Сучасні принципи антибактеріальної, протикандидозної та противірусної терапії у новонароджених Побічні дії фармацевтичних препаратів в пери- та неонат

Реферат на тему:

Сучасні принципи антибактеріальної, протикандидозної та противірусної
терапії у новонароджених Побічні дії фармацевтичних препаратів в пери-
та неонатальному періоді Проблема поліпрагмазії в неонатології

В неонатології застосовують антибіотики, протигрибкові засоби,
противірусні препарати та ін.

Антибіотики (АБ)- хіміотерапевтичні засоби, які мають бактеріцидні та
бактеріостатичні властивості, є продуктами життєдіяльності
мікроорганізмів, а також виготовляються з інших природних джерел або їх
похідних.

За механізмом дії (бактеріцидні та бактеріостатичні):

1 група — порушують синтез мікробної стінки, порушується регуляція
осмотичного тиску, в клітину йде вода і клітина гине /бактеріцидний
ефект/;

2 група — пригнічують функцію цитоплазматичної мембрани, порушується
транспорт речовин та синтетичні процеси /бактеріцидний ефект/;

3 група — порушується синтез нуклеїнових кислот, протеїнів мікробної
клітини /бактеріостатичний ефект/.

Виділяють наступні групи АБ:

Б е т а-л а к т а м н і: Пеніциліни: природні, амінопеніциліни
(ампіцилін, амоксицилін); антистафілококові пеніциліни (оксацилін та
ін.); карбоксипеніциліни (карбеніцилін, тікарцилін); ацилампіциліни
(піперацилін, мезлоцилін); амидинопеніциліни.

К о м б і н о в а н і п р е п а р а т и з і н г і б і т о р а м
и

б е т а-л а к т а м а з: (аугменін = амоксицілін+клавуланат калія,
уназін = ампіцилін+сульбактам та ін.)

Ц е ф а л о с п о р и н и I-III п о к о л і н ь:

I генерація:

— цефазолін (кефзол, цефамезін, цезолін, рефлин, атралцеф, оризолін,
тотацеф, анцеф);

— цефалорідин (цепорин);

— цефадроксіл (дурацеф, ультрацеф, цедрокс, цефрадур);

— цефалексин (апо-цефалекс, кефексин, кефлекс, орифлекс, палітрекс,
піассан, споридекс, улекс, фактагард, цепорекс, цефабене, цефаклен,
цефалексін, цефф);

— цефалотин (кефлін, цефабрю, цефалотин);

— цефапірин (цефатрексіл);

— цефрадін (сефрин, велоцеф, анспор).

II генерація: (за виключенням цефуроксіму — не проникають через
гемато-енцефалічний бар’єр):

— цефаклор (верцеф, цеклор, альфацет);

— цефамандол (мандол);

— цефокситін (мефоксин, атралкситин, бонцефін);

— цефуроксим (зінацеф, зіннат, кетоцеф, кефуролкс, біоцефал, цефоген,
цефароксим-аксетіл, цефтін);

— цефоницид (моноцид);

— цефоранид (прецеф);

— цефотетан (цетофан);

— цефметазол;

— цефаклор (цеклор).

III генерація:

— цефіксим (супракс, цефспан);

— цефоперазон (цефобід, лорізон);

— цефотаксим (клафоран, цефотам, оритаксим, цефотакс);

— цефпірамід (таміцин);

— цефсулодін (монаспор);

— цефтазидим (фортум, тазидім, тазицеф, фортаз, кефадім, мікроцеф);

— цефтизоксим (епоцелін, цефізокс);

— цефтріаксон (офрамакс, лонгацеф, роцефін, лендацин);

— моксолакам (моксам, латамоксеф);

— цефменоксим (цефмакс);

— цефлузодін (цефомонід);

— цефтибутен;

— цефподоксим;

— цефетамет-півоксим.

Цефалоспорини IV генерації (наприклад цефепім, цефпіром) в неонатології
в широкій клінічній практиці у теперішній час не застосовуються.

НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ АНТИБІОТИКИ ГРУПИ ЦЕФАЛОСПОРИНІВ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ
В НЕОНАТОЛОГІЇ:

I генерація:

Цефазолін:

— з 7 діб при масі <2000 г 50 мг/кг на 2 введення через кожні 12 годин; - з 7 діб при масі >2000г 60 мг/кг на добу на 3 введення через кожні 8
годин;

— після 1 міс. 50-100 мг/кг на добу на 3 введення.

II генерація:

Цефуроксим:

— 100 мг/кг на добу на 2 введення через 12 годин. При менінгіті 200
мг/кг на добу на 2 введення через 12 годин.

III генерація:

Цефотаксим:

— до 7 діб 100 мг/кг на добу на 2 введення через 12 годин;

— від 7 доби до 4 тижнів життя при масі до 2000г — 100 мг/кг на добу на
2 введення через 12 годин;

— від 7 доби до 4 тижнів при масі > 2000г — 150 мг/кг на добу на 3
введення через 8 годин; при менінгіті — 180 мг/кг на добу на 4 введення
через 6 годин;

— > 1 місяця при масі до 50 кг — 100-120 мг/кг на добу на 3-4 введення
кожні 6-8 годин.

Цефтазидім:

— < 2 кг - 30-50 мг/кг на введення кожні 12 годин; - > 2 кг — 30 мг/кг на введення кожні 8 годин;

— > 1 міс. — 100-150 мг/кг на добу на 3 введення кожні 8 годин.

Цефтріаксон:

— < 7 діб - 50 мг/кг на добу на 1 введення кожні 24 години; - > 7 діб при масі до 2000 г — 50 мг/кг на добу на 1 введення кожні 24
години;

— > 7 діб при масі більше 2000 г — 75 мг/кг на добу на 1 введення кожні
24 години;

— > 1 міс. — 50-75 мг/кг на добу на 1-2 введення кожні 12-24 години, при
менінгітах -100 мг/кг на добу на 2 введення через кожні 12 годин.

Монобактами (азтреонам та ін.). Карбапенеми (іміпінем/циластатин:
тієнам, примаксін)

< ? E #*#c#j$ %R&l&O&4'¶'?'??????ae??????????????????? ?а 3 введення. Кліндаміцин. Х л о р а м ф е н і к о л (левоміцетин). Треба пам,ятати про загрозу розвитку грей-синдрому (сірого колапсу) у дітей перших місяців життя при його застосуванні. А м і н о г л і к о з и д и: I покоління: неоміцин, канаміцин тощо. Через токсичність стрептоміцин та мономіцин в неонатології не застосовують. II покоління: гентаміцин, тобраміцин, сізоміцин, нетілміцин, амікацин, нетроміцин. Гентаміцин вводять в/в в дозі: діти 30-36 тижнів гестації- від 0 до 14 діб - 3 мг/кг/введення кожні 24 го-дини, > 14 діб — 2,5 мг/кг/введення
кожні 12 годин; діти 37 тижнів гестації та більше: 0-7 діб -2,5
мг/кг/введення кожні 24 години, >7 діб -2,5 мг/кг/введення кожні 8
годин. П о л і м і к с и- н и. Р і ф а м п і ц и н. Ф у з і д и н.
Г л і к о п е п- т и д н і — а н т и с т а ф і л о к о к о в і
антибіотики: ванкоміцин тощо.

Виділяють поняття: стартова АБ-терапія, препарат 1 ряду, альтернативний
препарат, резервні АБ. Відомою стартовою АБ-терапією в неонатології є
сполучення ампіциліну та гентаміцину.

П р о т и г р и б к о в і: Амфотерицин В Флюканазол (діфлюкан) 6 мг/кг
в/в впродовж 30 хв. з перехідом на підтримуюче введення 3-6 мг/кг в/в 1
раз на добу. Ністатин. При виборі препарату враховується чутливість
мікроорганізму, тропізм АБ. Можливою є моно або комбінована АБ-терапія.

Доза має бути достатньою для створення концентрації АБ в тканинах та
рідинах організму, що необхідна для подавлення збудника захворювання.
Кратність АБ залежить від кінетики препарату.

Разове дозування найбільш поширених антибіотиків у новонароджених.

Шлях введення АБ залежить від локалізації патологічного процесу,
фармакокінетики препарату. У новонароджених оптимальним шляхом є
внутрішньовенний. Обов’язковим є врахування вікових особливостей
фармакокінетики препарату та врахування супутньої патології (зокрема
функції печінки та нирок). Профілактична АБ-терапія проводиться в
неонатології при катетерізації умбілікальної вени, аспірації
навколоплідних вод, ОЗПК тощо. Якщо часто курс АБ-терапії складає 7-14
діб та 21 при менінгіті, все ж таки доцільно відмовитися від поняття
“курс АБ-терапії” — він має бути стільки, скільки продовжується
клініко-лабораторний ефект антибіотика. В неонатології слід надавати
перевагу препаратам, які вводяться 1 раз на добу: цефтріаксон,
нетроміцин. При отримці результатів бакпосівів АБ змінюється тільки якщо
відсутній його клінічний ефект та недоведена чутливість до нього
збудника патологічного процесу.

Рекомендована література

Наказ МОЗ України №620 від 29.12.2003р. „Про організацію надання
стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в
Україні”.

Наказ МОЗ України №152 від 04.04.2005р. „Про затвердження Протоколу
медичного догляду за здоровою новонародженою дитиною”.

Наказ МОЗ України №340 від 07.10.2006р. „Підтримка грудного
вигодовування дітей в Україні на 2006-2010 роки”.

Наказ МОЗ України №179 від 29.03.2006р. „Про затвердження Інструкції з
визначення критеріів перинатального періоду, живонародженості та
мертвонароджуваності, порядку реєстрації живонароджених і
мертвонароджених”.

Наказ МОЗ України №48 від 03.02.2006р. „Про порядок проведення
профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних
імунобіологічних препаратів”.

Наказ МОЗ України №255 від 27.04.2006р. „Про затвердження клінічного
протоколу надання неонатологічної допомоги дітям „Жовтяниця
новонароджених”.

Наказ МОЗ України №584 від 29.08.2006р. „Про затвердження Протоколу
медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при
народженні”.

Наказ МОЗ України №312 від 08.06.2007р. „Про затвердження клінічного
Протоколу з первинної реанімації та післяреанімаційної допомоги
новонародженим”.

Наказ МОЗ України №234 від 10.05.2007р. „Про організацію профілактики
внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах”.

Аряєв М.Л. Неонатологія.-АДЕФ-Україна.-2003.-756с.

Неонатологія: Навч.посіб./ за ред. П.С.Мощича, О.Г.Суліми.-К.: Вища
школа, 2004.-807с.:іл.

Ю.И.Барашнев Перинатальная неврология.-М.: Триада-Х, 2001.- 640с.

Основы перинатологии: Учебник / под ред. Н.П.Шабалова и
Ю.В.Цвелева.-М.:МЕДпресс-информ, 2002.-2-е изд., перераб. и доп.-576с.

Гипоксически-ишемическая энцефалопатия новорожденных / А.Б.Пальчик,
Н.П.Шабалов.- М.:МЕДпресс-информ, 2006.-2-е изд., перераб. и
доп.-256с.:ил.

Лабораторные и инструментальные исследования в диагностике: Справочник /
пер. с англ. В.Ю.Халатова; под ред. В.Н.Титова.-М.: ГЭОТАР-МЕД,
2004.-960с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *