.

Рак щитовидної залози. Народні методи лікування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
462 4887
Скачать документ

Реферат на тему:

Рак щитовидної залози. Народні методи лікування

Рак щитовидної залози належить до гормонально-активних пухлин.

Серед численних чинників виникнення раку щитовидної залози провідна роль
належить іонізуючому опроміненню.

Попри доступність щитовидної залози для обстеження, діагностика раку
цієї локалізації складна, адже злоякісні та доброякісні пухлини
щитовидної залози мають багато спільного у клінічних проявах.
Передраковим процесом у щитовидній залозі є поодинокі або множинні
вузли. Про злоякісне переродження свідчать прискорений ріст вузла та
ущільнення його.

Поняття “рак щитовидної залози” об’єднує групу злоякісних пухлин, що
відрізняються за клінічним перебігом та прогнозом.

Низькодиференційовані карциноми швидко ростуть та рано метастазують.
Висо-кодиференційовані карциноми переважно бувають у дітей. Вони мають
порівняно повільний перебіг, хірургічне лікування при них дає добрі
віддалені наслідки. У дітей частіше діагностують високодиференційований
папілярний рак.

Первинний рак клінічно виявляється як вузлове утворення, рідко — як
дифузне розростання пухлини в одній або обох частках щитовидної залози.
Під час огляду дитини можна помітити асиметрію шиї за рахунок
припухлості, яка іноді зміщується під час ковтання.

У початковій стадії хвороби симптоми слабко виражені. Загальний стан
дитини зазвичай не погіршується. Хворого турбує лише сам факт існування
вузла на шиї.

Охриплість голосу, стискання та зміщення трахеї і стравоходу свідчать
про поширення пухлини.

Для раку щитовидної залози у дітей характерні часте та множинне ураження
метастазами лімфатичних вузлів (шийних, паратрахеальних), а також
легенів та кісток.

Основними методами лікування раку щитовидної залози є хірургічний,
радіо-йодотерапія, рентгенотерапія, замісна терапія гормонами.

У ранніх стадіях хвороби призначають хірургічне лікування. Об’єм
операції залежить від ступеня поширення пухлини. При поширеному раку
щитовидної залози хірургічне лікування доповнюють радіойодотерапією. І
руйнує пухлину локально, не пошкоджуючи сусідні тканини.
Радіойодотерапію використовують з метою знищення залишків тиреоїдної
тканини після операції на щитовидній залозі, а також як метод лікування
з приводу метастазів. Призначають його всередину в капсулах або у
вигляді розчину. Під час радіойодотерапії зменшуються кількість
лейкоцитів, тромбоцитів, а також рівень гемоглобіну в крові.
Спостерігаються також нудота, блювання, зниження апетиту.

Рентгенотерапію рекомендують лише після операції та тоді, коли неможливо
застосувати радіоактивний йод.

Потім призначають гормонотерапію препаратами щитовидної залози в
індивідуально підібраних дозах. За допомогою гормонотерапії, з одного
боку, усувають явища гіпотиреозу (недостатності функції щитовидної
залози), а з другого, — блокують продукцію тиреотропного гормону
гіпофіза, який сприяє розвитку первинної пухлини, метастазів та
рецидивів (повторної появи ознак хвороби). Припиняють продукцію
тиреотропного гормону шляхом прийому гормонів щитовидної залози,
дийодтирози-ну. Проте невідомо, до яких наслідків після тиреоїдектомії
(видалення щитовидної залози) може призвести багаторічне застосування
великих доз тироксину (основного гормону щитовидної залози), який є
синтетичним препаратом. Діти часто забувають прийняти гормони, внаслідок
чого розвивається гіпотиреоз. Зустрічаються випадки передозування.
Надлишок тироксину знижує вміст мінеральних компонентів кісткової
тканини, справляє токсичний вплив на функції печінки.

Під час догляду за дитиною треба постійно стежити за виконанням
лікарських призначень. Не давати дитині жодного медикаментозного засобу
без погодження з лікарем.

Фітотерапевти пропонують низку препаратів, які впливають на функції
щитовидної залози, в тому числі й при пухлинах. Проте і їх слід
використовувати лише після консультації з лікарем.

Спостерігають істотне зменшення пухлини щитовидної залози у разі
використання подофіліну, який одержують з подрібнених коренів та
кореневищ трави подофілу щитковидного. Порошок приймають усередину по
0,01 —0,03 г 3 рази на день. Роблять компреси з настоянки порошку
кореневища з коренями (1:10) на 70 % спирті етиловому. її розводять
водою у співвідношенні 1:7.

Екстракт елеутерококу колючого сприяє посиленню механізмів адаптації у
разі порушення процесу кровотворення, зменшує метастазування, виявляє
антитоксичну дію. Дітям старшого віку призначають по 20 — 30 крапель 2 —
3 рази на день перед їдою. Дітям молодшого віку дають по 2 краплі на рік
життя 2 — 3 рази на день. Для одержання відвару 1 чайну ложку
подрібнених кореневища з коренями залити 250 мл окропу, кип’ятити 10 хв
на малому вогні у закритому посуді, настояти 45 хв. Приймати по 1
столовій ложці 2 рази на день за 30 хв перед їдою у першій половині дня.
Дітям молодшого віку дають по 1/2 — 1 чайній ложці на прийом.

Трава горобейника лікарського запобігає гіперплазії щитовидної залози,
знижує продукцію тиреотропного гормону гіпофіза: 1 столову ложку залити
200 мл окропу, кип’ятити 15 хв на малому вогні. Приймати по 1 чайній —2
столові ложки 2 — 3 рази на день за 30 хв перед їдою залежно від рівня
тиреотропного гормону у крові.

Розсмоктуванню пухлин щитовидної залози сприяють препарати трави нетреби
колючої, яка містить дийодтирозин, що входить до складу тироксину.
Завдяки високому вмісту йоду її використовують у разі зниженої функції
щитовидної залози.

Столову ложку трави залити 200 мл окропу, кип’ятити 10 хв на малому
вогні. Пити по 1 — 3 столові ложки 3 — 4 рази на день. Дітям віком до 3
років рекомендують по 1 — 2 чайні ложки відвару після консультації з
лікарем.

? ??

Представник альтернативної терапії Драган Животич пропонує таке
лікування при пухлинах щитовидної залози (для дітей старшого віку). У
перші 10 діб приймати настій такої суміші:

Трава м’яти перцевої — 30 г

Листки кропиви дводомної — 30 г

Трава золототисячника малого — 30 г

Трава деревію звичайного — 30 г

Трава буквиці лікарської — 30 г

Трава підмаренника справжнього — 30 г

Кореневища пирію повзучого — 30 г

Сім столових ложок суміші залити 1,6 л окропу, настояти 2 год,
процідити. Пити по 150 мл протягом дня. На кожну порцію настою додати
1/2 кофейної ложки квіткового пилку (20 г на добу).

О 10-й та 16-й годині обов’язково з’їдати по 2 печених яблука з
акацієвим медом. У раціоні обмежити кількість жирних та консервованих
продуктів, перцю, солі, оцту, їсти багато зелені, салати з трави
кропиви, кульбаби лікарської тощо.

На ділянку щитовидної залози ставити компреси із соснової живиці,
розчинивши у воді, 2 рази на день по 4 год.

З 11-ї по 18-ту добу призначає таке лікування: взяти 2 столові ложки
трави рутки лікарської та 1 столову ложку листків кропиви дводомної,
залити 0,6 л окропу, настояти 2 год, процідити, підсолодити медом. Пити
по 150 мл 3 рази на день за 30 хв перед їдою. До кожної порції додати по
1 кофейній ложці квіткового пилку. О 10-й та 16-й годині з’їсти по 100 г
ягід бузини чорної з медом. Протягом дня пити такий настій:

Листки полину гіркого — 30 г

Листки ожини сизої — 30 г

Трава самосилу гайового — 30 г

Трава розхідника звичайного — 30 г

Трава підмаренника справжнього — 30 г

Корені суниць лісових — 30 г

Шість столових ложок суміші залити 1 л окропу, настояти 2 год,
процідити. Дієта така сама.

На ділянку щитовидної залози класти компреси з 3 частин цибулі та 1
частини меду 2 рази на день (по 4 год).

З 19-ї по 30-ту добу лікувальна тактика така: взяти по 2 столові ложки
слані ісландського моху, листків буквиці лікарської та трави звіробою
звичайного, залити 1 л окропу, настояти 2 год, процідити. Пити по 150 мл
3 рази на день за 30 хв перед їдою, а через 1 год після обіду та вечері
— ще по 150 мл. У кожну порцію настою додати по 1 кофейній ложці
квіткового пилку.

О 10-й та 16-й годині зжувати по 100 г ягід бузини трав’янистої з
акацієвим медом, сік ковтати, рештки виплювати. Процедура має тривати 30
хв. Дієта така сама, як у перші 10 діб. Замість води пити такий настій:
по 1 столовій ложці листків подорожника великого, кропиви дводомної та
трави підмаренника справжнього залити 0,6 л окропу, настояти 2 год,
процідити.

Компреси на щитовидну залозу робити з подрібненої редьки чорної та
молочної сироватки 2 рази на день (по 4 год).

З 31-ї по 50-ту добу пропонує таку суміш:

Листки полину гіркого – 40 г

Плоди шипшини коричної – 40 г

Трава золототисячника малого – 20 г

Трава звіробою звичайного – 20 г

Листки ожини сизої – 20 г

Листки кропиви дводомної – 20 г

Чотири столові ложки суміші залити 1,6 л окропу, настояти 2 год,
процідити. 402

Пити потроху протягом дня. На кожну склянку настою додати 1/2 кофейної
ложки квіткового пилку. Харчування звичайне, їсти багато зелені.

Компреси на щитовидну залозу робити із винного оцту, меду та міцного
самогону, взятих порівну. Тримати по 2 год 2 рази на добу. Компреси
робити через добу.

За зниження кількості лейкоцитів і тромбоцитів у периферичній крові, при
анемії проводити відповідне лікування.

По досягненні повної ремісії кожні 6 міс хворий повинен проходити
контрольне обстеження, яким передбачені біохімічний аналіз крові (з
обов’язковим визначенням рівня кальцію), радіоімунний аналіз сироватки
крові на вміст гормонів ТЗ, Т4, ТТГ, ТГ.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020