РЕФЕРАТ
на тему:
“СНІД:
його профілактика
та діагостика”Профілактика СНІДУ
Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігти
інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як
спільне використання голок та шприців або практикування неубезпечених
статевих зносин.
Багато людей, інфікованих вірусом імунодефіциту, не має симптомів
захворювання. Отже, неможливо знати напевно, що статевий партнер
ВІЛ-неінфікований, якщо немає повторних негативних результатів його
перевірки на інфікованість. Це, звичайно, за умови, що за час, який
минув з моменту останнього обстеження, він не вступав у потенційно
небезпечний статевий контакт.
Варто або зовсім не вступати у статеві зносини, або користуватися
презервативами з латексу, які забезпечують лише частковий захист під час
орального, анального чи вагінального статевого акту. Слід
використовувати лише латексні презервативи, для змащування яких
застосовуються змазки на основі води.
Хоча деякі лабораторні дослідження і свідчать про те, що сперматоцидні
засоби можуть знищувати вірус імунодефіциту, не встановлено, що ці
препарати здатні запобігати зараженню.
Ризик передачі інфекції від матері до майбутньої дитини значно
зменшується, якщо вона під час вагітності та пологів приймає АZТ, а її
дитина отримує цей препарат протягом перших шести тижнів життя.
Міри профілактики. Основна умова – Ваше поводження !
Полові контакти – найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому
надійний спосіб запобігти зараження – уникати випадкових статевих
контактів, використання презерватива.
Внутрівенно вживання наркотиків не тільки шкідливо для здоров’я, але і
значно підвищує можливість зараження вірусом. Як правило, ті хто вводять
внутрішньовенні наркотики, використовують загальні голки і шприци без
їхньої стерилізації.
Використання будь-якого інструментарію (шприци, системи для переливання
крові) як у медичних установах, так і в побуті при різний маніпуляціях
(манікюр, педикюр, татуювання, гоління і т.п.) де може міститися кров
людини, зараженого ВІЛ, потрібно їхня стерилізація. Вірус СНІДу не
стійкий, гине при кип’ятінні миттєво, при 56С градусах у плині 10
хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезрозчини. Спирт не убиває
ВІЛ.
Перевірка донорської крові обов’язкова.
Сорок два мільйони чоловіків, жінок і дітей інфіковані в даний час
вірусом імунодефіциту людини, що викликає СНІД. Щодня заражається ще
більш 6 тисяч чоловік і якщо не вживати термінових заходів, до кінця
десятиріччя число інфікованих досягне 110 мільйонів.
Діагностика захворювання
Оскільки ранній період ВІЛ-інфекції часто є безсимптомним, лікарі та
інший медичний персонал можуть виявити його лише за допомогою
дослідження крові пацієнта на наявність у ній антитіл (протеїнів, за
допомогою яких організм бореться з хворобою) до компонентів ВІЛ.
Кількість антитіл у крові піднімається до рівня, який вдається
зареєструвати за допомогою наявних сьогодні методів дослідження,
приблизно за 1 – 3 місяці після зараження, а до рівня, здатного давати
позитивний результат в обстеженнях за допомогою стандартних тестових
систем, лише за 6 місяців.
Людей, що мають контакт з вірусом, потрібно обстежувати на наявність
ВІЛ-інфекції, як тільки пройде час, необхідний для нагромадження в крові
противірусних антитіл. Завдяки ранній діагностиці вони можуть отримати
адекватне лікування у період, коли їхня імунна система найбільше
спроможна боротися з ВІЛ, і таким чином запобігти розвитку деяких
опортуністичних інфекцій (див. розділ “Лікування”). Крім того, своєчасне
виявлення інфекції спонукає пацієнтів утримуватися від вчинків, які
могли б стати причиною зараження інших осіб.
Для діагностики ВІЛ-інфікування лікарі користуються тестовими наборами
двох типів: ELISA та Western Blot. Якщо ймовірність наявності інфекції в
організмі велика, а обидва тести дають негативний результат, лікарі
можуть вдатися до пошуків у крові власне віруса або порадити пацієнтові
повторно пройти тести пізніше, коли існуватиме вища вірогідність
накопичення необхідної кількості антитіл у крові.
Діти, що народжуються від ВІЛ-інфікованих матерів, теж можуть бути
вражені вірусом, але можуть бути і неінфікованими, проте у будь-якому
випадку протягом перших кількох місяців життя мають у крові антитіла,
отримані від матері. За відсутності симптоматики вірогідний діагноз
ВІЛ-інфекції за допомогою стандартних тест-систем може бути поставлений
лише у дітей віком понад 15 місяців. У цьому віці наявність антитіл
матері у крові дитини є малоймовірною, проте у випадку інфікування
організм починає виробляти власні антитіла. Нові технології виявлення
самого вірусу використовуються для діагностики ВІЛ-інфекції у дітей
віком від 3 до 15 місяців. Нині проводяться випробування кількох
тест-систем діагностики ВІЛ-інфекції у дітей віком до 3 місяців.
Дослідження
Вчені за сприяння Національного інституту алергії та інфекційних хвороб
(NIAID) проводять величезну кількість досліджень з вивчення
ВІЛ-інфекції, спрямованих зокрема на отримання вакцини проти ВІЛ та
нових препаратів для лікування самої хвороби і пов’язаної з нею
патології. Нині випробовується на людях 29 зразків противірусної
вакцини, розробляється або проходить стадію клінічного тестування велика
кількість препаратів проти СНІДу та СНІД-асоційованих інфекцій. Вчені
з’ясовують також точні механізми ушкодження вірусом імунної системи. Ці
дослідження дають змогу краще визначити мішені для дії противірусних
ліків і вакцин. NIAID підтримує також роботи з вивчення особливостей
перебігу захворювання у людей різної расової та етнічної належності.
Вчені провадять також аналіз та випробування хімічних бар’єрів, таких як
місцеві мікробіциди, які людина може вводити у піхву або у пряму кишку,
аби уникнути зараження під час статевих зносин. Вони шукають також інші
шляхи профілактики поширення інфекції, виявляючи та лікуючи венеричні
хвороби, агітуючи за безпечний стосовно зараження ВІЛ стиль життя, а
також запобігаючи інфікуванню дітей від матерів.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
