.

1. Преміювання – як одна з форм винагороди. 2. Участь працівників у прибутках – фактор мотивації та винагороди. 3. Доплати і надбавки (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
992 4163
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з менеджментуПлан

1. Преміювання – як одна з форм винагороди

2. Участь працівників у прибутках – фактор мотивації та винагороди

3. Доплати і надбавки

Використана література

1. Преміювання – як одна з форм винагороди

Найчастіше винагорода працівників за певні досягнення виступає у формі
преміювання, інших доплат і надбавок.

Преміювання виконує функції забезпечення заінтересованості працівників у
результатах праці. Важливими елементами організації преміювання є
визначення показників, умов і розмірів преміювання, джерел виплати
премій, періодичності преміювання, категорій персоналу, яким виплачують
премії, порядку їх виплати.

На окремих підприємствах залежно від конкретних виробничих і
організаційно-технічних умов розробляється власником або уповноваженим
органом щорічне преміальне положення, яке погоджується з профспілковим
комітетом і включається до колективного договору як додаток. В умовах
нестабільної роботи підприємств протягом року можуть змінюватися деякі
параметри преміальної системи, що має передбачатися в колективному
договорі згідно зі спільним рішення сторін, що його уклали.

На підприємствах передбачається застосування основних і додаткових
показників, а також умов преміювання.

Основні показники мають відбивати важливі напрями виробничої діяльності
підприємства і його підрозділів і впливати на ефективність і якість
роботи, кінцеві результати виробництва. У разі їх перевиконання розмір
премії збільшується, а невиконання — не виплачується взагалі.

З метою стимулювання певних досягнень колективів або окремих працівників
установлюються додаткові показники, невиконання яких супроводжується
зниженням розміру премії.

Поряд з показниками (основними і додатковими) для багатьох категорій
працівників установлюються основні й додаткові умови преміювання. До
перших належать важливі вимоги, невиконання яких є підставою для
позбавлення премії взагалі; до других — менш важливі вимоги, у разі
невиконання яких премія знижується до 50%.

Застосування показників та умов преміювання залежить від специфіки
виробництва, функціональних особливостей різних груп і категорій
працівників.

Розрізняють індивідуальне та колективне преміювання робітників.

Індивідуальне преміювання застосовується у тому разі, коли з огляду на
специфіку виробництва мають враховуватися індивідуальні результати
праці, незалежно від результатів праці інших робітників. Показники й
умови преміювання встановлюються за окремими професіями або видами
робіт. Премія розраховується на основну заробітну плату кожного
робітника залежно від індивідуальних результатів роботи.

Колективне преміювання застосовується як за колективної, так і
індивідуальної організації праці, з тим щоб стимулювати робітників до
досягнення найкращих загальних, кінцевих результатів роботи бригади,
дільниці, цеху. Колективну премію нараховують на основну заробітну плату
бригади (дільниці, цеху) залежно від виконання колективних показників
діяльності. Колективну премію розподіляють між працівниками залежно від
особистого внеску, відпрацьованого часу і коефіцієнта трудової участі.

Показниками й умовами преміювання робітників, бригад, цехів і дільниць
є:

• виконання і перевиконання особистих (бригадних) планів, нормованих
завдань, технічно обгрунтованих норм;

• підвищення продуктивності праці, зниження трудомісткості продукції;

• підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності;

• бездефектне виготовлення продукції, економія пального, енергії,
сировини, матеріалів, зменшення браку та ін.

Під час преміювання за кількісні показники обов’язково мають
ураховуватися показники якості продукції, що випускається, або
виконуваних робіт, і навпаки, преміювання за якісні показники не може
здійснюватися без урахування виконання норм виробітку, завдань
виробничого плану дільницями, змінами або цехами тощо. Наприклад,
верстатники на машинобудівних підприємствах преміюються за виконання і
перевиконання технічно обгрунтованих норм за умови якісного виконання
робіт.

Преміювання робітників за підвищення коефіцієнта використання
устаткування застосовується на тих підприємствах, у цехах, на дільницях
і в бригадах, де забезпечені висока якість норм, яка характеризує
ступінь використання устаткування, точний облік кількості і причин
простоїв у роботі. Для цього визначається нормативний коефіцієнт
завантаженості устаткування на базі його продуктивності, максимально
можливого фонду часу його роботи, регламентованих втрат часу, а також
запланованих втрат часу робітника. Його розраховують за групами
однотипного устаткування. Розмір премії залежно від виконання норми
виробітку за окремими професіями залежить від ступеня досягнення
нормативного коефіцієнта.

Таблиця 1

Шкала залежності розміру премій робітників від поліпшення використання
устаткування і виконання норм виробітку

Коефіцієнт завантаження устаткування по професії, бригаді, дільниці,
цеху Виконання середнього досягнутого виробітку, %

120 і вище 115-120 110-115 105-110 100-105 95-100 90-95 85-90 80-85 80
і нижче

Розмір премії до відрядного заробітку або тарифної ставки, %

0,7 — 0,75 20 18 16 14 12 10 8 6 4 2

0,75 — 0,8 22 20 18 16 14 12 10 8 6 4

0,8 — 0,85 26 24 22 20 18 16 14 12 10 8

0,85 — 0,9 30 28 26 24 22 20 18 16 14 12

 

Відповідно до цієї шкали під час визначення фактичного коефіцієнта
використання устаткування враховується тривалість простоїв устаткування
з причин, які не залежать від робітників. Умовою преміювання робітників
за даним показником може бути поліпшення

якості продукції, що випускається (рівень здавання продукції з першого
подання, сортність продукції та ін.).

На багатьох підприємствах зросла роль преміювання за поліпшення якісних
показників, яке може застосовуватися самостійно або в поєднанні з
кількісними показниками (виконання місячних виробничих завдань,
технічно-обгрунтованих норм тощо).

Застосування такої шкали забезпечує заінтересованість робітників як у
поліпшенні якості продукції, так і в підвищенні продуктивності праці.

Робітники, які обслуговують апаратурні процеси з точно регламентованим
режимом у хімічній промисловості, преміюються за дотримання графіків і
технологічних режимів, за економію сировини і матеріалів порівняно з
нормами за умови виконання плану випуску продукції агрегатами,
дільницями, цехами. Колективам виробничих бригад надається право в межах
нормативів і коштів, які виплачуються за результатами роботи всього
колективу бригади, визначати розміри премій кожного члена бригади з
урахуванням його , реального внеску в загальні результати роботи,
дотримання трудової дисципліни і правил внутрішнього розпорядку.

Суттєві відмінності має преміювання спеціалістів і службовців.
Преміювання спеціалістів основних виробничих підрозділів (цехів,
дільниць) здійснюється за ті показники, що характеризують діяльність цих
підрозділів незалежно від загальних підсумків роботи підприємства в
цілому. Такими показниками можуть бути підвищення продуктивності праці,
зниження собівартості продукції, підвищення її якості, поліпшення
використання устаткування в конкретному виробничому підрозділі, тобто
досягнення певних кінцевих результатів.

Преміювання спеціалістів допоміжних цехів і дільниць здійснюється за
показниками, що характеризують діяльність відповідних підрозділів з
урахуванням загальних підсумків роботи підприємства в цілому.

 

Таблиця 2

Шкала залежності розміру премії робітників від відсотка здавання
продукції з першого подання та якості норм праці

Відсоток здавання продукції з першого подання Питома вага технічно
обгрунтованих норм виробітку, % У разі роботи за дослідно-статичними
нормами

100 90 80 70 60

Розмір премії до відрядного заробітку або тарифної ставки, %

нижче 80 не нараховується

80 і вище 20 18 16 14 12 12

85 22 20 18 16 14 14

90 24 22 20 18 16 16

95 26 24 22 20 18 18

98 30 26 24 22 20 20

 

В організації преміювання спеціалістів і службовців функціональних
підрозділів (відділів), праця яких сприяє ефективній діяльності
підприємства в цілому, доцільно враховувати загальні показники роботи
підприємства, а також показники, що характеризують результати діяльності
відповідних підрозділів і внесок конкретних виконавців.

На багатьох підприємствах для визначення розміру премії цієї категорії
працівників застосовують коефіцієнт якості праці за умови виконання
установлених планових завдань. Специфіка діяльності спеціалістів і
службовців пов’язана з тим, що вони забезпечують якісне виготовлення
продукції шляхом поліпшення конструкції виробів, удосконалення
технології, контролю якості продукції, маркетингових досліджень та ін.
Необхідно диференціювати показники їхньої роботи, застосовуючи
коефіцієнт якості, що має різнитися стосовно окремих підрозділів і
працівників з огляду на неоднакову складність і відповідальність
виконуваних ними функцій.

Загальний коефіцієнт якості праці визначається як сума величин,
установлених за виконання окремих показників. З урахуванням їхньої
важливості ці показники оцінюються різними частками одиниці (сумарної
величини). Загальний коефіцієнт якості визначається за формулою:

або

Кя = Р1 + Р2 + … + Рп

 

де Р1, Р2, …, Рn — величина (частка) кожного показника в загальному
розмірі премії,

нарахованої за виконання основних показників і умов преміювання,

коригується на досягнутий рівень коефіцієнта якості підрозділу

(працівника).

Приклад. Показниками, які оцінюють роботу відділу головного технолога,
можуть бути такі:

1) виконання заходів, спрямованих на удосконалення технології
виробництва і розроблення прогресивних технологічних процесів, які
підвищують якісні показники роботи, — 0,25;

2) відсутність порушень графіка ритмічної роботи цехів з вини відділу —
0,2;

3) відсутність браку через поліпшення процесу виготовлення продукції—
0,15;

4) скорочення кількості рекламацій порівняно з минулим періодом— 0,15;

5) відсутність повернення технічної документації з нормо-контролю через
порушення нормалей, стандартів підприємства з вини відділу — 0,10;

6) виконання відділом у встановлені строки заходів щодо попередження
ВТК—0,15. Усього — 1,0.

На основі цих показників визначається коефіцієнт якості по відділу. Він
дорівнює одиниці у разі виконання всіх показників.

2. Участь працівників у прибутках – фактор мотивації та винагороди

Великого значення для стимулювання праці персоналу набуває його участь у
прибутках, тобто розподіл певної частини прибутку підприємства,
організації між працівниками. Такий розподіл може здійснюватися у формі
грошових виплат або у формі розповсюдження між працівниками акцій
підприємства. Як свідчить зарубіжний досвід, частка працівників у
прибутках визначається за результатами загальної діяльності підприємства
або на основі відносин власності.

У першому випадку системи участі у прибутках трансформуються у системи
участі у результатах, тобто стимулювання конкретних обсягів випуску
продукції, виконання робіт, збільшення обсягів продажу тощо. Таку
систему доцільно застосовувати у структурах з кінцевими результатами
діяльності. При цьому найчастіше розраховують так званий “загальний
коефіцієнт” через співвідношення сукупних витрат на робочу силу та
обсягу реалізованої продукції. Це співвідношення приймається за базовий
рівень коефіцієнта. На основі цього коефіцієнта й обсягу продукції, що
реалізується за конкретний період, розраховують припустимі витрати на
робочу силу, які порівнюють з фактичною заробітною платою. Якщо витрати
нижчі за припустимі, виплачується премія персоналу в розмірі 40— 75% від
отриманої економії (зростання прибутку). Решта використовується на
заміщення авансованого капіталу, розвиток підприємства тощо.

Участь у власності зумовлює заінтересованість працівників у підвищенні
ефективності діяльності підприємств, зміцненні його фінансового стану,
оновленні виробництва і реалізується здебільшого через надання
працівникам акцій “свого” підприємства. Володіння працівниками акціями
забезпечує одержання ними відповідних дивідендів, а також мобілізації
особистих збережень громадян для інвестування у виробництво.

3. Доплати і надбавки

На підприємствах застосовуються різні доплати й надбавки, що є змінною
частиною тарифної системи і залежать від виробничих умов. Згідно із
Законом України “Про оплату праці” умови запровадження і розміри
надбавок, доплат, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і
гарантійних виплат установлюються у колективному договорі з дотриманням
норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральними та галузевими
(регіональними) угодами. Застосування доплат і надбавок та їхні розміри
обмежуються економічною та соціальною доцільністю і фінансовими
можливостями підприємства.

Диференціацію заробітної плати залежно від умов праці визначають два
фактори — компенсаційний і стимулюючий.

Компенсаційний фактор пов’язаний з тим, що праця в найбільш шкідливих
умовах, з більшими затратами фізичної енергії потребує певної
компенсації за відхилення від нормальних умов, її кількісна величина
може бути одержана, виходячи із відмінностей у затратах фізичної
енергії, частки продуктів харчування в загальному обсязі споживання
працівниками і частки компенсаційних продуктів у загальній вартості
продуктів споживання.

Стимулюючий фактор сприяє забезпеченню вищої оплати праці в
несприятливих умовах. Конкретні розміри доплат за умови праці
визначаються на основі атестації робочих місць і оцінки фактичних умов
зайнятості робітників на цих місцях. На підприємствах установлюють такі
розміри доплат: за роботу у важких та шкідливих умовах — до 12%, а за
роботу в особливо важких та особливо шкідливих умовах праці — до 24%
тарифної ставки (посадового окладу).

Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, не нижче 20%
тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Для визначення додаткової оплати праці за роботу в нічний час погодинні
тарифні ставки визначаються для робітників, праця яких оплачується за
денними тарифними ставками, діленням денної ставки на відповідну
тривалість робочого дня (в годинах), установлену для даної категорії
робітників законодавством. Для робітників, праця яких оплачується за
місячними ставками (окладами), погодинні тарифні ставки розраховуються
діленням місячної ставки (окладу) на кількість робочих годин згідно з
календарем у даному місяці.

Доплата за суміщення професій (посад) і виконання обов’язків тимчасово
відсутнього працівника встановлюється на умовах, передбачених у
колективному договорі. Основною умовою установлення цих доплат є робота
за основною і суміщеною професіями згідно з нормами затрат праці, а
також якісне і своєчасне виконання робіт за основною і суміщеною
професією.

У разі застосування бригадної форми організації праці здійснюється
доплата бригадирам, які не звільнені від основної роботи, за керівництво
бригадою. Ці доплати за чисельності бригади від 5 до 10 осіб становлять
10% і понад 10 осіб — 15% тарифної ставки за умови виконання всією
бригадою норм виробітку в середньому за місяць.

Існують доплати за роботу в наднормований час. До наднормованого часу
належить час, відпрацьований у звичайний робочий день понад тривалість,
установлену для даної професії; час, відпрацьований у передвихідні і
передсвяткові дні понад установлену тривалість; час, відпрацьований у ті
дні, які за установленим графіком мають бути вихідними. Понаднормові
роботи обмежені і можуть виконуватися лише з дозволу профспілкового
комітету. Для кожного робітника і службовця вони не можуть перевищувати
120 год. на рік і 4 год. протягом двох днів підряд. До цих робіт не
можуть залучатися вагітні жінки, матері, котрі годують дітей, підлітки.
Розмір доплат установлюється від 50% до 100% тарифної ставки.

Подальше підвищення ролі тарифної системи як стимулятора підвищення
кваліфікації працівників та їхніх трудових досягнень пов’язано з
розширенням застосування надбавок за професійну майстерність.

Введення надбавок за професійну майстерність створює новий стимул для
підвищення кваліфікації. Основними критеріями професійної майстерності є
такі: висока якість праці, систематичне виконання норм виробітку і
нормованих завдань, точне дотримання технологічної і виробничої
дисципліни, суміщення суміжних професій і операцій. Надбавки
установлюються працівникам, які пропрацювали на підприємстві не менше
одного року, і визначаються поетапно. Розмір надбавки може підвищуватися
один раз на рік.

Розмір доплат має визначатися двома-трьома кількісними показниками.
Наприклад, для верстатників машинобудівних підприємств при встановленні
надбавки 4% такими показниками можуть бути: робота на складному
устаткуванні не менше одного року; виконання планового завдання на
середньому рівні, виконання робіт із здачею з першого пред’явлення
95—97% продукції; при встановленні надбавки 8% — робота на складному
устаткуванні від одного до трьох років, виконання завдання вище
середнього на 3—5%, виконання робіт із здачею з першого пред’явлення
97—99%; у разі встановлення надбавки 12% — робота на складному
устаткуванні понад три роки, виконання завдання вище середнього рівня на
5—7%, виконання робіт із здачею з першого пред’явлення — понад 99%.

Висококваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідальних
роботах, які потребують високої професійної майстерності і великого
виробничого досвіду, розміри доплат можуть бути збільшені: робітникам IV
розряду — до 16%, V — до 20% і VI — до 24% тарифної ставки.

З урахуванням особливостей виробництва на окремих підприємствах доцільно
конкретизувати показники високої професійної майстерності. До них
належать: високоякісне виконання робіт протягом певного періоду часу;
систематичне досягнення вищих показників порівняно із середніми
показниками з тієї самої професії! періодичне виконання робіт вищого
розряду, робота на особливо складному устаткуванні, суміщення професій,
дотримання трудове і виробничої дисципліни.

Сума премій відрядникам і почасовикам визначається на основі чинних
преміальних положень на підприємствах. Розрахунок премій здійснюється на
основі таких показників: кількості робітників, які оплачуються за
преміальною системою, заробітної плати за відрядними розцінками або
тарифними ставками, а також показників, за які преміюються робітники.
Оскільки різні групи робітників преміюються за різні показники, розміри
премій визначаються за кожною групою робітників, які преміюються за одні
й ті ж самі показники.

 

— загальна сума премій;

Звідр, Зпочас — відповідно основний відрядний і почасовий фонд
заробітної плати, грн.;

Пр1, Пр2 — розмір (норматив) премії відповідно відрядників і
почасовиків.

Загальна сума доплат за роботу в умовах, що відхиляються від нормальних,
і за надмірну інтенсивність праці визначається за показниками
чисельності робітників, які працюють у важких і шкідливих, особливо
важких і особливо шкідливих умовах праці і одержують відповідний розмір
доплат, їх середньої годинної тарифної ставки, розмірів доплат у
відсотках до тарифної ставки і фонду робочого часу.

де Ду — сума доплат за умови та інтенсивність праці;

Ті — годинна тарифна ставка робітників відповідного розряду, грн.;

Дрі — розмір і-ої доплати в % до тарифної ставки (4, 8, 12, 16, 20,
24%);

Чр; — чисельність робітників, які одержують певний розмір доплат, осіб.

За професійну майстерність загальна сума надбавок визначається за
показниками чисельності робітників за розрядами, які одержують ці
надбавки, установлених розмірів надбавок за розрядами, годинними
тарифними ставками робітників відповідного розряду, а також фонду
робочого часу:

де Нм — сума надбавок за професійну майстерність, грн.;

Нрі — розмір надбавки в % до тарифної ставки (III розряд — до 12%; IV
розряд —до16%;

V — до 20%; VI і вищі розряди –24%).

Щоб визначити суму доплат за роботу в нічний (вечірній) час, необхідно
знати розмір доплат, середню тарифну ставку робітників і фонд нічного
(вечірнього) часу:

Дн = Ті • Фн • Кн ,

де Дн — сума доплат за роботу в нічний (вечірній) час, грн.;

Фн — фонд нічного (вечірнього) часу;

Кн — коефіцієнт доплат до тарифних ставок за кожний час нічної
(вечірньої) роботи.

Сума доплат не звільненим від основної роботи бригадирам розраховується
на основі установленого абсолютного розміру доплати залежно від
чисельності робітників у бригаді і кількості відповідних бригад:

де Дрі — розмір і-ї доплати бригадирам за керівництво бригадою, грн.;

Кб, — кількість бригад і-ї групи;

12 — кількість місяців у році.

Сума доплат за навчання учнів (Дн) визначається множенням вартості
навчання одного учня на їхню кількість у плановому періоді.

Оплата праці підлітків за скорочений робочий день здійснюється як за
повний робочий день робітників відповідних категорій. Розмір цих доплат
залежить від числа підлітків, кількості пільгових годин і робочих днів у
плановому періоді, їхньої середньої годинної заробітної плати. Оплата
перерв на годування дітей визначається з урахуванням величини цих перерв
і середньої годинної заробітної плати.

Розмір оплати чергових і додаткових відпусток розраховується за
показниками фонду денної заробітної плати, середньої тривалості
відпусток і корисного річного (планового) фонду робочого часу. Розмір
оплати часу виконання державних і громадських обов’язків визначається на
основі середньоденної заробітної плати і загальної кількості невиходів з
цієї причини.

Сума вихідних допомог розраховується для робітників, призваних до армії,
за показниками їх чисельності і середньоденного заробітку за два тижні
(10 днів).

У деяких галузях економіки для окремих категорій працівників
установлюються одноразові винагороди за вислугу років, розмір яких
визначається на основі планового тарифного фонду заробітної плати і
запланованої величини одноразової винагороди у відсотках до тарифної
заробітної плати.

Доплати за багатоверстатне обслуговування і за суміщення професій не
плануються і виплачуються з фонду заробітної плати.

Фонд заробітної плати керівників, спеціалістів, службовців визначається
на основі даних про їх чисельність та їхні посадові оклади згідно зі
штатним розкладом і складається з виплат за посадовими окладами, премій,
доплат за умови праці і роботу в нічний (вечірній) час.

Використана література

 

Абрамов В. М., Данюк В. М.,., Колот А. М. Мотивація і стимулювання праці
в умовах переходу до ринку. — Одеса, 1995.

Волгин Н. А., Плаксин В. И. Доходы и занятость: мотивационный аспект. —
М.: Луч, 1994.

Данюк В. М. Управление трудом в условиях рыночной экономики — К.:
Знание, 1991.

Жуков Л. И., Горшков В. В. Справочное пособие по труду и заработной
плате. М.: Финансы и статистика, 1990.

Жуков Л. И., Погосян Г. Р. Экономика труда. — М.: Экономика, 1991.

Завиновская Г. Т. Организация заработной платы в промышленности. — К.:
Вища школа, 1985.

Калина А. В. Организация и оплата труда в условиях рынка. — К.: МАУП,
1995.

Колот А. М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення.
— К., 1997. 18. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу.
— К.: КНЕУ, 1998.

Мотиваційний менеджмент. Підручник. – К., 2001.

Поляков И. А., Ремизов К. С. Справочник экономиста по труду. — М.:
Экономика, 1988.

Прокопенко И. И. Управление производительностью. — К.: Техніка, 1990.

Эрэнберг Р. Д., Смит Р. С. Современная экономика труда. — М.: Изд-во
М.оск. ун-та, 1996.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020