Захворювання кришталика. Клініка. Лікування (реферат)

РЕФЕРАТ

на тему:

ЗАХВОРЮВАННЯ КРИШТАЛИКА.

КЛІНІКА. ЛІКУВАННЯ

ПЛАН

1. КАТАРАКТА

Набута катаракта

Ускладнена катаракта

Природжена катаракта

Діагностика

Лікування

Догляд за хворими до і після екстракції катаракти

2. ЗМІЩЕННЯ КРИШТАЛИКА

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Захворювання кришталика представлені, в основному, його помутнінням
(катаракта) і зміщенням (дислокація).

1. КАТАРАКТА

Катаракта — це будь-яке помутніння кришталика.

Катаракти бувають природжені і набуті. Набуті катаракти, в свою чергу,
поділяють на старечі (вікові) і ускладнені. Крім того, за локалізацією
помутніння катаракти поділяють на кортикальні, ядерні, капсулярні і
поліморфні.

Набута катаракта. Стареча (вікова) катаракта — це помутніння, що виникає
в старечому віці. Однак в останні десятиріччя відмічена явна тенденція
до «омолодіння» катаракт. Досить часто старечу катаракту можна бачити у
віці 45—50 років. Тому їй більш відповідає назва «вікова катаракта».

Вікова катаракта має 4 стадії: початкову, незрілу, зрілу і перезрілу.
Захворювання уражає обоє очей, але інтенсивність помутніння у двох
кришталиках може бути різна.

У початковій стадії помутніння локалізуються в кортикальних шарах і
мають вигляд спиць колеса. Під час бокового освітлення на тлі чорної
зіниці помутніння кришталика мають сірий колір, а в прохідному світлі —
на тлі рожевого рефлексу — їх видно у вигляді радіальних тіней.

Помутніння кришталика по периферії не впливають або незначно погіршують
зір, і хворий не помічає їх. Практично у всіх людей старшого віку під
час обстеження з широкою зіницею можна виявити такі помутніння.

Інша справа, коли початкові помутніння кришталика локалізуються в ядрі
(ядерна катаракта). За такого виду катаракти вже у початковій стадії
хворий спостерігає затуманення і зниження гостроти зору.

Початкова стадія катаракти може тривати від кількох місяців до багатьох
років.

У стадії незрілої катаракти помутніння захоплюють як периферію, так і
центральну частину кришталика. За умови бокового освітлення кришталик
має сірувато-білий колір з перламутровим відтінком. Поверхневі шари
кришталика залишаються прозорими. Тому під час фокального освітлення
можна бачити тінь від райдужки на глибших мутних шарах кришталика. У
прохідному світлі рефлекс з очного дна тьмяний або зовсім відсутній.
Гострота зору значно знижена.

У незрілій стадії катаракти кришталик може набухати і збільшуватися в
розмірах (тому цю стадію називають ще набухаючою) катарактою). Це може
призвести до зміщення райдужки вперед, закриття кута передньої камери і
загрожує розвитком гострого нападу глаукоми (див. розділ «Глаукома»).

У стадії зрілої катаракти спостерігають помутніння всіх шарів
кришталика. За умови бокового освітлення кришталик гомогенне мутний,
сірого кольору. Рефлекс з очного дна відсутній. Гострота зору знижена до
світловідчуття.

У стадії перезрілої катаракти відбувається денатурація і розрідження
кришталикових мас. Тверде ядро опускається на дно капсули кришталика і
вільно там рухається. Кришталикові маси проникають через капсулу і
можуть викликати запалення райдужки і війкового тіла, а також «забити»
трабекулу, що призводить до вторинної (так званої факолітичної)
глаукоми.

Слід зазначити, що в наш час завдяки своєчасному хірургічному лікуванню
перезрілу катаракту можна побачити дуже рідко.

Ускладнена катаракта. Ускладнена катаракта виникає як наслідок інших
захворювань ока або цілого організму, а також може обумовлюватися дією
деяких шкідливих чинників і травмами ока. З боку ока такими
захворюваннями є хронічний увеїт, злоякісна короткозорість, пігментна
дегенерація сітківки, глаукома тощо. Загальними захворюваннями є
цукровий діабет, гіпотиреоз та деякі інші ендокринні захворювання.
Ускладнена катаракта виникає також у результаті впливу на око променевої
енергії: інфрачервоного (катаракта склодувів, металургів) і
рентгенівського опромінення (рентгенівська катаракта).

Травматична катаракта посідає дещо окреме місце. Вона виникає внаслідок
порушення цілісності капсули кришталика у разі проникаючих поранень і
контузій ока. За такої умови настає швидке проникнення вологи передньої
камери в кришталик і його помутніння. Травматична катаракта досить часто
супроводжується вторинною глаукомою і факогенним іридоциклітом, а тому
вимагає негайного хірургічного лікування.

Природжена катаракта. Природжені помутніння кришталика можуть виникнути
в результаті деяких (зокрема вірусних) захворювань матері під час
вагітності. Природжені катаракти частіше бінокулярні, але можуть бути і
монокулярні. Помутніння бувають різної локалізації і величини. Від
інтенсивності та локалізації помутніння залежить ступінь зниження
гостроти зору. За умови значного зниження гостроти зору внаслідок
природженої катаракти у дитини можуть розвинутися амбліопія, косоокість,
ністагм. Природжена катаракта, як правило, стаціонарна, тобто
інтенсивність помутніння з часом не прогресує.

Діагностика. У нормі, коли кришталик прозорий, зіниця виглядає чорною,
подібно до вікон у неосвітленому будинку. Якщо ж у кришталику
з’являється помутніння, він стає видимим і зіниця перестає бути чорною.

У старшому віці за умови склеротичних змін кришталика (факосклероз) у
боковому освітленні він теж може бути тьмяним, «видимим». Але
факосклероз — це ще не катаракта. Тому в таких випадках про помутніння
кришталика можна говорити тільки після дослідження його у прохідному
світлі. Треба пам’ятати також, що тьмяним кришталик стає від набряку за
умови декомпенсованої глаукоми і гострого нападу глаукоми.

Лікування. У початковій стадії вікової та ускладненої катаракти
проводять консервативне лікування. Застосовують вітамінні краплі в
різних комбінаціях: від найпростіших (глюкоза, рибофлавін, аскорбінова
кислота) до дуже складних, куди входять різні вітаміни, солі,
мікроелементи (віцеїн, вітайодуроль, катахром). Призначають також краплі
інших груп ліків: каталін, квінакс тощо.

Природжена катаракта консервативному лікуванню не підлягає.

У незрілій і зрілій стадіях катаракти консервативне лікування не дає
ефекту. Єдиним методом лікування тут є операція. Давніше операцію
проводили лише у зрілій стадії катаракти. Тепер рівень офтальмохірургії
дозволяє робити операцію у будь-якій стадії. Єдиним показанням для
операції є ступінь зниження гостроти зору через помутніння кришталика.
Деякі хірурги вважають зниження гостроти зору до 0,3—0,4 достатнім
показанням для екстракції катаракти. Тут велике значення мають ще й
соціальні мотиви: хворий у працездатному віці з потребою у високій
гостроті зору може бути прооперований раніше.

За умови природженої катаракти критеріями для вирішення питання про
оперативне втручання є інтенсивність і локалізація помутніння та
гостроти зору. Вважається, що мінімальна гострота зору, необхідна для
нормального розвитку функції ока, в тому числі бінокулярного зору, є 30%
(0,3). Однак у ранньому дитячому віці гостроту зору визначити неможливо.
Тому необхідність оперативного втручання визначають за інтенсивністю і
локалізацією помутніння. Операцію слід робити якомога раніше (до 1
року), щоб уникнути розвитку амбліопії.

Хірургія катаракти має дуже давню історію і пережила великі зміни.
Особливо значні вони у підходах до екстракції катаракти сталися у
зв’язку із впровадженням мікрохірургії. Суть операції полягає у
видаленні (екстракції) мутного кришталика. Катаракту можна видалити в
капсулі — інтракапсулярна екстракція катаракти. Особливого поширення
операція набула після запропонованого у 1961 р. польським офтальмологом
Крвавичем методу видалення кришталика за допомогою примороження до його
капсули охолодженого металевого наконечника інструмента. Це так звана
кріоекстракція катаракти.

У разі екстракапсулярної екстракції катаракти висікають тільки передню
капсулу кришталика, видаляють ядро і вимивають кришталикові маси; задня
капсула кришталика залишається. На даний час, за винятком спеціальних
показань, виконують екстракапсулярну екстракцію катаракти. Крім багатьох
інших переваг, вона дає можливість імплантувати штучний кришталик —
інтраокулярну лінзу (ІОЛ).

Імплантація штучного кришталика в останні роки стала дуже поширеною.
Існує велика кількість моделей інтраокулярних лінз, які постійно
удосконалюються. Штучний кришталик можна імплантувати в задню або
передню камери ока. ІОЛ можна фіксувати в капсулі, в зіниці, до
райдужки, в куті передньої камери. На даний час найпопулярнішими у світі
є різні модифікації моделі Сімко з фіксацією в капсулі. В Україні
користуються також моделями М.М. Сергієнка із змішаною фіксацією (в
капсульному мішку і до райдужки). Сучасний розвиток хірургічної техніки
відкинув практично всі протипоказання щодо імплантації ІОЛ.

У дитячому віці проводять тільки екстракапсулярну екстракцію катаракти.
Особливістю екстракції катаракти у дитячому віці є те, що ядро
кришталика ще не сформоване. Тому достатньо зробити невеликий розтин
фіброзної капсули тільки для того, щоб відсмоктати катарактальні маси.

Стан ока після екстракції катаракти називають афакією, а після
екстракції катаракти з імплантацією штучного кришталика — артефакією або
псевдофакією. У разі афакії і артефакії передня камера трошки
поглиблена. Райдужка не має опори і тому під час рухів ока тремтить. У
разі інтракапсулярної екстракції катаракти обов’язковим моментом є
периферична іридектомія, і тому після операції видно базальну колобому
райдужки.

Унаслідок видалення кришталика, який бере значну участь у заломленні
променів, око стає різко гіперметропічним і тому вимагає корекції.
Традиційним методом корекції є окуляри. Необхідні скельця силою
+9,0—+12,0 діоптрій. Якщо у хворого перед операцією була короткозорість,
сила окулярів зменшується, якщо ж була далекозорість — навпаки,
збільшується. Крім того, афакічне око позбавлене здатності акомодувати.
Тому для роботи на близькій відстані окуляри повинні бути на 3 діоптрії
сильніші.

Слід мати на увазі, що такі сильні, окуляри призводять до збільшення
величини зображення на сітківці на 30 %. Тому у разі односторонньої
афакії і високої гостроти зору другого ока окуляри не можуть дати злиття
зображень на сітківці обох очей. У таких випадках рекомендують корекцію
контактними лінзами. Контактні лінзи дають незначне збільшення
зображення на сітківці, завдяки чому бінокулярний зір є можливим. Іншою
перевагою контактних лінз є те, що немає потреби у важких окулярах з
грубими лінзами.

Альтернативою окулярам і контактним лінзам є імплантація під час
операції екстракції катаракти штучного кришталика. За умови артефакії
оптична система ока не змінюється і це дає хворому відчуття зорового
комфорту. Крім того, ІОЛ забезпечує бінокулярний зір, що так важливо у
разі операцій з приводу односторонніх, у тому числі травматичних,
катаракт.

Корекція афакії у дитячому віці є особливо проблематичною. Окуляри є
досить грубими і важкими. За умови односторонньої афакії така корекція
не дає бінокулярного зору. Контактними лінзами в ранньому дитячому віці
користуватися практично неможливо. Ідеальною корекцією є імплантація
ІОЛ. Тому зрозумілим є прагнення багатьох хірургів проводити імплантацію
штучного кришталика в якомога ранньому віці. Разом з тим імплантація в
такому віці викликає і ряд застережень.

Догляд за хворими до і після екстракції катаракти. Ще зовсім недавно
після екстракції катаракти накладали на 24 год бінокулярну пов’язку, а
хворий 2—3 дні знаходився на суворому ліжковому режимі. Це вимагало
особливо ретельного догляду зі сторони середнього і молодшого
медперсоналу. Тепер завдяки розвиткові мікрохірургічної техніки можна
досягнути повної герметизації рани. Операції стали безпечнішими,
кількість післяопераційних ускладнень зменшилася, а потреба в суворому
ліжковому режимі відпала. Після операції накладають лише монокулярну
пов’язку.

Однак екстракція катаракти була і залишається однією з найскладніших в
офтальмології. Оперують переважно людей старшого віку. Тому ускладнення
як з боку ока, так і з боку цілого організму не виключені.

Перед операцією хворий повинен пройти обстеження, яке включає загальний
аналіз крові, визначення часу зсідання крові і часу кровотечі, загальний
аналіз сечі, рентгенографію органів грудної клітки, ЕКГ, консультацію
терапевта, стоматолога. Якщо потрібно, призначають лікування.

Травний канал перед операцією повинен бути очищений. У день операції
зранку хворий не повинен їсти і пити. Перед операцією йому потрібно
забезпечити спокій, а вночі перед операцією — повноцінний сон.
Безпосередньо перед операцією хворому вимірюють артеріальний тиск.
Поведінка медперсоналу в передопераційній і операційній повинна бути
спокійною і впевненою.

Після операції дуже рідко може розвинутися гострий напад глаукоми, який
супроводжується болем ока і голови, нудотою, а також може виникнути
кровотеча. Про такі стани слід негайно повідомити офтальмолога. Крім
того, у хворого можуть спостерігатися загальні ускладнення: гіпотонія
(наприклад, після ін’єкцій аміназину), гіпертонічний криз, розлад
мозкового кровообігу, гостра затримка сечі, психічні розлади та інші
невідкладні стани. Про це теж треба повідомити чергового лікаря й
окуліста.

2. ЗМІЩЕННЯ КРИШТАЛИКА

Зміщення кришталика бувають природжені і набуті.

Природжені зміщення (ектопія) кришталика, як правило, супроводжуються
змінами кістково-м’язової системи. Для таких хворих характерні високий
ріст, довгі кінцівки, розхитаність суглобів. Це спадкові захворювання,
які відомі під назвою Марфана і Марчезані.

Хворі у разі ектопії кришталика скаржаться на поганий зір. Під час
обстеження передня камера поглиблена, видно тремтіння райдужки
(іридодонез). Після закрапування мідріатиків по краю розширеної зіниці
можна побачити екватор зміщеного кришталика. З віком ектопія кришталика
прогресує, може настати підвивих і навіть вивих кришталика в передню
камеру або склисте тіло. Вивих кришталика в передню камеру призводить до
гострого нападу глаукоми.

Набуті зміщення кришталика виникають після контузії очного яблука. Як
правило, одночасно розвивається і помутніння кришталика (катаракта).

Хворий скаржиться на значне зниження гостроти зору. У разі значного
зміщення прозорого кришталика може виникнути двоїння.

Так само, як і за умови вроджених дислокацій, спостерігається
поглиблення передньої камери, іридодонез. За наявності широкої зіниці
можна побачити екватор кришталика.

У разі важкої травми може настати вивих кришталика у передню камеру або
склисте тіло. Вивих кришталика у склисте тіло може призвести до
вторинної глаукоми, а вивих кришталика в передню камеру викликає гострий
напад глаукоми.

Лікування вроджених і набутих зміщень крашталика однакове. За умови
значного зниження зору, а також у разі вторинної глаукоми внаслідок
вивиху кришталика виконують операцію — інтракапсулярну екстракцію
кришталика.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *