.

Правові засади захисту національного товаровиробника в зовнішньоекономічних відносинах (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
9 5877
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

Правові засади захисту національного товаровиробника в
зовнішньоекономічних відносинах.

ПЛАН

Загальні умови захисту національного товаровиробника

Захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту

Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту.

1. Визначення граничних рівнів митних тарифів та однакове їх
застосування до усіх торговельних партнерів (принцип найбільшого
сприяння) є основоположним принципом системи СОТ. Разом з тим угоди СОТ
передбачають винятки з цього принципу, спрямовані на захист
національного товаровиробника, до яких належать:

застосування антидемпінгових заходів (ст. 6 ГАТТ, Угода про застосування
статті УІГАТТ (Угода про антидемпінг);

застосування компенсаційних заходів (Угода про субсидії та компенсаційні
заходи);

застосування захисних (спеціальних) заходів у разі раптового та різкого
зростання імпорту (Угода про захисні заходи).

Угода про антидемпінг та Угода про субсидії та компенсаційні заходи
надають право стягувати особливі види мит (антидемпінгове та
компенсаційне) з імпортних товарів, постачальники яких припускаються
недобросовісної торговельної практики. Проте країна-імпортер може
стягувати такі мита тільки тоді, коли у результаті проведених нею
розслідувань було встановлено, що відповідний імпорт завдає
«матеріальної шкоди» вітчизняній промисловості. Розслідування з метою
застосування особливих видів мит мають розпочинатися на підставі подання
скарги галуззю вітчизняної промисловості або від її імені про те, що
імпортні товари завдають їй шкоди.

Обидві Угоди встановлюють подібні критерії для визначення шкоди. Так
само є подібними і процедури розслідувань за скаргами з метою
застосування антидемпінгових або компенсаційних мит.

Угода про антидемпінг встановлює, що товар повинен вважатися
демпінговим, якщо його експортна ціна нижча від ціни аналогічного
товару, що реалізується для споживання в країні-експортері. Згідно з
Угодою про субсидії та компенсаційні заходи субсидією вважається
фінансове сприяння, що надається урядом або іншим державним органом, або
будь-яка форма підтримки доходів і цін, у результаті яких надається
пільга (існування такої пільги занижує експортну ціну товару порівняно з
його нормальною вартістю). Положення останньої Угоди стосуються лише так
званих «специфічних» субсидій – тобто субсидій, доступ до яких мають
лише певні підприємства, галузі економіки, або групи підприємств чи
галузей економіки країни. Угода визначає дві категорії субсидій –
заборонені (надання яких обумовлене результатами експорту або
використанням вітчизняних товарів замість імпортних) та ті, що дають
підстави для вжиття компенсаційних заходів (щодо цих субсидій
країна-імпортер повинна довести заподіяння ними шкоди, інакше воші
визнаються дозволеними).

Основним правилом, встановленим Угодою про антидемпінг та Угодою про
субсидії та компенсаційні заходи, є те, що антидемпінгові та
компенсаційні мита повинні стягуватися тільки тоді, коли в ході
розслідувань були виявлені такі обставини:

а) мало місце значне зростання імпорту демпінгових або субсидованих

товарів в абсолютних показниках або стосовно виробництва або споживання;

б) ціни на такі товари знизили ціни на аналогічні товари, стримали

ціну на аналогічний товар або перешкодили її зростанню, та

в) в результаті галузі вітчизняної промисловості країни-імпортера

завдана шкода або існує загроза заподіяння такої шкоди.

Обидві Угоди вказують, що, визначаючи, чи завдає імпорт шкоди
вітчизняній промисловості, до уваги слід брати «відповідні економічні
фактори, які впливають на стан галузі». Окрім того, необхідно чітко
встановити факт причинно-наслідкового зв’язку між демпінговим чи
субсидованим імпортом та шкодою галузі промисловості. Якщо така шкода
зумовлена скороченням попиту або змінами у структурі споживання,
антидемпінгові чи компенсаційні мита не повинні накладатися. Такі мита
не повинні накладатися також у разі, коли зростання імпорту негативно
впливає лише на декількох виробників. Воші можуть застосовуватися лише
тоді, коли буде встановлено, що імпорт завдає шкоду виробникам,
«сумарний обсяг виробництва яких становить основну частку загального
вітчизняного виробництва» галузі промисловості.

Угода СОТ про захисні заходи дозволяє країнам вживати захисних заходів
для обмеження імпорту протягом певних періодів, коли вітчизняній
промисловості країни-імпортера завдається шкода в результаті раптового
та різкого зростання імпорту. Зростання імпорту, охоплене правилами цієї
Угоди, не пов’язане з недобросовісною торговельною практикою іноземних
постачальників.

Нормативно-правова база захисту вітчизняного товаровиробника в Україні
відповідає вимогам СОТ і складається з трьох спеціальних законів від 22
грудня 1998 р.: «Про захист національного товаровиробника від
демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від
субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо
імпорту в Україну».

2. Стаття VI ГАТТ встановлює, що демпінг, який полягає в тому, що товари
однієї країни надходять на ринок іншої країни за ціною нижче нормальної
ціни товарів, підлягає осуду, якщо він спричиняє або загрожує спричинити
матеріальну шкоду промисловості, створеній на території договірної
сторони, або істотно затримує створення вітчизняної промисловості.

Механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту
з інших країн, митних союзів або економічних угруповань визначено
Законом України від 22 грудня 1998 р. «Про захист національного
товаровиробника від демпінгового імпорту», який регулює засади і порядок
порушення та проведення антидемпінгових розслідувань і застосування
антидемпінгових заходів.

Цей Закон застосовується щодо імпорту товару, який є об’єктом демпінгу,
якщо такий імпорт заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного
товару.

Демпінг – це ввезення на митну територію України товару за цінами,
нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що
заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару (ст.1
Закону). При цьому:

порівнянною ціною є ціна подібного товару у країні експорту, що
практикується у звичайних торговельних операціях;

подібним товаром є ідентичний товар, тобто схожий за всіма
характеристиками на товар, що є об’єктом розслідування, або, у разі
відсутності цього товару, інший товар, який не є схожим за всіма
характеристиками, але має показові ознаки, дуже подібні до характерних
ознак товару, що є об’єктом розслідування;

країною експорту є країна походження товару, що імпортується в Україну.
Країною експорту може вважатися також краша-посередник (митний союз або
економічне угруповання), за винятком випадків, коли зазначений товар
перевозиться транзитом через цю країну, в ній не виробляється або в цій
країні немає порівнянної ціни для цього товару.

Сума, на яку нормальна вартість товару перевищує його експортну ціну,
становить демпінгову маржу. Порядок визначення демпінгової маржі
встановлений у ст. 9 Закону.

Україна може застосовувати антидемпінгові заходи, лише коли в ході
проведеного нею розслідування було встановлено, що демпінговий імпорт
завдає шкоди національному товаровиробнику. Окрім того, повинен бути
встановлений причинно-наслідковий зв’язок між демпінговим імпортом та
шкодою галузі вітчизняної промисловості.

Шкода може заподіюватися національному товаровиробнику в одній із таких
форм:

а) істотна шкода, заподіяну національному товаровиробнику;

б) загроза заподіяння істотної шкоди національному

товаровиробнику;

в) істотне перешкоджання створенню чи розширенню

національним товаровиробником виробництва подібного товару.

Національний товаровиробник – це сукупність виробників подібного товару
або тих із них, сукупне врфобгащтво яких становить основну частину
всього обсягу виробництва в Україні цього товару.

Проведення антидемпінгового розслідування в Україні здійснюється
Міністерством економіки України (далі у цьому розділі – Міністерство),
Державною митною службою України, а також Міжвідомчою комісією з
міжнародної торгівлі (далі у цьому розділі – Комісія).

Правовий статус Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі визначає ст.
5 Закону. Комісію очолює Голова, яким за посадою є Міністр економіки
України. Персональний склад Комісії затверджується Кабінетом Міністрів
України за поданням Голови Комісії.

На засіданнях Комісії приймаються рішення:

про порушення антидемпінгового розслідування;

про позитивні або негативні висновки стосовно наявності демпінгу та
методи, що дають можливість визначити демпінгову маржу;

про позитивні або негативні висновки щодо наявності шкоди та її розмір;

щодо визначення причинно-наслідкового зв’язку між демпінговим імпортом
та шкодою;

про застосування антидемпінгових заходів;

з інших питань в межах повноважень, передбачених цим Законом.

Рішення Комісії приймаються простою більшістю голосів, а в окремих
випадках, передбачених цим Законом, двома третинами (кваліфікованою
більшістю) голосів її членів.

3. Закон України від 22 грудня 1998 р. «Про захист національного
товаровиробника від субсидованого імпорту» визначає механізм захисту
національного товаровиробника від субсидованого імпорту з інших країн,
митних союзів або економічних угруповань, регулює засади і порядок
порушення та проведення антисубсидійних розслідувань, а також
застосування компенсаційних заходів.

Субсидованим імпортом є ввезення на мирну територію країни імпорту
товару (товарів), що користується пільгами від субсидії, яка надається
для виробництва, переробки, транспортування або експорту такого товару.

Під субсидією розуміється фінансова або інша підтримка державними
органами виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту,
споживання подібного товару, в результаті якої суб’єкт господарювання
країни експорту одержує пільги (прибутки).

Вважається, що факт надання субсидії має місце у разі, якщо:

а) є фінансовий внесок державних органів або надається в будь-якій формі
підтримка бюджетних надходжень чи підтримка цін;

б) в результаті цього надається пільга.

Фінансовий внесок державних органів може мати такі форми:

здійснення державним органом прямого переведення грошових сум (у формі
дарування, дотації, позики та участі в акціонерному капіталі тощо) або
взяття зобов’язань щодо прямого переведення цих сум або грошових
зобов’язань (гарантія тощо);

відмова державного органу від справляння податків з доходів, що, як
правило, підлягають справлянню (у разі встановлення податкових пільг,
зокрема, відстрочення сплати податку тощо).

Звільнення операцій з експорту товару від оподаткування податками,
зборами тощо, які справляються з подібного товару, якщо такий
призначається для споживання на внутрішньому ринку країни експорту, або
зменшення сум них податків і зборів (обов’язкових платежів), у тому
числі мита, митних зборів тощо, не вважається субсидією за умов,
передбачених у додатках 1-3 до Закону;

забезпечення державним органом суб’єктів господарювання майном (у тому
числі товарами) чи послугами, крім призначених для створення загальної
інфраструктури, або купівля майна (у тому числі товарів);

участь державного органу у фінансуванні суб’єктів господарювання, або
доручення недержавній організації здійснити одну або більше функцій,
передбачених пунктами 1-4, що належать до повноважень цього державного
органу; або наказ зазначеній організації здійснити такі функції на
умовах, які фактично не відрізняються від умов, на яких ці функції
здійснюються державними органами.

Закон розрізняє легітимні та нелегітимні субсидії. Підстави для
застосування компенсаційних заходів дає лише нелегітимна субсидія.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020