Жовчнокам\’яна хвороба. Народні методи лікування (реферат)

Реферат на тему:

Жовчнокам’яна хвороба. Народні методи лікування

Жовчнокам’яна хвороба — захворювання, зумовлене порушенням метаболізму
холестерину, білірубіну та жовчних кислот з утворенням жовчних каменів у
жовчному міхурі або печінкових протоках, загальній жовчній протоці.

Камені жовчного міхура у дітей зустрічаються відносно рідко, проте
можливі в будь-якому віці. Що старша дитина, то частіше можна виявити в
неї жовчні камені. За останні роки помічено зростання захворюваності на
цю недугу серед дітей. У віці до 12 — 14 років однаково часто хворіють
як хлопчики, так і дівчатка, надалі хвороба переважає у дівчаток.

Існує спадкова схильність — наявність у членів сім’ї подагри, цукрового
діабету, ожиріння, жовчнокам’яної або сечокам’яної хвороби,
атеросклерозу.

Головною причиною утворення жовчних каменів є підвищений вміст
холестерину в крові. Мають значення також застій жовчі в жовчному міхурі
та жовчних протоках, частий запор із здуттям кишечнику, надмірна маса
тіла, переїдання, інфекційні хвороби, особливо вірусний гепатит.
Сприяють утворенню каменів запальні процеси у жовчному міхурі
(холецистит) та жовчних протоках (холангіт).

Жовчні камені складаються з холестерину або суміші холестерину,
білірубіну та вуглекислого кальцію. Холестеринові камені за виглядом
нагадують затверділий віск, замазку або пластилін. Якщо їх опустити у
воду, вони плавають, легко розплавляються. Білірубінові та кальцієві
жовчні камені дуже схожі на відшліфовані морською водою камінці, важкі,
тонуть у воді.

Камені травмують слизову оболонку стінки жовчного міхура, спричинюючи та
підтримуючи запальний процес.

Основна ознака хвороби — приступ різкого, гострого болю у правому
підребер’ї (печінкова колька). Біль іррадіює в праву лопатку.
З’являються блювання жовчю, здуття живота, затримка випорожнень та
сечовиділення. Під час приступу може з’явитися жовтяничне забарвлення
склер. Нерідко підвищується температура тіла. Тривалість больового
приступу — від кількох хвилин до кількох годин.

У дітей типові приступи бувають далеко не завжди. Часто з’являється лише
невиразний біль у животі.

У період між приступами хворі звичайно почувають себе добре. Іноді у
дитини спостерігаються постійний тупий біль у правому підребер’ї,
гіркота у роті зранку, відрижка, метеоризм.

Хвороба може мати й безсимптомний перебіг.

Якщо камінь закупорює головну печінкову або жовчну протоку, може
розвинутися жовтяниця (механічна). З’являється тривалий нестерпний біль.
У разі гнійного запалення хвороба набуває тяжкого перебігу, може
спостерігатися проривання жовчного міхура у черевну порожнину з
розвитком перитоніту (запалення очеревини).

Прогноз при жовчнокам’яній хворобі у дітей відносно сприятливий. До
хірургічного втручання вдаються лише тоді, коли є часті приступи з
упертою жовтяницею, гнійне запалення жовчного міхура, защемлення каменя
у протоках.

Призначають переважно молочно-рослинну дієту. Рекомендують їсти 4 — 5
разів на день невеликими порціями, багато пити. Дітям потрібно до 3 г
білків на 1 кг маси тіла, а тому в раціон уводять нежирний свіжий сир,
молоко, варені нежирні м’ясо та рибу, кефір, кисляк. Збільшують
кількість вуглеводів за рахунок меду, каш з вівсяної, гречаної, рисової
круп.

Для стимуляції жовчовиділення, спорожнення кишечнику та зменшення рівня
холестерину включають продукти, що багаті на солі магнію, клітковину та
вітаміни. Хворим корисні житній та пшеничний хліб з висівками, настій
висівок (10—15 г залити окропом на 30 хв, пити 2 рази на день), вівсяна
та гречана каші, абрикоси сушені, горіхи волоські, мигдаль, морквяний
сік, настій плодів шипшини. Корисна соєва дієта. Жовчогінну дію мають
буряки, редька. їх дають разом із соняшниковою олією.

Збільшують кількість овочів, багатих пектинами (морква, буряк,
баклажани, гарбузи, яблука) .

До харчового раціону включають пророслу пшеницю, топінамбур, капусту,
кукурудзу, огірки, цибулю, часник, картоплю, селеру, журавлину, груші,
морську капусту.

Рослинна дієта запобігає утворенню каменів.

Рекомендують дріжджі (до 20 г на день через 15 хв після їди), олію,
особливо маслинову, яка сприяє розчиненню жовчних каменів, звільняє
жовчний міхур і жовчовивідні шляхи від піску, ліквідує холестаз. Дають
соки, що містять багато калію: абрикосовий, апельсиновий, лимонний,
яблучний.

Вилучають або значно обмежують кількість продуктів, які багаті на
холестерин. Це яєчні жовтки, печінка, мозок, жирні сорти м’яса та риби,
баранячий та яловичий жири, горошок, цвітна капуста.

Не рекомендують гострі, смажені та солоні страви, копчення, консерви,
щавель, шпинат, какао, шоколад, морозиво тощо.

Використовують вершкове масло та олії, які добре емульгуються і
всмоктуються в кишках.

Із мінеральних вод рекомендують нарзан, нафтусю, єсентуки, боржомі з
розрахунку 3—5 мл на 1 кг маси тіла 2 — 3 рази на день, враховуючи
кислотність шлункового соку.

Під час приступу дають протерті супи, каші, овочеві пюре, кисіль,
компоти.

Якщо є ожиріння, знижують загальну енергетичну цінність (калорійність)
їжі.

Дієта повинна сприяти ліквідації запору та рухових розладів
жовчовивідних шляхів.

Фітотерапію при жовчнокам’яній хворобі призначають з метою зменшення
запального процесу в жовчному міхурі та жовчних протоках, поліпшення
відпливу жовчі та моторної функції жовчного міхура й проток, усунення
порушень обміну речовин, розчинення дрібних каменів.

Для нормалізації обміну речовин у організмі, зниження кількості
холестерину та білірубіну призначають таку суміш:

Корені кульбаби лікарської — 20 г

Трава парила звичайного — 20 г

Приймочки зі стовпчиками

кукурудзи звичайної — 15 г

Кореневища з коренями

марени красильної — 20 г

Корені тирличу жовтого — 15 г

Трава кропиви дводомної — 20 г

Кореневища пирію повзучого — 20 г

Трава буквиці лікарської — 20 г

Трава споришу звичайного — 20 г

Дві столові ложки суміші залити 300 мл води, настояти 2 год, довести до
кипіння, витримати 10 хв на малому вогні, настояти 1 год. Приймати по 70
мл 4 рази на день за 20 хв перед їдою тривалий час курсами по 1,5 міс з
перервами 15 діб.

Зменшує запальний процес у жовчному міхурі та жовчних протоках така
суміш:

??E?Приймочки зі стовпчиками

кукурудзи звичайної — 10 г

Корені кульбаби лікарської — 10 г

Плоди фенхелю звичайного — 10 г

Квіткові кошики

нагідок лікарських — 10 г

Трава м’яти перцевої — 10 г

Суцвіття пижма звичайного — 10 г

Столову ложку суміші залити 200 мл води, довести до кипіння, витримати
на водяній бані 15 хв, охолодити 45 хв при кімнатній температурі.
Приймати по 1/3 склянки 4 рази на день за 30 хв перед їдою.

Для поліпшення рухової функції жовчного міхура та проток, відпливу жовчі
до кишечнику використовують настій крайових квіток волошки синьої: 1
столову ложку залити 200 мл води, довести до кипіння, настояти 1 год.
Приймати по 1/4 склянки 3 рази на день за 20 хв перед їдою.

Розчиненню жовчних каменів сприяє прийом відвару кореня шипшини коричної
та соняшника звичайного.

Дві столові ложки подрібнених коренів шипшини залити 400 мл окропу,
кип’ятити 15 хв на малому вогні, настояти 1 год. Приймати по 50 мл 4
рази на день (першу порцію вилити натще, останні — за 30 хв перед їдою).
Курс лікування триває 10 діб. Через 20 діб лікування можна повторити.

Для приготування відвару коренів соняшника треба 100 г сировини залити
1,5 л води, довести до кипіння, кип’ятити не довше 2 хв. Пити по 1
склянці 3 рази на день протягом 2 — 3 тиж. Під час лікування не їсти
кислих продуктів, обмежити прийом солі. Наведені препарати призначають
дітям старшого віку.

При жовчнокам’яній хворобі рекомендують також такі суміші:

1. Корені кульбаби лікарської — 30 г

Корені цикорію дикого — 30 г

Трава м’яти перцевої — 30 г

Листки бобівника трилистого — 30 г

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 1 год. Приймати
протягом дня ковтками.

2. Трава суниць лісових — 50 г

Молоді охвоєні пагони туї західної — 10 г

Приймочки зі стовпчиками кукурудзи звичайної — 30 г

Трава споришу звичайного — 50 г

Трава цикорію дикого — 40 г

Дві столові ложки суміші залити 500 мл води, довести до кипіння,
кип’ятити 5 хв на малому вогні, настояти 1 год. Пити протягом дня. Курс
лікування — 10 діб, через 7 діб його можна повторити.

3. Кореневища з коренями марени красильної — 30 г

Листки брусниці звичайної — 20 г

Столову ложку суміші залити 250 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 3
хв на малому вогні. Приймати по 50 мл 3 — 4 рази на день.

Під час приступу печінкової кольки призначають постільний режим, тепло
та знеболювальні засоби.

Для зняття болю та відкриття сфінктера Одді при защемленні каменя
призначають настоянку листків беладонни (1:10) на 40 % спирті етиловому
(аптечний препарат) по 5 — 15 крапель на прийом.

Знімають біль ректальні свічки, що містять екстракт беладонни (0,015 г),
новокаїн (0,14 г), анестезин (0,2 г), олію какао (1,2 г). Це аптечний
препарат. Хворим на глаукому препарати беладонни використовувати не
можна.

Настоянка трави рути запашної (1:5) на 50% спирті етиловому також діє на
жовчний міхур та сфінктер Одді, особливо у разі спазму. Приймають по 10
крапель З рази на день з водою. Можна давати також її порошок. Разова
доза — 0,1 —0,3 г.

Під час гострого приступу призначають зігрівальні компреси, грілки. На
праве підребер’я кладуть припарки з насіння льону звичайного, роблять
парові компреси (тримають 5 — 7 хв, виконують 4 — 6 разів).

Приймають сидячі або загальні ванни температури води 39 — 41 °С.
Тривалість ванни — 10—15 хв.

Дуже важливо дотримувати відповідного дієтичного режиму, не допускати
переїдання.

У період між приступами для нормалізації обміну речовин, ліквідації
застою жовчі, припинення запального процесу в жовчовивідних шляхах та
диспепсичних явищ препарати лікарських рослин та фізіопроцедури
призначають на тривалий час, курсами, роблячи перерви між ними на 10—15
діб.

Для зменшення подальшого каменетворення дитині рекомендують вести
рухливий спосіб життя, виконувати загартувальні процедури, лікувальну
фізкультуру. Для поліпшення кровообігу в печінці, посилення
жовчовиділення та моторної функції кишечнику виконують дихальні вправи з
поглибленням діаф-рагмального дихання в положенні на спині та на правому
боку. Особливо корисні невиснажливі прогулянки, пішохідні екскурсії.
Після того як загальний стан поліпшиться, рекомендують плавання, заняття
тенісом, волейболом, а зимньої пори року — катання на лижах, ковзанах.
Не слід виконувати вправи, що супроводжуються статичним напруженням
черевного преса, різкими рухами та струсом тіла.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *