Принципи транспортування і переводу новонароджених з перинатальною патологією (реферат)

Реферат на тему:

Принципи транспортування і переводу новонароджених з перинатальною
патологією

Транспортування новонароджених є компонентом регіональної системи
перинатальної допомоги, яке сприяє зменшенню смертності та
захворюваності новонароджених за рахунок надання гарантованої
спеціалізованої допомоги новонародженим регіону незалежно від їх місця
народження і проживання.

Основні принципи транспортування новонароджених:

Правило 6 годин. На кожному з етапів діагностика не повинна
перебільшувати термін у 6 годин. Транспортування не повинно тривати
більш як 6 годин.

Регламентація об’єму надання медичної допомоги на кожному з етапів.
Заборона невиправданого розширення об’єму обстеження та лікування на
першому та другому етапах призведе до втрати часу, затягування надання
адекватної допомоги, погіршення клінічного стану за рахунок основного
патологічного стану та ускладнень, розвитку поліфункціональної
недостатності та синдрому поліорганної недостатності.

Принцип транспортування „на себе”. Транспортування новонародженого (у
тому числі вагітної при антенатальному транспортуванні) здійснюється
силами лікувального закладу, який приймає на себе хворого та надає
медичну допомогу в повному об’ємі. При відсутності такої можливості
транспортування здійснюється силами виїзної реанімаційної бригади.

Протокольне ведення хворого під час транспортування. Затверджені форми
протоколів, які містять інформацію про стан дитини до транспортування,
динаміку клінічного стану під час транспортування через визначені
інтервали часу (кожні 5 хвилин), об’єм та якість надання медичної
допомоги під час транспортування.

Готовність транспортної бригади до виїзду та надання медичної допомоги
під час транспортування.

Організація телефоного та радіозв’язку між етапами та транспортною
бригадою.

Скорочення проміжних етапів транспортування: визначення кінцевого
лікувального закладу, у якому буде надана кваліфікована та
спеціалізована медична допомога.

Контроль якості транспортування.

Типи транспортування новонародженого:

внутрішньоматкове транспортування – транспортування матері до народження
новонародженого високого ризику у лікувальний заклад, який має засоби
для надання достатньої медичної допомоги для новонародженого.

транспортування новонародженого після народження у заклад 3 рівня для
надання спеціалізаваної допомоги відповідно стану та захворювання.

Лікарі лікувальних закладів 1 і 2 рівнів можуть звернутися до
спеціалістів 3 рівня у всіх випадках затруднення при постановці
діагнозу, призначення лікування, нестандартних ситуацій. Але у випадках
неможливості надання адекватної медичної допомоги новонародженому,
відповідно стану і захворюванню, консультування з метою вирішення
питання госпіталізаціі дитини у спеціалізовані відділення є
обов’язковим.

Перелік станів, які потребують консультації з неонатологами
спеціалізованих відділень (3 рівня):

Новонароджені з важкою перинатальною асфіксією:

а. за шкалою Апгар 3 або менше балів через 5 хвилин.

б. необхідність вентиляції у пологовому залі більше 15 хвилин
(вентиляція забезпечується за допомогою мішка Амбу та маски та/чи
ендотрахеальної трубки та мішка Амбу, або апаратом ШВЛ).

в. нестабільний стан новонародженого протягом 1 години життя, що
зумовлений:

— нестабільним артеріальним тиском;

— важким метаболічним ацидозом;

— наявністю неврологічної симптоматики;

— судомами;

— апное чи брадікардією, або ж обома;

— персистуючим ціанозом або гіпоксією.

Новонароджені з дихальними проблемами:

а. наявність меконію нижче голосових зв’язок;

б.доношені або недоношені новонароджені з ознаками респіраторного
дистресу, що з’явився відразу після народження, або ті, які вимагають
подавання кисню більше 2 годин;

в.доношені або недоношені новонароджені, які народилися при
безводному періоді 24 години і більше (більше 12 годин, якщо пов’язаний
з пологами), а також від жінок з симптомами бактеріальної інфекції, або
ж у випадках з обома умовами;

г.новонароджені з вродженими аномаліями або ускладненнями, в
результаті яких блокуються дихальні шляхи, або і ті, і інші.

Недоношені новонароджені з терміном гестації менше 34 тижнів.

Новонароджені з масою менше 1800 г.

Новонароджені з дефектами, ураженнями, інфекцією нервової системи, що
може включати:

а. мікроцефалію;

б. гідроцефалію;

в. мієломенінгоцеле;

г. менінгіт.

6. Новонароджені із значними вродженими аномаліями розвитку,
діагностованими протягом 28 днів життя.

7. Новонароджені з вродженими внутрішньоутробними та набутими
інфекціями.

8. Новонароджені, що потребують замінного переливання з приводу
гіпербілірубінемії чи поліцитемії.

9. Новонароджені з персистуючим рівнем прямого білірубіну крові більше
50 мкмоль/л протягом перших 28 днів життя.

10. Новонароджені з позитивним метаболічним скринінгом.

11. Новонароджені від матерів-наркоманок.

12. При наявності перинатальної чи неонатальної крововтрати або
геморагічної хвороби.

13. Новонароджені від матерів з цукровим діабетом.

14. Новонароджені з симптомами кишкової непрохідності або запалення.

Новонароджені переводяться у спеціалізовані відділення, у всіх випадках
неможливості надання медичної допомоги відповідно Протоколам лікування
новонароджених та згідно клінічних категорій неонатальної допомоги:

Інтенсивна допомога:

1. Новонароджені, які потребують штучної вентиляції легень протягом
перших 24 годин життя.

2. Новонароджені з терміном гестації менше 27 тижнів протягом перших
48 годин життя.

3. Новонароджені з масоютіла при народженні менше 1000г протягом перших
48 годин життя.

4. Новонароджені, які потребують „великої термінової хірургії” – у
передопераційний та післяопераційний період протягом 48 годин.

5. Новонароджені, які потребують перитонеального діалізу.

6. Новонароджені, які потребують обмінних трансфузій у поєднанні з
іншими захворюваннями.

7. Новонароджені з важкими формами РДС з швидким прогресуванням.

8. Новонароджені з апное, які потребують постійного лікування.

Кваліфікована допомога:

Новонароджені, які потребують повного парентерального живлення.

Новонароджені з судомами.

3. Новонароджені з артеріальною лінією або дренажем.

4. Новонароджені з РДС середньої важкості без швидкого прогресування.

5. Новонароджені з періодичними апное, які потребують періодичного
лікування.

6. Новонароджені, які потребують лише обмінного переливання.

7. Новонароджені, які потребують хірургічного спостереження більше 48
годин і має дуже малу масу тіла при народженні або має 2 чи більше
аномалій.

8. Новонароджені, які прооперовані та потребують комплексного
лікування.

9. Новонароджені з трахеостомою.

Спеціалізована допомога:

Новонароджені, які потребують постійного моніторингу основних життєвих
функцій: частоти дихання, серця, сатурації кисню.

2. Новонароджені, які потребують додатково кисень.

3. Новонароджені, які отримують внутрішньовенно розчини глюкози та
електролітів.

4. Новонароджені, які отримують харчування через шлунковий зонд.

5. Новонароджені, які потребують незначного хірургічного втручання
протягом 24 годин.

6. Новонароджені, які потребують цілодобового сестринского нагляду.

7. Новонароджені, які потребують фототерапії.

8. Новонароджені, які потребують спеціального моніторингу (наприклад,
рівень глюкози або білірубін крові).

9. Новонароджені, які потребують постійного спостереження (наприклад,
новонароджені від матерів наркоманок).

10. Новонароджені, які потребують лікування антибіотиками.

На терміновість переводу, крім стану та захворювання дитини, впливають:

— наявність цілодобового поста неонатолога та медсестри по
догляду за новонародженим;

наявність необхідного медичного обладнання;

недостатня кваліфікація персоналу;

відсутність можливостей для тривалого лікування в пологовому стаціонарі;

необхідність у високотехнічних методах обстеження та лікування,
консультації спеціалістів.

Втрата часу під час транспортування, зниження температури тіла
новонародженого, недостатнє відсмоктування слизу з ротової порожнини,
відсутність адекватної кисневої підтримки та адаптованого апаратного
штучного дихання – визначальні фактори збільшення ризику для
новонародженого.

Протипокази до транспортування:

Вроджені вади розвитку, які не сумісні з життям і не піддаються
корекції.

Термінальні фази будь-якого захворювання.

Мозкова кома 3 ступені без позитивної динаміки протягом 72 годин.

Транспортний протокол

Перед виїздом.

При вирішенні питання необхідності транспортування новонародженого на
вищий рівень надання допомоги слід повідомити особі, відповідальною за
медичний контроль. Після цього на рівні лікувального закладу вищого
рівня вирішується питання складу транспортної бригади та відповідний
транспортний засіб для евакуації новонародженого. Одночасно особа,
відповідальна за медичний контроль, збирає більш докладну інформацію про
дитину та рекомендації ії лікаря щодо особливостей транспортування,
подальшого обстеження та лікування. Обов’язково реєструється час
дзвінка.

На рівні лікувального закладу пункту відправлення оформлюється виписка з
історії розвитку новонародженого / історії хвороби, яка передається при
поступленні дитини у лікувальний заклад вищого рівня.

При вирішенні питання можливості транспортування дитини проводиться
спільний огляд лікарів транспортної бригади та неонатологів відділення з
вивченням особливостей анамнезу, динаміки стану дитини після народження
та проведеного лікування, що фіксується в історії розвитку
новонародженого з обов’язковими підписами сторін.

Лікарем транспортної бригади обговорюються з неонатологом варіанти
терапії, які доводяться до членів транспортної бригади перед відправкою.

Рекомендації повинні бути направлені на підтримку основних вітальних
функцій організму новонародженого (стабілізацію показників
серцево-судинної системи, функції дихальної системи, метаболічної
корекції; збереження теплового ланцюжка); зазначаються особливості
внутрішньосудинного доступу. Всі рекомендації документуються.

Рекомендовано крім виписки з історії розвитку новонародженого, при
переводі до лікарень вищого рівня надсилати копію обмінної карти та
історії пологів у матері, включаючи результати допологових скринінгових
тестів.

Обов’язковою є завірена підписом згода батьків на перевезення дитини.

Час від’їзду реєструється з підписом сторін.

В. Підготовка до відправки з клініки.

Рішення про відправку пацієнта вимагає реалістичної оцінки гостроти
захворювання та переваг подальших втручань у центрі, до якого планують
перевезти дитину. Треба пам’ятати, що повний діагноз для забезпечення
відповідної початкової респіраторної та серцево-судинної стабілізації
загалом не потрібний. З іншого боку підготовка до відправлення інколи
відбувається настільки швидкою, що повної стабілізації досягнути не
можна.

1. Ступінь необхідного моніторингу під час транспортування залежить від
стану пацієнта та тривалості переїзду. Регламентується використання
засобів серцевого моніторингу з автономним живленням, або тих, які
можуть працювати від бортової електричної мережі автомобіля.

Якщо встановлений пупковий катетер, для контролю кров’яного тиску та
контролю за з’єдненням з катетером використовують спеціальний датчик.

Слід використовувати аналізатор насичення крові киснем, хоча під час
транспортування у машині швидкої допомоги цей прилад може давати хибні
результати.

За допомогою приладу серворегуляції інкубатора здійснюється контроль
температури.

Медичній бригаді мають бути створені умови, що дозволяють оцінювати
колір шкіри дитини, перфузію та зміни клінічного стану дитини.

2. Звіт до неонатального відділення інтенсивної терапії. Перед
від’їздом бригада має зателефонувати до госпіталю, який буде приймати
дитину. План втручань, які можуть знадобитися під час транспортування,
має бути узгоджений з персоналом неонатального відділення інтенсивної
терапії, у якому проводиться відповідна підготовка та консультації у
зв’язку з прийомом пацієнта.

3. Згода батьків. Член транспортної бригади має провести з батьками
коротку бесіду перед від’їздом та відразу після прибуття на місце. Ми
також отримуємо згоду батьків на можливе переливання крові. Якщо можливе
термінове хірургічне втручання, ми намагаємося прискорити процес
телефонних узгоджень шляхом переговорів між батьками та хірургом і
анестезіологом.

4. Транспортування і батьки. Ми відмовляємо батьків від супроводження
дитини, хоча законодавчо в деяких штатах батьки мають законне право на
супроводження. Батькам видається брошура, у якій міститься інформація
про зв’язок з неонатальним відділенням термінової терапії клініки пункту
призначення і пояснюється як туди доїхати.

С. Дорога до клініки ІІІ рівня.

Якщо досягнута повна стабілізація, то зворотній переїзд складностей не
передбачає. Необхідність коригування життєвих ознак у дорозі має бути
зважена відносно наслідків втрат тепла при відкриванні інкубатора.
Важливим завданням моніторингу є постійне пряме спостереження за
дитиною. Ми готуємо відповідні медикаменти та рідини, які можуть
знадобитися під час транспортування і до інкубатора вкладаємо шприці.

Під час транспортування дитини одним з членів транспортної бригади
повинен підтримуватися зв’язок з клінічним закладом вищого рівня з метою
своєчасної підготовки умов відділення інтенсивної терапії новонароджених
для проведення безперервної інтенсивної терапії та у разі необхідності,
надання невідкладної допомоги при поступленні.

Транспортна бригада під час поїздки може використовувати сотові засоби
зв’язку машини швидкої допомоги для контакту з неонатальним відділенням
інтенсивної терапії та отримання консультацій у неочікуваних випадках.

Рекомендації для транспортування новонародженого:

Внутрішньосудинний доступ

Периферичної венозної катетеризації звичайно достатньо для забезпечення
введення рідини та препаратів симптоматичної терапії під час
транспортування. Для термінового введення рідини та медикаментів можуть
використовуватися пупкові венозні катетери, за допомогою яких також
можна брати аналізи крові для перевірки газового складу крові, що дає
змогу здійснювати контроль насичення киснем та мати уявлення про стан
легенів.

Крім випадків негайної потреби, центральна катетеризація як правило
відкладається до прибуття дитини у відділення інтенсивної терапії
новонароджених вищого рівня.

Респіраторна стабілізація

Адекватна респіраторна підтримка є одим з основних заходів при
транспортуванні новонародженого.

Ефективність обраного варіанту респіраторної підтримки оцінюється на
підставі клінічного стану новонародженого та результатів аналізу
газового складу крові, отриманих відразу після прибуття дитини.

|

??&?

??????~?овірність необхідної інтубації для проведення вентиляція
легенів, відповідні підготовчі процедури слід провести під час
підготовки новонародженого до транспортування, оскільки існує ризик
виникнення респіраторних проблем у дорозі.

Серцево-судинна стабілізація

Інфузійна терапія проводиться за необхідності впродовж всього періоду
транспортування новонародженого. За потреби призначається вливання
фізіологічного розчину або колоїдних розчинів, бікарбонату чи
судиннозвужуючих препаратів.

Відразу після прибуття пацієнта обов’язково вимірюється кров’яний тиск і
якість перфузії. Додаткову інформацію може дати аналіз артеріальних
зразків крові на рН крові та рівень бікарбонатів у сироватці.

Якщо у зв’язку із підозрою на застійну серцеву недостатність була
розпочата терапія простагландином Е1, при прогнозуванні апное
проводиться інтубація та механічна вентиляція легенів і готуються
розчини для підтримки об’єму і тиску, коли цього вимагає гіпотензія.

Метаболічна стабілізація.

Проводиться швидка оцінка рівня глюкози у капілярній крові за допомогою
глюкотесту. Значна гіпоглікемія лікується повільним введенням болюсної
дози 10% глюкози з оцінкою досягнутої реакції. Загалом одночасно
проводиться аналіз глюкози у сироватці.

При підозрі розвитку метаболічного ацидозу для оцінки необхідності
відповідної терапії можуть братися зразки венозної крові для аналізу
газового складу.

Антибіотикотерапія

Оскільки точно визначити для конкретної дитини ризик сепсису важко,
протягом періоду транспортування і стабілізації всі хворі діти
профілактично лікуються антибіотиками. Перед введенням антибіотиків
беруться зразки культур крові.

У рідких випадках, коли мають місце сильні підозри на менінгіт, ми перед
введенням антибіотиків проводимо люмбальну пункцію для взяття проби
спинномозкової рідини. Однак переваги цієї процедури мають бути зважені
відносно затрат часу та потенційних клінічних ускладнень стану дитини
перед транспортуванням.

Тепловий режим

Збереження теплового режиму для дітей від народження, включаючи етап
транспортування, є обов’язковим.

Спеціалізована терапія:

Лікар виїзної бригади оцінює стан дитини і продовжує лікувальні заходи
відповідно до наявних проблем:

Проблема Дія Контроль

Респіраторні розлади Дивись відповідний протокол.

Перевагу надавати інтубації трахеї з метою перевезення дитини на
апаратному диханні. SpO2 > 85%

при МТ < 2000 г SpO2 > 90%

при МТ > 2000 г

Гіпотензія При ознаках гіповолемії ввести розчин 0,9% NaCl з розрахунку
10-20 мл/кг, під’єднати допамін підбираючи дозу в межах 5-30 мкг/кг/хв.
Середній АТ

> 45 мм рт. ст. у доношених

> 40 мм рт. ст. у недоношених

Гіпоглікемія Дивись відповідний протокол. Глюкоза крові в межах

2,2-5,5 ммоль/л

Гіпотермія Підвищувати t повітря зовнішнього середовища на 1-1,5 гр.
вище ніж t дитини до нормалізації t тіла, додатково вдягнути та вкрити
дитину. t тіла дитини в межах 36,5-37,50 С

Метаболічний ацідоз При відсутності або після корекції респіраторних
розладів та гіповолемії ввести розчин соди по даним ВЕ. pH = 7,35 — 7,47

BE = (-)3,5 — (+)3,5

Геморагічні розлади

с/м плазма з розрахунку 10-20 мл/кг,

вікасол — 0,5 мл,

дицинон — 0,3 мл/кг

при необхідності корекція анемії Час кровотечі – 1-5 хвилин.

Час згортання

Hb = 150 -180 г/л

Tr = 150 — 400 x 109/л

При підозрі на сепсис потрібно взяти кров на бактеріологічне
дослідження з двох судин в кількості по 1 мл і розпочати введення
антибіотиків.

Діафрагмальна кила – це проблема гіпертензії судин малого кола
кровообігу:

Обов’язковою є вентиляційна підтримка: інтубація трахеї в пологовому
залі та механічна вентиляція з високим піковим тиском (намагатися
досягти pH >7,25, PaO2 > 50 мм рт. ст., PaCO2 > 55 мм рт. ст., SaO2 >
87%). Ефективність ШВЛ може визначатися за екскурсіями грудної клітки,
дихальними шумами, кольором шкіри, свідомістю, реакцією на подразнення.
Але! Повинні бути основні орієнтири – насичення крові киснем, об’єм
видоху, піковий тиск, КЛР.

Особливу увагу слід приділяти інфузійній терапії, об’єм якої може
коливатися в залежності від гіпертрофії м’язового шару судин малого кола
кровообігу, від 4-5 мл/кг/годину до 10-15 мл/кг/годину. Критеріями
оцінки вибору об’єму є показники центрального венозного тиску (бажаною є
катетеризація підключичної вени), артеріальний кров’яний тиск, ЧСС,
діурез.

При нестабільній гемодинаміці та зниженні діурезу проводиться підтримка
допаміном 2-5 мкг/кг/хвилину, використання інших пресорних амінів і
вазодилятаторів (папаверин, нітрогліцерин, нітропруссид).

Транспортувати новонароджену дитину потрібно з постійним зондом у шлунку
для зменшення попадання повітря в переміщений в грудну порожнину
кишечник.

Атрезія стравоходу:

Зонд у сліпий кінець стравоходу з аспірацією слизу кожні 15 хвилин.

Інтубація трахеї, якщо можливо, з перекриванням сполучення трахеї та
стравоходу. Але! є загроза селективної інтубації бронха.

Перевід на ШВЛ при наростанні дихальної недостатності та нестабільній
гемодинаміці. Слід пам’ятати, що при нестабільній гемодинаміці ШВЛ
неможна проводити в режимі залишкового тиску на видосі, так як є ризик
перероздуття шлунку, а у випадку поєднання з атрезією дванадцятипалої
кишки – його розриву.

Дефекти черевної стінки:

Ввести постійний зонд у шлунок, зробити клізму (отримати меконій).

Адекватно знеболити.

Погрузити, органи які випали у стерильний целофановий пакет і обернути
зверху сухими стерильними серветками (NB! Вологими серветками
евентровані органи не накривати ,бо це спричинює втрату тепла).

Тулуб дитини вкласти в пластиковий мішок для зниження втрат тепла і
вологи.

Забезпечити адекватну інфузійну терапію з розрахунку від 8-10
мл/кг/годину до 15-20 мл/кг/годину під контролем діурезу до 2
мл/кг/годину.

Дефекти нервової трубки:

Тримати новонародженого в положенні на животі або на боку.

Накласти на дефект стерильну, змочену фізіологічним розчином, марлеву
пов’язку і покласти у стерильний пластиковий пакет для захисту від
ушкоджень, бактеріальної контамінації та випаровування.

Ввести антибіотики для зниження ризику менінгіту.

Перитоніт, виразково-некротичний ентероколіт, заворот кишечнику:

Адекватно знеболити.

Постійні зонди у шлунок та пряму кишку з контролем виділень з них.

Інфузійна терапія з розрахунок 20 мл/кг/годину.

Анемія:

До прибуття транспортної бригади у лікувальному закладі, який є пунктом
відправки, необхідно розпочати перехресне переливання крові відповідної
групи. У термінових випадках дітям може переливатися універсальна кров
0(1) групи Rh-негативного резусу (не дивлячись на те, яка група та резус
у дитини) до отримання крові відповідної групи.

Вроджена вада серця синього типу:

Під час транспортування обов’язково має бути простагландин Е, введення
якого необхідно розпочати при прибутті на місце призначення. Загальними
побічними діями простагландину Е є апное, гіпертермія та гіпотензія.
Загалом на період транспортування показана ендотрахеальна інтубація
немовлятам, яким можуть бути необхідні вливання простагландину E.

D. Після прибуття на місце:

Члени транспортної бригади, лікарі та медсестри, а також, якщо присутні,
батьки новонародженої дитини підтверджують свою особистість.

Новонароджений передається лікарям лікувального закладу вищого рівня.
Час поступлення дитини фіксується з підписами сторін.

Бригада повинна представити документальні відомості про динаміку стану
новонародженого під час транспортування, проведене лікування та
рекомендований перелік діагностичних маніпуляцій, враховуючи попередній
діагноз (загальний аналіз крові, біохімічний скринінг, показники газів
крові, рентгенологічне обстеження тощо); вказати особливості
внутрішньосудинного доступу.

Перед тим, як розпочати відповідні терапевтичні процедури, необхідно
поставити до відома батьків пацієнта про динаміку стану новонародженого
під час транспортування, отримати їх згоду на проведення подальшого
обстеження та лікування дитини. Якщо стан пацієнта погіршився, а батькі
відсутні, терапія новонародженого продовжується, але слід зв’язатися з
лікарем клініки, з якої вона була доставлена, для якомога швидшого
отримання їх згоди на проведення подальших лікувально-діагностичних
заходів.

Рекомендації для прийому дитини у відділення інтенсивної терапії
новонароджених:

1. Черговий лікар має прийняти від транспортної бригади клінічну
інформацію, а також точну та повну документацію про діяльність бригади у
дорозі.

2. Члени транспортної бригади мають зателефонувати до батьків і надати
інформацію про стан дитини при транспортуванні та після прибуття.

3. Для моніторингу заходів, що проводилися під час транспортування,
можуть використовувати засоби контролю якості втручань. Ця та інша
інформація про перевезення після повернення бригади має бути
задокументована у стислій формі.

4. Процес транспортування може забезпечувати необхідність додаткових
консультацій. Встановлений механізм має передбачати зворотній зв’язок з
лікарями і медичними сестерами клініки І або II рівня.

5. Роботу транспортної бригади можуть полегшити дружні стосунки, які
дадуть змогу визначити відповідного лікаря або педіатра для призначення
у якості лікаря, який буде проводити основне лікування.

Оптимальні терміни для хірургічного втручання в умовах спеціалізованого
відділення:

Гастрошизис – у перші години після народження

Ембріональна кила з вузькою основою дефекту – 2 доба життя

Ембріональна кила з широкою основою дефекту – 5-6 доба життя

Атрезія стравоходу – наприкінці першої або на початку другої доби

Діафрагмальна кила – при зниженні легеневої гіпертензії на 5-7 добу
життя

Дуоденальна непрохідність – 2-3 доба життя

Атрезія тонкої кишки – перші 12 годин після народження

Повітряне транспортування.

1. Парціальний тиск кисню. Зниження барометричного тиску при збільшенні
висоти супроводжується зменшенням тиску кисню. Це дуже важлива
обставина, оскільки навіть у випадку, якщо салон літака обладнаний
системою підвищення тиску, він переважно дорівнює 8000-1000 футам над
рівнем моря (1 фут = 0,3 м). Для виправлення ситуації має бути підвищене
Fi02, що призведе до відповідної нормалізації Ра02. Найбільш легким та
дешевим способом контролю та регуляції Fi02 є використання методів
черезшкірного контролю. Якщо засоби контролю насичення киснем відсутні,
то Ра02 можна оцінити за допомогою рівняння альвеолярних газів.

2. Розширення газів. При зниженні барометричного тиску газ, що
міститься в обмеженому об’ємі, розширюється. Навіть незначний
пневмоторакс або нормальне розширення газів у кишковому тракті може мати
клінічне значення і до транспортування має бути усунене. Усім дітям
перед відправкою повітряним транспортом необхідно встановити
назогастральний зонд.

Література:

Основна:

Наказ МОЗ України №620 від 29.12.2003р. „Про організацію надання
стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в
Україні”.

Наказ МОЗ України №152 від 04.04.2005р. „Про затвердження Протоколу
медичного догляду за здоровою новонародженою дитиною”.

Наказ МОЗ України №340 від 07.10.2006р. „Підтримка грудного
вигодовування дітей в Україні на 2006-2010 роки”.

Наказ МОЗ України №179 від 29.03.2006р. „Про затвердження Інструкції з
визначення критеріів перинатального періоду, живонародженості та
мертвонароджуваності, порядку реєстрації живонароджених і
мертвонароджених”.

Наказ МОЗ України №48 від 03.02.2006р. „Про порядок проведення
профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних
імунобіологічних препаратів”.

Наказ МОЗ України №255 від 27.04.2006р. „Про затвердження клінічного
протоколу надання неонатологічної допомоги дітям „Жовтяниця
новонароджених”.

Наказ МОЗ України №584 від 29.08.2006р. „Про затвердження Протоколу
медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при
народженні”.

Наказ МОЗ України №312 від 08.06.2007р. „Про затвердження клінічного
Протоколу з первинної реанімації та післяреанімаційної допомоги
новонародженим”.

Наказ МОЗ України №234 від 10.05.2007р. „Про організацію профілактики
внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах”.

Аряєв М.Л. Неонатологія.-АДЕФ-Україна.-2003.-756с.

Неонатологія: Навч.посіб./ за ред. П.С.Мощича, О.Г.Суліми.-К.: Вища
школа, 2004.-807с.:іл.

Ю.И.Барашнев Перинатальная неврология.-М.: Триада-Х, 2001.- 640с.

Основы перинатологии: Учебник / под ред. Н.П.Шабалова и
Ю.В.Цвелева.-М.:МЕДпресс-информ, 2002.-2-е изд., перераб. и доп.-576с.

Гипоксически-ишемическая энцефалопатия новорожденных / А.Б.Пальчик,
Н.П.Шабалов.- М.:МЕДпресс-информ, 2006.-2-е изд., перераб. и
доп.-256с.:ил.

Лабораторные и инструментальные исследования в диагностике: Справочник /
пер. с англ. В.Ю.Халатова; под ред. В.Н.Титова.-М.: ГЭОТАР-МЕД,
2004.-960с.

В помощь неонатологу / Знаменская Т.К., Сулима Е.Г., Ципку А.Г.,
Жданович А.И.-К.: Изд-во „Агентство „Стандарт”, 2006.-130с.

Современная терапия в неонатологии / под ред. Н.П.Шабалова.-М.:МЕДпресс,
2000.- 258с.

Клиническая патофизиология детского возраста / Климанов В.В., Садыков
Ф.Г.-СПб. Сотис-лань, 1997.-155с.

Анестезия и интенсивная терапия в акушерстве и неонатологии/ Куликов
А.В., Казаков Д.П., Егоров В.М., Кузнецов Н.Н.- М.: Медицинская книга,
Н.Новгород: Изд-во НГМА, 2001.-264с.

Jaimovich, D.G., Vidyasagar, G (eds.). Transport medicine. Pediatr.
Clin. North Am. 40(2): 1993.

Task Force on Interhospital Transport, American Academy of Pediatrics.
Guidelines for Aid and Ground transport of Neonatal and Pediatric
Patients. Chicago: American Academy of Pediatrics, 1993.

Додаткова:

Антибіотики и витамины в лечении новорожденных / Н.П.Шабалов,
И.В.Маркова.-С.Пб.: Сатис-технобалт, 1993.-255с.

Перинатальный сепсис / Шунько Е.Е., Ханес Г.С., Лакша О.Т.-К.: Рутения
ООО.-2001.-63с.

Кельмансон И.А. Низковесный новорожденный и отсроченный риск
кардио-респираторной патологи.-СПб.: Спец лит, 1999.-156с.:ил.

Ципкун А.Г. Дозы лекарственных средств, применяемых в педиатрии: Справ
очник для врачей.-К.: Книга плюс, 2005.-333с.

Дослідження в перинатології: серцево-судинні захворювання у
новонароджених / за ред. К.Дейвіс.-Т.28, №1.-2001.

Етапна невідкладна допомога дітям / за ред. Проф.. Белебезьєва та
Снісаря В.І.-К.:ТОВ „ГІРА ”Здоровя України”, 2006.-104с.

Диагностика и лечение гемолитической болезни плода и новорожденного /
Аряев Н.Л., Зелинский А.А., Мерикова Н.Л.-Одесса: «Астропринт»,
2005.-262с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *