рі-жу-у-у!” Перелякався вовк та й кинувся втікати. Практичні завдання з теми „Пауза” з читанки 3-го класу 1. Прочитайте правильно згідно вимог синтаксичні паузи. - Сідай, / не бійся /, - підбадьорив Ангел. Івасик стрибнув на коня. (Г.Різник). „Ну, / постривай /, - подумав він /, - оце нагода поквитатися! (Казка) 2. Знайти логічну паузу. Дивишся / і / не знаєш/, іде чи не йде йог велична широчінь, / і здається /, неначе увесь вилитий він із скла / і / неначе блакитний дзеркальний ших /, без міри в ширину /, без кінця в довжину /, ????? / і / в’ється по зеленому світу. (М.Гоголь). 3. Психологічну паузу віднесіть до певного різновиду. „Авжеж /”, - бабуся мовить, - малюй /, моя дитино ! / (Г.Чубач) Що ти накоїв /! – закричав Дениско. – ти їй крила перебив /! (Є.Гуцало) 4. Читаючи уривок з вірша „Буду я навчатись” прочитайте виділяючи потрібні паузи. Буду я навчатись мови золотої, У трави-веснянки /, у гори крутої, / В потічка веселого /, що постане річкою, / В пагінця зеленого, що зросте смерічкою. /// (А. Малишко). 5. Зачитайте виділяючи фізіологічні паузи, передаючи стан. - Погано ж / ! ... Не /, а чи не прийде Клим? - Ох /, братику ! Теля я б його звів! (Л.Глібов) - Ой /, як важко ... – відповів Садівник. (В.Сухомлинський) - А ми ... А я ... – здригнувся в Дениска голос. (Є.Гуцало). Різні приклади на пришвидшений чи сповільнений темп читання На пришвидшений темп читання. „В дорозі” (М.Стеценко) Буланий, голосно пофиркуючи, побіг швидко риссю. Санки забігали то в один, то в другий бік вузької лісової дороги, билися об плетиво облузаного коріння. 2. На сповільнений темп читання. „Тиша морська” (Л.Українка) Тиша в морі ... ледве-ледве Колихає море хвилі; Не колишуться од вітру На човнах вітрила білі. 3. На пришвидшений темп читання. „Він живий” (В.Кава) Раптом від колонки лине пронизливий хлоп’ячий крик. Слава перелякано дригається : невже дід когось схопив і безжалісно штрикає голками? „Нехайло” (Українська народна казка) - Мало! – кричать – Тікаймо! Знову приходив той чоловік. Пішов додому по косу. Поріже нас. 4. На сповільнений темп читання. „Ходить гарбуз по городу” (Народна пісня) Ходить гарбуз по городу, Питається свого роду: Ой чи живі, чи здорові Всі родичі гарбузові. Практичні завдання до поезій М.Підгірянки 1. В якій поезії Марійки Підгорянки згадується професія тесляра, муляра та інших? Чому цей вірш має таку назву? 2. З якої поезії ці рядки? Шумить верхами буйний ліс – дуби, берези, буки. Співає сойка, свище дрізд, І воркотять голубки. 3. Яке ім'я дівчинки, яка дуже любить співаночки і багато їх має? 4. В якому вірші йдеться про зимовий край казок? В цьому завдання вам допоможуть букви. Згрупуйте букви одного шрифту і складіть слова. Так ви дізнаєтеся назву цього твору. 5. Про кого розповідається у поезії „На волі?” Від чого хотіла поетеса нас застерегти? 6. Чи належать поезії „Ліс” ці рядки? Мине весна, цвіт одквітне, Прийде літечко привітне .... Про яку пору року йдеться у цій поезії?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *