Вітамінні препарати (реферат)

РЕФЕРАТ

на тему:

Вітамінні препарати

Вітаміни — низькомолекулярні сполуки, різні за хімічною будовою, що
надходять в організм з їжею (незначна кількість окремих вітамінів
утворюється мікрофлорою товстої кишки, звідки вони всмоктуються в кров),
регулюють біохімічні та фізіологічні процеси і забезпечують нормальну
діяльність різних органів і систем організму. На відміну від інших
компонентів їжі (амінокислот, білків, вуглеводів, жирів) вітаміни не
використовуються як енергетичні речовини, а також як пластичний матеріал
на побудову клітин і тканин.

М. І. Лунін (1880) і згодом В. В. Пашутін вперше звернули увагу на те,
що харчові продукти, крім білків, жирів, вуглеводів і мінеральних
сполук, містять речовини, які забезпечують життєдіяльність організму. К.
Функ (1911) виділив азотовмісну речовину з висівок рису, що запобігала
розвиткові експериментального поліневриту, і назвав її вітаміном (від
лат. vita — життя).

Вітамінні препарати одержують із рослинної та тваринної сировини, а
також шляхом хімічного синтезу.

Кожному вітаміну властива вибіркова регуляція конкретних біохімічних
реакцій під час синтезу або розщеплення амінокислот, білків, фосфатних
сполук, багатих на енергію (макроергів), медіаторів, жирів, вуглеводів
та інших сполук. Вітаміни виявляють специфічну дію від малих кількостей
(декількох міліграмів чи навіть мікрограмів на добу). Тому для
попередження або усунення ознак гіпо- чи авітамінозів вітамінні
препарати використовуються у малих дозах, що наближуються до їх добових
потреб для дорослої людини. У великих дозах, що в десятки чи навіть
тисячі разів переважають добову потребу, більшість вітамінів виявляють
фармакологічну активність (неспецифічна, фармакодинамічна дія
вітамінів). Неспецифічна дія вітамінних препаратів застосовується для
лікування нервової, серцево-судинної, ендокринної систем, органів
травного каналу, в хірургії — для стимуляції загоєння ран.

Споживання харчових продуктів, багатих на вітаміни (печінка риби чи
морських тварин, багата на вітаміни D та А), або тривале введення
відповідних вітамінних препаратів у великих дозах спричинює
гіпервітаміноз.

Нестача (відсутність) вітамінів у їжі або порушення їх засвоєння стає
причиною гіповітамінозів.

Потреба у вітамінах зростає під час вагітності, фізичних і психічних
навантажень, при порушенні обміну речовин, функції щитовидної залози,
надниркових залоз, при багатьох, особливо хронічних, захворюваннях.
Старіння організму тварин і людей характеризується розвитком стану
хронічного полігіповітамінозу, тому полівітамінні препарати
застосовуються для профілактики та лікування передчасного старіння.

Вітаміни сприяють швидкій ліквідації патологічних процесів, загоєнню
ран, опіків, кращому зростанню кісток при переломах, засвоєнню харчових
продуктів.

За розчинністю вітаміни поділяються на жиро- і водорозчинні.

У 1956 р. Комісія по номенклатурі біохімічної секції Міжнародної спілки
з чистої і прикладної хімії затвердила єдині назви вітамінів замість
буквених символів, які існували до цього часу.

ЖИРОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

Жиророзчинні вітаміни у воді не розчиняються, тому їх екстрагують з
сировини жировими розчинниками. До них належать ретинол, кальциферол,
токоферол, філохінони і ненасичені жирні кислоти. Всмоктуються вони в
тонкій кишці при наявності жовчі.

Препарати жиророзчинних вітамінів

Ретинол (Retinolum) (вітамін. А)ч.

Ретинол міститься в печінці морських тварин та прісноводних риб,
сільськогосподарських тварин, жовтку яєць, вершковому маслі, в молоці,
сирі. В рослинах (морква, .шпинат, петрушка, салат, зелена цибуля,
черешні, помідори, порічки) міститься каротин — малоактивна форма
(провітамін) вітаміну А. В печінці та кишках каротин гідролізується і
перетворюється в активнішу (у два рази) форму — ретинол.

Всмоктуванню ретинолу в кишках сприяють жовчні кислоти,

ферменти підшлункової залози. Місце депонування — печінка. Вітамін легко
окислюється на повітрі і руйнується ультрафіолетовими променями.

Надзвичайно важливу роль відіграє ретинол у ресинтезі світлочутливого
пігменту сітківки родопсину, який безпосередньо, сприймає зорові
подразнення.

Гіповітаміноз виникає при недостатності вітаміну або провітаміну в їжі,
захворюваннях травного апарату,, а також при підвищеній потребі в
ретинолі (вагітність, лактація, інфекції, гарячкові стани,
тиреотоксикоз, алкогольне сп’яніння).

Добова потреба дорослої людини — 1,5 мг ретинолу. —

Ергокальциферол (Ergocalciferolum) (вітамін D2). Ергокальциферол є
найактивнішим з відомих (близько 10) форм вітаміну D.-

Найбагатшою сировиною для його одержання є .жир із печінки тварин,
особливо печінки морських риб. Міститься цей вітамін у молоці,
коров’ячому маслі, яєчному жовтку, печінковому жирі. Провітаміни, що є в
шкірі людини, наприклад ергостерол, під дією ультрафіолетового проміння
перетворюються в активні форми.

Ергокальциферол, що надходить із зовні, всмоктується в тонкій кишці при
достатній кількості тваринного та рослинного жирів.

Філохінони (Phyllochinona) (вітамін К). Це збірна назва кількох схожих
між собою сполук (вітамін КІ міститься в, зелених частинах рослин,
вітамін Кз продукується бактеріями кишок, а також .міститься в риб’ячому
жирі, борошні).

Філохінони поширені у природі і є в багатьох харчових продуктах: моркві,
шпинаті, кропиві, люцерні, риб’ячому борошні. У товстій кишці людини
(починаючи з 4—5-го дня після народження) відбувається біосинтез
вітаміну окремими видами бактерій; цей вітамін добре засвоюється і
цілком задовольняє потреби макроорганізму. Порушення біосинтезу вітаміну
К мікрофлорою кишок та відсутність його в їжі спричинює різке
сповільнення зсідання крові, що може супроводжуватися небезпечними
ускладненнями ~ крововиливами та кровотечами. Дія філохінонів полягає в
тому, що вони беруть участь у синтезі протромбіну й проконвертину,
завдяки чому сприяють зсіданню крові (виявляють протигеморагічний
ефект). При недостатній кількості вітаміну в організмі порушується
біосинтез зазначених компонентів. Філохінони виявляють лікувальну дію
лише тоді, коли печінка ще не втратила функції виробляти протромбін і
проконвертин. Крім впливу на зсідання крові філохінони відіграють велику
роль у клітинному, диханні.

Токоферолу ацетат (Tocopheroli acetas) (вітамін Е). Під збірною назвою
«вітамін Е» об’єднуються a-, ss- і Y-токофероли. Найбільш активним із
них є а^токоферол. В організмі людей І тварин токофероли не утворюються.
Містяться вони в зеленому листі конюшини, салату, шпинату, зародках
пшениці, в олії сої, арахісу, бавовнику, льону, кукурудзи, а також у
продуктах тваринного походження: яєчному жовтку, печінці, вершковому
маслі. Вітамін Е — олієподібна світло-жовта прозора рідина з слабким
«запахом, не розчиняється у воді, на світлі окислюється й темніє.

Токофероли є антиоксидантами, тобто запобігають прямому (безферментному)
окисленню ненасичених жирних -кислот, аскорбінової кислоти, каротину та
інших речовин.

При нестачі (гіповітамінозі) токоферолів нагромаджуються перекиси жирних
кислот, які пошкоджують клітинні мембрани, викликають дегенеративні
зміни в статевих залозах, внутрішніх органах, скелетній мускулатурі,
внаслідок чого порушується вагітність та припиняється розвиток ембріона.

Препарат застосовується при захворюваннях серцево-судинної системи,
опіках, виразках різного походження, запальних процесах сітківки ока,
токсикозах вагітності, м’язовій дистрофії, при захворюваннях нервової
системи та шкіри.

ВОДОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ

До водорозчинних вітамінів належать тіамін, рибофлавін, піридоксин,
ціанокобаламін, фолієва, аскорбінова й нікотинова кислоти, кальцію
пантотенат і пангамат, калію оротат й флавоноїди (цитрин, рутин). Усі
вони термостабільні, за винятком аскорбінової кислоти, яка руйнується
при нагріванні в присутності кисню та важких металів.

Препарати водорозчинних вітамінів

Тіамін (Thiaminum) (вітамін В1). Вітамін міститься в дріжджах, зернових
і бобових рослинах (особливо в зародках рису, пшениці, гречки, жита), у
печінці, нирках, серці, молоці, яєчному жовтку. Всмоктується в тонкій
кишці.

Тіамін як складова частина коферменту кокарбоксилази відіграє важливу
роль у вуглеводному, білковому, жировому й водно-сольовому обмінах. З
його участю відбувається процес декарбо-ксилювання піровиноградної,
щавлевої, кетоглютарової кислот та звільнення енергії з вуглеводів.

Тіамін нормалізує шлункову секрецію, поліпшує регенерацію тканин,
підвищує тонус парасимпатичної частини вегетативної нервової системи.

Нестача тіаміну супроводжується нагромадженням у тканинах і крові
молочної та піровиноградної кислот, головним болем, безсонням,
неспокоєм, підвищеною пітливістю, загальним депресивним станом,
неврастенічним синдромом. У дітей виникають дистрофії, диспепстичні
явища, блювота, вони втрачають апетит. При авітамінозі з’являються
ознаки хвороби бері-бері, поліневрити, набряки, порушення діяльності
серцево-судинної системи, зниження кислотності шлункового вмісту.

Застосовується тіамін при гіпо- й авітамінозах, а також як неспецифічний
фармакологічний засіб, при захворюваннях периферичної та центральної
нервової систем (невралгії, ішіас, каузалгія, поліневрити), порушеннях
функції травного апарату, захворюваннях міокарда та при перевтомах.

Широке застосування в медицині набув дифосфорний ефір тіаміну, що має
назву кокарбоксилаза.

При передозуванні тіаміну виникає шум у вухах, запаморочення, нудота,
висипання на шкірі, кропив’янка, свербіння. Може виникати навіть
тіаміновий шок, що є проявом алергічної реакції на препарат.
Найефективнішим засобом при тіаміновому шоку є вазопресин.

Добова потреба у вітаміні для дорослої людини 2—3 мг. При фізичній
роботі, у дітей, у вагітних, в період годування груддю

Тіаміну бромід (Thiamini bromidum). Білий кристалічний порошок,
розчинний у воді, з характерним запахом, гірко-солоний на смак.
Синтетичний замінник природного тіаміну. Доза всередину — від 0,01 до
0,05 г на день.

Рибофлавін (Riboflavinum) (вітамін В2). Жовто-оранжевий кристалічний
порошок, гіркий на смак, без запаху, мало розчинний у воді. Рибофлавін
дуже поширений у природі. Він міститься у дріжджах, яєчному жовтку,
печінці, серці, нирках, молоці, ікрі, рибі, м’ясі, зародках і оболонках
злаків, гороху, листкових овочах. Синтезується бактеріями в рубці щлунка
корови і кишках людини. Рибофлавін термостабільний, не руйнується при
кулінарній обробці.

Цей вітамін входить до складу ферментних систем, що регулюють процеси
окислювання і відновлення, а також білковий, жировий і вуглеводний
обміни.

Нестача рибофлавіну характеризується симптомами ангулярного стоматиту
(заїди), злущування епітелію на губах, атрофією сосочків язика. При
важких авітамінозах виникають себорейна екзема, дерматити, сльозотеча,
світлобоязнь, кон’юнктивіт, помутніння рогівки й атрофія зорового нерва.
При цьому втрачається апетит, зменшується маса тіла, виникає загальне
ослаблення, головний біль, парестезії, гіпохромна анемія. При лікуванні
рибофлавіном протягом 15—20 днів симптоми . авітамінозу зникають.,

Рибофлавін застосовують для лікування гіпо- і авітамінозів цього
вітаміну, а також як лікувальний препарат при екземах, дерматитах,
виразках, ранах, опіках, тріщинах сосків, блефаритах, кон’юнктивітах,
при ураженнях рогівки ока.

Призначається рибофлавін усередину» «у таблетках по 0,002— 0,01 г 2—3
рази на день. Внутрішньом’язово та внутрішньовенно вводиться на
ізотонічному розчині натрію хлориду.

Піридоксину гідрохлорид (Pyridoxini hydrochloridum) (вітамін B6). Білий
дрібнокристалічний порошок без запаху, гірко-кислий на смак, добре
розчинний у воді. Піридоксин міститься в дріжджах, зародках пшениці,
гороховому борошні, квасолі, печінці, нирках, м’ясі великої рогатої
худоби, трісці, оселедцях. Синтезується мікроорганізмами в кишках
людини.

Після всмоктування перетворюється в кофермент піридоксальфосфат, який
бере участь у транспортуванні амінокислот крізь епітелій кишок і
канальці нирок. Піридоксальфосфат входить до . складу .ферментів, які
здійснюють пареамінування та декарбо-ксилювання амінокислот. Вміст
піридоксину в організмі зменшується при лікуванні протитуберкульозними
засобами, похідними гідразиду ізоникотинової кислоти, при тривалому
охолодженні, інтенсивній фізичній праці, під час вагітності.

При гіпо- та авітамінозі уражується шкіра, з’являються дерматити,
набряки, стоматити, порушується еритропоёз. Рекомендується застосовувати
піридоксин при токсикозах вагітності, хореї, пелагрі, міастенії,
м’язовій дистрофії, захворюваннях серця, печінки, центральної нервової
системи, при променевій хворобі. У дитячому віці — при гіпотрофіях,
ексудативному діатезі, себореї. Добова потреба — 2 мг.

Кислота нікотинова (Acidum nicotinicum) (вітамін РР, вітамін В3). Білий
кристалічний порошок, без запаху. В організмі нікотинова кислота
перетворюється в амід (вітамін РР). Цей вітамін відіграє важливу роль в
окислювально-відновних процесах, входить до складу ферментів, які
переносять кисень, регулюють тканинне дихання. Нікотинова кислота й її
амід стимулюють кровотворення в кістковому мозку, прискорюють процеси
загоєння ран і виразок, посилюють секрецію шлунка та перистальтику
кишок, а також поліпшують всмоктування різних речовин із кишок,

Нікотинамід (Nicotinamidum). Білий дрібнокристалічний порошок,
гіркуватий на смак, легко розчинний у воді. Нікотинамід застосовується у
тих самих випадках, що й нікотинова кислота, проте переноситься хворими
легше і не викликає судинних реакцій.

Ціанокобаламін (Cyanocobalaminum) (вітамін В12). Кристалічний порошок
темно-червоного кольору без запаху, гігроскопічний, мало розчинний у
воді. Синтезується мікрофлорою кишок людини, але в недостатній кількості
порівняно з витратами організму. Тваринні продукти є основним джерелом
вітаміну. В людському організмі ціанокобаламін нагромаджується в
печінці, нирках, стінці кишок. Всмоктування й засвоєння вітаміну
погіршується або зовсім припиняється, якщо немає «внутрішнього фактора»—
речовини білкової природи (мукопротеїду), яка виробляється залозами
слизової оболонки шлунка і, з’єднуючись із вітаміном, запобігає його
руйнуванню в укишках.

Кислота фолієва (Acidum folicum) (вітамін В0). Жовтий кристалічний
порошок, погано розчинний у воді. Міститься в листі рослин, у моркві,
дріжджах, печінці, нирках, цвітній капусті. Синтезується бактеріями
кишок.

Фолієва кислота бере участь у синтезі нуклеїнових кислот, у процесі
утворення еритроцитів. При гіпо- і авітамінозі розвивається макроцитарна
гіперхромна анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, нерідко кровоточать
слизові оболонки рота, кишок, виникають виразковий стоматит, гінгівіт,
некротична ангіна.

Ефективно діє при анеміях різного походження, особливо в поєднанні з
пірідоксином, тіаміном, аскорбіновою кислотою, ціано-кобаламіном,
препаратами заліза.

Кислота аскорбінова (Acidum ascorbinicum) (вітамін С). Безбарвний
кристалічний порошок, кислий на смак, без запаху, легко

розчинний у воді. Аскорбінової кислоти багато в капусті, буряках,
моркві, картоплі, зеленому горосі, лимонах, яблуках, полуницях, пшениці,
чорній смородині, а також у печінці, мозку, молоці. Аскорбінова кислота
з організму виділяється з сечею, калом, потом. Цей вітамін бере участь в
окислювально-відновних процесах, в обміні амінокислот, синтезі гормонів
кіркової речовини надниркових залоз, утворенні колагену, нормалізує
проникність стінки кровоносних капілярів, стимулює лейко- і еритропоез,
сенсибілізує тканини до ацетилхоліну, тироксину. Аскорбінова кислота
посилює діяльність серцево-судинної системи, збільшує діурез, стимулює
процес регенерації і загоєння ран. Під дією аскорбінової кислоти
підвищуються процеси детоксикації, активізується фагоцитоз, зростає
опірність організму до інфекції.

При нестачі аскорбінової кислоти розвивається цинга, головними ознаками
якої є кровотеча з ясен, розхитування, випадіння, зубів, підвищена
ламкість капілярів.

Біофлавоноїди (Vitaminum P) (вітамін P). Це група рослинних пігментів,
що містяться в плодах шипшини, апельсинах, цитринах,

горосі, капусті, грецьких горіхах, зелених листках чаю, червоному перці,
винограді. Вітамін зменшує окислення аскорбінової кислоти, адреналіну,
гальмує активність гіалуронідази, завдяки чому впливає на проникність
стінок судин.

При гіповітамінозі виявляється ламкість судин, з’являються .підшкірні
геморагії, біль у ногах, загальна слабкість, втома.

Терапевтична ефективність біофлавоноїдів при підвищеній ламкості
кровоносних судин більша, ніж аскорбінової кислоти. Біо-флавоноїди
рекомендується застосовувати при гіпо- і авітамінозах, геморагічному
діатезі, капіляротоксикозі, що виникають при призначенні антикоагулянтів
і саліцилатів, при променевих ураженнях, гломерулонефриті.

Рутин (Rutinum). Жовтий кристалічний порошок, який добувають із квітів і
листя гречки; приймається за еталон Р-вітамінної активності.
Рекомендується призначати його разом з аскорбіновою кислотою.

Кислота пантотенова (Acidum pantothenicum) (вітамін B5). Міститься в
печінці, нирках, серці, в ікрі риб, яйцях, дріжджах, молоці, м’ясі,
овочах. Вона бере участь в обміні вуглеводів, жирних кислот, у реакціях
утворення ацетилхоліну, кортикостероїдів.

При нестачі цієї кислоти в організмі затримується ріст, уражається
шкіра, порушується сон, можуть виникати біль у м’язах, животі,
парестезії, нудота, блювання, депігментація волосся.

Для медичного застосування випускається кальцію пантотенат (Calcii
pantothenas). Це білий дрібнокристалічний порошок, легко розчинний у
воді. Застосовується при захворюваннях шкіри, верхніх дихальних шляхів,
опіках, трофічних виразках, поліневритах.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Вітамінні препарати (реферат)

ВІТАМІННІ ПРЕПАРАТИ

Вітаміни (лат. Vita — життя) — група органічних речовин різного
хімічного походження, що проявляють біологічну активність у дуже малих
кількостях та абсолютно необхідні для забезпечення життєвих функцій.
Вітаміни надходять в організм з рослинними або тваринними продуктами,
Деякі вітаміни синтезуються мікрофлорою кишечника.

При недостатньому надходженні в організм вітамінів з продуктами
харчування розвивається захворювання -авітаміноз. Симптоматика його є
специфічною і залежить від того, в яких видах обміну бере участь даний
вітамін. Причинами розвитку авітамінозу та гіповітамінозу може бути
повна відсутність або недостатнє надходження вітаміну з їжею. Такий
гіпо-, авітаміноз називається первинним. В основі розвитку вторинного
гіпо- та авітамінозу лежать ендогенні фактори. Наприклад, при
недостатньому надходженні в кишечник жовчі порушується всмоктування
жиророзчинних вітамінів. При захворюваннях кишечника, інтенсивній
антибактеріальній терапії порушується утворення вітамінів кишечною
мікрофлорою. Причиною ендогенного гіповітамінозу може бути підвищена
потреба організму у вітамінах — у період росту, вагітності, лактації,
при інфекційних захворюваннях, тиреотоксикозі та ін.

Усі вітаміни поділяються на водорозчинні та жиророзчинні. До перших
належать вітаміни групи В, аскорбінова кислота, рутин та ін.

До вітамінів групи В належать тіамін (В1, рибофлавін (В2), піридоксин
(В6), кислота нікотинова (В3 або РР), ціанокобаламін (В12), кислота
фолієва (Вс).

Тіамін (Thiamini chloridum, Thiamini bromidum)- вітамін В1 або
антиневритний вітамін. Природні джерела вітаміну В1 — це дріжджі,
висівки, бобові, зародки та оболонки злакових, неполірований рис,
жовток, нирки та ін.

Депонується у внутрішніх органах — нирках, мозку, серці, печінці.

Вітамін В1 бере участь у регуляції вуглеводного обміну, утилізації
глюкози, прискоренні метаболізму піровиноградної, молочної кислот,
кетоновихтіл. Сприяє ліквідації метаболічного ацидозу, є синергістом
інсуліну. Він необхідний для синтезу ацетилхоліну, нуклеїнових кислот,
білків, жирних кислот, утворення нікотинамідних коферментів. У мозковій
тканині вітамін В, контролює активність медіаторів ЦНС.

При недостатності тіаміну порушується функція ЦНС, здатність до
концентраціїуваги, пам’ять. Виникають стомлюваність, парестезії
кінцівок, адинамія. У тяжких випадках розвивається хвороба бері-бері,
при якій спостерігаються неврити, анорексія, блювання, судоми, серцева
недостатність.

Коферментною формою вітаміну В1 є кокарбоксилаза (Carboxylasum), яка
випускається в ампулах по 0,05 г. Вводиться внутрішньом’язово або
внутрішньовенно.

Застосовуються препарати вітаміну В1 та кокарбоксилаза при ацидозі, при
поліневритах і серцевих аритміях, пов’язаних із гіповітамінозом В1, для
підвищення секреції соляної кислоти в шлунку і активності ферментів
кишечника, при атонії шлунково-кишкового тракту, неврозах, токсикозі
вагітних, при хворобі бері-бері.

Вітамін В1 проявляє алергізуючі властивості, описані випадки розвитку
анафілактичного шоку. Високі дози тіаміну мають гангліоблокуючу і
міорелаксантну дію. Швидке внутрішньовенне введення вітаміну В( може
призвести до падіння артеріального тиску, порушення скорочення
посмугованих м’язів, у тому числі дихальних, пригнічення ЦНС. Для
усунення цих явищ застосовують препарати кальцію і прозерин.

Вітамін В1 не можна вводити в одному шприці з пеніциліном,
стрептоміцином, тому що активність останніх знижується внаслідок
утворення комплексів. Введення його в комбінації з вітаміном РР
призводить до руйнування тіаміну, з вітаміном В6- порушення перетворення
його на активні форми. При комбінуванні з ціаноко-баламіном зростають
алергізуючі властивості вітаміну В1

Рибофлавін (Riboflamin) — вітамін В2. Природними його джерелами є
дріжджі, печінка, нирки, м’ясо, молоко, яйця, сир, зелені овочі. Добова
потреба в ньому становить 2 мг (дорослих), 0,6-2 мг (дітей).

Рибофлавін є складовою двох коферментів — ФМН (флавінмо-нонуклеотиду) та
ФАД(флавінаденіндинуклеотиду), необхідних для нормального перебігу
оксидаційних процесів у тканинах, білкового, вуглеводного та жирового
обмінів.

При недостатності вітаміну В2 спостерігаються анорексія, головний біль,
біль в очах, тріщини в ділянці кутків рота, дерматит, себорейна екзема
та фолікулярний гіперкератоз, світлобоязнь, зменшення гостроти зору,
червоний язик.

Вітамін В2 застосовується у всіх випадках, коли може порушуватись його
всмоктування. Призначають його при гострій і хронічній гіпоксії, опіках,
обмороженнях, недостатності білкового і надлишку вуглеводного
харчування, при лікуванні антибіотиками. Рибофлавін також показаний у
комплексному лікуванні гіпорофій, анемій, гепатитів, при гострих
інфекційних захворюваннях, особливо при дифтерії (підвищує стійкість
організму до дифтерійного токсину). При призначенні хворим аміназину,
імізину, амітриптиліну може розвиватися гіповітаміноз В2, тому що ці
препарати є антивітамінами В, (порушують його включення до складу ФМН і
ФАД). У цьому випадку, разом із вказаними засобами, обов’язково
призначають рибофлавін.

Піридоксин (Pyrodoxini hidrochloridum) — вітамін В6. У великій кількості
міститься у молоці, м’ясі, рибі, печінці, нирках, дріжджах, зернах
злаків, бобових. Добова потреба у вітаміні становить 1-2 мг.

У печінці вітамін В6 перетворюється на активну форму —
піридоксальфосфат, який бере участь у метаболізмі амінокислот, їх
транспорті через клітинні мембрани та ін.

Явища гіповітамінозу В6 можуть спостерігатися при призначенні
протитуберкульозних засобів — похідних гідразиду ізонікотинової кислоти
(ізоніазид та ін.), які є антивітамінами В6.

Піридоксин застосовують при ранніх токсикозах вагітності, при
призначенні антибіотиків, препараті в — похідних ГІНК. Він показаний при
колагенозах, при гіпохромних анеміях, гепатитах, холециститах, для
підсилення скоротливої діяльності міокарда, при рахіті. Його призначають
також при патології центральної і периферичної нервової системи,
дерматитах, цукровому діабеті.

З обережністю піридоксин необхідно застосовувати у хворих на виразку
шлунка та дванадцятипалої кишки (підвищує кислотність шлункового соку),
при тяжких ураженнях печінки, ішемічній хворобі серця.

Кислота нікотинова (Acidum nicotitum) — вітамін РР, або вітамін В3,
протипелагричний вітамін. У великих кількостях міститься у дріжджах,
арахісі, є в овочах, фруктах, м’ясі, молоці, рибі, гречаній крупі. У цих
продуктах кислота нікотинова міститься переважно у вигляді аміду.

Кислота нікотинова входить до складу НАД (нікотинамідаденіндинуклеотиду)
і НАДФ (нікотинамідаденіндинуклеотидфосфату). Ці кофактори входять до
складу великої кількості різних дегідрогеназ, що забезпечують перебіг
численних метаболічних процесів. У великих дозах кислота нікотинова
викликає короткочасне розширення судин, особливо верхньої половини тіла,
зниження артеріального тиску.

При гіповітамінозі РР розвивається пелагра — захворювання, яке
характеризується дерматитом, діареєю, деменцією, глоситом, гастритом
тощо.

Нікотинова кислота застосовується для покращання процесів
мікроциркуляціїпри судинній патології, гіпоксії, спазмах судин кінцівок,
головного мозку, нирок. Здатність вітаміну РР покращувати
мікроциркуляцію та проявляти гепатопротекторну дію використовується при
лікуванні гепатитів, холециститів. Препарат показаний для усунення
патологічних проявів при пелагрі, алкоголізмі та ін.

Препарат призначають при атеросклерозі, при ранах, виразках, які погано
загоюються, при гастритах із зниженою кислотністю, інфекційних
захворюваннях, ентероколітах.

При тривалому застосуванні кислоти нікотинової для попередження ожиріння
печінки необхідно призначати метіонін та інші ліпотропні засоби. При
швидкому внутрішньовенному введенні препарату може розвиватися
колаптоїдний стан. Тому краще застоcовувати нікотинамід.
Внутрішньом’язові та підшкірні ін’єкції кислоти нікотинової болючі. При
поєднаному застосуванні препарату та антигіпертензивних препаратів
можливий розвиток ортостатичного колапсу. Кислота нікотинова при прийомі
натще та в осіб із підвищеною чутливістю може спричинити почервоніння
обличчя та верхньої частини тіла, відчуття жару, кропивницю, парестезії.

Із обережністю препарат необхідно призначати при ішемічній хворобі серця
та гіпертонічній хворобі. Кислота нікотинова протипоказана при
загостренні виразкової хвороби, алергічних реакціях тощо.

Ціанокобаламін або вітамін В12 (стор. 264), широко використовується для
лікування мегалобластичної анемії. Препарат добувають із печінки тварин,
де він міститься у значних кількостях, з культур деяких бактерій та
грибів. Добова потреба — 1-2 мкг.

Кислота фолієва, або вітамін Вс (стор. 265), застосовується для
лікування мегалобластичної та макроцитарної анемій, хронічних
гастроентеритів. Міститься у значній кількості в пивних дріжджах,
зеленому горошку, моркві, шпинаті, яйцях, картоплі тощо. Добова потреба
у вітаміні становить 2 мг.

Кислота аскорбінова (Acidum ascorbinum) — вітамін С. Харчовими джерелами
вітаміну є чорна смородина, шипшина, аґрус, цитрусові, петрушка, перець,
капуста тощо.

Аскорбінова кислота синтезується в організмі всіх тварин, за винятком
людини, мавпи і морської свинки.

Добова потреба у вітаміні становить 50-80 мг. Вона зростає при фізичній
і розумовій праці, інфекційних захворюваннях, вагітності і лактації, але
навіть у цих випадках не перевищує 150-200 мг.

Фізіологічна роль кислоти аскорбінової зумовлена її участю в
окисно-відновних процесах. Вона необхідна для нормального тканинного
обміну та тканинного дихання. Вітамін С активує синтез фібробластами
колагену, сприяє утворенню хрящів, кісток, дентину зубів та інших видів
сполучної тканини. Сприяє засвоєнню глюкози та піровиноградної кислоти у
циклі Кребса. Кислота аскорбінова необхідна для всмоктування заліза із
шлунково-кишкового тракту та включення його до складу гему, для
перетворення фолієвої кислоти натетрагідрофолієву, яка бере участь у
синтезі нуклеїнових кислот і білків. Вітамін С активує синтез антитіл,
комплемента, інтерферону, відновлює функцію лейкоцитів, яка
пригнічується при вірусних захворюваннях. У малих і середніх дозах
кислота аскорбінова проявляє антиоксидантні та антирадикальні
властивості. У великих дозах вона, навпаки, стимулює перекисне окислення
ліпідів. Вітамін С активує синтез кортикостероїдів у корі надниркових
залоз, прискорює білоксинтетичну та детоксикаційну функції печінки.
Разом із вітаміном Р кислота аскорбінова бере участь у стабілізації
судинної стінки.

При гіповітамінозі С спостерігаються в’ялість, стомлюваність,
кровоточивість ясен, гіпохромна анемія та ін. Авітаміноз С швидко
призводить до розвитку цинги.

Кислота аскорбінова застосовується при станах, коли спостеріється
підвищення її споживання: вагітність, годування грудьми, вірусні,
бактеріальні інфекції, інтенсивні заняття спортом, інші фізичні
навантаження, стресові стани, в дітей у періоді статевого дозрівання.
Препарат призначають для прискорення ліквідації ацидозу при пневмонії,
набряку легень, зневодненні, порушеннях кровообігу, шокових станах.
Вітамін С показаний при капіляротоксикозах, при алергічних реакціях
негайного типу, недостатній регенерації. Застосовується в комплексній
терапії психічних порушень, при лікуванні гострих гіпотензій. Доцільно
використовувати вітамін С при тривалому призначенні хворим нестероїдних
протизапальних засобів, тетрациклінів, які сприяють виведенню кислоти
аскорбінової з організму.

При тривалому застосуванні кислоти аскорбінової у великих дозах можливі
ураження острівцевого апарату підшлункової залози, явища гіпертензії,
схильність до тромбоутворення, зміни форменних елементів крові,
патологія вагітності (викидні). При раптовій відміні вітаміну С у таких
дозах можуть розвиватися явища гострого гіпо- і навіть авітамінозу.

Рутин (Rutinum) — вітамін Р. Природними джерелами вітаміну є чорна
смородина, цитрусові, чорноплідна горобина, чай, особливо зелений.
Комплексий препарат кислоти аскорбінової і рутину -аскорутин.

Рутин збільшує депонування аскорбінової кислоти в тканинах і є її
синергістом. Він підвищує щільність клітинних мембран, у тому числі
ендотелію судинної стінки, знижує їх проникність і трансудацію плазми у
тканини, зменшує активність гіалуронідази.

Застосовують вітамін Р в поєднанні з аскорбіновою кислотою при
геморагічних діатезах, крововиливах у сітківку ока, променевій хворобі,
септичному ендокардиті, ревматизмі, алергічних захворюваннях, кору,
скарлатині, тромбопенічній пурпурі та ін.

PAGE

PAGE 6

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *