.

Поняття ринку. Конкуренція і ринок (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
619 2669
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “Маркетинг”

1. ПОНЯТТЯ РИНКУ

2. КОНКУРЕНЦІЯ І РИНОК

1. ПОНЯТТЯ РИНКУ

З давніх часів ринок визначали як місце (ринкову площу), де здійснюється
купівля або продаж товарів. Ось чому у багатьох слово «ринок»
асоціюється з базаром — місцем обміну вироблених благ. Це правильно лише
частково. Ринок — поняття більш широке і містке. Це і магазини,
універмаги, універсами, різні палатки, де продаються продукти
харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. Є ринки, на яких
продаються і купуються цінні папери (акції, облігації). Це фондові
біржі. На товарних біржах, де пропонуються товари (зерно, цукор, цемент)
за стандартними якісними показниками, покупці та продавці вступають у
конкретні відносини. Два учасники або більше беруть на себе юридичні
зобов’язання, якими визначаються їхні дії та відповідальність. Ці та
інші відносини між продавцями і покупцями з приводу існуючих та
потенційних товарів утворюють ринки. Як явище господарського життя ринок
з’явився багато сотень років назад як наслідок природно-історичного
розвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства.
Відбувалося це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно
самостійних, юридичне незалежних господарюючих суб’єктів і перехід від
натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до
товарного обміну та ринку.

У сучасному розвиненому суспільстві, де, з одного боку, неухильно
зростає кількість товарів, покупців і продавців, а з іншого —
розвиваються засоби зв’язку, купівля-продаж може здійснюватися за до-156

‘помогою телефону, поштою та іншими сучасними засобами зв’язку. Для
цього не потрібний безпосередній контакт суб’єктів ринкових відносин, а
отже, місце для їхньої зустрічі. Виходячи з цього, можна зробити такий
висновок.

Ринок — це обмін, який здійснюється за законами товарного виробництва і
обігу.

Проте, коли мова йде про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що
це не просто сфера обміну (він може відбуватися і у не-ринковій формі —
наприклад, бартеру), а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за
суспільною оцінкою, що знаходить своє відбиття у ціні.

Інакше кажучи, збалансування актів купівлі-продажу має досягатися за
допомогою цін. Це положення має надзвичайно важливе значення, тому що
лише ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага
попиту і пропозиції.

Як бачимо, ринок — це механізм координації різноманітної діяльності
людей через систему цін. Виникає запитання: як же діє ринковий механізм,
чому виробники, яких тисячі й мільйони, виробляють одяг, взуття,
продукти харчування, автомобілі, телевізори, верстати, книжки,
відтворюють економічний порядок, а не хаос, анархію?

Розглянемо, як функціонує ринок, який ніхто не створював (рис. 1).

Рис. 1. Схема функціонування ринку

Ринок сприяє вирішенню трьох основних економічних завдань: що, як і для
кого виробляти.

1. Що виробляти, які товари, послуги, визначають не парламент чи уряд, а
покупці та продавці. Перші платять гроші за певні товари, які
представлені на ринку, а другі виробляють ті товари, які мають збут і
приносять прибуток. Адже, якщо немає попиту на якийсь товар, то на його
виробництво будуть витрачені матеріали, сировина, знаряддя праці, робоча
сила, а отже, і фірма чи виробник матимуть збитки. Ясно і те, що
покупець заплатить за певний товар ціну, яка його влаштовує, а продавець
віддасть свій товар за суму, що принесе йому вигоду. Отже, головну роль
у вирішення питання, що виробляти, у ринковому механізмі належить ціні.

2. Як виробляти товари, визначає конкуренція між виробниками.
Застосовуючи примітивну техніку, технологію, організацію виробництва,
суб’єкти господарської діяльності матимуть індивідуальні витрати
виробництва вищі за суспільне необхідні, а отже, продаватимуть свої
товари за цінами, які нижчі, ніж витрати на ці товари. В результаті вони
стануть банкрутами. Отже, конкуренція спонукає всіх товаровиробників
зменшувати витрати виробництва, що можливо завдяки запровадженню нової
техніки, технології, організації виробництва тощо.

3. Для кого виробляти товари, визначає попит. Якщо населення отримує
високі доходи, то воно може купувати різноманітні товари. У тому разі,
коли більшість населення країни має обмежені доходи, вона купуватиме
лише предмети першої необхідності. У першому випадку попит стимулюватиме
виробництво, а в другому — де-стимулюватиме і зумовлюватиме його
згортання.

Важливим споживачем, а отже, стимулятором виробництва є підприємства,
фірми. Якщо вони отримують значні прибутки, то купують чинники
виробництва (матеріали, сировину, техніку, робочу силу), що сприяє
розвитку виробничого споживання. І, навпаки, при значній збитковості
підприємств попит на чинники виробництва зменшуватиметься.

Замовниками різних товарів можуть бути і уряд, і іноземні фірми, що
також визначає спрямованість виробництва.

Ринок забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, пропорційність
процесу відтворення, його цілісність. Тут відбувається суспільне
визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється
в ньому. Будь-яка споживна вартість починає служити людям лише після її
реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стає суспільне
необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між попитом і
пропозицією. На ринку кількість товарів, яку хочуть купити покупці, має
відповідати кількості товарів, яку хочуть продати продавці. У цьому разі
ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що й веде до
рівноваги.

Отже, ціна рівноваги — це ціна, за якої пропозиція відповідає попиту.

Рівновага ринкових цін забезпечує збалансованість між різними галузями
виробництва, виробничою і невиробничою сферами, між сумою вартостей і
цін товарів, між платоспроможним попитом і пропозицією.

Якщо ж рівноваги між попитом і пропозицією немає, то ринок через такий
його важіль, як ціна, впливає і на виробництво. Недостатня кількість
певних споживних вартостей на ринку призводить до підвищення на них цін
і навпаки. Це, в свою чергу, впливає на виробництво, зумовлює його
розгортання або скорочення.

ЕФЕКТИВНИЙ РИНОК

Якщо запаси товарів реалізуються за цінами, близькими до ціни рівноваги,
ринковий механізм працює ефективно, а подібні ринки є ефективними.

Найефективніше ринки функціонують в умовах чистої конкуренції, де
відтворюються основні ознаки «вільного ринку». Ці ознаки сформульовані
світовою економічною наукою і зводяться ось до чого:

• необмежена кількість учасників конкуренції, абсолютно вільний доступ
до ринку і такий же вільний вихід з нього. Вільному ринку відповідають
будь-які форми власності, крім державної;

• абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових та інших
ресурсів. Кожний учасник конкуренції вкладає гроші в акції, облігації та
інші цінні папери для отримання доходу. Це можливо лише при залученні
додаткових ресурсів та розширенні виробництва;

• вироби на ринку однорідні (тобто «одне яблуко не гірше за інше»);

• наявність у кожного учасника конкуренції повного обсягу інформації про
попит, пропозицію, ціни, норму прибутку тощо;

• у системі вільного ринку немає місця будь-яким типам монополії,
виключені інфляція, безробіття, надвиробництво.

Ознайомившись з такими ознаками «вільного ринку», будь-хто зробить
висновок: такого ринку немає і ніколи не може бути. Водночас стане
зрозумілим і те, що будь-який реально функціонуючий ринок (його ще
називають конкурентним, або операційним) має в собі елементи вільного.

Поняття «вільний ринок» — це не стихія і анархія, як інколи думають. Він
має зовсім інший зміст: надання права вільного вибору споживачеві того
чи іншого блага у межах доходів, якими володіє населення, і рівня цін,
що склалися. Це має забезпечити: по-перше, незалежність економічного
суб’єкта від владних структур та їхніх чиновників; по-друге, вільний
вибір товару; по-третє, диктат на ринку споживача, а не виробника.

Ринок є одним з найбільших досягнень цивілізації, загальноекономічним
явищем, характерним для будь-якого способу виробництва, де діють закони
товарного господарства.

Ринкові відносини динамічні, вони несуть в собі не тільки генетичну
пам’ять економічних перетворень, здійснених людством, а й особливості
історичних, економічних, природничих, соціально-політичних,
національних, культурних та інших умов розвитку різних країн. Реальний
стан цих умов визначає ступінь розвитку ринкових відносин. У зв’язку з
цим характер ринку і ринковий механізм (мотивація праці, критерії
ефективності, ступінь розвитку банківсько-кредитної системи, організація
та методи регулювання) у різних країнах мають значні відмінності.

Сучасний ринок як високорозвинений продукт цивілізації докорінно
відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції. Для нього характерні
гарантований збут значної кількості товарів, соціальний захист
непрацездатного і малозабезпеченого населення, регулювання фінансової,
грошової, кредитної та цінової політики з боку держави, високі
організованість та виконавча дисципліна.

ФУНКЦІЇ РИНКУ

Ринок є складним утворенням, що, з одного боку, являє собою сферу
обміну, сукупність процесів купівлі-продажу, які здійснюють
збалансування за рахунок цін, а з іншого — забезпечує зв ‘язок міме
виробництвом і поживанням, безперервність процесу відтворення, його
цілісність

Більш повно і глибоко сутність ринку можна розкрити через функції, які
він виконує. Головні з них такі: регулююча, стимулююча, розподільча та
інтегруюча.

Регулююча функція ринку забезпечує постійність зв’язків між зізними
галузями виробництва, попитом і споживанням, встановленая пропорцій в
економіці та безперервність процесу відтворення. Іерез конкуренцію
ринкові відносини активно впливають на рівень витрат на виробництво
будь-якого товару, науково-технічний прогрес, на задоволення
платоспроможного попиту населення. Внаслідок дії закону вартості, закону
попиту та пропозиції, інших законів ринкової економіки індивідуальна
праця зводиться до суспільне необхідної та визначення цінності товару.
Без конкуренції, еквівалентного обміну вартість не може бути визначена.
Цей механізм сприяє вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей
виробництва, утворенню середньої норми прибутку, що досягається через
перелив капіталів між галузями. Останнє, в свою чергу, є регулятором
пропорцій в економіці.

У зв’язку з тим, що створена споживна вартість перетворюється на товар
лише після визнання її суспільством (після продажу), можна зробити
висновок, що споживач здійснює контроль над виробником. Якщо цього
немає, то в суспільстві принижується роль ринку як регулятора, що
призводить до наростання диспропорцій між попитом і пропозицією товарів,
виникнення дефіциту як загальноекономічного явища.

Визначаючи важливість регулюючої функції ринку, не можна абсолютизувати
її. У сучасних розвинених ринкових системах ринок регулюється також
державою і товаровиробниками. А це означає, що методи регулювання можуть
бути також державними і недержавними.

До державних належать: а) економічні важелі — кредити, податки, ціни,
які встановлює держава; б) адміністративні важелі — державне замовлення,
державні програми, правила укладання господарських договорів.

Недержавними є різні угоди між товаровиробниками про ринки збуту, ціни,
квоти тощо.

Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих,
хто найбільш раціонально використовує чинники виробництва для одержання
найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки,
техніки, організації, стимулювання праці та управління. Якщо суб’єкти
господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення ефективності
виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть вищими, ніж
суспільне необхідні, вони будуть неконкурентоспроможними і стануть
банкрутами. А це означає, що ринок виконує і розподільчу функцію.

У конкурентному середовищі ринкова ціна диференціює доходи
товаровиробників, виявляє переможців і переможених. Для перших
створюються умови щодо подальшого розвитку і процвітання, а для других
постає питання про їхнє існування. Відповідно відбувається і соціальне
розшарування суспільства за доходами — на багатих і бідних.

Ринок робить економіку єдиним цілим, розвиваючи систему горизонтальних і
вертикальних зв’язків (підприємств, галузей, регіонів), у тому числі
зовнішньоекономічних. У цьому виявляється інтегруюча функція ринку.

Будучи за своєю природою інтернаціональним, ринок сприяє проникненню
товарів у різні країни і куточки світу. Обмін товарами між країнами
здійснюється за світовими цінами, які засновуються на інтернаціональній
вартості. Якщо ж на світовий ринок потрапляє товар, витрати на
виготовлення якого перевищують суспільне необхідні інтернаціональні
витрати праці, їхній власник стає неконкурентоспроможним.

З викладеного можна зробити висновок, що результати діяльності ринкового
механізму є ефективними завдяки певному порядку, який діє в економічній
системі. Адам Сміт довів, що подібний порядок встановлюється згідно з
принципом «невидимої руки». Сутність останнього полягає в тому, що кожна
особа виходить з власної вигоди, якою керує «невидима рука», мета якої —
досягти найбільшої вигоди для всіх. Адам Сміт вбачав за невидимою рукою
непередбачену силу, яка сприяє досягненню гармонії інтересів між особою
і суспільством. Через це він вважав будь-яке втручання держави у вільну
конкуренцію шкідливим.

Історія спростувала таку категоричність, довівши, що «невидима рука»
призводить і до нераціональних витрат, неефективного ведення економіки,
соціальних суперечностей.

Світовий досвід переконливо засвідчив, що можливості ринкового механізму
небезмежні.

УМОВИ ФОРМУВАННЯ РИНКУ

Для того щоб була побудована ринкова економіка, функціонував реальний
ринок, який виконував би притаманні йому функції, мають бути відтворені
передумови, випробувані світовою практикою. До них належать:

• наявність суб’єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та
юридичне незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські
відносини з приводу купівлі-продажу. Досягти цього можна створенням
різноманітних форм власності — індивідуальної, приватної, акціонерної,
державної, кооперативної, змішаної;

• еквівалентний обмін товарів. Ринок за своєю природою еконо-| мічної
допомоги, пільг не визнає;

• конкуренція, яка надає усім суб’єктам господарювання можливість
вільної підприємницької діяльності: свободи вибору покупців,
постачальників, будь-яких контрагентів, примушує підприємців
застосовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню
витрат виробництва, підвищенню ефективності економіки;

• вільне ціноутворення, що як елемент конкуренції та головний механізм
контрольно-регулюючої функції ринку сприяє поєднанню інтересів суб’єктів
економічного життя, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи
виробництва;

• реальна інформація про ринок у його суб’єктів.

Якщо подібних умов не створено, то те, що називають ринком, є
псевдоринком, де гроші не виконують своїх функцій.

Законами, декретами, указами будь-якої владної структури ввести ринок
нікому і ніколи не вдавалося. Він є об’єктивною категорією. Проте
суспільство, в тому числі держава, можуть створити сприятливі умови для
його відтворення. Єдність економічних і юридичних передумов є
середовищем, в якому відтворюються ринкові відносини.

СТРУКТУРА РИНКУ

Пізнати ринок як економічну категорію неможливо без глибокого аналізу
його структури, тобто елементів, з яких він складається і які
взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна
розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, оскільки
ринок є складним і багатоманітним явищем економічного життя (рис. 2).

2. КОНКУРЕНЦІЯ І РИНОК

Здобувши державну незалежність, Україна розв’язує важливі завдання –
формування культурного, політичного, наукового життя. Але надзвичайно
важливе завдання є створення економіки, спроможної забезпечити гідне
життя народові. Тому Україна здійснює перехід до ринкової економіки. В
процесі цього переходу відбуваються глибокі зміни в різних сферах
економічного життя. Однією з найвагоміших змін є те, що конкуренцію в
роки незалежності почали розглядати, як важливий інструмент
мікроекономічного аналізу.

Конкуренція – це боротьба між приватними товаровиробниками за вигідніші
умови виробництва і збуту товарів; за капіталізму – боротьба між
капіталістами за одержання найвищого прибутку. Конкуренція пов’язана з
анархією виробництва і є характерною для всіх ступенів розвитку
капіталізму. В епоху домонополістичного капіталізму панувала вільна
конкуренція роздрібнених і порівняно невеликих підприємств. З переходу
капіталізму в стадію імперіалізму вільна конкуренція змінюється
пануванням монополій, що не усуває конкуренції, а загострює її. Запекла
конкурентна боротьба між монополістичними об’єднаннями та середині їх,
між монополіями і монополістичними підприємствами, а також між
державами за ринки збуту та джерела сировини, за сфери прикладання
капіталу.

В радянському Союзі не приділяли належної уваги конкуренції, бо вона
була зайвою. Існував один власник – держава, від імені якої виступала
КПУ. Щоб утворити якийсь розвиток спробували замінити конкуренцію на
соціалістичні змагання. Суть якого полягає в широкому розгортанні
творчої активності та ініціативи трудівників; одна з рушійних сил
зростання продуктивної праці. Переможці цих змагань були винагородженні.

Сьогодні ситуація є зовсім іншою і конкуренцію розглядають, як принцип
ринкової економіки; як ідеал ринкової структури. Теорія конкуренції
посідає особливе місце в мікроекономічному аналізі.

Повніше досконала конкуренція розглядається у публікаціях західних
економістів. До найвідоміших спеціалістів з даної проблематики можна
віднести: Семюелсона П. А., Долана Є, Макконнелла К., Брю С.,
Котлера Ф., Піндайка Р., Фішера С.

Термін “конкуренція” з лат. concurrentia означає – змагання,
суперництво. Існує безліч визначень конкуренції, деякі з них:

Конкуренція – це війна всіх проти всіх (Фрідріх Енгельс).

Конкуренція – це боротьба між капіталом за отримання максимального
прибутку.

Конкуренція – боротьба між фірмами за один і той же сегмент ринку.

Конкуренція – суперництво між окремими особами, зацікавленими в
досягненні певної мети кожний для себе.

Конкуренція – суперництво в який-небуть галузі, боротьба за досягнення
кращих наслідків.

Можна зробити поспішний висновок, що конкуренція – це зло, але це не
так. За Адамом Смітом, конкуренція – втихомирює егоїзм і регулює ціни,
кількість.

Конкуренція має свої позитиви і негативи. До плюсів можна віднести те,
що конкуренція – є двигуном економічного прогресу, є знаряддям
інноваційного прогресу, знижує витрати на одиницю продукції, підбирає
життєздатні фірми. До мінусів можна віднести те, що конкуренція –
призводить до економічних криз виробництва, розорення і безробіття,
призводить до хижацького використання ресурсів, інколи переростає у
недобросовісну конкуренцію.

Економісти виділяють чотири основні ситуації на ринку:

1) досконала конкуренція,

2) досконала монополія,

3) монополістична конкуренція,

4) олігополія.

Під досконалою (чистою) конкуренцією розуміють термін, який відповідає
ринку, на якому жодна з фірм, чи жоден із споживачів не є достатньо
могутніми, щоб вплинути на ринкову ціну. Результатом наукової абстракції
є поняття досконалої конкуренції. Для нашого аналізу цей метод є дуже
важливим.

Таким чином, конкуренція має ряд визначень, переваг і недоліків, і одним
із видів конкуренції економісти виділяють досконалу конкуренцію.

Конкуренція називається досконалою (чистою), якщо:

Існує дуже велика кількість ринкових агентів.

Основною рисою досконалої конкуренції являється наявність великої
кількості незалежно діючих продавці, що звичайно пропонують свою
продукцію на високоорганізованому ринку, або існує така значна кількість
продавців і покупців, що жоден з них не може істотно вплинути на ціну,
тобто стати монополістом. Прикладом є ринки сільськогосподарських
товарів, фондова біржа і ринок іноземних валют.

2.Стандартизована продукція.

Конкурентні фірми виробляють однорідну продукцію, споживачеві байдуже у
якого продавця купувати продукцію. На конкурентному ринку продукти фірм
Б, В, Г, Д і так далі розглядаються покупцем, як точні аналоги продукту
фірми А. В результаті стандартизації відсутня основа для нецінової
конкуренції на основі розбіжностей в якості продукції, рекламі або
стимулюванні збуту.

3. Жодного контролю над ціною.

Ця характеристика випливає із двох попередніх. В умовах досконалої
конкуренції кожна фірма виробляє настільки невелику частину від
загального об’єму продукції, що збільшення чи зменшення випуску не буде
давати відчутного впливу на загальну пропозицію, або, відповідно, ціну
продукту. Тобто, окремий конкурентний виробник згоджується з ціною.
Конкурентна фірма не може встановлювати ринкову ціну, але може тільки
пристосуватися до неї. Інакше кажучи, окремий конкуруючий виробник
знаходиться у владі ринку; ціна продукту є дана величина, на яку
виробник не впливає. Фірма може одержати туж саму ціну за одиницю
продукції, як при більшому, так і при меншому об’ємі виробництва.
Встановлювати більш високу ціну, ніж існуюча ринкова, було б марно.
Продавці на цих ринках не витрачають багато часу на розробку стратегії
маркетингу, до тих пір, поки ринок залишається ринком досконалої
конкуренції, роль маркетингових досліджень, діяльності по розробці
товарів, політика цін, реклами, стимулювання збуту і інших заходів
мінімальна.

4. Вільне входження в галузь і вихід з неї.

Нові фірми можуть вільно входити, а існуючі – вільно покидати досконало
конкурентні галузі. Зокрема, не існує ніяких серйозних перешкод:
законодавчих, технологічних, фінансових і інших, які могли б помішати
виникненню нових фірм і збуту їхньої продукції на конкурентних ринках.

5. Наявність і доступність ринкової інформації.

За досконалої конкуренції необхідно, щоб споживачі фірми – виробника і
власники ресурсів мали повне уявлення про відповідні економічні і
технологічні умови. Споживачі повинні мати всю цінову інформацію. Фірми
виробники також повинні мати доступ до будь-якої цінової чи
технологічної інформації. Власники ресурсів повинні знати все про
можливості своїх ресурсів. Всі мають рівну можливість брати участь в
процесі купівлі-продажу, виробництва і збуту.

6. Висока мобільність ресурсів.

Досконала конкуренція вимагає того, щоб всі ресурси були повністю
мобільними. Іншими словами, кожна ресурсна одиниця може входити в ринок
чи виходити з нього, переключаючись з одного способу використання на
інший і робити це достатньо швидко. Це означає, що:

– трудові ресурси можуть переміщуватися з регіону в регіон, з одного
виду діяльності в інший;

– сировинні джерела не є монополізовані.

7. Раціональна поведінка ринкових об’єктів.

Це означає, що виробники і споживачі у своїй поведінці керуються
інтересами максимальної вигоди.

Отже, досконала конкуренція має свої особливості (риси чи ознаки), що
дає можливість вважати її важливим інструментом мікроекономічного
аналізу.

Особливість досконалої конкуренції полягає в тому, що окрема конкурентна
фірма не може відчутно вплинути на ринкову ціну, встановити ціну вище,
ніж ринкова, оскільки на ринку існує дуже велика кількість інших
продавців-конкурентів і покупці можуть придбати необхідну кількість цієї
продукції у інших продавців за ринковою ціною. Отже, виробник не має
можливості впливати на ціну і обмежений у використанні цінових методів
конкуренції.

Ринкова ціна формується на ринку під впливом попиту і пропозиції. При
цьому потреби у контролі за цінами з боку держави, в умовах чистої
конкуренції підприємство повинно уважно вивчити попит споживачів,
можливі його коливання. Важливою проблемою є пристосування виробника до
цін. В умовах досконалої конкуренції виробник добре знає, що ціна не
залежить від обсягу його виробництва; пропонувати більш високу ціну
марно, зменшити ціну – означає зменшити прибуток. Однак виробник знає,
що однакова ринкова ціна не зумовлює однакову норму прибутку.
Пристосування до ціни означає досягнення таких витрат виробництва, які б
забезпечували норму прибутку не нижче, ніж у конкурентів. Це примушує
виробників вишукувати перспективні шляхи розвитку цієї галузі
виробництва.

З`ясуємо виробничу і цінову поведінку фірми в короткостроковому періоді
часу. У короткостроковому періоді конкурентна фірма має незмінні
виробничі потужності і максимізує свої прибутки або мінімізує збитки.
Тобто, існує два підходи до визначення рівня виробництва, за якого
конкурентна фірма максимізує свої прибуток або мінімізує збиток.

Перший передбачає порівняння загального виторгу (TR) і загальних витрат
(TC). Ринкова ціна на продукт становить перед конкурентними виробниками
три запитання: Чи варто взагалі виробляти? Якщо виробляти, то яку
кількість? Чи принесе виробництво економічний прибуток? Короткі
відповіді можна отримати з таблиці №1.

Таблиця №1: Визначення конкурентного обсягу виробництва в
короткостроковому періоді.

Запитання Принципи порівняння

TR і TC Принципи порівняння

МR і МC

Чи треба фірмі виробляти? Так, якщо TR > TC або TR =AVC

Яка к-сть продукції повинна вироблятись, щоб максимізувати прибуток?
Виробляти таку к-сть, коли пере-вищення TR над TC максимальне або,
коли перевищення TC над TR мінімальне. При-чому це пере-вищення
менше, ніж TFC Виробляти тоді, коли MR = P = MC

Чи принесе вироб-ництво економічний прибуток? Так, якщо TR > TC

ні, якщо TC > TR Так, якщо P > ATC

ні, якщо ATC > P

Література: Макконнелл К., Брю С. Мікроекономіка /за ред. Панчишина С.
: Львів: Просвіта, 1999. -Т. 2. – С. 240.

Економічний словник /за ред. П.І. Багрія, С.І. Дорогунцова. – К.:
ГРУРЕ, 1973. – ст. 247.

Aaeai Nieo – nia?yiaiiee. Ca ?oaaaeii, 1997?. N. 8.

Котлер Oeeei. Основи маркетинга: Пер. з анг./ В. Б. Боброва.- М.:
Прогрес, 1990. – С. 517

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020