.

Організація праці на енергетичному підприємстві (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
402 3262
Скачать документ

Реферат на тему:

“Організація праці

на енергетичному підприємстві”ПЛАН

Вступ

1. Поняття, зміст і завдання організації праці на енергетичному
підприємстві

2. Класифікація організаційних затрат робочого часу

3. Планування робіт по вдосконаленню

організації і нормування праці на енергетичному підприємстві

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Енергетичне господарство це не тільки допоміжний участок підприємства,
але і елемент енергетичних систем району і являє собою складну
сукупність процесів виробництва, перетворення, розподілу і використання
всіх видів енергетичних ресурсів. Енергогосподарство забезпечує
виробництво на даному підприємстві різними видами енергії і
енергоносіями, здійснює монтаж, експлуатацію і ремонт енергообладнання в
виробничих цехах і підрозділах підприємства.

Термін ”організація” має декілька значень.

Перше значення – це внутрішня впорядкованість, узгодженість взаємодії
відповідно окремих частин цілого. Друге значення терміну “організація “
– це сукупність процесів чи дій, що призводять до утворення і
вдосконалення зв`язків між частинами цілого.

Отже, організація праці на енергетичному підприємстві повинна
розглядатися з двох боків:по-перше, як стан системи, що складається з
конкретних взаємоповязаних елементів івідповідає цілям енергетичного
виробництва; по-друге, як система тична діяльність людей по
впровадженню нововведень у існуючу організацію праці для приведення її у
відповідність з досягнутим рівнем науки, техніки і технології.

1. Поняття, зміст і завдання організації праці

на енергетичному підприємстві

В умовах ринкової конкуренції ефективність діяльності стає вирішальною
передумовою не лише розвитку, але і вживання підприємства. Тому суттєво
зростає значення всіх факторів, на результативність виробництва. Огдним
із найсуттєвіших факторів ефективності є науково обгрунтована
організація праці.В зв`язку з цим організація проаці на підприємствах
уже більше 100 років є предметом дослідження науки і практики.Теорія
оганізації праці в своєму розвитку пройшли шлях від тейлоризму до
сучасних концепцій “збагачення змісту праці”, ”гуманізації праці “,
”наукової організації праці”, тощо.Разом зти конкретне
соціально-економічне завдання оптимизації організації праці є предметом
щоденної практичної діяльності керівників і спеціалістів підприємств і
організацій всіх форм власності та сфер діяльності.

Термін ”організація” має декілька значень.

Перше значення – це внутрішня впорядкованість, узгодженість взаємодії
відповідно окремих частин цілого. В цьому розумінні організація праці
на підприємстві – це система виробничих взаємозвязків працівникі із
засобами виробництва та між собою .що утворює певний порядок
здійснення трудового процесу.Суттєвою ознакою організації праці є
порядок трудового процесу на відміну від безпорядку як ознаки
відсутності організації праці .

Друге значення терміну “організація “ – це сукупність процесів чи
дій, що призводять до утворення і вдосконалення зв`язків між частинами
цілого.Логічніше було б вживати в цьому розумінні слово “організування”,
але воно непоширене в українській мові . Тобто це дія функції
управління.В цьому значенні організація праці на підприємстві –це
сукупність процісів і дій по встановленню чи вдосконаленню порядку
здійснення трудового процесу і зв`язаних з ним взаємозв`язків
працівників між собою та засобами виробництва.

Отже організація праці на енергетичному підприємстві повинна
розглядатися з двох боків:по-перше, як стан системи, що складається з
конкретних взаємоповязаних елементів івідповідає цілям енергетичного
виробництва; по-друге, як система тична діяльність людей по
впровадженню нововведень у існуючу організацію праці для приведення її у
відповідність з досягнутим рівнем науки, техніки і технології.

Праця людей в процесі виробництва організовується під впливом розвитку
продуктивних сил і виробничих відносин. Тому організація праці завжди
має дві сторони: природно-технічну і соціально-економічну. Ці сторони
тісно повязані між собою і визначають зміст організації праці.

У змісті організації праці, виходячи з особливостей вирішуваних завдань,
виділяють такі елементи:

поділ і кооперування праці, що передбачає науково обгрунтований розподіл
працівників за систематизованими трудовими функціями, машинами,
механізмами, робочими місцями, а також відповідне групування і
комбінування працівників у виробничі колективи;

– нормування прі що передбачає ретельний розрахунок норми витрат
праці на виробництво продікції і послуг як основу для організації
праці та визначення ефективності виробництва.

– організація і обслуговування робочих місць, що включає їх раціональне
планування і оснащення у відповідності з антропометричними і
фізіологічними даними та естетичними смаками людини.

– покращення умов праці, що передбачає усунення шкідливості виробництва,
надлишкових фізичних, психологічнихі емоційних навантажень, естетику
виробництва, формування системи охорони і безпеки праці;

-ефективне використання робочого часу, оптимізація режимів прці і
відпочинку;

-планування і облдік праці;

-мотивація праці;

-зміцнення дисципліни праці.

Організація праці тісно взаємопов`язана з організацією виробництва.Як
складова частина організації виробництва організація праці включає
проведення заходів, спрямованих на раціональне використання робочої
сили.

2. Класифікація організаційних затрат робочого часу

Під робочим часом розуміють встановлену тривалість робочої зміни.
Робочий час ділиться на час роботи і на час перерв, або час нероботи.

Час роботи витрачається робітником на здійснення дій, пов’язаних з
виконанням виробничих завдань. Він поділяється на час продуктивної
роботи і час роботи, непередбаченим виконанням виробничого завдання.

Час виробничої роботи включає в себе час підготовчо-заключної роботи,
оперативної роботи, обслуговування робочого місця.

Час підготовчо-заключної роботи витрачається робітником на підготовку до
роботи, на першочергове ознайомлення з роботою і на виконання дій,
пов’язаних з її закріпленням, отримання наряду, технічної
документації, ознайомлення з кресленням, отримання інструктажу
майстра, наладка верстату, встановлення і зняття приспосіблення,
здача роботи і ін.

Особливістю підготовчо-заключного часу є те, що він повторюється не з
кожною штукою виробу, а витрачається один раз на зміну або на партію
виготовлюваних деталей і від розміру партії не залежить. Тому, коли
тривалий час виконується одна і таж робота, наприклад у масовому
виробництві виробів при обробці і переробці однієї і тієї ж сировини,
підготовчо-заключний час в розрахунку на одиницю продукції буває
незначним. В цих випадках при встановленні норм часу він, як правило,
не враховується.

Партія – це визначена кількість однотипних деталей, що одночасно
запускаються у виробництво, тобто обробляються з однієї наладки
верстата.

Час оперативної роботи витрачається на здійснення основної мети операції
і повторюється з кожною штукою виробу (обточування, свердління,
штампування, обпилювання). В умовах виконання технологічних процесів
обробки оперативний час складається з основного і допоміжного.

Протягом часу основної (технологічної) роботи здійснюється зміна форми,
розмірів, зовнішнього виду, взаємного розміщення частин, структури і
властивостей предмета праці, яка передбачена технологічним процесом.
Прикладом основного часу маже бути час, що витрачається безпосередньо
на різанні металів, на штампування, зварювання, збирання,
закалювання, відпуск, плавлення, травлення, фарбування і т.п.
Основний час може бути машинно-автоматичним, машинно-ручним і ручним.

На протязі машинно-автоматичного основного часу зміна предмету праці
здійснюється робочою частиною обладнання без безпосередньої участі
робітника: наприклад, робота верстата автомата, зняття стружки на
верстаті з автоматичною подачею.

На протязі машинно-ручного основного часу зміна предмета праці
здійснюється робітником механізмом машини при прямій участі робітника:
наприклад, зняття стружки на верстаті ручною подачею, свердління
електродреллю.

На протязі виконання ручного основного часу зміна предмету праці
здійснюється безпосередньо робітником без застосування якого-небудь
механізму: наприклад, ручна формовка, ручна ковка, обпилювання,
фарбування виробу вручну, ручне збирання.

Час допоміжної роботи витрачається на різні прийоми, що забезпечують
виконання основної роботи і повторюється або з кожним предметом праці,
або через визначену їх кількість: наприклад, встановлення і зняття
деталі з верстата або декількох деталей на оправку, управління
верстатом (пуск і зупинка верстата, підвід інструменту, включення і
виключення подачі), проміри деталі.

Допоміжний час може бути машинно-автоматичним, машинно-ручним і ручним.
Машинно-автоматичний допоміжний час витрачається при роботі на верстатах
автоматах з автоматичним завантаженням деталі при механічному
переміщенні частин верстата в вихідне положення. На протязі
машинно-ручного допоміжного часу робота виконується робітником за участі
механізму: наприклад, встановлення і зняття деталі за допомогою
підйомного крану. На протязі ручного допоміжного часу робота виконується
безпосередньо робітником без застосування якого-небудь механізму:
наприклад, встановлення деталі вручну, вимірювання деталей,
переміщення частин деталей вручну.

Час обслуговування робочого місця витрачається на догляд за робочим
місцем і на підтримку його в робочому стані на протязі зміни.

Час обслуговування робочого місця і технологічних процесів обробки
поділяється на час технологічного і організаційного обслуговування
робочого місця.

Час технологічного обслуговування витрачається на догляд за робочим
місцем при виконанні основної роботи: наприклад, час на заміну
інструменту, що затупився, на регулювання і підналадку верстату в
процесі роботи, на правку інструменту, змітання стружки в процесі
роботи.

Час організаційного обслуговування витрачається на догляд за робочим
місцем на протязі всієї робочої зміни, але переважно на початку і в
кінці робочого дня: наприклад, час розкладання і збирання інструменту
на початку і в кінці зміни, на чистку і змащування верстату, на огляд
обладнання.

Часом роботи, не передбаченим виконанням виробничого завдання,
рахується час виконання випадкових і невиробничих робіт, тобто
непередбачених виробничим завданням, але викликаних виробничою
необхідністю: наприклад, розмотування розбракованих бобін на мотальних
машинах або зняття з заготовки зайвого припуску при механічній обробці і
т.д.

Час перерв (час нероботи) – це період, на протязі якого робітник з
різних причин не бере участі у роботі. Він поділяється на час
регламентованих перерв, тобто перерв, які передбачені правилами
внутрішнього порядку і існуючим законодавством, що регулює працю і
відпочинок працюючих (час перерв на відпочинок і особисті потреби,
виробничу гімнастику, час перерв). Враховуються також перерви,
встановлені технологією і організацією виробництва: наприклад,
технологічні перерви між стадіями фарбування і сушіння при
багатослойовому покритті деталі барвниками; для провітрювання забоїв у
шахті, перерви в роботі монтажників при підйомі блоку краном і т.д.

Тривалість перерв на регламентований відпочинок встановлюється в
залежності від факторів, що враховують втомлюваність працівника: його
фізичних зусиль, темпу роботи, забрудненості, вологості і температури
повітря, шуму, вібрацій, теплових випромінювань і ін.

До часу нерегламентованих (усувних) перерв відносяться різні простої з
технічних (ламання механізмів, відсутність різного виду енергії) і з
організаційних причин (несвоєчасна подача матеріалу, інструменту,
відсутність роботи), а також перерви, викликані порушенням трудової
дисципліни робітником.

Затрати робочого часу виконавця можуть бути нормовані, ті, що
включаються в склад норми часу, і ненормовані, які не включаються до
складу норм часу. До нормованих належать затрати підготовчо-заключного
часу, часу обслуговування робочого місця, а також затрати часу на
регламентовані перерви. Всі інші затрати робочого часу виконавця
вважаються втратами, усунення яких забезпечує підвищення продуктивності
праці.

3. Планування робіт по вдосконаленню

організації і нормування праці на енергетичному підприємстві

Ефективність роботи по організації і нормуванню праці на підприємстві
багато в чому залежить від якості розроблюваних планів і організації їх
виконання. Для оцінки рівня організації і нормування праці на
підприємстві слід планувати і аналізувати наступні показники:

Питому вагу чисельності робітників, праця яких нормується по
міжгалузевих, галузевих і інших прогресивних нормативах;

Охоплення технологічних і трудових процесів нормами затрат праці;

Величину зниження затрат праці на виробництво (в процентах до всього
об’єму затрат праці) за рахунок покращення нормування, підвищення
якості норм;

Коефіцієнт корисного використання робочого часу і коефіцієнт
використання виробничої потужності ділянки, цеху підприємства;

Степінь освоєння проектної трудомісткості і проектної продуктивності
праці;

Частку приросту продуктивності праці за рахунок перевищення норм
виробітку (часу) в загальному прирості продуктивності праці.

Для забезпечення систематичного вдосконалення організації і нормування
праці на підприємстві необхідно здійснювати планомірну роботу і
планувати на п’ятирічку і по рокам наступні напрямки:
нормативно-дослідну роботу по розробці нормативів праці; зниження
трудомісткості продукції і робіт по розробці і обслуговуванню
виробництва; аналіз діючих норм затрат праці і їх перегляд; вивчення
використання робочого часу (фотографія робочого часу, хронометраж і
ін.); вивчення передового досвіду і поширення найбільш раціональних форм
і прийомів роботи; підготовку і підвищення кваліфікації спеціалістів по
організації і нормуванню праці.

На підприємствах постійно ведеться робота по забезпеченню росту
продуктивності праці як головного джерела підвищення ефективності
виробництва і важливого показника всієї системи трудових показників.
Велике значення надається вивченню і розрахункам трудомісткості
виробництва продукції. Для планування на підприємстві встановлюють
планову нормативну, фактичну трудомісткість. Співставлення фактичної і
нормативної трудомісткості дозволяє виявити резерви її зниження.
Показник нормативної трудомісткості застосовується для розрахунків
заробітної плати, собівартості і оптової ціни.

В залежності від категорії персоналу, праця котрого враховується при
визначенні трудомісткості, розрізняють технологічні, комплексну,
виробничу і повну заводську трудомісткість.

Технологічна трудомісткість визначається по кожній виробничій операції,
деталі, вузлу і виробу по нормам часу робітників відрядників основного
виробництва.

Комплексна трудомісткість розраховується як сума технологічної
трудомісткості і затрат праці робітників-відрядників допоміжного
виробництва і всіх робітників-погодонників основних і допоміжних цехів,
які визначаються прямо або не прямо пропорційно технологічній
трудомісткості кожного виду продукції.

Виробнича трудомісткість включає комплексну трудомісткість з додаванням
затрат праці, пов’язаних з обслуговуванням процесу виробництва і
створенням необхідних умов для його нормального функціонування. Ці
затрати праці визначаються на кожну одиницю продукції за принципом
пропорційного розподілу з врахуванням комплексної трудомісткості і
об’ємів виробництва на одиницю продукції.

По підприємству, цехам, ділянкам і бригадам розраховують, планують,
аналізують зниження трудомісткості Тр в результаті впровадження
відповідних оргтехміроприємств:

а) зниження норми часу

Тр=(Нб-Нплп)QКд,

де Нб і Нпл – норми часу до і після впровадження міроприємства,
нормо-год; Q – об’єм виробництва продукції, шт.; Кд – коефіцієнт
терміну дії міроприємства;

б) збільшення норм обслуговування

Тр=(1/Ноб-1/Нопл)ФплКд,

де Ноб і Нопл – норми часу до і після впровадження міроприємства; Фпл –
плановий фонд робочого часу, год.;

в) зменшення нормативної чисельності робітників

Тр=(Чб-Чпл)ФплКд,

де Чб і Чпл – нормативна чисельність робітників до і після впровадження
міроприємств.

Планова технологічна трудомісткість Тр.пл визначається за формулою:

Тр.пл=(Т’р.пл.Q-Тр)/Q

де Т’р.пл – технологічна трудомісткість виробу на початок планового
періоду, нормо-год.

Планова трудомісткість обслуговування Тобс по кожному виду робіт на
одиницю основної продукції встановлюється, виходячи з трудомісткості
обслуговування на одиницю основної продукції – в базисному і плановому
періодах з врахуванням коефіцієнта зміни трудомісткості Кт по даному
виду робіт:

Тобс=QбТр.плКт/Qпл,

де Qб і Qпл – об’єм одиниці основної продукції; Тр.пл – технологічна
трудомісткість виробу на початок планового періоду, нормо-год.

Науково обгрунтовані розрахунки трудомісткості продукції дають
можливість виявити, врахувати і аналізувати динаміку продуктивності
праці, виявити резерви її підвищення як по підприємству в цілому, так
і по окремим видам продукції, технологічним станом її виробництва.
Показник трудомісткості продукції прямо пов’язаний з якісним рівнем
нормування праці. Як трудомісткість, так і виробіток залежать від одних
і тих же факторів – підвищення технічного рівня виробництва, росту
фондоозброєності і енергоозброєності праці, її раціоналізації,
скорочення простоїв і інших витрат робочого часу, підвищення
кваліфікації кадрів.

Для виявлення шляхів зниження трудомісткості виготовлення виробів
доцільно використовувати функціонально-вартісний аналіз (ФВА),
мікроелементні нормативи і методи математичного моделювання з метою
оптимальної організації трудових процесів. ФВА дозволяє мінімізувати
трудові затрати на виготовлення виробів. Використання
економіко-математичних методів і ЕОМ розкриває можливості вирішувати
такі задачі, як оптимізація варіантів розподілу і кооперації праці,
організація і обслуговування робочих місць, розрахунок норм часу і норм
обслуговування.

Висновок

Праця – це свідома доцільна діяльність людей спрямована на створення
матеріальних і духовних цінностей, вона є першоосновою і необхідною
умовою життя людини і супільства .

Предметом економіки прнаці є доцільність діяльності людей пристворенні
матеріальних благ тьа сукупність відносин що складаються між носіями
праці об`єктами .суб`єктами праці.

Праця обєднує економічні, соціальні, політичні, культурні
елементи.Практичною функцією є формування системи соціально трудових
відносин.

Праця – є сукупністю відносин що склалися на різних рівнях економічної
системи.вона регулюється організаційними, правовими, психологічними,
культурними, таіншими чинниками.Важливим елементом організації раці
на підприємстві є організація робочих місць з метою створення на кожному
з необхідних умов для високо продуктивної і високоякісної праці при
якомога менших фізичних зусиллях і мінімальному нервовому напруженні
працівника.

Основним недоліком з раціоналізації робочих місць, що регулярно
проводилися в радянський час, був їх формальний характер.Слід
врахувати, що в повних умовах немає зайвих коштів для формальних
заходів . Основною метою атестації і раціоналізації робочих місць, як і
всіх заходів з їх органіації, має бути підвищення ефективності праці
та дотримання вимог щодо охорони і безпеки прці.

Список використаної літератури

Васильченко В.І. Енергетика ХХІ століття. – К., 2001.

Основи енергетики. – К., 1998.

Організація праці на виробництві. Посібник / Шелест М.І. – К., 2001.

Холл Кэлвин С., Линдсей Гарднер. Менеджмент в энергетике. Пер. с англ.
И.Б. Гриншпун. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999. – 592с.

Чмут Т.К. Управління енергетичним підприємством. Навч. посібник. –
Харків, 1999. – 358с.

PAGE

PAGE 14

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020