Рожеві вугри. Демодекоз (реферат)

РЕФЕРАТ

На тему:

Рожеві вугри. Демодекоз.

РОЖЕВІ ВУГРИ.

Вважається, що прищики і гноячки — властивість молодої шкіри. Однак
подібні прикрощі можуть виникати й після 35 років. У деяких людей вони
бувають ознакою такого серйозного захворювання, як рожеві вугри, чи
розацеа. Це захворювання може починатися цілком безневинно — із приливів
крові до шкіри обличчя і появи розширених судин.

Захворювання розвивається поступово. Спершу хворі відчувають
приливи крові до шкіри обличчя, які спричинюються емоційними
стресами, гарячою їжею, інсоляцією, температурними коливаннями.
Спочатку почервоніння шкіри тримається від декількох хвилин до кількох
годин. Згодом еритема стає насиченою, а телеангіектазії дедалі
помітнішими, рельєфними, з’являється папульозна висипка
синюшно-червоного кольору. Поверхня папул спочатку гладенька,
напружена, надалі вкривається лусочками. На зовнішність чоловіків
захворювання діє особливо згубно: ніс у деяких випадках стає
синюшно-червоним і збільшується в два, а то й у п’ять разів.

Причини недуги точно не встановлені. Припускають, що на виникнення
захворювання можуть впливати суворі кліматичні умови. Взимку в багатьох
людей підвищується чутливість шкіри, на обличчі з’являються подразнення
на фоні зневоднення, алергічні реакції на холод, судинні реакції на
зміну температур. Стінки судин можуть не витримати навантаження,
починаються так звані «приливи» крові, що супроводжуються гарячковим
рум’янцем, потім проявляється судинна сітка і, як наслідок, можуть
з’явитися рожеві вугри. На думку фахівців, рожеві вугрі можуть бути
наслідком порушень діяльності печінки, шлунка, кишечника, ендокринних
розладів. Перебіг недуги значно ускладнюється наявністю кліща-залізниці.

Лікування. Перед початком лікування хворого ретельно обстежують:
проводять ультразвукове та ендоскопічне дослідження внутрішніх органів,
тест на гелікобактеріальну інфекцію, що може бути причиною недуги;
визначають рівень цукру в крові, а в жінок — рівень жіночих і чоловічих
статевих гормонів.

Коли шкіра уражена гноячками, лікар може призначити антибіотики, але
тільки після визначення чутливості мікрофлори пацієнта до цих
препаратів. При ураженнях печінки, жовчовивідних шляхів, шлунка і
кишечника показані жовчогінні засоби, гепатопротектори. Якщо
захворювання загострюється, використовують різні примочки (відвар листя
подорожника, шавлії, березових бруньок) і кортикостероїдну мазь. Коли
запалення зменшується, призначають спеціальну емульсію чи гель. Зазвичай
почервоніння і набряклість зникають через два-три тижні.

Косметичний догляд. Восени і взимку необхідно захищати обличчя від
холоду, сильного вітру, дощу, снігу. Влітку необхідно уникати прямих
сонячних променів; рекомендується користуватися парасолькою, капелюхом
із широкими крисами, сонцезахисними окулярами тощо.

При рожевих вуграх бажано робити в салоні процедури, що зміцнюють
імунітет шкіри, у домашніх умовах використовувати м’які косметичні
засоби із вмістом екстракту грейпфрута, чорниць, безалкогольні тоніки
для надчутливої шкіри. Незалежно від типу шкіри для звуження судин
рекомендується користуватися засобами з позначкою «проти куперозу». Під
декоративну косметику добре накладати креми, до складу яких входять
кінський каштан, рокитник, екстракт кореня солодки. Виражений ефект дає
курс місцевого масажу (по 5-7 хвилин) рідким азотом чи снігом вугільної
кислоти (сухим льодом).

Особам, хворим чи схильним до утворення рожевих вугрів, протипоказані
парові ванни, парафінові маски і масаж обличчя.

Перебіг захворювання може загостритися при тривалому чи різкому
зігріванні шкіри обличчя біля гарячої плити чи грубки, умиванні дуже
холодною водою, розтиранні рушником, енергійному втиранні мазі чи крему.

Для хворого дуже важливою є дієта. Слід обмежити вживання солі,
консервованих продуктів, ковбас, оцту, перцю та інших прянощів,
смаженого, тваринних жирів, солодощів, борошняних виробів, груш,
винограду, апельсинів, мандаринів, спиртних напоїв, кави. Взагалі
харчуватися слід регулярно і потроху. Рекомендується нежирне м’ясо,—
відварене чи парове, риба, варені яйця (за умови доброго засвоєння),
вершкове масло і рослинна олія, картопля, свіжі огірки, капуста, морква,
буряк, кріп, петрушка, ягоди, сливи, яблука, ревінь, крупи (рис,
вівсянка, гречка), квасоля, кисломолочні продукти, хліб.

ДЕМОДЕКОЗ

Нерідко на прийом до косметолога приходять клієнти зі скаргами на
висипки, лущення шкіри, кірочки і гноячки на обличчі. І не завжди
косметолог може розпізнати захворювання і визначити причину подібних
проблем. Досить часто такі явища розвиваються внаслідок життєдіяльності
кліща Demodex folliculorum, який у людей і м’ясоїдних тварин зумовлює
захворювання — демодекоз. Лікуванням цієї хвороби має займатися
лікар-дерматолог. Косметолог повинен вчасно запідозрити захворювання,
відправити клієнта на консультацію до лікаря і провести відповідний
догляд за шкірою хворого на заключних етапах лікування, коли вона буде
відновлюватись. Самодіяльність у лікуванні демодекозу може призвести до
погіршення перебігу захворювання й до можливого зараження інших людей.

Серед дерматологів немає єдиної думки щодо того, чи є демодекоз
самостійним захворюванням. Люди заражаються від хворих осіб і досить
часто від хворих собак і котів. Проникненню кліщів у шкіру сприяє
порушення функції саловиділення зі зміною хімічного складу шкірного
сала.

Найтиповіші форми прояву демодекозу на шкірі обличчя: вогнища
злущування, почервоніння, гноячкові висипи, кірочки. Ці явища можуть
супроводжуватися відчуттям печіння і свербежу в уражених місцях.

Причина. На шкірі людини можуть паразитувати кліщі двох специфічних
видів — Demodex folliculorum і Demodex brevis. Це дуже дрібні кліщі
(0,2-0,3 мм) з веретеноподібним тілом, короткими ніжками і колючими
ротовими органами. Вони локалізуються у вивідних протоках сальних залоз
на обличчі й у ділянці зовнішніх слухових проходів. Вивідна протока
сальної залози може відкриватися безпосередньо на поверхню шкіри або в
устя волосяного фолікула.

Клінічні ознаки. Прояви демодекозу на шкірі обличчя надзвичайно
різноманітні. Вони можуть бути у вигляді еритематозно-сквамозної форми —
більш-менш виражених червоних плям з різним ступенем лущення на
поверхні, чи папуло-везикульозної форми — висипання гноячків і вузликів
яскраво-червоного кольору на фоні вогнищ почервоніння і злущування.
Найтяжча форма прояву демодекозу — розацеаподібна, коли всі р ? 14
перелічені вище прояви розвиваються на тлі

Клінічні ознаки застійної гіперемії — набряку шкіри. Через те,
демодекозу що одна форма може переходити в іншу, не завжди просто
поставити правильний діагноз. Це повинен зробити лікар-дерматовенеролог,
який після лабораторного дослідження і підтвердження діагнозу призначає
відповідне лікування.

Косметолог-практик має знати все про демодекоз і не починати місцевого
лікування без попередньої консультації клієнта з лікарем-дерматологом.

Лікування. Специфічне лікування демодекозу проводиться
лікарем-дерматологом і складається з призначення спеціальних препаратів,
які регулюють виділення секрету сальних залоз, його хімічний склад,
нормалізують процеси травлення (призначає гастроентеролог); призначення
антипаразитарних препаратів усередину і для зовнішнього застосування.
Косметолог підключається на завершальному етапі лікування, коли
лабораторне підтверджено відсутність збудника захворювання. Призначають
курс масажів за Жаке, які цілеспрямовано впливають на сальні залози.
Доцільним є проведення хімічних та ензимних пілінгів, що видаляють
уражений роговий шар; накладення спеціальних масок для регулювання
саловиділення та регенерації шкіри, її зволоження й збагачення
вітамінами та біологічно-активними речовинами. Цілком виправдано
призначення апаратних методик: дарсонвалізації — для активізації
поверхневого кровообігу і дезінфекції поверхні шкіри, гальванізації —
для впливу на периферичний кровообіг і нервові закінчення, електрофорезу
— для введення в глибокі шари шкіри лікарських речовин. Ультрафіолетове
опромінення може викликати загострення шкірного процесу, тому не
рекомендується. Слід наголосити, що косметик повинен виконувати всі
процедури в одноразових масках, рукавичках та ретельно дезінфікувати
обладнання.

Облисіння

Займаючись корекцією косметичних недоліків шкіри обличчя, косметик так
чи інакше звертає увагу і на стан волосся — брів, вій, волосистої
частини голови. Косметик першим може побачити початкові стадії змін, що
свідчать про розвиток якоїсь хвороби, і дуже допомогти клієнту,
направивши його на консультацію до лікаря.

Облисіння (алопеція) буває вогнищевим, тотальним і дифузним .

Вогнищеве (гніздове, кругоподібне) випадання волосся зустрічається
досить часто і проявляється раптовим виникненням вогнищ випадання
волосся діаметром до декількох сантиметрів. Шкіра на місці випадання
волосся не змінена, легко береться в складку, вогнища можуть
збільшуватися до значних розмірів, аж до повного облисіння. Таке
облисіння називається тотальним.

Зустрічається в будь-якому віці, як у чоловіків, так і в жінок. Причини
виникнення облисіння різноманітні, але можна виділити основні:

1. Гострий і хронічний стрес;

2. Порушення функції залоз внутрішньої секреції;

3. Вогнища хронічної інфекції, а також перенесені тяжкі інфекційні
захворювання;

4. Хронічна інтоксикація (робота в умовах шкідливого виробництва);

5. Генетична схильність;

6. Порушення імунітету — аутоімунні стани, коли в організмі з невідомої
причини виробляються антитіла проти власних клітин волосяних сосочків.

Дифузне облисіння зустрічається досить часто і характеризується
підвищеним випаданням волосся без якоїсь переважної локалізації. Може
бути гострим і хронічним.

Гостре дифузне облисіння спричинюють деякі інфекційні захворювання,
психічні травми, пологи, а також операції під загальним наркозом.

Хронічне облисіння діагностується у людей, які перенесли психічні
травми, тривалий час приймали протизаплідні засоби з підвищеним вмістом
прогестерону, при порушенні харчування та обміну речовин (безбілкові
дієти, недолік вітамінів у їжі), а також при вікових (старечих) змінах в
організмі.

Окремо можна виділити андрогенне чи андрогенетичне облисіння —
специфічний вид облисіння, пов’язаний з підвищеним вмістом тестостерону
— чоловічого статевого гормону — у сироватці крові. В основному
страждають чоловіки, коли вже після 20 років з’являється помітне
порідіння волосся в лобній і тім’яній ділянках. Це спадковий стан. У
жінок андрогенна алопеція може розвиватися на фоні полікістозу яєчників,
але волосся рідшає переважно на тім’ї та маківці. У жінок похилого віку
даний вид порідіння волосся може розвиватися на фоні зниження рівня
статевих гормонів у сироватці крові.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Владимиров В., Зудин Б. Кожньїе й венерические болезни: Атлас. —
М.: Медицина, 1980. — 288 с.

2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законодавчих та
нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств
внутрішньої торгівлі. — К., 2004. — 304 с.

3. Калантаєвська К. А. Морфологія та фізіологія шкіри людини. — К.:
Здоров’я, 1965. — 304 с.

4. Кольгуненко Й. Й. ОсновьІ геронтокосметологии. — М.: Медицина,
1974. — 224 с.

5. Косметический пилинг: теоретические й практические ас-пектьі. — М.:
Косметика й медицина, 2003. — 224 с.

6. Новикова Л. В. МетодьІ физиотерапии в косметологии. — М., 2001. —
176 с.

7. Новая косметология. — М.: Косметика й медицина, 2002.

8. Озерская О. С. Косметология. — СПб.: Искусство России, 2002. — 416
с.

9. Практическое пособие для косметолога-зстетиста. Ч. 1,2/ Под
редакцией Л. В. Новиковой. — М., 1999-2000.

10. Справочник по косметике / Под общей редакцией проф. М. А.
Розентула: — М.: Медицина, 1964. — 336 с.

11. Фицпатрик Т., Джонсон P., Вулар К. й dp. Дерматология:
Атлас-справочник. 3-є издание. — М.: Практика, 1999. — 1088 с.

12. Фержтпек О., Фержтекова В., Шрамек Д. й dp. Косметология: Теория
й практика. — Прага: MAKSDORF, 2002.

13. «Les Nouvelles Esthetiques». — М.: Космопресс, 2000-2004.

14. Rassner G. und Steinert U. Dermatologie. Lehrbuch imd Atlas. —
Urban&Shwarzenberg, 1992. — 384 s.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *