.

Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 3498
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Міжнародна конвенція

про спрощення і гармонізацію”

ПЛАН

1. СФЕРА ДІЇ І СТРУКТУРА КОНВЕНЦІЇ

2. УПРАВЛІННЯ ЗАСТОСУВАННЯМ КОНВЕНЦІЇ

3. РАТИФІКАЦІЯ КОНВЕНЦІЇ

4. ЗАСТОСУВАННЯ КОНВЕНЦІЇ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. СФЕРА ДІЇ І СТРУКТУРА КОНВЕНЦІЇ

Згідно міжнародної Конвенції про спрощення і гармонізацію кожна з
договірних сторін приймає на себе зобов’язання сприяти спрощенню і
гармонізації митних процедур і з цією метою дотримуватися положень
Міжнародної Конвенції та стандартних правил з перехідним терміном і
правил, які рекомендуються в додатках Конвенції. Однак ніщо не
перешкоджає Договірній Стороні надавати більш сприятливі умови, ніж це в
них передбачено, і кожної з Договірних Сторін рекомендується по
можливості ширше надавати такі сприятливі умови.

Положення Конвенції не перешкоджають застосуванню національного
законодавства у відношенні заборон і обмежень, застосовуваних до
товарів, що підлягають митному контролю.

Міжнародна Конвенція про спрощення і гармонізацію містить у собі
основний текст, генеральний додаток і спеціальні додатки.

Генеральний додаток і кожний зі спеціальних додатків до Конвенції
складається, як правило, із розділів, на які підрозділяється відповідно
додаток, і які містять у собі:

a) визначення понять;

б) стандартні правила, деякі з який у Генеральному додатку є
Стандартними правилами з перехідним терміном.

У кожнім Спеціальному додатку містяться правила, які також
рекомендуються. Кожний з додатків забезпечується рекомендаціями, що не є
обов’язковими для договірних сторін.

Для цілей даної Конвенції кожний зі спеціальних додатків чи кожний з
розділів, у відношенні яких договірна сторона прийняла на себе
зобов’язання про їх застосування, вважаються невід’ємною частиною
Конвенції, і стосовно до цієї договірної сторони будь-яке посилання на
Конвенцію означає і посилання на додатки чи їх розділи.

2. УПРАВЛІННЯ ЗАСТОСУВАННЯМ КОНВЕНЦІЇ

Для розгляду питань забезпечення виконання Конвенції, вживання заходів
по її однаковому тлумаченню і застосуванню, а також підготовки
пропозицій по внесенню в неї змін створюється Керуючий комітет.

Членами Керуючого комітету є Договірні Сторони.

Уповноважений орган будь-якого суб’єкта міжнародного права, за яким
відповідно до положень Статті 8 Конвенції визнається право участі в
Конвенції як Договірну Сторону, чи кожного з учасників Всесвітньої
торгової організації правомочний брати участь у засіданнях Керуючого
комітету як спостерігача. Статус і права такого спостерігача
визначаються рішенням Ради. Вищезгадане право не може бути використано,
перш ніж відповідне рішення Ради не набере сили.

Керуючий комітет може запрошувати представників міжнародних урядових і
неурядових організацій для участі в засіданнях Керуючого комітету як
спостерігачів.

Керуючий комітет:

а) вносить на розгляд Договірних Сторін пропозиції:

(I) по внесенню змін в Основний текст Конвенції;

(II) по внесенню змін у Генеральний додаток, Спеціальні додатки і їхні
розділи, а також по введенню нових розділів у Генеральний додаток;

(III) по введенню нових Спеціальних додатків і нових Глав у Спеціальні
додатки;

б) приймає рішення про внесення змін у правила, Що Рекомендуються, чи
про введення нових правил, Що Рекомендуються, у Спеціальні чи додатки
їхні Глави в порядку, передбаченому Статтею 16 Конвенції;

в) розглядає виконання положень дійсної Конвенції в порядку,
передбаченому пунктом 4 Статті 13 Конвенції;

г) переглядає й обновляє текст Рекомендацій;

д) розглядає будь-які інші питання, що мають відношення до дійсної
Конвенції, що можуть бути передані на його розгляд;

е) інформує Постійний технічний комітет і Рада про свої рішення.

Уповноважені органи Договірних Сторін направляють свої пропозиції, що
стосуються підпунктів “а”, “б”, “у” і “м” пункту 5 Статті на ім’я
Генерального секретаря Ради, з викладом їхнього обґрунтування, а також
проханням про включення питання в повістку засідання Керуючого комітету.
Генеральний секретар Ради направляє пропозиції, що надійшли, для
розгляду уповноваженим органам Договірних Сторін і спостерігачам,
згаданим у пунктах 2, 3 і 4 дійсні Статті.

Засідання Керуючого комітету проводяться не рідше одного разу в рік.
Комітет щорічно обирає свого Голову і заступника Голови. Генеральний
Секретар Ради розсилає уповноваженим органам Договірних Сторін і
спостерігачам, згаданим у пунктах 2, 3 і 4 дійсні Статті, запрошення для
участі в засіданні і проект порядку денного не пізніше чим за шістьох
тижнів до дати засідання Керуючого комітету.

У тих випадках, коли рішення не одержує загальної згоди учасників,
питання, винесені на розгляд Керуючого комітету, зважуються шляхом
голосування, проведеного між присутніми учасниками Договірних Сторін.
Для ухвалення рішення з питань, передбаченим підпунктами “а”, “б” і “у”
пункту 5 дійсної Статті, необхідна більшість у двох третин голосів
учасників засідання, що володіють правом голосу. По інших питаннях
рішення Керуючого комітету приймаються простою більшістю голосів.

У випадках застосування положень пункту 5 Статті 8 дійсної Конвенції,
митні чи економічні союзи, що є Договірними Сторонами, при голосуванні
мають тільки таку кількість голосів, що дорівнює кількості голосів
держав – учасників союзу, що є Договірними Сторонами.

Перед закриттям кожного засідання Керуючий комітет затверджує звіт. Цей
звіт направляється Раді і всім Договірним Сторонам, а також
спостерігачам, згаданим у пунктах 2, 3 і 4.

При відсутності в дійсній Статті відповідних положень, застосовуються
Правила процедури Ради, якщо інше не буде встановлено рішеннями
Керуючого комітету.

Голосування на засіданнях Керуючого комітету проводиться роздільно по
кожному спеціальному додатку і кожному розділу спеціального додатка.

а) Кожна Договірна Сторона має право голосу з питань тлумачення, чи
застосування внесення змін в Основний текст Конвенції і Генеральний
додаток до Конвенції;

б) З питань, що стосується положень якого-небудь зі Спеціальних
додатків, що вступили в силу, чи Глав Спеціальних додатків, правом
голосу володіють тільки ті Договірні Сторони, що прийняли відповідні
Спеціальні чи додатки Глави Спеціальних додатків;

в) Кожна Договірна Сторона має право голосу по проектах нових
Спеціальних чи додатків нових Глав будь-якого Спеціального додатка.

3. РАТИФІКАЦІЯ КОНВЕНЦІЇ

Будь-який член Ради і будь-який член Організації Об’єднаних Націй чи її
спеціалізованих установ може стати Договірною Стороною дійсної Конвенції
шляхом:

а) її підписання без застереження про ратифікацію;

б) передачі на збереження документа про ратифікацію після її підписання
з застереженням про ратифікацію;

в) приєднання до неї.

Міжнародна Конвенція про спрощення і гармонізацію відкрита для
підписання суб’єктами, згаданими в пункті 1 дійсної Статті, до 30 червня
1974 року в штаб-квартирі Ради в Брюсселеві. Після закінчення цього
терміну вона буде відкрита для приєднання до неї таких суб’єктів.

Кожна з Договірних Сторін під час підписання, чи ратифікації приєднанні
до Конвенції обмовляє, чи приймає вона які-небудь зі Спеціальних чи
додатків їхніх розділів. Згодом, вона може повідомити депозитарію про
те, що нею приймається одне чи більш Спеціальних чи додатків їхніх
розділів.

Договірні Сторони, що приймають будь-який новий Спеціальний чи додаток
будь-яку нову Главу якого-небудь Спеціального додатка, повідомляють про
це депозитарію відповідно до пункту 3 дійсної Статті.

Любий митний чи економічний союз може стати Договірною Стороною у
відповідності з пунктами 1, 2 і 3 дійсні статті. Такий митний чи
економічний союз інформує депозитарію про свою компетенцію з питань,
регульованим дійсною Конвенцією. Такий митний чи економічний союз
повинний також інформувати депозитарію про будь-які істотні зміни меж
своєї компетенції.

(б) Любий митний чи економічний союз, що є Договірною Стороною дійсної
Конвенції, з питань, що входять у його компетенцію, здобуває від свого
імені права і стає зобов’язаним у тім ступені, у якій Конвенція надає
права і накладає обов’язку на держави-учасники такого Союзу, що є
Договірними Сторонами дійсної Конвенції. У цьому випадку,
держави-учасники такого Союзу не правомочні індивідуально користатися
цими правами, у тому числі і правом голосу.

Будь-яка Договірна Сторона, що ратифікує дійсну чи Конвенцію
приєднується до неї, приймає на себе зобов’язання по всіх змінах до
дійсної Конвенції, включаючи зміни до Генерального додатка, що набрали
сили на момент здачі цією Договірною Стороною депозитарієві документа
про ратифікацію чи про приєднання.

Будь-яка Договірна Сторона, що приймає будь-який спеціальний додаток чи
його розділ, приймає на себе зобов’язання по всіх змінах до Стандартних
правил, що міститься в цьому Спеціальному чи додатку його Главі, що
набрали сили на момент повідомлення депозитарію про їхнє прийняття.
Будь-яка Договірна Сторона, що приймає Спеціальний чи додаток його
Главу, приймає на себе зобов’язання по будь-яких змінах до правил, які
рекомендуються, що містяться в них, що набрали сили на момент
повідомлення депозитарію про їхнє прийняття, якщо тільки вона не зробила
застереження про незастосування одного чи більш з таких правил, Що
Рекомендуються, у відповідності зі Статтею 12 дійсної Конвенції.

4. ЗАСТОСУВАННЯ КОНВЕНЦІЇ

Будь-яка договірна сторона під час підписання Конвенції без застереження
про ратифікацію чи при передачі депозитарієві документа про ратифікацію
чи про приєднання, або в будь-який час після цього має право шляхом
повідомлення депозитарію зробити заяву, що дія дійсної Конвенції
поширюється на всю чи окрему територію, які підпадають під її юрисдикцію
в області міжнародних відносин. Таке повідомлення набирає сили через три
місяці з дати його одержання депозитарієм. Однак дійсна Конвенція не
буде застосовуватися для зазначених у повідомленні територій до її
вступу в силу для відповідної договірної сторони.

Кожна Договірна Сторона, що представила повідомлення, передбачене
пунктом 1 дійсної Статті, про поширення дії дійсної Конвенції на
яку-небудь територію, що підпадає під її юрисдикцію в області
міжнародних відносин, може відповідно до порядку, встановленим у Статті
19 дійсної Конвенції, повідомити депозитарію, що на даній території
дійсна Конвенція надалі застосовуватися не буде.

Для цілей застосування дійсної Конвенції митному чи економічному союзу,
що є Договірною Стороною, слід повідомити Генерального Секретаря Ради
про території, що утворять цей митний чи економічний союз, і ці
території будуть розглядатися як єдина територія.

Усі Договірні Сторони сьогоденням приймають на себе зобов’язання по
дотриманню Генерального додатка.

Договірна Сторона може прийняти одне чи більш Спеціальних чи додатків
одну чи більш їхніх Глав. Договірна Сторона, що прийняла будь-як
Спеціальний чи додаток його Главу (Глави) вважається принявшей
зобов’язання про дотримання всіх Стандартних правил, що містяться в них.
Договірна Сторона, що прийняла Спеціальний додаток чи його розділу
(розділи) вважається прийнявшим зобов’язання про дотримання всіх
правилах, які рекомендуються, що містяться в них, якщо тільки в момент
чи прийняття в будь-який інший час після цього вона не повідомила
депозитарію про правило, Що Рекомендується, (правилах), у відношенні
яких вона робить застереження, із указівкою про розбіжність між
положеннями її національного законодавства і відповідним правилом, Що
Рекомендується, (правилами). Будь-яка Договірна Сторона, що зробила
застереження, може в будь-який час відкликати їх чи цілком частково
шляхом повідомлення депозитарію, у якому вказується, з якої дати таке
відкликання набирає сили.

Будь-яка договірна сторона, що прийняла на себе зобов’язання відповідно
до того чи іншого спеціального додатку чи його розділом (розділами),
вивчає можливість відкликання будь-яких своїх застережень до правил, Що
Рекомендуються, зроблених відповідно до пункту 2 дійсної Статті, і
наприкінці кожного трирічного періоду, обчислювального з дати вступу в
силу для цієї Договірної Сторони дійсної Конвенції, повідомляє
Генерального Секретаря Ради про результати з указівкою тих положень її
національного законодавства, що, по її думці, не дозволяють відкликати
ті чи інші застереження.

Кожна Договірна Сторона повинна приступити до застосування прийнятих нею
Стандартних правил Генерального додатка, Спеціальних додатків і їхніх
Глав не пізніше чим через 36 місяців після вступу цих Додатків і Глав у
силу для цієї Договірної Сторони.

Кожна Договірна Сторона повинна приступити до застосування прийнятих нею
Стандартних правил з перехідним терміном Генерального додатка не пізніше
чим через 60 місяців з дати вступу в силу для цієї Договірної Сторони
Генерального додатка.

Кожна Договірна Сторона повинна приступити до застосування прийнятих нею
правил Спеціальних додатків, які рекомендуються, чи їх розділів не
пізніше ніж через 36 місяців після вступу цих Спеціальних додатків і
їхніх розділів у силу для цієї Договірної Сторони, якщо тільки не було
зроблено застережень у відношенні одного чи більше з цих правил, які
Рекомендуються.

У випадках, коли терміни, передбачені положеннями пунктів 1 чи 2 дійсні
Статті, виявляться практично не достатніми для введення в дію положень
Генерального Додатка якою-небудь Договірною Стороною, ця Договірна
Сторона може, до витікання встановлених пунктами 1 і 2 дійсні Статті
термінів, звернутися в Керуючий комітет за продовженням цих термінів. У
своєму звертанні ця Договірна Сторона вказує, у відношенні якого (яких)
з положень Генерального додатка і запитується продовження, а також
причини такого звертання.

У виняткових випадках Керуючий комітет може прийняти рішення про надання
такого продовження. Будь-яке рішення Керуючого комітету про надання
продовження повинне містити посилання на ті виняткові обставини, що
з’явилися підставою для ухвалення рішення, а термін продовження в
будь-якому випадку не може перевищувати одного року. Після закінчення
терміну продовження Договірна Сторона повинна повідомити депозитарію про
введення в дію тих положень, у відношенні яких це продовження було
надано.

Дійсна Конвенція має необмежений термін дії, однак будь-яка Договірна
Сторона вправі заявити про своє відмовлення від участі в ній у будь-який
час після її вступу в силу відповідно до порядку, установленим Статтею
18 дійсної Конвенції.

Заява про денонсацію оформляється письмовим документом, що направляється
депозитарієві.

Денонсація набирає сили після закінчення шести місяців з моменту
одержання депозитарієм відповідного документа про денонсацію.

Порядок, встановлений у пунктах 2 і 3 даної Конвенції, застосовуються
також у відношенні спеціальних додатків чи їх розділів, по яких будь-яка
договірна сторона вправі відкликати свою згоду на їх застосування в
будь-який час після їхнього вступу в силу.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Зовнішньоекономічна діяльність / В. М. Ільницький, І. М. Томільцев, І.
В. Голодець та ін. – К., 1998. Ч. 3.

Международные отношения. Концепция и определения / ООН, 2000.

Митне регулювання. Словник-довідник. – Харків, 2001.

Основы таможенного дела: Учебник / Под общ. ред. В. Г. Драгонова;
Российская таможенная академия. ГТК РФ. – М., 2002.

PAGE

PAGE 11

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020