.

Основи фінансового менеджменту (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
789 10873
Скачать документ

Реферат на тему:

Основи фінансового менеджменту

План

Суть фінансового менеджменту

Функції фінансового менеджменту

Фінансовий менеджмент як орган керування

Фінансовий механізм та його структура

1 Суть фінансового менеджменту

Господарський механізм нашої держави неухильно рухається в напрямку
утворення саморегульованої економіки, використання різних форм власності
та ринкових важелів. Для забезпечення успіху в цих, ще досить незвичних
для наших господарників, умовах необхідно пильно стежити за найменшими
змінами в сфері фінансів. Той, хто хоче займатися бізнесом, повинен
вивчати дедалі складніші методи з метою можливо найточнішого
передбачення ситуації у конкурентній боротьбі. Адже ситуації постійно
змінюються як в самій організації, так і навколо неї. Своєчасне
виявлення змін в житті суспільства, фінансовій сфері дає змогу
оперативно формувати відповідні реакції на ці зміни.

В умовах ринкової економіки суттєво підвищується значимість ефективного
управління фінансовими ресурсами. Від того, наскільки ефективно і
доцільно вони трансформуються в основні та обігові фонди, а також в
засоби стимулювання робочої сили, залежить фінансовий рівень
підприємства в цілому, його власників та працівників. Фінансові ресурси
в цих умовах набувають першочергового значення, оскільки це єдиний вид
ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальним
часовим лагом в будь-який інший вид ресурсів. Роль фінансових ресурсів
важлива на всіх рівнях управління (стратегічному, тактичному,
оперативному), але найбільшого значення вони набувають в плані стратегії
розвитку підприємства.

Керування є процесом вироблення і здійснення керуючих впливів. Керуючий
вплив — це вплив на об’єкт керування, призначений для досягнення мети
керування. Вироблення керуючих впливів включає збір, передачу й обробку
необхідної інформації, прийняття рішень. Здійснення керуючих впливів
охоплює передачу керуючих впливів і при необхідності перетворення їх у
форму, безпосередньо сприйману об’єктом керування.

Менеджмент у всіх своїх рішеннях керується економічними міркуваннями.
Тому будь-яка дія менеджменту — це захід економічного характеру. В
основі менеджменту лежать цілеспрямований пошук, безупинне навчання й
організація роботи для найбільш ефективного використання всіх ресурсів,
у тому числі фінансових. Фінансовий менеджмент є частиною загального
менеджменту.

Фінансовий менеджмент можна визначити як систему раціонального й
ефективного використання капіталу, як механізм керування рухом
фінансових ресурсів. Фінансовий менеджмент спрямований на збільшення
фінансових ресурсів, інвестицій і нарощування обсягу капіталу. У
загальному вигляді фінансовий менеджмент можна представити наступною
схемою (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 – Загальна схема фінансового менеджменту

Дана схема дає загальне уявлення про фінансовий менеджмент як про
механізм керування рухом фінансових ресурсів. Кінцева мета такого
керування відповідає цільовій функції господарського суб’єкта –
одержанню прибутку.

Будь-який вид підприємницької діяльності починається з пошуку відповіді
на такі три ключові запитання:

1. Якою повинна бути величина і оптимальний склад активів підприємства,
щоби досягнути поставлених перед ним цілей та завдань?

2. Де знайти джерела фінансування і яким має бути їх оптимальний склад?

3. Як організувати поточне і перспективне управління фінансовою
діяльністю, щоби забезпечити платоспроможність і фінансову стійкість
підприємства?

Вирішуються ці питання в колі фінансового менеджменту, що є однією з
важливих підсистем загальної системи управління підприємством.

Фінансовий менеджмент має справу з фінансами організації, її грошовими
коштами, залученими у виробничо-господарську діяльність, і спрямований
на підготовку рішень, що приймаються в зв’язку з формуванням та
функціонуванням оптимальної структури фінансових коштів організації з
метою максимізації прибутку. Логіка його функціонування показана на рис.
1.2.

Отже, об’єктом управління у фінансовому менеджменті є сукупність умов
здійснення грошового обігу, кругообігу вартості, руху фінансових
ресурсів і фінансових відносин між господарюючими суб’єктами та їх
підрозділами в господарському процесі. Суб’єкт управління — це група
спеціалістів, яка за допомогою фінансових інструментів, методів та
відповідної фінансової інформації здійснює цілеспрямований вплив на
функціонування об’єкта. Вплив суб’єкта на об’єкт управління
характеризується такими властивостями.

Організаційна структура фінансового управління Кадри фінансового
підрозділу Фінансові інструменти Фінансові методи Інформація фінансового
характеру Технічні засоби управління фінансами

ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ

Джерела фінансових ресурсів Фінансові ресурси Фінансові відносини

Рисунок 1.2 — Структура і процес функціонування підсистеми фінансового
управління на підприємстві

По-перше, будь-який об’єкт управління являє собою системну сукупність
взаємодіючих елементів, що складають єдине ціле. Фінансова система
входить у соціально-економічну систему, в основі якої лежать інтереси
людей. Сукупність суспільних, колективних і особистих інтересів впливає
на становище системи і процес її розвитку. Оскільки кожному елементу
фінансової системи властиві свої особливості, то можна сформулювати таке
правило фінансового менеджменту: завжди необхідно забезпечувати
фінансову стійкість системи в цілому, а не тих чи інших її елементів або
підсистем.

По-друге, вплив суб’єкта на об’єкт управління може здійснюватися тільки
за умови циркулювання відповідної інформації між керуючою і керованою
підсистемами. Процес управління незалежно від його конкретного змісту
завжди передбачає отримання, передачу, переробку та використання
інформації (див. рис. 1.2).

По-третє, фінансова система є складною, динамічною і відкритою.
Складність фінансової системи визначається неоднорідністю складових
елементів, різнохарактерністю зв’язків між ними та структурними
особливостями. Динамічність фінансової системи зумовлена тим, що вона
перебуває в постійному динамічному розвитку, має справу з постійно
змінною величиною фінансових ресурсів, видатків, доходів, попиту і
пропозицій на капітал. Фінансова система є відкритою системою, оскільки
обмінюється інформацією з зовнішнім середовищем.

Фінансовий менеджмент включає в себе стратегію і тактику управління.
Фінансова стратегія підприємства визначає, яким чином і на яких умовах
будуть залучатися фінансові ресурси, як буде відбуватися розрахунок за
залученими коштами і як буде будуватися амортизаційна політика, як
будуть використовуватися залучені підприємством фінанси для досягнення
стійкого високого дивіденду або поступового росту курсу акцій на
фондових біржах тощо.

Тактика — це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети
в конкретних умовах. Завданням тактики є вибір найбільш оптимального
рішення і найбільш привабливих в даній господарській ситуації
інструментів управління.

2 Функції фінансового менеджменту

В основі фінансового менеджменту лежать форми поділу праці, у яких
відображається функціональний зміст управлінської діяльності. Функції
фінансового менеджменту визначають формування структури керуючої
системи. Розрізняють два основних типи функцій фінансового менеджменту:
функції об’єкта керування і функції суб’єкта керування.

До функцій об’єкта керування у фінансовому менеджменті належать наступні
конкретні функції:

організація грошового обігу, постачання фінансовими засобами й
інвестиційними інструментами (цінностями), постачання основними й
оборотними фондами (тобто устаткуванням, сировиною,
матеріально-технічним забезпеченням), організація фінансової роботи і
т.д. Функції суб’єкта керування являють собою загальний вид діяльності,
що виражає напрямок здійснення впливу на відносини людей у
господарському процесі й у фінансовій роботі. Ці функції, тобто
конкретний вид управлінської діяльності, послідовно складаються із
збору, систематизації, передачі, збереження інформації, вироблення й
ухвалення рішення, перетворення його в команду. Функції суб’єкта
керування у фінансовому менеджменті включають планування, прогнозування,
організацію, регулювання, координування, стимулювання, контроль.

Планування у фінансовому менеджменті відіграє істотну роль. Адже, щоб
дати команду, треба скласти завдання, програму дії, а для цього
необхідно розробити план фінансових заходів, одержання доходів,
ефективного використання фінансових ресурсів. Функція керування —
фінансове планування — охоплює весь комплекс заходів як щодо вироблення
планових завдань, так і щодо втілення їх у життя. Фінансове планування
являє собою також процес розробки людьми конкретного плану фінансових
заходів, тобто звичайний вид діяльності людини. Для того, щоб ця
діяльність була успішною, виробляються методологія і методика розробки
фінансових планів.

Прогнозування у фінансовому менеджменті являє собою розробку на тривалу
перспективу змін фінансового стану об’єкта в цілому і різних його
частин. Прогнозування, на відміну від планування, не ставить завдання
безпосередньо здійснити на практиці розроблені прогнози. Ці прогнози
являють собою передбачення відповідних змін. Особливістю прогнозування є
також альтернативність у побудові фінансових показників і параметрів, що
визначає варіантність розвитку фінансового стану об’єкта керування на
основі тенденцій, що намітилися. Прогнозування може здійснюватися як на
основі екстраполяції минулого в майбутнє з урахуванням експертної оцінки
тенденції зміни, так і на основі прямого передбачення змін. Ці зміни
можуть виникнути зненацька. Керування на основі передбачення цих змін
вимагає вироблення у фінансового менеджера визначеного чуття ринкового
механізму й інтуїції, а також застосування гнучких негайних вирішень.

Організація у фінансовому менеджменті — об’єднання людей, що спільно
реалізують фінансову програму на основі визначених правил і процедур. До
цих правил і процедур належать: створення органів керування, побудова
структури апарату керування, установлення взаємозв’язку між
управлінськими підрозділами, розробка норм, нормативів, методик і т.п.

Регулювання у фінансовому менеджменті являє собою вплив на об’єкт
керування, за допомогою якого досягається стан стійкості фінансової
системи у випадку виникнення відхилення від заданих параметрів.
Регулювання охоплює головним чином поточні заходи щодо усунення виниклих
відхилень від графіків, планових завдань, установлених норм і
нормативів.

Координація у фінансовому менеджменті — погодженість робіт усіх ланок
системи керування, апарату керування і фахівців. Координація забезпечує
єдність відносин об’єкта керування, суб’єкта керування, апарату
керування й окремого працівника.

Стимулювання у фінансовому менеджменті — спонукання працівників
фінансової служби до зацікавленості в результаті своєї праці. За
допомогою стимулювання здійснюється керування розподілом матеріальних і
духовних цінностей у залежності від кількості і якості витраченої праці.

Контроль у фінансовому менеджменті являє собою перевірку організації
фінансової роботи, виконання фінансових планів і т.п. За допомогою
контролю збирається інформація про використання фінансових засобів і про
фінансовий стан об’єкта, розкриваються додаткові фінансові резерви і
можливості, вносяться зміни у фінансові програми, організацію фінансової
роботи, фінансового менеджменту. Контроль припускає аналіз фінансових
результатів. Аналіз, у свою чергу, є частиною процесу планування
фінансів. Отже, фінансовий контроль служить зворотним боком фінансового
планування і повинен розглядатися як його складова частина: контроль за
виконанням фінансового плану, за виконанням прийнятих рішень.

B

D

?

1/4

 

c

Kації. У фінансовому менеджменті готових рецептів немає і бути не може.
Він учить тому, як, знаючи методи, прийоми, способи рішення тих чи інших
господарських задач, домогтися відчутного успіху для конкретного
господарського суб’єкта.

3 Фінансовий менеджмент як орган керування

Фінансовий менеджмент як економічний орган управління господарського
суб’єкта являє собою частину апарату керування, частину управління цим
господарюючим суб’єктом. На великих підприємствах, в акціонерних
товариствах таким апаратом керування може бути фінансова дирекція на
чолі з фінансовим директором чи головним фінансовим менеджером.
Фінансова дирекція є однієї з центральних служб апарату керування, що
створюються управлінням чи дирекцією господарського суб’єкта. Фінансова
дирекція складається з різних підрозділів, наприклад, фінансового
відділу, планово-економічного відділу, бухгалтерії, лабораторії (бюро,
сектор) економічного аналізу, відділу внутрішньогосподарського підряду,
відділу валютних операцій і ін. Дирекція і кожен її підрозділ
функціонують на основі Положення про фінансову дирекцію чи підрозділ.
Положення про фінансову дирекцію містить у собі загальні моменти
організації дирекції, завдання дирекції, її структуру, функції дирекції,
взаємини з іншими підрозділами (дирекціями) і службами господарського
суб’єкта права і відповідальність дирекції.

Фінансова дирекція і її підрозділи виконують наступні основні функції:

забезпечують фінансову діяльність (використання фінансових ресурсів,
одержання прибутку і т.п.) господарського суб’єкта і його підрозділів;

розробляють фінансову програму розвитку господарського суб’єкта і його
підрозділів;

визначають інвестиційну політику, спрямовану як на розвиток свого
виробничо-торгового процесу шляхом прямого вкладення капіталу і випуску
власних цінних паперів (акцій, облігацій), так і на вкладення в
статутний капітал інших суб’єктів, що господарюють, придбання цінних
паперів (в основному акцій) інших емітентів з метою отримання доходів і
одержання прав на керування цими суб’єктами господарювання;

розробляють кредитну політику, спрямовану на випуск векселів, надання
комерційних, фінансових кредитів і видачу позик іншим суб’єктам
господарювання;

визначають кошторис витрат фінансових засобів для всіх підрозділів
господарського суб’єкта;

забезпечують валютну політику господарського суб’єкта (одержання і
витрата валюти, валютні розрахунки і кредити, страхування від валютних
ризиків і т.п.);

розробляють плани фінансових заходів, фінансові плани господарського
суб’єкта і його підрозділів;

беруть участь у розробці бізнес-плану суб’єкта;

ведуть фінансові розрахунки з постачальниками, покупцями, підрядниками,
банком, податковою службою;

здійснюють страхування від фінансових ризиків, заставні, трастові,
лізингові й інші фінансові операції;

визначають показники комерційного розрахунку і внутрішньогосподарського
підряду, контролюють їхню реалізацію;

аналізують фінансово-комерційну діяльність і валютну самоокупність
господарського суб’єкта і його підрозділів;

ведуть бухгалтерський і статистичний у сфері фінансів облік, складають
баланси.

В управлінні фінансовою діяльністю головною дійовою особою є фінансовий
менеджер – професіональний спеціаліст, який здійснює кваліфіковане
керівництво фінансовою діяльністю підприємства. На великих
підприємствах, в акціонерних товариствах зазвичай формується група
фінансових менеджерів, за кожним з яких закріплюються визначені
обов’язки, визначений напрямок роботи. Очолює таку групу провідний
фінансовий менеджер. Якщо таких груп кілька, то їх очолює головний
фінансовий менеджер. На невеликому підприємстві, в товаристві задля
економічної доцільності може працювати тільки один фінансовий менеджер.
Виробнича діяльність фінансового менеджера регламентується його
посадовою інструкцією. Посадова інструкція встановлює загальні вимоги до
працівника, його обов’язки, права і відповідальність.

Функціональними обов’язками фінансового менеджера можуть бути:

організація фінансової роботи на підприємстві;

розробка прогнозів, проектів і планів вкладення капіталу (пряме
вкладення, венчурне вкладення, вкладення в цінні папери), оцінка різних
варіантів вкладення капіталу з урахуванням ступеня ризику і розміру
одержуваного доходу, вибір оптимального варіанта;

розробка перспективних і поточних фінансових планів (баланс доходів і
витрат), планів надходження і витрати іноземної валюти;

участь у розробці бізнес-плану господарського суб’єкта у частині
фінансових показників, а також фінансових нормативів (норматив витрат,
норматив використання фінансових засобів, норматив оборотних коштів і
т.п.);

організація комерційного розрахунку і внутрішньогосподарського підряду —
визначає показники комерційного розрахунку і внутрішньогосподарського
підряду, розраховує їхню величину, здійснює організацію;

проведення кредитної політики;

здійснення валютної політики;

формування фінансової документації (банківської, статистичної і т.п.);

аналіз фінансового стану господарського суб’єкта і ефективності
використання фінансових ресурсів, фінансових заходів;

контроль за виконанням планових фінансових показників.

До фінансового менеджера пред’являються визначені кваліфікаційні вимоги,
тобто що він повинен знати і що він повинен уміти робити. Ці вимоги
становлять кваліфікаційну характеристику працівника, що звичайно
додається до його посадової інструкції.

Фінансовий менеджер повинен знати теорію фінансів, кредиту і фінансового
менеджменту, бухгалтерський облік, чинне законодавство України в галузі
фінансової, кредитної, банківської, біржової і валютної діяльності,
порядок здійснення операцій на фінансовому ринку (ринку капіталу, ринку
кредитних ресурсів, ринку цінних паперів, валютному ринку), основи
економіки господарського суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності,
оподатковування, методику і методологію економічного аналізу. Особливо
важливо для фінансового менеджера вміти читати бухгалтерський баланс,
тому що останній є конкретним звітним документом, що характеризує
використання фінансових засобів суб’єкта господарювання.

Фінансовий менеджер повинен уміти розбиратися у фінансовій інформації
(вітчизняній і зарубіжній), аналізувати результати фінансової діяльності
й ефективність заходів щодо вкладення капіталу, складати фінансовий
план, розраховувати і прогнозувати результати від використання капіталу,
оцінювати раціональність і ефективність розроблюваних фінансових
програм, складати звіт з використання фінансових ресурсів.

Як правило, фінансовий менеджер є найманим працівником, що залучається
до управлінської діяльності за контрактом. У контракті, укладеному між
фінансовим менеджером і керівни-ком-власником, обумовлюються умови
роботи фінансового менеджера, порядок і розмір оплати його праці.
Фінансовий менеджер як вищий службовець, крім заробітної плати, може
одержувати винагороду у вигляді відсотка від прибутку. Така винагорода
називається тантьєма. Розмір тантьєми визначається вищим органом
керування суб’єкта: зборами акціонерів, зборами засновників товариства,
правлінням підприємства з іноземними інвестиціями, зборами членів
кооперативу.

4 Фінансовий механізм та його структура

Зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні
фінансового механізму для досягнення цілей колективу підприємства.
Фінансовий механізм – це система управління фінансами, призначена для
організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою
оптимізації діяльності суб’єкта господарювання. Структуру фінансового
механізму, на думку авторів [27], формують п’ять взаємопов’язаних
елементів: фінансові методи, фінансові важелі, правове, нормативне та
інформаційне забезпечення (рис. 1.3).

Фінансовий метод можна визначити як спосіб впливу фінансових відносин на
господарський процес. Фінансові методи діють у двох напрямках: по лінії
керування рухом фінансових ресурсів і по лінії ринкових комерційних
відносин, пов’язаних з порівнянням витрат і результатів, з матеріальним
стимулюванням і відповідальністю за ефективне використання грошових
фондів. Ринковий зміст у фінансові методи вкладається не випадково. Це
обумовлено тим, що функції фінансів у сфері виробництва і звертання
тісно пов’язані з комерційним розрахунком. Комерційний розрахунок являє
собою порівняння в грошовій (вартісній) формі витрат і результатів
господарської діяльності. Метою застосування комерційного розрахунку є
одержання максимальних доходів при певних витратах капіталу в умовах
конкурентної боротьби. Реалізація зазначеної мети вимагає порівняння
розмірів вкладеного (авансованого) у виробничо-торгову діяльність
капіталу з фінансовими результатами цієї діяльності. При цьому необхідно
розрахувати і зіставити різні варіанти вкладення капіталу за заздалегідь
прийнятими критеріями вибору (максимум доходу на гривню капіталу,
мінімум грошових витрат і фінансових втрат і ін.). Дія фінансових
методів виявляється в утворенні і використанні грошових фондів.

Правове забезпечення функціонування фінансового механізму включає
законодавчі акти, постанови, накази, циркулярні листи й інші правові
документи органів керування.

Нормативне забезпечення функціонування фінансового механізму утворять
інструкції, нормативи, норми, тарифні ставки, методичні вказівки і
роз’яснення і т.п.

Інформаційне забезпечення функціонування фінансового механізму
складається з різного роду і виду економічної, комерційної, фінансової й
іншої інформації. До фінансової інформації належать повідомлення про
фінансову стійкість і платоспроможність своїх партнерів і конкурентів,
про ціни, курси, дивіденди, відсотки на товарному, фондовому і валютному
ринках і т.п. Повідомлення про становище справ на біржових, позабіржових
ринках, про фінансову і комерційну діяльність будь-яких гідних уваги
суб’єктів, різні інші вісті. Той, хто володіє інформацією, володіє і
фінансовим ринком. Інформація (наприклад, про постачальників, про
покупців і ін.) може бути одним з видів інтелектуальної власності
(ноу-хау) і вноситися як внесок у статутний капітал акціонерного
товариства.

Фінансовий менеджер, що володіє досить високою кваліфікацією, завжди
намагається одержати будь-яку інформацію, навіть найгіршу, чи якісь
ключові моменти такої інформації, чи відмову від розмови на дану тему
(мовчання — це теж мова спілкування) і використати їх з користю для
себе. Інформація збирається по крихтах. Ці крихти, зібрані воєдино,
мають уже повновагову інформаційну цінність. Наявність у фінансового
менеджера надійної ділової інформації дозволяє швидше приймати фінансові
і комерційні рішення, впливати на правильність таких рішень, що,
природно, веде до збільшення прибутку. Належне використання інформації
при укладанні контрактів зводить до мінімуму імовірність фінансових
втрат. Будь-яке рішення ґрунтується на інформації. Якість інформації має
важливе значення. Чим більш розпливчаста інформація, тим невизначеніше
рішення. Якість інформації повинна оцінюватися при її одержанні, а не
при передачі. Інформація старіє швидко, тому її варто використовувати
оперативно.

ЛIТЕРАТУРА

1. Конституція України.—К., 1996.

2. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України.—
1991—№20.

3. Закон України «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради
України. — 1991. — № 14.

4. Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної
Ради України. — 1991. — № 49.

5. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або
визначення його банкрутом». 784-ХІУ від 30.06.1999.

6. Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні
компанії» // Урядовий кур’єр. — 1994. — № 31—32.

7. Закон України «Про банки й банківську діяльність» // Урядовий кур’єр
від 17.01.2001.

8. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991.

9. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в
Україні» // Інформаційний бюлетень. Асоціація українських банків. —
1996.— №12.

10. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять
капиталом — М.: Финансы и статистика, 1995.

PAGE

PAGE

Фінансове завдання (визначення цілі)

Вибір фінансових методів, важелів

і прийомів управління

рухом фінансових ресурсів

Прийняття

рішення.

Складання програми заходів та фінансового плану

Організація виконання рішення

Контроль за виконанням рішення

Аналіз і оцінка результатів рішення

Грошовий потік

Інформаційний потік

Грошовий потік

Інформаційний потік

Процес управління

Матеріальний потік

Бюджет, власники, контрагенти

Ринок

Виробництво

Правове і нормативне забезпечення системи управління фінансами на
підприємстві

Інформаційний потік

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020