Шпаргалка

Мікроекономіка.

Шпаргалка

TOC \o «1-3» \h \z HYPERLINK \l «_Toc106435440» 2. Попит. Закон
попиту. PAGEREF _Toc106435440 \h 2

HYPERLINK \l «_Toc106435441» 3. Поняття “пропозиція”: індивідуальна і
ринкова пропозиція; закон пропозиції і обгрунтування його дії. PAGEREF
_Toc106435441 \h 3

HYPERLINK \l «_Toc106435442» 4. Ринкова рівновага PAGEREF
_Toc106435442 \h 4

HYPERLINK \l «_Toc106435443» 5. Еластичність попиту на ринку,
критерії, що на неї впливають. PAGEREF _Toc106435443 \h 5

HYPERLINK \l «_Toc106435444» 6. Закон спадної граничної корисності.
PAGEREF _Toc106435444 \h 7

HYPERLINK \l «_Toc106435445» 7. Крива байдужості (КБ) та бюджетна
лінія, їх порівняння при визначенні максимізації корисності PAGEREF
_Toc106435445 \h 8

HYPERLINK \l «_Toc106435446» 8. Закон спадної віддачі факторів
виробництва. PAGEREF _Toc106435446 \h 9

HYPERLINK \l «_Toc106435447» 9.Альтернативні витрати виробництва.
Граничні середні витрати. PAGEREF _Toc106435447 \h 10

HYPERLINK \l «_Toc106435448» 10. Позитивний і негативний ефекти
зростання масштабів в-ва. PAGEREF _Toc106435448 \h 11

HYPERLINK \l «_Toc106435449» 11. Основне правило максимізації
прибутку PAGEREF _Toc106435449 \h 12

HYPERLINK \l «_Toc106435450» 12. Ізокоста.Вибір факторів
виробництва. PAGEREF _Toc106435450 \h 13

HYPERLINK \l «_Toc106435451» 15. Диверсифікація цін PAGEREF
_Toc106435451 \h 14

HYPERLINK \l «_Toc106435452» 16. Монополістична конкуренція (МК).
Визначення оптимального обсягу вир-ва та цінова політика. PAGEREF
_Toc106435452 \h 15

HYPERLINK \l «_Toc106435453» 17. Різноманітність форм поведінки
олігопольної фірми PAGEREF _Toc106435453 \h 16

HYPERLINK \l «_Toc106435454» 19. Ризик PAGEREF _Toc106435454 \h 17

HYPERLINK \l «_Toc106435455» 20. Ринок ф’ючерсів PAGEREF
_Toc106435455 \h 18

HYPERLINK \l «_Toc106435456» 21. Ринок факторів вир-ва: загально
хар-ка PAGEREF _Toc106435456 \h 19

HYPERLINK \l «_Toc106435457» 24. Праця як фактор виробництва: попит і
пропозиція. PAGEREF _Toc106435457 \h 20

HYPERLINK \l «_Toc106435458» 25. Капітал як фактор виробництва
довготривалого користування. Поняття позичкового процента. Визначення
ставки позичкового процента за умов досконалої конкуренції. PAGEREF
_Toc106435458 \h 21

HYPERLINK \l «_Toc106435459» 26. Лізинговий капітал PAGEREF
_Toc106435459 \h 22

HYPERLINK \l «_Toc106435460» 27. Визначення ціни капітальних активів.
PAGEREF _Toc106435460 \h 23

HYPERLINK \l «_Toc106435461» 29. Дисконтування та інвестиційні
рішення PAGEREF _Toc106435461 \h 24

HYPERLINK \l «_Toc106435462» 30. Ринок природних ресурсів. Рента.
Ціна землі. PAGEREF _Toc106435462 \h 25

2. Попит. Закон попиту.

Загальне уявлення про попит – бажання і фінансова можливість придбати
те чи інше матеріальне чи нематеріальне благо (платоспроможний попит).

Попит на певний товар хар-зує зміни в поведінці споживача у відповідь на
зміну цінових і нецінових факторів.

До нецінових факторів (детермінанти) , що хар-ть середовище, в якому
формується попит, відносять:

ціни товарів-замінників

ціни доповнюючих товарів

доход споживачів

уподобання споживача

очікування споживача щодо змін цін на ринку

природні умови споживання

Внаслідок впливу цих факторів змінюється попит в цілому (або умови
попиту).

Попит окремого споживача називається індивідуальним попитом. Існуюче
співвідношення між ринковою ціною і попитом на товар відображається
кривою попиту:

На схемі Q – обсяг попит, Р – ціна, D — крива попиту.

Закон попиту стверджує, що по мірі того, як ціна на товар підвищується,
кількість товару, на який пред’явлено попит, зменшується, і навпаки
(при інших незмінних умовах). Ця умова має принципове значення, оскільки
вона визначає незмінність всіх інших факторів, що впливають на попит.

Закон попиту хар-зує залежність попиту від ціни при інших незмінних
умовах : чим вища ціна на товар, тим менший на нього попит і навпаки,
тобто на ринку існує обернена залежність між ціною товару і обсягом
попиту на цей товар і навпаки.

Якщо змінюються нецінові фактори, то крива попиту зміщується
вправо-вліво, а якщо змінюється ціна, то йде переміщення по самій кривій
попиту (P1Q1 в P2Q2). Крива попиту має від’ємний нахил, а отже чим нижча
ціна на товар, тим більша його кількість може бути куплена.

Ринковий попит хар-зує сукупність обсягів товару, на який є попит при
умові, що ціна задовольняє всіх покупців.

Крива ринкового попиту визначається сумою індивідуальних попитів при
кожній ціні і складається з кривих індивідуального попиту.

3. Поняття “пропозиція”: індивідуальна і ринкова пропозиція; закон
пропозиції і обгрунтування його дії.

Пропозиція (S)— це кількість товару, яку виробник бажає та може
запропонувати на продаж в деякий проміжок часу за певних умов.
Індивідуальна S — кількість товару, що може запропонувати окрема фірма.
Ринкова S — всі виробники товару на ринку. Обсяг пропозиції — це
кількість товару, яку виробник пропонує на продаж за кожним рівнем ціни
в одиницю часу за певних умов. На S впливають цінові та нецінові фактори
— ціна товару, ціна альтернативних товарів, ціни на ресурси, технологія
виробництва, податки і дотації, інші. Закон пропозиції стверджує, що чим
вища ціна товару, за інших однакових умов, тим більше стимулюється
виробництво і продаж саме цього товару. Ціна для виробників є не
витратами (як для покупців), а доходом. Тому продавець намагається
виробляти товари з більш високою ціною. Залежність між високими цінами
та збільшенням пропозиції є такою: за високих цін на продаж пропонується
більша кількість даного товару, ніж за низьких цін. Крива пропозиції —
це графічна залежність обсягу пропозиції від ціни. На відміну від кривої
попиту, ця крива при зростанні ціни товару має не від(ємну, а позитивну
залежність між ціною та кількістю товару, що пропонується.

4. Ринкова рівновага

Наміри споживачів і виробників товару з приводу його кількості за кожним
варіантом цін можуть не збігатися. Якщо ж наміри збігаються, то ринкові
суб’єкти не зацікавлені змінювати їх. Ринкова рівновага — це ситуація,
коли наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються, так, що
при певній ціні товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Ринкова
рівновага — встановлення на ринку в результаті взаємодії виробників та
споживачів таких цін на товари та послуги, що не залишають залишку у
продавців та не створюють нестачу у покупців. В основі ринкової
рівноваги лежить рівноважна ціна, при якій кількість товару,
запропонованого на ринку, дорівнює кількості товару, на який існує
попит.

Ціна Ц р є рівноважною ціною. Кількість товару К р, що реалізується на
ринку за рівноважною ціною, називається рівноважною кількістю товару. Як
бачимо з графіка встановлення ціни, що перевищує рівноважну (Ц1>Ц р)
призводить до появи надлишку товару, а ціни, яка нижча за рівноважну
(Ц2<Ц р) — до дефіциту. Будь-який відхід від ціни рівноваги приводить в дію ринковий механізм, який повертає ринок у рівноважний стан. 5. Еластичність попиту на ринку, критерії, що на неї впливають. Еластичність – це чутливість однієї економічної змінної до зміни іншої економічної, її здатність реагувати на цю зміну. Цінова еластичність попиту показує наскільки змінюється обсяг попиту залежно від зміни ціни. Еластичність попиту (E ol) – величина безрозмірна і не залежить від одиниць вимір. E ol = Qd-зміна попиту X-зміна фактора Еластичність попиту – це ступінь зміни попиту на певну продукцію під впливом зміни ціни на неї. Еластичність попиту по ціні: це відношення % зміни запитуваної к-ті благ до % зміни цього блага. Eolp= Qp x P Edp = Q x (Po+P1) p Q p (Q0+Q1) Попит -еластичний , коли Eolp>1 і при зниженні ціни (р) змінюється і
виручна (TR; TR= P x Q)

На еласт. попиту впливає часовий фактор .

Еласт. попиту по доходу:Eol= Qx . Ro+R1

Qox . Qox + Q1x

Попит –це потреба у певному товарі що забезпечена грошима. Розмір попиту
визначається кількістю товарів, яка може бути реалізована на ринку за
існуючими цінами, ступінь зміни попиту на певну продукцію під впливом
ціни на неї характеризує стабільність попиту (Е) нееластичним вважається
попит

Зміна обсягу якого виражена у відсотках перевищує відсотковий вираз
зниження цін тобто коли Е>1якщо показники зменшення ціни і збільшення
попиту дорівнюють одне одному то еластичність попиту наз. одиничною.у
випадку коли обсяг зменшення ціни перевмщує показник приросту попиту то
останній є нееластичним (Е<1)Розрізняють точкову і дугову еластичність. Точкова еластичність або еластичність у точці характеризує відносну зміну обсягу попиту від нескінченно малої зміни ціни.Еластич. попиту залежить від наявності товарів-замінників. Чим їх більше тим еластичніий попит на даний товарі від різноманітності можливостей використання даного товару, від насиченості потреб. Існує поняття перехресної еластичності попиту. Це коли зиінюється попит на один товар від зміни ціни іншого. Еластичність попиту за доходом характеризує відносну зміну попиту на будь який товар внаслідок зміни доходу споживача. При визначенні рівня еластичності попиту практичне значення мають не абсолютні величини а відносні. Тому: ЕDP=(?Q/Q)/(?P/P) = відсоткова зміна Q / відсоткова зміна Р де: ЕDP – цнова еластичність попиту; ?Q – зміна обсягу попиту; ?Р – зміна ціни. Якщо зміна ціни на 1% викликає зміну обсягу попиту бульшу, ніж 1% - маємо еластичний попит. Якщо зміна в ціні на 1% приводить до зміни в обсязі попиту меншої, ніж 1% - маємо нееластичний попит. Попит еластичний, коли ЕDP>1 (це означає, що попит зростає (або падає)
швидше, ніж ціна)графік1

Попит нееластичний, коли ЕDP<1 (це означає, що попит зростає (чи падає) повільніше ніж змінюється ціна графік2). Попит одинично еластичний, коли ЕDP=1 (це означає, що попит зростає (або падає відповідно до зміни ціни графік 3 Якщо зміна ціни не викликає ніякої зміни попиту (тобто ЕDP=0), тоді ми маємо досконало нееластичний попит. Якщо ж нескінченно мала зміна ціни викликає нескінченне розширення попиту (тобто ЕDP= нескінченність), тоді ми маємо досконало еластичний попит. Фактори цінової еластичності попиту. важливість товару для споживача (на предмети розкошу – еластичний, на предмети першої необхідності – нееластичний) рівень замінюваності товару (чим більше товарів замінників, тим еластичніший попит на даний товар). Питома вага товару в доході споживача (чим вона більша в бюджеті споживача, тим більша буде еластичність попиту на товар Фактор часу (попит на товар більш еластичний у довгостроковому періоді). Цінова еластичність впливає на обсяг загальної виручки від продажу даної кількості товару. Якщо попит нееластичний, загальна виручка продавця змінюється у тому напрямку, що і ціна товару. Якщо попит еластичний, зміни загальної виручки продавця і ціни товару мають протилежну спрямованість. Якщо попит характеризується як одинично еластичний, тоді загальна виручка залишається такою ж, як була до зміни ціни товару. Щоб не виміряти еластичність в одній з крайніх точок цінового інтервалу, еластичність визначається в центральній точці цього інтервалу. Формула центральної точки цінової еластичності попиту: ЕDP= ?Q : ?Р (Q1+Q2)/2 (Р1+Р2)/2 6. Закон спадної граничної корисності. Корисність відображає величину задоволення , що його отримує споживач використаний товар. Додаткове задоволення на отримане від споживання додаткової одиниці товару називається Граничною корисністю Закон спадної граничної корисності говорить , що зі збільшенням споживання певного товару граничн. корисності від останньої спожитої одиниці має тенденцію до зменшення. Економісти припускають , що споживачі розподіляють їх обмежені доходи таким чином , щоб отримати найбільш задоволення (корисність). Щоб максимізувати корисність споживач має зрівняти граничну корисність від кожного останнього $ , витраченого на кожен товар. Тільки тоді споживач отримає найбільш задоволення від обмеженого грошового доходу , коли гранична корисність на $ є однаковою для хліба , для масла і для всіх інших товарів. 7. Крива байдужості (КБ) та бюджетна лінія, їх порівняння при визначенні максимізації корисності КБ відображає точки однаково бажаного споживання. Коли споживач має сталий дохід, який повністю витрачає на два товари за сталими ринковими цінами, то він буде переміщуватися по прямій, яку називають бюджетною прямою або бюджетним обмеженням. Нахил цієї прямої буде залежати від відношення ринкових цін на два ці товари, а наскільки далеко вона лежатиме від початку координат, залежатиме від рівня його доходу. Споживач переміщується по бюджетній лінії, доки не досягне найвищої КБ У цій точці бюджетна пряма буде торкатися, але не перетинати КБ. Отже, рівновага досягатиметься у точці дотику, де нахил бюджетної лінії (співвідношення цін) дорівнює нахилу КБ (відношенню зміни або відносному коефіцієнту граничних корисностей двох товарів) Це є додатковим доказом того, що в стані рівноваги граничні корисності пропорційні цінам. Зменшення доходу спричиняє паралельне переміщення бюджетної прямої вліво вниз до початку координат. Внаслідок зміни ціни або доходу споживач досягне певної нової дотичної точки найвищого задоволення потреб. У кожній точці дотику гранична корисність є однаковою при будь-якому із способів його використання. Порівнюючи стару і нову рівноважну точки, ми розпізнаємо звичайну криву попиту, нахилену донизу 8. Закон спадної віддачі факторів виробництва. Якщо один фактор постійний, то сукупний продукт зростає разом іззбільшенням змінного фактора праця до певної межі. Це явище отримало назву закону спадної віддачі. У міру збільшення використаняя змінного фактору за фіксованого рівня іншого фактору з певного моменту додаткові величини продукції (гран прод) починають зменшкватись. Цей закон діє тільки у короткостроковому періоді. 9.Альтернативні витрати виробництва. Граничні середні витрати. Альтернативні витрати використання ресурсів –це вартість використовуваних ресурсів у кращому з альтернативних варіантів їх застосування. Втрачена можливість найкращого альтернативного використання ресурсів і визначає витрати втрачених можливостей в-ва товару. Альтернативні витрати можна оцінити: -з точки зору втраченої можливості альтернативного отримання певного фізичного продукту; -з точки зору втраченої вартості цього реального продукту. Дл підприємства важливі не тільки загальні розміри витрат, а й показники, що характеризують їх рівень у розрахунку на одиницю продукції, або середні витрати. Середні витрати –це частка від ділення загальних витрат на обсяг випуску. Середні витрати=AFC+AVC,де AFC –середні постійні витрати.ю AVC –середні змінні витрати. Важливою категорією витрат є граничні витрати. Вони виступають як витрати на виробництво додаткової одиниці продукції. Граничні витрати вимірюються як похідна загальних або змінних витрат по обсягу випуску. Ще є прямі витрати (оплата тих ресурсів, які фірма залучає ззовні), непрямі (затрати власних ресурсів), постійні (не залежать від обсягу в-ва), змінні. 10. Позитивний і негативний ефекти зростання масштабів в-ва. Питання про найбільш ефективний спосіб в-ва (найменша собівартість ) пов’язана з оптимальним розміром підприємств у кожній галузі. Позитивний ефект масштабів в-ва заключається в тому, що в довгостроковому періоді середні витрати зменшуються по мірі зростання обсягу випуску продукції.Втрати від масштабів в-ва означають зниження ефективності в-ва при досягненні його певного масштабу. Зв’язок між середніми витратами і обсягом випуску продукції. В короткостроковому періоді фірма оперує змінними витратами. Рішення, що приймаються , спрямовані на зміну об’єму випуску. При прийнятті рішень слід пам’ятати, що в короткостроковому періоді об’єм випуску продукції не може залежати від змін у виробничих потужностях і розмірах підприємства. Якщо це розглядати в довгостроковому періоді, то на перше місце висувається питання про масштаби виробничої діяльності. По мірі росту розмірів підприємства і переходу до масового в-ва, збільшуються можливості більш раціональної організації –спеціалізація, застосування нового обладнання.ю можливості випуску супутніх товарів-і як результат, змінення витрат на одиницю продукції. Має місце економія на масштабах –ситуація, при якій в довгостроковому періоді середні витрати зменшуються по мірі росту об’єму випуску. Така тенденція має певну межу, по досягненню якої ефективність починає падати, а витрати-зростати. Ця ситуація називається втратами без масштабів, тобто зниження якості обслуговцвання, послаблення контролю та ін. 11. Основне правило максимізації прибутку Щоб знайти обсяг вир-ва з найбільшою віддачею, потрібно обрати найбільш ефективне підприємство. Ізокванта - крива, на якій розташовані всі поєднання факторів в-ва, які використовуються для однакового випуску продукції. Вибір найоптимальнішого поєднання факторів вир-ва здійснюється шляхом співставлення ізокванти з ізокостою. Ізокоста – всі можливі поєднання праці і капіталу, які мають одну вартість. Найефективнішою буде така стр-ра вир-ва, при якій ізокванта дотикається до ізокости. Динаміка прибутку залежить від граничного доходу (MR) - доходу, який приносить кожна додаткова одиниця продукції, і граничних витрат (MC) – додаткових витрат на випуск кожної додаткової одиниці продукції. Правило максимізації прибутку полягає в такій умові: MR=MC. Фірма збільшуватиме випуск продукції до того моменту, поки додаткові витрати на вир-во додаткової одиниці продукції не зрівняються з граничним доходом від її продажу. Граничний прибуток, який отримає фірма від реалізації кожної додаткової одиниці продукції, виглядає так: МП=MR-MC. Максимум загального прибутку досягається, коли МП-MC=0, тобто МП= MC. Середній прибуток – відношення загального прибутку до граничного. 12. Ізокоста.Вибір факторів виробництва. Ізокоста – лінія, яка відображає зв”язок витрат праці і капіталу, за умови, що сукупні витрати рівні. Чим далі ізокоста від початку координат, тим більший обсяг ресурсів використовується. Фірма обирає варіант такої комбінації факторів виробництва, щоб виконувалась умова МРг/МРк=Рг/Рк або МРг/Рг=МРк/Рк Де МРг, МПк –граничний продукт змінного ресурсу, Р –грошова одиниця витрат. Це означає, що виробництво заданого обсягу продукції з мінімальними витратами вимагає, щоб одночасно використовувані ресурси мали однакову величину МР на Р. Іншими словами, можна говорити, що виробник досягає максимально можливого випуску обсягу продукції заданих витрат Зробимо припущення, що в процесі виробництва беруть участь тільки 2 змінних фактора: праця (L) і капітал (K), і вони мають відповідну ціну (Pl) i (Pk). Ізокоста – лінія, що характеризує комбінації витрат змінних факторів при фіксованих витратах виробництва. Скорочення витрат одного фактора приводить до можливості використання певної кількості (відповідного до ціни) іншого. Можливе збільшення використання капіталу за рахунок зменшення праці дорівнює Pl/Pk. Властивості ізокости: кут нахилу ізокости залежить від цін факторів виробництва; всі точки ізокости відповідають однаковим сукупним витратам факторів виробництва. Чим дальше від початку координат розташована ізокоста, тим більший обсяг ресурсів використовується. Вплив цін на зрушення і нахил ізокости. Нахил ізокости дорівнює - (K/(L, або Pl/Pk. 15. Диверсифікація цін Диверсифікація-несприятливі для одної фірми події компенсуються спиятливими для іншої. Диверсифікація цін- принцип ціноутворення,коли той самий товар (послуга)продається різним категоріям покупців за різними цінами.Д.ц. використовується для збільшення прибутку.Три види д.ц. :1-абсолютна д.ц. кожному споживачу індивідуальна ціна);2-(встановлення рівня ціни в залежності від обсягу продажу);3-(застосовують на сегментованих ринках)-коли виділяється кілька окремих груп споживачів та кожній групі пропонується своя ціна. 16. Монополістична конкуренція (МК). Визначення оптимального обсягу вир-ва та цінова політика. МК хар-зує таку ринкову модель, за якої існує кілька десятків (до 100) фірм, які пропонують подібну, але не ідентичну продукцію. Основні хар-ки: Досить велика к-ть учасників ринку, отже обмежений контроль над ринковою ціною, неможливість таємної змови, кожна фірма формує свою політику незалежно від дій конкурентів Диференціація продукту: За якістю (комп’ютери – різна потужність та навороченість харду та різний софт) За формою послуг (ввічливість та послужливість працівників магазину, гарантійне обслуговування, наявність кредиту) Розміщення чи доступність товару Зовнішні відмінності (упаковка, реклама, торгові марки) Нецінова конкуренція Легкий вступ в галузь при наявності незначних фінансових бар’єрів, пов’язаних з необхідністю отримати продукт, що відрізняється від продукту конкурента, необхідністю реклами МК зустрічається досить часто. Крива попиту, з якою працює фірма в МК, є еластичною, (набагато еластичнішою, ніж при монополії, бо є конкуренти з товарами-замінниками), але не є повністю еластичною, бо товари не ідентичні, а тільки подібні і менше конкурентів ніж за чистої конкуренції. Еластичність кривої попиту фірми залежить від к-ті конкурентів та ступеню диференційованості товарів. Чим більше конкурентів і чим менше диференційованість, тим більше еластичність. В короткостроковому періоді фірма обирає стратегію максимізації прибутку або мінімізації збитків. В кожному з цих випадків оптимальний обсяг вир-ва буде досягатися при MR=MC. При АТС1 фірма обирає стратегію максимізації прибутку. При АТС2 – стратегію мінімізації збитків. 17. Різноманітність форм поведінки олігопольної фірми ознаки: 1.На ринку діє невелика кіл-ть п-ств 2.Окреме п-во може пропонувати диференційовану або однорідну продукцію. 3. П-ва мають неоднакову ринкову владу 4.Вступ до галузі ускладнений через різні бар”єри 5.Може мати місце нецінова конкуренція. Моделі поведінки фірм при олігополії різноманітні і виходять з різних підходів шодо сценаріїв стратегічної поведінки фірми – способів конкурентної боротьби і взаємодії із суперниками в умовах прагнення до максимізації прибутку.Об”єктивно існуюча взаємозалежність олігополістів визначально впливає на еволюцію внутрішньогалузевої організації. Кожна фірма прагне вибирати таку стратегію,щоб збільшити свою частку на ринку і прибуток.За різного рівня витрат цінова конкуренція учасників ринку може привести до порушення ек. Безпеки частини з них та до перетворення оліг.ринку на монополістичний. Тому олігополісти повинні вирішувати ,чи варто їм агресивно конкурувати або ж “співпрацювати”та конкурувати більш пасивно,співіснуючи зі своїм конкурентом,задовольняючись своєю часткою та домовляючись щодо спільних дій.Тобто олігополія створює сприятлеві передумови для організації данного ринку за змовою (наприклад,утворення картелів,що дає змогу спільно максиимізувати прибуток обмеженням обсягів випуску і фіксацією цін). 19. Ризик Загальний ризик – сума всіх видів ризиків, пов’язаних зі здійсненням будь-яких інвестицій. Види ризиків: короткостроковий, довгостроковий, допустимий, критичний, катастрофічний, систематичний, несистематичний. По відношенню до ризиків і поєднання “ризик+дохідність” існують такі групи інвесторів: консерватори – основне – це надійність вкладень, зведення ризику до мінімуму помірковано-агресивні – схильні до ризику, хоча намагаються забезпечити захист інвестицій, їх високу дохідність агресивні – прагнуть до високої доходності і перспектив зростання курсу акцій досвідчені – можуть спрогнозувати кон’юнктуру фондового ринку гравці – вишукані інвестори, які одержують максимум прибутку, навіть жертвуючи капіталом. Поряд з страхуванням знизити рівень ризику дозволяють також ринки капіталу. Зниження ризику відбувається шляхом диверсифікації капіталу. Диверсифікація капіталу передбачає зниження різниці шляхом придбання різних видів капіталу вартості з різною мірою ризику. Диверсифікація пов”язана з тим, що в реальній дійсності завжди є більш ризикований і менш ризикований сфери вкладання капіталу. Фінансовий портфель інвестора – це сукупність реальних фінансових активів в яких інвестор володіє своїм капіталом (банківські вкладення, золото, казначейські білети) Питома вага портфеля інвестора, яка поміщається в ризиковий актив, буде настільки вища: 1)наскільки доход ризикового активу перевищує середній доход подільного активу; 2) чим нижчу міру ризику має ризиковий актив; 3) чим менше негативне відношення до ризику відчуває інвестор. Диверсифікація портфеля інвестора – це така стратегія, яка полягає у скорочені ризику шляхом складання разом ризику декількох активів, доходи яких не залежать один від одного. Різні активи в одній і тій же ситуації можуть реагувати по різному. Значення віддачі активів називається корельованими, якщо вони спільно змішаються. Ця кореляція буває 2 типів: - позитивного – доходи від двох активів змінюються в одному напрямку; - негативною – в протилежних Позитивно-скорельовані активи не знижують ризик фінансового портфеля інвесторів, а лише негативно скорельований. 20. Ринок ф’ючерсів Ф”ючерсний ринок – ринок на якому заключаються контракти на поставку товару у майбутньому на точно визначене ну дату і по ціні, по якій сьогодні досягнута домовленість. Доцільність функціонування “Ф.р.” в тому, що зменшується ризик, який походить від ціни. Ті хто виробляють, поставляють товари, заключають контракти на поставку товару в майбутньому називають хедерами На “Ф.р.” фігурують облікові ціни (номінальна ціна, яка діє в кожній даний момент) та розрахункова ціна – ціна по якій буде реалізований товар через певний момент часу. За такою ціною товар продається спекулянту. Спекулянт – це особи, яка орієнтується на отримання прибутку за рахунок купівлі певного товару і його наступного перепродажу. Коли спекулянт заключає контракт на поставку товарів у майбутньому, то вважається, що він знаходиться у відкритій позиції. Коли контракти заключаються не лише на закупівлю, а й продаж, то ця ситуація називається закритою позицією. Прибуток, який отримує спекулянт повинен бути таким щоб забезпечити залучення достатньої кількості спекулянтів на “Ф.р.” На “Ф.р.” продаються і купуються товари, що мають однакову якість або певного складу (чай, кофе, кукурудза, золото). 21. Ринок факторів вир-ва: загально хар-ка Фактори вир-ва- це блага, які потрібно придбати фірмі для забезпечення випуску ін. благ-готової продукції. Основні фактори: праця; капітал; матеріали; земля. Ціною факторів може бути %, з/п, рента, прибуток. Ринки ф-ів вир-ва – це специфічні ринки, де збоку попиту виступають фірми, які споживають Ф.В., а збоку пропозиції – власники факторів. На ринку Ф.В. визначаються ціни та обсяги використання факторів. Ринок Ф.В. є вторинним по відношенню до ринку гот. пр-ції , тому що стан перших (ціни, обсяг ф.) визначаються станом 2-ох (обсягами продукції). Попит на Ф.В. визначається попитом споживачів на ринках ГП , тому попит на ФВ. є вторинним (похідним) попитом. Попит на Ф.В. визначається: а) продуктом, який створюється даним вир. ресурсом; б) доходом вир. рес.; в) затратами на одиницю даного ресурсу. Граничний факторний продукт – це зміна в кількості випуску продукції, викликана використанням кожної додаткової одиниці, якого-небудь фактора вир-ва, при умові, що всі інші фактори залишаються незмінними. 24. Праця як фактор виробництва: попит і пропозиція. З усіх економічних ресурсів, використовуваних у вир-ві товарів та послуг, найважливішим є праця. Це обумовлено такими обставинами: Суб’єктом ринку праці є практично кожен працездатний член суспільства Винагорода (з/п) є основною складовою доходу переважної більшості сімей будь-якої країни Проблеми зайнятості, безробіття, рівня з/п стаюь об’єктом політ та екон боротьби, держ політики. Праця є своєрідним товаром, оскільки фактично продається не найманий працівник, а його час, обсяг якого знаходиться в природних межах: 24 години за добу. Враховуючи той факт, що частина цього часу має бути витрачена людиною для відпочинку, тобто відновлення здатності його до праці, робочий час дорівнює 24 – вільний час або дозвілля. Вибір між працею і дозвіллям окремого працівника досліджується за допомогою інструментарію теорії поведінки споживача (або ж працівника). При визначенні обсягу Пр праці індивід веде себе так само, як і при визначенні По на блага, тобто він прагне максимізувати свою функцію корисності. Вільний від роботи час індивід розглядає в якості блага тому, що він необхідний для споживання всіх інших благ, оскільки загальний час обмежений, то кожна година праці скорочує вільний час, а значить і благоустрій суб’єкта. Щоб наглядно представити дію вільного часу на благоустрій індивіда можна побудувати карту байдужості в просторі двох благ: вільного часу (F) і грошей (М), які представляють всі інші блага. Вона характеризує перевагу суб’єкта відносно різних комбінацій вільного часу і грошей. Випуклість кривих байдужості до початку координат вказує на те, що для збережння благоустрою індивіда на незмінному рівні скорочення кожної додаткової години вільного часу повинно компенсуватися збільшенням суми грошей. Чим далі крива байдужості знаходиться від початку координат тим більш високий рівень благоустрою вона представляє. Якщо дано ціну праці то можна визначити скільки праці продасть індивід. Денний заробіток індивіда визначається по формулі: W= (24-F)rн, де rн – ставка годинної з/п. Підвищення ціни праці спонукає індивіда збільшувати Пр праці за рахунок скорочення вільного часу. За зміни з/п на вибір працівника впливає як ефект доходу так і ефект заміщення. З підвищенням з/п робота стає привабливішою, тобто відмова від кожного часу дозвілля супроводжується збільшенням доходу. Ефект заміщення має той самий напрям зміни що й робочий час і з/п. Разом з тим зростання доходу підвищує цінність дозвілля як повноціного блага. Підвищення з/п викликає ефект доходу, який примушує людину віддавати більше часу дозвіллю. Ефект заміни: з ростом ставки з/п Пр праці збільшується, а зменшення ціни праці зменшує її Пр. Ефект доходу при підвищенні ставки з/п виражається в зменшенні Пр праці. 25. Капітал як фактор виробництва довготривалого користування. Поняття позичкового процента. Визначення ставки позичкового процента за умов досконалої конкуренції. Капітал є ресурсом тривалого користування, що створюється з метою вир-ва більшої кількості товарів і послуг. Сутнісна риса капітального блага полягає в тому що воно є водночас і фактором вир-ва, і продуктом. Коли йдеться про капітал як про об’єкт купівлі-продажу на ринку ресурсів то мається на увазі не весь запас кап благ, наявний в економіці, а потік нового капіталу, що з’являється в даний період у вир-ві. Підпр-ва пред’являють По не просто на якісь матеріальні кап блага, а на тимчасово вільні грошові засоби, які можна витрачати на зазначені блага і повернути, віддавши частину прибутку від їх використання в майбутньому. Таким чином, якщо мова йде про ринок капіталу та мається на увазі ринок грошового капіталу. На ньому об’єкт купівлі-продажу переходить з рук в руки тимчасово, а тому всі економічні форми угод тісно переплетені з системою прав власності і дуже різноманітні. Грошові засоби акумулюються шляхом заощаджень або утримання від поточного споживання. Домашні господарства спрямовують кошти на кап блага шляхом заощадження грошей у вигляді різних фін активів. Власники фін активів чи заощаджень сподіваються отримати деякий дохід. Його рівень характеризує процентна ставка. Розрізняють номінальну та реальну проц ставки. Номін ставка показує, на яку величину сума, що її позичалльник повертає кредитору, перевищує величину отриманого кредиту. Реальна ставка виражається в грошових одиницях постійної споживчої спроможності і визначається як номінальна ставка, скоригована на рівень інфляції. За умов досконалої конкуренції існує тенденція до встановлення єдиної проц ставки. В реальних умовах діапазон ставок досить широкий, що обумовлено терміновістю і розміром позики, діючою системою оподаткування, структурою ринку капіталу тощо. Отже домашні господарства або інші ринкові суб’єкти забезпечують фінан ресурсами або капіталами тих, хто хоче купити реальні кап блага. Норма процента є ціною, яку банк або інший фін посередник платить позикодавцю за використання грошей протягом деякого періоду часу. Процентну ставку виражають як деякий процентний дохід за рік у процентах. 26. Лізинговий капітал – функціонуючий капітал, який передається в користування іншим. Орендна плата представляє собою ціну лізингового капіталу. Більшість капітальних благ є власністю фірм, що їх використовують. Окремі з них їхні власники віддають в оренду. Платежі за тимчасове використання капітальних благ називають орендною платою. 27. Визначення ціни капітальних активів. З погляду зростання вартості капітал можна розділити на 2 частини: постійний , уречевлений у засобах вир-ва залишається незмінною; змінний - представлений робочою силою, вартість якого в процесі вир-ва змінюється, зростає. Виходячи з цього ,структуру вартості товару , виробленого із застосуванням найманої праці, можна подати так: W=C+V+m , де С- вартість постійного капіталу, V-вартість змінного капіталу, m-додаткова вартість. Процес праці неможливий без знарядь праці і предметів праці, отже, і виробництво вартості та додаткової вартості без них неможливе. І навпаки , без живої праці , носієм якої є робоча сила, засоби вир-ва не можуть функціонувати. 29. Дисконтування та інвестиційні рішення Теперішня вартість грошей - це сума майбутніх грошових надходжень приведення за допомогою певного коефіцієнта дисконту до нинішнього періоду. Це називається ДИСКОНТУВАННЯ. Це зворотня операція до операції нарощення % при фіксованому розмірі грош.коштів. Сума дисконту – це % під який треба інвестувати кошти на момент розрахунку, щоб через певний час отримати зазначену суму. Інвестиційні рішення обов”язково повинні бути обґрунтований визначений обсяг інвестицій та їх розподіл. На інвест.рішення безпосередньо впливає інвестиційний клімат - сукупність позитивно правових, екон., та соц. умов, що забезпечують та сприяють ін вест. діяльність вітчизняних та зарубіжних інвесторів. Рішення може бути негативним і позитивним . спочатку оцінюється ефективність інвестиційних проектів за такими показниками ,як термін окупності проекту, коефіцієнт співвідношення доходів і витрат коеф. прибутковості. Крім цього оцінюється ризик, а лише потім приймається рішення. FV = PV (1+r) ^n, r- % ставка по депозиту, n- кількість років, період, на який здійснюється інвестування. Для визначення доцільності капіталовкладення використовують метод чистої теперішньої вартості NPV. NPV = -CF0 + CF1/ (1+r)^1 + …+ CFn / (1+r)^n Капіталовкладення буде доцільним, якщо ЧТВ буде більшою за 0. Крім того застосовують внутрішню норму рентабельності IRR, яка є ставкою дисконту, при якій NPV=0 IRR = А + (а(В-А) / (а-b)), а – величина позитивної NPV, при величині ставки дисконту А; b – величина негативної NPV, при величині ставки дисконту В; А – величина ставки дисконту, при якій NPV позитивна; В – величина ставки дисконту, при якій NPV негативна. Період окупності проекту визначають: = сума інвестицій / щорічні надходження. 30. Ринок природних ресурсів. Рента. Ціна землі. Земля як фактор виробництва це не тільки та частина земної поверхні яка не зайнята водою, але й природні ресурси(ліси, корисні копалини, ресурси морів, родючість ґрунтів, які можуть бути використані у процесі виробництва, тобто це всі рідкісні, природні ресурси.) Природні ресурси поділяються на такі, що не відтворюються (вони можуть бути використані всього один раз - вугілля, нафта, природний газ) і що відтворюються (тобто можуть використовуватись у виробничих процесах не одноразово – моря, земельні угіддя). Запас природних ресурсів визначається і самою природою. Обсяг потоку –послуги природніх ресурсів – визначається людським вибором, ціною послуги природних ресурсів (землі) є земельна рента R – орендна плата за користування землею протягом певного періоду. Ціна землі як запасу визначається поточною цінність майбутньої ренти. Якщо відомі процентна ставка (ч) і щорічна рента (R) то поточна цінність RV ренти за N років складатиме: формула1. PV =( R / 1+ r) + (R / (1+r)2) + +… + (R / (1+r)n). Через те, що земля може давати ренту нескінченно довго, ціна її PL визначається поточною цінністю ренти за формулою1. Коли N прямує до нескінченності ця величина може бути підрахована як сума членів спадної геометричної прогресії PL = R / r. Щодо якості землі то вона може бути з часом покращена, або погіршена, від того як ведеться господарювання. АТС2 МС АТС1 D MR Товар 2 Товар 1 M F 12 18 24 12 18 24 F

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *