.

Веснянки. Вивих. Народні методи лікування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
213 3026
Скачать документ

Реферат на тему:

Веснянки. Вивих. Народні методи лікування

ВЕСНЯНКИ

Веснянки — дрібні, звичайно множинні світло-коричневі плями.

З’являються внаслідок нерівномірного розподілу в шкірі пігменту меланіну
головним чином на відкритих ділянках її. Бувають частіше у блондинів. З
віком спостерігається тенденція до їх зменшення або повного зникнення.

Ластовиння стає яскравішим навесні, під дією перших променів сонця. Тому
в цей період призначають вітаміни, особливо аскорбінову кислоту,
фотозахисні засоби.

Веснянки не супроводжуються суб’єктивними відчуттями.

Для злущування поверхневого рогового шару епідермісу веснянки змазують
соком свіжої трави молочаю, після чого — риб’ячим жиром. У шкіру
втирають відвар кореневища ранника вузлуватого та купини лікарської,
взятих порівну: 20 г суміші залити 500 мл води, довести до кипіння,
кип’ятити 15 хв на малому вогні, настояти 30 хв, процідити.

Для відбілювання шкіри використовують соки кореня бедринцю
ломикаменевого, кореневища купини лікарської (обережно — може бути
опік), кореня кульбаби лікарської, лимона та огірка, відвар кореня
петрушки з додаванням соку лимона.

Ефективними є також сік листків нагідок лікарських або суміш соків
лимона, ягід порічки червоної з мигдалевою олією у співвідношенні
1:1:1:1.

На веснянки накладають кашку з цибулі, сік та кашку з хрону.

На очищену та змащену живильним кремом шкіру накладають скибочки редьки
на 30 хв або протирають обличчя її соком.

Для виведення веснянок використовують свіжу подрібнену траву гірчака
зміїного з насінням.

На чисто вимите обличчя накладають таку маску: змішати сік 1 лимона, 1
яєчний білок, 10 г цукру та 100 мл води. Маску тримати 20 — 30 хв, змити
ватним тампоном, змоченим теплою водою.

Якщо шкіра жирна, готують кашкоподібну маску з бодяги на основі 3%
розчину нероксиду водню. Наносять на 15 — 20 хв через день протягом 2 —
3 тнж.

Для видалення ластовиння використовують гірчичне борошно з медом (1:1).
Суміш замішують на відварі квіток лілії водяної білої. Веснянки змазують
2 — 3 рази на день упродовж 15 — 20 діб.

Готують також суміш із борошна гірчиці та мигдалевих листків і соку
лимона (6:1:1). Натирають раз на день протягом 10—15 діб.

Для відбілювання та очищення шкіри використовують зубний порошок,
розведений 3% розчином нероксиду водню.

Ще Авіценна писав: “Корінь півників з однаковою кількістю чемериці
знищує веснянки, кореневище цикламену очищує шкіру та знищує веснянки”.

Зовнішні відбілювальні засоби краще використовувати увечері, бо після їх
дії протипоказані сонячні промені. Виходячи на вулицю, обов’язково треба
захищати шкіру фотозахисним кремом. Всі засоби, які злущують та
відбілюють шкіру, слід наносити після її очищення.

Для запобігання появі веснянок та лікування тих, що вже є, радять
уникати дії прямих сонячних променів, не мити обличчя перед виходом на
вулицю.

Часто молоді дівчата, прагнучи позбутися веснянок, використовують
надмірну кількість препаратів, особливо ртутних, що сильно подразнюють
шкіру, зумовлюють її запалення. Це може завдавати у косметичному
відношенні ще більший дефект, аніж веснянки, призводити до тяжких
ускладнень.

ВИВИХ

Вивихом називають зміщення кісток у суглобах.

Вивихи бувають у всіх суглобах, але найчастіше — в плечовому, дуже рідко
— в дрібних суглобах стопи та кисті.

Вивихи, заподіяні ударом, поштовхом, падінням, надзвичайно болісні,
іноді супроводжуються сильним опуханням суглоба.

Під час вивиху зміщуються кістки, що утворюють суглоб. Якщо під час
спроби руху в суглобі виникає біль, треба звернутися до лікаря для
вправлення вивиху.

Забезпечити ураженій ділянці повний спокій. Для зменшення болю
прикладати холод.

Для розсмоктування крововиливів при вивиху накладають холодні компреси з
відвару трави арніки гірської або гісопу лікарського: 2 столові ложки
сировини залити 150 мл окропу, кип’ятити 10 хв на малому вогні, настояти
2 год, процідити.

У разі набрякання в ділянці суглобів використовують компреси з відвару
трави льонку звичайного: 20 г залити 300 мл окропу, кип’ятити 5 хв на
малому вогні, настояти 2 год, процідити.

Народна медицина рекомендує при забитті та вивихах обкладати суглоби
холодною глиною.

При вивихах, коли біль довго не стихає, незамінним знеболювальним
засобом є потовчені свіжі листки полину гіркого.

Препарати кореневища з коренями чемериці виявляють болезаспокійливу та
подразну дію. Настоянку її використовують з великим ефектом при вивихах.
У народі вважається, що настоянка кореневища чемериці (1:100) на міцній
горілці, якщо змочену нею тканину прикласти до ділянки вивиху, зменшує
набряк, вивихнуті фрагменти самі стають на місце.

Для компресів при вивихах можна використовувати настій трави звіробою
звичайного, відвар кореневища купини лікарської, трави пижма звичайного
або буркуну лікарського.
і

На ділянку вивиху накладають компреси з суміші листків парила
звичайного, пшеничних висівок та оцту, взятих порівну. Суміш кип’ятити
на малому вогні до одержання однорідної густої маси.

Добре допомагають також мазі. їх можна приготувати за такими прописами:

1) перекрутити через м’ясорубку свіжу траву очитка їдкого та змішати зі
здором у пропорції 1:1. До суміші додати трохи камфори. Мазь накладати
тонким шаром на бавовняній тканині на опухлі ділянки;

2) здір розтопити та змішати з порошком кореневища оману високого у
співвідношенні 1:1.

У разі травматичного набряку для прийому всередину рекомендують таку
суміш:

Трава чебрецю звичайного — 30 г

Трава підмаренника чіпкого — 30 г

Квітки котячих

лапок дводомних — 30 г

Квіткові кошики

нагідок лікарських — 30 г

Суцвіття конюшини

лучної червоної — 30 г

Столову ложку суміші залити 250 мл окропу, настояти 30 хв, процідити.
Приймати до 70 мл 3 рази на день за 15 хв перед їдою.

У стародавні часи представниками народної медицини були
хірурги-костопра-ви. Термін “костоправ” дійшов до нас із часів Київської
Русі. Вони спеціалізувалися на вправлянні вивихів і дисків та складанні
фрагментів зламаних кісток. Вивихи вправляли за допомогою витягування
кінцівки з повертанням ліворуч та праворуч. Управлений суглоб розтирали
маззю, до складу якої входили живокіст, живиця, віск, робили купелі з
молочної сироватки. Для компресів використовували відвар або сирий
потовчений корінь живокосту.

Застосовували зігрівальні компреси з ячмінної або гречаної каші,
особливо тоді, коли набряки виникли внаслідок вивиху.

У народі для лікування забитих місць, вивихів призначали компреси з
насіння льону, ошпареного окропом або намоченого у солоній воді. До
уражених ділянок прикладали гарячу кашку з насіння конопель, розвареного
кореня живокосту лікарського.

Вивихи треба вправляти якомога швидше, поки не встигла утворитися
контрактура м’язів. Дитину треба негайно відвезти до лікарні. Травмовану
руку при цьому фіксують хустинковою пов’язкою; гомілковостопний та
колінний суглоби — тугою пов’язкою у вигляді “вісімки”, на яку
накладають шини або підручні засоби для забезпечення повної нерухомості.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров’я, 1991. — 192 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020