.

Пошкодження і смерть від змін атмосферного тиску (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
288 2854
Скачать документ

Реферат на тему:

Пошкодження і смерть від змін атмосферного тиску

Пошкодження спричинені змінами атмосферного тиску, спостерігаються
досить рідко. Обставини їх виникнення дуже різноманітні: аварійні
ситуації на літаках, що виконують польоти на великих висотах, нещасні
випадки під час занять підводним спортом, водолазних робіт, тренувань і
лікувальних процедур у барокамерах, вибухових робіт, а також при
перебуванні високо у горах. Ураження організму може настати як при
повільному, так і при різкому підвищенні або зниженні атмосферного
тиску.

1. Загальна дія на організм підвищеного атмосферного тиску

Підвищення атмосферного тиску, яке може викликати різні прояви
баротравми, найчастіше має місце при зануренні на значні глибини.

Баротравма легень виникає при різкому підвищенні (на 10,7 — 16 кПа, чи
80 — 120 мм рт. ст. і вище) тиску в легенях. Такий перепад тиску
спричиняє розрив легенової тканини. При цьому повітря або газ потрапляє
в кров’яне русло і може призвести до артеріальної повітряної (газової)
емболії, що є особливо небезпечним при проникненні повітря в судини
головного мозку. В таких випадках у трахеї і бронхах виявляють кров.
Об’єм легень збільшений, в їхній тканині є великі вогнищеві
темно-червоні крововиливи. Під час гістологічного дослідження виявляють
розриви стінок дрібних бронхів і міжальвеолярних перетинок із
крововиливами в просвіт дихальних шляхів і перибронхіальну тканину. В
гострому періоді смерть настає від повітряної емболії артерій головного
мозку, іноді від двостороннього внутрішнього пневмотораксу, а в
віддалений період — частіше від пневмонії.

Баротравма органа слуху полягає у розривах барабанної перетинки з
крововиливом у зовнішній слуховий хід і середнє вухо (барабанну
порожнину), в ураженнях структур середнього вуха і перетинчастого
лабіринту.

Баротравма приносових пазух призводить до крововиливів в ці порожнини,
носової і, рідше, ротової кровотечі.

Баротравма органа слуху і приносових пазух самостійного значення в
генезі смерті не має. Вона частіше супроводжує баротравму легень і
свідчить про факт загального різкого підвищення атмосферного тиску.

Занурення людини під воду на велику глибину у водолазному спорядженні на
стиснутому повітрі супроводжується також і підвищенням парціального
тиску азоту. Наслідком цього є перенасичення азотом тканин і крові, що
призводить до розвитку синдрому специфічних порушень у осіб, які
працюють в умовах підвищеного атмосферного тиску. Кількість азоту в
організмі може збільшуватись у кілька разів. Розчинність азоту в жирах у
5 разів вища, ніж у крові, тому жирові речовини є специфічними
резервуарами для розчиненого індиферентного газу. Мієлінова оболонка
нервових волокон також накопичує розчинений азот. Спочатку це
проявляється легким збудженням, що нагадує ейфорію. В подальшому
виникають явища наркозу і інтоксикації.

Під час проведення водолазних робіт можливе отруєння вуглекислим газом
(діоксидом вуглецю). Основна причина такого отруєння — підвищення
парціального тиску СО2 в повітрі або газовій суміші, яку людина вдихає.
Частіше це пов’язано з несправністю водолазного знаряддя або режиму
водолазних спусків: відсутністю або непридатністю в ізолювальному
дихальному апараті хімічного поглинача, несправністю клапана вдиху в
знарядді, що вентилюється.

Морфологічні зміни у разі смерті зводяться до загальноасфіктичних ознак.

2. Загальна дія на організм зниженого атмосферного тиску

\^OOe

???????u? При зниженні атмосферного тиску гази, що містяться в
організмі, розширюються, знижується їх розчинність у рідкому середовищі.
Точка кипіння крові та інших рідин настільки знижується, що вони можуть
“закипіти” при температурі тіла. Характер цих явищ залежить від
швидкості декомпресії та її ступеня.

В разі швидкого перепаду атмосферного тиску розвивається синдром
вибухової декомпресії. В його розвитку відіграє важливу роль баротравма
легень, серця і великих судин внаслідок різкого підвищення
внутрішньолегеневого тиску. Розрив альвеол і судин легень призводить до
проникнення газових пухирців у кровоносну систему (газова емболія). У
випадку розгерметизації космічного корабля чи висотного літака наступає
миттєва смерть внаслідок “закипання” крові та інших рідин організму, а
також в результаті блискавичної форми гіпоксії.

У разі поступового переходу людини в умови зниженого барометричного
тиску розвивається гірська, або висотна, хвороба.

Механізм висотної хвороби вперше вивчив І.М. Сеченов в зв’язку з
загибеллю двох видатних французьких аеронавтів на повітряній кулі
“Зеніт” у 1875 р. Відважні спортсмени не знали природи кисневого
голодування і піднялися на висоту 8600 м без кисневих приладів.

В основі цієї хвороби лежить зниження парціального тиску кисню в
атмосферному і альвеолярному повітрі, що призводить до кисневого
голодування тканин. Найчутливішими до гіпоксії є нервові клітини і
хеморецептори судин. Подразнення цих рецепторів призводить до стимуляції
дихального центру, що спричиняє гіпервентиляцію легень і швидке
виділення з організму вуглекислого газу. Збудження дихального центру
змінюється його пригніченням, а потім паралічем.

Морфологічна картина при дослідженні трупа неспецифічна. Тому
діагностика смерті від кисневого голодування грунтується на ретельному
аналізі всіх медичних даних, критичній оцінці обставин загибелі людини,
даних спеціальних технічних експертиз — інженерно-авіаційної,
інженерно-водолазної, спортивно-технічної, та обов’язковому виключенні
пошкоджень, хвороб і отруєнь, що можуть самостійно спричинити смерть.

Література

Авдеев М.И. Судебно-медицинская экспертиза трупов. // М.: Медицина,
1976. — 440 С.

Акопов В.И. Судебно-медицинская экспертиза по документам. // Р.- на
Дону, 1989. — 38 С.

Барсегянц Л.О., Левченков Б.Д. Судебно-медицинская экспертиза выделений
организма. // М., 1978. — 144 С.

Барсегянц Л.О., Верещака М.Ф. Морфологические особенности волос человека
в аспекте судебно-медицинской экспертизы. // М., 1982. — 215 С.

Бедрин Л.М., Загрядская А.П., Кедров В.С., Уткина Т.М.
Судебно-медицинская диагностика скоропостижной смерти от ишемической
болезни сердца. // Горький, 1975. — 160 С.

Бедрин Л.М., Загрядская А.П. Судебно-медицинские возможности
исследования эксгумированного трупа. // Горький, 1978. — 52 С.

Бердичевский Ф.Ю. Уголовная ответственность медицинского персонала за
нарушение профессиональных обязанностей. // М.: Юридическая литература,
1970. — 128 С.

Бережной Р.В. Судебно-медицинская экспертиза отравлений техническими
жидкостями. // М., 1977. — 207 С.

Богуславский А.П. Судебно-медицинская экспертиза трупов неизвестных лиц.
// К.: Здоровья, 1964. — 143 С.

Ботезату Г.А., Мутой Г.Л. Асфиксия. // Кишинев, 1983. — 85 С.

Ботезату Г.А., Тетерчев В.В., Унгурян С.В. Диагностика давности смерти в
судебной медицине. // Кишинев, 1987. — 134 С.

Вермель М.Г. Вопросы теории судебно-медицинского заключения. // М.,
1979. — 112 С.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020