.

Англіцизм в українській мові (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
661 20948
Скачать документ

Англіцизм в українській мові

ЗМІСТ

РОЗДІЛ І. СТАТУС АНГЛІЦИЗМІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ…………. 3

Термін “англіцизм”……………………………………………… .. 3

Граматичні категорії ……………………………………………..4

Встановлення мови-джерела……………………………………. 6

Вплив англіцизмів на українську мову………………………… 8

РОЗДІЛ ІІ. ІСТОРІЯ ТА ПРИЧИНИ ПРОНИКНЕННЯ АНГЛІЦИЗМІВ В УКРАЇНСЬКУ
МОВУ………………………………………………………10

РОЗДІЛ ІІІ. АСИМІЛЯЦІЯ АНГЛІЙСЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОЇ
МОВИ……………………………………………………… 13

РОЗДІЛ ІV. АНГЛІЦИЗМИ В УКРАЇНСЬКОМУ МОЛОДІЖНОМУ
ЖАРГОНІ…………………………………………………………………….19

РОЗДІЛ V. АНГЛІЦИЗМИ В УКРАЇНСЬКИХ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ
СИСТЕМАХ………………………………………………………………… 20

РОЗДІЛ VІ. ПЕРЕКЛАД ОНОМАСТИЧНИХ АНГЛІЦИЗМІВ…………..23

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………..25

РОЗДІЛ І. СТАТУС АНГЛІЦИЗМІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

1.1. Термін “англіцизм”

Енциклопедія української мови дає таке визначення англіцизму: англіцизм
– різновид запозичення; слово, його окреме значення, вислів тощо, які
запозичені з англійської мови або перекладені з неї чи утворені за її
зразком. Англіцизми переважно усвідомлюються мовцями як чужорідний
елемент і зберігають ознаки свого походження: фонетичні (джем, імідж),
словотвірні (смокінг, маркетинг), семантичні (яструби – політики,
прихильники жорстокого агресивного курсу у різних країнах). Ряд
англіцизмів позначають національні (англійські, американські) реалії:
Скотланд-Ярд (англійська реалія), діснейленд (американська реалія), а
також предмети і явища в галузі спорту, техніки, економіки, політики.
Англіцизм – ідіома чи крилатий вислів – пов’язується у свідомості мовців
з англійським джерелом незалежно від способів творення: українське
“скелет у шафі (буфеті)” (сімейна таємниця) – англійське “skeletion in
the cupboard”; англійське “To be or not to be” – українське “Бути чи не
бути”.[1] У переважній більшості це слова, що стосуються:

техніки: блюмінг, бульдозер, буфер, грейдер, диспечер, екскалатор,
каупер, комбайн, конвейєр, кренінг, радар, слябінг, сейф, телетайп,
тендер, трактор, трамвай, тунель, фільм, форсунка;

мореплавства та військової справи: аврал, браунінг, бункер, ватерлінія,
вельбет, докер, дрейф, катер, мічман, снайпер, танк, танкер, трап,
траулер, шквал, шлюпка, шрапнель, шхуна, яхта;

політики, економіки та торгівлі: банкнот, блеф, блокада, бойкот, бюджет,
гангстер, демпінг, долар, інтерв’ю, лідер, локаут, мітинг, чек;

спорту: аут, бокс, боксер, ватерполо, волейбал, гол, голкіпер, матч,
жокей, нокаут, раунд, рекорд, спорт, спростмен, старт, теніс, трек,
тренер, фініш, форвард, футбол, хокей;

одягу й тканин: бязь, велвет, джемпер, піджак, піжама, плед, плюш,
смокінг, френч;

їжі та питва: біфштекс, кекс, пудинг, пунш, ром, ростбіф, сандвіч, торт;

культури: гумор, джаз, клоун, клуб, комфорт, памфлет, сквер, тент,
фокстрот, фольклор, хол. [2; 140]

Для запозичень з англійської характерні:

звукосполучення дж: бюджет, джаз, джентельмен, джемпер;

звукосполучення ай, ей: гайморит, інсайд, тролейбус, хокей;

суфікс –инг(-інг): мітинг, пудинг, демпінг, тюбінг.

При визначенні сучасних англіцизмів у лексикографічній практиці часто
ігнорується поліетнічність англійської мови, яка зумовлює існування в
ній британського, американського, канадського та південно-африканського
варіантів.

Деякі запозичення вживаються не тільки в прямих своїх значеннях, але й
переносно, метафорично: телевізійний марафон, реанімація української
економіки, заангажована преса та інші, і це явище характерно,
насамперед, для мови засобів масової інформації.

1.2. Граматичні категорії

Категорія роду. Граматичний рід англіцизмів виявляється:

в атрибутивних сполученнях при українському означенні та іншомовному
означувальному слові: брудний East-End, наш Boarding-house, справжній
friend та інші;

у суб’єктно-предикативних сполученнях, коли іншомовний іменник виступає
в ролі суб’єкта або іменній частині складеного присудка: “7 квітня був
Fast-Day”; “Fog-horm загудів вже 17 червня”; “Boston music-hall
вважається одним з кращих залів”.

Родове оформлення іменників на українському грунті відбувається
виключно за законами української граматичної системи, тому що категорія
роду як граматична система в англійській мові відсутня. Реальна
співвідносність іменників за родами в англійській мові збігається з
українською родовою співвідносністю лише частково, а саме тоді, коли
йдеться про істот – позначеннях особи, і зовнішнє оформлення слова не
впливає на включення його в той чи інший граматичний рід. Наприклад,
слова бард, лорд, сер, джентльмен, констебль, торі, жокей, денді як в
англійській, так і в українській мові є іменниками чоловічого роду.
Слова леді, миледі, місіс, герл як в англійській, так і в українській
мові – іменники жіночого роду.

Іменники, що позначають неістот та поняття, що належать в англійській
мові до середнього роду, в українській мові оформлюються як іменники
чоловічого роду з закінченням на тверду або м’яку приголосну, шиплячий,
з закінченням на –й (пунш, ель, гумор, піджак, пікнік, хокей та інші).
Іменники, що мали в англійській мові або що отримали внаслідок
фонетико-графічного оформлення в українській мові закінчення -а,-я або
м’яку приголосну, потрапляють в категорію жіночого роду (ординарія,
пінта, панорама, миля та інші). До середнього роду включаються іменники
з закінченням -і, -е, -о, -ю, -у, що позначають неістот та поняття
(сіті, бренді, інтерв’ю, табу, каное, банджо).

Однією з причин, що викликає відхилення від норм родового оформлення, є
, напевно, зближення англіцизмів за смисловими аналогіями з
синонімічними словами нашої лексики. Так, смислове зближення зі словами
хлопчик, дівчинка, дитя пояснює наявність трьох родів у слові бейбі.
Деякі іменники, що не мають граматичного роду, як іменники Pluraria
tantum, в ХІХ ст. отримували родове оформлення своєрідним зміненням
англійської основи. Наприклад, слово хакі мало також форму хак. [6;
48-51]

Категорія числа. Логічна основа категорії числа в українській та
англійській мовах та історія їх розвитку мають багато спільних рис, тому
в переоформленні англійських іменників українськими мовними засобами
спостерігаються невеликі відхилення.

Так, в іншомовних запозиченнях категорія числа може бути виражена
аналітично в атрибутивних та предикативних сполученнях. В атрибутивних
сполученнях англіцизм виступає, звичайно, означувальним іменником з
українським означенням: “Ці два officers гучними вигуками заглушали шум
поїзда”; “Кожне слово, кожний вислів, що схожий на пораду,
небезкоштовний на думку цих західних business-men”; “Man, що їхав з
нами, наши men” та інші. У суб’єктно предикативних сполученнях, де
іншомовне слово є або суб’єктом, або іменною частиною складного
присудка: “Вагонами ходить expressman та пропонує свої послуги
пасажирам”; “Але поки що Central Park можна вважити рядовим”; “Він був
справжній friend”.

Часто дається переклад іншомовних слів, від якого залежить морфологічне
оформлення слова українськими засобами: “Я хотів бачити Лондонський Суд,
де кожні шість тижднів збираються так звані присяжні – Jury”. Слово журі
зберегло множину і після його переоформлення українськими засобами.

За значенням “однинності або множинності” англійські слова,
трансформовані українськими засобами, можна поділити на такі групи:

1. Іменники, що мають однину та множину. Відмінювані іменники,
оформлення закінчень яких є типовим для морфологічних моделей
української мови, що позначають конкрентних істот або неістот, як
правило, і в англійській, і в українській мовах мають форми однини та
множини: a lord – lords – лорд – лорди, a waggon – waggons – вагон –
вагони та інші.

Коли відбувається злиття англійського суфікса множини з коренем основи
на українському грунті, тобто, коли форма множини сприймається як форма
однини, за основу однини в українській мові приймалась форма множини
англійського слова та множина іменника утворювалась за загальними
правилами української граматики: (a boot) boots – (бутс(а)) бутси.

Англійські суплетивні утворення множини (a foot – feet) та похідні з
–man (gentleman – gentlеmen) не виявляються в українській мові.
Утворення множини відбувається за загальними правилами, тобто, фут –
фути, джентльмен – джентльмени, спортсмен – спортсмени та інші.

У невідмінюваних іменниках, що позначають конкретних істот або неістот
(леді, міледі, бейбі, бунгало, грізлі та інші), категорія числа
виявляється синтаксично, тобто в контексті: “грізлі надзвичайно розумні”
– “грізлі поранений”; “леді та джентельмени” – “леді була чарівна”.

Таким чином, українські моделі утворення множини іменників англіцизмів
аналогічні моделям власне українських іменників.

2. Іменники, що мають тільки однину (Singularia Tantum). Семантика
деяких слів, спільна для англійської мови та його еквівалента в
українській мові, є показником множинності, і, оскільки логічна основа
української та англійської категорії числа майже збігаються, більшість
таких імеників у англійській та українській мовах мають лише форми
однини (Singularia Tantum). Тому говорити про відсутність форм множини
як про результат впливу мови-джерела можна лише відносно деяких окремих
слів. Дослідження всього складу запозичених іменників з англійської мови
в українській дозволяє встановити загальні лексико-семантичні групи
слів, що мають форми тільки однини з спільною логічною основою для
носіїв як англійської, так і української мови. Це слова, що позначають:

назви речовини, матеріалу: алюміній, амоній, гопкаліт, дилени, люїзіт,
руберойд та інші;

назви тканин: вельвет, молескін, бельтинг, джерсі, джинси, кашемір та
інші;

назви напоїв, страв: джин, ель, віскі, бекон, ром, пудинг, ростбіф та
інші;

назви захворювань або стану людини: сплін, дальтонізм, гайморит та інші;

назви філософських, політичних, релігійних, літературних та інших течій:
байронізм, сентименталізм, маккартизм, реалізм, прерафаеліті та інші;

абстрактні поняття: комфорт, флірт, гумор, фольклор та інші:

збірні назви (найменування угруповань осіб): джентрі, журі, йоменрі та
інші;

деякі англійські титули та форми звертання, що вживаються перед власною
назвою: сер, міс, місіс, містер;

назви ігор та видів спорту: пушбол,бокс, гольф, крокет, пінг-понг,
волейбол та інші.

3. Іменники, що мають тільки форму множини (Pluraria Tantum). Іменників
цього типу, що потрапили в українську мову з англійської, небагато:
джунглі, каперси, пікулі, консерви, бриджі, джинси, гольфи.

Слова бриджі, шорти, джинси (англ. breeches, shorts, jeans) як в
англійській, так і в українській мовах позначають парні предмети, тому
ні в тій, ні в іншій мовах форми однини не мають. Слово гольфи, що є
семантичним новоутворенням від слова гольф, має тепер такі значення:
“спортивні брюки”; “панчохи до колін”. [6; 51 -55]

1.3. Встановлення мови-джерела

Процес виділення слів англійського походження в словниковому запасі
української мови є достатньо нелегким завданням, що пов’язано з
факторами теоретичного, історичного, етимологічного та методологічного
характеру. Етимологічний склад самої англійської лексики, як відомо,
становить в основному запозичення різних мовних пластів та епох
(приблизно 75%), а власна лексика англійської мови має в більшості
випадків паралелі в інших германських мовах.

Через те, що спірним є встановлення мови-джерела у випадках збігу
зовнішнього вигляду слова та його семантики на сучасному етапі в
англійській, німецькій, голладській, французькій та інших мовах,
доречним є історико-семантичний принцип аналізу слова.

Семантичний принцип. Основна маса слів англійської мови, запозичених у
різні історичні епохи з латинської, грецької, скандінавської,
французької та інших мов, отримує на англійському грунті нові значення і
з цими значеннями впроваджується в інші мови, зокрема в українську
(бюджет, сквер, піонер, методист, клерк, вульгарний, гумор та інші).
Семантика цих слів у первинних мовах-джерелах для англійської мови,
переосмислення їх в англійській мові та наступні проникнення в
українську мову – все це дає підстави визначити англійську мову як
конкретну мову-джерело для української мови.

Історико-семантичний принцип. Історична співвідносність слова з
предметом або поняттям, виникнення слова як єдності звучання та змісту в
тій мові, в якій вперше з’явився предмет (або поняття), дозволяє вважати
англійську мову мовою-джерелом багатьох розповсюджених згодом слів,
створених з греко-латинських морфем, але відсутніх в грецькій або
латинській мовах.

Ретельний аналіз слів, запозичених з англійської мови, дає можливість
встановити критерії визначення англійської мови як мови-джерела.
Англіцизмами в українській мові будуть вважатися такі слова:

А. Власне англійські слова та їх похідні в англійській мові:

слова, корені або морфеми, що існують в англійській мові з древніх часів
(леді, лорд, фут, клуб, стерлінг, пенс, біфштекс, трамвай, кемпінг та
інші);

англійські власні назви, що стали загальними в англійській мові: бойкот,
вокзал, жокей, макінтош, гулівер, ліліпут, хуліган, френч та інші;

Б. Слова, запозичені в англійську мову в різні епохи з інших мов, що
отримали на англійському грунті нові значення та з цими значеннями
розповсюдилися в інших мовах:

звичайні запозичення, що були переосмислені: вульгарний, методист,
гумор, піонер, спорт, теніс, чек, пунш та інші;

штучні запозичення, створені в англійській мові з греко-латинських
елементів: динозавр, скарлатина, панорама, локомотив, телефон та інші.
[6; 40-42]

1.4. Вплив агліцизмів на українську мову

Процес запозичення іншомовних слів неоднозначно впливає на розвиток
нашої мови. З одного боку, відбувається її збагачення, але, з іншого
боку, витісняються власні елементи, що замінюються на слова з подібним
значенням. Це негативно впливає на стан національної мови і на
збереження самобутності українського народу. Процитуємо В. Радчука:
“…англійські слова і звороти останнім часом активніше поповнюють наш
лексикон, ніж російські; наша вимова, морфологія й синтаксис зазнають з
боку англійської мови чималого впливу. Причини цього очевидні:
комп’ютеризація, потяг до міжнародних стандартів ділового партнерства,
до науки й освіти Заходу, передове товаровиробництво в англомовних
країнах, лідерство англійської мови як міжнародної тощо. Проте чимало
англіцизмів попросту витісняє з обігу питомі українські слова, а це вже
мовна агресія. Шкода від неї не лише Україні – людство втрачає унікальні
знаряддя пізнання світу. Знову-таки, коли “лиха слава завконтори”
перекладається “низьким рейтингом менеджера офісу”, маємо приклад зміни
не лише мови, а й свідомості”. [4]

Такої ж думки й С. Караванський, який вважає, що необхідність
виникнення нових англіцизмів в українській мові значно перебільшена, що
їх появу породжує зовсім не потреба спілкування. Твори літератури
засвідчують, що серед не дуже освічених людей існує звичка хизуватися
малозрозумілими для оточення словами. На його думку, тепер до
“престижних” слів вдається не лише малоосвічена сільська “знать”, а й
високі державні достойники. Причина ж там і там одна: бажання бути на
рівні модної освіченості, відрізнятися своєю лексикою від “сірих” людей.
Тому, коли наші президенти чи парламентарі говорять про образ, лице або
ім’я держави, то неодмінно скажуть імідж. А першорядні завдання
неодмінно назвуть пріорітетними. Думка така: коли ти говориш як усі, то
багато втрачаєш в очах своїх майбутніх виборців. Отже, говори, як
належить лідеру. А пересічний громадянин, коли чує іноземну лексику з
уст високих достойників, і собі засвоює її. С. Караванський гадає, що це
веде до того, що англіцизми починають витискати нашу питому лексику. Ми
втрачаємо віру в самих себе: починаємо боятися власних слів і зворотів.
Там, де можна вжити своє слово, ми надаємо перевагу “чужинцеві”. “… ми
пропонуємо… систему підвищення… кваліфікації – інтелектуальний тренінг”.
На це С. Караванський відповідає так: “Невже тут так конечно вжито слово
тренінг? Та ж ми маємо чудове слово вишкіл! Невже інтелектуальний
тренінг краще звучить ніж інтелектуальний вишкіл! “Інолюбці” йдуть далі:
від слова тренінг творять важкомовний прикметник тренінговий: тренінгова
система. Чому не вжити вишкільна система? Слово вишкільний вживає
українська діяспора. То чи не краще позичати свою лексику у своєї
діяспори, ніж із рук мовних посередників? Бо тренінги приходять до нас
не з Америки, а з других рук – з Москви, яка сама позичає їх на стороні,
а тоді вже ми “інтелектуально” збагачуємось. Чи може навпаки: зубожіємо?
Чи ж не терпить від цього “збагачення” наша питома лексика? Візьмім
слово досвід. Бідолашне! Його та його побратима виробничий досвід
сучасники живцем кладуть у могилу, вживаючи виключно
високоінтелектуальне, як на їхню думку, слово ноу-хау, дарма, що воно
для загалу незрозуміле.”[6; c. 60-61]

Дійсно, явища, які простежуються останні 10-15 років не зовсім добре
впливають на розвиток української мови, нівелюють її
індивідуально-національні риси, знижують виражальні та естетичні якості.
Насамперед, викликає стурбованість процес тотального засмічення
української мови англійськими словами, і це при тому, що існують
українські назви для передачі відповідних понять: брифінг (зустріч),
дивідент (прибуток, зиск), презентація (показ, ознайомлення), шоп
(магазин), ноу-хау (знаю як) та багато інших. Так, частотою вживання
слово імідж побиває всі рекорди. Передусім воно затирає наше споконвічне
слово образ, якого просто не чути з уст сучасних мовців. Так само він
поводиться і щодо наших слів лице та ім’я. Бо коли хтось каже: “НН
береже свій професійний імідж”, то в цьому разі імідж опинився в мовному
потоці коштом слів лице або ім’я. У переносному значення лице в
українській мові якраз і заступає слово образ:

“Могутня гребля Дніпрогесу символізує лице України”.

“Електротермія змінить лице металугрії”.

У виразі “перед лицем смерті” слово лице так само вказує не на “обличчя
смерті”, а на подобу або образ смерті.

Отже, цілком правильно по-українськи сказати:

“НН береже своє професійне лице”.

Можна тут вжити і слово ім’я:

“НН береже своє професійне ім’я”.

Наведемо звороти, де імідж значить те саме, що й лице або образ:

імідж Верховної Ради лице Верховної Ради

імідж воїна образ воїна..

Відтрутивши українські слова, імідж витиснув з нашої мови і кілька
запозичень. Бо де вжито імідж, можна без шкоди вжити і репутацію, і
реноме:

“НН береже свою професійну репутацію”.

“НН береже своє професійне реноме”.

Звичайно, можна сказати, що поява синонімів не збіднює мову, а навпаки –
збагачує. Думка ніби правильна, хоч тут є одне “але”. По-перше, треба
проаналізувати звідки прийшло це збагачення. А прийшло воно звідти,
здвідки приходить вся модна лексика на Україну. Засвоюючи цю лексику, ми
визнаємо єдиним джерелом свого духовного збагачення колишню метрополію і
жодною мірою не розвиваємо своїх власних мовотворчих можливостей. Шлях,
яким здійснюється таке збагачення, хибний. Ми мусимо дбати про розвиток
своїх власних джерел збагачення, а не йти шляхом, прокладеним в іншому
середовищі. Це стверджує нашу культурну залежність від чужих, не завжди
дружніх до нас джерел. [6; c. 72-73]

Насторожує й тенденція зовсім іншого, можна сказати – протилежного
характеру: намагання вилучити із словника української мови певну частину
слів, зокрема англіцизмів, які стали органічним її складником, і
заміняти їх штучно створеними або пристосованими до нових умов
функціонування раніше відомими словами, особливо в галузі термінології
та професійної лексики (буфер – відпружник, спортсмен – спортовець).
Крім того, що ці слова, як правило, невдалі щодо відповідності їхньої
семантики суті означуваних об’єктів, вони ще незграбні в естетичному
відношенні. [9; c. 42-43]

Взаємозбагачення мов – це один із шляхів еволюції мов світової
спільноти. Воно характеризує розвиток мовних систем з найдавніших часів
і, природно, не може виявити себе зараз – в епоху суттєвих зрушень у
гуманітарній, науково-технічній та інших сферах. Власне лінгвістичні
механізми такої взаємодії в різні періоди історії мови можуть мати певні
особливості. Звичайно, англіцизми в українській мові – не завжди благо.
Серйозних регламентаційних заходів потребує мовне оформлення окремих
сфер спілкування, у тому числі сфери інформації, особливо реклами –
радіо-телевізійної, стендової, де спостерігається справжня мовна
агресія. Ці явища, зрозуміло, не мають нічого спільного із
взаємозбагаченням мов. Взаємозбагачення – це процес, коли словесний знак
іншої мови природно “лягає” на поняттєве поле рідної мови, закриваючи в
ньому вільну клітинку або “перекриваючи ” семантику вже наявного слова
певними смисловими конотаціями.

Не треба забувати, що мова – саморегулюючий механізм, дія якого
зумовлена певними законами. Мова сама здатна самоочищуватися,
позбавлятися функціонально зайвого, непотрібного. Це відбувається і з
словами англійського походження.

Звичайно, непомірне та недоречне використання англійських слів
недопустимо, але такі явища шкідливі і при вживання будь-якого слова.
Ні вчені-лінгвісти, ні журналісти та письменники не повинні сидіти
склавши руки та спостерігати, як засмічується англіцизмами рідна мова.
Але заборони тут не допоможуть. Потрібно виховувати культуру мовлення,
мовленєвий смак у сучасних мовців. А смак – головна умова правильного і
доречного вживання мовленєвих засобів як запозичених, так і своїх,
власних. [10; c. 42-43, 54]

РОЗДІЛ ІІ. ІСТОРІЯ ТА ПРИЧИНИ ПРОНИКНЕННЯ АНГЛІЦИЗМІВ В УКРАЇНСЬКУ МОВУ

Слова іншомовного походження – невід’ємна частина української лексики.
Їх запозичення тісно пов’язане з історією нашого народу, що на різних
етапах формування та розвитку власної державності вступав у
багатоманітні політичні, соціально-економічні та культурні відносини з
іншими народами світу і, таким чином, збагачував та змінював свою мову.
Лексичні запозичення з англійської мови в українську проникли пізніше,
ніж з французької чи німецької, головним чином у ХІХ та ХХ ст.;
засвоювалися вони в основному через російську мову. [2; c. 140]

Історія проникнення англіцизмів в українську мову тісно пов’язана з
історією проникнення їх в російську, яка й сьогодні має значний вплив на
нашу мову. У ХVІ столітті разом з успіхами зовнішньої торговлі в
російській лексиці з’являються чи не найперші іншомовні слова, зокрема,
англійського походження. Запозичені слова вступали разом з новими
товарами та поняттями. Саме в цей період було закладено початок
професійного вивчення англійскої мови з науковою та практичною метою.

Другий період активного проникнення англіцизмів спочатку в російську, а
згодом і в українську мову починається в часи правління Петра І. У цей
час спостерігається активізація запозичень попереднього періоду, а також
подальше збагачення лексики за рахунок англійських запозичень з різних
областей побуту, торгівлі, наук. Останні представлені математикою,
морськими та загальноінженерними науками.

Третій пік появи англійських слів у російській та українській мовах –
20-ті роки ХІХ ст. В якості основного чинника процесу запозичення
англійських слів необхідно відзначити англофільну спрямованність
Катерини ІІ, заснування нею з метою перекладу іноземних, зокрема,
англійських, книг перекладного товариства.

Основними причинами зростаючого престижу англійської мови в імперській
Росії є:

закріплення та підвищення престижу Англії на світовій арені;

послаблення впливу французької мови через війну з Францією в 1812 р., що
звільнило деякий простір для англійських запозичень;

формування в суспільній думці погляду на англійську мову як на мову
прогресу;

створення протягом трьох століть сприятливих лінгвістичних умов, що
полегшували запозичення англійських слів;

збільшення англійської літератури, що сприяло виходу англійської мови із
замкнутого кола верхівки до широких верств суспільства.

Два наступних етапа впровадження іноземного мовного матеріалу
відбуваються в ХХ ст. – 20-ті роки та оформлення України як незалежної
держави. Хоча частка англійських запозичень загальної кількості
іншомовних слів в перші два десятиліття ХХ ст. була мінімальною, в цей
час в мові з’явилися такі слова: boom – бум; film – фільм; stand –
стенд; jazz – джаз; dancing – дансінг; service – сервіс; foxtrot –
фокстрот; sweater – светр.

Після 1925 року англійська мова дістала головну роль в якості
лінгвістичного донора. У ці роки в мову прийшли англійські слова:
combine – комбайн, container – контейнер; tanker – танкер; trolley-bus –
тролейбус; demping – демпінг; cocktail – коктейль; detektor – детектор;
televisor – телевізор; teletype – телетайп та інші. [11; c.96-101]

Кінець ХХ століття – переломний момент історії української мови, який
характеризується двома процесами:

розширення сфер вживання української мови у зв’язку з набуттям нею
реального статусу державної;

збільшення питомої ваги іншомовних елементів в активній лексиці,
причиною якого є посилення взаємодії з країнами Заходу.

Особливе місце у складі української лексики посідають запозичення з
англійської мови, їхня кількість сьогодні зростає дуже швидко. Такий
процес зумовлений політичними та соціально-економічними факторами і
провідною роллю спочатку Великобританії, а потім США на міжнародній
арені після Другої Світової війни. На сучасному етапі англійська мова є
засобом міжнародного спілкування і, за прогнозами вчених, буде
утримувати свої позиції ще 50 років. Це, насамперед, мова провідних
засобів масової інформації: великих теле- і радіокомпаній, світової
мережі Internet, багатьох газет і журналів. Тому не можна ігнорувати її
вплив на інші національні мови. Існування СРСР стримувало наплив
англійських елементів, але за останнє десятиріччя ситуація змінилась.
Курс на інтеграцію України в ЄС, процес глобалізації, перебудова
економіки, орієнтація на країни Заходу спричинили тісну культурну,
політичну та соціально-економічну взаємодію українського народу з
народами світу, яка не могла не відбитися на мовному рівні. Всього за
кілька років до складу активної лексики української мови увійшли слова
англійського походження, що не тільки позначають нові явища культурного
та суспільного життя, а й витісняють власні елементи з аналогічним чи
близьким значенням. Це знаходить свій вияв у всіх сферах життя,
зокрема:

в економічній та соцільно-політичній сферах загального вжитку набули
слова, що позначають різноманітні явища нової для України
соціально-економічної формації, на побудову якої зорієнтоване наше
суспільство: менеджмент, бізнес, бізнесмен, траст, прайс, ділер, маклер,
імпічмент;

до запозичень у сфері комп’ютерних технологій належать такі слова, як
інтернет, драйвер, веб-сторінка, хакер, ноутбук, монітор, чат, файл,
кіберпростір. Це дуже важлива частина запозичень, бо має
інтернаціональний характер і відбиває наслідки процесів глобалізації та
комп’ютерізації України;

у сфері побуту такі слова найчастіше позначають передові технології, що
ввійшли у повсякденне життя: відеоплейєр, сі-ді-плейєр, міксер, тостер,
маркер, пейджер. Останнім часом з’явилося багато слів на позначення
різних елементів одягу, які можуть іноді паралельно вживатися з уже
існуючими назвами або ж відбивати нові досягнення у сфері моди: боді,
ті-шот, гріндерси, топ, трентч, кардіган тощо;

у культурній сфері спостерігаємо особливо багато запозичень у зв’язку з
великою популярністю масової культури західних країн. До них належать
такі слова, як шоу-бізнес, промоушн, рімейк, ремікс, кліп-мейкер,
постер, фан-клуб, сингл, саунд-трек тощо. Дуже сильного впливу зазнала
молодіжна культура. В активному словнику підлітків нараховується велика
кількість іншомовних слів, що позначають різноманітні течії та стилі
сучасної музики, нові явища молодіжної моди: хіп-хоп, скінхед, панк,
байкер, скаут, реп, рейв, боді-арт, пірсінг та ін.;

спортивна сфера: орієнтація на здоровий спосіб життя, дуже популярна в
західних країнах, вплинула і на наше суспільне життя. Досить звичними
явищами стали заняття шейпінгом, бодібілдінгом, відвідування
фітнес-клубів тощо.

Мова кожного народу функціонує й розвивається в контексті мов світу й
під впливом цього контексту. Країни та їх народи перебувають у постійних
взаєминах економічного, політичного, наукового й культурного характеру.
Тому всі спроби штучної ізоляції національної мови від інших мов
суперечить об’єктивним законам розвитку людства і його найдивовижнішого
феномену – мови. [3; c. 24-26]

Не однією лише кількістю питомих слів визначається національна
самобутність мови, запорука її успішного функіонування у певному
соціально-етнічному просторі. Національна своєрідність мови формується
всіма (фонетичними, лексичними, фразеологічними, словотвірними,
морфологічними, синтаксичними, просодичними) її рідневими складниками,
які органічно об’єднані в функціональну систему, взаємозв’язані в цій
системі і всією своєю комунікативно організованою цілісністю служать
засобом спілкування та одним із визначальних факторів духовності народу.
Саме у специфіці комунікативної організаціїї цієї функціональної
системи, як і в самій природній (матеріальній) якості рівневих одиниць,
і виявляється самобутність мови, її стійкість як категорії національного
рівня.

РОЗДІЛ ІІІ. АСИМІЛЯЦІЯ АНГЛІЙСЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Доля англійських слів у системі української мови неоднакова, що
визначається їх здатністю до асиміляції в новій лінгвіністичній ситуації
з метою більш гармонійного інтегрування в систему реципієнта. Еволюція
запозичень в новій мовній системі відбувається в співвідносності з
законом української мови на фонетичному, графічному, граматичному,
семантичному рівнях. Процес асиміляції нових слів має важливий
соціолінгвістичний аспект, який пов’язаний з особливостями освоєння
іншомовної лексики різними соціальними групами носіїв мови. Тестовий
аналіз довів, що швидкість освоєння запозичень у різних соціальних
групах мовного колективу неоднакова. Ступінь освоєння слів з різних
тематичних областей також має різнорівневий характер у зв’язку з
відмінностями в культурномовній компетенції інформантів. Шлях до
адекватного розуміння нового слова у більшості випадків лежить через
незнання – хибне розуміння – неточне розуміння його; дослідження цих
етапів еволюції розуміння мають важливе лінгвістичне та
соціолінгвіністичне значення для встановлення механізму асиміляції
запозичень, появи їхніх дублетів, а також форм, що є наслідком включення
в процес народної етимології.

Фонетичне та графічне осмислення мають першорядне значення для успіху
подальшої асиміляції з метою втрати запозиченим словом свого первісного
іншомовного виду. У міру можливості потрібно зберігати фонетичні та,
передовсім, фонологічні особливості англійської мови. [11; c. 104-106] У
написанні іншомовних слів не треба вводити літер, що не відповідають
звукам, властивим даній мові. З другого боку, необхідно мати на увазі
факт неминучості субституції звуків англійського слова відповідними
звуками української мови, які, як правило, відрізняються від них в тій
чи іншій мірі і у фонетичному (антропофонічному), і у фонологічному
відношеннях. Таким чином, у сфері можливості є тільки певне наближення
даного англійського слова у його фонетичних та фонологічних
характеристиках до таких характеристик його українського аналога.
Англійське Mary – це далеко не те саме, що українське Мері. Ще в більшій
мірі це стосується звуків іноземної мови, відповідники яких зовсім
відсутні в українській. Питання, пов’язані з цим, треба вишукувати в
рамках даної проблеми кожної конкретної мови. Враховуючи факт, що
український правопис базується на фонетичному (фонетико-фонологічному)
принципі, необхідно в таких випадках застосовувати літери або їх
комбінації, які відповідають звукам максимально наближеним до звучання
оригіналу. Але тут можливе й застосування в окремих випадках повної або
часткової транслітерації, наприклад, передача міжзубного англійського th
літерою т (Trackerau – Терекей, Thatcher – Тетчер).

У повній мірі необхідно використовувати можливості української фонетики
та фонології, тобто фонологічних розрізнень та протиставлень,
характерних для рідної мови, і, що не менш важливо, не діяти всупереч
законам нашої мови, орієнтуючись на іншу, зокрема, на російську. Саме в
питаннях передачі звучання іншомовних слів засобами української графіки
слід рішуче раз і назавжди відмовитись від наслідування зразків, узятих
з російської орфографії.

Проблеми графіки неможливо відмежувати від фактів специфіки фонетичного
та фонологічного порядку. Літера – це засіб зображення звука, а звук –
це репрезентант фонеми даної мови. Одночасно необхідно пам’ятати, що в
основі української графеміки, яку звично називати фонетичною, лежить по
суті фонологічний принцип, що стосується, як правило, й усіх інших
систем цього роду. Це означає,що графічні знаки, а в окремих випадках, і
їх комбінації співвідносяться з фонемами англійської мови, а не з її
звуками як такими. Наші “літерофонеми” можуть лише в якомусь наближенні
передавати фонемну структуру англійських слів з тої простої причини, що
в кожній мові діє своя специфічна фонологічна система. У такій ситуації
висувається на перший план звукова (а не фонемна) значимість літер.
“Літерофонеми” перетворюються в “літерозвуки”. Саме як такі вони
сприймаються в процесі переносу слова з його фонетичним складом з однієї
мови в іншу. Рівночасно відбувається й субституція звуків оригіналу
звуками, а враз з тим і фонемами мови рецептора і, нарешті, чим і
завершується вся процедура, – відповідними графічними знаками цієї мови.
При цьому часто фонологічні розрізнення характерні для мови оригіналу
(Mary – sherry, Мері – шері, пор. ще Cantbury – Кентербері: три
англійські фонеми, позначувані трьома літерами – а, е, и, передані в
українській транскрипції однією літерофонемою “е”). Ясно, що в такій
графічній системі, як англійська, низка літер набуває своєї конкретної
фонетично-фонологічної значимості тільки в синтагматиці (a: grass, bell,
bad).

Формулюючи правила транскрипції англійських слів, необхідно знайти
якийсь баланс між поміркованістю та радикалізмом, але з перевагою
останнього.Отже:

протидіяти нерозрізненню між h i g;

літеру х застосовувати тільки для глухого щілинного велярного звуку;

зберігати гемітацію приголосних оригіналу;

відмовитися від сполучень au, eu (know how – нов гав, а не “ноу хау”);

англійський білабіяльний w передавати українським в (Whitney – Вітні),
нехтуючи діючим у тій мові протиставлення w – в;

знайти розумний компроміс між засадами транскрипції слів з латині в нашу
кирилицю і транслітерацією. [12; c. 207-209]

Особливості граматики української мови визначає напрямок граматичних
змін, що відбувається з англійськими запозиченнями. Граматична
асиміляція англійських слів пов’язана з категоріями роду, числа, про які
було згадано раніше, а також з відмінюванням іменників та прикметників
та дієвідмінюванням дієслів. Як правило, слова набувають граматичних
категорій мови-реципієнта незалежно від присутності або відсутності в
мові-донорі та втрачають своє граматичне значення. При порівнянні двох
мовних систем, що контактують, найменш серйозні розходження між
англіцизмами в українській мові та їх етимонами в англійській мові
спостерігається в категорії числа, найбільші – в категорії роду (Див.
вище).

До розряду морфологічної асиміляції можна віднести процес
словоскладання англійських слів у моменти їх запозичення в українську
мову. До цієї групи лексиколізованих запозичень належать слова типу
вокзал (Vauxhall), футбол (football), трамвай (tramway), в яких обидві
частини складного англійського слова ввійшли в єдине слово в
українській мові; бейдевінд (by the wind), делінд (delint), в склад яких
ввійшли іменник, прийменник та (або) артикль; слова, отримані
словоскладанням лексем коротких речень – аврал (over all), полундра
(fall under!) та інші.

Участь запозиченої лексеми в словотворенні в системі мови-реципієнта є
ознакою найбільш успішної асиміляції. Наприклад, англійський суфікс, що
має форму –абель-, в українській мові показує позитивну продуктивність,
початок якій поклало слово комунікабельність за аналогією до якого
з’явились слова читабельний, респектабельний та інші. Процес деривації
можна також спостерігати у випадку таких інтегрованих слів, як парк,
мітинг, лідер, стрес, шок та інші. Дериватами слова парк є паркувати,
парковка; мітинг – мітингувати; лідер – лідирувати, лідерство; стрес –
стресовий; шок – шокувати, шоковий. [11; c. 107]

Семантична асиміляція. З розширенням вживання іншомовних слів –
позначень “чужої” реалії або поняття настає період, коли слово
використовується для позначення явищ, предметів або понять вже
пристосованих до української дійсності, що стали відомими або спільними
для англічан та для українців. Цей період запозичення слова українською
мовою характеризується розширенням семантичного наповнення слова не
тільки тому, що при збережені першого “екзотичного” значення в слові
з’являється значення, що свіввідноситься з українською дійсністю, іноді
досить відмінне від значення свого англійського прототипа. Саме в цей
період посилюється семантичний вплив мови-джерела на слова-еквіваленти в
українській мові при послабленні впливу на оформленність слова. Це явище
закономірне та пояснюється тим, що англійське слово отримує різну
інтерпретацію або пояснювального (словники), або контекстуального
(українські тексти) характеру. Звісно, що в цьому випадку необхідно
було простежити семантичний розвиток англійських двох- або багатозначних
слів в українській мові, які спершу з’являлися лише як позначення
англійської дійсності. І саме слова, що отримали поширення в українській
мові, найбільш повно виявляли свою англійську семантичну насиченість у
період розпочатої зміни значення в лексико-семантичній системі
української мови.

Слово мітинг спочатку мало значення “народні збори в Ірландії та
Англії”. На початку ХХ століття слово мітинг переоформлене до того часу
українськими засобами, починає вживатися для номінації української
дійсності і в ньому з’являються значення під впливом семантичної
структури його англійського еквіваленту: “народні збори в Англії та
Північній Америці”; “з’їзд дисентерів для відправлення богослужіння”;
“збори в Англії”.

Розширення семантичної структури англіцизму в українській мові є
результатом вторинного запозичення одного з значень слова, що вже
освоєно українською мовою ( тандем, тендер, спікер, стандарт та інші).

Джерелом вторинних запозичень могла бути інша іноземна мова, що
контактувала з українською і мала це слово. Так, слово адрес, запозичене
з французської мови, отримало додаткове значення: “письмове звернення
членів англійського парламенту до короля” з англійської мови.

Досить цікавою в відношені розвитку семантики запозичених слів під
впливом мови-джерела є лексико-семантична еволюція слів піонер, спорт,
спортсмен.

З лінгвістичної точки зору другий етап є найскладнішим періодом
загального процесу запозичення. У цей час іншомовне слово вступає у
тісну взаємодію з власними українськими словами, але воно ще не
настільки “прижилося” семантично в системі української мови і не
настільки відірвалося від свого англійського етимона, щоб завоювати
більш самостійне місце в колі спорідненних за значенням слів. Усі слова,
що ввійшли в українську мову мають пройти (випробовування на
необхідність запозичення) – апробацію на включення нового слова в
систему й відповідну реакцію корінних слів, після чого відбувається або
не відбувається запозичення слова. Так, можливі семантичні зсуви в
корінних близьких за значенням або абсолютно синонімічних словах
звуження значення корінного слова та інші семантичні змінення
стимулюють або виключають запозичення того або іншого слова. Наприклад,
проникнення та початку запозичення англійського слова хобі в наші дні
досить сильно сприяло перерозподілу значень в словах одного понятійного
поля – спорт, забава, захоплення, азарт. На початку ХХ століття слово
спорт набуло більш самостійного характеру з значенням “фізичні заняття,
вправи”. Із звуженням значення поняття “забава, захоплення” випадає з
семантичного поля слово спорт. З попереднього значення в наші дні
зберігся лише вираз “із спортивної цікавості”, тобто “заради забави”. Як
наслідок звуження значення слова спорт, слово захоплення отримує більше
семантичне навантаження. Слово хобі, що було запозичене з англіської
мови в середині 60-х років ХХ століття досить легко почало замінювати
одне із значень слова захоплення, а саме “захоплення чимось, цікавість
до чогось”. Так, цілком “акліматизувалося” це значення в реченнях типу:
“фотографування – його хобі”. Але решту значень це слово не приймає.

Таким чином, проникнення та початок слова хобі стало можливим через
зменшення, розвантаження лексико-семантичної валентності слів спорт та
захоплення, що у ХІХ столітті були синонімічні.

Різні екстралінгвістичні фактори – соціальні, психологічні, історичні,
фізіологічні – також впливають на запозичене слово. Вживаючись вже як
українське слово та зазнаючи певних змін у внутрішній системі
української мови, запозичене слово часто зберігає своє первісне
немарковане значення. Порівняйте, наприклад, стилістично марковані
(іронічні) вживання в українській мові слів-позначень англійських
титулів та вічливих звертань сер, леді, міледі, лорд, мілорд, міс,
місіс, джентльмен при збережені немаркованих значень цих слів –
позначень англійських титулів та форм звертання. Досить ілюстративними в
відношенні маркованого значення як в англійській, так і в українській
мовах є слово джентльмен, що потрапило в українську мову наприкінці
ХVІІІ століття як екзотичне слово. Такі взаємовпливи двох мовних систем
в умовах двомовності, коли на слова, що стали з багатьох причин
спільними для двох самостійних та високорозвинених мов, чинять свій
вплив обидві мовні системи, є , мабуть, більш глибоким в житті
запозиченням, ніж це могло бути зафіксовано в письмових джерелах.

Лексико-семантична система української мови, що залучає в процес
еволюції слова іншомовного походження, не приймає механічно всі
накоплені значення. Так же як і відбувалася апробація іншомовного слова
в початковій стадії запозичення на включення його в лексичну систему
української мови, у подальшому процесі запозичення відбувається
апробація значень слова та подальша диференціація та розмежування
значень, що викликає в підсумку перебудову семантичної структури слова.

Регулярні синтагматичні зв’язки та відношення запозиченого слова з
корінними словами призводять до розвитку його семантичної означенності
та самостійності, що виявляється в розвитку його внутрішньої та
зовнішньої лексичної валентності, тобто здатності вступати в
синтаксичні, лексичні, фразеологічні сполучення, здатності сполучатися з
граматичними словотворчими морфемами, підлягати процесу термінізації та
детермінізації. Набуваючи регулярний характер, запозичене слово іноді
так відрізняється від свого первісного значення, що предметно-логічний
зв’язок між “чужою” та вже “своєю” номінацією реалією або понять може
стати не суттєвою або остаточно зникнути. Як приклад можна назвати
розвиток сучасних значень в словах клуб, вокзал, піонер.

Отже, в процесі формальної та семантичної еволюції англійських слів на
українському грунті взаємодія та взаємовплив мовних систем англійської
та української мов найбільш виразно проявляються на початкових стадіях.

Процес лексико-семантичної еволюції англійських слів в українській мові
є найбільш значним у загальному процесі запозичення слів. Саме
лексико-семантична система мови джерела є системою, що стимулює
подальший розвиток або зникнення слова з лексичного фонду мови, що
запозичує. Існування багатьох об’єктивних причин, що викликає лексичне
запозичення, робить можливим проникнення майже будь-якого англійського
слова в українську мову. [7; 64-69]

РОЗДІЛ ІV. АНГЛІЦИЗМИ В УКРАЇНСЬКОМУ МОЛОДІЖНОМУ ЖАРГОНІ

Виникнення жаргону з використанням англомовних запозичень є результатом
не стільки експансії самої англійської мови (покращення і збільшення
вивчення іноземної мови в школі, поширення літератури англійською мовою,
інтенсифікація міжнародних зв’язків), скільки популяризацію західного
способу життя, бажання молодих людей бути схожими на героїв популярних
кінофільмів, телепередач, а звідси – часто спостерігається механічне
перенесення англійських лексем на український грунт.

Запозичення з англійської мови в молодіжний жаргон вже має свою
«історію», вони відзначені «хвилеподібністю»: 60-ті роки, хвиля 70-80-х,
кінець 90-х років. Якщо на ранньому етапі цього процесу можна було
говорити про англомовні елементи в жаргоні певної групи молоді (яка
безпосередньо контактувала з іноземцями, частіше мешканці великих міст),
то сьогодні ареал поширення таких лексем значно збільшився.

Російська дослідниця Борисова-Лукашенець Є.Г. пропонує розрізняти
англомовний жаргон як засіб спілкування замкнутої групи носіїв та
жаргонізоване мовлення широких груп молоді з використанням англіцизмів.

У жаргонізованому мовленні сучасної молодої людини можна помітити
кілька лексем-англіцизмів, які вона використовує постійно, інші ж
перебувають на перефірії (мовець розуміє їх значення, але сам майже не
використовує). При невимушеному спілкуванні вживання англіцизму служить
певним контрастом, оригінальною лексемою з підвищенною експресивністю на
фоні розмовної стилістично зниженої лексики. У ході проведеного
соціолінгвістичного дослідження серед молоді з’ясувалося, що до
найуживаніших слів належать іменники: герл, сейшн, шузи, паті та
прикметники: драйвовий, о’кейний, суперний та інші. До деяких лексем
(вайтовий, лукать, покет, спектра) респонденти легко віднаходили
українські відповідники, але зазначали, що їх вживання є епізодичним,
час від часу.

Процес запозичення англіцизму в жаргон має дещо специфічний характер,
на відміну від запозичень до літературної мови, де причиною запозичення
є відсутність лексеми на позначення тієї чи іншої реалії, жаргон
запозичує лексичні елементи для номінації таких понять, які вже мають
словесне оформлення в літературній мові. Це свідчить про вторинний
характер молодіжного жаргону, його субхарактер, орієнтацію на систему
літературної мови.

Потрапляючи в іншу мову, запозиченя проходять процес фонетичної,
граматичної, морфологічної адаптації до системи мови-рецепієнта. У
системі жаргону такий процес відбувається з орієнтацією на усну, звукову
форму слова, а не на його графічне оформлення. Так, лише невелика
кількість жаргонізмів відображає фонетичну систему відповідних
англійських лексем: крейзи “ненормальний” ненормальний – crazy [kreizi],
паті “вечірка” – party [pa:ti] і т.д., більшість же відображає швидше
звукову форму англізицмів: мен “чоловік” – man [maen], супер “відмінний”
– super [sju:pa] та інші. За значенням усі жаргонізми можна поділити на
кілька тематичних груп:

лексеми на позначення предметів одягу, взуття, різних побутових речей:
шузи (ботинки), буци (туфлі), найки (кросівки фірми “Найк”);

назви людей з диференціацією:

за віком та статтю: бой, гай (хлопець), герла (дівчина);

за родинними зв’язками: олди (батьки), френди (друзі);

за професією: сек’юріті (охоронець), ді-джей (ведучий дискотеки);

за національною та расовою принадлежністю: нігер (негр), айзер
(азербайджанець), раша (росіянин);

видовищні заходи, концерти: сейшн, денс, паті, диско.

Багато подібних лексем є і серед оціночних прикметників: файний
(файновий) – гарний, хітовий – популярний, даун – розумово відсталий,
крейзовий – безглуздий, ненормальний. Такі запозичення часто вступають у
систему словозмін, будуючи нові лексеми за моделлю українських
прикметників і прислівників: о’кей – о’кейно (нормальний – нормально),
супер – суперний (відмінно – відмінний). Поширеним є і словотвір
“іменник-прикметник”: олди-олдовий (батьки – старий, досвідчений) та
“іменник-дієслово”: голівуд – голівудити (місце відпочинку –
відпочивати).

Таким чином, слід відзначити велику вагу англіцизмів у процесі
формування словника сучасної молодої людини. Процес запозичення
відбувається постійно, віддзеркалюючи нові реалії нашого життя, даючи їм
нові найменування. Але не можна допустити, щоб такі процеси проходили
стихійно, невмотивовано, бо часто яскрава та приваблива запозичена
лексема є зовсім непродуктивною в системі сучасної української мови. [3;
c. 15-17]

РОЗДІЛ V. АНГЛІЦИЗМИ В УКРАЇНСЬКИХ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ СИСТЕМАХ

Українська термінологія вже упродовж двох століть привертає до себе
увагу багатьох учених, фахівців, ентузіастів національного відродження.
Адже українська мова стоїть як рівноправна серед інших мов, і є цілком
придатною для творення наукового стилю. Інша справа, що через історичні
обставини та політичні спекуляції вона не завжди мала право вільно і
беззастережно виконувати свої прямі функції, обслуговуючи різні сфери
людського життя.

Особливістю нашого часу є те, що нарешті після багатьох років поневірянь
та утисків українська мова знову зайняла своє достойне місце в усіх
сферах життєдіяльності, і, зокрема, у науковій галузі. Як писав колись
І. Огієнко, “українська мова здатна бути мовою науки, як і всі інші
мови…”.

Національна термінологія як складова частина наукової мови знаходиться
на гребені свого третього національного відродження. На запити середньої
і вищої освіти впродовж 1990-х років з’явилася низка термінологічних
словників, які в тій чи іншій мірі заповнювали прогалину спеціальних
назв і понять.

Підраховано: близько 90 відсотків нових слів, що з’являються у кожній
мові, – це терміни. Сучасна українська термінологія також активно
поповнюється новими одиницями – переважно запозиченнями з англійської
мови, наприклад: траст, кліринг, маркетинг, демпінг, файл, курсор, байт,
інтерфейс, шенон, фортран, плотер, моніторинг, авуар, паритет, індосант,
утиліта, жирант, ревальвація тощо. Одним із шляхів засвоєння таких
запозичень є поєднання їх з власномовними або давно запозиченими
термінами, наприклад: демпінгові ціни, клірингові розрахунки,
маркетинговий аналіз, круглий лот, квазі-гроші. Незважаючи на те, що
українська мова частково асимілює чужі слова, все одно велика кількість
англіцизмів створює загрозу для зрозумілості національної терміносистеми
і часто негативно впливає на швидкість навчального процесу. Обвальна
кількість запозичень – це найчастіше данина моді. Для чого, скажімо,
українській мові потрібні нові терміни дистриб’ютор і дилер, коли на
позначення тих самих понять вона має слова база та продавець (або
посередник). Так само зайвими є слова ексклюзивний (винятковий),
превентивний (попереджувальний, запобіжний), шипінговий
(кораблебудівний), калькуляція (обчислення), опція (вибір), прес-реліз
(довідка для преси) тощо.

Питання правопису є одним з найактуальніших не лише в термінології, а й
в українській культурі взагалі. Тому схвально, що цю проблему не
обминули й учасники VІ міжнародної конференції з проблем термінології.
Зокрема Л. Полюга у матеріалі “Найновіша редакція українського
правопису” зауважив, що завдання нової редакції “надати повнокровне
життя тим елементам української мови, які в часи тоталітаризму з
політичних міркувань були несправедливо і примусово відтиснені на другий
план чи на периферію спілкування або і зовсім заборонені…” , і наголосив
коротко на тих змінах, які передбачені в новій редакції. [15 c. 121-123]

На VІ міжнародній конференції з проблем термінології питання англійських
запозичень у сучасній українській термінології було в центрі уваги
публікацій О. Кочерги та Н. Непийводи “Висловлювальні можливості
української мови та втілення їх у термінотворенні”. Автори
проаналізували низку англо-українських словників і дійшли висновку, що
сучасні словники у своїй перекладній частині переважно калькують модель
терміна мови-продуцента, і тому маємо неоковиті аналоги.

У публікації йде мова про запозичування англійських конструкцій, що
сприяє поширенню російського канцеляриту у термінології, неточності
перекладу з англомовних джерел (зокрема автори доводять, що за
Оксфордським словником терміни офіційна мова і державна мова –
синоніми), про негативну роль мови-посередника, якою переважно є
російська, бо через неї ми нерідко отримуємо спотворені терміни типу
хакер, замість гекер тощо.

В. Калашник та М. Черпак у виступі “Еволюція впливу російської та
англійської мов на розвиток української науково-технічної термінології в
умовах глобалізації економіки й інтернаціоналізації науки” чітко
окреслили ситуацію, яка сьогодні склалася в галузі науково-технічної
термінології, зокрема: 1) наявність значного прошарку науково-технічної
інтелігенції, яка одержала освіту російською мовою і донині продовжує
нею послуговуватися; 2) відсутність ще деякої фахової літератури
українською мовою; 3) наявність великої кількості фахівців, які вважають
російську мову своєю рідною і не бажають переходити на українську, та
населення тощо. За таких обставин перевага надається саме запозиченим
іншомовним термінам, які стають міжнародними, це такі, як: транзистор,
лазар, радар, інтернет та ін. Деякі з них прийшли до нас знов-таки через
російську, це: детектор, принтер, мультиплексор. [14; c. 167]

Контактуючи з різними мовами, українська так чи інакше запозичує нові
слова як загальновживані, так і спеціальні. Тому нерідко постає проблема
точного перекладу і пошуку національного відповідника. Саме про проблеми
перекладу іншомовних слів йдеться у публікації Н.
Сапальової “Використання в українському перекладі науково-технічних
термінів іншомовного походження”. У ній йдеться про безеквівалентну
лексику, тобто таку, яка на сьогодні ще не має національних
відповідників, та способи її передачі українською, серед яких автор
називає транслітерацію, калькування, описовий переклад. У публікаціях
обстоюєтьсяч думка, що сучасні мови мають змішаний характер, тобто
насичені запозиченнями, без яких не обійтись, бо вони полегшують
спілкування фахівців. У побутовому мовленні, у художньому таких слів
значно менше. “Кожне іншомовне слово, – стверджує автор, – можна
перекласти на українську мову, і при цьому переклад не завжди може бути
влучним і легко може замінити чужомовний еквівалент. Для цього потрібно,
щоб широкі кола українства вподобали це слово і прийняли його до вжитку.
Але часто і тоді українське слово не може вигнати з ужитку чужомовне, а
існуватиме поряд із ним. Позитивним є те, коли український неологізм
стає влучнішим і поступово витісняє чужомовне слово із нашого вжитку”.

Нам видається, що на часі постало питання вироблення українського
наукового стилю, який упродовж віків не розвивався рівно і
беззастережно, а йшов тернистими шляхами свого утвердження і
становлення. Вироблення стилю зніме чимало питань перекладу окремих
термінів, бо, пишучи наукову працю, можна оминути деякі неоковиті слова
чи фрази, не вживати дієприкметникових форм чи деяких запозичених слів.
Згадаймо слова І. Огієнка, який писав: “Виявилося…що наша мова дуже
гнучка й зовсім придатна для творення термінологічних назов”. [14; c.
98-99]

РОЗДІЛ VІ. ПЕРЕКЛАД ОНОМАСТИЧНИХ АНГЛІЦИЗМІВ

Запозичені власні назви утворюють значну частину лексичного складу
сучасних мов. Для того, щоб їх правильно вимовляти, писати, а також
відмінювати, необхідне знання відповідних норм та принципів. На відміну
від орфографії незапозичених назв, для написання чужомовних власних назв
використовуються літери певної національної абетки. Це уможливлює
відхилення від загальних орфографічних правил там, де потрібно зберегти
та показати системність чужомовного матеріалу. При цьому дуже важливо
визначити, до якої міри необхідно дотримуватись правил мови-сприймача і
до яких меж можна зважати на особливості мови-джерела.

Питання передачі англійських антропонімів засобами української мови
приводять дослідника до більш глибокого вивчення проблем адаптації
власних назв. Ця проблема, породжена передусім практикою, все ж таки
потребує теоретичних засад. [13; c. 21]

Основним матеріалом для висновків про фонографічну адаптацію запозичених
власних назв є графічна передача звуків мови-джерела в українських
текстах. Оскільки український правопис розвивався в напрямку до його
фонетизації, це дає підстави говорити в певних випадках про
відповідність між окремими графемами і вимовою звуків, що ними
позначаються, у словах англійського походження. Проте ряд варіантних
написань створює труднощі у визначенні звукових відповідників.

Іноді підшуковування еквівалентних імен у людей – носіїв різних культур
– називають перекладом. Так, українське ім’я Іван виявляється
“перекладом” англійського John (Джон) і т. ін. Але навряд чи подібні
заміни можна назвати перекладом у повному розумінні цього слова, при
перекладі чужомовний антропонім замінюється його еквівалентом, який
забезпечує однозначність сприйняття. Але тут воно виступає як слово,
пов’язане з культурно-історичною традицією одного народу, замінюється
словом загального з ним походження, яке в іншій мові, можливо, матиме
цілком інакші культурно-історичні асоціації.

Найбільші труднощі при передачі чужомовних антропонімів викликають імена
з національними, історико-культурними асоціаціями. Сюди, як правило,
включають антропоніми, які є компонентами прислів’їв, приказок,
фразеологізмів, а також імена літературних персонажів та реальних
історичних осіб.

Традиція передачі українською мовою чужомовних особових імен, які мають
міжнародний характер, повністю ще не встановлена. Наприклад, в
перекладах П. Куліша зафіксовано передачу англійського John українським
еквівалентом Іван .

Натрапивши в англійському тексті, наприклад, на такі імена, як Alice,
Augustus, Benjamin, Christian, перекладач може дотримуватися їх звучання
та передавати відповідно як Еліс, Огастес, Бенджамін, Крістіан або ж
врахувати в українському іменникові їх відповідники: Аліса, Август,
Веніамін, Християн. У перекладній літературі перша тенденція переважає.

Переклад повністю виключено для прізвищ, які ідентифікують особу
послідовністю свого фонемного складу. Оскільки прізвища наділені
особливою юридичною значимістю, вони покликані служити ідентифікації
особи, то в них релевантне звучання, але їх зміни допускаються лише у
виняткових випадках.

Як показують дослідження, директивна діяльність у галузі передачі
англійських власних назв має прямувати не до породження жорсткої системи
звуко-літерних відповідників для української та англійської мови, а до
вироблення стрункої, але гнучкої системи уніфікації відтворення. Така
система має передбачити природність функціонування назви в сприймаючій
мові, включаючи зручність вимови, відмінювання, вживання у фразеології,
створення дериватів, а також милозвучність. [16]

Пппппппммритор

Ргпргоио гш

Мпмроиориори

Роиоиирл

Риппииии

єєє

дддд

ддддд

ллллл

ллллл

лллллл

ддддддддд

лллллллллл

рррр

ддддддддддд

щщщщщщщщщ

щщщщщщщ

ВИСНОВКИ

Роззглянутий матеріал з проблеми дозволяє зробити такі висновки :

Англіцизм – різновид запозичення; слово, його окреме значення, вислів
тощо, які запозичені з англійської мови або перекладені з неї чи
утворені за її зразком. У переважній більшості – це слова, що
стосуються: техніки, політики, економіки, торгівлі, спорту, культури.
Родове оформлення іменників на українському грунті відбувається виключно
за законами української граматичної системи, тому що категорія роду як
граматична система в англійській мові відсутня. В переоформленні
англійських іменників українськими мовними засобами в категорії числа
спостерігаються невеликі відхилення.

Процес запозичення іншомовних слів неоднозначно впливає на розвиток
нашої мови. З одного боку, відбувається її збагачення, але, з іншого
боку, витісняються власні елементи, що замінюються на слова з подібним
значенням.

Курс на інтеграцію України в ЄС, процес глобалізації, перебудова
економіки, орієнтація на країни Заходу спричинили тісну культурну,
політичну та соціально-економічну взаємодію українського народу з
народами світу, яка не могла не відбитися на мовному рівні, тому
кількість англіцизмів сьогодні дуже швидко зростає.

Еволюція англійських запозичень в нашій мовній системі відбувається в
співвідносності з законом української мови на фонетичному, графічному,
граматичному, семантичному рівнях.

Виникнення жаргону з використанням англомовних запозичень є результатом
популяризації західного способу життя. У жаргонізованому мовленні
сучасної молодої людини можна помітити кілька лексем-англіцизмів, які
вона використовує постійно, інші ж перебувають на перефірії.

Сучасна українська термінологія активно поповнюється новими одиницями –
переважно запозиченнями з англійської мови. Незважаючи на те, що
українська мова частково асимілює чужі слова, все одно велика кількість
англіцизмів створює загрозу для зрозумілості національної
терміносистеми.

Традиція передачі українською мовою чужомовних особових імен, які мають
міжнародний характер, повністю ще не встановлена. Перекладач може
дотримуватися звучання власних назв та передавати відповідно, або
врахувати в українському іменникові їх відповідники. Перша тенденція
переважає.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Українська мова. Енциклопедія. – К.: 2000.

Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія /За ред.
І.К.Білодіда. – К.: 1973.

Українська мова: функціонування на сучасному епаті. Матеріали
Всеукраїнської студентської наукової конференції. 15-16 травня 2002р. –
Бердянськ, 2002.

В.Радук.Мова в Україні: стан, функції, перспективи. //Дивослово: №4. –
2002.

Р.Г. Зорівчан /Іноземна мова як засіб глибшого пізнання мови. /Рідне
слово випуск 7 – К.: 1973.

Караванський Святослав. Пошук українського слова, або боротьба за
національне “я”. К.: 2001.

В.М Арістова /Англо-русские языковое контакты. –Л.: 1978

Д.Х. Баранник. Українська мова на межі століть. //Мовознавство: №3. –
2001.

Б.М. Ажнюк. Мовні зміни на тлі деколонізації та глобалізації.
//Мовознавство: №3. – 2001.

Э.Ф. Володарская. Заимствования как отражение русско-английских
контактов. //Вопросы языкознания: №4. – 2002.

Б. Задорожний. Принципи визначення правил транскрипції іншомовних слів
засобами української графіки.//Рідне слово випуск 2 – К.: 1973.

Чучка П.П. До проблеми іншомовних елементів в українській антропонімії
// Допов. та повідомл. Міжвуз. ономаст. конфер. “Питання ономастики
Південої України”. – К.: 1974.

Вісник Державного університету “Львівська політехніка”: Матеріали 6-ї
Міжнародної наукової конференції. – № 402. – Львів: 2000.

Фізико-хімічна механіка матеріалів. //Міжнародний науково-технічний
журнал – том 36, № 6, 2000.

А. Гудманян. Проблеми ономастичних запозичень в контектсі мовної
політики України.

PAGE 1

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020