.

Загальна рівновага, ефективність обміну, розподілу і виробництва. Зовнішні ефекти (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
967 12268
Скачать документ

Реферат на тему:

Загальна рівновага, ефективність обміну, розподілу і виробництва.
Зовнішні ефекти

План

Аналіз часткової і загальної рівноваги. Ефективність виробництва і
діаграма Еджворта.

Обмін і ефективність розподілу.

Позитивні і негативні зовнішні ефекти, їх коригування. Теорема Коуза і
її практичне застосування.

Приватні і суспільні блага, їх попит і пропозиція.

1.

Попередньо ми розглядали рівноважні ціни, рівноважний випуск на певних
специфічних ринках, які є складовими загальної ринкової системи. Але
економіка – це тісний клубок найрізноманітніших зв’язків між
господарюючими суб’єктами: економічний імпульс від одного з них через
систему ринку обов’язково передається іншим. Тому необхідний аналіз
загальної рівноваги, тобто всеохоплюючий розгляд взаємозв’язків між
усіма ринками і цінами, які утворюють ринкову систему в цілому.

Аналіз загальної рівноваги може бути використаний для розгляду
довготермінових ефектів зворотнього зв’язку при зміні цін на ринках.
Ефект зворотнього зв’язку – це подальша зміна цін і обсягів товарів і
послуг на певному ринку у відповідь на зміни цін, що сталися на
пов’язаних з ним ринках. Розглянемо це на прикладі ситуації, яка
склалася в Україні в 90-х роках.

Через розрив традиційних економічних зв’язків після отримання
незалежності постачання нафти на ринки України зменшились. Крива
пропозиції перемістилася вліво, що призвело, до збільшення цін (Мал. а).
Це негативно позначилось на ринках тих товарів, при виробництві яких
використовується нафта, зокрема бензин. Крива пропозиції бензину, теж
перемістилася вліво, і ціни на нього збільшились (Мал. б). Бензин, у
свою чергу, є комплементарним благом для автомобілів. Збільшення цін на
бензин спричинило зменшення попиту на автомобілі (Мал. г), крім того
бензин і відповідно нафту. Первісне подорожчання нафти призвело до
ефекту заміщення її на вугілля і збільшення попиту на нього (Мал. в).
Внаслідок усіх цих ітерацій попит на нафту зменшиться, що призведе до
зменшення цін на неї. Економічний маховик почне знову розкручуватися,
але уже у зворотньому напрямку: збільшення пропозиції бензину, зменшення
цін на нього, збільшення попиту на автомобілі, бензин, нафту, збільшення
цін на нафту. Однак кожний наступний імпульс матиме меншу силу, ніж
попередній, тому після кількох ітерацій потенціал первинного імпульсу
вичерпається, і в економіці встановиться загальна рівновага.

Загальна рівновага відбуватиметься тоді, коли ціни прореагували на
вихідну зміну попиту чи пропозиції таким чином, що обсяги попиту
дорівнюють обсягам пропозиції на всіх ринках. За цих умов на жодному
ринку немає тенденції до подальших змін попиту чи пропозиції.

Однак для розуміння основних принципів досягнення загальної рівноваги
достатньо двовимірного аналізу. Припустимо, що в економічній системі
використовується два фактори виробництва (праця і капітал). Протягом
одного дня потрібно для виробничих цілей використовувати 40 тис. люд/год
праці і 20 тис. маш/год капіталу. Сукупний обсяг послуг факторів
виробництва доступний за певний проміжок часу, називається ресурсним
обмеженням економіки. Після того, як увесь цей обсяг ресурсів включиться
у виробничий процес, пропозиція буде абсолютно нееластичною.

Якщо виробництво обмежилося лише двома продуктами, то можна
стверджувати, що чим більше виробляється одного з них, тим менше
можливості суспільства з виробництва іншого. Тут ми маємо справу з
ресурсними обмеженнями, які для двопродуктової моделі матимуть вигляд:

L=Lx+Ly К=КХ+КУ

Зручним інструментом для аналізу виробництва і розподілу ресурсів в
економіці є діаграма Еджворта .

Тільки ті комбінації ресурсів, які відповідають точкам дотику двох
сімейств ізоквант, є ефективними варіантами їх розподілу.

У точках дотику кути нахилу ізоквант збігаються. Отже, можна
стверджувати, що ефективність буде досягатися при рівності граничних
норм технологічного заміщення ресурсів при виробництві обох товарів:

MRTSLKx= MRTSLKy

Через усі точки дотику ізоквант можна провести криву, яка називається
кривою ефективності використання ресурсів в економічній системі. Вона
показує усі комбінації ресурсів, в яких вони використовуються ефективно.

Від кривої ефективності виробництва легко перейти до кривої виробничих
можливостей. Кожна точка кривої ефективності показує не тільки
співвідношення ресурсів, а й максимально можливий обсяг виробництва
одного товару при заданих обсягах іншого, що становить головну суть
кривої виробничих можливостей.

Користуючись кривою виробничих можливостей, можна визначити граничну
норму трансформацію одного продукту в інший, що показує якою кількістю
товару У потрібно знехтувати, щоб отримати додаткову одиницю товару X:

MRTxy= – Qy/ Qx

Гранична норма трансформації дорівнює нахилу кривої виробничих
можливостей, помноженому на мінус одиницю, її також можна виразити через
граничні витрати на виробництво відповідних товарів: MRTxy=MCx/MCy

Розподіл ресурсів ефективний тоді, коли заданий обсяг продукції, який
випускається за певний період часу, розглядається між споживачами таким
чином, що стає неможливим поліпшити становище однієї особи без завдання
шкоди іншій. Можна побудувати діаграму Еджворта для розподілу продуктів.
Нехай одна з точок на криві виробничих можливостей відповідає таким
обсягам виробництва продуктів: Qx=400; Qy=300. Ці продукти
розподіляються між споживачами А і Б у пропорції,що відповідає точці С.

Для визначення ступеня задоволення потреб споживачами А і Б проведемо
через точку С відповідні криві байдужості UA1 і Uб1. Аналізуючи
ситуацію, що склалася, можна дійти висновку, про неефективність 
розподілу в точці С. Рухаючись  по криві байдужості uai  можна 
поліпшити  становище споживача Б не погіршуючи становище споживача А.

Розподіл заданого обсягу продукції між двома споживачами буде
ефективний, коли він відповідатиме точкам дотику кривих байдужості цих
споживачів.

Оскільки у точках дотику нахили кривих однакові, то однакові також норми
заміщення продуктів:

MRSAxy=MRSБхy

Лінія АБ, що з’єднує всі можливі точки дотику кривих байдужості, які
належать двом картам цих кривих, властивим для кожного окремого
споживача, називається договірною лінією. Вона показує усі можливі
ефективні варіанти розподілу двох благ між двома споживачами.

Коли і ресурси, і продукція розподіляються таким чином, що неможливо
поліпшити становище однієї особи без шкоди для іншої, досягається,
оптимальний, за Паретто, розподіл ресурсів. Для досягнення такої
ефективності немає бути можливості отримання додаткового виграшу шляхом
перерозподілу ресурсів або обміну продуктами між споживачами. Тому
умову, необхідну для досягнення оптимального за Паретто розподілу
ресурсів, можна подати у вигляді рівності:

MRSAxy=MRSБxy=MRSXY

З

?$???????]?Зовнішні ефекти (Екстерналії) – витрати або вигоди від
ринкових угод, що не виражаються у цінах. Зовнішні ефекти поділяються на
негативні і позитивні.

Негативні зовнішні ефекти виникають тоді, коли виробництво або
споживання товару породжує некомпенсовані витрати у третьої сторони.

Граничні зовнішні витрати (МЕС) можна розглядати як різницю між
граничними суспільними витратами (MSC) і граничними приватними витратами
(МРС):

МЕС= MSC=MPC

Граничні зовнішні витрати – додаткові витрати, що пов’язані з випуском
кожної додаткової одиниці блага, які не відшкодовує виробник, а
перекладає на третіх осіб.

Крива пропозиції товарів і послуг з негативними зовнішніми ефектами
враховує тільки граничні приватні витрати, які менші за граничні
суспільні витрати .

Позитивний зовнішній ефект виникає у випадку, коли діяльність одних
економічних агентів приносить вигоду деяким іншим, які не беруть участь
у ринковій угоді.

MSB=MPB+MEB, де MSB – гранична суспільна вигода,

МРВ – гранична приватна вигода,

МЕВ – гранична зовнішня вигода.

Гранична зовнішня вигода – це додаткова вигода, яку отримують треті
особи, що не беруть участь у ринковій угоді. При наявності позитивного
зовнішнього ефекту гранична приватна вигода менша за граничну суспільну
вигоду ..

Зовнішній ефект трансформується у внутрішній, коли ціни скориговані так,
що вони відображають суспільні витрати чи вигоди. І дану трансформацію
називають інтерналізацією.

Засоби інтерналізації зовнішнього ефекту державою:

1. Коригуючий податок: цей податок дорівнює або наближений до граничних
зовнішніх витрат, він зменшує виробництво товарів і послуг з негативними
ефектами.

2. Коригуюча субсидія – це субсидія виробникам чи споживачам, яка
дорівнює граничним зовнішнім витратам і дозволяє збільшити виробництво
товарів і послуг з позитивним ефектом.

Проблеми:

1. Складність розрахунку граничних витрат і вигод.

2. Суб’єктивність підходів до оцінки суспільних витрат і вигод.

Негативні зовнішні ефекти – наслідок незгоди з питань прав власності,
щодо використання ресурсів.

Теорема Коуза. Коли права власності визначені, а трансакційні витрати
дорівнюють нулю, проблема зовнішніх ефектів може бути знята за допомогою
особистих угод.

Обмеження використання теореми Коуза – невелика кількість зацікавлених
осіб при укладанні угоди. Теорема Коуза підкреслює, що ретельне
визначення прав власності може бути фактором зменшення зовнішніх
ефектів.

4

Існують потреби, які неможливо задовольнити через купівлю бажаної
кількості товарів чи послуг на приватній основі.

Приватний товар (або чисте приватне благо) – це таке благо, яке виступає
у вигляді достатньо малих одиниць і підлягає дії принципу винятковості.
Який означає, що той, хто бажає і може платити ринкову ціну, отримує
благо, а той, хто не може чи не хоче платити таку ціну, виключається із
числа споживачів вигод, які забезпечує дане благо.

Суспільний товар (або чисте суспільне благо) – це благо, яке складається
з таких великих одиниць, що здебільшого не може бути продано
індивідуальним покупцям та на яке не поширюється принцип вийнятковості.
Додаткові споживачі не зменшують доступу до блага іншим: суспільне благо
не конкурентне, бо граничні витрати додаткового споживача дорівнюють
нулю. Не існує ефективних способів відсторонення індивідів від
користування вигодами цих благ з самого початку їхнього виникнення.
Вигоду від суспільних благ суспільство отримує завдяки виробництву таких
благ, а не завдяки їхній купівлі, як у випадку з чистим приватним
благом. Прикладом суспільних благ є: маяк, який попереджує кораблі про
підступність узбережжя чи гавані, національна оборона, підтримання
правопорядку, боротьба із стихійними лихами.

Особливості попиту на чисте суспілне благо:

1. Неможливість визначення ціни на окрему одиницю чистого суспільного
блага.

2. Крива попиту на чисте суспільне благо одержується шляхом видавання
граничних корисностей усіх споживачів при кожному можливому обсязі
споживання.

Q – обсяг суспільного блага,

Д1 і Д2 – індивідуальний попит,

Д* – сума корисності споживача

Оптимальна пропозиція чистого суспільного блага:

1. Крива МС показує граничні витрати пропозиції додаткової одиниці
суспільного блага.

2. Крива попиту показує граничну суспільну корисність кожної одиниці
суспільного блага.

3. Ефективність випуску чистого суспільного блага має місце в точці Е,
де сума граничних корисностей чистого суспільного блага для
індивідуальних споживачів дорівнює граничним витратам виробництва цього
блага.

Q – обсяг суспільного блага,

МС – гранична витрата,

MU – гранична корисність.

Чисте суспільне благо має своєрідний зовнішній ефект: як тільки
хто-небудь починає його споживати, це благо стає доступним для всіх.
Тому у споживача виникає спокуса уникати виплат, що зменшує можливості
пропонувати подібні блага через ринкові угоди. Щоб суспільство
користувалося такими благами і послугами, забезпечити їх повинна
держава, а фінансувати їхнє виробництво необхідно за допомогою податків.

Лiтература

Хайман Д.Н. Современная микроэкономика: анализ и применение.- М., 1992.

Ястремський О., Грищенко О. Основи мікроекономіки. – К.: Знання, 1999.

Р.Барр. Политическая экономия: в 2-х томах/ Перевод в фр. – М., 1995.

Овчинников Г.П.Микроэкономика.–С.Пб., 1992.

Микроэкономика.// Под ред. Яковлевой. – М.: Изд-во МГУ им. Ломоносова,
1997.

Вернан Х.Р. Микроэкономика. Промежуточный уровень. Современный подход:
Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1997, с. 767.

Алексеева В.Е., Арфеева М.В., Овчинников Г.П. Микроэкономика.
Макроэкономика. Санкт-Петербург:Михайлова В.А.,1997, с.447.

Будаговська С., Кілієвич О. Мікроекономіка і макроекономіка. Київ:
Основи, 1998, с.518.

Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроэкономика.
Санкт-Петербург: Экономическая школа, 1998, с.348, с.503.

Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич Л.С. Микроэкономика. С-Пб.:
С-Пб. УЭФ, 1998, с.447.

Долан Э. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика. С-Пб.,: Литера плюс, 1997, 448
с.

Емцов Р.Г., Лукин М.Ю. Микроэкономика. Москва: МГУ, Издательство «ДИС»,
1997, с.320.

Задоя А.О. Мікроекономіка. Київ: Т-во “Знання”, КОО, 2000, с.176.

Кара гадова О.О., Черваньов Д.М. Мікроекономіка. Київ: Четверта хвиля,
1997,с.208.

Кириленко В.І. Мікроекономіка. Київ: Таксон, 1998, с.334.

Максимова В.Ф. Микроэкономика. Москва: Сомитэк, 1996, с.328.

Наливайко А.П., Євдокимова Н.М., Задорожна Н.В. Мікроекономіка.Київ:
КНЕУ,1999, с.208.

Нуреев Р.М. Курс микроэкономики. Москва: НОРМА – ИНФРА*М, 1998, с.572.

Овчинников Г.П. Микроэкономика. Макроэкономика. Санкт-Петербург:
Михайлов В.А., 1997, с.750.

Огибин Ю.А. Микро-, макроэкономика. С-Пб.: Литера плюс, 1997, с.512.

Рябикина А.А., Быкова Т.В. Основы микроэкономики. С-Пб., Лань, 1997,
с.304.

Семюельсон,Пол А., Нордгауз,Вільям Д. Мікроекономіка. Київ: Основи,
1998, с.676.

Слухай С.В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки. Київ:
Лібра. 1998, с.256.

Яковлева Е.Б. Микроэкономика.- М.-С.-Пб.: Поиск, 1998, с.358.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020