Асоціативний експеримент як засіб виявлення мікросистем оцінних назв в українській, російській та англійській мовах (реферат)

Реферат на тему:

Асоціативний експеримент як засіб виявлення мікросистем оцінних назв в
українській, російській та англійській мовах

Застосування міждисциплінарного підходу в сучасних дослідженнях із
лексичної семантики надає особливої цінності результатам конкретних
наукових розвідок. Урахування системності мови дозволяє проводити
вивчення кожного семантичного об’єднання слів як невід’ємної частини
загальної системи мови, що допускає можливість моделювання семантичних
відношень у лексиці. Контрастивне дослідження лексико-семантичних
об’єднань слів різних мов сприяє виявленню таких властивостей лексичної
семантики, які відображають специфіку світобачення лінгвосоціумів.

Нами розглянуто асоціативний експеримент як засіб виявлення мікросистеми
оцінних назв в українській, російській та англійській мовах. Метою
статті є виявлення на основі експерименту спільного й особливого в
семантиці загально оцінних негативних прикметників як подібностей і
відмінностей ділянок фрагмента мовної картини світу, а також визначення
закономірностей семантичних розходжень і встановлення їхніх причин. Для
досягнення поставленої мети передбачено розв’язання таких завдань:

описати асоціативний експеримент як об’єктивний чинник, що реально
відтворює існуючі в свідомості мовців асоціативні зв’язки;

обґрунтувати, що є спільного й відмінного в оцінних назвах української,
російської та англійської мов;

з’ясувати результати асоціативного експерименту.

Асоціативний експеримент, уперше широко описаний А.Тумбом і К.Марте у
1901 році, не втратив своєї актуальності до цього часу й
використовується все частіше. Значення експериментальних методик як
засобу проникнення в систему мови підкреслювалось американськими
психолінгвістами (Ч.Осгуд, Д.Сусі, Дж.Міллер). Психолінгвістика розвиває
експериментальні дослідження мови, започатковані психологічною школою

Л.Виготського [3, 7], а також мовознавчими студіями Л.Щерби, який одним
із перших зрозумів величезне теоретичне й практичне значення введення
експерименту в семантику [10, 7].

У сучасній психолінгвістиці існує багато різноманітних методик,
спрямованих на дослідження значення слова. Як зазначає О.Леонтьєв, вони
можуть бути розподілені на такі категорії:

експерименти з найменування;

експерименти з експлікації суб’єктивного змісту (типу «Що таке х?»);

експерименти на можливість / неможливість уживання певного слова в
певному контексті;

експеримент типу «Як це називається?»;

асоціативні експерименти;

експерименти з оцінки семантичної близькості слів;

експерименти з виявлення залежності психологічного оперування зі словами
(наприклад, запам’ятовування) від їх змістових характеристик;

експерименти, спрямовані на вивчення актуалізації в оперуванні цими
словами раніше сформованої установки;

експерименти із систематизації понять [7, 7].

Виділяються також експерименти синтагматичні (інформанти мають справу з
певними повідомленнями або їх фрагментами, реченнями, словосполученнями)
і парадигматичні (інформанти оперують окремо взятими словами й оцінюють
їх), кількісні (інформанти дають кількісні оцінки значень, семантичної
близькості слів тощо) і якісні (інформанти вставляють, замінюють,
пересувають слова, не даючи безпосередніх кількісних характеристик) [6,
7].

Успіх психолінгвістичного вивчення семантики обумовлюється застосуванням
різноманітних методик, зіставленням результатів, отриманих різними
методами, без абсолютизації матеріалів одних експериментів і недооцінки
інших. Проте найбільш суттєвими методами семантичних досліджень, що
розвиваються в межах психолінгвістики, нам уявляються два:

методика семантичного диференціалу Ч.Осгуда, модифікована в роботах
слов’янських дослідників;

методика асоціативного експерименту (А.А.Залевская [5, 7], Н.А.Леонтьєв
[7, 7]).

Для кожного оцінюваного поняття існує два типи шкіл: прямі й
метафоричні. При використанні прямого диференціалу ми отримуємо
деклароване ставлення до оцінюваного поняття, тобто значення до поняття,
яке людина сама більш-менш усвідомлює й висловлює, наприклад, при
бесіді, опитуванні чи анкетуванні. Тобто ми отримуємо той зріз реального
ставлення, якій лежить найближче до поверхні й залежить від
усвідомлюваних самою людиною установок, інтересів, поглядів і
пріоритетів. А при використанні диференціалу метафоричного ми отримаємо
глибинне, приховане, справжнє ставлення людини до оцінюваного поняття,
яке вона може навіть не усвідомлювати. Але саме глибинне ставлення й
лягає в основу мотивів людини й регулює її дії, прийняття рішень тощо.

Психолінгвістичні дослідження фіксують живі асоціативні зв’язки, що
існують у свідомості мовців. У монографії Ж.Вандрієса підкреслено:
«Слово ніколи не виринає в нашій свідомості самостійно. Навіть коли одне
слово в одному значенні присутній в нашій свідомості то інші, що
залишаються в тіні, маса понять і емоцій, пов’язаних з ним найтоншими
нитками, щохвилини готові увірватися в нашу свідомість» [1]. Такий
психосемантичний зв’язок між різноманітними мовними одиницями або
будь-якими явищами навколишнього світу та мовними одиницями виявляється
в різноманітних ментальних ефектах – вимкнені в людській свідомості
певних образів, фантомів, загадок в умовах певного вербального
стимулювання і, навпаки, у вербальних реакціях на будь-які зовнішні
враження, у тому числі й на вербальні.

На необхідність розмежування значень терміна «асоціація» у смислі
«об’єднання» (групування слів) і «асоціювання», коли йдеться про
психічні асоціації, указував Г.Шур, запропонувавши власну класифікацію
лексичних асоціацій (вона деякою мірою враховує класифікації зарубіжних
психологів Галона, Вундта, мовознавців Дженікса й Сапорти і два закони
асоціацій Діза:

Елементи є асоціативно пов’язаними, якщо між ними існують специфічні й
недвозначні розбіжності.

Елементи є асоціативно пов’язаними, коли вони можуть бути об’єднанні в
групу завдяки тому, що їх опис може здійснюватися на основі одного чи
двох спільних показників, згідно з якою виділяється три типи асоціацій:

а) онтологічні, що відбивають парадигматичний аспект явищ чи спосіб
існування елементів, і визначаються не суб’єктивним, а соціальним
досвідом індивідуума;

б) емпіричні, що лежать в основі групувань елементів відповідно до
суб’єктивного досвіду індивідуума й так званих парадигматичних і
синтагматичних асоціацій (вони обумовлені екстралінгвістичними чинниками
і їх відбивають);

в) психічні, до яких належать так звані «індивідуальні» або «випадкові»
асоціації та консоціації.

Лексичні асоціації реєструються для вирішення різних наукових завдань.
Вони застосовуються в дослідженнях з навчання парними асоціаціями й
формування словесних понять, у вивченні аспектів референції слова, у
вимірювані схожості між словами у відношенні їх до асоціативних
структур, у дослідженні так званого синтагматичного й парадигматичного
аспектів опанування мовою тощо.

Психологічна структура значення, наголошує О.Леонтьєв [7, 7],
виявляється системою співвідносності й протиставності слів у процесі їх
уживання в діяльності, а не в процесі їх зіставлення як одиниць
лексикону.

Р.Ромметвейт розглядає асоціативний стан, викликаний словом, як стан
викликання потенціальних асоціацій. Послідовності асоціативних реакцій
відображують тимчасово пов’язаний вибір серед цих потенційних асоціацій.
Проведення експериментів як вільних, так і зі спрямованих асоціацій може
виявитися корисним і при виділенні сфери референції слова від його
асоціативної структури й при виділенні число синтагматичних асоціацій.
Отримані в результаті міри асоціативного знання допоможуть виділити
тонкі аспекти моделей значення слова, що виявляють розбіжності, як ми
інтуїтивно відчуваємо, між, наприклад, поетичними й вульгарними словами,
котрі мають майже однакові сфери референції [9, 7].

Як зазначалося, асоціативний експеримент може бути вільним і
спрямованим. У першому випадку вибір слова – асоціата не спрямовується
експериментатором, а в другому – інформанту задається установка на
певний тип асоціацій.

— f

???????українській мові» (Л., 1989) або експеримент, проведений
В.Ужченком з метою визначення ступеня мотивованості ідіом української
мови, коли вимагалося відповісти на запитання «Чому ми так говоримо?».

Методика проведення експериментів при визначенні прикметників зі
значенням НО передбачає розв’язання комплексу завдань:

добір прикметників зі значенням НО;

обґрунтування якісного та кількісного відбору інформантів;

підготовку завдань;

визначення часу, місця та способу проведення експерименту;

визначення методики обробки матеріалу, його класифікації та опису;

перевірку результатів експерименту.

Перед формуванням конкретного завдання, а головне, при виборі гіпотези,
що перевіряється необхідно виділити в середині дифузного поняття певне
«ядро» й пам’ятати, що можливі результати експерименту стосуються саме
його, а не всього комплексу ідей, асоціацій метафор, пов’язаних із
вихідною метафорою – моделлю. Проте експериментальні дані, які не
належать до «ядра», теж важливі для дослідження, оскільки в
«периферійній зоні експериментальних даних відображається специфіка
індивідуальної предикації та перетворені форми мовленнєвої діяльності,
які теж психологізують ся».

Прикметник на позначення НО відбивають особливості мовної картини світу
соціуму на основі образного уявлення дійсності людиною. Образна основа
прикметників на позначення НО – один із способів, яким «дух народу»
втілює себе у світобачення, а через нього – у мову, про що писав ще В.
фон Гумбольдт, а за ним О.Потебня. Ефективним засобом його об’єктивації
виступає асоціативний експеримент, який дозволяє перевірити вищесказане.

Наш вільний асоціативний експеримент проводився серед студентів
Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.
К.Д.Ушинського, Одеської державної академії будівництва і архітектури,
Одеського державного медичного університету ім. Пирогова віком від 17
років до 30 років у січні-березні 2005 року.Експеримент було проведено у
письмовій формі у студентських групах кількістю 15-25 чоловік. Перед
початком експерименту інформанти проходили інструктаж, щоб відтворити
реальні асоціації, закладені в підсвідомості. Потім експериментатор
читав слова у такому темпі, щоб інформанти мали для написання
слова-відповіді 5-7 секунд.

У мовознавстві оцінні назви розглядаються з позиції «оцінка
маркована/немаркована», «оцінка позитивна/негативна».В українській і
російських мовах через підвищену емоційність носіїв номени НО вживаються
частіше,ніж в англійській мові, що свідчить про розбіжності у визначенні
оцінки. Спільним у використанні номенів НО в українській, російській і
англійських мовах є те, що в основному вони вживаються зі зневажливою
конотацією і позначають негативні якості : російською – дурной,
українською – дурний, англійською – nasty,

російською – тепленький, українською – тепленький, англійською – boozy,
українською – ірон. великорозумний, лайл. тупий, російською – тупой,
роз. некудышний, англійською – stupid.

Як засвідчують дані, отримані під час асоціативного психолінгвістичного
експерименту, діапазон асоціативів аналізованих прикметників становить
від найменшої кількості: в українській мові це прикметник – гіркий, в
російській мові – голубой, в англійській мові – sharp і до найбільшої
кількості прикметник в українській мові – замкнений, в англійській мові
– white, в російській мові – желтый.

Дані експерименту засвідчують, що більшість асоціацій в трьох мовах
виникло з прикметниками, які характеризують людину. Підкласи
характеристики волосся, очей, ваги, зовнішності в трьох мовах заповнені
рівномірно. Наприклад, в українській мові з прикметником жорсткий
виникло такі асоціації – волосся,одяг, поведінка, ремінь, рука, светр, в
російській мові – взгляд, кулак, обувь, одежда, в англійській мові –
boots, fabric, foot, hand trousers.

Асоціативний експеримент проводився серед студентів різних вузів і
студентів іноземців. Безумовно, що такі чинники, як вік, професія,
освіта, характер та інші накладають певний відбиток на відповіді
учасників експерименту. Наприклад, у студентів медичного університету з
прикметниками «гострий», «тупий» виникло асоціації «біль», «голка», що
характерно для медиків; у філологів з прикметниками «огидний»,
«негарний» виникли асоціації «Квазимодо»; у студентів з Індії з деякими
прикметниками виникали асоціації властиві індуським іменам, словам тощо.

Аналіз експериментальних даних дозволяє зробити такі висновки:

про конотативний потенціал українських, російських і англійських
прикметників свідчать такі параметри:

а) обсяг асоціативної структури прикметників на позначення НО (кількість
варіантів асоціативних реакцій);

б) ступінь інтенсивності асоціативних репрезентантів (кількість
відповідей узагалі й на кожен варіант окремо).

Діапазон асоціативів аналізованих прикметників становить від (найменшої
кількості – прикметник) до (найбільшої кількості – прикметник)
варіантів.

Прикметники на позначення НО у свідомості носіїв мови мають власний
асоціативний потенціал і осмислюються ними як окремі мовні стимули;

результати аналізу даних асоціативного експерименту підтверджують думку
про те, що конотація прикметників на позначення НО формується внаслідок
взаємодії певного комплексу параметрів і залежить від національно-мовної
картини світу;

з експерименту виявилось, що більшість асоціацій в трьох мовах (з
інформантами – носіями) виникло з прикметниками, які характеризують
людину. Підкласи характеристики волосся, очей, ваги, зовнішності
заповнено рівномірно.

Асоціативний експеримент – це засіб виявлення мікросистем оцінних назв в
українській, російській і англійській мовах. За результатами нашого
асоціативного експерименту значення негативної оцінки несуть такі
прикметники:

-бракований: зломанний, знівечений, негодний, недоброї якості,
підроблений, поганий, помилковий;

російською мовою: испорченный, негодный, неправельный, нерабочий,
поломанный, третий сорт;

-англійською мовою: bad, unusable.

Калорійний. Асоціації:

Українською мовою: важкий, жирний, насичений, недієтичний, не
худенький, поживний, розфарбований, ситний.

Російською мовою: вредный, жирный, насыщенный, очень, очень, вкусный,
питательный, разноцветный, сладкий, сытный.

Англійською мовою: fat, rich, nutritious, sweet.

Англійська, російська та українська мови мають морфологічні розбіжності.
В українській мові прикметник змінюється за родами, числами, відмінками,
і ці його форми залежать від форм іменника, з яким прикметник
узгоджується: поганий кінь, поганого коня. Прикметник в англійській мові
не змінюється ні за родами, ні за відмінками, ні за числами: a cruel
man, cruel people, with a cruel man. Прикметник у російській мові
змінюється за родами (голый, голая, голые), числами (безбожный,
безбожные) і відмінками (зеленый, зеленого, зеленому). Рід, число і
відмінок прикметника залежить від рода, числа і відмінка іменника, з
яким узгоджується прикметник у кожному окремому випадку: „Ты вспоминаешь
не страну большую, какую ты изъездил и узнал, ты вспоминаешь Родину
такую, какой ее ты в детстве увидал” (К.С.). Прикметник большую залежить
від іменника страну, із-за цього виступає у формі жіночого роду однини
знахідного відмінка.“Пусть осенит вас Ленинское знамя, сыны мои, в
решительном бою!” (Сурк.). Прикметник Ленинское виступає у формі
середнього роду однини називного відмінка, тому що залежить від іменника
знамя. Із-за цього в науці прийнято говорити о несамостійності рода,
числа і відмінка прикметника.

Таким чином, аналіз наукової літератури засвідчує успішне застосування
психолінгвістичних підходів при вивчанні семантичної структури слова, у
той же час на матеріалі прикметників на позначення НО таких досліджень
не проводилось.

Література

Вандриес Ж. Лингвистическое введение в историю. – М.: СОЦЭКГИЗ, 1937. –
410 с.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Бусел В.Т. – К. –
Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2002. – 1440 с.

Выготский Л.С. Мысль и слово // Собрание сочинений: В 6 т. – М.:
Педагогика, 1982. – т.2. – с.295-361.

Говердовский В.И. Опыт функционально-типологического описания
коннотации: Афтореф. дис. канд. филол. наук:10.02.19 / Москв. гос. ун-т
им. М.Ломоносова. – М., 1977. – 20 с.

Залевская А.А Слово в лексиконе человека психолингвистические
исследования. – Воронеж: Изд-во. Воронеж. ун-та,1990. – 207 с.

Клименко А.П. Психолингвистика. – Минск: Мин. ГПИИЯ, 19982. – 99 с.

.Леонтьев А.А. Психолигвистический аспект языкового значения // Принципы
и методы симантических исследований. – М.: Наука, 1976. – 107 с.

Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Русский язык, 1988. – 750 с.

Роммейтвейт Р. Слова значения и сообщения // Психолінгвістика за
рубежом: СБ. / отв. ред. А.А.Леонтьев. и Л.В.Сахарный. – М.: Наука,
1972. – с.53-56, 65-66.

Щерба Л.В. Языковая система и речевая деятельность. – Л.: Наука, 1974. –
428 с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *