.

Процесуальні та організаційні основи судово-медичної експертизи (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
519 9294
Скачать документ

Реферат на тему:

Процесуальні та організаційні основи судово-медичної експертизи

1. Роль і місце судово-медичної експертизи в діяльності органів
правосуддя та охорони здоров’я tc “1. Роль і місце судово-медичної
експертизи в діяльності органів правосуддя та охорони здоров’я”

Під час розслідування різних злочинів виникає потреба в проведенні
експертизи, яка дозволяє з’ясувати об’єктивну картину того, що сталося.
Судовою експертизою називають дослідження експертом на підставі
спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять
інформацію про обставини справи, що перебуває в провадженні органів
дізнання, попереднього слідства чи суду. Експертиза призначається у
випадках, коли потрібні спеціальні знання з науки, техніки, мистецтва
або ремесла. Особу, яка проводить таке дослідження, називають судовим
експертом.

Судова експертиза за своїм змістом може бути різною, залежно від питань,
які потребують розв’язання, наприклад, бухгалтерська, автотехнічна,
судово-медична, судово-психіатрична експертиза тощо.

Якщо правоохоронним органам для з’ясування питань у справі потрібні
медичні чи біологічні знання, то призначають судово-медичну експертизу,
яка найчастіше проводиться під час розслідування справи або під час суду
з кримінальних справ. Вона призначається особою, яка проводить дізнання,
слідчим, прокурором або судом.

Судово-медична експертиза — це практичне застосування медичних і
біологічних знань для розв’язання питань, які виникають у практичній
діяльності органів дізнання, попереднього слідства чи суду.

Судово-медична експертиза, як і вся судово-експертна діяльність,
здійснюється на принципах законності, незалежності, об’єктивності і
повноти дослідження.

Судово-медична експертиза стоїть на захисті ст. 27 Конституції та
проводиться згідно чинного законодавства, її зміст, порядок призначення
і виконання регулюються кодексами — Кримінальним,
Кримінально-процесуальним, Цивільним, Цивільно-процесуальним, в яких є
відповідні статті. Повною мірою вона регулюється і законом “Про судову
експертизу” (1994).

За чинним Кримінально-процесуальним кодексом (ст. 76), експертиза
обов’язково має проводитись для встановлення причини смерті, тяжкості і
характеру тілесних пошкоджень, визначення психічного стану підозрюваного
або звинувачуваного за умов наявності у справі відомостей, які
викликають сумнів щодо його дієздатності; для встановлення статевої
зрілості потерпілої, якщо мова йде про злочини, які вказані в ст. 120
КК, а також для встановлення віку особи, яка підозрюється або
звинувачується, якщо це має значення для розв’язання питань щодо її
кримінальної відповідальності, коли немає документів про вік і не можна
їх отримати.

Для розв’язання цих питань потрібні спеціальні знання. Тому в таких
випадках експертиза має бути призначена і обов’язково проведена. В інших
випадках питання про необхідність призначення і виконання експертизи
вирішує той орган, у якому знаходиться справа.

Питання, які потребують розв’язання під час експертизи, не повинні
виходити за межі спеціальних знань експерта.

У разі призначення експертизи слідчий складає про це постанову, в якій
вказує підстави для її проведення, прізвище експерта та назву установи,
в якій вона має бути виконана, питання для розв’язання та об’єкти, які
направляють експерту.

Враховуючи те, що судово-медична експертиза потребує медичних знань, її
проведення регламентоване “Основами законодавства України про охорону
здоров’я” (1992), положеннями та інструкціями Міністерства охорони
здоров’я. Так у 1995 р. був виданий наказ “Про розвиток та вдосконалення
судово-медичної служби України”, який регламентує судово-медичну
діяльність.

Судово-медична експертиза спрямована, насамперед, на розв’язання питань,
які постійно виникають перед судовими та слідчими органами. До таких
питань належать:

? встановлення причини і давності настання смерті;

? визначення ступеня тяжкості і характеру тілесних по шкоджень,
послідовності, зажиттєвості і давності їх спричинення;

? можливості виконання потерпілим після травми цілеспрямованих дій;

? групова приналежність крові у разі зовнішньої кровотечі;

? наявність і ступінь алкогольної інтоксикації;

? категорія смерті.

Для розв’язання цих питань застосовуються сучасні методи досліджень і
наукові розробки, в тому числі і суміжних з медициною галузей знань.
Судово-медична експертиза дозволяє встановити можливість спричинення
травми, яка призвела до смерті, самим померлим. Проте встановлення роду
насильної смерті належить виключно до компетенції слідчих органів.

Судово-медична експертиза має тісний зв’язок з органами охорони
здоров’я. Так, щорічно проводиться аналіз випадків раптової смерті з
метою визначення структури смертності і виявлення хвороб, які не були
зажиттєво діагностовані. Крім того, аналізу підлягають усі випадки
травматизму для подальшої розробки заходів щодо його профілактики;
випадки кримінальної відповідальності медичних працівників і їх
професійно-посадові правопорушення. Проводяться спільні
науково-практичні конференції з клініцистами і патоморфологами. Ці
аспекти спільної діяльності судових медиків і лікарів спрямовані на
підвищення якості лікарської допомоги населенню.

Крім зазначеного, судові медики можуть здійснювати заготівлю
трансплантаційного матеріалу, проводити протиепідемічну роботу у
випадках виявлення особливо небезпечних інфекцій у померлих,
санітарно-просвітню роботу щодо профілактики впливу основних чинників
раптової смерті, алкоголізму, нарко- і токсикоманії.

2. Судові експерти та їх участь в експертизі tc “2. Судові експерти та
їх участь в експертизі”

Судовим експертом може бути особа, яка має необхідні знання для давання
висновків з досліджуваних питань. Така особа повинна мати вищу освіту,
пройти відповідну підготовку та атестацію як судовий експерт за певним
фахом.

Атестація судових експертів проводиться Міністерством юстиції і МОЗ
відповідно до їх функцій. Крім того, Міністерство юстиції веде список
атестованих судових експертів, згідно з яким слідчі органи і суди
повинні залучати їх до проведення експертизи.

Судово-медичним експертом може бути особа, яка має кваліфікацію лікаря і
відповідну підготовку. Експерт входить до штату судово-медичної
експертної установи і на нього поширюються особливості матеріального і
соціально-побутового забезпечення, що передбачені ст.ст. 33-37 Закону
України “Про державну службу”.

До участі в проведенні судово-медичної експертизи може залучатися і
професорсько-викладацький склад кафедр (курсів) судової медицини
медичних вузів.

У Кримінально-процесуальному кодексі регламентована також можливість
залучати до проведення експертизи лікаря будь-якого фаху, якщо він має
необхідні знання (наприклад, з хірургії, кардіології, стоматології та
ін.).

Лікар, що не перебуває на посаді судово-медичного експерта, але
проводить експертизу за постановою слідчих органів чи судовою ухвалою,
називається лікарем-експертом. Він має право відмовитись від виконання
судово-медичних експертних дій, крім випадків, які за КПК зумовлюють
його відвід. Це стосується випадків, коли експерт є потерпілим,
позивачем у цивільних справах або відповідачем, родичем кого небудь з
них, родичем слідчого, особи, яка проводила дізнання, обвинувача або
звинувачуваного; якщо він особисто або його родичі зацікавлені в
результатах справи; у разі службової або іншої залежності від
звинувачуваного, підозрюваного, потерпілого, позивача або відповідача у
цивільних справах; якщо він бере участь у відомчому розслідуванні і
виступає в ньому як свідок; у разі його некомпетентності.

Лікарі як особи, які мають спеціальні знання і навички, можуть бути
залучені до участі у виконанні слідчих дій — огляду, обшуку чи слідчого
експерименту тощо; брати участь у зовнішньому огляді трупа, обстеженні
особи, ексгумації трупа, виявленні і вилученні речових доказів
біологічного походження. У разі залучення фахівця до проведення цих
слідчих дій постанова не виноситься і тому фахівець не виступає в ролі
судово-медичного експерта. Він лише допомагає слідчому, використовуючи
свої спеціальні знання і навички, звертає його увагу на обставини, які
пов’язані з виявленням і закріпленням доказів, дає пояснення з приводу
спеціальних питань, які виникають під час слідства. Проте при цьому він
не робить ніяких висновків.

Лікар, що брав участь у слідчих діях як фахівець, надалі може бути
призначений експертом з цієї справи.

Державним законодавством закріплено гарантії незалежності експерта і
правильності його висновку. Вони забезпечуються:

? порядком його призначення;

? забороною втручання будь-кого в проведення експертизи;

? існуванням установ судової експертизи, які відокремлені від органів
дізнання і попереднього слідства;

? кримінальною відповідальністю експерта за свідомо хибний (неправдивий)
висновок;

? можливістю призначення повторної експертизи;

? присутністю учасників процесу під час проведення експертизи.

До компетенції судово-медичної експертизи належить: експертиза трупів у
випадках насильної смерті і в разі підозри на насильство; експертиза
потерпілих, звинувачуваних та інших осіб; експертиза речових доказів та
експертиза за матеріалами кримінальних чи цивільних справ. Ці об’єкти
судово-медичної експертизи можуть бути досліджені під час виконання
первинної, додаткової і повторної експертизи, яка має проводитись одним
експертом або комісією з кількох експертів.

Первинна судово-медична експертиза — це перше дослідження об’єкта. За
його результатами складається “Висновок експерта”.

Якщо первинна судово-медична експертиза не дозволяє дійти чітких або
повних висновків, то призначають додаткову судово-медичну експертизу.
Вона може бути доручена як тому самому, так і іншому експерту.

Повторна судово-медична експертиза маже бути призначена у випадках, коли
“Висновок експерта” сумнівний, розходиться з результатами попереднього
слідства або необгрунтований. Проведення такої експертизи доручається
іншому експерту або кільком експертам. Експерт, який проводив первинну
експертизу, не може виконувати повторну експертизу або брати участь у її
проведенні.

Якщо експертиза складна і потребує знань із різних медичних
спеціальностей, її проводить комісія експертів, особливо у справах щодо
кримінальної відповідальності медичних працівників за професійні
правопорушення; у випадках повторної експертизи за матеріалами
кримінальних і цивільних справ; у разі визначення ступеня стійкої втрати
працездатності; в особливо складних випадках. Після закінчення такої
комісійної експертизи складається за умов одностайності загальний
висновок. Якщо ж цього немає, кожний експерт складає окремий висновок.

“Висновок експерта” не є обов’язковими для органів дізнання, слідства і
суду. Якщо ж виникають такі ситуації, то їх незгода з висновками
експерта має бути вмотивованою.

Якщо для розв’язання питань слідства потрібні спеціальні знання з різних
галузей науки і техніки, то може бути призначена комісія з відповідних
фахівців. Вона проводить комплексне дослідження для розв’язання
відповідних питань, і тому така експертиза дістала назву комплексної.
Наприклад, комплексна судово-медично-автотехнічна експертиза досить
часто призначається при розслідуванні справ, пов’язаних з
дорожно-транспортними пригодами.

Під час проведення експертизи має право бути присутнім слідчий.
Звинувачувані та інші особи можуть бути присутніми тільки з дозволу
слідчого. Щодо лікарів, то при експертизі трупа вони можуть бути
присутніми з дозволу слідчого, а у разі дослідження — з дозволу
завідуючого танатологічним відділом.

Під час проведення судово-медичної експертизи експерт розв’язує питання
тільки медичного і біологічного характеру, в яких він повинен бути
компетентним і мати достатній рівень знань. У компетенцію
судово-медичного експерта не входять питання з інших (немедичних, у тому
числі юридичних) галузей знань, зокрема, щодо визначення роду насильної
смерті, встановлення вини, наміру або необережності. Він також не має
права розв’язувати питання про визначення психічного стану потерпілого
або звинувачуваного.

Судово-медичний експерт згідно зі ст. 77 КПК України повинен з’явитися
за відповідним викликом слідчого чи суду, провести повне дослідження
об’єкта і дати грунтовний та об’єктивний письмовий висновок з
поставлених питань. При цьому він має максимально зберегти об’єкт
дослідження.

Якщо у слідчого або в особи, яка призначила експертизу, виникають
будь-які питання, то експерт дає потрібні роз’яснення. У випадках
наявності підстав, передбачених КПК, експерт може заявити про
самовідвід. Тільки за таких умов він має право відмовитись від
проведення експертизи. Якщо поважних причин для відмови від експертизи
немає, то такий експерт може бути притягнутий до відповідальності згідно
з чинним законодавством.

Судово-медичний експерт несе особисту відповідальність за експертизу,
яку він проводить.

Згідно з КК України, експерт несе відповідальність також за свідомо
хибний (неправдивий) висновок (ст. 178), за розголошення слідчої
таємниці або даних, які стали йому відомі під час проведення експертизи
(ст. 181), за злісне ухилення або відмову від виконання своїх обов’язків
(ст. 179).

???????????????інших слідчих діях; ставити питання з експертизи особам,
які допитуються слідчим або в суді; клопотати про запрошення та
залучення до експертизи необхідних фахівців і давати з ними спільні
висновки; відмовлятися від дачі висновку з питань, які виходять за межі
їхньої компетенції або коли наявних матеріалів для дачі висновку
недостатньо. У такому разі експерт повинен письмово повідомити про це
орган, який призначив експертизу. Крім того, експерт має право подавати
скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії
порушують права судового експерта. Якщо виконання експертизи не є
службовим завданням експерта, то він має право одержувати винагороду за
неї.

На судово-медичних експертів поширюються і професійні права, які
передбачені “Основами законодавства України про охорону здоров’я” для
медичних і фармацевтичних працівників (ст. 77) та законом “Про державну
службу”.

Судово-медичні експерти, лаборанти, молодший персонал установ
судово-медичної експертизи підлягають державному обов’язковому
особистому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту
людини.

3. Роль судово-медичного експерта у

попередньому слідстві та дізнанні tc “3. Роль судово-медичного експерта
у

попередньому слідстві та дізнанні”

При розкритті злочинів проти життя і здоров’я людини розслідування
проводять органи дізнання (міліція) і попереднього слідства
(прокуратура, слідчі відділи та управління МВС, органів СБУ). Вони у
разі необхідності призначають судово-медичну експертизу, що потребує
письмової постанови. У постанові коротко вказуються обставини справи,
підстави для призначення експертизи, кому вона доручається, які питання
потрібно вирішити та які матеріали надаються експерту. Слідчий також
роз’яснює експерту його права, обов’язки та відповідальність, які
передбачені чинним законодавством.

Експертиза може виконуватись у бюро судово-медичної експертизи,
судово-медичній лабораторії або на кафедрі (курсі) судової медицини,
куди і надходять усі матеріали. Експерт вивчає постанову, матеріали
справи, досліджує об’єкти і після цього складає письмовий висновок. У
ньому він висвітлює всі дані експертизи та у висновках дає відповіді на
поставлені питання.

Слідчий має право бути присутнім під час проведення експертизи, а
судово-медичний експерт — брати участь у допиті, оглядати місце події.

Висвітлені у “Висновку експерта” питання слідчий може додатково
уточнювати, з’ясовувати, для чого він має право проводити допит
експерта, що передбачено КПК України.

Під час слідства з ініціативи органів, що його проводять,
судово-медичний експерт може бути залучений до участі у первинних та
інших слідчих діях, наприклад до огляду трупа на місці події,
ексгумації, вилучення зразків і проведення слідчих експериментів. У
таких випадках судово-медичний експерт діє як спеціаліст із судової
медицини.

4. Роль судово-медичного експерта

у судовому засіданні tc “4. Роль судово-медичного експерта

у судовому засіданні”

Після розслідування кримінальна справа через прокуратуру передається на
розгляд суду, під час якого також можливе призначення експертизи.
Найчастіше для проведення її запрошують експерта, якому належить
“Висновок експерта” під час попереднього слідства. Учасники судового
процесу можуть дати відвід експерту і клопотати про призначення іншого
експерта. Такі клопотання суд може задовольнити або відхилити. У суді
експерту роз’яснюють його права, обов’язки і відповідальність.

Завданням суду є перевірка всіх доказів, на підставі яких звинувачується
підсудна особа. У зв’язку з цим судово-медичний експерт після аналізу і
зіставлення фактів, матеріалів справи, свідчень звинувачуваного,
потерпілого і свідків перевіряє правильність своїх висновків. При цьому
він або повністю їх стверджує, або вносить необхідні зміни до них.

Під час суду експерту можуть бути поставлені додаткові питання. Для їх
вирішення він може скористатися додатковим часом, що його виділяє суд.
Судово-медичний експерт може брати безпосередню участь в усіх судових
діях: ставити питання, які мають значення для оформлення висновків,
оглядати речові докази, місце події, проводити повторне обстеження
потерпілого тощо.

Суд також ставить питання про те, чи стверджує експерт свої висновки,
які він зробив під час попереднього слідства.

Усі відповіді експерта на суді оформляються письмово, формулюються у
вигляді висновків і додаються до матеріалів судового засідання.

5. Судово-медична документація tc “5. Судово-медична документація”

Усі дії судово-медичний експерт виконує за розпорядженням судових і
слідчих органів. Вони оформляються відповідними документами. Так, під
час огляду місця події слідчий оформляє “Протокол огляду місця події”, в
якому судово-медичний експерт наводить дані, які стосуються трупа і
наявності речових доказів біологічного походження.

Судові і слідчі органи при порушенні кримінальної справи призначають
експертизу відповідного об’єкта, результати якої оформляють у вигляді
“Висновку експерта”. Цей документ має вступну, описову (дослідницьку) і
заключну (підсумкову) частину. У вступній частині наводяться відомості
про те, коли, де, ким, на якій підставі здійснюється експертиза, якого
об’єкта, які наявні матеріали, хто був присутнім під час проведення
експертизи. Наприкінці цієї частини експерт підписується під тим, що
йому відомі його права, обов’язки і відповідальність, які регламентовані
чинним законодавством. Далі наводять відомості про обставини справи,
дані медичної документації, для чого виписують усі факти, що мають
значення для експертизи. Після цього вказують питання, які поставлені
слідчими чи судовими органами для розв’язання.

В описовій (дослідницькій) частині викладають результати проведеної
експертизи з доданням, якщо потрібно, ілюстративного матеріалу. Вступна
та описова частини мають назву протокольної. Вона підписується експертом
та особами, які були присутніми під час проведення експертизи.

При проведенні судово-медичної експертизи виникає потреба у виконанні
лабораторних досліджень. У таких випадках судово-медичний експерт
оформляє відповідне направлення до лабораторії, в якому вказує, що
повинно бути вирішено під час дослідження об’єкта. Результати всіх
лабораторних і додаткових досліджень вносять до “Висновку експерта”
після дослідницької частини.

У заключній частині (підсумках) експерт дає повні та обгрунтовані
відповіді на всі запитання постанови.

“Висновок експерта” скріплюється його особистим підписом, після чого
стверджується печаткою установи.

Досить часто, коли не порушується кримінальна справа, судові та слідчі
органи дають письмове доручення (розпорядження), на підставі якого
проводиться не експертиза, а судово-медичне дослідження (або обстеження
потерпілого, звинувачуваного) потрібного об’єкта. Результати цього
дослідження оформляють у вигляді документа під назвою “Акт
судово-медичного дослідження” (“Акт обстеження”). Цей документ
складається за такою ж схемою. На відміну від “Висновку експерта” у
ньому не передбачений підпис експерта під статтями КК і КПК. Проте це не
означає, що таке судово-медичне дослідження може бути виконане на інших
засадах, ніж судово-медична експертиза. В заключній частині цього
документа судово-медичний експерт відповідає на запитання, зумовлені
метою дослідження.

Після проведення судово-медичної експертизи трупа експерт виписує
“Лікарське свідоцтво про смерть”. В ньому вказується установа, яка видає
це свідоцтво, його номер, та характер (попереднє, заключне або замість
попереднього), дата видачі, паспортні дані померлого, дата і місце
смерті, вказується можливий рід смерті та яким лікарем констатована
причина смерті. Потім наведені відомості про прізвище, лікаря, його
посаду і підставу, що дозволила видати йому свідоцтво: огляд трупа,
записи в медичній документації про лікування померлого, попереднє
спостереження чи розтин.

При формулюванні причини смерті спочатку вказують її основну причину —
первинну хворобу або травму, які внаслідок послідовних хворобливих
процесів призвели до смерті, а потім хвороби, які сприяли настанню
смерті. Останні не пов’язані з основною хворобою або її ускладненням,
проте негативно впливають на перебіг основної хвороби.

Основна причина смерті потребує розшифрування. Для цього послідовно
вказують безпосередню причину смерті, тобто хворобу, яка призвела до
смерті, ускладнення основної хвороби, або пошкодження, а далі наводять
перелік морфологічних проявів основної хвороби або пошкодження, які
дозволяють встановити діагноз, і тільки після цього згідно з
“Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті”
вказують основну хворобу, що призвела до смерті.

“Лікарське свідоцтво про смерть” має бути підписане лікарем, що його
видав, і завірене печаткою експертної установи.

6. Структура судово-медичної експертизи tc “6. Структура судово-медичної
експертизи”

За організаційною формою судово-експертну діяльність здійснюють державні
спеціалізовані установи і відомчі служби. До них належать
науково-дослідні та інші установи судової експертизи Міністерства
юстиції України і Міністерства охорони здоров’я України, експертні
служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони
України, Служби безпеки України.

Судово-експертна діяльність може здійснюватись на підприємницьких
засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадянами
за разовими договорами.

Для розгляду найважливіших питань судової експертизи, що мають
міжвідомчий характер, при Міністерстві юстиції України створена
Координаційна рада з проблем судової експертизи. Вона видає і
міжвідомчий збірник “Судова експертиза і криміналістика”.

Міністерство юстиції України веде реєстр атестованих судових експертів
державних і підприємницьких структур і громадян.

Атестація судових експертів з числа працівників підприємницьких структур
і громадян проводиться Міністерством юстиції України або Міністерством
охорони здоров’я України відповідно до їх функцій. Органи дізнання,
попереднього слідства і суди зобов’язані доручати проведення судової
експертизи переважно фахівцям, внесеним до цього реєстру.

Судово-медична експертна служба в Україні здійснюється міськими,
районними (міжрайонними) відділеннями бюро судово-медичної експертизи,
обласними бюро судово-медичної експертизи, і Головним бюро
судово-медичної експертизи МОЗ України, якому підпорядковане
Республіканське бюро судово-медичної експертизи автономної республіки
Крим (Схема 1).

Найважливішою ланкою в організації судово-медичної експертної служби в
Україні є обласні бюро судово-медичної експертизи (Схема 2).

Міські (міст обласного підпорядкування) і районні (міжрайонні)
відділення бюро організовуються поза обласними центрами, де є бюро, з
урахуванням фактичного обсягу судово-медичної експертної роботи.

Структура обласного бюро судово-медичної експертизи дозволяє
розв’язувати всі питання, які виникають під час проведення експертизи
об’єктів судово-медичної експертизи.

Бюро судово-медичної експертизи мають подвійне підпорядкування. В
адміністративно-господарському відношенні вони підпорядковані керівнику
відповідного керівного органу охорони здоров’я: обласні бюро — обласному
відділу охорони здоров’я. Головне бюро — МОЗ України. У
науково-практичному та організаційно-методичному відношенні обласні бюро
підпорядковані начальнику Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ
України. При Міністерстві юстиції України є Координаційна рада з проблем
судової експертизи, де розглядаються найважливіші питання розвитку
судової експертизи, що мають міжвідомчий характер.

Судово-медична експертиза виконується за принципом інстанційності. Якщо
результати експертизи, яка проводилась районними (міжрайонними) або
міськими судово-медичними експертами, не задовольняють слідчі органи або
позивача, то може бути призначено повторне її проведення обласним, а
надалі — і Головним бюро судово-медичної експертизи.

Громадяни мають право у разі незгоди з висновками державної експертизи
звертатися до підприємницьких структур або до окремих громадян, які
також можуть проводити експертизу. Громадяни мають право вільного вибору
експерта та експертної установи. Це положення закріплене в ст. 73 “Основ
законодавства України про охорону здоров’я” (1992).

Література tc “Література”

Авдеев М.И. Судебно-медицинская экспертиза трупов. // М.: Медицина,
1976. — 440 С.

Акопов В.И. Судебно-медицинская экспертиза по документам. // Р.- на
Дону, 1989. — 38 С.

Барсегянц Л.О., Левченков Б.Д. Судебно-медицинская экспертиза выделений
организма. // М., 1978. — 144 С.

Барсегянц Л.О., Верещака М.Ф. Морфологические особенности волос человека
в аспекте судебно-медицинской экспертизы. // М., 1982. — 215 С.

Бедрин Л.М., Загрядская А.П., Кедров В.С., Уткина Т.М.
Судебно-медицинская диагностика скоропостижной смерти от ишемической
болезни сердца. // Горький, 1975. — 160 С.

Бедрин Л.М., Загрядская А.П. Судебно-медицинские возможности
исследования эксгумированного трупа. // Горький, 1978. — 52 С.

Бердичевский Ф.Ю. Уголовная ответственность медицинского персонала за
нарушение профессиональных обязанностей. // М.: Юридическая литература,
1970. — 128 С.

Бережной Р.В. Судебно-медицинская экспертиза отравлений техническими
жидкостями. // М., 1977. — 207 С.

Богуславский А.П. Судебно-медицинская экспертиза трупов неизвестных лиц.
// К.: Здоровья, 1964. — 143 С.

Ботезату Г.А., Мутой Г.Л. Асфиксия. // Кишинев, 1983. — 85 С.

Ботезату Г.А., Тетерчев В.В., Унгурян С.В. Диагностика давности смерти в
судебной медицине. // Кишинев, 1987. — 134 С.

Вермель М.Г. Вопросы теории судебно-медицинского заключения. // М.,
1979. — 112 С.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020