Сепсис. Народні методи лікування (реферат)

Реферат на тему:

Сепсис. Народні методи лікування

Сепсис — патологічний стан, зумовлений циркуляцією в крові
мікроорганізмів, що потрапили з вогнища гнійного запалення.

Найчастіше збудниками сепсису є стафілококи, рідше — стрептококи,
пневмокок, кишкова і синьогнійна палички, сальмонели.

Мікроорганізми можуть потрапити через дрібні ранки і подряпини на шкірі,
слизових оболонках, кон’юнктиві.

Сепсис — надзвичайно небезпечна хвороба, особливо для новонароджених,
оскільки в них шкіра легко ранлива, кишкова стінка проникна для
бактерій, а опірність організму низька. Для новонародженої дитини
небезпечним місцем проникнення мікробів є пупкова ранка. Через пупкові
судини бактерії безпосередньо потрапляють у кров і швидко розносяться по
організму.

У дітей старшого віку джерелом інфікування є якесь первинне вогнище.
Сепсис може виникнути внаслідок ангіни, отиту, карієсу, фурункульозу,
панарицію, хвороб сечостатевих органів тощо.

Абсолютних ознак хвороба не має. Спостерігається порушення загального
стану (неспокій, розлад сну). Характерні зниження апетиту, відмова
дитини від груді, здуття живота, блювання, сірувато-землистий колір
шкіри, підвищення температури тіла до 39 —40 °С. Періоди підвищення
температури тіла чергуються з періодами незначної, а іноді й нормальної
температури.

Часто збільшуються печінка та селезінка. У тяжких випадках з’являються
жовтяниця, крововиливи на шкірі та слизових оболонках, розвивається
недокрів’я. Нервово-психічні розлади зумовлені інтоксикацією організму.
Спостерігаються головний біль, безсоння, дратівливість, швидка
стомлюваність. Нерідко бувають потьмарення свідомості, депресія, апатія
або галюцинації. Дихання стає прискореним і поверхневим, тони серця
ослаблюються.

Прогноз у разі сепсису залежить від своєчасності діагностики та
комплексного лікування.

Дитину госпіталізують з перших днів захворювання.

За умови ранньої терапії, організації догляду та правильного харчування
хворі одужують.

І при цій надто небезпечній хворобі велику послугу можуть надати
фітотерапія та водолікування, але як допоміжні засоби.

Передусім треба зробити розтин гнійного вогнища з видаленням
некротизованих (змертвілих) тканин, що може лише лікар.

Для пригнічення діяльності ранової мікрофлори рану промивають 10 %
настоянкою бруньок тополі чорної та берези бородавчастої або 10 %
настоянкою кореневища

3 коренями родовика лікарського та квіткових кошиків нагідок лікарських
(розвести водою у співвідношенні 1:2).

Як розсмоктувальний засіб для компресів використовують відвар квіткових
кошиків арніки гірської: 10 г залити 200 мл окропу, кип’ятити 10 хв на
малому вогні, процідити.

Для присипок використовують порошок суміші трави гірчака перцевого (2
частини) та трави підмаренника справжнього (1 частина).

У другу фазу ранового процесу — регенерації тканин і утворення
грануляцій — застосовують антибактеріальні засоби на олійній основі.

Готують мазь з трави звіробою звичайного та сухоцвіту болотяного на
ялицевій олії. На 1 частину порошку суміші трав беруть 5 частин ялицевої
олії, підігрівають 10 хв у духовці, не доводячи до кипіння.

Свіжі потовчені корені живокосту лікарського змішують із розігрітим
смальцем (1:1). Сприяє видаленню змертвілих тканин і поліпшує
регенерацію тканин.

Обліпихова олія також стимулює регенерацію.

Як антибактеріальний, протизапальний засіб використовують комбіновану
настоянку (1:10) на 40 % спирті етиловому бруньок тополі чорної, берези
бородавчастої й осики звичайної, взятих порівну. Приймати по 10 — 20
крапель 3 — 4 рази на день (рекомендують дітям старшого віку). Для дітей
молодшого віку готують відвар бруньок: 10 г суміші залити 200 мл води,
кип’ятити 10 хв на малому вогні, настояти 4 год, процідити. Давати по 1
чайній —1 столовій ложці 3 — 4 рази на день.

З цією ж самою метою, а також для підвищення опірності організму
призначають 10% настоянку свіжого кореня ехінацеї пурпурової (аптечний
препарат) по 15 — 20 крапель 3 рази на день. У разі тяжкого стану її
дають через 2 год (60— 100 крапель на добу). Дітям молодшого віку дають
по 1 краплі на рік життя 3 — 4 рази на день. Сприяє фагоцитозу, зміцнює
імунітет.

Для зменшення проникності стінок капілярів, дрібних крововиливів на
шкірі використовують настоянку (1:5) на 50% спирті етиловому пуп’янків
софори японської та плодів гіркокаштана звичайного. Приймати по 10 — 30
крапель 3 рази на день з водою. Дітям віком до 5 років давати по 2
краплі на рік життя 3 рази на день.

Для підвищення опірності організму використовують квітковий пилок з
медом (1:1 за об’ємом) та маточкове молочко (1 —2 г на 100 г меду).
Суміш приймати по 1/2—1 чайній ложці під язик, тримати до всмоктування
(у разі прийому всередину шлунковий сік інактивує лікувальні властивості
маточкового молочка).

При сепсисі ефективна така суміш:

Трава золототисячника звичайного — 20 г

Трава шавлії лікарської — 20 г

Трава кропиви дводомної — 40 г

Листки подорожника великого — 40 г

Дві столові ложки суміші залити 500 мл окропу, настояти 2 год,
процідити, віджати. Приймати до 1 /2 склянки 3 рази на день.

Зменшує в’язкість крові, посилює кровообіг настій трави буркуну
лікарського: 2 столові ложки залити 300 мл окропу, настояти 2 год,
процідити. Приймати по 1/4—1/3 склянки 2 — 3 рази на день після їди.
Дітям віком до 7 років давати не більше 1 —2 столових ложок настою 2
рази на день. За появи точкових крововиливів на шкірі препарат негайно
відмінити.

Серцеві глікозиди — обов’язковий засіб мри сепсисі.

.

o

??????»?Поліпшує діяльність серця (зникає задишка, зменшуються набряки,
сповільнюється пульс, збільшується кількість сечі) настій трави
горицвіту весняного: 3 г залити 200 мл окропу, настояти 1 год. Приймати
по 1 чайній—1 десертній ложці 3 рази на день. Вищі разові дози порошку
трави горицвіту: для дітей до б міс — 0,03 г, від 6 міс до 1 року — 0,05
г, 2 років — 0,1 г, 3 — 4 років — 0,15 г, 5 —броків — 0,2 г, 7 — 9 років
— 0,3 г, 10-18 років — 0,3-0,5 г.

Наперстянку пурпурову призначають в усіх випадках розладу кровообігу,
спричинених недостатністю серцевого м’яза. Протипоказана при брадикардії
(зменшення частоти серцевих скорочень). Готують настій листків: 0,4 г
залити 200 мл окропу, настояти 1 год. Приймати по 1/2 чайної—1 десертній
ложці до 5 разів на день. У разі неможливості перорального прийому
настій призначають ректально в клізмах. Порошок з листків наперстянки
призначають залежно від віку: до 1 року — по 0,005 — 0,01 г, від 2 до 5
років — по 0,02 — 0,03 г, від 6 до 12 років — по 0,03 — 0,06 г на
прийом. Передозування неприпустиме. Наперстянку давати лише за
призначенням лікаря.

Для зменшення інтоксикації при сепсисі рекомендують таку суміш:

Трава звіробою звичайного — 10 г

Трава парила звичайного — 20 г

Листки подорожника великого — 20 г

Трава м’яти перцевої — 20 г

Квіткові кошики

ромашки лікарської — 20 г

Корені солодки голої — 30 г

Насіння льону звичайного — 30 г

Дві столові ложки суміші залити 500 мл окропу, настояти у закритому
глиняному глечику 3 — 4 год, процідити, віджати. Приймати по 40 — 70 мл
через 2 год протягом кількох діб. У разі тяжкого стану випити понад 3 л
гарячим. До рук та ніг прикладати грілки.

Одночасно ставити клізми з настою суміші листків бобівника трилистого,
трави шавлії лікарської та квіткових кошиків ромашки лікарської, взятих
порівну. Вводити до 100 мл настою після очисної клізми (доза залежить
від віку дитини).

Під час сильної інтоксикації доцільно зменшити кількість їжі на 50 %,
замінивши її прийомом рідини (чай з лимоном, журавлиновий морс,
переварена вода).

До дієти обов’язково включати страви з вівса, пророслу пшеницю, гречані
крупи, гарбуз, обліпиху, шипшину, лимони, шовковицю, буряки, сою,
моркву, ізюм, свіжий сир, горіхи.

Особливу увагу треба приділити догляду за дитиною. Слід дотримувати
режиму сну та годування. В кімнаті підтримувати оптимальну температуру
та вологість повітря, регулярно провітрювати її.

Якщо висока температура тіла, робити заспокійливі повні або
тричетвертинні обгортання, обтирання розчином оцту.

На ніч ставити збуджувальний компрес на живіт.

Для зменшення застійних явищ у легенях дитину час від часу перевертають
з одного боку на другий, малюків беруть на руки.

Дітям дають надувати повітряні кульки тощо.

Велике значення має організація правильного догляду за шкірою та
слизовими оболонками. Щоденно протирати шкіру камфорним спиртом або
розчином оцту (1 столова ложка на 300 мл води).

Своєчасно міАти білизну, пов’язки, компреси. Стан пов’язки в ділянці
рани контролювати кілька разів на день. Білизна, пов’язки мають бути
стерильними.

Корисні зрошення та полоскання ротової порожнини настоєм квіткових
кошиків ромашки лікарської, відваром листків евкаліпту кулястого,
дубової кори.

За затримки випорожнень ставити очисну клізму.

Суттєве значення має підвищення опірності організму шляхом правильного
харчування, їжа має бути легкозасвоюваною, калорійною, багатою на
вітаміни. Якщо висока температура тіла, не слід давати м’ясних та
гострих страв.

Для підвищення неспецифічної опірності велике значення має раннє
прикладання новонародженого до груді (у першу годину після народження).

У період одужання призначають масаж, лікувальну гімнастику.

З метою профілактики сепсису важливо оберігати дитину від можливого
проникнення в організм потенційних збудників сепсису, особливо
стафілококів. Велику роль відіграє своєчасне виявлення та санація вогнищ
гнійної інфекції в організмі дитини, а також лікування гострих і
хронічних хвороб у вагітних.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. — 425 с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *