Особливості функціонування та перспективи розвитку ЧЕС (реферат)

Реферат на тему:

Особливості функціонування та перспективи розвитку ЧЕС

Ситуація, яка сьогодні складається сьогодні характеризується глобальною
трансформацією усіх країн світу в напрямі нового якісного стану, нового
типу цивілізації. Світова економічна система дедалі більше стає
глобальною, в ній посилюється взаємозалежність національних економік на
основі поглиблення транснаціоналізації виробництва і всього
господарського життя. Водночас зростає інтенсивність регіональних
інтеграційних процесів, що приводить до виникнення величезних
економічних просторів та одержання відповідного ефекту за рахунок
зростання масштабів виробництва і до сегментації світового ринку, до
секторизації єдиного світового господарства через створення відносно
замкнених торговельно – економічних блоків та інтеграційних угруповань.

Актуальність теми даної статті полягає в тому, що формування
регіональних угруповань у більшості випадків викликано потребами
торгівлі. Таким чином, їхньою основою є механізми міжнародного
регулювання відносин зовнішньої торгівлі. Головна причина розвитку
чорноморської економічної інтеграції ? формування торговельно –
економічної системи, збільшення обсягів взаємної торгівлі. Практика
світової торгівлі дає багато прикладів того, що успіх досягається в тому
разі, якщо між країнами підтримуються довгострокові стабільні зв’язки.
Як правило, ці зв’язки зумовлені географічною близькістю, спільною
історичною спадщиною, схожістю законодавства, налагодженою кооперацією,
джерелами якої є спільне використання ресурсів та історично сформований
поділ праці.

Традиційно вважається, що економічна інтеграція ? найважливіший
інструмент взаємодії територіально близьких країн зі спільними
інтересами. Вона сприяє налагодженню тісних соціально – економічних і
політичних відносин. Справді, економічна інтеграція не тільки створює
умови для більш вільної торгівлі шляхом ефективного використання
ресурсів, а й сприяє підвищенню добробуту населення регіону тож основою
успіху і тривалій діяльності організації Чорноморського економічного
співробітництва (ЧЕС) є потужний потенціал поліпшення добробуту всього
регіону [2]. В зв’язку з цим мета дослідження полягає у визначенні стану
економічного співробітництва Чорноморського регіону.

Відповідно до мети необхідно вирішити наступні завдання:

• визначити тенденції розвитку зовнішньої торгівлі країн Чорноморського
регіону;

• дослідити умови створення вільної торговельної зони в Чорноморському
регіоні;

• описати передумови розвитку регіональної торгівлі регіону та структуру
інвестицій в регіон ЧЕС.

Унікальність організації ЧЕС полягає в тому, що це перше на пост
конфронтаційному етапі розвитку велике інтеграційне угрупування, яке
об’єднало держави, котрі до останнього часу розвивалися за принципово
різними економічними та політичними моделями.

Географічний розподіл товарних потоків показує, що зовнішня торгівля
країн – учасниць ЧЕС орієнтована головним чином на економічно розвинуті
країни, зокрема країни ЄС, хоча ступінь орієнтації країн регіону на
ринки розвинутих країн дуже різниться. Країнам ЄС належить провідні
позиції в зовнішній торгівлі Греції та Туреччини, і ці позиції
посилилися після приєднання останньої до Європейського митного союзу.
Підписання Румунією та Болгарією угод з ЄС сприяло переорієнтації
зовнішньої торгівлі цих країн на європейський ринок.

Щодо зовнішньої торгівлі України, то за період існування ЧЕС жодна з
країн регіону (крім Росії) не зайняла в ній вагомих позицій і не може
розглядатися як серйозний зовнішньоторговельний партнер [4].

Об’єктивною передумовою розвитку регіональної торгівлі є лібералізація
режимів к країнах – учасницях ЧЕС.

Розвиток співробітництва між країнами Чорноморського регіону став
можливим завдяки радикальним змінам у політико – економічній структурі
Європейського континенту, відновленню чи зміцненню державності багатьох
країн регіону, їх поверненню до світових цінностей, поширенню
демократичних засад. Це певною мірою стосується й України, яка створює
якісно нову економічну систему, орієнтовану на повноцінне входження до
системи світових господарських зв’язків та всебічну демократизацію
суспільного життя [6].

Розуміючи перспективність запропонованої моделі співпраці, її
інвестиційні та торговельні можливості, вже тепер до ЧЕС як спостерігачі
приєдналися такі країни, як Австрія, Італія, Польща, Словаччина, Єгипет,
Туніс та Ізраїль. Свою заінтересованість щодо участі в ЧЕС виявляють
деякі країни Балканського регіону.

Que

рію та більш ніж половина капіталу, інвестованого в Румунію, а також 60
% загального обсягу інвестування в економіку Туреччини. Питома вага
інвестицій країн ЄС у Росію становить 42,7 %. А найбільшим інвестором
вважають Німеччину, частка компаній якої в іноземних інвестиціях в
Україну досягла 15%, у Молдову ? 11 %, у Румунію ? 40% [1].

В числі найбільших інвесторів і американські компанії. На початку 1995
р. частка капіталу США в Росії становила 21 % усіх іноземних інвестицій,
було зареєстровано 12 підприємств із капіталом США. В Україні,
відповідно, 19 % і 13 підприємств [3].

Левова частка іноземних інвестицій України й Туреччини та найбільша
кількість підприємств за участі українських та турецьких партнерів
припадають на Росію і Румунію [4].

Зовнішньоторговельний оборот України з країнами ЧЕС у 2006 р. дорівнював
понад 12 млрд. дол. США, частка торгівлі товарами склала 80 % [3]. На
тлі тотального падіння обсягів зовнішньої торгівлі України гармонійна
інтеграція країни в міжнародний торговельний простір виглядає як
нагальна необхідність.

Тенденції розвитку зовнішньої торгівлі країн-учасниць ЧЕС дають підстави
для таких висновків. По – перше, більшість країн Чорноморського регіону
здійснюють торгівлю з країнами, які не займають значних позицій у
їхньому загальному зовнішньоторговельному обороті, отже, у країн регіону
відсутні безумовні пріоритети зовнішньоекономічної політики.

По – друге, структурний розподіл товарів між країнами є нечітким
(мається на увазі: хто імпортує і хто експортує). Тільки
сільськогосподарська продукція може розглядатися як предмет
спеціалізації. Це означає, що серед країн — учасниць ЧЕС немає
раціонального поділу праці, тобто відсутня необхідна основа розвитку
регіонального ринку [7].

По – третє, лімітування номенклатури та дисбаланс при обміні товарів,
особливо при виробництві палива і в енергетиці, створюють певні перепони
на шляху лібералізації зовнішньоторговельних режимів у регіоні. Це
стосується насамперед країн – експортерів.

Проект створення вільної торговельної зони в Чорноморському регіоні
відповідає сучасним тенденціям розвитку світової торгівлі.

З огляду на світові тенденції створення зони вільної торгівлі в
Чорноморському регіоні має координуватися з процесами розвитку інших
торговельних угрупувань. Завдяки вигідному геополітичному розташуванню
Чорноморського регіону є перспектива входження його в майбутньому у
європейську економічну територію.

Отже, створення зони вільної торгівлі в Чорноморському регіоні дуже
важливе не лише через економічний прибуток, котрий, імовірно, одержать
країни – учасниці завдяки розширенню міжрегіональної торгівлі,
збільшенню припливу іноземних інвестицій, але також тому, що це крок,
котрий підготує і інтегрування ЧЕС у розширену економічну територію
Європи. Особливо необхідною для країн – учасниць ЧЕС є структурна
реорганізація економік, яка підвищить їхню здатність швидко адаптуватися
в майбутньому до європейської конкуренції й торговельної лібералізації
[3].

Таким чином, відмінності в законодавчій базі країн – учасниць ЧЕС,
механізмах регулювання зовнішньоторговельної діяльності, особливо тих,
що використовуються для захисту внутрішнього ринку, перешкоджають
формуванню спільного економічного простору в регіоні. Першочерговим
завданням є приведення торговельної політики у відповідність із
міжнародними стандартами. На часі ? поступова гармонізація інструментів
регулювання зовнішньоторговельної діяльності, взаємна координація правил
і процедур, які будуть використовуватися всіма країнами Чорноморського
регіону. Перебудова цих економічних відносин на ринкових засадах поряд
із зміцненням зв’язків з державами регіону, що має стати органічною
частиною загальноєвропейського економічного процесу. Поява на східному
фланзі Європи ? від Балтійського до Чорного морів ? цілої низки
субрегіональних структур, що вирішують специфічні інтеграційні завдання,
свідчить про становлення нової складової європейської інтеграції.

Література:

Губський Б. Євроатлантична інтеграція України. ? Київ. ? 2003.

Ковальчук Т.Т. Економічна безпека і політика. ? К., „ Знання ”.? 2004.

Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України. ? К., 2003.

Жук М. Комерційні відносини України. ? Чернівці, „ Рута ”.? 2003.

Філіпченко А.С. Україна і світове господарство: взаємодія на межі
тисячоліть. ? Київ „ Либідь ”. ? 2002.

Мхитарян Н.І. ЧЕС : шляхи співробітництва // Спостерігач. ? 2006. ? №
28. ? с.34 – 37.

Ірина Максименко. На хвилі можливостей // День, № 2, вівторок, 17 січня
2006.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *