Економічні основи МПП (реферат)

Реферат на тему:

Економічні основи МПП

Система міжнародних економічних відносин формується на базі
інтернаціоналізації продуктивних сил, що, у свою чергу, виростає з
міжнародного поділу праці (МПП).

Міжнародний поділ праці — об’єктивна основа міжнародного обміну
товарами, послугами, знаннями, розвитку виробничого, науково-технічного,
торгового й іншого співробітництва між усіма країнами світу незалежно
від їх економічної розвиненості та характеру суспільного ладу. Саме МПП
є найважливішою матеріальною передумовою налагодження плідної
економічної взаємодії держав у масштабах усієї планети. МПП — цементуюча
основа світового господарства, що дає йому змогу прогресувати у своєму
розвитку, створюючи передумови для більш повного прояву загальних
(універсальних) економічних законів, що дає підставу говорити про
існування світового господарства.

Варто розрізняти три основні логічно й історично послідовні типи МПП:
загальний, частковий і одиничний.

Під загальним (це відноситься і до суспільного поділу праці в
національній економіці) розуміється поділ праці за сферами виробництва
(видобувна й обробна промисловість, сільське господарство). У цьому
випадку територіальна міжнародна спеціалізація окремих країн значною
мірою визначається наявністю сприятливих природно — кліматичних умов;
МПП має прояв у розподілі країн-експортерів на індустріальні, сировинні,
аграрні. Це пояснює і структуру міжнародного обміну у відповідних
умовах.

Частковий МПП припускає спеціалізацію на певних окремих галузях
виробництва, видах готової продукції, що означає зростання ролі
міжгалузевого обміну готовими виробами. Для цього типу МПП характерний
більш високий рівень диверсифікованості виробництва й експорту.

Одиничний МПП — спеціалізація різних країн на виготовленні окремих
вузлів, деталей, агрегатів і компонентів продукції, на технологічних
стадіях промислового виробництва — вищий його тип який відповідає високо
розвинутим продуктивним силам.

Тепер основними типами МПП є частковий (між галузями та підгалузями) й
одиничний (усередині галузей і підгалузей), або товарний, по детальний і
технологічний.

Внутрішньогалузевий поділ праці сприяє тому, що все більше економічний
обмін розвивається між індустріальними — країнами, близькими за рівнем
економічного розвитку. У цих країнах відбувається вирівнювання структур
споживання. Якщо в 1980 р. 64,5 % імпорту промислово розвинутих країн
надходило з цих же країн, то в 1995 р. вже 71 %. Однак ця тенденція не
діє прямолінійно, на неї впливають інші фактори. Зокрема, міжнародна
торгівля подовжує «життєвий цикл» промислової продукції, стримує її
моральний знос. Поява на світовому ринку нових виробів дає можливість
менш розвинутим країнам імпортувати їх. Імпорт нової продукції
скорочується з появою місцевого виробництва аналогічних виробів.
Виробництво продукції зазвичай передається ТНК у країні з більш низькою
вартістю робочої сили на стадії насичення ринку в країні освоєння
виробу.

У багатобічній системі МПП є неминучою участь будь-якої держави у
світових зв’язках, безвідносно до рівня її економічного розвитку.
Сутність міжнародного, як і суспільного в цілому, поділу праці
проявляється в динамічній єдності двох процесів виробництва — його
розчленовуванні й об’єднанні. Єдиний виробничий процес не може не
розчленовуватися на відносно самостійні, відособлені одна від одної
фази, не концентруватися за окремими стадіями виробництва на певній
території, в окремих країнах. Разом з тим це одночасно й об’єднання
виробництв, що відокремилися, на територіально-виробничих комплексах,
установлення взаємодії між країнами, які беруть участь у системі МПП. У
відокремленні (спеціалізації) різних видів трудової діяльності, їх
взаємо доповненні та взаємодії — основний зміст поділу праці.
Необхідність підвищення продуктивності праці, що обумовлює економічний і
соціальний прогрес, — рушійна сила в розвитку поділу праці, у тому числі
міжнародного. МПП здійснюється з метою підвищення продуктивності
виробництва, виступає засобом економії витрат суспільної праці, а також
— засобом раціоналізації суспільних продуктивних сил.

МПП можна визначити як важливий ступінь розвитку суспільного
територіального поділу праці між країнами, що спирається на економічно
вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах
продукції і веде до взаємного обміну результатами

виробництва між ними у певних кількісних і якісних співвідношеннях. МПП
відіграє зростаючу роль у здійсненні процесів розширеного виробництва в
країнах світу, забезпечує взаємозв’язок цих процесів, формує відповідні
міжнародні пропорції в галузевому та територіально-державному аспектах.
МПП, як і поділ праці взагалі, не існує без обміну, який займає особливе
місце в інтернаціоналізації суспільного виробництва.

Основним спонукальним мотивом МПП для всіх країн світу, незалежно від
соціальних і економічних відмінностей, є їх прагнення до одержання
економічних вигод від участі в МПП. Оскільки в будь-яких
соціально-економічних умовах вартість утворюється з витрат засобів
виробництва, оплати необхідної праці та додаткової вартості, то всі
товари, що надходять на ринок, незалежно від їх походження, беруть
участь у формуванні інтернаціональної вартості, світових цін. Товари
обмінюються в пропорціях, що випливають із законів світового ринку, у
тому числі і закону вартості. Реалізація переваг МПП у ході міжнародного
обміну товарами та послугами забезпечує будь-якій країні при сприятливих
умовах одержання різниці між інтернаціональною та національною вартістю
експортованих товарів і послуг, а також економію внутрішніх витрат
шляхом відмовленім від національного виробництва товарів і послуг за
рахунок більш дешевого імпорту. До числа загальнолюдських спонукальних
мотивів до участі в МПП, використання його можливостей відноситься
необхідність вирішення глобальних проблем людства спільними зусиллями
всіх країн світу. Діапазон таких проблем дуже великий — від охорони
навколишнього середовища та вирішення продовольчої проблеми в
планетарному масштабі до освоєння космосу.

Під впливом МПП торгові зв’язки між країнами ускладнюються та
збагачуються, все більше переростаючи в комплексну систему
світогосподарських зв’язків, у якій торгівля в традиційному її розумінні
хоч і продовжує займати провідне місце, проте поступово втрачає своє
значення. Зовнішньоекономічна сфера світового господарства має в наш час
складну структуру. Вона включає міжнародну торгівлю, міжнародну
спеціалізацію та кооперацію виробництва, науково-технічне
співробітництво, міжнародні організації, різного роду послуги та багато
іншого.

Всесвітніми продуктивні сили роблять міжнародна спеціалізація та
кооперація виробництва, що проявляються в планетарному масштабі. Під
впливом спеціалізації та кооперації народжується «додаткова» сила, що
виступає немовби дарова та діє одночасно з матеріально-речовинними й
особистісними факторами суспільного виробництва. Результати діяльності
кожної ланки продуктивної системи, яка створюється, активно
використовуються постійно зростаючим числом учасників кооперації, що
приводить, урешті-решт, до посилення цілісності цієї системи. Остання
все більшою мірою набуває специфічних властивостей, що виділяють її з
загальної орбіти світогосподарських зв’язків, і потенціалу, що перевищує
суму потенціалів складових її частин.

При всій складності та суперечливості сучасний світ у економічному
відношенні є певною доцільною системою, що об’єднується
міжнародно-усуспільненим виробництвом, досягненням відносно високого
рівня розвитку. МПП — це той «інтегратор», що утворив з окремих
елементів всесвітню економічну систему — світове господарство.
Виступаючи функцією розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, МПП
створив об’єктивні умови для зростаючих взаємозв’язку та
взаємозалежності відтворювальних процесів усіх країн, розширив межі
інтернаціоналізації до загальносвітових.

При розгляді світового господарства як системи варто враховувати також
породжувану МПП взаємо вигідність економічного спілкування між різними
країнами, що є рушійною силою цієї системи. Спільність економічних
відносин, що додає їм всесвітній характер і всесвітній масштаб, полягає
в збігу об’єктивних потреб і глибинних економічний інтересів усіх країн.
Збіг ні якою мірою не означає їх однорідності, так само як і єдиної
політико-економічної природи відносин, з яких проявляються ці інтереси.

Наявні дані та розрахунки свідчать про те, що МПП і в перспективі буде
неухильно поглиблюватися, на його основі випереджальними темпами буде
зростати міжнародний обмін товарами та послугами (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Коефіцієнти темпів зростання МПП

Показники 1971-1980 рр. 1981-1990 рр. 1991-2000 рр.

Світ у цілому 1,08 1,21 1,08

Промислово розвинуті країни 1,11 1,31 1,15

Країни, що розвиваються 0,99 1,03 0,80

наведені в таблиці коефіцієнти темпів МПП отримані в результаті
розподілу індексів обсягу експорту товарів на індекси обсягів валового
продукту за певний період.

У перспективі виробництво економічно розвинутих країн усе в більшій мірі
буде орієнтуватися на зовнішніх споживачів, внутрішній попит — на
імпорт. У країнах, що розвиваються, передбачається порівняно швидке,
проте екстенсивне, розширення внутрішнього ринку. Тому, незважаючи на
очікувані досить високі темпи збільшення виробництва в них, можливе
відносне зниження ступеня (але не масштабів) залучення країн, що
розвиваються, у МПП у найближчі роки.

У 80—90-і р. у світі відбулися масштабні економічні, політичні,
соціальні процеси величезної перетворюючої сили, що здійснили та
продовжують здійснювати свій вплив на світове господарство, його якісні
характеристики. Суспільно-політичні й економічні процеси викликають
істотні зрушення у світовому господарстві, формуючи його нові, більш
різноманітні та багатоваріантні ступені та шляхи розвитку. Змінюється не
тільки світ, а і його розуміння. Нині вже досить складно провести чітку
границю, що зовсім недавно поділяла його на протилежні системи. У світі,
особливо в Європі, відбулися такі кардинальні перестановки сил і
переоцінка цінностей, що положення та стереотипи, що формувалися у нас і
за кордоном десятиліттями, аж до 90-х років, щодо проблем світового
господарства, МПП і міжнародних економічних відносин, вичерпали себе.

В перехідний період, у який вступив увесь світ, мало розуміння
неможливості жити більше в умовах конфронтації. Потрібне конструктивне
творче мислення, що відповідає новим реаліям. Довгі роки в нас
ігнорувалася західноєвропейська (як, утім, і інша, крім соціалістичної)
інтеграція. Зневажання фактів лише збільшує наслідки для тих, хто їх
ігнорує чи не помічає. Ми нарешті не тільки визнаємо ефективність
«чужих» інтеграційних процесів, а й починаємо співробітництво з
Європейським Союзом (ЄС) і готові прийняти його допомогу.

Найважливішою проблемою все більш взаємозалежного світу стає не
співробітництво різних систем, а взаємодія різнорівневих структур. Вони
характеризуються не тільки ступенем розвинутості, а й мірою залучення в
МПП і світове господарство. Знамення часу -інтеграція, до того ж
інтеграція загальна а не тільки міжнародна. Відбувається інтеграція
капіталів, виробництв, праці. Особливістю цього процесу є те, що він,
виникнувши спочатку в Європі (Європейське економічне співтовариство —
ЄЕС, СЕВ), за наступні роки охопив нові країни та регіони.

Або взяти Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР), що заслуговує на увагу
до себе головним чином як зона найбільш динамічного в світі економічного
розвитку. Саме випередження інших районів земної кулі за темпами
зростання в сполученні зі стрімким підвищенням міжнародної
конкурентоспроможності групи країн, що розвиваються, АТР дає підстави
говорити про наближення «тихоокеанської ери», чи періоду, коли регіон
стане центром світового економічного розвитку.

Інше потужне економічне об’єднання — Північноамериканська зона вільної
торгівлі, створення якої проголошене в серпні 1992 р. після двох з
половиною років переговорів між США, Канадою та Мексикою. Утворюється
єдиний економічний простір з 360 млн споживачів і сукупним обсягом
виробництва в 7 трлн дол.

На якісно новий етап розвитку виходить Європейський Союз. Відповідно до
Єдиного європейського акта, прийнятого країнами -членами ЄС у 1992 р.,
був завершений процес створення єдиного внутрішнього ринку цього
об’єднання. Ліквідовані практично всі бар’єри на шляху вільного
переміщення товарів, послуг, капіталів і людських ресурсів. Скасовуються
митні формальності у взаємній торгівлі, інтенсифікуються розробка і
впровадження загальних європейських стандартів, скасовуються останні
валютні обмеження та введена єдина європейська валюта «євро» із січня
2002 р. Зняття всіх цих бар’єрів може підвищити темпи економічного
зростання ЄС, знизити рівень цін на низку послуг, зменшити витрати
виробництва та, врешті-решт, підсилити економічні позиції ЄС у світі, їх
конкурентоспроможність.

Рівень розвитку виробничих сил — важливий фактор, який визначає
інтенсивність участі країн у МПП. На нього впливають
природно-географічні фактори, відмінності у масштабах виробництва
національних економік, у досягнутих рівнях і наявних можливостях
внутрішньодержавного поділу праці. Відносна вузькість внутрішніх ринків,
обмежені можливості поділу праці в рамках національних господарств
стимулюють малі країни, їх компанії до більш активної участі в МПП,
підвищують значення спеціалізації національного виробництва,
орієнтованого на світовий ринок.

Ступінь розвитку МПП визначає участь окремих компаній,

країн, співтовариств у міжнародному обміні. Він є найбільш високим у
промислово розвинутих країнах (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 Частка підсистем у світовому експорті, %

Підсистеми 1980 р. 1985 р. 1995 р.

Промислово розвинуті країни 66,9 68,8 65,3

Країни, що розвиваються 25,6 24,1 29,4

Країни з перехідною економікою 4,9 5,5 4,0

Показниками участі в МПП виступають:

частка експортованої продукції в загальному обсязі виробництва;

обсяг зовнішньої торгівлі у відношенні до національного продукту;

питома вага країни, підсистеми в міжнародній торгівлі, у тому числі в
торгівлі окремими товарами;

зовнішньоторговельний оборот на душу населення.

Слід зазначити, що питома вага тієї чи іншої системи в міжнародній
торгівлі сама по собі не дає повної картини. Ступінь включення країни в
систему МПП більш повно характеризується часткою експорту у валовому
внутрішньому продукті.

Впливаючи на МПП, науково-технічна революція (НТР) обмежує можливості
окремих країн створювати занадто багатогалузеві національні промислові
комплекси. Сьогодні номенклатура продукції, особливо промислових
секторів, є настільки великою, що жодна країна не може забезпечити
економічно вигідне виробництво всієї цієї номенклатури. Тому досвід
багатьох країн свідчить, що найбільш ефективною є концентрація зусиль на
створенні спеціалізованих областей виробництва, органічно вписаних у
систему МПП.

НТР доповнила промислову кооперацію науково-технічним і виробничим
співробітництвом, тобто різноманітними формами діяльності в області
виробництва, прикладної науки, техніки, торгівлі, технічного
обслуговування та в інших сферах. Особливого розмаху таке
співробітництво набуло в областях, які стали породженням НТР. Так,
корпорації, що лідирують в області виробництва інформаційної техніки,
укладають велику кількість угод про співробітництво з іншими фірмами, у
тому числі й закордонними.

Інтеграція економічного життя у світі йде за багатьма напрямами. Це,
по-перше, інтернаціоналізація продуктивних сил шляхом повсюдного
технологічного способу виробництва: через обмін засобами виробництва та
технологічними знаннями, а також у формі міжнародної спеціалізації та
кооперації, що зв’язують господарські одиниці в цілісні
виробничо-споживчі системи; шляхом виробничого співробітництва,
міжнародного переміщення виробничих ресурсів; через формування
глобальної матеріальної, інформаційної, організаційно-економічної
інфраструктури, що забезпечує здійснення міжнародного обміну.

По-друге, прояв інтернаціоналізації через МПП.

По-третє, зростання масштабів і якісна зміна характеру традиційної
міжнародної торгівлі уречевленими товарами, через що вона здійснює нині
набагато більший вплив на інтернаціоналізацію економічного життя, ніж у
20—30-і р. минулого сторіччя.

По-четверте, це міжнародне переміщення фінансових і виробничих ресурсів,
що забезпечує переплетення та взаємозалежність економічної діяльності в
різних країнах. Таке переміщення відбувається у формі міжнародного
кредиту чи закордонних інвестицій.

По-п’яте, все більш важливим напрямом міжнародного співробітництва стає
сфера послуг, що розвивається швидше, ніж сфера матеріального
виробництва.

По-шосте, швидко зростає міжнародний обмін технічними знаннями. Фронт
світової науки і техніки стрімко розширюється. У сполученні з їх швидким
розвитком це приводить до того, що нині жодна країна поодинці вирішувати
всі питання науково-технічного прогресу (НТП) і тим більше бути лідером
на всіх напрямах розвитку науки і техніки не може.

По-сьоме, все більше зростають масштаби міжнародної міграції робочої
сили, до якої починають підключатися в якості імпортерів Україна й інші
держави СНД.

Нарешті, по-восьме, одночасно зі зростаючою інтернаціоналізацією впливу
виробництва та споживання на природне середовище •зростає потреба в
міжнародному співробітництві, спрямованому на вирішення глобальних
проблем сучасності (охорона природного середовища, освоєння світового
океану, космосу, допомога голодуючому населенню країн, які розвиваються,
тощо).

Таким чином, сучасний світ рухається до нової, синтезованої моделі
розвитку. її характеризують не тільки якісне відновлення технологічної
бази виробництва, широке впровадження ресурсів і енергозберігаючих
технологій, а й принципово важливі зрушення в структурі, змісті та
характері процесів виробництва і споживання. Світове співтовариство
поступово переборює нежиттєздатний комплекс «боротьби двох систем». Але
зламування біполярної моделі міжнародних відносин виявило інший
найгостріший конфлікт у світі — між центральною (Північ) і периферійними
частинами (Південь) у структурі світового господарства. Проблема
виживання робить граничною інтеграцію цих двох частин на основі їх
взаємної адаптації й активних зв’язків.

Досягнутий рівень МПП уже практично не залишив країни, господарське
життя якої було б ізольованим від зовнішнього світу, а економічні
процеси замкнулися в межах національної держави. Зовнішня торгівля з
відносно ізольованого сектора економіки, яка компенсує брак певних видів
ресурсів і товарів, перетворилася в загальний елемент господарського
життя. Вона нерідко впливає на всі основні процеси, включаючи
довгострокове економічне зростання та короткострокову динаміку
виробництва, прискорення технічного розвитку, підвищення економічної
ефективності.

Поглиблення МПП саме по собі приводить до того, що кругообіг значної
частини національних капіталів у товарній і грошовій формах здійснюється
на міжнародній основі, що спричиняє переплетення кругообігу національних
капіталів у цілому. МПП, міжнародне виробництво створюють реальні
передумови для розвитку інтеграції.

Література:

АлешинД. Роль зкспорта вооружений во внешней торговле // Зкспорт
обмч-ньіх вооружений. — 1996. — № 7-8. — С. 36.

Акинцев С. Мировой рынок вооружений // Зарубежное военное обозрение.
-1997.-№ 7.-С. 10.

Андрийчук В.Г. Для інтеграції в систему світогосподарських відносин //
Політика і час. — 2000. — № 4. — С. 25.

Антипина О. Диалектика стоимости в постиндустриальном обществе //
Мировая зкономика и международньїе отношєния. — 1998. -№ 5. -С. 48-59.

Арзумапян Г, Гончаренко С. Зкономическое сотрудничество в Черноморском
регионе и интеграция инновационньїх технологий // Мировая зкономика и
международньїе отношєния. — 2001. — № 4. — С. 96-100.

Бепдерский Е. Реалии мирохозяйственньїх процессов и место в них Украинм
// Зкономика Украинм. — 2000. — № 1. — С. 30.

Білорус ОТ. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. — К.: НАН
України, 1998. -416 с.

Болотин Б. Мировая зкономика за 100 лет: статистика // Мировая зкономика
и международньїе отношєния. — 2001. — № 9. — С. 23.

БуглайВ.Б., ЛженцевН.Н. Международньїе зкономические отношєния. — М.:
Маркетинг, 1998.- 153 с.

Булатов Т. Мировая зкономика. — М., 2001. — 734 с.

Бункипа М.К., Семенов В.А. Макрозкономика: Учебное пособие. — М.: Зльф
К-пресе, 1995.-242 с.

Вісник Національного банку України. — № 7. — 2000. — С. 41.

Гнибиденко Н. Проблеми трудовой миграции в Украине и их решение //
Економіка України. — 2001. — № 4. — С. 19-22.

Григорьевич Н. Трудовме ресурси и их использование в Украине //
Информа-ционньїй бюллетень Государственного Комитета статистики Украинм.
— 1999. №10-12.-С. 12.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *