РЕФЕРАТ
на тему:
Суть та особливості науково-технічних відносин
ПЛАН
1. Суть міжнародних науково-технічних відносин
2. Форми міжнародних науково-технічних відносин
3. Міжнародна передача технологій
1. Суть міжнародних науково-технічних відносин
Міжнародні науково-технічні відносини – це відносини між суб’єктами
світового господарства, пов’язані з розвитком і використанням світових
досягнень науки та техніки.
Міжнародні науково-технічні відносини відображають зв’язки по:
– спільному проведенню науково-дослідних робіт;
– спільній розробці і використанню науково-технічних нормативів і
стандартів;
– обміну результатами наукових робіт;
– проведенню спільних досліджень (НД, ДКР);
– впровадженню та використанню спільних науково-технічних програм.
В організаційно-виробничому аспекті міжнародні науково-технічні
відносини можна класифікувати на:
– обмін загальною науково-технічною інформацією;
– укладання та реалізацію контрактних угод щодо проведення НД ДКР;
– здійснення міжнародних науково-технічних програм по спеціальних
проблемах (біотехнологія, генна інженерія і т.д.);
– спеціалізація в галузі науково-технічних робіт;
– кооперування в галузі науково-технічних робіт (об’єднання зусиль
партнерів з метою спеціального розв’язання науково-технічних задач);
– міжнародні науково-виробничі об’єднання:
– міжнародні науково-дослідні організації;
– міжнародні науково-дослідні інститути (МАГАТЕ інститут ядерних
досліджень в Дубліні);
– міжнародні науково-технічні лабораторії (лабораторія сильних полів у
Варшаві);
– міжнародні науково-технічні центри (центр по електрозварюванню –
інститут ім. Патона).
Міжнародне науково-технічне співробітництво (МНТС) – це форма МЕВ, яка
являє собою систему економічних зв’язків у сфері перетину науки,
техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі і існує на
основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, які
закріплені в міжнародних економічних договорах.
Структура МНТС:
створення координаційних міжнародних програм, спільних науково-
технічних досліджень.
Міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами,
патентами, ліцензіями.
Міжнародний інжиніринг.
Співробітництво у підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів.
Проведення міжнародних науково-технічних конференцій, симпозіумів.
Створення та функціонування міжнародних науково-дослідних інститутів,
організацій.
Розробка науково-технічних прогнозів.
Пріоритетні напрямки розвитку МНТС:
Електронізація та автоматизація виробничих процесів.
Надійне мирне використання атомної енергії.
Розширення практичного вмкористання біотехнології та генної
інженерії(клонування).
Космічні дослідження.
2. Форми міжнародних науково-технічних відносин
Форми міжнародних науково-технічних відносин:
– обмін ліцензіями, патентами (ринок ліцензій патентів);
– “ноу-хау” – надання технічного досвіду, новинок і секретів
виробництва;
– інжиніринг – надання технологічних знань необхідних для придбання,
монтажу і використання куплених або орендованих машин та обладнання;
– міжнародні виставки та ярмарки;
– міжнародні зв’язки між науковими установами;
– підготовка та перепідготовка кадрів.
Інтелектуальну власність можна визначити, як відносини між людьми, які
виникають з приводу присвоєння, володіння, користування та розпорядження
щодо результатів інтелектуальної власності.
Предметом(об’єктом) інтелектуальної власності є : новітні технології,
наукові відкриття, винаходи, виробничий та інший досвід, ноу-хау,
дослідні або промислові зразки устаткування, апаратура, інструменти,
технологічні лінії, документація, способи виробництва.
Інтелектуальна власність – це володіння виключним правом, яке визначає
виключення і обмеження доступу, передання, контролю та відповідальності
щодо об’єкта інтелектуальної власності.
Свідоцтвом інтелектуальної власності є патент – це документ, який
видається компетентним державним органом на певний термін винахіднику чи
його правонаступнику, де засвідчується авторство і виключне право на
винахід.
Проблема міжнародного патентування полягає в тому, що в різних країнах
по різному побудовані правила щодо патентування. В США Патентне бюро
повинно вирішити хто є першим, істинним та оригінальним винахідником, а
час подання заявки на винахід не грає ніякої ролі, так як це
практикується в Європі(при цьому сам винахідник залишається невідомим).
Міжнародний інжиніринг – це форма міжнародного науково-технічного
співробітництва, що має вигляд сукупності інтелектуальних видів
діяльності, кінечна мета яких полягає в одержанні найкращих результатів
від закордонних капіталовкладень чи інших витрат, пов!язаних з
реалізацією проектів різного призначення інженерно-консультативного
типу.
Іншими словами міжнародний інжиніринг – це надання інженерно-
консультативних послуг.
Види інжиніронгових послуг:
Передпроектні послуги – дослідження пов”язанні з вивченням ринку
товарів, що вироблятитиме об”єкт, яки будуватиметься; топографічні
зйомки; розвиток транспортної мережі.
Проектні послуги – підготовка проекту, оцінка вартості проекту,
експертиза проекту, робочі креслення, нагляд за проведенням робіт.
Післяпроектні послуги – підготовка контракту на будівництво,
будівництво, монтаж обладнання, консультації з експлуатації обладнання.
Традиційно склалося, що основні наукові дослідження в Європі проводяться
більше в науково-дослідних інститутах, а в США традиційна наука
твориться в університетах, а прикладна наука – в пошукових лабораторіях
при великих фірмах.
Спеціалізація в науці на світовому рівні сприяє значному її прогресу.
Обмін науковими знаннями відбувається різними шляхами: через наукову
літературу, роботу провідних вчених в різних країнах, створення спільних
науково-дослідних закладів, проведення різного роду симпозіумів та
конференцій.
Дещо менше розвинена система обміну в галузі освіти, яка побудована на
основі зв’язків між вузами. Найроповсюдженішими формами міжнародних
відносин на рівні вищої школи є: обмін досвідом та інформацією, обмін
викладачами, науковими співробітниками та студентами, спільна
дослідницька діяльність, стажування молодих спеціалістів.
Серед великої кількості міжнародних організацій, що діють на рівні
міжнародного науково-технічного співробітництва, помітно виділяється
Світова організація інтелектуальної власності – це міжурядова
організація, що має статус спеціалізованогозакладу ООН, заснована в 1970
році і має на меті: сприяння охороні інтелектуальної власності у всьому
світі шляхом розвитку співробітництва держав та взаємодії з будь-якою
іншою міжнародною організацією; управління союзами, що входять до складу
СОІВ, Паризький союз – охорона промислової власності, Союз РСТ – договір
про патентну кооперацію, Мадридський союз – угода про міжнародну
реєстрацію знаків. Україна однією з перших стала членом СОІВ в 1970
році.
3. Міжнародна передача технологій
Міжнародна передача технологій – це не просто переміщення
науково-технічних знань, а й обов’язковість їх використання у будь-якій
діяльності.
Міжнародна передача технологій включає:
– вибір і придбання технології;
– адаптацію і освоєння нової технології;
– розвиток місцевих можливостей по вдосконаленню технології з
врахуванням потреб національної економіки;
Причини швидкого розвитку міжнародного обміну технологіями:
– зростання швидкими темпами НТП;
– посилення нерівномірності економічного розвитку держав;
– закупівля передових іноземних технологій для країн, що розвиваються є
важливим засобом подолання технічної відсталості;
– монополізація НТП крупними фірмами;
– загострення конкурентної боротьби між товаровиробниками на світовому
ринку.
Основні канали передачі технологій:
– внутріфірмовий – дочірні підприємства ТНК (припадає 2/3 світової
торгівлі ліцензіями);
– міжфірмовий – по ліцензійних, коопераційних, управлінських, та інших
угодах з іноземними фірмами;
– зовнішньоторговий – нові технології поставляються разом з експортними
поставками машин, обладнання та іншої промислової продукції.
Головні форми передачі технологій відбуваються як на комерційній так і
на некомерційній основі, в залежності від того чи ведуться грошові
розрахунки між покупцями і продавцями технологій.
Технології є результати інтелектуальної діяльності в уречевленій
(обладнання, агрегати, інструменти, технологічні лінії і т.д.) і не
уречевленій формі (різного роду технічна документація, знання, досвід і
т.д.).
Суб’єктами світового ринку технологій є: держава, університети, фірми
(ТНК), науково-дослідні центри, фізичні особи – вчені, спеціалісти.
Форми передачі технологій на некомерційній основі:
– інформаційні масиви спеціальної літератури, комп’ютерні банки даних,
патенти, довідники і т.д;
– конференції, виставки, симпозіуми, семінари;
– навчання, стажування, практика студентів, вчених, спеціалістів, які
здійснюються на паритетних основах університетами, фірмами;
– міграція вчених і спеціалістів “відплив мозку” з наукових структур;
Головний потік передачі технологій в некомерційній формі припадає на
непатентносопроможну інформацію НД ДКР, ділові ігри, наукові відкриття.
Головні форми комерційної передачі технологій:
– продаж технологій в матеріальній формі – танків, агрегатів,
обладнання, технологічних ліній, і т.д;
– іноземні інвестиції, якщо вони супроводжуються притоком інвестиційних
товарів, а також лізингом;
– продажа патентів;
– продажа ліцензій, на всі види запатентованої власності;
– продажа “ноу – хау”;
– спільне проведення НД ДКР, науково-виробнича кооперація;
– інжиніринг.
Весь об’єм передачі технологій у комерційній формі супроводжується, або
оформляється ліцензійним договором.
Використана література
1. Киреев И.П. Мировая экономика. Ч – 1. М.: 1997.
2. Кредисов А.И. Управление внешнеэкономической деятельностью. Учебное
пособие. – М., 1996.
3. Спиридонов И.А. Мировая экономика. – М.: 1998.
4. Международные экономические отношения./ Под ред. Сутырина. –
Санкт-Петербург, 1996.
5. Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини. – К., 1994.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter