Вчений Данило Заболотний (реферат)

Вчений Данило Заболотний

Серед відомих вчених, які працювали над вивченням такого інфекційного
захворювання як чума працював і відомий вітчизняний вчений Данило
Кирилович Заболотний, який присвятив вивченню цієї хвороби більше 12
років ризикуючи власним життям.

Життя і праця Данила Кириловича були настільки значними і цікавими, що
Олексій Максимович Горький, який любив слухати його розповіді про
подорожі, одного разу сказав йому: “Дуже потрібно було б написати про
ваше життя, про учителів ваших і учнів…”

Починаючи свою діяльність про вивчення чуми, Д.К. Заболотний – учень
Ф.І. Мечнікова і Я.Ю. Бардах – був уже автором багатьох наукових праць в
області мікробіології і епідеміології. Такий широкий кругозір вченого
дозволив йому широко і всесторонньо підійти до вивчення незрозумілих
проблем епідеміології чуми.

Д.К. Заболотний – допитливий спостерігач, невпинний дослідник і великий
вчений, перш за все він зумів правильно оцінити значення соціального
фактору у виникненні і поширенні чуми.

Цікавлячись побутом і звичаями населення Данило Кирилович робить
надзвичайно важливі висновки із народних спостережень. Так, у звіті
російської наукової експедиції про наукову чуму в Манчтурії в 1910 –
1911 роках Заболотний писав: “Шляхом опитування вдалося встановити, що
ще задовго до спалаху епідемії на різних пограничних пунктах з
Манчтурією спостерігались вогнищеві спалахи по декілька захворювань, які
мали зв‘язок з тарбаганами. Туземне населення звикло дивитись на цих
гризунів, як на джерело інфекції захворювання чумою”. І далі: “Зараження
людини від цих гризунів відбувається частіше всього при здиранні шкіри з
тарбаганів, шляхом проникнення збудника через шкіру або занесення її на
слизову оболонку рота чи носа забрудненими руками. Можливе перенесення
збудника і за допомогою червоних вошей (бліх), які кусають і людину…”

Так формувалась думка вченого, який глибоко досліджував закономірності
виникнення і поширення чуми в світі і добре прислуховувався до народних
спостережень. Все це давало можливість зрозуміти і правильно пояснити
причину вогнищевості чуми.

Проте, треба було доказати, що гризуни є джерелом інфекції чуми в
природі, що люди заражаються чумою від гризунів. Без прямих доказів всі
праці і пошуки залишалися безплідними, а гіпотеза висунута Заболотним
виявилась побудована на піску. Заболотний натхненно продовжував шукати
факти і тільки через 12 років докази були одержані. Цікава історія цього
важливого відкриття.

Об‘їжджаючи степи, один з помічників Заболотного, студент Л.М. Ісаєв,
помітив тарбагана. Звичайно ляклива тварина швидко втікає і ховається в
норі, а ця ледве пересувалась, зовсім не лякалась людини, яка
приближалась. “Це хворий тарбаган, — виникнула думка у одного вченого. –
Так ведуть себе звичайно ж лише хворі чумою”. Ісаєву були добре відомі
всі ознаки, і справді, хворі чумою миші виходять з нір, не лякаються
людей, ходять як п‘яні. У людей таке спостереження завжди було грізним
передвісником чуми. Ісаєв зловив хворого тарбагана і приніс його
Заболотному. Із організму тварини була виділена чиста культура чумних
мікробів. Важливий ланцюг доказів був замкнутий. Думка Заболотного
блискуче підтвердилась при подальших спостереженнях над степовими
гризунами – сусликами, мишами. Була доказана і роль бліх як переносників
збудника чуми від хворих гризунів до людей.

Так, Данило Кирилович Заболотний – великий епідеміолог світу, невтомний
дослідник і мандрівник вніс цінний вклад в епідеміологічну практику
боротьби з чумою, встановив важливі факти захворювання серед гризунів в
природі і їх роль в поширенні цього грізного захворювання.

Чума в нас в державі ліквідована. Принципи боротьби з чумою розроблені
Д.К. Заболотним, його учнями і помічниками втіленими в життя . створені
протичумні лабораторії, інститути і станції спостереження, які уважно
стежать за захворюваністю серед них і розробляють методи боротьби з
ними.

Достойними свого учителя були учні і помічники Данила Кириловича,
внаслідок великі вчені – С.І. Златогоров, Т.С. Кулеша, П.В. Падлевський,
асистенти А.А. Чуріліна, М.А. Суратевська, лікарі В.М. Богуцький,
П.П. Попова, П.В. Кристовський та інші.

Одного разу, робивши розтин тара багатів, у яких Заболотний з Ісаєвим
встановив чуму, Данило Кирилович заразився, вколовшись голкою шприца,
яким він брав гній із чумного бубона. Знаючи про загрожуючу йому
смертельну небезпеку, Заболотний почав писати прощальні листи своїм
рідним і близьким. Але на щастя, завдяки введеній йому протичумної
сироватки Данило Кирилович благо приємно переніс чуму, спостерігаючи на
собі її протікання як лікар і вчений.

PAGE

PAGE 1

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *