Вади постави сколіоз. вроджені деформації шиї і грудної клітки (лекція)

ЛЕКЦІЯ

Вади постави сколіоз. вроджені деформації шиї і грудної клітки

План

Вступ.

Постава та її порушення.

Сколіоз. Етіологія, патогенез.

Діагностика, клініка, лікування сколіозу.

Вроджена кривошия. Класифікація.

Діагностика, клініка, лікування кривошиї.

Деформація грудної клітки та лопаток. Класифікація.

Діагностика, клініка, лікування деформацій грудної клітки.

Заключення.

Вступ

„Сколіоз — старий хрест ортопедії», цей афоризм проф. Г.І. Тзфнера,
актуальний І по сьогоднішній день, пов’язано це з важкістю лікування
деформацій хребта, які за даними різних авторів становлять немалий
відсоток. Так, за даними ЦІТО деформації хребта у дітей складають 9-Ї0%
(1983), за даними Саню-Петербурзькоїо НД1ТО їм. Турнера вади постави
виявлено у 40% школярів, з них сколіоз у 7% (1994). Дега В. стверджує,
що біля 60% хлопчиків та 75% дівчаток в пубертатному періоді мають
патологічну поставу. Ванштейн (СІЛА) стверджує, що біля 3% дітей у СІМА
хворіють сколіозом (1994), а в Україні, за даними академіка Фіщенко В.Я.
та проф. Шевченко С.Т., біля 3,5% дітей хворіють сколіозом.

Все це вказує на актуальність даної проблеми та необхідність її
подальшого вивчення.

Для розкриття нашої теми необхідно пригадати анатомію хребта. (Пр).
Хребетний стовп складається з шийного, грудного, поперекового та
крижового відділів. Складають його 33-34 хребці. В сагітальній площині
хребетний стовп утворює 4 фізіологічні викривлення — лордоз у шийному та
поперековому відділах та кіфоз у грудному та крижовому відділах. У
фронтальній площині ,відмітьте, фізіологічні викривлення хребта в нормі
відсутні. В результаті вертикальна вісь, проведена через центр ваги
тіла, який знаходиться на рівні 2-го крижового хребця, проходить через
СІ, С6, ТН9, 1^2 , 82.. Вага тіла рівномірно розподіляється між
передньою і задньою половинами тіла. Фізіологічні викривлення хребта
формуються в процесі росту дитини. Так, при народженні дитини
фізіологічні викривлення хребта, крім патологічних відсутні. З моменту
утримання голови дитиною (2-3 міс.) формується шийний лордоз, з моменту
початку сидіння формується грудний кіфоз (7-8 міс.) та з початком ходьби
— поперековий лордоз та крижовий кіфоз ( 11-14 міс.).

Отже, в нормі , хребетний стовп має 4 фізіологічні викривлення, при яких
вертикальна вісь проходить через виїде перераховані точки і забігаючи
вперед скажу, що ця норма відповідає нормальній поставі людини.
Відхилення від норми, як ви розумієте, вимагають дослідження і
діагностики, про що ми будемо дальше говорити.

2. ПОСТАВА та її порушення.

Для діагностики порушень постави, огляд хворого необхідно проводити в
роздягнутому стані при денному освітленні. При цьому оглядають хворого
спереду, збоку, з боку спини та обов’язково в зігнутому положенні з
нахилом тулуба вперед. Відмічають огляді спереду -асиметрію висоти
плечового поясу, з боку спини — асиметрію лопаток, відсутність чи
наявність асиметрії тазу, бокове викривлення лінії остистих паростків,
збоку — стан фізіологічних викривлень хребта та наявність реберного
горба. При нахилі тулуба до переду оглядають симетричність випинаючих
ребер, кутів лопаток та лінію остистих паростків.

Провівши даний огляд визначають форму постави, (Пр). Постава — це набуте
людиною в процесі рослу та розвитку звичне, індивідуальне положення
тіла, яке змінюється в просторі і часі. Формування постави починається у
дошкільному віці і закінчується з закінченням періоду росту людини,
Неблагоприємшши факторами в період формування постави є: слабкий
розвиток м’язів скелету,, відсутність фізичної тренованості, дефекти
зору, порушення зі сторони носоглотки та слухового апарату, часті
інфекційні захворювання, м’яке ліжко, сидіння за партою в школі, яка не
відповідає росту дитини. Порушення постави є функціональним викривленням
хребта, яке формується в процесі функціонального осьового його
навантаження. Розрізняють такі типи постави:

а) габітусна, або нормальна постава (підтягнутий плоский живіт,
плечовий пояс розвернений, незначний грудний кіфоз, кут нахилу тазу 31°
у чоловіків і 28° у жінок);

б) сутула спина (підсилений фізіологічний кіфоз, голова нахилена до
переду, западіння грудної клітки, випинання живота, нахил тазу
зменшений);

в) кругла спина (компенсаторне підсилений фізіологічний лордоз,
збільшений грудний кіфоз, голова нахилена до переду, шия вкорочена, кут
нахилу тазу збільшений, живіт вип’ячений);

г) плоска спина (астенічна будова тіла, голова розташована прямо, шия
довга, плечі опущені, грудна клітка плоска, живіт втягнутий,
фізіологічні вигини хребта згладжені);

д) лордотична постава (збільшення лордозу, нахил плечового поясу до
переду, а крижової ділянки до заду);

е) сколіотична постава (деформація хребта в фронтальній площині, нахил
голови вбік, одне плече опущене, живіт випинаючий, асиметрія трикутників
талії При активному випрямленні спини, або нахилі дитини до переду
деформація хребта зникає. На рентгенограмі хребта, зробленій в лежачому
положенні дитини, деформації вісі хребта немає, що і є диференційним
тестом між сколіотичною поставою та структуральним сколіозом).

є) кіфоз патологічний (викривлення хребта в грудному відділі дугою до
заду). Зустрічається вроджений та набутий. Вроджений кіфоз пов’язаний з
аномаліями розвитку хребців, які мають клиновидну форму, або має місце
додатковий клиноподібний хребець. Набутий кіфоз виникає частіше всього
на ґрунті рахіту, туберкульозного спондиліту, остеокондропатії апофізів
тіл хребців (хвороби Шойєрмана-Мау), компресійних переломів тіл хребців.

Досить часто зустрічається кіфоз на грунті хвороби Шойєрмана-Мау.
Остеохондропатія охоплює апофізи 3-5 хребців, кіфоз з часом стає
фіксований, не зменшується при зміні положення хворого. Як правило, не
викликає болю, стан підлітка залишається задовільним,

Лікування вад постави консервативне; масаж, фізіопроцедури, укріплення
м’язів спини, спання на щиті, корсетльс^гоц. І ос «*&*-.

Висновок вищесказаного — всі порушення постави є наслідком відхилення
вертикальної вісі хребта та зміщення центру ваги тіла, що в процесі
життя людини може привести до вторинних деформацій з боку грудної
клітки, а відповідно до змін в серцево-легекевій системі та прискорити V
розвиток дегенеративно-дистрофічних процесів в пульпозному ядрі
міжхребцевого диску, тобто до розвитку остеохондрозу хребта. Ось чому
профілактика порушень постави вже з раннього дитячого віку є особливо
важлива.

3.СКОЛІОЗ. ЕТІОЛОГІЯ. ПАТОГЕНЕЗ.

Сколіоз — стійке бокове викривлення хребта у фронтальній площині, яке
розвивається поряд з торсі єю хребців і може носити багатоплощинний
характер в процесі росту хребта. Термін введений В.Галеном. Це найбільш
поширена ортопедична деформація у дітей. Розрізняють структуральний
сколіоз та функціональне викривлення хребта. Сколіоз завжди є фіксованим
викривленням з торсією хребців і супроводжується порушенням їх структури
чим і відрізняється від функціонального викривлення, тобто сколіотичної
постави.

Отже, для розуміння біомеханіки даної патології, ми знову повертаємось
до нашої моделі нормальної анатомії хребетного стовпа. Поява викривлень
хребта у фронтальній площині, які при нахилі тулуба зникають, свідчить
про сколіотичну поставу. Поява стійких викривлень хребта, які не
зникають при нахилі тулуба, свідчать про сколіоз. Прогресування
деформації шляхом скручування приведе до поєднання викривлення, як у
фронтальній, так і сагітальній площині -формування кіфосколіозу. А
збільшення торси або скручування хребців приведе до деформації вже у
горизонтальній площині, В результаті деформується хребетний стовп,
грудна клітка, плечовий пояс, таз, відповідно наступає деформація вісі
серця з серцево-судинною недостатністю, деформація грудної клітки
приведе до формування реберного горба, обмеження екскурсії легень та в
подальшому легеневої недостатності, деформація та торсія хребців приведе
до сплющення міжхребцевих дисків, до розвитку дегенеративно-дистрофічних
змін у останніх, зміщення центру ваги приведе до розвитку вторинних
деформацій у кінцівках, (Пр.).

Вчення про сколіоз розвивалось тривалий час. Ще Амбруаз Паре в 1570р.
дав перше клінічне описання сколіозу, яке довго вважалось вичерпним.
Етіологія і патогенез сколіозу вивчається і дискутується по сьогоднішній
день. Цій проблемі присвячені фундаментальні роботи К.Никифорової, В.
Чакліна, 1. Мовшовича, Абальмаеової, Казьміна, Фіщенко та ін.

Сколіози класифікують в залежності від патогенетичних ознак на три
групи:

І дискогенннй або диспластичний, або ідіопатичний розвивається в
результаті диеплаетачвих порушень в міжхребцевому диску і змін в
локалізації пульпозного ядра. При виявлені вроджених структурних змін з
боку хребців ( нашвхребець, еиноетоз тіл хребців, додаткові хребці,
тощо) окремо виділяють вроджений сколіоз.

Ц — гравітаційний сколіоз, розвиток якого зумовлений зміщенням
парціальних центрів тяжіння тіла в середньо-сагітальній площині. Він
виникає при грубих рубцях (після оперативного втручання, опіків,
запальних процесів), больової контрактури млязів при перекосі тазу із
розвитком сколіозу немовляти.

III — містичний сколіоз, при якому основним фактором є функціональна
неповноцінність м язів тулуба (поліомієліт, нейрофіброматоз, дитячий
церебральний параліч, міопатія, арахнодактилія). Приведена послідня
класифікація Казьміна, попередні класифікації Коба (1954) та Мовшовича
(1973) виділяють 5 груп.

Чому виникає викривлення хребта? Вичерпної відповіді на це питання ще
немає. Однією з теорій є порушення м’язової рівноваги ( Іі^АвДрі,
Р.Р^В^|щєщ,^Ши^слик, ^рук, 1952р.). Автори вважають, що вроджена
гіпотонія м’язів, швидкий ріст скелету, перевантаження приводять до
розвитку сколіозу Е,А, Абальмаеова і авт, вважають причиною виникнення
сколіозу вроджену спинномозкову патологію (1968р.), Дослідження Л,
Закреесьшго і авт, свідчать про те, що деформація хребців пов’язана з
епіфїзарним ростом. Хребець має три ядра скостеніння: одне в тілі і по
одному в ніжках дужки. Вважається, що затримка розвитку ядра скостеніння
на одному боці з різних причин породжує виникнення асиметрії росту і
утворення торсії хребця, а затим і сколіозу хребта. Цю точку зору
підтверджує закон Гютера-Фолькмака, згідно якого росткові зони тіла і
дужки хребця на ввігнутій стороні дуги деформації сильно здавлені,
затримують свій ріст, а на випуклій стороні, де діють сили розтягнення,
ріст кістки прискорюється. Складаються умови для однобічного осідання
хребта, утворення скошеності і торсії хребців. Існує обмінна теорія
Понзетті (1960р.) — порушення обміну речовин з боку сполучної тканини.
В 1989р. висунута теорія Казьміна А,!,, Фіиденка В.Л. і авт,, згідно
якої порушення обміну речовин сполучної тканини приводить до
остеоешфізіолізу хребців та до зміщення пульпозного

За локалізацією вершини викривлення згідно класифікації 1.1. Плотнікової
сколіози поділяють на наступні типи: верхньогрудний — з локалізацією
вершини викривлення на рівні ТЬ 2-6; грудний — з локалізацією вершини
викривлення на рівні ТЬ 6-9; грудопоперековий- з локалізацією вершини
викривлення на рівні ТЬІО- ТЬ12, поперековий- з локалізацією вершини
викривлення на рівні ІЛ-ЬЗ та комбінований, або 8 — подібний з двома
первинними дугами викривлення на рівні ТЬ 7-8 та в поперековому відділі
на рівні ІЛ-1,2 (Пр). Для визначивші типу сколіозу виходять із
локалізації первинного викривлення, для виявлення якого використовують
такі ознаки: 1) первинність появи викривлення:

стабільність;

вираженість структурних змін в хребцях даного викривлення;

величину викривлення;

розміщення компенсаторних противикривлень вище і нижче основної дуги.

4.ДІАГНОСТИКА КЛІНІКАЛІКУВАННЯ СКОЛІОЗУ.

Дуже важливо діагностувати сколіоз на ранній стадії, коли ще можливо
запобігти

захворюванню. Профілактичні огляди в дитсадках, школах є обов’язковими.
При огляді за сколіоз «Ач свідчать асиметрія плечового поясу, асиметрія
лопаток, асиметрія трикутника талії, асиметрія крил клубових -кісток,
поява м’язового валика з одного боку хребта. Деформацію хребта
визначають пальпаторно по лінії остистих відростків, яка не вирівнюється
ори нахилі тулуба до переду. Основним методом допоміжної діагностики є
хребта у проекції в положенні осьового навантаження — стоячи та в
положенні осьового розвантаження — лежачи. На рентгенограмі діагностують
основну та компенсаторну з дуги викривлення хребців (Пр).

Основна дута викривлення складається з:

а) базальних хребців, які обмежують основну дугу викривлення;

б) апікального хребця на вершині дуги викривлення;

в) перехідних або скошених хребців, які розташовані в місцях переходу
основної дуги в компенсаторну;

г) проміжних хребців, які лежать між апікальними і базальними;

д) нейтральних хребців. Вони замикають зону сколіотичного викривлення і
структурно не змінені.

Наступним етапом визначають величину або ступінь викривлення дуг хребта
при сколіозі. Для цього використовують метод Кобба і Фергюссона.

Метод Кобба полягає в тому, що на рентгенограму наносять лінії, які є
паралельні до верхньої чи нижньої поверхні обох нейтральних хребців вище
та нижче дуги викривлення. Пересічення перпендикулярів від цих ліній
утворює кут викривлення,

За методом Фергюссона визначають геометричні центри трьох хребців:

1) нейтрального хребця нижче дуги викривлення;

2} хребця на вершині дуги викривлення;

3) нейтрального хребця вище дуги викривлення,

Всі три точки з’єднуються прямими лініями, між пересіченням яких
утворюється кут, що відповідає величині дуги викривлення (Пр).

0Індекс стабільності — це відношення кута викривлення на рентгенограмі,
виконаній в положенні дитини лежачи (180° — а) до того ж кута в стоячому
положенні хворого (180° — сц). Чим більше

фіксоване викривлення, тим індекс стабільності є ближчим до 1,0. При
низькому індексі (0,3) відзначається виражена рухомість хребта, а тому
можна очікувати прогресування сколіозу.

Торсійний симптом на рентгенограмі хребта виявляється за переміщенням
тіні остистих паростків від серединної лінії в бік вгнутості
викривлення.

По величині дути викривлення В.Чаклін (1958) запропонував виділяти 4
ступені сколіозу: / ступінь: дуга викривлення 5-10°, // ступінь: дуга
викривлення 11-30°, /// ступінь: дуга викривлення 31-60°, IV ступінь:
дуга викривлення 61-90°.

Сумуючи отримані дані об’єктивного та рентгенологічного обстеження
виділяють 4 клінічні ступені сколіозу.

І ступінь: кут викривлення до 10° при вертикальному положенні, який
значно зменшується ч у горизонтальному положенні хворого. Клінічне
визначається сколіотичне викривлення та паравертебральна асиметрія.
Реберного горба ще немає. Рентгенографічно визначається первинна дуга
викривлення до 10°, яка не зникає в лежачому положенні хворого.

// ступінь: клгаічно наявний реберний горб при згинанні до переду.
Деформація виявляється не тільки у вертикальному, але й горизонтальному
положенні. Кут викривлення 10-30°. На рентгенограмі очевидні ознаки
початкової торсії хребців та компенсаторної дуги. Деформація фіксована.

ступінь: клінічно виражена деформація з різкою асиметрією. Кут
викривлення до 60°, визначається стійка деформація, яка повністю не
піддається корекції. З’являється реберний горб, деформація грудної
клітки, що не зменшується в лежачому положенні.

ступінь; виражена важка деформація тулуба з кіфосколіозом, реберним
горбом і деформацією тазу. Наявна скутість рухів хребта.
Рентгенологічне: кут основного викривлення більше 60°, клиноподібна
деформація тіл хребців, значне викривлення хребта з торсією хребців.

Прогресування сколіозу триває з ростом дитини, особливо в пубертатний
період (у дівчат в 11-13 років та у хлопчиків -в 14-16 років) і
стабілізується тоді, коли ріст скелету припиняється (до 17-20 років).

ЛІКУВАННЯ.

а) консервативне: підлягають сколіози І-П ступеня. Консервативне
лікування на даний час тільки комплексне, це загальноукріїшоюча терапія,
масаж м’язів тулуба, водні процедури, електростимуляція м’язів спиті,
заняття спортом, розвантаження хребта шляхом витягу, сон в гіпсовому
ліжечку, ортопедичні корсети. При 11 ст. сколіозу лікування в
спеціалізованих санаторіях. (Пр).

б) оперативне: застосовується при ІП-ІУст. сколіозу. Операції
поділяються на стабілізуючі, коригуючі та косметичні. Стабілізуючі
спрямовані на -стабілізацію хребта, недопущення прогресування
деформації, це передній і в більшій мірі задній спонділодез з кістковою
аутопластикою за методом Чакліна, Коржа — Шевченко. Метою коригуючих
операцій є зменшення основної дуги викривлення та стабілізація
досягнутого результату. Історія коригуючих операцій розпочалась з
використання дистрактора Харрінгтона(1962) і на сьогоднішній день
базується на використанні транспедикулярних фіксаторів-стержнів для
заднього спонділодезу «Мост», «Т8НТМ», Косметичні операції спрямовані
на усунення реберного горба.

5 .ВРОДЖЕНА КРИВОШИЯ.КЛАСИФЖАЦІЯ.

Деформації шиї бувають вроджені та набуті. Патогенетичне» розрізняють
міогенну, кісткову, неврогенну, дермодесмогенну, компенсаторну форми
кривошиї. Етіологія і патогенез залишаються до кінця ще не вивченими.
Вважається, що вроджена м’язова кривошия виникає внаслідок вади розвитку
грудино-ключично-еоєковидного м’язу

б. ДІАГНОСТЖА.КЛШІКА. ЛІКУВАННЯ.

Діагностика вродженої кривошиї у дітей

Ведучим клінічним симптомом кривошиї є нахил голови дитини в бік
ураженого м’язу з поворотом обличчя у здоровий бік. Кривошия, як
ортопедичне захворювання, має свій динамічний розвиток згідно віку
дитини. Для проведення огляду дитину кладуть в освітленому теплому
приміщенні на твердій, застеленій пеленкою поверхні. Дитину необхідно
оглядати теплими руками в спокійному стані, при збудженні дитини треба
її заспокоїти і тільки після цього продовжувати огляд.

Невірне положення голови у новонароджених

Невірне положення голови, виявлене в перші дні після народження, може
носити спонтанний характер (пасивні рухи збережені в повному обсязі) або
вказувати на внутрішньоутробну патологію. Причиною патологічного
повороту голови при внутрішньоутробній патології є однобічна
кефалогематома, вроджена кісткова кривошия, зумовлена наявністю
клиноподібного хребця в шийному відділі хребта (обмежений поворот голови
тіри пасивних рухах), вроджена м’язова кривошия з внутрішньоутробним
вкороченням кивного м’язу ( пальпується ущільнений кивний м’яз з одного
боку), вроджена м’язова кривошия в результаті аплазії кивного м’язу
(кивний м’яз на цьому боці шиї не пальпується ). Вроджена м’язова
кривошия, зумовлена пологовим травмуванням, проявляється з 5-7 дня після
народження наявністю гематоми в середній і нижньо-середній частині
кивного м’язу. На 20-21 день після організації гематоми пальпується
ущільнення м’язу. З часом формується більш щільний тяж, з’являється
патологічний нахил голови.

Основні клінічні симптоми кривошиї у дітей грудного віку.

З віком та ростом дитини ущільнення та потовщення кивного м’язу
поступово зростає, м’яз втрачає еластичність та властивість
розтягуватися. Збільшується нахил та зростає в більшій мірі поворот
голови. Обмежується її рухомість, стає більш помітною асиметрія обличчя,
черепа.

Основні клінічні симптоми кривошиї у дітей віком 3-6 років (Пр).

У такому віці спостерігається найбільш виражена деформація. Важкість її
проявів зумовлена, головним чином, відставанням у рості кивного м’язу
при збереженому фізіологічному рості шийного відділу хребта. Під час
огляду дитини спереду звертає увагу різка асиметрія обличчя та черепа.
Голова нахилена до переду та в бік зміненого кивного м’язу, а обличчя
повернуто у здоровий бік. Паралельно спостерігається більш високе
стояння надпліччя та лопатки на боці ураження. Очі та брови на хворому
боці розташовані нижче, ніж на здоровій. При огляді дитини з боку спини
— помітна асиметрія шиї, нахил та поворот голови, більш високе стояння
лопатки. При рентгенографії черепа визначається його асиметрія. Крім
асиметрії голови та обличчя, може утворюватися вторинний кіфоз чи
сколіоз в шийно-грудному відділі хребта. Іноді спостерігається порушення
розвитку верхньої та нижньої щелепи, обмежуються поля зору,

У дітей старшого віку вроджену м’язову кривошию необхідно диференціювати
з кістковими формами кривошиї, з набутими формами кривошиї, а також з
спастичною, дерматогенною чи десмогенною формами кривошиї.

ЛІКУВАННЯ.

а) консервативне- починають з 10-11 днів життя дитини у вигляді
коригуючих гімнастичних вправ 3-4 рази та день, ЛФК, масаж, фізпроцедури
(УВЧ). У більш старшому віці йоногальванізація з йодистим калієм-30
сеансів, гіперкорекція і фіксація в картонно-ватному комірці Іїїанца.

б) оперативне. Починають з 3-х років.

-операція пересічення грудино-ключично-сосковидного м’язу за Мікуличем;

операція пересічення 2-х сухожильних ніжок м’яза з одноразовим
розсіченням листків поверхневої фасції шиї за Зацепіним;

операція Гаген-Торна — подовження грудино-ключично-сосковидного м’язу, В
положенні гілеркорекції накладають гіпсовий напівкорсет на 3-6 тижнів.
Після зняття пов’язки- реабілітація протягом б місяців.

КІСТКОВІ ФОРМИ КРИВОШИЇ.

Хвороба Кліппеля-Фейля — деформація шийного відділу хребта в результаті
сикостозу шийних хребців з потиличною кісткою або 1-І! З ін. хребцями.
Клінічне відмічається коротка шия, голова нахилена вбік, асиметрія
обличчя. Діагноз ставиться на основі клінічних та рентгенологічних
даних. Лікування консервативне та оперативне.

Хвороба Гризеля — підвивих атланта в результаті хронічного захворювання
позаглоткового лімфатичного кільця. Гризель пояснював зміщення атланта
контрактурою паравертебральних м’язів. Клініка повторює м’язову
кривошию. На рентгенографії через рот виявляють підвивих атланта.
Лікування зводиться до усунення запального процесу.

Крилоподібна шия — відома як синдром Боннові-Ульріха, с-м Тернера, с-м
Шерешевеьшго-Тернера. В основі лежить натяг шкіри від сосковидного
відростка до середині! надпліччя. Відмічається кривошия, асиметрія
обличчя, яке нагадує сфінкса. Лікування хірургічне.

Шийні ребра. Додаткове шийне ребро змінює конфігурацію шиї, викликає
кривошию. Клінічно проявляється дише в 10% пацієнтів наявністю
припухлості в надключичній ділянці, нервово-судинними розладами верхньої
кінцівки. У важких випадках — оперативне лікування.

Додаткові клиновидні напівхребцї Аномалія розвитку шийного відділу
хребта. Клиновидні хребці є кістковими утворами, які викликають шийного
відділу

хребта, а в результаті кісткову кривошию з асиметрією обличчя,
обмеженням рухів голови.

Лікування при важких випадках оперативне.

ДЕФОРМАЦІЯ ГРУДНОЇ КЛІТКИ ТА ЛОПАТОК. КЛАСИФІКАЦІЯ

клітки та лопаток можуть бути вродженими та набутими. Виділяють:
-лійкоподібна грудна клітка;

плоска грудна клітка; килеподібна грудна клітка; хвороба Шпренгеля;
криловидна лопатка.

ДІАГНОСТИКА.КЛШ1КА. ЛІКУВАННЯ.

Лійкоподібна грудна клітка, або груди шевця. Характеризується
поглибленням передньої грудної стінки і кратероподібним поглибленням в
дорзальному напрямку мечевидного паростка грудини. Причиною цієї
вродженої патології є дисплазія реберних хрящів. Лійкоподібну грудну
клітку (рееіш 5 лпйтсІіЬІІІіГогте) вперше описав ВаиЬіпиз (1600), але
більш детально

вивчив в своїй роботі Е§§еі (1870). (Пр),

За клінічними проявами розрізняють такі стадії;

компенсовану;

субкомпенсовану;

декомпенсовану.

За формою деформації:

симетричну;

асиметричну;

плоско-западену.Залежно від глибини «западини» розрізняють 3 ступені
деформації:

I ст.= глибина «западини» до 2-х см без зміщення серця;

II ст.- глибина «западини» до 4см і зміщення серця на Зсм;

Ш ст.- глибина «западини» більше 4 см, а зміщення серця більше Зсм.

Ця класифікація Кондрашина (1958) має значення при виборі методу
лікування. При викривлення грудини починається на ГІ-ПТ ребер, глибина
лійки може

досягати 3-4 см, об’єм — 15-100 кубічних сантиметрів. Діти з
лійкоподібною грудною кліткою мають астенічну будову тіла, виражений
грудний кіфоз, сколіотичну поставу. Клінічне у дітей спостерігається
швидка втомлюваність при навантаженні, задуха, поганий апетит, болі за
грудиною, дратівливість, підвищена пітливість. Екскурсія грудної клітки
знижується до 1,0-2,5 куб.дм. (в нормі-4-7), збільшуються розміри лійки:
її глибина може досягати 8 см, а об’єм -250-300 куб.см.

Плоска грудна клітка. Частіше спостерігається в людей астенічного типу
тілобудови, має сплющені передньо-задні розміри, постава випрямлена,
кіфоз слабовиражений.

Килевидна грудна клітка. (Пр). Характеризується збільшенням
передньо-заднього розміру грудної клітки, грудина і мечевидний паросток
виступають до переду. Це придає вигляд куриної грудній клітці. Частіше
патологія є набутою, наслідком рахіту, туберкульозного спондиліт}’. У
дітей наявні функціональні розлади, які обумовлені зниженням рухливості
грудної клітки через деформацію. Скарги на втомлюваність, болі в ділянці
серця, головний біль. Порушення вентиляції легень приводить до частих
респіраторних захворювань.

Лікування деформацій грудної клітки є консервативним. Призначають
гімнастичні вправи, масаж, ЛФК, механотерапію, укріплення м’язів спини і
грудної клітки.

Хірургічне лікування застосовують в основному при лійкоподібній Ірудній
клітці і полягає у виконанні торакопластики з подальшою корекцією в
спеціальних апаратах. (Пр).

Високе стояння лопатки/Хвороба Шпренгеля/. Характеризується тим, що одна
з лопаток на 4-5см вище другої. Причина — порушення ембріонального
розвитку плода в ранньому періоді.

Клінічно — високе стояння лопатки і її поворот кругом сагітальної вісі
так, що нижній її кут наближається до хребта.

Консервативне лікування — масаж, ЛФК, гімнастика.

Широке застосування знайшли хірургічні методи лікування суть яких
полягає в мобілізації лопатки, зведення і її фіксації на новому місці:
/Путті, Кеніг, Терньовський, Андріанов та інУ

9.3АКЛЮЧЕННЯ.

Тема, яку ви сьогодні прослухали, ще далеко не вивчена і є актуальною.
Практикуючий лікар повинен знати , що дуже важливо виявити цю патологію
на ранніх стадіях, особливо це стосується сколіозу. Пізнє виявлення
хвороби різко знижує ефект лікування, а нерідко приводить до
безпорадності лікарів.

ЛІТЕРАТУРА:

Волхов М.В., Дедова В Д Детская-ортопедяя.- М. «Медицина»,- 1978.- 240с.

Крупко И.Л., Руководство по травматологии й ортопедии. Л.,- 1974.-Т.П.-
240 с. 4.Казьмин А.И., Кон И.И., Беленський В.Е. Сколиоз. — М. Медицина.
1982.- 272 с, З.Краснов А.Ф.,Котельников Г.П., Иванова К.А. — Ортопедия
— Самара:Самар.Дом пенати, 1998.-480с.

Юмашев Г. С. Травматология й Ортопедия . — 2-е изд., перераб. Й доп. —
М.: Медицина, 1983, 576 с.

Травматология й Ортопедия . Под ред.Ю.Г. Шапошникова. — М.:Медицина,
1997.Т.111 -624с.

Маркс В.О. Ортопедическая диагностика.Мн,, «Наука й техника», 1978, 512
с. 9.ЧаклинВ.Д., Альбамасова Е.А. Сколиоз й кифозьі, «Медицина» ,
1973.-255 с. Ю.А.ГІ.Крись-Пугач, М.Д.Бурин, Обстеження та діагностика
опорно-рухових розладів у дітей.Київ — Хмельницький, — 2002р. — 216 с.

PAGE

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *