.

Управління проектними ризиками в проектах (курсова робота)

Язык: русский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
892 14410
Скачать документ

Курсова робота з менеджменту

Реферат

Управління проектними ризиками в проектах

Зміст

Вступ
3

1.Розподіл ризиків у проектних контрактах.
4

2.Інструменти захисту інтересів замовника проекту.
11

3.Інструменти захисту інтересів виконавця.
18

Висновки.
24

Література
26

Вступ

Більшість ризиків проектної діяльності припадає на інвестиційну
(будівельну) фазу проектного циклу. Загальні й остаточні результати
проектної діяльності для всіх учасників проекту істотно залежать від
процесу виконання контрактів на постачання інвестиційних товарів (машин,
устаткування, транспортних засобів, будівельних матеріалів), а також
виконання підрядних робіт (будівельних, монтажних,
пусконалагоджувальних). В окремих випадках на інвестиційній фазі
застосовують також контракти на надання консультаційних послуг
(проведення торгів, підготовка контрактів, контроль за виконанням робіт
тощо).

Конкретні умови підрядних контрактів залежать від багатьох чинників. В
окремих випадках в обмін на підвищену ціну конт ракту підрядчик готовий
брати на себе додаткові зобов’язання й підвищені ризики. Насамперед це
стосується контракту на умо вах «під ключ», що передбачає жорсткі умови
для підрядчика, зокрема фіксований строк будівництва за заданої якості
та тверді ціни (або ціни на основі формули «фактичні витрати плюс відсо
ток прибутку»). Іноді додатково в контракт включають вимоги про технічне
сприяння на період освоєння об’єкта, про допомогу з підготовці
спеціалістів.

У першому розділі, який називається розподіл ризиків у проектних
котрактах, йде мова про умови виконання підрядних робіт під час
реалізації проектів до підрядних контрактів.

Другий розділ присвячений інструментам захисту інтересів замовника
проекту.

В третьому розділі висвітлені інструменти захисту інтересів виконавця.

1. РОЗПОДІЛ РИЗИКІВ У ПРОЕКТНИХ КОНТРАКТАХ

Покупцем (замовником) у контрактах на надання консультаційних послуг є
проектна компанія, оскільки на ній лежить основна відповідальність за
управління ризиками реалізації контрактів. Водночас основні фінансові
ризики невиконання чи неналежного виконання контрактів лежать на
кредиторах проекту, і це зумовлює жорсткий контроль за діяльністю на
інвестиційній фазі проектного циклу з боку банку й фундаторів проектної
компанії [ЗО]:

– їхню активну участь у виборі постачальників інвестиційних товарів,
підрядчиків, а в разі потреби і консультантів;

– сприяння в підготовці контрактів і отриманні необхідних страхових
полісів;

– контроль за реалізацією контрактів і виконанням умов страхових
договорів;

– сприяння у вирішенні спорів (зокрема, через суд і арбітраж) між
проектною компанією та постачальниками (підрядчиками), а в окремих
випадках — між проектною компанією та страхувачами;

– надання (в окремих випадках) постачальникам (підрядчикам,
консультантам) необхідних гарантій і поручніщтв.

Основними інструментами управління ризиками під час реалізації
контрактів на інвестиційній фазі проектного циклу є гарантії юридичні’
(зобов’язання сторін щодо виконання контрактів і санкції за їх
порушення) та фінансові (матеріальні), страхування та резервні фонди.

Юридичні та фінансові гарантії щодо проектних контрактів передбачають
розподіл ризиків між сторонами контрактних відносин у певних пропорціях.
У текстах контрактів не тільки формулюються обов’язки сторін і санкції
за їх порушення, а й чітко визначаються умови надання необхідних
фінансових гарантій і страхування. Як правило, контракти набирають сили
тільки після надання сторонами належно оформлених гарантій і страхових
полісів

Юридичні гарантії. Кваліфіковано підготовлені контракти (за наявності
ефективної судової й арбітражної системи) надійно захищають сторони від
ризиків подорожчання товарів (робіт), затримки в постачанні товарів
(виконанні робіт), постачання неякісних товарів (неякісного виконання
робіт), неплатежу чи невчасного й неповного платежу за контрактом, втрат
у результаті зміни валютного курсу. У контрактах на підрядні роботи й
постачання устаткування особливе значення мають статті щодо гарантій,
рекламацій та санкцій.

Як приклад розглянемо статтю «Гарантія якості» у контракті на постачання
машин і устаткування. У цій статті зазвичай міститься така умова:
постачальник (продавець) гарантує високу якість і нормальну роботу
устаткування, яке він продає, протягом певного гарантійного строку (від
кількох місяців до кількох років). Гарантійний строк може обчислюватися
з дати постачання, запуску устаткування в експлуатацію тощо. Для
забезпечення гарантії якості складного устаткування в контракті звичайно
обумовлюється право покупця (проектної компанії) контролювати його
якість і якість використаних матеріалів у процесі виготовлення
устаткування, брати участь у випробуваннях на заводах продавця і його
субпостачальників. У цій самій статті контракту звичайно перелічують
випадки, на які гарантія не поширюється (наприклад, на запасні
швидкозношувані деталі; природне зношення устаткування; дефекти й
поломки, що з’явились через неправильне збереження, використання й
обслуговування устаткування).

Велике значення для захисту проектної компанії від ризиків постачання
неякісного товару (а також його недопостачання) має стаття контракту
«Рекламації». У ній обумовлюються права й обов’язки сторін у зв’язку з
рекламацією (претензією), порядок і строки пред’явлення рекламації,
засоби врегулювання суперечностей. У разі обґрунтованості рекламації
сторони узгоджують прийнятні засоби її врегулювання:

– усунення дефектів постачальником за його рахунок;

– виправлення дефектів покупцем за рахунок постачальника, якщо останній
не може забезпечити цю роботу прийнятні для покупця строки;

– часткова заміна й повернення товару (устаткування) цілком, якщо його
не можна використовувати та транспортні витрати з повернення невеликі;

– уцінення товару (у торгівлі машинами й устаткуванням цей засіб
застосовують рідко). На замінену машину, устаткування, вузол, деталь
можуть бути встановлені загальні строки гарантії, передбачені
контрактом, а також узгоджені нові строки, якщо заміна чи ремонт тривали
довго.

Найважливішим інструментом захисту проектної компанії від ризиків
невиконання чи недосконалого виконання контрактів щодо реалізації
проекту є статті контракту стосовно штрафних санкцій і відшкодування
збитків. Санкції можуть мати форму пені, неустойки, штрафу, що
сплачуються за порушення контракту щодо строків постачання, якості
товару, умов платежу тощо. Загальним правилом договірних відносин є
таке: штрафні санкції мають сприяти виконанню контракту, не передбачати
руйнівного характеру і не бути засобом одержання прибутку за рахунок
помилок партнера.

Окремі порушення контрактів спричинюють такі збитки для окремих
учасників проекту, які не компенсуються штрафами й неустойками. У цьому
зв’язку контракти передбачають компенсації наперед узгоджених і оцінених
збитків; припускаються також застереження про втрачену вигоду. Проте
такі стягнення не звільняють партнера від виконання своїх зобов’язань за
контрактом.

Велике значення для реалізації багатьох проектів мають контракти на
матеріалізацію проекту — підрядні контракти. Часто замовник проекту
укладає з підрядчиком контракт на умовах «під ключ», покладаючи на.
нього виконання всіх робіт і закупівель у межах проекту.

Підрядні контракти мають специфіку порівняно з контрактами на постачання
машин і устаткування.

По-перше, підрядні компанії виробляють специфічний товар —
матеріалізують проекти. Особливість цього товару полягає в тому, що він,
як правило, не серійний. Тому відсутня ринкова ці на на багато видів
проектної діяльності, що утруднює для замов ника й підрядчика визначення
вартості контракту і ризиків для сторін через можливе відхилення
фактичних витрат від вартості контракту.

По-друге, підрядні контракти часто довготривалі. За цей час економічна
(а іноді й політична) ситуація може істотно змінитися, що є додатковим
чинником ризику для сторін контракту.

По-третє, багато підрядчиків самостійно виконують тільки частину робіт;
значну, а іноді й переважну частину робіт вони перекладають на
субпідрядників. Генеральні підрядчики, осо бливо ті, що працюють «під
ключ», укладають контракти на постачання машин, устаткування, інших
інвестиційних това рів, надання необхідних консультаційних послуг тощо.
У цьому разі замовник підтримує відносини тільки з генеральним
підрядчикому усі інші учасники робіт випадають з поля його зору. Вибір
генерального підрядчика, що не здатний коорди нувати роботу і
забезпечувати якість, може виявитися фаталь ним для замовника проекту.

По-четверте, вартість ризиків піл час реалізації підрядних -трактів може
бути дуже високою. Створення проектів —громіздка діяльність, і вартість
підрядних контрактів може становити сотні мільйонів гривень. Особливо
дорогі контракти на умовах «під ключ» і їх різновиди.

З огляду на наведені особливості виконання підрядних робіт під час
реалізації проектів до підрядних контрактів висувають підвищені вимоги,
що зумовлює їх складність. Для спеціалістів, які готують міжнародні
договори з будівництва. Комісія з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ)
розробила шетрукшю-реко мендаиію «Про впорядкування міжнародних
контрактів на будів ництво промислових об’єктів» (1982), що спрямована
на забезпе чення балансу інтересів замовника й підрядчика, сприяння до
триманню спільної мови в переговорах про укладання підрядного контракту.

Будівельно-управлінські контракти передбачають надання по слуг з
управління проектною діяльністю замовника. Крім зви чайної винагороди,
що сплачується підрядчику, цей вид контрак ту передбачає «гонорар за
ризик», який виплачують підрядчику за зниження витрат без погіршення
якості проекту, скорочення тривалості виконання окремих етапів і видів
робіт, супроводжен ня об’єкта етапами, що сприяють достроковому випуску
проект ного продукту і одержанню прибутку ще до повного завершення
будівництва.

В окремих випадках підрядчик частково продовжує залиша тись учасником
проектної діяльності й після впровадження об’єкта в експлуатацію.
Фактично на певний час за умовами кон тракту підрядчик бере на себе
виконання функцій компанії-оператора (управляє об’єктом до виходу його
на проектну потуж ність) або комерційні ризики та зобов’язання довести
ринкову .реалізацію, проектного продукту до обумовленого в контракті рів
ня. В окремих секторах економіки підрядні роботи мають специ фіку.
Специфічними є також застосовувані під час реалізації про-ектів підрядні
контракти на виконання робіт у галузі видобутку природних ресурсів.

У галузі газо- та нафтовидобутку застосовують контракти на зразок
«ризик-сервіс», за умовами яких підрядчик забезпечує і фінансування, і
виконання робіт, пов’язаних з розвідкою й видо бутком газу та нафти, а
також бере на себе всі пов’язані з цим ри зики. За відсутності
позитивного результату пошукових робіт ко нтракт перестає діяти. У разі
виявлення нафти й газу підрядчик повинен освоїти родовище (довести
видобуток до проектного рі вня). Після цього’родовище може експлуатувати
підрядчик або замовник. При цьому підрядчику відшкодовуються витрати,
пов’язані з освоєнням родовища (зокрема, відсотки за кредитом), а також
виплачується винагорода за ризик.

При застосуванні контракту типу «чистий сервіс» підрядчик не несе
ризиків у зв’язку з роботами, пов’язаними з розвідкою й освоєнням
родовищ газу та нафти і одержує винагороду за надані послуги в
будь-якому разі. Хоча замовником у підрядних контрак тах часто є
держава, вони ілюструють діапазон ризиків, які може брати на себе
підрядчик у такій ризикованій сфері діяльності, як розвідка і видобуток
нафти й газу.

Через те що підрядні контракти довготривалі, для захисту ін тересів
сторін у разі, зміни економічної й політичної ситуації до них бажано
включати-застереження про ускладнення. Ці засте реження подібні до
застережень про форс-мажор (обставини не переборної сили), але наміри
сторін у цих двох випадках діамет рально протилежні. У разі застережень
про форс-мажор розірван ня контракту припускається, а в разі
застереження про усклад нення передбачається продовження контракту з
урахуванням но вих умов (наприклад, сторони зацікавлені незважаючи на
зміни зовнішніх умов завершити будівництво заводу чи облаштування
родовища). В останньому випадку сторони зобов’язуються за скрут них
обставин розпочати переговори й домогтися перегляду таких умов договору,
як вартість, строк завершення робіт тощо. З юри дичного боку зазначене
застереження є попередньою згодою (ти пу домислюваної гарантії) і як
таке не має юридичних наслідків (крім зобов’язання сторін розпочати
переговори).

На відміну від контрактів на постачання товарів, у підрядних контрактах
надзвичайно важко визначити тверді та справедливі для сторін ціни. Тому
в статті контракту про ціни може міститись застереження про цінове
коригування за допомогою формул ко ливання цін, що враховують вплив
різних чинників на їх динаміку. Це сприяє забезпеченню справедливого
розподілу ризиків не передбаченого збільшення витрат між сторонами. Таке
застере ження обов’язкове для довгострокових підрядних контрактів. У
контракті на постачання товару чи виконання підрядних робіт у строк, що
не перевищує одного року, постачальнику чи підряд чику-легко визначити
точні витрати та тверді ціни. Винятком-є контракти, в яких фігурують
матеріали, ціни на які можуть істот но коливатись (наприклад нафта).
Якщо замовник проти застосу вання формули коливання цін, підрядчик
змушений планувати у своєму бюджеті статтю про непередбачені витрати,
намагаючись включити ці витрати у вартість контракту. Надмірні ризики
під рядчика можуть загальмувати виконання контракту або спрйчи” нити
його банкрутство.

У формулах коливання цін іноді застосовують верхню межу цінових
коригувань. Іноді застосовують метод граничних від сотків (зазвичай 2-3
%), тобто тільки після перевищення пев ного цінового порога набирають
сили застереження про «ціно ве коригування», яке за домовленістю сторін
може врахову вати зміни оподаткування та інших податкових чинників. Як
що вводиться нове законодавство, згідно з яким підрядчик зо бов’язаний
сплачувати збори й мита, які раніше не передбача лися, або підвищується
ставка податку порівняно з моментом підписання підрядного контракту чи
набуття ним чинності, і якщо збільшення витрат, що випливає з цих
чинників-, не від бито у статтях контракту про ціни, замовник, звичайно,
компе нсує підрядчику його додаткові витрати. Це випливає з міжна родної
практики (податкові ризики за підрядними контрактами бере на себе
замовник).

Важливою статтею підрядного контракту є наперед оцінені збитки. Цю
статтю застосовують у контрактах на постачання то варів, а найчастіше —
у підрядних контрактах, тому що під час їх реалізації частіше виникають
затримки виконання, які до того ж можуть тривати довго. Суть цієї статті
полягає в тому, що під рядчик зобов’язується відшкодувати наперед
оцінені збитки, як що роботу не буде виконано в обумовлені строки. Таким
чином, зазначена стаття контракту захищає замовника від ризику затри мок
у реалізації проекту й надає замовнику право відняти від ці ни,, що
закладена в контракті, певну суму за кожний день (або тиждень) затримки
як компенсацію за понесені збитки. Ця сума зазвичай виражається у
процентному відношенні від вартості ви конаних робіт, відсоток
збільшується в разі тривалих затримок. Здебільшого загальний розмір
збитку обмежений конкретним відсотком від вартості контракту. Як
правило, стаття про наперед оцінені збитки передбачає, що вони не
виплачуються, якщо під рядчику перешкоджали події за межами його
контролю (політич ні ризики, форс-мажор тощо). Стаття однозначно має
компенса ційний характер (відшкодування збитків) і її не слід вважати
штрафною. Вона міститься в контракті разом зі статтями, де ви значаються
штрафні санкції за порушення підрядчикОхМ його зо бов’язань щодо строків
виконання робіт.

Більшість розглянутих статей (застережень) у контрактах на реалізацію
проектів і визначальний розподіл ризиків між замов ником- проекту і
виконавцями базуються на принципі справедли вого (збалансованого)
розподілу ризиків між сторонами контрак ту. Це відповідає принципу
партнерства між учасниками проекту як основній умові ефективної
проектної діяльності. Водночас окремі статті (застереження) жорстко
односторонні, наприклад стаття про наперед оцінені збитки. Проте ця
стаття є лише техніч ною, що спрощує процедуру й порядок нарахування та
відшко дування збитків, які може понести замовник проекту. Реалізація
прав щодо захисту від ризиків, які зазначені в контрактах на ви конання
проекту кожною зі сторін, значною мірою залежить від готовності- сторін-
співпрацювати. У противному разі ці права можна реалізувати через суд
або арбітраж. У більшості контрак тів це передбачено в окремих статтях.

2. ІНСТРУМЕНТИ ЗАХИСТУ ІНТЕРЕСІВ ЗАМОВНИКА ПРОЕКТУ

Додатковим до юридичних гарантій інструментом управління ризиком, як
правило, є фінансові (майнові) гарантії. Вони підви щують надійність
захист}’ інтересів сторін контракту і дають змогу оперативніше покривати
збитки. Для захисту інтересів за мовника проекту (проектної компанії)
застосовують такі форми фінансово-майнових гарантій: банківську, фонд
утримання, де понування коштів на спеціальний рахунок, поручництво,
заставу (утримання) майна.

Гарантію-за контрактами на виконання проекту (контрактну гарантію)
зазвичай видають банки для того, щоб забезпечити за хист інтересів
замовника проекту за контрактами підряду та по стачання інвестиційних
товарів. Як умову надання гарантії банки висувають її забезпечення
підрядчиком (постачальником) або третьою особою. До контрактних належать
такі гарантії: повер нення авансу; тендерні; митного очищення; належного
виконання контракту.

Гарантія повернення авансу — це зобов’язання банк}’ про по вернення
авансу (або його невикористаної частини) у разі неви конання підрядчиком
(постачальником) своїх контрактних зо бов’язань. Обсяг зобов’язань
банку-гаранта зазвичай змен шується в міру виконання підрядчиком його
зобов”язань, бо аванс стягується з підрядчика шляхом вирахування певної
частки сум періодичних рахунків до оплати. Гарантії повернення авансу,
які видають іноземні банки, як правило, безумовні. Авансовим платіж
передбачає виплату замовником (покупцем) підрядчику (постачальнику)
частини (5—10 %, іноді — до 30 %) узгодженої в контракті ціни робіт
(товару) до початку виконання робіт (пе-редання товару). Цей платіж є
формою кредитування підрядчика. а також засобом забезпечення виконання
замовником його зо бов’язань за контрактом. Найчастіше аванс видається у
грошовій формі, але можливо й у товарній (у вигляді надання матеріалів,
комплектувальних деталей). Розмір авансу враховують після за вершення
розрахунку. На аванс нараховують відсотки на користь замовника за період
від дня його видання до здачі об’єкта. У кон трактах часто міститься
застереження, що в разі істотного пору шення підрядчиком умов контракту
аванс буде повернуто замов нику [49].

Тендерна гарантія. Часто підрядчика або постачальника замов ник проекту
визначає на основі конкурсних торгів (тендерів).

Учасники торгів як доказ про свої наміри і з метою зниження для
замовника рівня ризику відмови організації, що виграла торги, від
підписання контракту, депонують на користь замовника своє рідну заставу
— тендерну гарантію (у розмірі 2—3 %, іноді — до 10 % вартості
майбутнього контракту) на спеціальний рахунок замовника або надають йому
банківську гарантію (на цю саму суму), як правило, безумовну. Дія
банківських гарантій припиня ється після підписання контракту (у разі
депонування коштів вони повертаються учасникам після проведення
тендера). Після підписання контракту тендерна гарантія
компанії-переможця може бути переоформлена в гарантію належного
виконання кон тракту.

Гарантію митного очищення видають банки за дорученням підрядчиків з
метою забезпечення тимчасового безмитного ввезення устаткування й
матеріалів, необхідних для здійснення бу дівництва та інших робіт. Такі
товари мають бути вивезені після завершення робіт. Ця гарантія
забезпечує виплату мита, якщо устаткування не буде вивезене в обумовлені
у відповідному кон тракті строки.

Гарантія належного виконання контракту передбачає виплату
банком-гарантом певнтіх коштів з метою забезпечення виконання контракту.
Умовою, згідно з якою контракт набирає чинності, є подання підрядчиком
виписаного банком сертифіката гарантії належного виконання контракту.
Розмір такої гарантії може до сягати 50 % вартості укладеного контракту
(за підрядними робо тами). Призначення й розміри платежів у межах цього
виду гарантії залежать від умов контракту, які, у свою чергу,
визначаються особливостями проекту та контракту, нормами застосовуваного
права та порядками. Зазначену гарантію застосовують для штраф них
платежів, відшкодування наперед оцінених і фактично по несених збитків,
покриття витрат на ліквідацію недоробок тощо. Для забезпечення таких
платежів, як штрафні неустойки, відшко дування наперед оцінених збитків,
застосовують безумовну гаран тію; для інших платежів (де потрібно
підтвердження збитку й визначення його розміру) гарантія може бути
умовною, тобто та кою, що потребує підтверджувальних документів.

Гарантії, які видають банки, дорогі; вони збільшують вартість контрактів
і проекту. Особливо це стосується гарантії належного виконання
контракту. З огляду на це часто застосовують альтер нативні методи
захисту інтересів замовника, наприклад депону вання коштів підрядчика
(постачальника) на спеціальному рахун ку. Застосовують депонування як
альтернативу іншим видам банківських гарантій. Крім того, допускається
також депонування цінних паперів (зокрема, акцій компанії-підрядчика).

P

o

u

ue

th

X

?????резерв, не обхідний для гарантованого виконання підрядчиком його зо
бов’язань. Ці відрахування виконують також роль запобіжного заходу (не
переплатити підрядчику на ранніх стадіях робіт). Най частіше розмір
фонду утримання (максимальний розмір наприкін ці періоду формування)
становить 3—10% вартості контракту. У контрактах мають бути чітко
обумовлені мета, розмір і поря док утримань, а також строки повернення
фонду підрядчику. За звичай утримані кошти повертають у день завершення
контракту чи здачі об’єкта в експлуатацію. Іноді одну частину коштів фон
ду (наприклад 50 %) повертають після завершення контракту, а іншу (50 %)
— після здачі об’єкта в експлуатацію. Контракти передбачають також
можливість утримання замовником частини контрактної ціни після отримання
товару чи запуску об’єкта. За звичай замовник утримує 5—10 % вартості
контракту протягом 6—24 місяців після запуску об’єкта, щоб переконатися,
що об’єкт функціонує нормально. Як правило, достатньо одного року для
того, щоб виявити можливі дефекти, зумовлені якістю матеріалів .і
кваліфікацією підрядчиків. Важче виявити дефекти, породжені помилками у
проектуванні. Якщо за проектування відповідає підрядчик, то замовник
найчастіше домагається продовження га рантійного періоду (іноді до 3
років).

В окремих випадках альтернативою банківської гарантії вико нання
контракту є поручництво. Видає гюручництво фірма гарант. Це зобов’язання
фірми-гаранта виконати підрядний конт ракт самостійно або із залученням
інших фірм. Таке поручництво оформлюють у вигляді тристоронньої угоди
між замовником, підрядчиком і фірмою-гарантом. Фірмі-гаранту
виплачується го норар у розмірі 0,3—1,5% вартості контракт}’. Такі
контракти найчастіше застосовують західні фірми, зайняті в державному
будівельному секторі [67].

Альтернативним засобом забезпечення інтересів замовника може бути майно
підрядчика у формі застави чи утримання. У підрядному контракті може
обумовлюватись, що замовник має право розпоряджатися засобами
виробництва, доставленими на будівельний майданчик підрядчиком. У разі
виявлення істотних порушень замовник має право замінити підрядчика,
передавши устаткування й матеріали новому підрядчику. Складність засто
сування зазначеного інструменту зумовлюється такими обстави нами:
устаткування підрядчик може орендувати або придбати на умовах оплати в
розстрочку, воно може бути також малоліквід ним, з великим відсотком
зношення тощо.

Резервні фонди. До основних методів захисту замовника про екту від
ризиків належить формування резервних фондів на по криття непередбачених
витрат (самострахування). Це може бути об’єднаний фонд, сформований
кількома учасниками проекту. Зазвичай засоби фонду відповідають
непередбаченим витратам, закладеним у кошторисі й бюджеті проекту.
Визначення розміру фонду і відрахувань на його формування базується на
врахуванні трьох типів непередбачених витрат: ресурсних, грошових і конт
рактних. Перший тип витрат породжується неточністю (або по милками) у
проектній документації розрахунків очікуваних ви трат сировини,
енергоносіїв, матеріалів, робочої сили та інших ресурсів (у фізичних
одиницях). Зазвичай у проектно-кошто рисну документацію закладають
ресурсний резерв у розмірі 10 % — грошові непередбачені витрати,
пов’язані з можливим ін фляційним подорожчанням усіх статей витрат на
реалізацію проекту. З огляду на такі непередбачені витрати доцільно
враховува ти нерівномірність інфляційного подорожчання за окремими
статтями витрат. Контрактні непередбачені витрати можуть ви никати через
відсутність у розробників і замовника проекту точ ної інформації навіть
не про майбутні, а про поточні ціни за окремими позиціями проектного
кошторису (особливо щодо кон трактів на постачання складних машин і
устаткування, будівництво нетипових об’єктів, окремі види консалтингових
послуг, то му що виробники і підрядчики намагаються тримати в суворій
таємниці умови контрактів, і насамперед щодо цін).

Визначення розміру резерву на покриття непередбачених ви трат за
окремими їх групами і за проектом загалом потребує ве ликого досвіду та
кваліфікації: завищення розміру резерву може спричинити істотне
подорожчання проекту, а заниження може виявитися надто небезпечним.
Зазвичай розмір резерву ви значають на основі аналогій і досвіду
реалізації подібних проектів.

Страхування. Будь-який контракт (на постачання інвестицій них товарів,
виконання підрядних робіт, надання консультацій них послуг) містить
розділ (статтю) з питань страхування. Найбіль шою мірою стандартизовано
контракти на постачання інвести ційних товарів (машин, устаткування,
транспортних засобів).

Умови страхування в них визначені чітко. Меншою мірою стан дартизовано
щодо умов страхування підрядні контракти.

У розділі про страхування в контракті .на постачання інвести ційних
товарів містяться такі основні дані: обсяг страхування. перелік видів
ризиків, визначення понять «страхувальник» та «вигодонабувач»
(бенефіціар). У разі постачання устаткування та інших інвестиційних
товарів вони страхуються від ризиків ушко дження чи втрати при
транспортуванні. Обов’язки постачальника й замовника щодо страхування
вантажів визначаються базисними умовами постачання. Сплачувати пов’язані
зі страхуванням ви трати може як замовник, так і постачальник, але в
кінцевому під сумку ці витрати бере на себе замовник.

Класифікацію базисних умов постачання наведено у словнику термінів
«Інкотермс», виданому Міжнародною торговельною па латою (МТІ7), Усі
терміни в ньому розподілені на чотири катего рії — групи. До групи «Е»
входять умови (ОТ), відповідно до яких покупець одержує готовий товар на
складі (заводі) продав ця. Покупець бере на себе всі витрати й ризики,
пов’язані з до ставкою товару від складу продавця до пункту призначення.
До групи “«і7» належать умови, згідно з якими продавець зо бов’язаний
доставити товар до транспортних засобів, зазначених покупцем (РКА —
товар доставлений перевізнику, РАС-— доста влений до борту, ГОВ —
завантажений на борт). До групи «С» в-ходять умови, відповідно до яких
продавець повинен укласти договір на, перевезення, проте не відповідає
за втрату чи ушко дження товару, а також за додаткові витрати, пов’язані
з подіями. що відбуваються після відвантаження чи відправлення товару
(СГК, СІГ, СРТ, СІР). До групи «О» зараховують умови, згідно з якими
продавець бере на себе ризики й витрати, пов’язані з до ставкою товару
до пункту призначення {ВАГ, ПЕС, ПЕК, ВВР).

Договір зі страховою компанією (страхувачем) укладає стра хувальник на
користь покупця (замовника проекту) або конкрет ного одержувача товару
(наприклад генерального підрядчика). Якщо в момент страхування одержувач
товару ще не відомий, то страховий поліс може бути виписаний на
пред’явника чи індосо ваний (тобто переданий особі, до якої перейшли
права на товар). Індосування може бути іменним, коли на страховому
полісі ро биться напис, що засвідчує особу, якій передається поліс, і
блан ковим (без зазначення особи) — на пред’явника. Однією з умов
контракту є зобов’язання постачальників подавати покупцям страхові
поліси в комплектах документів, запропонованих для оплати поставленого
товару. Найчастіше страхування, що перед бачається в контрактах на
постачання товару, належить до кате горії страхування вантажів.

Якщо у проектній діяльності покупцем інвестиційних товарів (машин,
устаткування, транспортних засобів тощо; є проектна компанія, вона
прагне укладати контракти на умовах, шо перед бачають страхування
вантажів постачальником. У цьому разі інтереси страхувальника
(постачальника) і (опосередковано) покуп ця захищені найповнішою мірою
за умови відповідальності за всі ризики. Часто покупець (замовник
проекту) просить за свій рахунок застрахувати вантаж від військових і
деяких інших видів ризиків, що не входять до стандартних видів ризиків,
які покри ваються страхуванням вантажів. Страхувальнику важливо пере
конатися, що страхувач (страхова компанія) має належно оформ лену
ліцензію, стабільний фінансовий стан і характеризується діловою
порядністю.

Страхування контрактів на будівельно-монтажні та пускона лагоджувальні
роботи передбачає велику кількість будівельних ризиків. Гарантії
страхового захисту від будівельних ризиків під тверджуються полісами
страхування фахової відповідальності підрядчика при здійсненні
будівельної діяльності, виконанні бу дівельно-монтажних робіт під час
зведення об’єктів і піеляпуско-вих гарантійних зобов’язань підрядчика .

Страхуванню в межах захисту від будівельних ризиків підля гають
будівельні роботи, зокрема, будівельні матеріали й конструкції, витрати
на заробітну плату, перевезення, митні збори й мито, будівельні
матеріали, які постачає замовник; монтажні ро боти, зокрема
устаткування, що монтується, та інші витрати; устаткування будівельного
майданчика (риштовання, тимчасові споруди тощо); витрати на розчищення
території від уламків (піс ля страхового випадку); цивільна
відповідальність перед третіми особами; післяпускові гарантійні
зобов’язання підрядчика; буді вельні машини й устаткування, закріплені
на об’єкті будівнииті

3. ІНСТРУМЕНТИ ЗАХИСТУ ІНТЕРЕСІВ ВИКОНАВЦЯ

Під час виконання контрактів певні ризики перебирає на себе підрядчик.
Виконанню його контрактних зобов’язань перешко джають насамперед
політичні ризики, ризики форс-мажор, мож ливий ризик втрати прибутків за
контрактом через коливання ва лютного курсу. Одним з основних є ризик
неплатоспроможності замовника.

Додаткові ризики виникають у постачальників і підрядчиків через те, що
вони, як правило, у межах контракту надають замов никові комерційний
кредит, що виражається у відстроченні пла тежу. Свідченням надання
такого кредиту є вексель або тратта переказний вексель, який виписує
продавець (підрядчик) і акцеп тує покупець (замовник). Строки
комерційних кредитів колива ються від кількох місяців до п’яти й більше
років і визначаються умовами кон’юнктури світових ринків, видами товарів
і робіт. З розширенням експорту машин і складного устаткування,
збільшенням кількості великих проектів дедалі помітнішою є тенденція до
подовження зазначених строків.

Комерційний кредит здебільшого є обов’язковим атрибутом контрактів на
постачання технологічного устаткування і вико нання будівельно-підрядних
робіт у схемах проектного фінансу вання. Відстрочення платежу
зумовлюється необхідністю пусти ти в комерційну експлуатацію об’єкт для
того, щоб замовник проекту (проектна компанія) міг розплачуватися з
коштів, одер жаних від реалізації проектного продукту. Пільговий строк
пла тежу за багатьма проектними контрактами становить від одного до
трьох років, іноді п’ять. Згідно з міжнародною практикою да тою надання
кредиту вважається дата постачання товару і дата здачі визначеного
обсягу робіт (черги, ділянки, об’єкта). У межах одного проекту може бути
кілька строків використання комер ційного кредиту. Останніми роками у
зв’язку із загостренням конкурентної боротьби на міжнародному ринку між
експортера ми інвестиційних товарів і підрядними компаніями (а також
розширенням підтримки державами цих компаній) практикується надання
комерційних кредитів з пізнішою датою початку їх по гашення, ніж дата
пуску об’єкта в комерційну експлуатацію.

Найпоширенішими інструментами управління ризиками по стачальника
(підрядчика) під час реалізації контрактів у межах проектної діяльності
є юридичні гарантії, акредитиви, векселі. банківські гарантії,
форфейтування, страхування ризику непла тежу, страхування контрактів від
політичних ризиків.

Юридичними гарантіями називають відповідні статті й застере ження, що
захищають інтереси постачальника (підрядчика): валютні застереження,
положення про можливе коригування цін, статті про форс-мажор тощо. Нині
застосовують два підходи до визначення форс-мажорних обставин у
підряднігх контрактах. Згідно з першим підходом у контракті подається
загальне й дуже стисле посилання на форс-мажорні обставини (на зразок
«будь-які непередбачені обста вини, що не залежать від контрактних
сторін, виникли після набуття чинності умовами .контракту і
перешкоджають його виконанню»). Згідно з іншим підходом перелічують
обставини, що пом’якшують відповідальність підрядчика. Як свідчить
практика, перевагу слід віддати першому варіанту. За законами окремих
країн коли винятко ві чи непередбачені обставини призводять до того, що
виконання зо бов’язань однією зі сторін контракту стас надто важким,
хоча мож ливим, і спричиняє надмірні витрати, суд може зменшити відпо
відальність цієї сторони (частіше підрядчика, ніж замовника).

Міжнародна торговельна палата розробила модель статей типо вого
контракту за умов форс-мажору та «скрутних» ситуацій, коли події
економічного, політичного й технічного характеру істотно порушують
рівновагу, що існувала між сторонами контракт за нормальних умов. У
модельних статтях містяться формулювання про розподіл «додаткового
тягаря» між сторонами і даються рекоменда ції про адаптацію контракту до
обставин, що змінилися.

Акредитив — це зобов’язання банку перерахувати на рахунок продавця кошти
за узгодженим із покупцем комплектом докумен тів, що підтверджують
постачання товару відповідно до умов конт ракту. Акредитиви застосовують
для розрахунків за контрактами постачання інвестиційних товарів і
виконання підрядних робіт. Особливо надійною для постачальників і
підрядчиків гарантією платежу є безвідкличний акредитив. З метою
якнайповнішої гаран тії платежів постачальники і підрядчики можуть
включати в конт ракти вимоги про відкриття підтвердженого акредитива
(для запобі гання неплатоспроможності банку, що відкриває безвідклични
акредитив, потужніший банк підтверджує цей акредитив). Серед
ньоквартальна загальна вартість відкриття безвідкличних і підтвер джених
акредитивів, включаючи здійснення розрахункові опера цій, становить
близько 1 % сукупних платежів. Безумовно, акреди тив — дорога гарантія,
що може призвести до істотного подорож чання проекту. З огляду на
розтягнуті строки більшості контрактів. які укладає проектна команда на
інвестіщійній фазі, покупцеві та замовнику іноді вдається домовитися про
менш обтяжливий рево льверний акредитив, який відкривається не на
сукупність платежів, а на їх частки, що автоматично поповнюються в міру
здійснення поставок товарів або виконання підрядних робіт. У проектній
діяль ності акредитивні форми розрахунків пов’язані з комерційними
кредитами, які надає замовникові проекту постачальник (підряд чик). У
цьому разі застосовують акредитиви з відстроченням плате жу: після
надання банку підтверджувальних документів постачаль ник (підрядчик)
одержує комплект виписаних на певні строки век селів .Вексельні
інструменти застосовують у разі надання постачальником (підрядчиком)
комерційного кредиту замовникові проекту (проектній компанії”). Вексель
— це безумовне зобов’язання бор жника виплатити зазначену в ньому суму
після завершення пев ного строку. У практиці міжнародної торгівлі при
реалізації між народних проектів вексель є однією з найпоширеніших форм
гарантії. Застосування векселів детально регламентоване норма ми
міжнародного права (насамперед Женевською конвенцією 1930 р.) . Для
підвищення надійності векселів вони можуть авалюватися: банк видає
гарантію оплати векселя у вигляді напи су (авалю) на векселі.

Банківська гарантія — це засіб забезпечення платежу за комер ційним
кредитом; таку гарантію одержує покупець (замовник) і передає
постачальнику (підрядчику). Найчастіше банківську га рантію застосовують
тоді, коли кредит виплачують фіксованими частками при настанні певних
подій (наприклад, у разі запуску поставленого устаткування в
експлуатацію, завершення гаран тійного періоду). Проте частіше покупець
(замовник) замість на дання банківської гарантії за згодою кредиторів
передає їм вексе лі й акцептовані тратти. Різновидом банківської
гарантії є резервний акредитив. Суть його полягає в тому, що банк
покупця (замовника) для забезпечення кредиту відкриває акредитив на
користь кредитора (постачальника, підрядчика) і зобов’язується перед
кредитором здійснити платіж у разі невиконання зобов’язань покупцем
(замовником).

У проектній діяльності схема платежів за контрактами має приблизно такий
вигляд: 5—10 % розміру контракту — це аванс. який видається після
підписання контракту (як засіб забезпечен ня покупцем або замовником їх
зобов’язань за контрактом); 10 % — це мобілізаційний аванс (виплачується
тоді, коли устатку вання, матеріали, робоча сила надійшли на місце
будівництва безпосередньо перед початком робіт): 10—15 % — оплата з без
відкличного, підтвердженого чи револьверного акредитива за то варними чи
іншими підтверджувальними документами. Якщо контракт передбачає змінні
ціни, то платежі й. акредитив збіль шуються чи зменшуються згідно зі
зміною цін.

Форфейтування — це банківська операція, що передбачає купів лю за
наперед встановленими умовами векселів або інших боргових і платіжних
документів. Іноді цей інструмент застосовують поста чальники
(підрядчики) для захисту від ризику неплатоспроможності покупця
(замовника), який (без права обороту боргових і платіжних документів на
попереднього власника) бере на себе банк-покупець зазначених документів.
Ця операція відрізняється від звичайного дисконту векселів, бо
здебільшого її застосовують у разі постачання машин та устаткування і
виконання підрядних робіт на великі суми, а також для комерційних
кредитів з тривалим відстроченням платежу — 5—7 років (порівняно зі
звичайними строками дисконту век селів 90—180 днів). Форфейтування
забезпечується гарантією чи авалем першокласного банку. Форфейтер
набирає прав на боргові та платіжні вимоги за відрахуванням відсотків за
весь строк. Таким чином, для постачальника (підрядчика) угода за
комерційним кре дитом перетворюється на реальну, шо застерігає його від
ризику неплатежу і дає економію на управлінні борговими вимогами. При
цьому спрощується батане постачальника за рахунок часткового звільнення
від дебіторської заборгованості.

Страхування ризику неплатежу — це різновид страхування кредитів. При
цьому бенефіціаром може бути як страхувальник, так і комерційний банк,
шо видав йому кредит під застрахований контракт. Підставою для укладання
договору страхування є поява конкретного ризику, тобто укладання
контракту, а умовою його укладання є здійснення попереднього кредитного
контролю, тоб то аналізу платоспроможності покупця до початку
постачання, а також узгодження зі страхувачем лімітів кредиту. Крім
того. страхувач здійснює пряму експертизу якості товарів щодо їх від
повідності контракту чи стандартам.

Договір страхування діє протягом обумовлених у ньому строків (як
правило, один рік під час страхування короткострокової заборгованості
або протягом періоду, на який надані середньост рокові кредити). Умови
договору передбачають зобов’язання страхувальника повідомляти страхувача
про будь-яку подію, шо може підвищити ступінь страхового ризику.
Неподання, страху вальником необхідної інформації і протидія перевіркам
дають страхувачеві право розірвати договір страхування. Страхове від
шкодування виплачують тільки після встановлення остаточного розміру
збитку. Зазвичай обов’язок страхувача відшкодувати збитки настає після
завершення обумовленого строку, що стано вить 60—180 днів. Страхувач
може висунути умову, щоб частину вартості поставленого товару було
сплачено в момент постачання або у вигляді авансу (слід зазначити, що
страхувач може брати активну участь у формуванні основних умов
контракт}). До об сягів відповідальності страхувача входять лише суворо
обумов лені ризики, пов’язані переважно з непередбаченими обставинами.
Страхуванню підлягають тільки комерційні кредити, що перевищують певний
розмір.

Висновки

Велике значення для реалізації багатьох проектів мають контракти на
матеріалізацію проекту- підрядні проекти. Часто замовник проекту укладає
з підрядчиком контракт на умови «під ключ», підкладаючи на нього
виконання всіх робіт і закупівель у межах проекту.

Отже, більше розглянутих статей у контрактах на реалізацію проектів і
визначальний розподіл ризиків між замовником проекту і виконавцями
базуються на принципі справедливого розподілу ризиків між соронами
проекту це відповідає принципу партнерства між учасниками проекту як
основній умові ефективної проектної діяльності. Водночас окремі сатті
жорстко односторонні, наприклад саття про наперед оцінені збитки.Про те
ця стаття є лише технічною, що спрощує процедуру й порядок нарахування
та відшкудування збитків, які може понести замовник проекту. Реалізація
прав щодо захисту від ризиків, які зазначені в контрактах на виконання
проекту кожною зі сторін, значною мірою залежить від готовності сторін
співпрацювати. У противному разі ці права можна реалізувати через суд
або арбітаж. У більшості контрактів це передбачено в окремих статтях.

Я вважаю, що юридичними гарантіями називають відповідні статті й
застереження, що захищають інтереси постачальника(підрядчика): валютні
застереження, положення про можливе кригування цін, статті про
форс-мажор тощо. Нині застосовують два підходи до визначення
форс-мажорних обставин у підрядних контрактах. Згідно з першим підходом
у контракті подається загальне й дуже стисле посилання на форс-мажорні
обставини (на зразок «будь-які непередбачені обставини, що не залежить
від контрактних сторін, виникли після набуття чинності умовами контракту
і перешкоджають його виконанню»)Згіднго з іншими підходом пе6релічують
обставини, що пом»якшують відповідальність підрядчика. Як свідчить
практика, перевагу слід віддати решому варіанту. За законами окремих
країн коли вийняткові чи непередбачені обставини призводять до того, що
виконання зобов»язань однією зі сторін контакту стає надто важким, хоча
можливим, і спричиняє надмірні витрати, суд може зменшити
відповідальність цієї сторони.

Література

1. Батенко Л.П. Загородніх О.А. Ліщинська В.В.. Управління проектами:
Навч.посіб.-К: КНЕУ, 2003.-231с.

2. Клифорд. Ф. Грей Эрик У. Ларсон. Управление проектами: Практическое
руководство/ Переклад англ.-М: Дело и сервес 2003-528с.

3.Тян. Р.Б. Холод Б.І. Ткаченко В.А. Управління проектами:
Підручник.-К., 2003-224с.

4.Управление проектами /Н.И Ильген, И Г. Лукманова, А.М. Немчин и др.-
СПб.: Два + Три, 1996.

5. Управление проектами/ Под. Ред. В.Д. Шапиро.- СПб: Два + Три, 1996.

6. Управление проектами. Зарубежный опыт/ Под. Ред. А.И. Когеткова.-
СПб.: Два + Три, 1992.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020