Управління товарообмінними операціями при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності (курсова робота)

КУРСОВА РОБОТА

Тема:

Управління товарообмінними операціями при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності

ПЛАН

Вступ

Управління товарообмінним операціями при здійсненні

Зовнішньоекономічної діяльності

Об’єкт обстеження ТОВ “Авілон”.

Оцінка застосування економічних методів.

Покращення.

Висновки.

Список використаної літератури.

ВСТУП

Методи менеджменту показують, якими практичними засобами слід
реалізувати його закономірності і принципи підчас діяльності
підприємства. Теорія і практика менеджменту виробила багато матодів.
Класифікація методів менеджменту дає можливість глибше зрозуміти їх
суть. Вміння застосовувати той чи інший метод менеджменту для конкретної
виробничої ситуації – це мистецтво управління.

Розглянувши дане питання ми зможемо зрозуміти:

сутність методів менеджменту та їх класифікацію;

які методи включаються в групи економічні, організаційно-розпорядчі,
соціально-психологічні;

особливості застосування методів менеджменту в ринкових відносинах.

А також розглянувши дане питання будемо вміти:

адаптувати методи менеджменту для вирішеня конкретного завдання;

оцінювати переваги застосування одного методу в порівнянні з іншим;

володіти сучасними методиками визначення психологічного клімату в
колективі.

В даній курсовій роботі ми розглянемо методи менеджменту підприємства
ТОВ “Авілон”. Розглянемо як керівна система даного підприємства
встановлює правила дій та поведінки, що є обов’язковими для всіх
керованих об’єктів, які безпосередньо підпорядковуються цій системі,
узгоджує, об’єднує, координує й регулює їхню діяльність у часі та
просторі, забеспечує безперервний і ритмічний розвиток у певному
напрямку, виходячи з поставлених цілей і завдань.

Зробимо оцінку застосування даного методу на підприємстві ТОВ “Авілон”.
Чим займається підприємство, яку продукцію продає все це ми спробуємо
описати в нашій курсовій роботі.

Розкриємо як краще за допомогою методів передбачити системний підхід,
комплексний підхід до вирішення проблем, а також застосування таких
методів, як моделювання, експериментування, конкретно-історичний підхід,
соціологічні дослідження тощо.

1. Управління товарообмінним операціями при здійсненні

Зовнішньоекономічної діяльності

В соціальних системах управління це складний і динамічний процес, який
здійснюється людьми для досягнення поставлених цілей. Нехай нам відома
мета . Треба ж ще знати найефективніші шляхи і методи її досягнення,
тобто виникає питання: “Як найбільш раціональнодосягнути мети?”

Привести в дію організовану систему, щоб отримати потрібний результат,
можливо лише шляхом впливу на неї керівного органу чи особи.

Для цього необхідні певні інструменти впливу, які викоритсовуються
менеджерами для активізації ініціативи і творчості персоналу фірми й
забеспечують досягнення поставлених перед організацією цілей. Такими
інструментами слугують методи управління (менеджменту).

Мотодом називають прийом або сукупність прийомів у певній сфері людської
діяльності , способи досягнення певної мети, шляхи вирішення якогось
завдання.

Методи менеджменту – це сукупність способів і прийомів впливу на
колектив працівників та окремих виконавців з метою досягнення цілей
організації та ефективного виконання її місії. Це способи здійснення
управлінської діяльності, що застосовуються для визначення та досягнення
її цілей.

Методи посідають осбливе місце в управлінні, оскільки на їхній основі
відбувається взаємне збагачення теорії і практики управління. За
допомогою методів управління керівна система встановлює правила дій та
поведінки, що є об’язковими для всіх керованих об’єктів, які
безпосередньо підпорядковуються цій системі, узгоджує, об’єднує,
координує і регулює їхню діяльність у часі та просторі, забеспечує
безперервний і ритмічний розвиток у певному напрямку, виходячи з
поставлених завдань і цілей.

Загальнонаукова методологія лежить в основі системи методів, що
застосовуються в управлінні. Вона передбачає системний, комплексний
підхід до вирішення пробле, а також застосування таких методів, як
моделювання, експериментування, конкретно-історичний підхід,
соціологічні дослідження тощо.

Системний підхід застосовується спосіб упорядкування управлінських
проблем, завдяки якому здійснюється їх структурування, визначаються цілі
вирішення, обираються варіанти, встановлюються взаємозв’язки й
залежності елементів проблем, а також чинники та умови, що впливають на
їх вирішення.

Комплексний підхід грунтується на дослідженні управлінських проблем у
їхньому взаємозв’язку. При цьому використовуються методи дослідження
багатьох галузей знань, що також досліджують ці проблеми.

Такий інтегрований підхід є необхідною умовою вирішення проблем
багатоцільової відкритої системи, що активно взаємодіє із зовнішнім
середовищем, якою і є організація.

Моделювання є методом вирішення складних управлінських завдань. Воно дає
змогу змоделювати ситуацію й дослідити, як вона розвиватиметься під
впливом тих чи інших чинничків, що діютьна систему. Моделі відображають
властивості, взаємозв’язки, структурні і функціональні параметри
системи, що є суттєвими для цілей вирішення.

Для вирішення управлінських проблемнайчастіше застосовуються моделі, що
отримали назву теорії ігор, теорії черг, управління запасами, лінійного
програмування, імітаційні тощо.вони дають можливість вирішувати велику
кількість управлінських завдань із застосуванням економіко-математичних
методів. Це, зокрема, оптимізаційні завдання (складання балансів,
планів, формування цін тощо).

Експериментування застосовується в тому разі, коли побудова моделі
виявляється неможливою через значну кількість чинників, які впливають на
її поведінку. Це, зокрема, інституційні чинники, що мають неформальний
характер (звичаї, традиції, нормиповедінки, що склалися в суспільстві і
можуть діяти всупереч прийнятим законам та формальним правилам і
процедурам).

Експеримент дає перевірити доцільність нововведень, які пропонуються для
вирішення завдань організації, і у випадку позитивних результатів,
розширити межі їх застосування. Проведення управлінських експериментів
вимагає дотримання низки принципів, які забеспечують їх
результативність. Це – цілеспрямованість, “чистота” експерименту,
чіткість у визначенні меж експериментування й напрямів, вибраних для
досягнення його цілей, а також методичне забеспечення проведення
експерименту і оцінки його результатів.

У вивченні та вирішенні управлінських проблем важливу роль відіграє
конкретно-історичний підхід, відповідно до якого кожне явище має
розглядатися в динаміці. Так, розвиток будь-якого об’єкта управління
характеризується стадіями його життєвого циклу:виникнення, зростання,
зрілість, занепад. Проблеми управління на цих стадіях істотно різняться,
щи викликає необхідність застосування для їх вирішення найадекватніших
методів.

Методи соціологічних досліджень знайшли широке застосування у вирішенні
проблем, пов’язаних із поведінкою працівників. Вони дають можливість
зібрати інформацію щодо потреб та інтересів персоналу організації,
характеру взаємовідносин, що склалися у колективі, тощо.

Для цього застосовують анкетування, спостереження і самоспостереження,
вивчення документів та ін. Зібрана інформація дає змогу менеджерам
прогнозувати реакцію персоналу на ті чи інші рішення і впливати на
поведінку людей, забеспечуючи реалізацію прийнятих рішень.

Загальнонаукова методологія формує фундамент системи методів управління.
Підходи, прийоми, способи, за допомогою яких виконуються різноманітні
види управлінської діяльності, називаються конкретними або специфічними
методами.

Вони поділяються на три групи:

методи управління функціональними підсистемами;

методи виконання функій управління;

методи прийняття управлінських рішень.

Група методів управління функціональними підсистемами організації тісно
пов’язана з організаційною структурою, яка будується з урахуванням
функціонального розподілу праці за такими видами робіт, як маркетинг,
фінанси, інновації, управління персоналом, виробництвом тощо.
Функціональні підсистеми мають свою специфіку і свій інструментарій для
вирішення відповідних управлінських завдань. Зокрема, управління
підсистемою “Виробництво” потребує застосування таких методів, як
контроль якості, функціонально-вартісний аналіз, дослідження операцій,
програмування, факторний аналіз, планування і контроль за перебігом
виробничого процесу, облік витрат тощо.

Підсистема “Маркетинг” має у своєму арсеналі методи діагностики ринкової
ситуації, дослідження потреб у нових видах продукції, розробки
маркетингової концепції, аналізу можливостей організації на потенційних
ринках та ін. У підсистемі “Персонал” велика увага приділяється методами
аналізу та формування системи управління персоналом, планування потреб
організації у робочій силі, організації праці персоналу та її оплати,
управління діловою кар’єрою тощо.

Як зазначалось раніше, виконання специфічних функцій управління,
незалежно від того, до якої функціональної підсистеми вони належать,
обов’язково передбачає дії планування, організовування, мотивації та
конролю. Для реалізації загальних функцій теорія і практика управління
також пропонує відповідні методи.

Зокрема, планування здійснюється при використанні методів
екстраполяції, створення сценаріїв, розумової атаки, факторного аналізу,
експертної оцінки, побудови “дерева” рішень та ін. Виконання функції
організовування грунтується на методах, які враховують потреби й
мотивації людей, що працюють в оргазізації.

Їх можна поділити на три групи – організаційно-розпорядчі, економічні та
соціально-психологічні. Цей зв’язок між потребами , мотивами та методами
управління зображено на мал.1.

Основою класифікації методів управління є мотиви, якими керується людина
у процесі діяльності.

Мотив (лат. moveo рухаю) – спонукальна причина дій.

Мотиви прямо або опосередковано впливають на поведінку, інтереси і
потреби людей.

Потреба –фізіологічне або психологічне відчуття нестачі чогось.

Почуття господаря, авторитет влади, дисципліна, організованість

Матеріальні, в тому числі фізіологічні

ГРУПИ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ

Організаційно-розпоряджчі Економічні Соціально-психологічні

ХАРАКТЕР ДІЇ

Прямий Непрямий

Мал.1 Зв’язок методів управління з потребами та інтересами людей

Використання цих методів може здійснбватися лише на основі системи
правових норм, яка відповідає чинному законодавству. Тому до методів
управління доцільно віднести і сукупність правових методів, які формують
умови застосування економічних, адміністративних та соціальних методів.

Вибір менеджерами методів управління залежить від змісту і сили вияву
мотивів. Реально впливати на поведінку людини можна лише доти, доки
актуалізована в мотиві потреба не буде задоволена. Це означає, що
тривале використання одного і того ж методу управління, нехай навіть
ефективного спочатку, призводить до того, що керований об’єкт
адаптується до нього, втрачає потрібну реакцію на керуючу дію. Тому
використання методів управління не може бути шаблонним. Воно передбачає
постійний пошук найкращого способу впливу на об’єкт управління, який дав
би змогу досягати бажаних результатів своєчасно і найменшими
зусиллями.Методи управління використовуються не ізольовано, а в
поєднанні один з одним. Тому управлінська діяльність постає як
результуюча різноспрямованих методів і засобів їх реалізації. Водночас
кожна група методів має специфічні особливості, власні форми вияву і
межі застосування.

Методи менеджменту покликані забеспечити високу ефективність діяльності
колективу, злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої
активності кожного його члена, забеспечити своєчасну і дієву ліквідацію
відхилень від накресленої програми дій. Це відрізняє методи менеджменту
від технічних і технологічних методів управління, які використовуються в
процесі вирішення виробничо-господарських завдань.

Методи менеджменту є засобом практичної реалізації вимог об’єктивних
економічних законів розвитку суспільства і відповідних їм
закономірностей і принципів менеджменту. Вони багатогранні, неперервно
розвиваються і удосконалюються на основі критичного аналізу практики і
експериментів.Методів менеджменту є дуже багато, але їх всіх можна
класифікувати такі три групи:

економічні;

організаційно-розпорядчі;

соціально-психологічні.

Можливі ознаки класифікації методів менеджменту:

за напрямком впливу на керований об’єкт;

за способом врахування інтересів працівників;

за формою впливу на керований об’єкт;

за характером впливу на керований об’єкт.

Методи менеджменту взаємопов’язані, отже цей поділ цілком умовний.
Наприклад, техніко-економічний план (екномічний метод) починає впливати
на працівників організації після того, як він затверджений наказом
директора (розпорядчі методи). При цьому можливі зміни у складі
працівників (соціально-психологічні методи), викликані необхідністю
виконання цього плану. Тому на практиці застосування конкретного методу
має комплексний характер.

Ідентифікація потреб та інтересів дає змогу вибрати той вид впливу на
поведінку людей у процесі організації їхньої спільної діяльності, який
сприятиме задоволенню цих потреб. Водночас слід зауважити, що
ефективність управління персоналом значною мірою залежить від
правильності застосування і співвідношення названих методів управління,
на що впливають рівень досконалості інституційного середовища, форма
власності, специфіка поставлених завдань та інші фактори.

Економічні методи менеджменту реалізуються через об’єктивні економічні
закони і інтереси, які властиві конкурентному способу виробництва.

Увага! Слід розрізняти інтереси держави, колективу підприємства і
особисті інтереси працівника. Свідоме використання об’єктивних законів і
інтересів на основі товарно-грошових відносин на всіх ієрархічних рівнях
є основою економічних методів.

Матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах реалізовують
економічні методи менеджменту.

Економічні методи менеджменту –це система економічних важелів і заходів,
за допомогою яких здійснюється вплив на керовані об’єкти з метою
досягнення поставленої мети і забеспечення єдності інтересів
суспільства, підприємства та окремих працівників.

Сукупність прийомів і способів, що забеспечують використання об’єктивних
економічних законів і інтересів у діяльності організації на основі
товарно-грошових відносин з метою досягнення її цілей, називається
економічними методами менеджменту. Ці методи дають змогу впливати на
поведінку об’єктів управління на різних рівнях – від індивіда до
держави. Так, держава щодо підприємства використовує такі важелі, як
політика заробітної плати, податки, кредити, а також система пільг,
економічні санкції тощо. Підприємство, забеспечуючи єдність особистих
особистих і колективних інтересів, впливає на процес виробництва за
допомогою планових показників, форм і систем оплати праці, економічних
санкцій; організації внутрігосподарського розрахунку тощо.

Однак економічні методи управління є методами непрямої дії, тобто не
змушують об’єкт управління діяти обов’язково і однозначно. Тому часто їх
використання не сприяє досягненню бажаного результату.зумовлено це
неадекватністю системи еконмічних стимулів тому результату (винагороді),
який буде отриманий об’єктом управління, якщо він діятиме всупереч
керуючому впливу. Так, при здійсненні комерційної діяльності винагородою
виступає, поряд з іншими аспектами , прибуток. І, за логікою, керуючий
фірмою повинен прагнути максимізувати його.

Однак декларування великих прибутків вимагає сплати і великих податків,
що перешкоджатиме накопиченню коштів для розвитку бізнесу. Тому
досвідчений менеджер відшукує фінансові технології, щоб мінімізувати
податки. Пошук іде в напрямі збільшення розміру витрат за різними
статтями, величину якмх перевірити не просто. І хоча працівники чинної
податкової системи стверджують, що річ не у великих податках,вони,
мовляв, не більші ніж у інших країнах з ринковою економікою , а річ у
ментальності українців, яка просто підштовхує їх обходити закони, все ж
очевидно, що такі економічні важелі скоріше демотивують, аніж сприяють
економічному зростанню.

Прибуток втрачає свою цінність для менеджера, тому він і не докладає
зусилля податкових органів спрямовані на покарання тих, хто його
приховує. Отже, наявне протиріччя між економічними інтересами держави та
підприємця. Звідси висновок, що система економічних методів, яку
використовують в Україні, є мало малоефективною в межах усієї країни і
не сприяє досягненню стратегічної цілі – прискоренню її економічного
розвитку.В систему економічних методів входять практично всі важелі
механізму господарювання:

ціна;

кредит;

фінанси;

прибуток;

економічні стимули(заробітна плата, премії, тощо);

податки;

бюджет;

плани.

Ціни дозволяють стимулювати випуск необхідної продукції за кількістю та
якістю, досягати фінансової стабілізації, сприяти структурним змінам в
організації, активізувати інвестиційний та інноваційний види
діяльності.Фінанси як спосіб досягнення максимального достатку
організації впливають на працівників шляхом отримання і використання
централізованих і децентралізованих грошових коштів.

Кредит виступає як спосіб тимчасової передачі грошових засобів, товарів
та інших цінностей на умовах повернення та платності (у вигляді плати за
кредит) і має вплив на працівників аналогічно фінансам.

Економічні стимули базуються на використанні матеріальних стимулів
(тарифних ставок, посадових окладів, доплат, надбавок, премій),
дивідентів, цінних паперів, дотацій, компенсацій, пільг тощо.

Люди не будуть працювати з максимумом зусиль, якщо не забеспечити їм
щедрої та гарантованої надбавки. З іншого боку, для блага самих же
робітників так само шкідливо їм переплачувати, як і не доплачувати. У
випадку надмірної оплати багато хто почне працювати не в повну силу й
стане більш або менш недбалим й марнотратним.

Ф. Тейлор

Податки сприяють регулюванню взаємовідносин держави з фізичними та
юридичними особами. Одночасно податки виступають основним джерелом
оформлення і поповнення доходної частини бюджету держави.

Бюджет як основний вираз збалансованості доходів і видатків за
конкретний період дозволяє впливати на процеси зменшення витрат на
виробничо-господарську діяльність, пошук шляхів збільшення доходів,
створення режиму економії тощо.

Ряд авторів підручників з дисципліни “Основи управління” у вісімдесятих
роках (І.П. Серештан, О.В. Козлова) вважали плани формою вибору і
забеспечення взаємозв’язку різних економічних методів. Однак, крім
сказаного, плани – це і економічні методи, про що доказово стверджують
Б.М. Андрушків, О.Є. Кузімін, Ф.І. Хміль. Плани впливають на працівників
шляхом їх побудови, за тривалістю дії, рівнем впливу та змістом.
Місячні, квартальні, річні та іншої тривалості плани впливають на
ритмічність виробничо-господарської діяльності, якість продукції,
становище організації на ринку тощо. Їх вплив на працівників створює
атмосферу зайнятості, безперервності трудових процесів, постійності у
виготовленні продукції та наданні послуг.

Зокрема, економічні методи (такі як оплата праці, преміювання)
виявляються ефективними лише в тому разі, коли винагорода
сприйматиметься індивідом як справедлива та цінна. Розпорядчі методи у
вигляді жорсткого адміністрування є результативнішими за умов високого
рівня безробіття;водночас соціально-психологічні можуть сприйматися
належним чином лише тоді, коли матеріальні проблеми працівників в
основному вирішені і їхні пріоритети зосереджуються в духовній сфері.
Тоді надання працівникам можливості розвивати й реалізувати свої
здібності сприймається дуже позитивно.

Методи мотивації включають усі види і форми спонукання людей до праці:
оплату праці, системи преміювання, участь у прибутках, моральне
стимулювання, просування по службі, надання ширших повноважень тощо. Але
слід зважати на те, що домінантними у процесі мотивації є незадоволені
потреби, тому реально впливати на поведінку людини можна лише доти, доки
потреба не буде задоволена. Тобто тривале використання одного й того ж
мотиваційного чинника, нехай навіть і ефективного спочатку, поступово
призводить до того, що керований об’єкт адаптується до нього, втрачає
потрібну реакцію на керівну дію. Тому використання методів мотивації
вимагає постійного пошукуспособів їх урізноманітнення.

Методи координації мають забеспечити безперервність і ефективність
перебігу всіх процесів, що відбуваються в організації (як виробничих,
так і управлінських). Ці обов’язки покладаються на керівників різних
рівнів. Для їх здійснення менеджери повинні мати необхідну й достатню
кількість інформації про стан керованого об’єкта. Тому виконання функції
координації нерозривно пов’язане з комунікаційними процесами в
організації, які можуть відбуватися за допомогою методів міжособистісних
комунікацій, збору, обробки та передачі інформації тощо. Методи, що
застосовуються під час виконання функції контролю, залежать від
характеру контрольних операцій і також грунтуються на зібраній
інформації про стан керованого об’єкта. Статистичний облік використовує:

методи збору, обробки та узагальнення інформації про організацію та її
підрозділи за певний період часу;

бухгалтерський облік – методи, що забеспечують щоденну, фіксацію руху
фінансових коштів, матеріальних засобів, продукції, праці тощо;

оперативно-виробничий облік – методи збору інформації про перебіг
виробничої діяльності в цехах, на дільницях та інших структурних
підрозділах .

Методи контролю діяльності організації є досить різноманітними, оскільки
сама функція контролю охоплює практично всі операції та процедури, що
виконуються в організації для досягнення її цілей.Прикладом вмілого
використання економічних методів є підхід до змін у системі
оподаткування уряду Р. Рейгана. У ході своєї першої передвиборчої
кампанії 1980 року він обіцяв:

знизити податки;

збільшити воєнні витрати;

скоротити, а потім і ліквідувати дефіцит бюджету.

Для аргументації передвиборної програми майбутній президент використав
знайому всім економістам криву Лафера, яка графічно ілюструє, що з
підвищенням податків бюджетні надходження збільшуються лише до певного
моменту, після якого посилення оподаткування дає зворотний ефект.
Зниження податків посилює підприємницьку активність, розширює податкову
базу і полегшує збір податків. Крива Лаферастала основою здійснення
реформ державних фінансів, і це дало потужний імпульс американській
економіці.

Ефективність економічних методів залежить не лише від обгрунтованості
системи важелів, а й від контролюючих зусиль суб’єкта управління.
Застосування економічних методів можливе тільки за умов дотримання
схеми, зображеної на мал.2.

Контролюючі зусилля мають бути наявні на кожній стадії. Так:

на першій стадії – слід оцінити реальність і досяжність поставлених
цілей;

на другій стадії – слід оцінити дієвість і конструктивність економічних
важелів (наприклад, розмір податку може бути зменшений за встановленими
пільгами, якщо це вигідно економічній систкмі в цілому);

на третій стадії – слід оцінити своєчасність і повноту аналізу;

на четвертій стадії – слід оцінити відповідність розміру економічного
стимулу ступеню досягнення цілі.

Лише за таких умов можна забеспечити цілеспрямований вплив на поведінку
об’єкта управління, не використовуючи при цьому прямого адміністрування.

Розрахунок величини економічних заохочень чи санкцій залежно від ступеня
досягнення цілі

Мал.2 Порядок формування економічних методів управління.

Розробка планів на рівнях організації, підрозділів, служб і так
попорядку дає можливість забеспечити вплив на відповідні групи
працівників.

Основною відмінною рисою економічних методів є можливість їх кількісного
вимірювання. В зв’язку з цим економічні методи дають можливість
співвиміряти реакцію системи при тій чи іншій силі впливу на неї.

Як зазначалось раніше, технологія прийняття рішень передбачає певну
послідовність управлінських операцій і процедур, які необхідно здійснити
для вирішення проблеми. Вона охоплює діагностику проблеми, виявлення
можливих способів її вирішення, оцінку варіантів і вибір варіанта, який
дасть змогу найвигіднішим для організації способом вирішити проблему.

Вигідно до цього виділяються такі методи:

постановки проблеми;

виявлення способів вирішення пробеми;

оцінка варіантів і вибір найкращого рішення;

реалізація рішення.

Розгляньмо їх детальніше.

Постановка проблеми, або її діагностика, потребує застосування методів,
що дають змогу достовірно й повно описати проблему і виявити чинники, що
її зумовили. Важливе місце тут належить мотодам збору, обробки та
аналізу інформації, факторного аналізу, порівняння, аналогії,
моделювання тощо.

Вибір методів залежить від характеру та змісту проблеми, термінів і
коштів, що надаютьсядля її вивчення. Зокрема, значного поширення набули
методи економічного аналізу та прогнозування. Вони використовуються для
того, щоб об’єктивно оцінити поточний стан фірми як економічного
суб’єкта й передбачити, “що буде далі, якщо нічого не змінювати”.

Прогнозування – це метод, в якому використовуються як накопичений у
минулому досвід, так і поточні припущення щодо майбутнього з метою його
визначення. Якщо прогнозування виконане якісно, то результатом стане
картина майбутнього, яку цілком можливо використати для планування
проступу.

Розділ І: Загальні положення.

Стаття 1: Підприємство та його основні цілі.

Підприємство – основна організаційна ланка народного господарства
України. Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб’єкт,
який має права юридичної особи та здійснює виробничу,
науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання
відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші
рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак
для товарів і послуг. Підприємство не має у своєму складі інших
юридичних осіб.

Підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони
не заборонені Законодавством України і відповідають цілям, передбаченим
статутом підприємства.

У разі збитковості діяльності підприємств держава, якщо вона визнає
продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може надавати таким
підприємствам дотацію, інші пільги.

Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний
ризик, діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню
послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Саття 10: Утворення і використання майна.

Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також
інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі
підприємства.

Майно підприємтва відповідно до Законів україни, статуту підприємства та
укладання угод, належить йому на праві власності.

Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством
(крім казенного) належить йому на праві повного господарського
видання.Здійснюючи право оперативного управління, кожне підприємство
володіє та користується зазначеним майном.

Джерелами формування майна підприємства є:

грошові та матеріальні внески засновника;

доходи, одержані від реалізації продукції;

доходи від цінних паперів;

кредити банків та інших кредиторів;

капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

надходження від роздержавлення і приватизації власності;

придбання майна іншого підприємства;

безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств
і громадян;

інші джерела не заборонені Законодавчими Актами України.

AE

E

~ ? h

j

????

.

0

< >

@

Ae

| – f

|

&

F

&

F

&

&

&

&

&

&

&

&

F

&

F

&

F

&

F

Підприємство, якщо інше не передбачено Чинним Законодавством та його
статутом, має права продавати і передавати іншим підприємствам,
організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати
безплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки,
споруди, а також списувати їх з балансу.

Підприємству надається прово, якщо інше не передбачено Чинним
Законодавством та його статутом продавати, передавати безоплатно,
обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші
матеріальні цінності, за винятком тих, які відповідно до законодавчих
актів України не можуть бути їх власністю. Безоплатна передача і надання
підприємствами матеріальних цінностей громадянам здійснюється з дозволу
власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених
Законодавством України.

Стаття 14: Загальні принципи управління підприємством.

Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі
поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і
принципів самоврядування трудового колективу.Підприємство самостійно
визначає структуру управління, встановлені штати.

Прийняття (призначення, обрання) керівника підприємства є правом
власника майна підприємства і реалізується безпосередньо або через
уповноважені ним органи.

Рішення з соціально- економічних питань, що стосуються діяльності
підприємтсва, виробляються і приймаються його органами управління з
участю трудового колективу та уповноважених ним органів.

Вищим керівним органом колективного підприємства є загальні збори
(конференція) власників майна, виконавчі функції, по управлінню
колективним підприємством здійснює правління.

Стаття 16: Керівництво підприємства.

Керівник підприємства наймається (призначається) власником або
обирається власниками майна. При прийнятті власником або уповноваженим
ним органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт
(договір, угода), в якому визначаються права, строкинайняття, обов’язки
відповідання керівника підприємства перед власником та трудовим
колективом.

Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності
підприємства, за виняткомвіднесених статусом до компетенції інших
органів управління даного підприємства. Власник не має права втручатися
в оперативну діяльність керівника підприємства.

Керівник підприємства може бути звільнено з посади до закінчення строку
контракту на підставах, передбачених у контракті або у Законодавстві
України.

Заступники керівника підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів,
апарату управління і структурних підрозділів (виробництва, цехів,
відділень, дільниць, ферм, та інших аналогічних підрозділів
підприємств), а також майстри і старші майстри призначаються на посаду і
звільняються з посади керівником підприємства.

2. Об’єкт обстеження ТОВ “Авілон”.

Об’єктом нашої даної курсової роботи буде товариство з обмеженою
відповідальністю ТОВ “Авілон”.

Юридична адреса ТОВ “Авілон” є:

90400

Україна

Закарпатська область

Місто Хуст

Вулиця Івана Франка, 17.

Специфікація даного підприємства – оптова продажа лікеро-горілчаних
виробів. Дане підприємство є однією з філій вище стоящої організації у
місті Кіровоград. Загалом, по Україні нараховується 33 філії даної
організації.

Основними видами продукції даного товариства є:

“Еталон” 0,5л – горілка;

“Артеміда” 0,5л – горілка;

“Артеміда” (восьмигранка, оброблена сріблом) 0,7л;

“Аморе” 0,5л – лікер;

“Мускатний” 0,5л – лікер.

Першим завданням будь-якого хорошого підприємства , в першу чергу, є –
скласти план, і спрогнозувати хороший результат.

План – це науково обгрунтована система завдань, яка забеспечує
економічний і соціальний розвиток виробничих колективів, на основі
впровадження у виробництво передових досягнень науки і техніки,
раціонального використання виробничих ресурсів і навколишнього
середовища.

Прогнозування розвитку підприємства – це наукове обгрунтування можливих
кількісних та якісних змін цого стану в майбутньому, а також
альтернативних способів і строків досягнення очікуваного результату.

Процес прогнозування базується на таких принципах:

Цілеспрямованість (змістовний опис поставлених дослідницьких завдань).

Системність (побудова прогнозу на підставі системи методів і моделей,
які характеризуються певною послідовністю).

Наукова обгрунтованість (врахування вимог об’єктивних законів розвитку
суспільства та викоритання світового досвіду).

Багаторівневий опис – це опис об’єкта як цілісного явища і водночас як
елемента складної системи.

Інформаційна єдність – це використання на однаковому рівні узагальнення
і цілісності ознак.

Адекватність об’єктивним закономірностям розвитку – це виявлення та
оцінка стійких взаємозв’язків і тенденцій розвитку.

Послідовність вирішення невизначеності.

Альтернативність – це виявлення можливостей розвитку об’єкту за умов
різних траєкторій, різноманітних взаємозв’язків і структурних
співвідношень.

Підприємство ТОВ “Авілон” проводить планування щоквартально.

Планування є процесом визначення цілей, що передбачає досягнення їх
підприємством за певний період, в даному випадку на нашому підприємстві
щоквартально, а також способи досягнення. Планування об’єднує структурні
підрозділи підприємства спільною метою, надає всім процесам
скоординованості, що дає змогу найбільш повно і ефективно використати
наявні ресурси, комплексно, якісно та своєчасно вирішувати різноманітні
завдання управління.

За нових умов господарювання і переходу до ринкового регулювання,
підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи.

Основні принципи планування:

демократизм;

науковість;

цільова напрямленість;

системність;

безперервність;

збалансованість;

оптимальність використання ресурсів;

адекватність.

Демократизм – це повна господарська самостійність підприємства,
вирішення соціально-економічних завдань.

Науковість – це застосування наукових методів і прийомів складання
планів.

Цільва направленість – це планування, вибір та обгрунтування цілей
кінцевої мети, результатів діяльності.

Системність – це планування охоплює всі сфери діяльності підприємства.

Безперервність – це підтримування безперервності планової перспективи,
взаємопогодження довго-, середньо- та короткострокових планів, а також
своєчасне корегування перспективних і поточних планів.

Збалансованість – це безперечно відповідність між потребами в ресурсах
та наявності таких.

Оптимальність використання ресурсів – це відповідно говорить саме за
себе, необхідно як най оптимальніше використовувати ресурси.

Адекватність – це перегляд методів та процедур планування.

Підприємство ТОВ “Авілон” має свій плановий відділ, який самостійно
складає план, а для затвердження віддає його директору, дотримується
всіх наукових методів і прийомів складання планів. Обгрунтовує кінцеву
мету, якою є реалізація як найбільшої кількості продукції покупцям,
завоювання як найбільше прихильників на ринку, як Українському, так за
кордоном.

Одним із основнох документів ТОВ “Авілон” є в першу чергу складання
бізнес-плану.

Бізне- план – це поширений у ринковій економіці інструмент менеджменту,
основа конкретної маркетингової, фінансової, матеріально-технічної,
кадрової політики ведення власного бізнесу.

Найважливішим показником діяльності підприємства ТОВ “Авілон”, як і
будь-якого підприємства є:

виторг від реалізації;

прибуток;

потік коштів.

Сукупність значень цих показників і тенденцій їхньої зміни характеризує
ефективність роботи підприємства і його основних проблем.

Виторг від реалізації – це обліковий доход від реалізації продукції або
послуг за даний період, що відображає як грошові, так і негрошові форми
доходу.

На нашому підприємстві ТОВ “Авілон” розрахунки проводяться за виписками,
виданими бухгалтерським відділом або прямо на місці, або переводяться на
розрахунковий рахунок підприємства в банку, якщо замовленя проводиться
заздалегідь і з доставкою, до місця призначення.

Пибуток – це різниця між обліковими доходами від реалізації й
нарахованих витрат на реалізовану продукцію.

Потік коштів – це різниця між всіма отриманими й виплаченими
підприємством коштами за певний період часу.

Дуже важливу роль в правильному управлінні відіграє бухгалтерський
облік. Не є винятком і наше підприємство ТОВ “Авілон”.

Господарський облік – це облік господарства, облік господарської
діяльності підприємства, суспільства, що містить у собі виробництво,
реалізацію і розподіл матеріальних благ, необхідних для задоволення
потреб у харчах, одязі, житлі тощо.

Будь-яка діяльність пов’язана з виробництвом, обміном та споживанням
матеріальних і нематеріальних цінностей, надання та використання послуг
називається господарською діяльністю.

Госпордарська діяльність відбувається за рахунок таких умов:

наявність господарських засобів (машини, будівлі, кошти, товари);

наявність праці.

Господарська діяльність складається з господарських процесів, які
поділяються на господарські операції.

Основні процеси на підприємстві:

процес заготівлі (операція заготівлі сировини, операція купівлі
матеріалів);

процес виробництва (виробництво із сировини і матеріалів певних
виробів);

процес реалізації (продаж товарів).

Господарська діяльність будь-якого підприємства вимагає планування,
управління, контролю.

На підприємстві в галузі, державі єдина система обліку забеспечується
такими трьома видами обліку, які взаємопов’язані між собою:

Оперативнотехнічний – здійснюється безпосередньо на місці (цех, склад) і
забеспечує негайне спостереження та регістрацію визначених та
комерційних операцій та інших факторів господарської діяльності
підприємства чи організації.

Мета оперативного обліку – це швидке одержання інформації про хід
виробництва, реалізацію продукції, робіт чи послуг.

Статистичний облік – це планомірне збирання і вивчення масових,
кількісних та якісних явищ і закономірностей загального розвитку за
конкретних умов, місця і часу (перепис наявності обладнання, визхначення
середньої заробітної плати за категоріями працюючих працівників
підприємства, кількість і якість вироблювальної продукції, використання
робочого часу.

Дані про господарські і виробничі зміни статистичний облік одержує з
оперативнотехнічного і бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік – це спосіб документального спостереження
відображення і контролю за господарською діяльністю виробників і
господарників, а також система збирання, вимірювання, обробки і передачі
інформації про господарську діяльність підприємства внутрішнім та
зовнішнім користувачам.

Бухгалтерський облік – це система безперервного і взаємопов’язаного
спостереження і контролю за господарською діяльністю окремого
підприємства чи організації з метою одержання про них поточних і
підсумкових показників.

Облікові вимірники.

В бухгалтерському обліку для відображення руху засобів, коштів і
господарських процесів використовують такі види вимірників:

Натуральні вимірники – використовують для одержання даних за кількістю
однорідних об’єктів обліку в одиницях виміру за об’ємом, площею, вагою,
довжиною. Їх використовують для обліку кількості матеріальних цінностей,
використовують в аналітичному обліку.

Трудові вимірники – використовуються з метою обліку кількості
відпрацьованого часу і оліку праці, витраченої та виготовленої
продукції, і виражаються в одиницях часу. Використовуються при
нарахуванні заробітної плати, рівні продуктивності праці і т. д.

Вартісні або грошові вимірники – ці вимірники є універсальні. З їх
допомогою узагальнюються всі господарські операції і явища, що раніше
виражалися в натуральних чи трудових вимірниках. Вони використовуються
при обліку заробітної плати, матеріалів, готової продукції чи збитків у
розрахункових операціях для визначення і узагальнення підсумків
виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства,
організації, установи. Використовуються для складання поточних і річних
планів розвитку підприємств.

Головним завданням будь-якого підприємства є виготовлення продукції,
торгівля товарами високої якості з найменшими витратами. Тому основним
завданням бухгалтерського обліку є виявлення обсягу випущення з
виробництва продукції, вироблення, їх реалізація, виявлення фактичних
витрат при власності чи придбанні товарів, аналізу і контролю за
собівартістю виробленої продукції та її зниження, визначення кінцевих
результатів виробництва та реалізації на їх використання.

Завдання бухгалтерсткого обліку:

Додержання положення « Про організацію бухгалтерського обліку і
звітності в Україні» [накази Міністерства фінансів України №87 від
31.03.99, №137 від 28.05.99].

Облік, аналіз і контроль за додержанням про господарську діяльність.

Облік, аналіз і контроль за виконанням завдань виробництва в розмірі,
кількості, якості і асортименту продукції згідно з вимогами замовників.

Облік, аналіз і контроль за зберіганням власності підприємств за
правильними і економічними витратами ресурсів.

Облік, аналіз і контроль, за виявленням невикористаних резервів,
непродуктивних витрат і втрат.

Облік, аналіз і контроль, за виявлення фактичних витрат і результатів по
господарських процесах відповідно до технології і організації цих
процесів.

Облік, аналіз і контроль, за мірою праці та її оплати.

Облік, аналіз і контроль, за розрахункуами з постачальниками за
своєчасним предявленням процесів до постачальників.

Облік, аналіз і контроль, за відвантаженням, реалізацією і оплатою
продукції.

Своєчасне документальне оформлення випущеної і виробленої продукції.

Побудова обміну на кожному підприємстві відповідно до особливостей його
організації структури і технології виробництва.

Вимоги до бухгалтерського обліку.

Для того, щоб успішно виконати завдання бухгалтерського обліку
необхідно, щоб бухгалтерський облік задовільняв таким вимогам П(с)БО –
певні стандарти бухгалтерського обліку:

відповідність бухгалтерського обліку завданням, управлінням і контролю
на даному підприємстві, галузі, державі;

своєчасність ведення бухгалтерського обліку і подання звітних даних;

ясність і зрозумілість обліку;

простота, чіткість, точність, повнота, достовірність поточних звітних
даних, попередження всяких перекручувань дійсності, усунення недоліків в
організації бухгалтерського обліку і посилення його ролі в здійсненні
контролю за господарською діяльністю;

економічність бухгалтерського обліку.

Основою ведення будь-якої діяльності є раціонально організований і
постановлений бухгалтерського обліку. Для того, щоб всі ці вимоги
виконувалися, необхідно, щоб облікові працівники були кваліфіковані і
підвищували знання і практичні навички, а також працівники повинні бути
вимогливими до себе, до якості роботи, що вони виконують і постійно
здійснюваний самоконтроль.

Об’єктами бухгалтерського обліку підприємства – є господарські засоби і
джерела господарських засобів. Відповідно до національних стандартів
бухгалтерського обліку в Україні групують за такими ознаками:

необоротні активи;

обротні активи;

витрати майбутніх періодів.

До необоротних активів належать:

нематеріальні активи (права користування ресурсами, майном та інші);

основні засоби (будівлі, споруди, обладнання, передавальні пристрої, всі
ті засоби, які не змінюються і придатні протягом одного року);

інші необоротні активи ( незавершене будівництво, довгострокові
фінансові інвестиції, довгострокова фінансова заборгованість,
відстрочені фінансові кредити).

До оборотних активів належать:

Запас:

— виробничі запаси (сировина, матеріали та інші);

— малоцінні та швидкозношуючі предмети (МШП) (термін використання
до одного року);

— незавершене виробництво (спецовка);

— готова продукція це продукція, яка закінчена в обробці,
відповідає встановленим технічним умовам, знаходиться на складі або
відвантажена споживачу;

— товар — це продукти праці, які вироблені і призначені для
продажу.

Дебіторська заборгованість (винні цьому підприємству) – це
заборгованість різних підприємств чи фізичних осіб перед вашим
підприємством.

Грошові кошти та їхні еквіваленти:

— у національній валюті;

— у іноземній валюті.

До витрат майбутніх періодів належать:

втрати з освоєння виробництва нових видів продукції;

суми передплати періодичних видань;

та інші.

Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні
джерела господарських засобів групують за такими ознаками:

власний капітал;

забеспечення майбутніх витрат і платежів;

довгострокові зобов’язання;

поточні зобов’язання.

Власний капітал складається:

Статутний капітал – є джерелом створення підприємства, поділяється на
основний і оборотний.

Пайовий капітал. Пай – це частка в пайовому капіталі, яка є власністю
члена підприємства, який може розпоряджатися своїм пайом на власний
розсуд. Пай не підлягає обкладенню податку.

Пай може складатися з таких частин:

базовий пай;

збільшена сума паю;

сума інтексації основних засобів;

дивіденди (відсотки);

внески пайщиків.

Додатково вкладений капітал – це емісійний дохід (коли підприємство
займається з паперами додатково), дооцінка активів, уцінка активів,
безкоштовно одержане майно та інші додаткові капітали.

Резервний капітал – джерелом його створення є прибуток. Проводяться до
нього певні відрахування до резервного капіталу, але не більше 50% суми
прибутку.

Нерозподілені прибутки (або непокриті збитки) – прибутки від реалізації
продукції використовуються на збільшення капіталу, використовуються на
виплату дивідендів підприємства.

Неоплачений капітал.

Вилучений капітал.

Забеспечення майбутніх платежів і витрати — це суми, які зарезервовані в
установленому порядку з метою рівномірного включення витрат та платежів
до витрат або оброту (наступна оплата відпустки, витрати на спорудження
нових об’єктів, оплати, винагороди за вислугу років та інші):

цільові фінансування і цільові надходження за об’єктами фінансування;

строкові резерви.

Довгострокові зобов’язання:

довгострокові кредити банків – це кредити на строк служби більше одного
року, які надаються як в націоеальній так і в загальній валюті. Вони
регулюються правилами банку;

довгострокові фінансові зобов’язання — це кошти передані в борг;

інші договірні зобов’язання.

Поточні зобв’язання:

короткострокові кредити (виробничі запаси, готова продукція, кошти
вкладені у розрахунки);

поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;

векселі видані;

розрахунки з кредиторами.

Метод бухгалтерського обліку.

Метод бухгалтерського обліку – це сукупність способів і прийомів, за
допомогою яких господарська діяльність підприємства відображається в
обліку.

Метод сладається з таких елементів:

Документація – являє собою відображення господарських оперційу
визначених носіях (магнітних дисках, стрічках); це письмове свідчення
про здійснення господарських оперцій, що надає юридичної сили даним
бухгалтерського обліку.

Інвентаризація – це спосіб перевірки в натурі наявності
товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, шляхом перерахування,
зважування, обміну й оцінки всіх залишків господарських засобів і
співставлення з даними бухгалтерського обліку.

Рахунки – призначені для обліку наявності і руху господарських засобів,
коштів та їх джерел.

Подвійний запис – це принцип тотожного відображення господарських
операцій на рахунок, що зумовлює рівність оборотів по дебету і кредиту
кореспондуючих рахунків.

Оцінка – це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному
грошовому вимірнику з метою узагальнення їх в цілому по підприємству.

Калькуляція – з латинської «набирати», тобто набирати витрати з метою
визначення собівартості продукції та послуг як в цілому, так і поодинці.

Бухгалтерський баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який
відображує його активи, зобов’язання і власний капітал на певну дату.

Бухгалтерська звітність – це система взаємозв’язаних взаємозумовлених
показників, що відображають господарсько-фінансову діяльність
підприємства за визначений період.

Підприємство ТОВ “Авілон” подає квартальну та річну бухгалтерську
звітність:

органам у сфері, управління яких перебуває підприємство;

учасникам, замовникам – відповідно до установчих документів;

державній податкрвій інспекції (ДАІ);

органові державної статистики.

Установа, що утримується за рахунок бюджету подає місячну, квартальну,
річну, бухгалтерську звітність про виконання кошторисів витрат вищому
органові у встановлені ним терміни.

Датою надання бухгалтерської звітності для підприємства, організації,
установи у межах одного міста вважається день фактичної передачі її за
незалежністю, а для іногороднього – дата його відправлення, зазначена на
штампі підприємницького зв’язку.

Бухгалтерські звіти підпишуться керівником і головним бухгалтером
підприємства, установи, організації, а за видержаності на підприємстві,
установі, організації бухгалтерські служби – спеціалістом, який веде
облік.

Річна бухгалтерська звітність підприємства, установи, організації до
подання її вищезазначеним органам , організаціями і учасниками
розглядаються й затверджуються у порядку, визначеному установчими
документами.

Використовуючи всі ці економічні закономірності, методи управління,
підприємство ТОВ “Авілон” веде успішний бізнес, має свій ряд постійних
клієнтів, завоювало ринок своєю продукцією, про що і свідчить кількість
філій по всій Україні, яких нараховується всього зз філії. На мою думку
підприємство правильно розподілило посади, колектив дружній, завжди
допомагають один одному. Завдяки цим показникам можна сказати, що ТОВ
“Авілон” є досить прибутковим підприємством. Свідченням цього є те, що
зайшовши в будь-який магазин можна зустріти продукцію цього
підприємства.

3. Оцінка застосування економічних методів.

Основні принципи застосування методів менеджменту в умовах ринкових
відносин наступні:

забеспечення рентабельності;

самоокупності;

господарської самостійності;

моральної та матеріальної зацікавленості;

конкурентоздатності продукції;

зменшення витрат тощо.

Основне призначення методів менеджменту в умовах ринкових відносин
полягає в забеспеченні високої ефективності діяльності трудових
колективів, їхньої чіткої, рівномірної роботи, всебічної зацікавленості
кожного працівника в досягненні найвищих результатів.

Як основа економічного механізму управління еконмічні методи в умовах
ринкового виробництва проникають у всі системи виробничих віносин,
стимулюючи їхній розвиток у загальнодержавному масштабі на всіх рівнях
управління.

При викоританні організаційно-розпорядчих методів менеджменту в ринкових
умовах необхідно враховувати, насамперед, економічні інтереси, соціальні
потреби й психологічні особливості керівників і підлеглих, виробників і
споживачів. Трудовий колектив є основним каналом задоволення соціальних
потреб людини і являє собою сукупність людей, об’єднаних спільною
виробничою метою, спільною діяльністю на користь суспільства, єдністю
інтересів, єдиною організацією, взаємною відповідальністю кожного,
стосунками товариського співробітництва й взаємодопомоги.

Соціально-психологічні методи посідають важливе місце в процесі
управління, яке вмзначається роллю колективу в задоволенні потреб
людини. Це конкретні способи й прийоми впливу на процес, які
відбуваються всередині нього (введення різних слоціальних, моральних,
етичних норм, які включають правила внутрішнього розпорядку, статути
громадських організацій, правила виробничого етикету, форми
дисциплінарних дій).

Таким чином, ринкові відносини потребують докоріненої зміни існуючлї
організації управління, планування, форм і методів планомірного
реггулювання процесів соціального розвитку.

4. Покращення

Використовуючи всі ці економічні закономірності, методи управління,
підприємство ТОВ “Авілон” веде успішний бізнес, має свій ряд постійних
клієнтів, завоювало ринок своєю продукцією, про що і свідчить кількість
філій по всій Україні, яких нараховується всього зз філії. На мою думку
підприємство правильно розподілило посади, колектив дружній, завжди
допомагають один одному. Завдяки цим показникам можна сказати, що ТОВ
“Авілон” є досить прибутковим підприємством. Свідченням цього є те, що
зайшовши в будь-який магазин можна зустріти продукцію цього
підприємства.

Однак щодо умов праці маю деякі зауваження.

В першу чергу, необхідно вводити нові технології для працівників
керівного класу, тобто нові комп’ютери, прінтери тощо.

Також для нашого часу ,я вважаю, що заробітна плата у працівників даного
підприємства досить низька. Необхідно підвищити хоча б на 30 %.

Для працівників середнього класу необхідно виділити новий спец-одяг, та
покращити умови самого місця роботи.

Все інше, на мою думку, на даному підприємстві добре.

ВИСНОВКИ

Методи менеджменту – це сукупність способів і її прийомів впливу на
колектив працівників з метою досягнення цілей організації та ефективного
виконання її місії.

Методів менеджменту дуже багато, але всі їх можна класифікувати на такі
три групи:

економічні;

організаційно-розпорядчі;

соціально-психологічні.

Кожна з груп методів включає підгрупи, важелі, впливи тощо.

Застосування конкретного методу носить комплексний характер.

Основне призначення методів менеджменту в умовах ринкових відносин –
забеспечення високої ефективності діяльності підприємств, всебічної
зацікавленості кожного працівника в досягненні найвищих результатів.

Слід розрізняти інтереси держави, колективу підприємства і особисті
інтереси працівника. Свідоме використання об’єктивних законів і
інтересів на основі товарно-грошових відносин на всіх ієрархічних рівнях
є основою економічних методів.

Основною відмінною рисою економічних методів є можливість їх кількісного
вимірювання. В зв’язку з цим економічні методи дають можливість
співвиміряти реакцію системи при тій чи іншій силі впливу на неї.

Документація – являє собою відображення господарських оперційу
визначених носіях (магнітних дисках, стрічках); це письмове свідчення
про здійснення господарських оперцій, що надає юридичної сили даним
бухгалтерського обліку.

Інвентаризація – це спосіб перевірки в натурі наявності
товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, шляхом перерахування,
зважування, обміну й оцінки всіх залишків господарських засобів і
співставлення з даними бухгалтерського обліку.

Рахунки – призначені для обліку наявності і руху господарських засобів,
коштів та їх джерел.

Подвійний запис – це принцип тотожного відображення господарських
операцій на рахунок, що зумовлює рівність оборотів по дебету і кредиту
кореспондуючих рахунків.

Оцінка – це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному
грошовому вимірнику з метою узагальнення їх в цілому по підприємству.

Калькуляція – з латинської «набирати», тобто набирати витрати з метою
визначення собівартості продукції та послуг як в цілому, так і поодинці.

Бухгалтерський баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який
відображує його активи, зобов’язання і власний капітал на певну дату.

Бухгалтерська звітність – це система взаємозв’язаних взаємозумовлених
показників, що відображають господарсько-фінансову діяльність
підприємства за визначений період.

Використовуючи всі ці економічні закономірності, методи управління,
підприємство ТОВ “Авілон” веде успішний бізнес, має свій ряд постійних
клієнтів, завоювало ринок своєю продукцією, про що і свідчить кількість
філій по всій Україні, яких нараховується всього зз філії. На мою думку
підприємство правильно розподілило посади, колектив дружній, завжди
допомагають один одному. Завдяки цим показникам можна сказати, що ТОВ
“Авілон” є досить прибутковим підприємством. Свідченням цього є те, що
зайшовши в будь-який магазин можна зустріти продукцію цього
підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Закон України “Про підприємства в Україні”. – К.:1991.

Закон України “Про підприємництво”. – К.: 1991.

Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І.

Економіка підприємств. – Львів, “Сполум”, 1998. – 468с.

Еконміка та менеджмент (під редакцією Кузьміна). – Львів, “Львівська
політехніка”, 1996.

Менеджмент організацій: Підручник/ За заг. ред. Л.І. Федулової. –
К.:Либідь, 2004. – 448с.

Салига С.Я.

Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної
літератури, 2006. – 274с.

7. Хомяков В.І.

Менеджмент підприємства. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Київ: Кондор,
2005. 434с.

8. Шегда А.В.

Менеджмент: Навч. посіб. – К.: Т-во ”Знання”, КОО, 2002. – 583с.- (Вища
освіта ХХІ століття).

PAGE

PAGE 28

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *