Витрати в короткостроковому періоді. Фіксовані, змінні, загальні, граничні, середні витрати. Криві витрати фірми. Роль нецінової конкуренції. Олігопол

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

“Мікроекономіка”

1. Витрати в короткостроковому періоді. Фіксовані, змінні, загальні,
граничні, середні витрати. Криві витрати фірми. 2. Роль нецінової
конкуренції. Олігополія та економічна ефективність. Дослідження
олігополії на прикладі автомобільної промисловості США. 3 Задача

План

1. Витрати в короткостроковому періоді. Фіксовані, змінні, загальні,
граничні, середні витрати. Криві витрати фірми.

2. Роль нецінової конкуренції. Олігополія та економічна ефективність.
Дослідження олігополії на прикладі автомобільної промисловості США.

3 Задача

Список використаної літератури

1. Витрати в короткостроковому періоді. Фіксовані, змінні, загальні,
граничні, середні витрати. Криві витрати фірми.

Оскільки у короткостроковому періоді деякі ресурси фіксовані, а обсяги
інших можна змінювати для розширення випуску, виділяють два типи витрат
– постійні і змінні, які аналізують за двома рівнями. Перший рівень
аналізу стосується витрат на весь обсяг продукції, другий – аналізу
витрат на одиницю продукції.

.

– це витрати фіксовані, їх величина не змінюється зі зміною обсягів
випуску. До них відносять витрати на устаткування, утримання
управлінського персоналу, рентні платежі за оренду приміщення чи землі,
зобов’язання фірми з облігаційних позик, страхові внески тощо. До
постійних витрат відносять також всі неявні витрати. За нульового обсягу
виробництва загальна сума витрат дорівнює постійним витратам фірми.

– це витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягів
виробництва. До них відносять витрати на сировину, паливо,
електроенергію, транспортні послуги, заробітну плату найманих
робітників.

.

.

Всі типи витрат виробництва безпосередньо пов’язані з виробничою
функцією, яка відображає залежність між кількістю застосовуваного
ресурсу і обсягом випуску. Нехай величина заробітної плати 1 робітника
за тиждень становить 100 гривень, а ціна одиниці капіталу – 50 грн. У
таблиці 7.1 наведені розрахунки витрат фірми, яка нарощує виробництво
продукції від 0 до 120 одиниць. У колонці 4 обчислені постійні витрати –
витрати на придбання капіталу (50 грн.*10 од.). В колонці 5 обчислені
змінні витрати – на найом робочої сили. Сума витрат на капітал і працю
дає сукупні витрати виробництва (колонка 6).

ми записуємо між рядками, щоб підкреслити, що це прирости витрат. В
останніх трьох колонках обчислені середні витрати виробництва.

Таблиця 2.

Кількість робітників за тижд.

L Кількість капіталу, од./тижд.

K Сукупний продукт, од./тижд.

TP=Q Витрати на весь обсяг Граничні витрати

MC Витрати на одиницю продукції

Постійні витрати, грн.

FC Змінні витрати, грн.

VC Сукупні витрати, грн.

TC

Середні постійні, грн.

AFC Середні змінні, грн.

AVC Середні сукупні, грн.

ATC

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9 10

10

10

10

10

10

10

10

10

10 0

10

30

60

80

95

105

113

118

120 500

500

500

500

500

500

500

500

500

500 0

100

200

300

400

500

600

700

800

900 500

600

700

800

900

1000

1100

1200

1300

1400 >10

>5

>3,3

>5

>6,7

>10

>12,5

>20

>50

50

16,7

8,3

6,3

5,3

4,7

4,4

4,2

4,2 —

10

6,7

5,0

5,0

5,3

5,7

6,2

6,8

7,5 —

60

23,3

13,3

11,3

10,5

10,5

10,6

11,0

11,7

дає значення постійних витрат.

вгору), а на вищих – зростаючий (опуклість кривих донизу).

Графіки граничних та середніх витрат (рис. 7.2 б) ілюструють цей закон
більш виразно. Граничні витрати спадають приблизно до обсягу 45 одиниць,
у точці b? набувають мінімального значення, після чого стрімко
зростають. З деяким відставанням цю ж динаміку виказують середні
витрати. Дія законів зростаючої та спадної віддачі (спадних та
зростаючих витрат) обумовлює U – подібну форму кривих граничних,
середніх змінних і середніх сукупних витрат у короткостроковому періоді.

, вони не пов’язані між собою.

.

. Тобто криві сукупних витрат реагують на всі зміни, оскільки включають
всі види витрат.

2. Роль нецінової конкуренції. Олігополія та економічна ефективність.
Дослідження олігополії на прикладі автомобільної промисловості США.

Ефективною й більш сучасною формою конкурентної боротьби є нецінова
конкуренція, тобто що пропонується на ринок. Надходження на ринок
продукції більш високої якості або нової споживчої вартості утруднює
відповідні заходи з боку конкурента, поза як формування якості проходить
тривалий цикл, що починається накопиченням економічної і
науково-технічної інформації. В якості прикладу можна навести той факт,
що відома японська фірма «SONY» здійснювала розробку відеомагнітофона
одночасно по 10 конкурентних напрямах.

В наш час набули великого розвитку різноманітні маркетингові
дослідження, що мають на меті вивчення запитів споживача, його
відношення до тих чи інших товарів, поза як знання виробником подібної
інформації дозволяє йому точніше уявляти майбутніх покупців його
продукції, точніше розуміти й прогнозувати ситуацію на ринку в
результаті його дій, зменшувати ризик невдачі тощо.

Велику роль в неціновій конкуренції відіграє до- і піосляпродажне
обслуговування покупця. Передпродажне обслуговування включає задоволення
вимог споживачів по умовах поставок: скорочення, регулярність,
ритмічність поставок (наприклад, комплектуючих деталей і вузлів).
Післепродажне обслуговування передбачає створення різних сервісних
центрів з обслуговування купленої продукції, включаючи забезпечення
запасними частинами, ремонт и т.і.

У зв`язку зі зростанням впливу на громадськість засобів масової
інформації, преси реклама стала одним з найважливіших методів ведіння
конкурентної боротьби, поза як за допомогою реклами можна певним чином
формувати думку споживачів про той чи інший товар, причому як в ліпший,
так і в гірший бік.

Порівняємо поведінку олігополіста у сфері цін та обсягів виробництва з
поведінкою за умов досконалої конкуренції. На відміну від досконалої
конкуренції олігополіст виробляє у точці, в якій ціна перевищує граничні
витрати. Інакше кажучи, як і за мо-нополістичної конкуренції, за
олігополії не досягають ні роз-подільної (Р = МС), ані виробничої
ефективності (P = ATCmin).

Чиста монополія перебуває під державним контролем для зменшення її
можли-востей зловживання ринковою владою. Олігополія може створювати
видимість існу-вання кількох незалежних фірм, що конкурують між: собою,
і тому часто не підпадає під державне регулювання. Крім того, таємна
угода між олігополістами може приве-сти до такого рівня цін та обсягу
виробництва, що існують за чистої монополії.

До сказаного доцільно додати таке. По-перше, в останні роки конкуренція
з боку іноземних фірм посилила суперництво на традиційних олігопольних
ринках (цигарки, автомобілі, бензин, сталь, кольорові метали, мінеральні
добрива) та підірвала цінову поведінку за моделями «лідерство у цінах» і
«витрати плюс». По-друге, олігополії з метою перешкоджання входженню у
галузь можуть свідомо підтримувати ціни нижче рівня, що максимізує
прибутки у короткостроковому періоді.

З’ясуємо проблему «ефективність — олігополія «у довгостроковому
періоді. По-перше, конкуренція забезпечує стимули для розвитку НТП. Адже
для от-римання прибутків у короткостроковому періоді та виживання у
довгостроковому фірми мусять безперервно поліпшувати свої продукти і
знижувати за допомогою нововведень виробничі витрати.

По-друге, в олігополії можуть існувати стимули до стримування інновацій
та гальмування НТП. Великі фірми прагнуть максимізувати свої прибутки
завдяки повному використанню наявних виробничих капіталів. Між тим
розробка і впро-вадження нового продукту приведуть до морального
старіння основного капіталу, за допомогою якого виробляли попередній
продукт.

По-третє, сучасна науково-дослідна діяльність з розробок нових продуктів
є неймовірно дорогою. Через те тільки найзначніші олігопольні структури
можуть фінансувати великі програми у сфері НДДКР. Для прискорення
технічного про-гресу потрібні багаті олігопольні фірми

По-четверте, існування бар’єрів для входження у галузь дає
олігополістові пев-ну гарантію того, що він зможе отримати винагороду у
вигляді прибутку від своїх зусиль довкола інновацій. Якщо цей погляд є
правильним, то в довгостроковому періоді олігополії можуть сприяти
зниженню витрат виробництва, цін і збільшен-ню обсягів виробництва та
зайнятості.

У США олігополію найчастіше утворюють чотири провідні фірми галузі, які
продають на ринку до 60% всієї продукції. При цьому монополізація
виробництва може досягати іще більших масштабів. Прикладом може бути
автомобільна промисловість США, де три гіганти — «Дженерал моторс»,
«Форд» і «Крайслер» — виробляють більше 90% всієї продукції. Обсяг
продажу першої з них перебільшує другу. Протягом останніх років “General
motors” тіснить свого суперника, збільшуючи випуск автомобілів швидше,
ніж “Форд мотор”.

Для автомобільної промисловості США настали сумні часи. У жовтні 2005
так звана детройтська трійка — General Motors, Ford і Chrysler — вперше
утримувала найменшу частку продажів на американському автомобільному
ринку. Тому компанія General Motors (GM) оголосила про скорочення 30
тис. робочих місць і закриття 12 заводів на території США

В 2005 році втрати компанії сягнули майже 4 млрд. дол. Сьогодні
автогігант щосили намагається уникнути банкрутства. А експерти знову не
приховують, що протягом двох років такий бренд, як General Motors, може
зникнути взагалі (можливість такого розвитку подій — 40—50%). Якщо
банкрутство справді станеться, воно буде важким психологічним ударом для
США.

Перші проблеми з’явилися ще в жовтні 2004-го. Вже тоді менеджмент GM
почав вживати якихось «передпожежних» заходів під назвою «план
реструктуризації». Який складався в основному зі скорочень персоналу в
збиткових європейських підрозділах, виробниках таких марок автомобілів,
як Opel і Saab (у Німеччині) плюс англійський Vauxhall. У концерні
розраховували, що скорочення 12 тис. робочих місць у Європі призведе до
зменшення витрат на 500 млн. євро.

Реструктуризація планувалася на 2005 рік. Однак перший квартал 2005-го
показав, що негативні процеси зупинити не вдасться. Реальні втрати GM
перевищили навіть найпесимістичніші прогнози і, досягнувши 1,2 млрд.
дол., стали найбільшими з 1992 року.

І причина була аж ніяк не в європейських філіях. Співвітчизники GM,
американці, перестали купувати продукцію своїх автомобілебудівників.
Продажі в США вже в перші місяці 2005-го впали: у General Motors — майже
на 13, у Ford — на 3%. З американських виробників лише Chrysler
(американський підрозділ німецької компанії DaimlerChrysler) утримав
зростання продажів на рівні 8%. Стало очевидно, що американський
автомобіль програв конкурентну боротьбу азіатському. Порівняно з першим
кварталом 2004 року продажі Toyota у США зросли на 11, Nissan — на 10%.
І навіть не такий великий японський виробник, як Suzuki, збільшив
продажі на 17%. А корейська компанія Hyundai реалізувала своїх машин на
19% більше, ніж роком раніше.

Детройтська трійка» американських автомобілебудівників, на частку якої
сьогодні припадає всього 53% американського ринку (а 1989-го — усі 80%),
поки може тільки із заздрістю спостерігати за успіхами конкурентів.
Toyota, наприклад, із 2002 року стійко обганяє за продажами і Ford, і
Chrysler за рахунок випуску автомобілів гарної якості за доступну ціну,
що подобаються американцям. Крім того, Toyota не тільки нарощує обсяги
продажів у США, а й планує побудувати заводи зі складання автомобілів у
Сан-Антоніо (Техас) і в Канаді.

Використана література

Базилевич В., Филюк Г. Роздержавлення природних монопольних структур в
Україні // Економіка України. — 2002. — №3. — С. 35-42.

Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань:
Навч.посіб. — К.: Вища шк., 1998. — 544 с.

Економічна теорія: макро- і мікроекономіка: Навч. посібник / За ред.
Ватаманюка З., Панчишина С. — К.: Видавничий дім “Альтернативи”, 2001. —
606 с.

Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник. У 2 ч. / С.Будаговська,
О.Кілієвич, І.Луніна та ін.; За ред. С.Будаговської. — К.: Основи, 1998.
— 517 с.

Нуреев Р.М. Курс микроэкономики: Учебник. — М.: Издательство НОРМА,
2001. — 572 с.

Основи економічної теорії: Підручник / Крупка М.І., Островерх П.І.,
Реверчук С.К. — К.: Атіка, 2001. — 344 с.

Полуянов В. Монополізованість промисловості України і тенденції
формування ринкових суб’єктів господарювання // Економіка України. —
2001. — №9. — С. 36-42.

Филюк Г. Олігополія: теоретичний аспект // Вісник КДТЕУ. — 2000. — №4. —
С. 34-43.

Фролов П. Деформації в промисловості України та шляхи їх усунення //
Економіка України. — 2001. — №10. — С. 88-90.

Рис. 8. Криві короткострокових витрат

Рис.9. Взаємозв’язок між кривими продуктивності і витрат

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *