Перебудова стилю і методів керівництва на підприємстві (Райффайзен Банк Аваль) (курсова робота)

Курсова робота

Перебудова стилю і методів керівництва на підприємстві (Райффайзен Банк
Аваль)

Вступ

Загальна характеристика (об’єкту досліджень). 4

Історія розвитку, характеристика продукції. 7

Аналіз внутрішнього середовища підприємства (місія) аналіз

основних техніко – економічних показників.
9

Аналіз зовнішнього середовища (пряма дія, непряма дія). 11

SWOT – аналіз. Описує сильні та слабкі сторони, можливості та

загрози.
16

2. Теоретико методологічні аспекти.
20

2.1 Історія розвитку, характеристика керівництва на підприємстві.
21

2.2 Аналіз внутрішнього середовища керівництва (місія).
23

2.3 Аналіз зовнішнього середовища. 35

3. Аналіз теми.
37

Висновок.
38

Література.
39

Вступ :

Розвиток економіки в умовах ринкового господарювання і її можливі успіхи
цілком залежать від досягнень в області формування багатоманітних форм
підприємницької діяльності від дії системи управління на національному і
регіональному рівнях підприємств бізнесу, здатності підприємницьких
структур швидко адаптуватися до динамічної змінної кон’юнктури ринку,
враховувати невідповідності майбутньої ринкової ситуації і можливості
її використання в благо своєї фірми.

Ринкова економіка — найскладніша економічна система з властивим їй
безліччю ступенів свободи. Самостійність конкретних підприємств
призводить до того що відповідний результат може бути досягнутий шляхом
оптимального вибору з альтернативних варіантів планово-управлінських
рішень.

Знайти краще рішення — достатньо складна задача, справиться з якою, як
показав накопичений досвід роботи в умовах ринку,

більшості працюючих менеджерів виявилося не під силу. І справа тут в
тому, що для отримання такого рішення треба мати свою, в розпорядженні,
обширну різноманітню інформацію, уміти на її основі спрогнозувати
майбутню ринкову ситуацію, і лише потім, зваживши і оцінивши наслідки
ухваленого рішення прийняти його за основу плану на конкретний
майбутній період.

Людський мозок не в змозі плідно сприйняти величезний масив інформації,
з тим щоб достовірно уяснити: скільки і яких ресурсів треба
використовувати при виготовленні продукції; яку продукцію треба
випускати і якої якості; як відобразяться на витратах темпи інфляції
національної валюти; які параметри ринку слід врахувати і в яких
ринкових нішах переважно продавати випущену продукцію; яке конкурентне
середовище діятиме в майбутньому періоді; яку кількість продукції
проводити, і за якими цінами слідує її продавати; нарешті, який ризик
виробництва і які кінцеві результати виробництва будуть отримані після
реалізації запланованої програми діяльності. Зрозуміло традиційними
методами, до яких звикли вітчизняні управлінці, що працюють в умовах
планової економіки, поставлені задачі вирішити неможливо. Послідовно, їх
треба перенавчати. Крім того сучасних студентів потрібно навчати
принципам оптимального ринкового управління на новій методологічній
основі. В основу такого підходу, на наш погляд, повинен бути
встановлений принцип комплексного навчання припускаючи вивчення всіх
сторін економічного управління виробництвом. Як показує практика,
тільки правильно організований менеджмент приводить до сприятливих
фінансових результатів. Принцип системного підходу до ринкової економіки
дозволяє зрозуміти, що майбутні досягнення в діяльності підприємства
формуються не тільки на ньому самому, але і за його межами, під впливом
зовнішнього середовища.

Саме з цих принципових позицій і пропонуються навчальні посібники, в
яких вивчаються основи економічного управління бізнесом.

Загальна характеристика об’єкту досліджень.

Посадові обов’язки, здійснює загальне керівництво і забезпечує стійку,
ефективну роботу територіального банку (далі — банку) і його відділень
відповідно до загальних положень «Райффайзен банк Аваль»,
внутрівідомчими нормативними документами і інструкціями в рамках чинного
законодавства, очолює правління банку, дотримує колегіальність при
рішенні принципово важливих для банку питань. Розробляє стратегію
діяльності банку і забезпечує його розвиток, упровадження
найпрогресивніших технологій, програм і методик.

Керівник несе відповідальність за організацію роботи банку по всіх
напрямах його діяльності. Координує роботу по подальшому вдосконаленні
банківської справи, розрахунково-касових і безготівкових розрахунків,
операцій з цінними паперами, валютою, сприяючи поліпшенню фінансової
діяльності банку, зміцненню грошового обігу в регіоні. Розглядає і
затверджує положення про структурні підрозділи банку і посадові
інструкції працівників. Забезпечує виконання структурними підрозділами
банку своїх функцій підвищення рівня обслуговування клієнтів і
розширення банківських послуг. Проводить ефективну кредитно-грошову
політику, забезпечує отримання максимального прибутку і зміцнення
фінансового положення банку. Організовує раціональне розміщення
правильне зберігання і управління облігаціями депозиту . Здійснює аналіз
діяльності структурних підрозділів банку і його відділень, а також
постійний контроль за їх роботою. Проводить роботу по запобіганню
випадків спричинення банку збитку, а в необхідних випадках його
своєчасне відшкодування.

Пред’являє претензії і позови у встановленому законодавством порядку.
Забезпечує економічну безпеку банку, за збереження увірених банку
грошових коштів і цінностей, організацію їх інкасації, а також безпеку
співробітників. Вживає заходів до зміцнення матеріально-технічної бази
банку, вирішує питання, пов’язані з його господарською діяльністю.
Укладає господарські і інші договори з юридичними і фізичними особами,
відповідає за виконання договірних зобов’язань.

Забезпечує законне і доцільне використовування грошових коштів і майна
банку, що знаходиться на його балансі розпорядником яких він є.
Забезпечує ведення достовірного і своєчасного бухгалтерського обліку і
звітності відповідно до діючими в банку Аваль інструкціями. Забезпечує
ділову і творчу обстановку в колективі банку своєчасний дозвіл
виникаючих конфліктних ситуацій. Здійснює управління персоналом спільно
з керівниками структурних підрозділів.

Затверджує штатний розклад банку за винятком посад, що входять в
номенклатуру банку Аваль, а також його організаційну структуру. Приймає,
переміщає, звільняє працівників банку, а також заохочує і накладає на
них дисциплінарні стягнення відповідно до чинного законодавства.
Здійснює оцінку діяльності структурних підрозділів банку і їх
співробітників. Виконує представницькі функції, забезпечує взаємодію з
іншими установами банку Аваль. Забезпечує збереження комерційної
таємниці про діяльність банку і його клієнтів. Здійснює прийом населення
і співробітників банку з особистих питань. Забезпечує своєчасний і
якісний розгляд листів, заяв і скарг громадян.

Повинен знати: закони, інші нормативні правові акти Українського
Законодавства, що відносяться до діяльності фінансово-банківських
установ; накази, відомчі інструкції і нормативні документи, що
стосуються діяльності банку; основи економіки; перспективи розвитку
фінансово-банківської системи і стратегічні напрями діяльності банку
Аваль; основи наукової організації праці; правила і норми охорони праці,
техніки безпеки і протипожежного захисту.

Кваліфікаційні вимоги. Вища професійна освіта за профілем роботи, стаж
фінансово-банківської або аналогічної роботи на керівних посадах не
менше 5 років.

1.1 Історія розвитку, характеристика продукції

Цитата: Герхард Бьош: «Ми створюємо принципіально новий банк»
Інвестгазета — №12, 28. 03. 2006 р.

Обєднання фінансових можливостей « Райффайзен Банк України »

з інфраструктурою і клієнтовою базою банку « Аваль » виведе нову освітню
і лідируючу позицію. А якщо враховувати наслідки декількох банків які
придбали нових власників, багато хто інтересується нюансами, злиття
учасників першої крупної угоди на банківському рівні України.Подробиці
« Інвестгазета » визнавала бувшого глобального казначея Raiffeisen
Zentraldank, а сьогодні замісника голови правління банка «Аваль»
Герхарда Бьоша.

17.01.2007

Блискуча перспектива. Ділова столиця. № 2 від 15 січня 2007р.

Золоті слитки були признані одним із самих доходних вкладів в 2006р.
Ріст цін на метал позволив заробляти більше, чим уложення на депозити.
Банкіри точно знають, що ціни на золото продовжуватимуть стабільно
збільшуватися в поточному році, і українці можуть заробляти на цьому 24
% річних.

04. 05. 2007

Голова управління обслуговує клієнтів у відділенні банку// Нерухомість у
русі . — № 15, 25. 05. 2007

Таке можливе тільки в Райффайзен Банк Аваль

В Дніпропетровському відділенні Райффайзен Банк Аваль, голова управління
банку Володимир Лавренчук обслуговував клієнтів. За повний робочий день
банкір оформив два депозитних вклади, два грошові перекази по системі
«Аваль- Експрес», зробив декілька погашень процентів по кредитах, провів
ряд консультацій по іпотеці і багато інше.

28. 08. 2007

Корпоративний бізнес Райффайзен Банку Аваль: розвиток під знаком росту//
Контракти.- № 35, 27.08. 2007р.

Банківський ринок України стрімко зростає. Причому поряд з бурхливим
розвитком роздрібного банкінгу, якому традиційно приділяється увага в
засобах масової інформації, так само стрімко набирає обертів менш
висвітлений в процесі, банківський корпоративний бізнес. У світовій
практиці до цього сегменту відносяться лише найбільші компанії без
урахування підприємств малого та середнього бізнесу.

«Райффайзен Банк Аваль» ( раніше – АППБ «Аваль») заснований в 1992 році.
Регіональна сітка банку включає 1300 відділень. Крупнішими акціонерами
банку на 1 червня являється Raiffeisen Internanional Bank – Hjliding AG
( пряма участь – 92,63 %, опосередкована – 0,33%) і Raiffeisen
Zentraldink AG( 0,33%, 95,63%)

По даним Нацбанку України, на 1 червня 2007 року по розмірах загальних
активів ( 35,079 млрд грн.) Райффайзен Банк Аваль займає друге місце
серед 173 українських банків.

1.2 Аналіз внутрішнього середовища підприємства (місія) аналіз
основних техніко – економічних показників.

Посадові обов’язки. Здійснює загальне керівництво і забезпечує стійку,
ефективну роботу відділення банку (далі — відділення) і його структурних
підрозділів відповідно до Статуту, внутрівідомчими нормативними
документами і інструкціями в рамках чинного законодавства. Відповідно
проводиться економічна політикиа, яка визначає стратегію діяльності
відділення і організовує його роботу на основі перспективних і поточних
планів робіт. Розподіляє обов’язки між своїми заступниками визначає
ступінь відповідальності за доручені їм напрями діяльності. Розглядає і
затверджує положення про структурні підрозділи відділення і посадові
інструкції працівників згідно штатному розкладу. Здійснює систематичний
аналіз діяльності структурних підрозділів і на цій основі ухвалює
рішення, направлені на виконання функціональних задач, покладених на
відділення. Забезпечує організацію обслуговування населення і розширення
сфери послуг, проведення необхідної масово-роз’яснювальної і
рекламно-інформаційної роботи. Розробляє і проводить заходи, направлені
на вдосконалення банківської справи безготівкових розрахунків, операцій
з цінними паперами, валютою, а також забезпечення ефективної кредитної
політики, скорочення наявно-грошового обороту, отримання максимального
прибутку. Забезпечує правильне розміщення зберігання і управління
облігаціями депозитів Райффайзен банку Аваль. Організовує упровадження в
роботу відділень прогресивних технологій, програм і методик з
урахуванням прогнозування розвитку банку. Вживає заходів до зміцнення і
розвитку матеріально-технічної бази відділення. Розглядає і затверджує в
установленому порядку проектно-кошторисну документацію на будівництво і
ремонт службових будівель. Забезпечує законне і доцільне
використовування грошових коштів і майна відділення, розпорядником яких
він є. Укладає господарські та інші договори з юридичними і фізичними
особами в установленому порядку в необхідних випадках пред’являє
претензії і позови до цих осіб. Затверджує акти на списання з балансу
відділення прийшли в непридатність майна і інвентаря, а також збитків,
безнадійних до стягнення, в межах встановлених банком Аваль прав.
Проводить роботу, направлену на запобігання випадків спричинення
відділенню збитку. В необхідних випадках вживає заходів до його
стягнення і залучення до відповідальності винних осіб. Забезпечує
збереження грошових коштів цінностей і документів. Несе персональну
відповідальність за забезпечення збереження цінностей, що знаходяться в
спеціальному сховищі (коморою) відділення. Вживає заходів до оснащення
приміщень вёідділення охоронною і пожежною сигналізацією. Організовує
інкасацію грошей і цінностей. Забезпечує бухгалтерський і статистичний
облік і звітність, надання достовірних відомостей про діяльність
відділення. Здійснює управління персоналом відділення забезпечує
необхідні умови праці для його співробітників. Виконує представницькі
функції зовні відділення і забезпечує взаємодію з різними структурними
підрозділами банку Аваль. Організовує діловодство з використанням
сучасних засобів зв’язку і передачі інформації, забезпечує збереження
комерційної таємниці банку. Забезпечує розгляд листів, заяв і скарг
громадян.

А також розглядає фінансові результати:

1.3 Аналіз зовнішнього середовища ( пряма дія та непряма дія).

Для забезпечення ефективної роботи підприємства використовують особливий
вид інтелектуальної діяльності, що передбачає знання та використання
різноманітних методів і називається управління підприємством.

Центральною фігурою в апараті управління є його керівник, який,
здебільшого, володіє правом прийняття рішень на всіх рівнях
управлінської діяльності, несе відповідальність за всі внутрішні процеси
на підприємстві, оформлює зовнішні зв’язки і загалом формує імідж
підприємства в суспільстві.

Однією з важливих складових забезпечення життєдіяльності підприємства є
правильний вибір, місія його розміщення.

На розміщення промислових підприємств впливають різноманітні чинники:

техніко – економічні;

ступінь механізації та автоматизації виробництва;

форми організації виробництва;

соціально – економічні;

застосування нових технологій;

оптимальне вкладення капіталу;

використання можливостей всіх партнерів;

Ринкова модель підприємства.

Підприємство як суб’єкт ринкових відносин. Будь-яке підприємство,
незалежно від форми власності, галузевої приналежності, характеру
продукції, що випускається, або послуг, що надаються, розміру і т.п. є
відкритою економічною системою. Це значить, що воно має зв’язок із
зовнішнім середовищем, реалізовувану за допомогою взаємного обміну
різноманітними ресурсами (природними ресурсами, готовою продукцією,
енергією, інформацією, відходами виробництва, грошовими засобами).

По відношенню до підприємства зовнішнє середовище виступає в двох
формах: у формі природного навколишнього середовища і в суспільній
формі.

Природне середовище. Воно надає пряме відношення на підприємство через
клімат, мінеральні корисні копалини,якісний

стан лісів, морів, озер, річок, землі, атмосферного повітря. Але і
підприємство чинить найсильніший тиск на природне середовище, якщо
відходи його виробництва не нейтралізуються, потрапляють

в природу і забруднюють її. В такій ситуації якнайкращим є варіант коли
симбіоз природи і підприємства зведе до нуля їх негативний взаємний
вплив і буде досягнута повна гармонія. Проте таке можливо лише тоді,
коли підприємства, використовуючи досягнення науково-технічного прогресу
зведуть до мінімуму забруднення навколоишньго природнього середовища, що
благотворно позначиться на діяльності самих же підприємств.

Суспільне середовище. Взаємний вплив підприємства і суспільства вельми
великий і виявляється по багатьох напрямах, таких як:

• відносини з державою;

• відносини з муніципальними органами і службами;

• відносини з населенням даного регіону, з його инфраструктурой і
соціальним середовищем;

• зв’язок з чинним законодавством і правовим середовищем;

• взаємозв’язок з ринком, з численними суб’єктами ринкових відносин.

Держава і муніципальні органи регулюють діяльність підприємств
шляхом законодавчих і підзаконних актів , а також створення для окремих
підприємств різних організаційно-економічних пільг (наприклад державне
і муніципальне замовлення, пільгове оподаткування, централізоване
фінансування робіт, дотації на виробництво і випуск окремих товарів і
т.п.).

Особливого значення набуває діяльність підприємства на ринку, де воно
вступає у договірні ринкові відносини з постачальниками і потенційними
споживачами своєї продукції. Тут з’ясовується: які підприємства, в якій
кількості, якої якості і за якою ціною поставлятимуть всі необхідні
йому виробничі ресурси, які підприємства і споживачі купуватимуть; яку
випускають їм продукцію, в якій кількості і скільки платити за кожну її
одиницю. При цьому треба мати на увазі, що всі ринкові відношення між
суб’єктами ринку ( підприємствами, їх посередниками, банками, компаніями
страховок і т.п.) будуть існувати в умовах жорсткої конкуренції між
товаровиробниками. Саме конкуренція ринковго середовища створює
найсприятливіші умови для економічного розвитку підприємтсв і
суспільства, є рушійною силою їх економічного і соціального прогресу.

Дія законів ринкової конкуренції спонукає підприємство вести постійну
боротьбу за споживача, пропонуючи йому продукцію

високої якості і за доступною ціною. Тільки так підприємство може
зайняти гідне положення на ринку мати свою нішу в ньому, займати певну
частку в об’ємі ринкових пропозицій конкретного товару. Лише за таких
умов підприємство

зможе отримати свій прибуток, величина якого у величезному ступені
залежатиме від того наскільки успішно воно змогло організувати
виробництво свого товару і діяло на ринку.

Підприємство — виробничо-господарююча система. Кожне підприємство,
незалежно від того, велике воно або мале, функціонуючи для досягнення
цілком певної мети — витягання з своєї діяльності необхідного прибутку
має конкретну організаційно-виробничу структуру. Це значить, що воно
включає в свій склад ряд виробничих і управлінських підрозділів
(елементів ), спільно становлячих єдине ціле, мають загальну мету
загальний виробничо-технічний, кадровий і енергетичний потенціал,
загальний розрахунковий рахунок в банку. Другими словами, підприємство є
виробнича система, прагнуча вести своє господарство найраціональнішим і
економічним способом. Підприємство як відкрита система має вхід і вихід
з неї.

По економічному значенню вхід в систему є не що інше, як що
використовуються на підприємстві виробничі і фінансові ресурси, які
складуть величину витрат на виробництво майбутньої продукції і результат
від виробництва і реалізації минулої продукції.

Вихід з системи відображає результати майбутнього виробництва і продажів
виготовлених в системі товарів.

Як результати, так і витрати на виробництво і реалізацію продукції
представляють величезний інтерес для всіх учасників

виробничого процесу, бо в сукупності вони формують таке важливе поняття,
як економіка підприємства.

Мотивація діяльності підприємств. Будь-яка людська діяльність, і бізнес
тут не виключення, завжди має в своїй основі деяку мотивацію, тобто
мета, яку треба досягнути, щоб виправдати свої вчинки і дії в сукупності
ті або інші її інтереси, що відображаються. Коли скоро бізнес і
підприємства, що його втілюють, переслідують в подавляющому інтереси
економічні, то на цій підставі можна стверджувати що найважливіша
мотиваційна складова діяльності підприємства — отримання доходу взагалі
і чистого прибутку зокрема.

Прибуток — мета функціонування і головний результат діяльності
підприємства в ринкових умовах. Чим краще і раціонально воно працює,
тим більше при інших рівних умовах виявиться прибуток, надійніше,
стійкіше стане підприємницьке збалансування і буде міцнішою його
економіка. В загальному вигляді формулу прибутку, створеного в одиницю
часу, можна представити таким чином:

Щоб усунути відзначені недоліки, перш за все потрібно з’ясувати, що
об’єктами вдосконалення будуть підрозділи підприємства і що відбуваються
в них процеси. Вдосконалення може відбуватися по двох напрямах:

1) за рахунок зміни елементів процесів, тобто шляхом покращення
внутрішньої структури кожного процесу (внесення

в технологію виробництва, в предмети праці, устаткування, оснащення,
пристосування, інструмент, що використовується професійно і
кваліфікаційно складом кадрів, в оточуюче виробниче середовище).
Джерелом таких змін є конструктивно-технологічні рішення і заходи по їх
реалізації;

2) за рахунок зовнішніх по відношенню до процесів чинників, змінюючи
склад процесів підрозділів, іх зв’язку, структурний рівень
використання. Такі зміни вносяться службами організації виробництва і
управління і реалізуються послідовно, що проводиться на підприємстві
реконструкції його виробничої і організаційної структури.

Комплексне використання і реалізація всіх внутрішньовиробничих резервів
по всіх напрямах, процесах і підрозділах підприємства повинне привести
до поліпшення кінцевих результатів його діяльності, до зростання
прибутку.

Економічна оцінка результатів вдосконалення виробництва може бути
приведена по формулі

П = Пc — П

де П — приріст прибутку підприємства;

П — прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства.

Пc — прибуток підприємства після реалізації внутрішньовиробничої
продукції.

1.4 SWOT – аналіз. Описує сильні та слабкі сторони, можливості та
загрози.

Управління підприємством – це особливий вид інтелектуальної діяльності,
основним завданням якого є забезпечення досягнення цілей підприємства.

Процес управління підприємством охоплює три основні аспекти: рівні
управління, ефективність управління, принципи управління.

Планування діяльності підприємства – це процес, який дає ряд істотних
переваг: покращення управління підприємством, регулювання на зміни
зовнішніх умов, ініціювання зміни внутрішніх чинників, які служать
поліпшенню діяльності роботи підприємства. Існує три типи планів, які в
цілому пов’язують теперішню діяльність з відведеною перспективою:
короткотермінові, середньо термінові та довготермінові плани.

Формуючи перспективні плани діяльності підприємства, необхідно врахувати
ряд чинників: тенденції розвитку економіки, фактичний стан підприємства
та галузі і місце підприємства всередині галузі в перспективі.

Планування діяльності підприємства поділяються на поточне та
стратегічне.

Поточне планування складається здебільшого за період 1 рік та включає:
план реалізації продукції, виробничий план, план виробничих потужностей,
план залучення персоналу, план матеріально – технічного постачання, план
виробничих запасів, та запасів готової продукції, фінансовий план,
прогнозовані показники прибутку та прогнозований баланс.

Стратегічне планування підприємства здійснюється на на довготермінову
перспективу та включає формування декількох стратегій: товарної,
ціноутворення, взаємодії з ринками виробничих процесів, інвестиційної
діяльності, зниження виробничих витрат, зовнішньоекономічної діяльності,
стимулювання персоналу підприємства.

Загалом використання стратегічного та поточного планування формує
знання того, що підприємство хоче досягти і які для цього найбільш
прийняті варіанти, дії.

В Україні, відровідно до Закону України «Про підприємства в Україні»,
можуть створюватися і діяти підприємства таких видів:

* Приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи ,належать
до простішої форми організації підприємницької діяльності і-
одноосібного володіння. Вони виступають рівноправними суб’єктами
господарської діяльності, самостійно беруть участь у майновому обороті
перед іншими видами підприємств.

Переваги одноосібного володіння такі:

простота створення;

повнота самостійності в прийнятті управлінського рішення;

свобода та оперативність дій;

вільне розпорядження прибутками;

простота управління;

невеликі організаційні витрати;

Недоліки одноосібного володіння:

труднощі в залученні значних капіталів при виникненні такої потреби;

відсутність спеціалізації управлінського персоналу;

* Колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу
підприємства. Такий вид підприємства засновується на власності трудового
колективу шляхом передачі йому майна державних підприємств, викупу
орендованого майна, придбання майна іншими передбаченими законодавством
способами. Визначальною правовою рисою колективного підприємства є те,
що вони засновані на загальній ( частковій ) власності юридичної або
фізичної осіб. При цьому можливі різні сполучення як виникають в процесі
створення, діяльності та ліквідації підприємств.

* Державне підприємство, засноване на загальнодержавній власності, в
тому числі казенне підприємство; — це підприємство, яке засноване
органом державного управління, уповноваженим управляти державним майном.
Первісний капітал підприємства створюється за рахунок бюджетних
асигнувань і / або за рахунок інших державних підприємств.

* Комунальне підприємство, засноване на власності адміністративно –
територіальних одиниць;

* Господарське товариство;

* Підприємство, засноване на власності об’єднання громадян;

Сильні сторони системи «Райффайзен Банку Аваль»

1. Ми молоді і динамічні. Банк обслуговує підприємства, а ткож
фізичних та юридичних осіб. За цей час нам вдалося міцно встати на ноги
і розвернути активну роботу на ринку банківських послуг.

2. Наш банк розпоряджається цінними паперами.

3. Ми увійшли до числа сто сімдесяти трьох найбільших банків україни по
всіх фінансових показниках.

4. «Райффайзен банк Аваль » успішно пройшов перевірку однієї з шести
найбільших аудиторських фірм .

5. Банк акредитований в Програмі розвитку фінансових установ України, що
фінансується Всесвітнім банком .

6. Банк є базовим у фінансово-промисловій групі.

7. Висока динаміка розвитку банківського сектору.

8. Високий ріст іноземного капіталу 31,7% на 2007р.

9. Самий прибутковий банк України.

10. Високий ріст Українських вкладників,

12. Забезпечення фінансової стабільності.

a

ae

r z AE

E

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

&

F

F

e

i

p r ? ?

O

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

???????$??$?????

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

CXC?C>E¦EaeI//////eeee////aaaaaaOaa/

&

Z

j

A

A

h

h

h

h

h

h

h

???????Слабкі сторони системи «Райффайзен Банк Аваль»:

затруднення залучення значних капіталів;

затруднення підвищення фінансових показників;

зниженя процентної ставки на кредити;

великий ризик банкрутства;

ризик погашень кредитів ;

конкуренція інших банків;

нерозподілений прибуток ( непокритий збиток);

неоплачений капітал;

втрати від участі в капітал;

2. Теоретико методологічні аспекти.

Пітер Ф. Друкер. «Ефективний керівник»

Багато хто стверджує, що жодна особа не зробила такого всеосяжного
впливу на розвиток бізнесу XX століття, яке надав Пітер Ф. Друкер.
Фактично він створив менеджмент як дисципліну в 50-і рр., перетворивши
цю непопулярну і неповажану спеціальність на необхідну умову розвитку
бізнесу, що «відображає дух нового часу». Перу Пітера Друкера належить
31 книга, присвячена різним питанням менеджменту. Останні роки основними
питаннями, яким Пітер Друкер віддає свій час, є інформаційна революція,
нові вимоги, що пред’являються діловим середовищем до керівників,
планування змін. Пітер Друкер має 19 докторських ступенів в різних
університетах США, Бельгії, Великобританії, Іспанії, Японії і Швейцарії.
Його ім’ям названий ряд бізнес-шкіл і фундацій. Розділ 1. Ефективності
можна навчитися

Робота керівника полягає в тому, щоб бути ефективним. Чим би він не
займався — бізнесом або працював в лікарні, в урядовій установі або в
профспілковому комітеті, університеті або в армійському підрозділі — від
нього потрібне правильне виконання задач, тобто чекають прояву
ефективності.

Проте керівні посади часом займають працівники, що не володіють
високою ефективністю, хоча серед них немало тих, хто має високий
інтелектуальний рівень і творчу уяву. Ці люди звичайно добре інформовані
і володіють великими знаннями. Проте прямого зв’язку між цими якостями
керівника і його ефективністю як працівника не спостерігається. Навіть
самі обдаровані люди можуть бути на превеликий подив неефективними; вони
деколи не розуміють, що завдяки одним здібностям не можна добитися
скільки-небудь значних успіхів в роботі. Вони не усвідомлюють, що талант
може сприяти ефективності тільки за допомогою цілеспрямованої праці. І
навпаки, в кожній організації є високоефективні працівники, що не мають
особливих талантів. Тоді як одні гарячково кидаються, імітуючи кипучу
діяльність, яку деколи інші приймають за «творчу іскру», інші крок за
кроком, поволі рухаються до наміченої мети і досягають її першими,
подібно черепасі у відомій старій байці. Інтелект, уява і інформованість
— безумовно, істотні якості, але тільки в поєднанні з ефективністю вони
утіляться в результатах. Узяті самі по собі, вони лише встановлюють
планку можливих досягнень.

2.1 Історія розвитку, характеристика керівництва на підприємстві.

НАВІЩО ПОТРІБНІ ЕФЕКТИВНІ КЕРІВНИКИ?

Відповідь на це питання представляється самоочевидно. Але тоді чому
проблемі ефективності надається так мало уваги у наш час, коли написані
цілі гори книг і статті, здавалося б, по всіх аспектах діяльності
працівників управління ? Одна з причин неуваги до цієї проблеми в тому,
що ефективність — це особлива технологія, вживана працівником розумової
праці в рамках організації. До недавнього часу в світі існувало небагато
таких організацій. Від фізичної праці потрібна результативність,
продуктивність. Іншими словами, працівник фізичної праці повинен бути
здатний правильно виконувати поставлені перед ним задачі, але його не
торкається сама їх адекватність. Діяльність працівника фізичної праці
завжди можна оцінити по кількості і якості, що легко піддається
визначенню і обліку продукції, як, наприклад, взуття. За останнє
сторіччя людство навчилося визначати результативність і якість фізичної
праці. Це допомогло збільшити продуктивність праці окремого працівника у
багато разів. Раніше працівник фізичної праці, будь то виробничий
робітник або солдат, пробував себе чи не у всіх організаціях. Потреба в
ефективних працівниках була невелика: весь процес управління був
зосереджений в руках небагатьох адміністраторів «начальників», що
роздають накази своїм підлеглим. Ці керівники складали таку нікчемну
частку працездатного населення, що їх ефективність не ставилася під
сумнів. Вони були тими небагатьма людьми природні якості яких дозволяли
їм бачити те, що інші осягали насилу.

Іншими словами, порівняно недавно основною проблемою в будь-якій
організації була результативність працівника фізичної праці, виконуючого
доручені йому завдання. Працівники інтелектуальної праці були в явній
меншині.

Працівники розумової праці складали лише невелику частину всіх зайнятих
в тій або іншій організації. Головним чином вони працювали на посадах,
вимагаючих спеціальних навиків, в кращому разі з клерками. Їх
ефективність або відсутність знань зачіпало тільки їх самих.

В даний час установи, в основі діяльності яких лежить інтелектуальна
праця, займають провідне місце в житті суспільства.

Сучасне суспільство — це суспільство крупних організованих установ. В
кожному з них, включаючи армію очолюючу роль грає людина розумової
праці, що покладається на свою голову, а не на м’язи і спритність рук.
Росте питома вага працівників, які спеціально вчилися використовувати
свої теоретичні знання, а не фізичну силу. Їх ефективність вимірюється
їх внеском в ті організації, де вони працюють.

Тепер ефективність не може більше сприйматися як якась дальність, і нею
не можна більше нехтувати.

Система вимірювань і оцінок — від організації виробництва і обліку до
контролю якості, — що використовується відносно фізичної

праці, не застосовна до праці інтелектуальної. Чи можна уявити собі щось
менш привабливе і продуктивне чим конструкторське бюро, що створює
дотепні технічні розробки нікому не потрібної продукції? Саме тому
робота над потрібним продуктом є мірилом ефективності інтелектуальної
праці. До інтелектуальної творчої діяльності не підходять ніякі мірки,
вживані по відношенню до фізичної праці.

Творчому працівнику чужа дріб’язкова опіка, йому можна тільки
допомагати. Разом з тим, він повинен направляти самого себе на виконання
поставлених задач, тобто на ефективність.

Дійсно, ніколи не вгадаєш, про що думає працівник інтелектуальної праці.
Разом з тим мислення — це його область діяльності, його праця.

Мотивація працівника, що займається інтелектуальною діяльністю, залежить
від його ефективності, від його здатності досягати поставленої мети.
Якщо його праця позбавлена ефективності то дуже скоро його бажання
працювати і приносити конкретну користь зникає і він перетворюється на
урядовця, що відбуває на роботі свій час з 9 до 17.

Працівник, що володіє теоретичними знаннями, не проводить нічого такого,
що могло б бути ефективним саме по собі. Він не виготовляє фізично
вимірну продукцію, як, наприклад, взуття, деталі машин і т.п. Він
проводить знання ідеї і інформацію. Сама по собі ця «продукція» даремна.
Її практична реалізація відбувається на наступному етапі, коли хтось
скористається нею, з тим щоб добитися конкретних результатів.
Найблискучіша ідея, якщо її не застосувати на практиці залишиться
безглуздою. Таким чином, працівник, що займається інтелектуальною,
творчою діяльністю, повинен робити щось таке, чого працівнику фізичної
праці робити не потрібно. Він зобов’язаний додавати роботі ефективність.
На відміну від виготівника черевик, його не повинна хвилювати
споживацька корисність результатів його діяльності.

Думаючий, творчий працівник є тим самим «чинником виробництва».

2.2 Аналіз внутрішнього середовища керівництва на підприємстві (місія)

Ефективне функціонування підприємства, забезпечення їх сталого і
конкурентноспроможного розвитку залежить перш за все від колективу
працівників, їх здатності грамотно вирішувати поставлені перед ними
завдання. Від формування персоналу підприємства, його кількісної і
якісної збалансованості та рівня використання, значною мірою залежить
ефективність використання всіх інших складових виробничих ресурсів,
забезпечення високих результатів діяльності підприємства, його
динамічний науково – технічний і соціальний розвиток.

Персонал підприємства є частиною трудових ресурсів країни.

Трудові ресурси – це працездатна частина населення, яка своїми фізичними
і інтелектуальними даними може і має намір продавати трудову
діяльність.

Для характеристики працівників підприємства використовується терміни
персонал, кадри, трудовий колектив. Більш узагальнюючим є термін
«персонал» . Поняття «кадри» часто використовується для означення
частини працівників – спеціалістів, висококваліфікованих досвідчених
працівників. Термін «трудовий колектив» має більш соціально –
політичний зміст. Таким чином, для характеристики працівників
підприємства перевагу слід віддати терміну «персонал».

Персона підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали
необхідну і професійну підготовку та мають досвід практичної роботи.

З врахуванням виконуваних працівниками функцій, що стосуються основної
діяльності підприємства або не відповідають його головному завданню,
всіх працівників поділяють на дві групи: персонал основної діяльності та
персонал неосновної діяльності.

За характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється на
чотири категорії:

Керівник – це працівник, який організовує виробництво і здійснює
управління діяльністю підприємства та його структурних підрозділів .

Спеціалісти – працівники, зайняті соціальною, інженерно – технічною
роботою: здійснюють економічну, організаційну підготовку виробництва,
облік та аналіз його результатів ( економісти, бухгалтери,
нормувальники, юрискульсультанти, технологи).

Службовці – працівники, які здійснюють підготовку і оформлення
документації, канцелярські, деякі адміністративно – господарські роботи
( діловоди, секретарі – друкарки, касири, архіваріуси, стенографісти).

Робітники – це працівники, які безпосередньо зайняті створенням продукту
або забезпечують умови для нормального ходу виробничого процесу. За
характером виконуваних функцій робітники поділяються на основні і
допоміжні.

В кожній галузі є властиві лише їй професії та спеціальності. Разом з
цим є наскрізні професії робітників та службовці, загальні для багатьох
галузей.

Кваліфікація – рівень знань та практичних навиків, необхідний для
виконання роботи певної складності. Кваліфікація робітника визначає
ступінь його підготовленості до виконання ними професійних функцій
відповідної складності.

Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців визначається
їх рівнем освіти і досвідом роботи. Залежно від освіти і практичного
досвіду спеціалістів поділяють на чотири групи:

спеціалісти вищої кваліфікації ( які мають базову або повну вищу
спеціальну освіту і значний досвід практичної роботи ):

спеціалісти найвищої кваліфікації ( працівники які мають наукові
ступені);

молодші спеціалісти ( працівники, які закінчили вищі навчальні заклади
першого рівня акредитації та мають досвід практичної роботи );

спеціалісти – практики ( працівники, які займають відповідні посади
спеціалістів, але не мають спеціальної освіти);

ХТО ТАКИЙ КЕРІВНИК?

Кожний співробітник в сучасній організації є «управляючим», так через
займану ним посаду або наявні знання він відповідає за діяльність яка
безпосередньо впливає на здатність даної організації функціонувати і
добиватися результатів. Наприклад це може бути здатність виробничого
підприємства випускати нову продукцію або збільшувати свою частку на
даному ринку або здатність лікарні надавати кращий догляд за пацієнтами
і т.д. Така людина зобов’язана ухвалювати рішення; його діяльність не
може зводитися до виконання наказів. Він повинен нести відповідальність
за свою діяльність. Передбачається, що через свої знання він більш ніж
хто-небудь інший здатний ухвалювати правильні рішення. Його пропозиції
можуть відкидатися, він може бути знижений на посаді або звільнений. Але
якщо він знаходиться при виконанні своїх обов’язків, він відповідає за
реалізацію поставленої мети якість виконання завдань і взагалі за
досягнення своєї організації.

Більшість керівників, хоча і не все, є управляючими. Одночасно багато
хто не керівник в сучасному суспільстві стають управляючими.

Як відомо, сучасні установи не можуть обійтися як без
керівників-адміністраторів так і без індивідуальних
фахівців-розробників, що посідають відповідальні посади, пов’язані з
ухваленням рішень.

Є багато керівників, яких не можна назвати керівниками. Іншими словами,
існує велике число посадовців, що мають величезний штат підлеглих, але
їх вплив на ефективність роботи організації невеликий. До них
відносяться майстри цехів виробничих підприємств. Вони здійснюють
«нагляд» у прямому розумінні слова.

Вони «керують» роботою інших. Але у них немає достатніх знань і
повноважень, щоб управляти напрямом, змістом і якістю роботи.

Методика виконання завдань також залишається зовні їх компетенції. В
цілому їх діяльність все ще вимірюється і оцінюється в показниках
продуктивності і якості на основі мірок, з якими прийнято підходити до
оцінки працівника фізичної праці.

В той же час виконання працівником інтелектуальної праці функцій
керівника не залежить від того, керує він іншими людьми чи ні. Так,
відповідальний за проведення дослідження ринку можуть мати в своєму
підкоренні чоловік двісті тоді як весь штат його колеги з конкуруючої
фірми складатиметься з двох чоловік — його самого і секретаря.
Конкретний внесок обох керівників практично не залежить від числа
підлеглих. Це всього лише адміністративна деталь. Звичайно двохсот
чоловік можуть виконати набагато більший об’єм роботи, ніж один або двоє
людей. Але з цього не виходить, що кінець кінцем їх робота більш
ефективна і продуктивна.

Діяльність, в якій основною рушійною силою є знання, не піддається
кількісному вимірюванню. Цю діяльність не можна виміряти по проведених
витратах. Інтелектуальна діяльність визначається по її результатах. В
цьому відношенні число зайнятих і об’єм управлінської роботи не мають
скільки-небудь значного впливу.

Можна припустити, що ніж більше людей зайнято дослідженням ринку, тим
швидше результати їх роботи знайдуть такі елементи,

як глибина проникнення в проблеми, що вивчаються, творчий підхід до
роботи що кінець кінцем приведе до розвитку підприємства і його
процвітання. Якщо справа тільки в цьому, то і двохсот чоловік може

виявитися недостатнім. Але не можна виключити того що керівник великої
групи дослідників буде буквально завалений проблемами, пов’язаними з
діяльністю двохсот або більш людей.

Цей керівник може бути такий поглинений рішенням цих проблем що у нього
не залишиться часу для аналізу ринку і ухвалення радикальних рішень. Він
може бути такий зайнятий перевіркою цифр,

що йому не прийде в голову запитати: «Що ми насправді маємо на увазі під
«нашим ринком»?» В результаті всього цього він може не помітити значних
змін, що відбулися на ринку, які з часом можуть самим негативним чином
вплинути на долю компанії.

Індивідуальний дослідник ринку також може бути продуктивним і ні. Так,
він може служити джерелом знань і генератором ідей, які сприятимуть
успіху компанії. Або він може розмінюватися на рішення другорядних
питань, які багато запасних теоретиків приймають за дослідницьку роботу,
і тому буде не в змозі стежити що відбувається навколо.

В багатьох сучасних установах можна зустріти людей, які ніким не
керують та все ж входять в керівний склад. Проте банкір, що займається
дослідженнями, може піти по такому шляху аналізу який виллється по суті
в підприємницьке рішення, що визначає долю його компанії. Він може бути
керівником досліджень або працівником, що не має ніяких управлінських
обов’язків, що частіше всього і буває на практиці. Отже рішення щодо
того, що слід вважати перспективним продуктом для компанії, можуть
виноситися особами, як займаючими в цій компанії відповідальні пости,
так і підлеглими.

Називають «керівниками» тих працівників інтелектуальної праці,
керівників і окремих фахівців, які через своє положення або наявні
знання повинні в ході своєї діяльності ухвалювати рішення надаючі значну
дію на результат роботи всієї організації. Проте серед працівників
розумової праці таких трохи. Як у всіх інших, областях, в
інтелектуальній діяльності можуть мати місце і рутина, і некваліфікована
праця. Проте такі працівники складають вельми значну частку зайнятих
розумовою працею.

Навряд чи для кого-небудь тепер є секретом той факт, що фахівці, здатні
ухвалювати теоретичні рішення, так само важливі для процвітання
організації, як і знаючі свою справу керівники . Проте далеко не всі
усвідомлюють, скільки людей працюючих в найзвичайнішій сучасній
організації, будь то промислове підприємство, урядова установа,
лабораторія або лікарня, вдягнулися відповідальністю виносити рішення,
що мають важливе значення і необоротний характер. Адже авторитет знань
так само законний, як і авторитет займаного положення. Більш того, ці
рішення є різновидом рішень вищого керівництва. (Саме цю ідею
підкреслював Кеппель.)

Тепер відомо, що навіть найдрібніший адміністратор здатний виконувати
функції президента компанії або керівника урядової установи, іншими
словами, може планувати, організовувати, узагальнювати, мотивувати і
оцінювати. Його горизонти можуть бути вельми обмеженими, але в межах
своєї сфери він виступає як справжній керівник.

Таким чином, будь-яка особа, приймаючи рішення, виконує ту ж роботу, що
і президент компанії або інший адміністратор. Масштаби

діяльності цієї особи можуть бути обмеженими. Але він керівник навіть
якщо займає найскромніше положення в своїй організації і його ім’я не
згадується у внутрішньому телефонному довіднику.

Є щось, що об’єднує керівних працівників будь-якого рівня — всі вони
повинні бути ефективними.

Багато епізодів, приведених в цій курсовій, узято з життя і діяльності
директорів, тобто осіб, що відповідають за ефективність управління своїх
організацій, включаючи промислові підприємства, держустанови, лікарні і
т.д. Основна причина по якій я звернувся до цих прикладів, — це
доступність інформації про керівників вищої ланки. Крім того, крупні
події і речі легше розглядати і аналізувати.

В задачу цієї роботи, проте, не входить опис функцій і обов’язків
адміністративних працівників. Ця праця адресована всім працівникам

розумової праці, від діяльності яких залежить ефективність роботи даної
організації. Можна сказати, вона призначена всім тим, кого я називаю
«керівниками».

Місія керівництва на підприємстві тобто: «Райффайзен Банк Аваль»

Загальне керівництво та контроль за діяльністю Відділення здійснює
дирекція.

Безпосереднє керівництво Відділення здійснює начальник Відділення, який
призначається на посаду і звільняється з посади наказом керівника
Дирекції.

Начальник Відділення здійснює поточне та оперативне керівництво
Відділення і несе особисту відповідальність за виконання покладених на
Відділення завдань.

Начальник Відділення:

діє в межах повноважень відповідно до довіреності, наданої керівником
Дирекції на правах передоручення та Положення про відділення;

виконує рішення Правління Банку та розпорядження Дирекції, на балансі
якої воно створене;

керуються в своїй діяльності чинним законодавством України, нормативно –
правовими актами, Національного банку України, Статутом Банку,
внутрішніми документами Банку;

розпоряджається та несе матеріальну відповідальність за збереження
грошових коштів та закріпленим за Відділенням майном, використанням та
збереженням печатки та штампів Відділення, банків суворої звітності.;

розробляє посадові обов’язки працівників Відділення, подає їх на розгляд
та затвердження керівнику Дирекції;

відносить пропозиції керівнику Дирекції щодо штатного розпису
Відділення, розстановки кадрів, заохочення та накладання дисциплінарних
стягнень на працівників Відділення;

інформує Дирекцію про порушення працівниками Відділення чинного
законодавства України та недоліки, які мали місце в роботі Відділення,
скарги та претензії клієнтів, оперативно вживає відповідні заходи для їх
усунення та використання;

здійснює особистий прийом громадян, розглядає їх скарги, заяви та
звернення стосовно роботи Відділення, і надає на них відповідні у
встановлений чинним законодавством України терміни;

виконує інші функції, делеговані йому Дирекцією.

Приклад типової посадової інструкції наводиться нажче по тексту:

2.3 Аналіз зовнішньго середовища.

Звернемо увагу на те що схема причинно-наслідкових зв’язків при
формуванні чистого прибутку фірми представлена показниками чинників в
двох площинах:

Перше – внутрішньо фірменне середовище впливуухвалюваних рішення на
величину чистого прибутку підприємства.

По друге — зовнішнє середовище, під впливом якого показники чинників
можуть змінюватися, і насправді міняються, істотно впливаючи на фактичні
результати діяльності фірми.

Можна сказати, що внутрішньофірмові прогнозовані результати є по суті
справи очікуваний факт або індикатор майбутнього стану

фірми, а зовнішнє середовище — це ті зміни, які приведуть фірму до
деякого відхилення від прогнозу і роль її в основному зводитиметься до
зворотного зв’язку, дії на фірму. Цей зв’язок якби скоректує
першочерговий прогноз, і якщо його не враховувати при розробці
стратегічного плану, то такий прогноз вчинено недостовірно. Помилка буде
вельми істотною, а фірма несподівано для себе зіткнеться з дуже
серйозними труднощами в перспективі. Замість очікуваного успіху фірма
може бути в стані кризи, а то і реального банкрутства.

Слід особливо помітити, що розробка плану стратегічного розвитку на
тривалу перспективу повинна будуватися на наперед прийнятій концепції
загальної ринкової ситуації в майбутньому. Потрібно враховувати світові
або локальні тенденції розвитку середовища його потреби в даному
продукті, закономірність зміни конкурентного середовища і (або) кожного
конкурента, стани рівня інфляції, тенденції зміни витрат виробництва.

Весь плановий горизонт стратегічного розвитку необхідно розбити на
окремі тимчасові інтервали (квартали, півріччя, роки), для яких повинні
бути вироблений тактичні планові рішення на основі вибраного критерію.
Останній може бути обгрунтований або по критерію стратегічного розвитку
(максимум чистого прибутку підприємства), або по одному з показників
(максимум об’єму продажів товару, величина конкурентної ціни товару,
мінімум витрат виробництва)чинників,

або по конкретній ринковій проблемі (збільшення ринкової частки фірми,
підвищення якості товару і зростання його конкурентоспроможності,
розширення виробничої потужності фірми, різке скорочення виробничого
браку упровадження прогресивної технології і реалізація
науково-технічного прогресу і т.п.).

3. Аналіз теми.

У сучасних умовах реформування економіки країни та зміни, пов’язаних з
цим процесом, важливим ж освоєння нових підходів до управління
підприємством, планування його економічної діяльності. Підприємство є
основною ланкою економічної системи країни центром господарської
діяльності в умовах ринкових відносин. Тому є потреба в спеціалістах з
фундаментальною економічною підготовкою, здатних професійно вирішувати
актуальні проблеми підприємства.

Курсова присвячена характеристиці ринкової системи, тобто середовища, в
якому функціонує підприємство в сучасних умовах. Тут же сформульовані
основні цілі та завдання виробничої діяльності підприємства та
об’єднань згідно чинним законодавством. Також розглянуто основні аспекти
управління підприємством, в тому числі однієї з найважливіших функцій
управління – планування керівництва.

Управління підприємством – це особливий вид інтелектуальної діяльності,
основним завданням якого є забезпечення досягнення цілей підприємства.

Процес управління підприємством охоплює три основні аспекти: рівні
управління, ефективність управління, принципи управління.

Окрім таких важливих аспектів, не менш важливими являються фактор
високоінтелектуальної праці, що призводить до лідерських позицій на
ринку управління підприємством. Про це свідчить лист одного з керівників
(лідера організації в наступному листі):

Лист голови правління 2008р.:

«Наступив 2008 рік. Рік високосний, як відомо, має особливі прикмети.

Почався рік незвичайно й у фінансовому секторі: високі темпи інфляції
минулого року, що даються взнаки зараз, а також світова криза
ліквідності, що перейшла й у 2008 рік, будуть вимагати особливої
поведінки.

На глибоке переконання, в конкурентній боротьбі 2008 року виграє не той,
хто «швидше біжить», а той, хто «краще озброєний і захищений»».

В. Лавренчук.

Висновок :

Сучасне суспільство- це суспільство крупномаштабних організаційних
закладів, основою якого являється- високоінтелектуальна праця,
відповідальність, а не сила тіла і спритність рук.

Як свідчать дослідження даної теми та багатолітня практика відомих,
перспективних людей, основним питанням в ефективному розвитку є
інформаційна революція, нові вимоги до керівного складу, а також
планування змін.

Організаційний порядок є ефективним, коли цей порядок у всьому: в
документах, у своєчасності виконання операцій, користуванні спец
обладнанням, дотриманні режимності нашої роботи, ефективності
використання керівних засад, в охайності приміщення та персоналу,
культурі ділового спілкування та щоденному дотриманні «слова банкіра».
Знаходження найефективнішого варіанту для прийняття важливого
конструктивного рішення, вміння знаходити обширну різномасштабну
інформацію її аналізувати і прогнозувати майбутні ринкові ситуації,
незважаючи на нестабільність ринкових факторів та економіку.

Керівницька роль є важливою у забезпеченні надійного процесу
виробництва. Потрібно власним прикладом щоденно демонструвати
нетерпимість до будь – яких проявів невіглавства та неорганізованості,
перш за все у господарстві, і стати прикладом для всієї системи банку; і
тоді можна очікувати, що уникнемо непотрібних нам фінансових витрат,
збережемо людей, а в номінаціях «Якість обслуговування» та «Стиль». Як
наслідок «Банк» і в 2008 році буде тримати позиції серед лідерів і не
забувати використовувати футбольну лексику: «Порядок б’є Клас».

Література:

Банки: «Організація і персонал», Т.Н. Лобанова, 2004р.

Марасанов Г.И. Тренинг общения. Групповая дискуссия. М., 1993.

«Какой банк будет нужен завтра», Известия от 04.11.99.

Деркач А.А., Марасанов Г.И. Психолого-акмеологическое консультирование
управленческих кадров. М., 1996.

Нормативна документація ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 2007 р.

Питер Ф. Друкер. «Эффективный управляющий»- 1998 р.

PAGE

PAGE 30

PAGE — 31 —

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *