Захворювання периферичної нервової системи (реферат)

медицина

3ахворювання периферичної нервової системи

3ахворювання периферичної нервової системи серед дорослого населення
складають близько 50 % усіх захворювань.

Периферична нервова система складається головним чином з відростків
нервових клітин. Це насамперед спинномозкові нерви, що утворюються з
волокон трьох категорій: 1) з волокон переднього корінця (radix
anterior); 2) з волокон заднього корінця (radix posterior) —
периферичних відростків клітин міжхребцевих вузлів (g.intervertebrale);
3) із симпатичних волокон, що є аксонами симпатичних клітин,
розташованих у бокових рогах. Виходячи з міжхребцевого отвору,
спинномозковий канатик поділяється на 4 гілки: 1) задні (ramus
posterior), що іннервують глибокі м’язи шиї та спини, шкіру потилиці,
задньої поверхні шиї та спини; 2) передні гілки (ramus anterior)
утворюють чотири сплетення, з яких походять периферичні нерви поясів і
кінцівок: шийне сплетення (plexus cervicalis), плечове сплетення
(plexus brachialis), поперекове сплетення (plexus lumbalis) і крижове
сплетення (plexus sacralis); передні гілки 3 — 11-го грудних сегментів
утворюють міжреброві нерви; 3) оболонка гілка (ramus meningeus), чутлива
за функцією, повертається у хребтовий канал і бере участь у формуванні
оболонного сплетення; 4) білі сполучні гілки (ramus communicantes albi),
що спрямовуються до паравертебрального симпатичного ланцюжка.

На протязі спинномозкових нервів розрізняють такі відділи: корінець,
міжхребцевий вузол, канатик, сплетення, периферичні нерви. Стовбур
периферичного нерва на всьому його протязі вкриває фіброзна оболонка —
епіневрій. Нервовий стовбур ділиться на пучки волокон, що в свою чергу
вкриті щільною сполучною тканиною — периневрієм. Проміжки між нервовими
волок-і нами, вкритими шваннівськими оболонками, заповнені сполучною
тканиною — ендоневрієм.

Клінічна класифікація захворювань периферичної нервової системи,
грунтується на Міжнародній класифікації хвороб Десятого перегляду і
побудована за анатомічним принципом. Усю різноманітність патології
периферичної нервової системи згруповано в п’яти розділах даної
класифікації. І розділ включає вертеброгенні ураження периферичної
нервової системи. Її розділ стосується патології на рівні нервових
корінців, вузлів, сплетень, головним чином запального і травматичного
характеру. У 111 розділі класифікації в окрему групу віднесені
захворювання, що характеризуються множинністю ураження корінців і
периферичних нервів. У IV розділі об’єднані ураження окремих
периферичних нервів травматичного, компресійно-шіемічного та запального
генезу. До V розділу класифікації ввійшли патології черепних перців.

Залежно від локалізації ураження серед захворювань периферичної нервової
системи розрізняють невропатії (неврити) — ураження одного нерва;
невралгії, поліневропатії (поліневрити) множинне ураження нервів;
радикулопатії (радикуліти) — ураження спинномозкових корінців;
плексити ураження сплетень, гангліоніти ураження вузлів.

За останні роки доведено, що в разі ураження різних відділів
периферичної нервової системи запальні явища практично відсутні.
Підґрунтям інфекційних невритів є ішемічні, токсичні та обмінні
порушення або їх поєднання. Тому ураження периферичних нервів з
переважною дегенерацією волокон і за наявності рухових, чутливих і
вегетативних розладів останнім часом називають не невритами, а
невропатіями, множинне ураження нервів — поліневронатіями, а ураження
спинномозкових корінців — радикулопатіями. Серед захворювань
периферичної нервової системи найчастіше зустрічаються радикулопатії
ураження корінців в екстрадуральній ділянці; ураження їх в
інтрадуральній ділянці має назву менінгорадикулопатій.

Серед етіологічних чинників слід назвати остеохондроз хребта, аномалії
розвитку, інфекції, інтоксикації, травми, метаболічні порушення. У
більшості випадків захворювання виникає за умови поєднання впливу
кількох несприятливих чинників: ендогенних (остеохондроз, цукровий
діабет, токсикоз вагітних, злоякісні утворення) і екзогенних (інфекція,
інтоксикація, переохолодження, фізичне навантаження). Мононевропатії
можуть виникати внаслідок здавленим нервів фіброзними або
кістково-м’язовими утвореннями, їх називають тунельними невропатіями.
Розвиток захворювань периферичної нервової системи може зумовлювати і
спадкова схильність:

Патоморфологічні зміни за наявності захворювань периферичної нервової
системи насамперед охоплюють оболонку нервового волокна, яка спочатку
набрякає, а потім у ній виникає періаксональний процес, або сегментарна
демієлінізація. У разі невралгії, відносно легкого перебігу невропатії,
поліневроиатії процес обмежується тільки змінами мієлінової оболони.
Важкий клінічний перебіг невропатії, поліневропатії за наявності
випадання функції того чи іншого нерва може супроводжуватись явищами
некробіозу нервових волокон. У сполучній тканині розвиваються ексудація,
периваскулярний набряк, інфільтрація оболонок елементами крові, що
посилює дисциркуляцію і розвиток внутрішньостовбурової гіпертензії.

Наступна фаза регенерації починається під час затухання гостроти
процесу: зменшується внутрішньостовбуровий набряк, судинно-ексудативні
реакції, із проксимальної частини осьового циліндра відбувається
безперервне розростання нервових волокон.

Серед уражень хребта найчастіше зустрічаються дегенеративні зміни в
кістковій і хрящовій тканинах — остеохондроз хребта. Остеохондроз — це
прогресуюче дегенеративне ураження міжхребцевого диска з реактивними
змінами чіл суміжних хребців. Насамперед страждає пульпозне ядро диска.
Поступово дегенеративні зліші поширюються і на фіброзне кільце, волокна
якого випинаються і через його щілини випадають фрагменти драглистого
ядра. Унаслідок зменшення Висоти диска та міжхребцевої щілини
збільшується навантаження на суглобові відростки хребців, виникають
реактивні аміни не тільки в тілах суміжних хребців, але й у суглобах, що
призводить но розцінку спопднлоартрозу.

Випинання або випадання елементів диска буває переднім і заднім Задні
випадання міжхребцевих дисків бувають медіанними, нарамедіанпими та
задньобоковими. Клінічне значення мають лише задні випадання
міжхребпених дисків. Парамедіанні випадання Часто зумовлюють подразнення
або стискання інтрадуральпого відрізка нервового корінця. Задньобокові
випадання впливають на екстрадуральний відрізок спинномозкового корінця
в ділянці між хребцевого отвору.

Залежно від того, на які нервові структури справляє патологічний вплив
грижа диска чи кісткові розростання хребта, розрізняють рефлекторні та
компресивні (корінцеві та корінцено-судинні) синдроми. Рефлекторні
синдроми зумовлені впливом на іннерваційні рецептори головним чином
закінчення зворотного спинномозкового нерва, який підходить під
спінальиого нерва дистальніше від міжхребцевого вузла, повертається
через міжхребцевий отвір інтернує хребет. Джерелом патологічної
імпульсації є рецептори фіброзного кільця, задньої поздовжньої та інших
зв’язок, капсул, міжхребцевих суглобів. Із ураженого хребця імпульси
через задні корінці надходять до заднього рогу спинного мозку, потіш
переходять на передній ріг, викликають рефлекторне напруження
відповідних м’язів — рефлекторні м’язовотонічнії порушення. Поширення
імпульсів на бічний ріг свого або сусіднього рівня зумовлює рефлекторні
вазомоторні або вегетативно-трофічні дистрофічні порушення. Больовий
синдром е одним із основних у клінічній картині неврологічних проявів
хребта. Вертебральні чинники можуть викликати такі неврологічні
синдроми: радикулопатії — стиснення спинномозкового корінця,
радикулоішемію — стиснення не тільки корінця, але і його судин,
мієлопатію — стиснення судин спинного мозку. Можливе поєднання
ураження корінців і спинного мозку — мієлорадикулопатія.

Клінічна картина остеохондрозу шийного відділу хребта зумовлюється не
грижовими випинаннями а змінами кісткових структур (остеофіти) і
дисковергебральним артрозом. Дегенеративно-дистрофічним змінам найбільш
підвладні нижньошийні сегменти, що відзначаються найбільшою рухливістю.
Має також значения і те, що поблизу кістково-суглобового апарату
знаходяться хребтові артерії та межовий симпатичний стовбур. У
задньобокових відділах тіл хребців знаходяться витягнуті доверху
півмісяцеві або гачкоподібні відростки. Вони спікаються з тілами хребців
і утворюють гак звані унковертебральиі суглоби. Збоку біля них
знаходиться хребтова артерія, а попереду вони обмежують міжхребцеві
отвори.

Цервіалгія — це гострий або підгострим біль у шийній ділянці,
постійний або у вигляді нападу (нервікаго — простріл). Біль частіше
тупого, ниючого, розпирального характеру. Нерідко він поширюється у
потиличну ділянку та надпліччя. Біль посилюється під час рухів головою
або поворотів голови та інших рухів, після сну, під час кашлю, зміни
погоди.

Під час огляду шийної ділянки рухи хребта бувають різко обмеженими у
разі нахилів. Під час глибокої пальпації визначається болісність окремих
остистих відростків. Характерним є виникнення м’язово-тонічного
синдрому. Рефлекторно-тонічні реакції насамперед поширюються на
передній драбинчастий м’яз. Виникнення цервікалгії зумовлено
остеохондрозом СІV — СV і СV — СVІ хребців?

Цервікокраніалгія, або синдром хребтової артерії, або задній шийний
симпатичний синдром (синдром Барре — Льєу) — це вазомоторні, дистрофічні
та інші порушення, зумовлені подразненням симпатичних сплетень хребтової
артерії. Дегенеративно-дистрофічні зміни локалізуються у нижньошийній
ділянці хребта на рівні СV — СVІ — СVІ — СVІІ – Th1, хребців. Вони
викликають подразнення симпатичних сплетень та інших рецепторів хребта,
що зумовлює розвиток дистонічних порушень у басейні хребтової артерії.

Клінічна картина характеризується наявністю зорових і слухових порушень.
Частою скаргою буває майже постійний головний біль. Нерідко біль
поширюється на тім’яну та скроневі ділянки, очні яблука.

Цервікобрахіалгія — це рефлекторний синдром, за наявності якого у
процес втягуються не тільки м’язи шиї, але й рук і який характеризується
розвитком м’язово тонічних, нейродистрофічних і нейросудинних синдромів
верхніх кінцівок. Основні прояви цервікобрахіалгії зумовлені патологією
шийного відділу хребта на рівні СV — СVІ — СVІ — СVІІ – Th1, хребців.
Основним симптомом є постійний біль у ділянці шиї та проксимальних
відділах руки, плечового пояса, грудної клітки. Біль виникає також у
ділянці сухожилково-навколосуглобових тканин плечового та ліктьового
суглобів. Напад болю посилюється під час рухів голови. Якщо уражений
корінець CVІІ, біль поширюється від шиї, лопатки та іррадіює у руку по
зовнішній поверхні плеча і тильній поверхні передпліччя на II та III
пальні. У разі цервікобрахіалгії спостерігаються м’язово-тонічні,
вазомоторні та нейродистрофічні синдроми, які необхідно диференціювати.
Найчастіше зустрічаються плечолопатковий періартроз, синдром плече
кисть, епікондильоз плеча.

Плечолонатковий иеріартроа це м’язово-тонічні та нейродистрофічні
порушення тканин, що оточують плечовий суглоб. Джерелом патологічної
імпульсації є патологічне змінений шийний хребцевий сегмент.
Рефлекторний генез цих порушень підтверджується тим, що введення розчину
новокаїну в уражений шийний диск призводить до тимчасового зникнення
м’язово-тонічних розладів?

Синдром плече—кисть Стейнброкера характеризується клінічною картиною
плечолопаткового періартрозу в поєднанні з вегетативно-судинними і
трофічними змінами в ділянці кисті та променевозап’ясткового суглоба.
Спостерігається набряк кисті, змінюється колір шкіри і температура у цій
ділянці. Ліктьовий суглоб до процесу не залучається.

Синдром епікондильозу плеча спостерігається не тільки в разі патології
шийного відділу хребта, але й за умови дегенеративно-дистрофічних
уражень фіброзних і м’язових тканин, що прикріплюються до зовнішнього і,
внутрішнього надвиростка плеча.

Вищезазначені синдроми, незважаючи па значні відмінності клінічних
проявів, різну локалізацію ураження дисків, мають багато загальних
ознак: 1. біль у разі нейродистрофічних синдромів характеризується
дифузністю і не відповідає зоні іннервації периферичного нерва; 2.
наявна болісність тканин під час надавлювання, особливо у місцях
прикріплення м’язів і зв’язок; у м’язах визначають болісні вузлики з
чіткими краями (вузлики Корнеліуса); 3. малорухомість у суглобах; 4.
трофічні порушення: набряки, місцеве зниження температури тіла,
остеопороз, гіпертрихоз.

Шийна радикулопатія (радикуліт). Основним симптомом хвороби є біль, що
виникає раптово у вигляді прострілу після невправного руху або фізичного
навантаження. Біль посилюється Бід час рухів голови^ іррадіює у
надпліччя, руку, надлопаткову ділянку. [Положення голови буває
вимушеним, голова дещо рахилена в бік ураженого корінця. Насамперед
страждають корінці СVІ — СVІІ .За такої умови у ділянці іннервації
уражених корінців виявляються гінестезія або анестезія, гіпотонія м’язів
руки, надпліччя. Можуть знижуватися сухожилкові та періостальні
рефлекси. Можливі вегетативно-судинні розлади.

Із рефлекторних синдромів па рівні грудного відділу хребта виділяється
торакалгія. Проявом її є постійний біль у грудній клітці. Іноді він
носить оперізувальний характер і посилюється під час різких рухів,
кашлю, глибокого вдиху. Торакалгія спостерігається порівняно рідко. Біль
у грудній клітці у разі дегенеративно-дистрофічних змін хребта частіше
зумовлений ураженням хребцево-реберних і попереково-реберних суглобів та
їх капсул.

Грудна радикулопатія (радикуліт) спостерігається порівняно рідко.
Неврологічна симптоматика звичайно виявляється в ділянці іннервації
ураженого корінця. Постійним симптомом є біль. Чутливі розлади
виявляються виникненням ділянки анестезії або гінестезії.

Джерелом патологічної імпульсації є подразнення рецепторів фіброзних
кілець, задньої поздовжньої, міжостистої та інших зв’язок, а також
капсул суглобів.

Люмбаго — це гострий, гину прострілу, поперековий біль, що виникає
раптово під час фізичного навантаження або будь-якого руху, часто
незначного.

Цей біль дуже різкий сковуючий. Люмбаго триває кілька днів і стихає.

Люмбалгія — підгострий або хронічний поперековий білі, що виникає
поступово, після фізичного навантаження, тривалого перебування у
незручній позі, охолодження. Біль у поперекових м’язах має ниючий, тупий
характер і посилюється під час зміни положення. Чутливість не
порушується. Змін у рефлекторній сфері не спостерігається.

Люмбоішіалгія — не біль у поперековій ділянці, що поширюється на
сідницю, ногу, інколи на обидві ноги. Біль ніколи не опускається на
ступню і не досягає пальців ноги, що патогномонічно для корінцевих
уражень. Часто біль у попереку посилюється за умови найменшого руху
тулуба, під час чхання, кашлю. Рухи хребта у поперековій ділянці бувають
різко обмеженими під час нахилів, відзначається напруження м’язів, зміна
конфігурації хребта. У разі дискогенної люмбоішіалгії можливе поєднання
рефлекторно-тонічних, вегетативно-судинних і пейродистрофічних порушень.
Однак за такої умови не визначається чітких ознак випадання функції
нервових корінців.

До них належать корінцеві та корінцево-судинні синдроми. |їі Корінцеві
прояви це дискогенна попереково-крижова радикулопатія (радикуліт).
Ураження корінців цього ріння клінічна щроявляються чутливими, руховими
розладами, змінами сухожилкових рефлексів. Наявні також Вегетативні
порушення. Одночасно виявляються різного ступеня вираженості і
вертеброгенні синдроми: м’язово-тонічні, вегетативно-судинні та
нейродистрофічні.

Залежно від кількості уражених корінців розрізняють Mono-, бі- та
полірадикулярний синдроми. Основним клінічним синдромом ураження корінця
Lv є біль у верхньому відділі сідниці. Біль частіше стріляючою
характеру, різко загострюється під час руху тулуба, зміни положення
тіла, чхання, кашлю. Під час огляду відзначають слабкість і гіпотрофію
м’язів, що розгинають великий палець, гіпестезію. Колінні та ахіллові
рефлексії не змінюються.

Синдром ураження першого крижового корінця (S1) характерний для
остеохондрозу попереково-крижового диска. Найчастішою скаргою є біль у
задньосідничній ділянці. Тонус м’язів сідниці, задньої частини стегна та
гомілки знижений. Відзначають також слабкість згиначів великого пальця,
іноді ступні. До частих симптомів належить зниження або зникнення
ахіллового рефлексу.

Значно частіше спостерігається ураження V поперекового та І крижового
корінців. Основним клінічним симптомом у такому разі е біль у
попереково-крижовій ділянці, частіше стріляючого характеру, з відчуттям
оніміння, затерпання. Фізичне навантаження, кашель, чхання різко
загострюють біль. Часто розвивається протибольовий сколіоз, спрямований
опуклістю у здоровий бік. Наявне місце випрямлення або посилення
попередкового лордозу. Рухи хребта різко обмежені під час нахилів». Біль
буває настільки сильним, що хворий набуває характерної пози. Здебільшого
він лежить на спині з зігнутими в колінному суглобі ногами.

У гострий період під час пальпації спостерігається болісність
паравертебральних точок у ділянці поперекового відділу та остистих
відростків IV і V поперекових і 1 крижового хребців: Виявляють больові
точки в зоні проекції сідничного нерва у місцях, де він близько
підходить до шкірних покривів: у місці виходу нерва із порожнини таза
між сідничним горбом і великим вертлюгом стегна, посередині сідничної
складки, у підколінній ямці, нижче від головки малогомілкової кістки,
позаду внутрішньої кісточки (точки Валлє).

Крім больових точок виявляються також так звані симптоми натягу. До них
належать:., симптоми Дасега, Бехтерева, Нері, Дежерина, Сікара, посадки.

Симптом Ласега — це з’ява або посилення болю у поперековій ділянці та по
ходу сідничного нерва у хворого, який лежить на спині, під час згинання
ноги у кульшовому суглобі. Якщо в подальшому зігнути ногу в колінному
суглобі, біль зникає або різко зменшується.

Симптом Бехтерева (перехресний симптом Ласега) — з’ява болю у
поперековій ділянці під час згинання здорової ноги у кульшовому суглобі.

Симптом Нері — це посилення болю у поперековій ділянці під час пасивного
згинання шиї (приведення підборіддя до груднини) у хворого, який лежить
на спині з випрямленими ногами.

Симптом Дежерина — це посилення болю у поперековій ділянці під час
кашлю, чхання.

Симптом Сікара — посилення проявіи люмбоішіалі ії під час розгинання
стопи хворого, який лежить на спині з випрямленими ногами. Симптом
посадки — коли хворому, який лежить па спині, запропонувати сісти,
то нога па боці ураження під час посадки згинається в колінному суглобі.

Якщо патологічний процес локалізується в хребцевих сегментах LІІ—LІV і
проявляється ознаками ураження стегнового нерва спостерігаються симптоми
натягу Вассермана та Мацкенича.

Симптом Вассермана не з’ява або посилення болю в зоні іннервації
стегнового нерпа під час розгинання ноги в культовому суглобі у хворого,
який лежить на животі.

Симптом Манксвича це з’ява різкого болю в зоні Іннервації стегнового
нерва під час різкого згинання гомілки у хворого, який Мжить на животі.

Ураження поперекових і крижових корінців може супроводжуйтеся
вегетативними порушеннями, що проявляються зниженням температури шкіри,
підвищенням потовиділення у ділянці іннервації відповідних корінців,
деяким ослабленням пульсу на відповідних артеріях.

У разі компресії кінською хвоста, то розвивається за наявності медіанних
гриж, виникає надзвичайно гострий біль, який поширюється на обидві
кінцівки. Характерними є ознаки двобічного периферичного парезу ступні,
анестезія промежини, порушення функції сечовипускання.

Корінцево-судинні форми розвиваються внаслідок компресії корінцевих або
корінцево-спинномозкових артерій грижами поперекових міжхребневих дисків
або під виливом інших чинників. У клінічній картині здебільшого
переважають рухові, чутливі розлади за наявності помірного або слабо
вираженого больового синдрому, а інколи його зовсім не буває.

Компресійно-спіральні форми здебільшого зумовлені медіанними або
парамедіанними грижами. Розвиток їх гострий, а клінічна картина
проявляється різними неврологічними синдромами: епіконуса, конуса,
каудиту. У хворих спостерігаються значні рухові і чутливі ушкодження.
Такі ураження супроводжуються порушенням сечовипускання.

Лікування. У гострий період насамперед необхідний постільний режим,
спокій. Хворого слід покласти на тверду постіль, для цього під звичайний
матрац підкладають дерев’яний щит. Застосовують також місцеві засоби:
грілку, мішечок з гарячим піском гірчичники, банки. Місцевим
подразнювальним засобом є різні знеболювальні мазі, які втирають у
болючі ділянки.

Знеболювальні лікарські засоби: анальгін — 3 мл 50 % розчину, реопірин —
5 мл або баралгін — 2 мл внутрішньом’язово. Застосовують анальгетші ну
суміш (розчин анальгіну 50 % — 2 мл, ціанокобаламіну Д 500 мкг, ношпи —
2 мл, димедролу 1 % — 1 мл) внутрішньом’язово в одному шприці.
Користуються такої кварцовим опроміненням в еритемній дозі.

Коли ефект відсутній. Лікування доцільно проводити в умовах
неврологічного стаціонару. Продовжують застосовувати анальгетики:
анальгін, баралгін, седалгін, триган. Нерідко біль зумовлений ураженням
симпатичних волокон. У такому разі призначають фінлепсин або тегретол —
200 мг, аміназин — 25 мг 1 — 3 рази на добу, ганглерон — 1 мл 1,5 %
розчину, диклофенак натрію — 3 мл внутрішньом’язово. Ефективним є
застосування препаратів, що мають протизапальну та анальгетичну дію:
індомстацин 25 мг, іупрофеп 200 400 мг, ортофен 25 мг тричі на день
протягом 1—3 тиж. їх бажано використовувати у поєднанні з
аптигістамінними засобами: димедролом (50 мг), супрастипом, пінольфеном
( 25 мг).

Для зменшення набряку корінця призначають дегідратанійні засоби:
фуросемід — 10 мг, гіпотіазид 25 мг протягом З — днів,
еуфілін — 10 мл 2/І % розчину шіутрішпьоненпо и 10 мл 2,4 % розчину
глюкози,

У разі затяжного больового синдрому хорошим засобом е новокаїнова
блокада (20-40 мл 0,5 % розчину) у поєднанні з гідрокортизоном 50
— 75 мг, ціанокобаламіном 00—1000 мкг. У разі хронічного
рсцидиьуючого перебігу іхворювання призначають нітаміни групи В,
біогенні стимулятори.

Із фізіотерапевтичного лікуиапня застосовукл ь електрофорез новокаїну,
кальцію хлориду, магнітогерапію, діадинамотерапію. Має значення також
масаж. «Коли стихають гострі явища, застосовують ортопедичне лікування —
витягування хребта за допомогою різноманітних тракційних апаратів та
пристосувань. Ефективним є дозоване підводне витягування, а також
мануальна терапія.

У хронічній стадії захворювання рекомендують санаторно-курортне
лікування, Окрема грязелікування, радонові ванни, парафіноозокеритові
аплікації. У разі стійкого больового синдрому використовують хірургічне
лікування. Терміновими показаннями до оперативного лікування є впадання
міжхребцевого диска з компресією корінцево-спінальної артерії і
розпитком рухових розладів у вигляді млявих парезів паралічів, порушень
сечовипускання.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *