Реферат на тему:
Профілактика новоутворень – здобутки і перспективи
В Україні, як і в більшості країн світу, серед причин смертності
працездатного населення онкологічні захворювання займають друге місце
після серцево-судинних захворювань. Однак, на відміну від перших, рак у
свідомості більшості людей викликає мало не містичний жах, пов’язаний з
невідворотністю, фатальністю даного захворювання.
Людина часто ще досі вважає діагноз рак – «громом посеред ясного неба».
Але вчені-онкологи добре знають, що онкогенез (розвиток пухлини) – це
багатостадійний процес, який приховано розвивається, часом довгі роки.
При цьому, ранні стадії пухлинної хвороби, на рівні пухлинного зачатку,
можуть невизначено довго існувати без перетворення в злоякісну пухлину,
а часом і піддаватись зворотному розвитку. Онкологія накопичила багато
відомостей про природу і епідеміологію рака, можливостей його
попередження, достатніх для того, щоб рекомендувати конкретні науково
обґрунтовані методи для (так званої) протиракової боротьби, яка в
англомовній літературі носить назву “cancer control”. В обох випадках
цей термін означає комплекс заходів, направлених на захист людини від
дії відомих канцерогенних агентів, активне виявлення хворих на доступних
для виявлення сучасними методами початкових етапах пухлинного росту,
сучасну діагностику, лікування хворих із застосуванням необхідних
сучасних методів та медичну і соціальну реабілітацію (цит. за
Напалковим, 2004).
Чи може існувати профілактика новоутворень? Вчені медики виділяють три
етапи профілактики – первинна, вторинна і третинна профілактика.
Первинна профілактика – це попередження виникнення пухлин і
передпухлинних захворювань шляхом виявлення і усунення потенційних
канцерогенних чинників; другий етап – це раннє виявлення і лікування
фонових захворювань окремих органів, а також початкових стадій пухлинних
і передпухлинних захворювань, третій – це попередження рецидивів і
метастазів у онкологічних пацієнтів.
Отже, профілактика онкозахворювань – це стратегія, система заходів по
попередженню захворювання і продовження життя людини. Яким же чином ця
стратегія може здійснюватись на практиці? Основні (відомі) інструменти –
це просвітницька робота, виявлення канцерогенів – кількісне і якісне,
скринінг груп ризику і моніторинг пацієнтів з онкозахворюваннями. Слово
„скринінг” походить від англійського терміну screening і дослівно
означає „просіювання через сито”. Щодо профілактики онкозахворювань, цей
термін означає поетапну оптимізацію виявлення людей, схильних до
розвитку злоякісних пухлин, і потенційних онкологічних пацієнтів, що не
мають явних клінічних проявів захворювання (як правило, це хворі на
ранніх стадіях хвороби). На першому етапі скринінгу застосовуються, як
правило, різні тести (анкетування, цитологічні методи, виявлення
маркерів), що дають можливість віднести людину до група ризику по
виникненню певного онкозахворювання. В свою чергу, моніторинг – це
простежування течії онкозахворювання за допомогою доступних клінічних і
лабораторних методів.
Сучасні досягнення онкологічної науки, насамперед, експериментальної
онкології, в тому числі, і напрацювання нашого Інституту дають
можливість пропонувати свої оригінальні розробки для всіх трьох етапів
профілактики раку – первинного, вторинного і третинного
(протирецидивного). Перш за все, це інформативні молекулярно-біологічні
маркери для раннього виявлення пухлинної хвороби і для визначення груп
ризику.
Яким же чином доробки вчених нашого інституту можуть бути спрямовані на
профілактику онкозахворювань?
Повертаючись до теорії багатостадійності канцерогенезу варто
підкреслити, що перший етап перетворення нормальної клітини в злоякісну
обумовлений генетичними змінами. З цього випливає, що для первинної
профілактики раку – оборони першого ряду – важливо зменшити і, бажано,
звести нанівець контакти з потенційно канцерогенними факторами –
хімічними, фізичними і біологічними. Особливо це стосується робітників
канцерогенонебезпечних підприємств, які становлять групу ризику по
захворюваності на рак окремих локалізацій. На сьогодні вже відомо
близько 90 сполук, канцерогенність яких доведена для людини. Наші вчені
можуть визначати їх вміст в різних середовищах, а також аналізувати
потенційну канцерогенність нових сполук і її комплексів.
c
’„
†
6
????%?При цьому важливу роль відіграють неурядові організації, що
слугують посередниками між установами і громадськістю. Так у тісній
співпраці фахівців Інституту експериментальної патології, онкології та
радіобіології НАН України із громадською організацією „Екологія. Жінка.
Світ” та Українською секцією Європейського інституту екології та раку
було започатковано та підтримується видання науково-просвітницької серії
„Довкілля і здоров’я”. Також створена пересувна виставка матеріалів про
канцерогенний ризик і шляхи його зменшення, що експонувалась у ряді
вищих учбових закладів України. Ці заходи мають на меті підвищення
обізнаності громадян, особливо молоді, у питаннях індивідуальної
профілактики онкологічних захворювань.
Для вторинної і третинної профілактики раку важливо мати на увазі, що
подальший розвиток пухлини обумовлений тим, що зветься модним зараз
терміном «мікрооточення пухлини». Хочеться наголосити, що наші вчені
розглядають цю проблему ширше – ще в 60-ті роки минулого століття
Р.Є.Кавецьким було сформульоване вчення «Пухлина і організм». З цього
часу в Інституті запропоновано ряд заходів медикаментозного і
немедикаментозного впливу, що впливають саме на мікрооточення пухлини і
на організм пацієнта. Тобто, не зазіхаючи на стандарти хірургічного
втручання, хіміо- і радіотерапії, ми вже зараз можемо стримувати
прогресію пухлини, тобто, виникнення рецидивів і метастазів, Часом саме
таке втручання визначає тривалість і якість життя онкологічного хворого.
Ці ж заходи можна застосовувати і у групах ризику по виникненню пухлин.
Вченими Інституту експериментальної патології, онкології та
радіобіології ім. Р.Є.Кавецького НАН України розроблений і апробований
впродовж більш ніж 20 років метод лабораторної ранньої діагностики
пухлин певного органу, що може бути впроваджений для масового скринінгу
населення, насамперед, груп ризику, на раннє доклінічне виявлення пухлин
найбільш поширених локалізацій (раку легенів, шлунку, молочної залози,
передміхурової залози, тощо). Принцип методу полягає в тому, що на
поверхні пухлин з’являються особливі речовини – антигени – що
розпізнаються особливими клітинами крові – спеціалізованими лімфоцитами,
які, в свою чергу можна виявити лабораторним методом. Метод науково та
експериментально обґрунтований, захищений патентом України, апробований
на пацієнтах певних груп ризику та в онкологічній клініці. Розроблено
дослідний зразок обладнання для проведення такого тестування, яке можна
проводити і на стандартному обладнанні, що вже існує у багатьох
клінічних та наукових медичних установах. Але технічна та наукова
сторона – це лише один бік справи. Тому для практичної реалізації
скринінгу разом із медиками був створений так званий алгоритм
проведення профілактичних заходів для первинної, вторинної і третинної
профілактики пацієнтів, тобто що робити з людиною, тестування якої,
наприклад, на рак легенів, виявилось позитивним, а клінічно пухлини
лікарі не виявляють.
Загалом, для вирішення етичних і організаційних проблем, що виникають
при використанні тестів на раннє виявлення онкологічних захворювань
вчені-онкологи пропонують:
1. Організувати проведення просвітницької роботи, перед усім, серед
населення певних груп ризику. Це сприятиме інформованості людей про
вплив на організм канцерогенонебезпечних речовин, а також про характер
розвитку злоякісної патології та її можливого зворотного розвитку на
ранніх стадіях. Люди мають бути проінформованими, що використання
новітніх (молекулярно-біологічних) тестів і раннє виявлення
онкопатології дозволяє виявляти осіб, схильних до злоякісних
новоутворень, причому виявлення маркерів не є «вироком».
2. Розробити алгоритм ведення пацієнта. Так, у випадку виявлення у
людини позитивної реакції на антиген раку легенів він має бути
направлений до вузького спеціаліста неонкологічного профілю, в даному
випадку, до пульмонолога, для поглибленого обстеження, наступного
динамічного спостереження і, при необхідності, для направлення в заклад
онкологічного профілю. В тому випадку, якщо онкопатологія не буде
виявлена, через 3-6 місяців бажано пройти повторне тестування на раннє
виявлення злоякісних новоутворень. На цьому етапі, очевидно, варто
застосовувати відомі профілактичні загальнозміцнюючі заходи, причому
ефективність їх дій також можна відслідковувати за допомогою маркерів.
3. Розробити і запропонувати комплекс заходів, спрямованих на
профілактику онкологічних захворювань та/або тих заходів, що
перешкоджають прогресуванню раку.
Завдання, що стоять перед нами, грандіозні, і потребують комплексних
зусиль науковців, лікарів та управлінців в галузі охорони здоров’я. Але
їх можна і треба вирішувати (спочатку у вигляді пілотного проекту, потім
– розповсюджуючи досвід по спеціалізованих медичних закладах).
І пам’ятаймо вислів: “Для того, хто нікуди не пливе , не буває попутного
вітру.” Ми вже засиділися на пристані – пора відправлятися в путь!
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
